Декларації лояльності до імперії як елемент ідентичності єврейських підприємців Дрогобича

Размещено на http://www.allbest.ru/

Декларації лояльності до імперії як елемент ідентичності єврейських підприємців Дрогобича

В.К. Москалець

Анотація

Стаття окреслює явище лояльності єврейських еліт до Габсбур- зької імперії, аналізує причини та особливості явища в середовищі Дрогобицьких інтелектуалів.

Ключові слова: євреї, Австро-Угорська імперія, політична лояльність, Дрогобич

Серед ідеологічних орієнтацій дрогобицьких бізнес та інтелектуальних еліт другої половини ХІХ ст., однією з ключових була лояльність до Австро-Угорської імперії та династії Габсбургів. Висловлення захоплення імперією було тенденцією, яка виразно проступає зокрема у текстах єврейських інтелектуалів Дрогобича. Місцеве єврейське середовище було важливим у загальному Галицькому контексті, з огляду на те, що його центр становили підприємці, пов'язані з нафтовою індустрією, що було унікальним випадком у місцевому масштабі. Метою цієї статті є аналіз способів, якими висловлювалась лояльність до імперії. Джерелами є публікації у німецькомовній та івритомовній пресі (ГаМагід, Іврі Анохі, Дер Ізраеліт) і брошури єврейських товариств Дрогобича. Як додаткове джерело були використані також публікації з української преси. Хронологічними рамками дослідження є 1860- 80-ті рр., оскільки саме в цей час найяскравіше відобразилася позитивна налаштованість єврейських підприємців та інтелектуалів до імперії. Проблема ставлення єврейських еліт до Російської та Австро-Угорської імперій уже була об'єктом досліджень І. Бартала [1] та Л. Вульфа [2], які прагнули вписати це явище у загальний східноєвропейський контекст. У цій статті ми зосередимося на Дрогобицькому прикладі конкретних виявів лояльності.

Остання як специфічне явище не була властива лише галицьким євреям, а являла поширену характеристику єврейської ідентичності у Східній Європі впродовж ХІХ ст. Що характерно, вияви та політику лояльності можна зустріти і в Австрійській, і в Російській імперіях, які мали чимало спільного у взаєминах з євреями. Характеризуючи ставлення єврейських громад до імперії, необхідно пам'ятати, що громади не були монолітними, а складалися з різних, часто ворогуючих між собою таборів. Лояльність до імперії була важливою особливістю руху Гаскали, який був скерований на освіту євреїв та помірну інтеграцію до неєеврейського соціуму. Як і австрійські, так і російські помірковані маскіли до 1880-х рр. підтримували імперські тенденції, адже саме це давало їм можливість знайти своє місце у багатокультурній державі, що не вимагала негайної асиміляції [3, 19]. Хоча ставлення ортодоксів та хасидів до імперії залишається менш дослідженим, їхня позиція в цьому не відрізнялася від позиції маскі- лів так кардинально, як у питаннях освіти чи обряду.

Прослідкувати вияви лояльності до імперії можна на прикладі текстів, які часто присвячувались ювілею, коронації чи іншій значній події, пов'язаній з життям династій. Однією з таких подій, що продемонструвала і спровокувала висловлення проімперських емоцій став візит імператора Франца Йосифа 1880 р. до Галичини. Важко переоцінити емоційне піднесення та усвідомлення значення візиту, яке він справив у Галичині. Цей візит відрізнявся від попередніх саме добровільною заангажованістю населення, зумовивши численні вияви лояльності до династії та показав, що провінція є частиною Габсбурзької імперії [2, 261]. Якщо проаналізувати маршрут Франца Йосифа, ми побачимо, що він мав рівномірність, адже імператор не концентрувався занадто на польських подіях і місцях, хоча в політичному сенсі у Галичині домінувала польська нація. Наприклад, Франц Йосиф відвідав русинський національний інститут і греко-католицьку церкву св. Юра. Стосовно його уваги до єврейських громад, то він відвідав дві синагоги у Львові (ортодоксальну та ліберальну) і мав зустрічі з представниками кагалів у інших містах [4, 116]. У такому контексті візит до єврейської фабрики був доречним як з економічного, так і з національного поглядів. Не дивно, що польські, українські й єврейські газети показали подорож імператора із суб'єктивного погляду. Українська газета «Діло» описала в основному зустрічі цісаря з представниками української еліти та згадала, що саме «руські жителі» вітали ескорт [5, 3]. З єврейської преси можна зрозуміти значення і важливість візиту імператора для єврейських спільнот у Галичині. Про це свідчить навіть стиль статей, адже в них ретельно перелічено присутніх осіб та описано декорування залів. Якщо врахувати, що візит Франца Йосифа тривав близько двох годин, то ще більш вражаючим стає ефект, який він мав на спільноту.

Із міст, які відвідав кортеж, були також Дрогобич і Борислав, що на той час уже стали важливими центрами нафтової промисловості. Незабаром після візиту, в єврейських газетах з'явилися статті, що описували візит імператора із помітним патріотичним підтекстом. Таким чином, Борислав і Дрогобич були визнані настільки важливими, що їх включили до щільного графіку відвідин краю імператором (було заплановано провести 90 хвилин у цих містах), хоча індустрія не становила для Франца Йосифа настільки значного інтересу [6, 24]. Одним із елементів візиту стало і відвідання фірми «Аполло віск-нафта, парафін і свічки з парафіну - Фабрика фірми Гартенберга, Ляутербаха і Гольдгаммера», яка була однією з найбільших та найпомітніших єврейських фірм у місті. З преси не зовсім зрозуміло, чи імператор відвідав ще якісь фірми, але, безсумнівно, значення «Аполло» як найсучаснішої фірми для міста було надзвичайно важливим. Імператор вислухав пояснення щодо роботи фабрики від її голови - Г. Гольдгаммера, виконавчого директора - Е. ван Гехта та отримав у подарунок зразки колекційного озокериту. У сповненому дифірамб звіті «Ізраеліту» монарха визнали експертом індустрії, чиї зауваження навіть могли покращити процес видобування нафти [7, 3]. еліта габсбурзький інтелектуал вірність

Фірма «Аполло» Гартенберга, Гольдгаммера і Ляутербаха в Дрогобичі була навіть спеціально прикрашена для візиту. Основний її продукт - віск, з якого виготовляли свічки, перетворився на засіб для виготовлення скульптур. Вся композиція, виліплена з воску, презентувала статуї імператора, імператриці та символ Габс- бурзької монархії - орла. Всюди розмістили близько 2 тис. маленьких австрійських прапорів. Триста робітників фабрики (майже третина з них були євреями), одягнені в національний одяг, вітали Франца Йосифа [8, 9]. Крім цісаря, наступного дня фабрику відвідали герцог Федьдцейгмейстер і архієпископ зі Львова Сембратович, щоб також ознайомитися з процесом переробки нафти. В газетній стилістиці не важко помітити підкреслення значення цих візитів у площині «єврейськості» фабрики. Тому, наприклад Сембратовича, описано як «чоловіка дорогого, що любить євреїв» і висловлено надію, що відвідини чільних осіб змінять життя єврейської громади на краще [8, 9]. І. Франко також описав візит Габсбурга на фабрику «Аполло», втім, радше, з критичного погляду, стверджуючи, що її власники змусили робітників прибирати приміщення в позаробочий час [9, 63].

Якщо на Дрогобицькій фабриці монарха вітали А. Ляутербах і Г. Гольдгаммер, більш налаштовані на Гаскалу, то у Бориславі вітальне слово німецькою мовою виголосив І. Шрайбер - активний діяч ортодоксального табору [10, 4]. Тобто, декларація вірності державі не залежала в цьому випадку від приналежності до одного з ворогуючих таборів.

Пам'ять про візит зберігалася досить довго, адже саме цей факт вживали у рекламі фірми «Аполло» Гартенберга, Гольдгаммера, Ляутербаха і Вагмана, зауважуючи, що фірма «відзначена найвищими відвідинами його величності цісаря Франца Йосифа І» [11, 8]. Таке використання відвідин імператора демонструє, що він не лише дав можливість дрогобицьким євреям показати себе як вірних громадян держави, але мав і зворотну дію, дозволивши підняти престиж фабрики. Один із співвласників фірми - А. Ляутербах в автобіографії згадував візит цісаря, як один з найважливіших моментів свого життя. При цьому підкреслив: хоч діяльність фірми не була настільки цікавою, щоб згадувати її в автобіографії, але візит Франца Йосифа став, дійсно, знаковою подією [12, 87].

Одним із найпопулярніших мотивів, які висловлювали вірність і вдячність імперії, була згадка Конституції 1867 р., яка зрівняла євреїв у правах. Документ став важливою подією в єврейських текстах ще до його офіційного затвердження. Так, у газеті «Іврі Анохі» дрогобицький інтелектуал А. Зупнік висловлював надію, що із прийняттям закону, буде «одна конституція і один суд для всіх людей» і «сини Ізраїлю стануть вірнопідданими» під жезлом Австрії [13, 1]. З часом згадування Конституції, а особливо висловлення вдячності Францу Йосифу стали важливими частинами програмних статей і промов. 1879 р. у дрогобицькій синагозі відбулася урочиста літургія на честь дня народження імператора. Автор промови Б. Гольдберг називав його спасителем єврейського народу, саме завдяки Конституції. Окремо підкреслювалося надання ним можливості використання рідної мови у школі, суді й уряді [12, 7]. Остання заява викликає сумніви, оскільки незрозуміло, що автор вважає «рідною мовою», адже ні їдиш, ні іврит не набули офіційного статусу. Права, які надавала

Конституція, реалізовувалися переважно в політичному вимірі, натомість євреї не отримали визнання як нацменшина, залишаючись лише релігійною групою [14, 3]. Однак, попри обмеження євреїв, що мали місце надалі, Конституція 1867 р., будучи вже другим актом такого типу (права, здобуті 1848 р. скасовано за реакції 1850-х рр.), все ж мала суттєвий вплив на їхню свідомість. Л. Вульф пояснює це специфічним політичним контекстом, що утворився в 1860-х рр., згідно якого ця Конституція ліквідувала нерівність, що панувала в імперії до того [15, 239]. В офіційному дискурсі образ імператора був нерозривно поєднаний з Конституцією, вона ставала його іншим втіленням. Крім цього, Конституція стала важливою для євреїв, тому що гарантувала економічні та політичні права, які для них важили більше, ніж національні. Сприйняття себе як «братів по вірі» (Glaubensgenosse), не заважало солідарності всередині єврейської спільноти і в 1870-80-х рр. етнічні мотиви ще не були настільки суттєвими, щоб зменшити ефект конституційної рівності.

Декларації лояльності могли бути присутніми і щодо осіб, користь яких для єврейської громади була опосередкованою. Так, 1880 р. в Дрогобицькій синагозі було відзначено єврейське свято Хануку, разом зі столітнім ювілеєм правління Йосифа ІІ. Свято організував місцевий «Клуб для читання і товариства» («Lese und Geselligkeits Verein»), до якого належали єврейські підприємці і яку очолював А. Ляутербах. Свято Ханука, в поєднанні зі святкуванням ювілею, стало символом прогресу та світла. У статті про цю подію автор навів біографію Йосифа ІІ зазначивши, що йосифінський дух є «духом свободи, толерантності, освіти, справедливості та рівності» [7, 4]. Емансипаційну політику Йосифа ІІ щодо євреїв можна назвати неоднозначною, але діячі єврейської громади Дрогобича не бачили парадоксу в тому, щоб поєднати традиційне свято та відзначення пам'яті монарха, який своєю діяльністю намагався переструктурувати релігійне життя єврейської спільноти.

Отже, лояльність єврейського населення Галичини, зокрема в Дрогобичі, виявлялася через висловлення захоплення політикою династії та вдячності цісареві. Ми розглянули декларації, які стосувалися конкретних подій стосунків імперії та євреїв, таких, як візит цісаря на фабрику, що належала підприємцям або конституція. Сприйняття політики держави відбувалося, здебільшого, через реакції на конкретні події, що мали вплив на життя єврейської громади. Політика Габсбургів цінувалася євреями, завдяки зрівнянню в правах з іншими релігійними групами та наданню ширших можливостей у виборі діяльності, що демонструвала підтримка ними Конституції 1867 р. Декларування свого ставлення до держави відбувалося в івритомовній пресі, а також его документах, що свідчить про важливість зазначення цієї позиції й у середовищі єврейської спільноти.

Література

1. Bartal I. Jews of Eastern Europe, 1772--1881. -- Philadelphia, 2005.

2. WolffL. The Idea of Galicia: History and Fantasy in Habsburg Political Culture. -- Stanford, 2010.

3. Bartal I. Responses to Modernity: Haskalah, Orthodoxy and Nationalism in Eastern Eastern Europe // Zionism and Religion /Ed. by S. Almog, J. Reinharz, A. Shapira. -- Hanover; London, 1998.

4. Unowsky D. Celebrating Two Emperors and a Revolution: The Public Contest to Represent the Polish and Ruthenian Nations in 1880 // The Limits of Loyalty: Imperial Symbolism, Popular Allegiances and State Patriotism in the Late Habsburg Monarchy /Ed. by D. Unowsky, C. Laurence. -- Oxford; New York, 2007.

5. Новинки // Діло. -- 1880. -- 10 (22) вересня.

6. Frank A. Oil Empire: Visions of Prosperity in Austrian Galicia. -- Cambridge, 2005.

7. Дрогобич // ГаМагід. -- 1880. -- 24 листопада.

8. Франко І. Фабрика парафіну і церезину в Дрогобичі // Твори в 50 т. -- Т. 54. -- К., 1984.

9. Борислав // Іврі Анохі. -- 1880. -- 1 жовтня.

10. Drohobyczer Zeitung. -- 1883. -- 16 Marz.

11. Дрогобич // Іврі Анохі. --1867. -- 1 листопада.

12. Ляутербах З. Автобіографія // Сефер зікарон лі-Дро- гобіц, Боріслав єга-севіва / Ред. Н. Гельбер. -- Тель-Авів, 1959.

13. Goldberg B. Mowa miana w Synagodze drohobyckiej podczas Nabozenstwa odprawionego na dniu 18 Sierpnia 1879 r. na na czesc urodzin Najjasniejszego Pana Cesarza i Krola Franciszka Jozefa I. -- Sambor, 1879.

14. Wrobel P The Jews of Galicia under Austrian-Polish Rule, 1869--1918 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://jgaliciabukovina.net.

Размещено на Allbest.ru