Становище та педагогічна підготовка домашніх учительок в Одеському єпархіальному жіночому училищі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Становище та педагогічна підготовка домашніх учительок в Одеському єпархіальному жіночому училищі

Представниці професійної групи домашніх учительок працювали в різних навчальних закладах. Найбільша кількість була зосереджена у місцях підготовки, зокрема в єпархіальних училищах, де вони виконували обов'язки викладачок, виховательок і помічниць виховательок. Для характеристики становища домашніх учительок у жіночих закладах освіти духовного відомства важливо визначити трудову та професійну мобільність.

Джерельною базою для написання статті стали діловодні документи - звіти щодо стану Одеського єпархіального жіночого училища (далі - ОЄЖУ) в навчально- виховному контексті за період з 1898 до 1914 рр. Документи за 16 років (це 12 брошур, опубліковані окремими виданнями) надали можливість прослідкувати зміни в особовому складі викладачок цього навчального закладу [1-12]. Для одержання інформації та перевірки її вірогідності було застосовано історико-по- рівняльний метод, зокрема складено списки учительок та виховательок за вказаний період. Виявлення у списку прізвищ одних і тих же осіб надало можливість досягти мети наукової розвідки. Документи, що вивчалися, не надають вичерпної інформації щодо професійних і особистих даних домашніх учительок, тому потрібно продовжувати відповідну роботу надалі.

До статті як історичне джерело залучений художній твір - спогади письменника В. Катаєва [13], родичі якого працювали в ОЄЖУ: батько - Петро Васильович - учителем географії; дядько - Микола Васильович - кандидат богослов'я, закінчив Московську духовну академію, а також рідна сестра матері - Єлизавета Іванівна Бачей. Результати дитячих спостережень не можуть мати об'єктивний характер, хоча інформація щодо певних фактів з історії училища є доволі цінною. Основним джерелом для написання роботи стали діловодні документи, вірогідність яких можна перевірити за порівняння звітів відповідних років. Мета цієї роботи - охарактеризувати професійні дані (тривалість педагогічного стажу та трудову мобільність) домашніх учительок, які працювали в ОЄЖУ, а також висвітлити процес формування педагогічних навичок вихованок цього навчального закладу.

Заклад для сиріт духовного стану при Одеському Архангело-Михайлівському монастирі й сам монастир виникли одночасно 9 травня 1844 р. У 1871 р. заклад для виховання сиріт був реорганізований в Єпархіальне училище. У 1879 р. відбувся випуск 14 вихованок, із правом на звання домашніх учительок. Аналізуючи звіти, стало можливим прослідкувати зміни в особовому складі ОЄЖУ протягом 16 років. У результаті проведеної роботи, виявилося, що весь цей час училище очолювала Анастасія Гаврилівна Мокієвська. Вона закінчила курс Інституту Імператорського виховного товариства шляхетних дівчат, одержала свідоцтво домашньої наставниці, була відмінницею у навчанні та мала право навчати і виховувати. Народилася вона 1859 р., а в Одеській Марийській гімназії почала працювати з 20 вересня 1880 р. [14, 149]. На посаду начальниці ОЄЖУ призначена в 1886 р. Відомо, що А. Мокієвська мешкала в приміщенні училища й отримувала жалування 900 руб. на рік [1, 5]. У спогадах В. Катаєва міститься не зовсім позитивна характеристика Ана- стасії Г аврилівни. Ця жінка була зовні непривабливою, а за специфічний сизо-червоний колір носа та надмірно випуклі груди її називали «індичкою». Такі епітети, як грізна та величава, строга й холодна [13, 149], надмірно сановита дама [13, 464], що навів у спогадах письменник, не можуть бути об'єктивною характеристикою особи, адже є результатом дитячих вражень.

З опису А. Мокієвської в оповіданнях «Бомба» та «Лекція» можна зробити висновок про відповідальне ставлення начальниці до своїх обов'язків. Вона не скасувала свято Різдвяної ялинки, але вжила відповідних заходів щодо безпеки, бо добре знала про чутки, що анархісти збиралися кинути бомбу в Єпархіальне училище [13, 464]. Також пані начальниця не стала слухати до кінця сумнівного змісту лекцію з демонстрацією слайдів відомого мандрівника та розпорядилася вивести з неї вихованок [13, 150]. Усі ці факти свідчать про її високий педагогічний професіоналізм, завбачливість і мудрість.

А. Мокієвська очолювала ОЄЖУ 31 рік, а це свідчить про високі організаторські здібності, що стали запорукою стабільної діяльності навчального закладу. Разом із нею працював незмінний колектив викладачок: М. Добровольська, П. Любисткова, О. Біліна, А. Святогорова, О. Вільковська, В. Макарова, В. Єго- рова, А. Войтковська, В. Колович, О. Топорова, Е. Ка- рякіна, А. Вонсович, О. І. Рябченко, М. Занчевська. Прізвища цих 14 осіб повторюються в усіх звітах, а отже, учительки тривалий час не змінювали місця роботи. Виховательки та помічниці виховательок мешкали та харчувалися в училищі. Дані про час вступу до навчального закладу відсутні.

Станом на 1900 р. за штатним розкладом всього працювали 57 осіб, серед яких - 34 жінки, в тому числі вчительки музики - 7, домашні учительки - 24, домашні наставниці - 3 [2, 4-6]. За інші роки показники є приблизно такими ж, з невеликими цифровими коливаннями. Основні предмети викладали досвідчені фахівці, які мали значний педагогічний стаж роботи. Найбільш мобільною частиною колективу були виховательки та помічниці виховательок, яких приймали на роботу після закінчення училища. Про причини звільнення у звітах не говориться, наведено лише найважливіші. Наприклад, помічниця виховательки та учителька витонченого рукоділля К. Подольська була звільнена з посади, у зв'язку із заміжжям [5, 6].

Освітній рівень домашніх учительок - початкова педагогічна освіта й усі вони, за деякими винятками, були випускницями ОЄЖУ Кількість домашніх наставниць (відмінниці в навчанні) була на рівні 8 %. За соціальним станом тут працювали, як правило, дочки священнослужителів. Спостерігалися в колективі ОЄЖУ й вияви станової солідарності - підтримка незаможних представниць духовенства, наприклад, удова священика Д. Нікітченко була призначена на посаду виховательки [1, 1]. Дві випускниці ОЄЖУ, які закінчили курс у 1906-1907 рр. - С. Дмітрієва й А. Костинсь- ка перебували два роки у педагогічному класі 1-го Київського училища Духовного відомства [9, 1].

Відбувалися переміщення й усередині навчального закладу, а також за межі єпархії. Фаховий рівень надавав можливість учителькам обіймати керівні посади. Наприклад, старша вихователька й учителька співів К. Швачко була призначена на посаду начальниці Єкатеринбургського Єпархіального жіночого училища [1, 4]. Натомість учителька географії, гігієни та гімнастики Д. Могилевська призначена начальницею Керченської гімназії [6, 5].

До того ж у колективі ОЄЖУ був один викладач із званням «домашній учитель» - колезький радник Костянтин Миколайович Прокоф'єв, який мав диплом Академії мистецтв. Художня освіта надавала йому право викладати в училищі, а наявність звання свідчить про його педагогічну практику у приватних будинках. Отже, в основі складу педагогічного колективу були досвідчені вчителі, які мали початкову педагогічну освіту та тривалий час працювали у навчальному закладі.

В Одеському єпархіальному жіночому училищі відбувалася теоретична і практична підготовка вихованок до педагогічної діяльності. Теоретична підготовка полягала у вивченні курсів педагогіки та дидактики. Ці дисципліни викладали фахівці з вищою освітою.

Назвемо деяких із них. Педагогіку у V та VI класах викладав статський радник, магістр богослов'я Л. Шпановський [1, 6]. З вересня 1900 р. кандидат богослов'я І. Перевєрзєв викладав мову та дидактику в V та VI класах. У вересні 1901 р. його місце зайняв кандидат богослов'я Іван Григорович Туровський - викладач слов'янських мов, педагогіки та дидактики. Після звільнення, на його місце прийшов кандидат богослов'я Микола Самойлович Кривда [6, 6].

Педагогічна практика була частиною навчально- виховного процесу в училищі. При ОЄЖУ діяла одно- класна церковнопарафіяльна школа для дівчат, на базі якої відбувалася педагогічна підготовка вихованок. Тут вони мали можливість давати уроки з усіх предметів. Щоденно начальниця училища призначала одну вихованку з V та VI класів для присутності у школі. До її обов'язків входили відвідування уроків, допомога законовчителю та вчительці, спостереження за виконанням самостійної роботи учениць у класі та допомога окремим дівчатам у навчанні [3, 17]. Деякі вихованки самостійно працювали у будь-якому відділенні. Перш ніж давати урок за конспектом, вихованки проводили пробний урок під керівництвом учительки, потім за новим матеріалом розробляли свій урок [5, 18]. За таким зразком навчалися проводити уроки з церковного співу: один урок проводив учитель, потім - два уроки учениці VI класу [5, 18].

Вихованки VI класу давали щотижня у школі 7 уроків з усіх предметів - один урок із Закону Божого, під керівництвом інспектора класів; два - з церковного співу та чотири - з російської або слов'янської мов та арифметики, з них 2 - у присутності учительки школи, 2 - за складеним конспектом, який перевірив викладач дидактики. Ці уроки давалися в присутності всіх вихованок VI класу, вчительки, викладача дидактики, начальниці, інспектора класів. Після проведення уроку відбувалося загальне обговорення, а одна з вихованок писала протокол зборів [3, 18]. Пробні уроки оцінювалися балом, що додавався до загальної оцінки з дидактики.

Отже, випускниці ОЄЖУ одержували право на звання домашньої вчительки, але поки немає можливості показати, як вони ним користалися. Кількісні показники свідчать, що усім вихованкам надавалося

Табл. 1. Динаміка випусків Одеського єпархіальногожіночого училища (1898-1914рр.)