Просвітницький рух на Поділлі (1906-1914 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

На основі аналізу архівних матеріалів та періодичних видань висвітлено передумови становлення подільського товариства «.Просвіта» на початку ХХ ст., розкрито окремі аспекти його діяльності. Ключові слова: товариство, губернія, просвітницький рух, Поділля.

Еволюція національного руху на Поділлі, розвиток культурно-освітніх процесів на початку ХХ ст. значною мірою були пов'язані з діяльністю товариства «Просвіта». І хоча на початку ХХ ст. у Російській імперії, за умов бездержавності, цілеспрямованої політики русифікації, нищення освіти та культури, український народ опинився на межі повної денаціоналізації. Лише піднесення національної свідомості, збереження історичної пам'яті, зростання культурно-освітнього й економічного рівнів українців відкривало перед ними історичну перспективу. Втілення цього завдання взяла на себе і подільська «Просвіта», що й зумовило актуальність цієї статті.

Історія становлення та розвитку товариства «Просвіта» в Україні знайшла певне відображення в історичній літературі. До вивчення питання зверталися А. Пономаренко, Б. Крищук, В. Лозовий, але дослідники ще недостатньо глибоко з'ясували діяльність саме подільських «Просвіт». Тому метою статті є висвітлення суспільно-політичних та культурно-освітніх передумов виникнення та становлення осередків товариства «Просвіта» саме на території Подільської губ. на початку ХХ ст., на основі архівних матеріалів Центрального державного історичного архіву України в м. Києві.

Революційні події 1905-1907 рр. прискорили розвиток просвітницького руху на Правобережній Україні. Вже на початку січня 1906 р. у м. Кам'янці виник осередок «Просвіта». Його засновником був гурток українських патріотів. Зареєстрована кам'янецька «Просвіта» 21 квітня того ж року, а цю дату можна вважати початком її офіційної діяльності. Перше засідання товариства відбулося 8 травня 1906 р., а в його рядах налічувалося біля 120 членів. Девізом товариства, закріпленим у статуті, стало - «Пізнання й освіта народу!» [1, 277]. Засновниками і найактивнішими діячами «Просвіти» були лікар К. Солуха, вчителі В. Старинкевич і М. Іваницький, священник та історик Ю. Сіцінський, бухгалтер Т. Павловський. З кам'янецькою «Просвітою» пов'язана діяльність відомих діячів українського національно-визвольного руху - В. Чехівського та Н. Григорієва [2, 4]. Для початку просвітяни хотіли відкрити кіоск для продажу часописів та книжок. Оскільки коштів спочатку було небагато, свої послуги в утриманні такого кіоску запропонував багатий міщанин Бабічев, але з умовою, що в ньому, поряд з іншими виданнями, буде продаватися «Киевлянин». Просвітяни не пішли на компроміс і не погодилися на цю пропозицію. Було вирішено найняти в центрі міста дві кімнати під канцелярію і бібліотеку «Просвіти», які розпочали діяльність 1 червня 1906 р. [3, 171].

Важливою, в плані широкого залучення до культурно-освітньої роботи населення, була агітаційно-пропагандистська та роз'яснювальна робота. Просвітяни Поділля постійно проводили роботу щодо залучення до діяльності товариства нових членів (інтелігенція, вчителі, молодь, робітники, селяни, духовенство), намагаючись приєднати до культурно-просвітницької роботи дедалі більшу кількість людей, адже влучно сказав голова «Просвіти» (1873-1877 рр.) В. Федорович: «Скільки голов здобудемо для “Просвіти”, стільки душ скаже, що ця земля - Україна, а вони - українці». З цією метою вони розсилали по всій губернії листівки, в яких було вміщено статут товариства «Просвіта» та заклики до створення просвітянських осередків на місцях [4, 174]. Головною метою просвітяни вважали «допомогу культурно- просвітному розвитку на Поділлі» [5, 281].

Низький рівень освіченості подолян, утиски української мови, культури та всього, що пов'язане з українством, дали поштовх на визначення основних напрямів та завдань діяльності просвітян, які й були відображені у статуті товариства (1906 р.): «1. Товариство має на меті допомогу культурно-просвітному розвитку українського народу на Поділлі. 2. Щоб досягнути зазначеної мети, Товариство: 1) відкриває школи, бібліотеки, читальні, книгарні й кіоски; 2) видає свої твори, а також книжки, газети і листки для народного читання; 3) організовує читання рефератів і бесіди про читання, що торкаються України; 4) піклується про збирання й заковування рідної пісні й музики, а також вивчення фольклору тутешнього народу; 5) закладає музеї для зберігання речей, що торкаються історії, етнографії, шкільної справи й природних ознак краю; 6) для поширення освіти серед дорослого люду створює недільні школи, повторні й вечірні заняття з дорослими, споряджає народні читанки та систематичні курси, щоб витлумачувати народові правничі питання, знайомити його з медициною й кращими способами визиску кураєвого багацтва; 7) ширити в народові через невеличкі книгарні, рухливі вистави й через книгоношів українські книжки, газети, листки й малюнки; 8) взагалі добирає всяких законних способів, щоб досягнути своєї мети» [6, 168].

На відміну від інших «Просвіт», подільська основну увагу звернула на роботу серед сільського населення краю, зокрема на відкриття бібліотек і хат-читалень. По губернії було розіслано кілька тисяч примірників статутів товариства, надрукованих українською мовою, із закликом вести освітню роботу серед народу. Їх отримували переважно вчителі, священики, селяни, які почали проводити роботу серед місцевого населення [7, 659]. По всьому краю ширилися відділи Подільської «Просвіти», зростала кількість її членів. Потрібно відзначити ще й те, що новостворені відділи не були автономними, а формально залежали від центрального Кам'янецького товариства. У всьому краї відкривались відділи Подільської «Просвіти», зростала кількість членів. Значна філія відкрилась у Могилеві-Подільському. Нею було засновано вісім бібліотек-читалень. Відкритий у с. Печері Брацлавського повіту осередок «Просвіти» славився аматорським гуртком, який завжди збирав велику аудиторію і мав неодмінний успіх [8, 6]. Під керівництвом подільського товариства у сільській місцевості розпочали роботу десятки бібліотек та хат-читалень. Найбільш дієвими стали осередки у м. Жванець, с. Боришківці, с. Вищий Ольчедаєв та ін. [9, 10]. Основною організаційною формою роботи товариств стало підвищення рівня грамотності селян, розповсюдження, придбання, індивідуальне й колективне читання, обговорення українських книг, журналів і газет, зокрема заборонених [9, 6].

«Просвіта», через свого члена, священика Ю. Сі- цінського, взяла участь у такій важливій справі, як переклад Євангелія українською мовою. В 1907 р. воно вийшло друком і вперше на Поділлі залунало Слово Боже рідною мовою [5, 10]. Це мало важливе значення, так як священною книгою розповсюджувався український правопис.

Тоді ж Подільська «Просвіта» ініціювала кампанію на впровадження у двокласних школах української мови, історії, літератури, а також навчання у церковно-парафіяльних школах з українською мовою. Тому свідомі українці присилали до «Просвіти» листи, в яких виражали радість з того приводу, що «товариство має можливість взятися до виконання гарної і великої своєї мети. Може повернути старі часи, коли на Вкраїні по селах мало було неписьменних людей». Та все ж справа просувалася важко, бо не тільки царська адміністрація, але й місцеві церковники були настроєні шовіністично і всіляко перешкоджали впровадженню навчання українською мовою. І хоч священний Синод дав дозвіл на викладання української мови та літератури у подільських школах, а «Просвіта» для цього виділяла кошти, все ж справа навчання українських дітей рідною мовою не знаходила позитивного вирішення [5, 11].

Оскільки просвітницькі осередки діяли в руслі українського національно-культурного відродження, а значна кількість його учасників була задіяна у революції 1905-1907 рр., то самодержавство всіляко чинило опір їх поширенню і діяльності, стало на шлях заборон і репресій щодо них. Зокрема навесні 1907 р. було закрито товариство у Кам'янці-Подільському, 30 червня - у Могилеві-Подільському, а згодом і решту. Таким чином, просвітницький рух 1905-1907 рр. діяв і розвивався двома шляхами: офіційно (меншість осередків) і нелегально (більшість). На цьому завершився перший етап діяльності подільського товариства.

Другий етап у розвитку просвітництва на території Поділля розпочався з 1908 р., коли у лютому відновила свою діяльність губернська «Просвіта», і тривав до 1914 р. Якщо на першому етапі головним осередком просвітництва були бібліотеки, хати-читальні та поширення українських видань, то на другому, поряд із цим, утвердилися такі форми роботи, як організація Шевченківських свят, вечорів пам'яті видатних українських діячів, музичних вечорів і театральних вистав, за участю місцевих акторів-аматорів. Кількісні показники сільських просвітницьких осередків через утиски і переслідування влади значно знизилися. На території краю діяло близько двох десятків осередків. Продовжували існувати конспіративні бібліотеки, читальні, які не були зареєстровані та маскувалися переважно під гуртки грамоти, кооперативні спілки тощо.

Товариство налагодило зв'язки з «Просвітами» та українськими громадами у Львові, Чернігові, Києві, Одесі, Томську [10, 2]. Просвітяни підтримували один одного матеріально, запрошували на різноманітні заходи, святкування. Так, листом від 15 січня 1909 р. Львівська «Просвіта» запрошувала кам'янчан на святкування 40-річчя заснування найстарішої на Україні «Просвіти», з приводу чого у Львові мав відбутися Всеукраїнський просвітньо-економічний конгрес, де представником подільської «Просвіти» був В. Приходько.

Не дивлячись на перепони губернської адміністрації, Кам'янецька «Просвіта» розгорнула досить жваву діяльність. Тільки в червні 1909 р. товариство влаштувало три масових гуляння, три літературно-музичних вечірки та один великий концерт. Вражаючим був успіх цих заходів. Гуляння, влаштовані «Просвітою», відвідали біля 800 осіб, а виручка від кожного такого заходу становила до 100 крб. прибутку на користь товариства [5, 14]. 1910 р., у час шаленого наступу царизму на український рух, кам'янецька «Просвіта» організувала 4 етнографічні свята, 12 літературно-музичних вечорів. Успішно працювала бібліотека у с. Печері Брацлавського повіту, фонд якої налічував 204 книги, а основними читачами були школярі і молоді селяни [5, 17]. Активно працювала й Кам'янецька просвітянська бібліотека, яка нараховувала 1130 примірників книжок, виписувала 18 українських і 11 російських газет та журналів, а 183 постійних читачі користувалися її фондами [11, 3].

Подільська «Просвіта» мала істотний вплив і на українську інтелігенцію, особливо сільських учителів. Всупереч забороні місцевої влади відвідувати товариства, молоді учителі підтримували з ними тісні контакти [8, 7]. Водночас кам'янецькі просвітники К. Солуха, Ю. Сіцінський, Н. Григоріїв та інші склали та надрукували «Український катехизм», в якому шляхом запитань та відповідей висвітлили основні українські питання та проблеми.

На початку 1914 р. російські шовіністи та чорносотенці в Україні перейшли в наступ. Вони зажадали припинення «антидержавної діяльності “мазепинських “Просвіт”», і кам'янецькі жандарми підготували акцію з розгрому Товариства. У ніч з 16 на 17 травня 1914 р. на квартирах чільних діячів «Просвіти» та в бібліотеці було зроблено обшуки, знайдено багато української літератури та преси. Почалося слідство, поліцейські констатували, що члени Товариства мали на меті «утворення незалежної України, на засадах соціал-демократичної автономної республіки з народною Радою на чолі». Подільську «Просвіту» заборонили, а за її членами встановили нагляд [8, 8].

Отже, підводячи підсумки, слід підкреслити, що важливим для українського народу залишається виникнення та організація діяльності товариства «Просвіта» на Поділлі, яка здійснювалася у надзвичайно важких умовах: жорстока цензура, фактична відсутність літератури українською мовою, фінансові труднощі, постійні доноси і наклепи щодо діяльності просвітян, перешкоди і заборони на відкриття товариств. Низький рівень освіченості населення, неписьменність, низька національна свідомість, низький культурний рівень, бажання населення Поділля отримувати освіту рідною мовою - усе це стало передумовами виникнення товариства «Просвіта». Втім, попри всі негаразди, просвітяни для вирішення суспільно-політичних та культурно-освітніх питань організовували проведення ярмарків, читання рефератів національного спрямування, відкриття книгозбірень, хат-читалень, освітніх установ з українською мовою навчання, проведення лекцій політичного та національного спрямування, роботи щодо збереження культурної спадщини Поділля, видання літератури та відкриття нових осередків товариства «Просвіта».

поділля просвіта україна культурний

Література

1. Пономаренко А.В. З історії просвітницького руху на Поділлі//Культура Поділля: історія і сучасність: Мат. ІІ наук. конф. - Хмельницький, 1993.

2. Центральний державний історичний архів України в м. Києві (далі - ЦДІАУК) - Ф. 301. - Оп. 656. - Спр. 1515.

3. ЦДІАУК - Ф. 442. - Оп. 636. - Спр. 647.

4. Крищук Б. Суспільно-політичні та культурно-освітні передумови виникнення та становлення осередків товариства «Просвіта» на Поділлі // Вісник Житомирського державного університету. - Вип. 54. - Житомир, 2010.

5. Лозовий В., Мошак М. Діяльність Подільської «Просвіти» в 1906-1914рр. // Просвітницький рух на Поділлі (1906-1923). - Кам'янець-Подільський, 1996.

6. ЦДІАУК - Ф. 442. - Оп. 636. - Спр. 647.

7. Дмитришена О.С. Діяльність товариства «Просвіта» на Поділлі на початку ХХ ст. // Україна і світ: діалог мов та культур: Мат. Міжн. наук. конф. - К., 2014.

8. Просвітницький рух на Поділлі: бібліографічний покажчик / Упор.: В. Прокопчук. - Кам'янець-Подільський, 2012.

9. ЦДІАУК - Ф. 301. - Оп. 1. - Спр. 2988.

10. ЦДІАУК - Ф. 301. - Оп. 1. - Спр. 1535.

11. ЦДІАУК - Ф. 442. - Оп. 862. - Спр. 158.

Размещено на Allbest.ur