Проблема періодизації руху студентських будівельних загонів у СРСР

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблема періодизації руху студентських будівельних загонів у СРСР

Проблема періодизації в історії - одна з найважливіших як з огляду на її теоретично-концептуальне, так і з огляду на суто практичне, прикладне значення. Прийнята автором чи колективом авторів, періодизація засвідчує методологічні вподобання, силу впливу ідеологічних і політичних чинників, вибір культурно-цивілізаційної орієнтації країни тощо. Слід поставити питання: навіщо потрібна періодизація історії руху студентських будівельних загонів? Передусім, періодизація історії руху потрібна для зручності вивчення його історії як для професійних дослідників, так і для істориків - любителів. До того ж вона дозволяє зосереджуватися лише на ключових подіях, а також поглянути на історію студентських будівельних загонів з різних ракурсів (наприклад, соціального, економічного, політичного).

Проблема періодизації студентського будівельного руху частково розкрита у дослідження радянських істориків Е. Артем'єва [1], А. Безбородова [2], А. Піскуна [3], І. Шкурко [4], а також у роботах сучасних російських дослідників В. Приступка [5], Т. Корольової [6], О. Бухаріної [7] та ін. У сучасній українській історичній науці деякі аспекти проблеми досліджено у публікаціях О. Коляди та Р Ралка [8]. Проведений аналіз досліджень засвідчує, що проблема періодизації студентського будівельного руху, недостатньо відображена в історіографії, що і зумовлює актуальність та наукову новизну пропонованого дослідження. Його мета полягає у визначенні етапів становлення та розвитку руху студентських будівельних загонів, а також, у відповідності до них, - їхніх хронологічних меж.

У радянській та сучасній російській історіографії склалися різні погляди на визначення хронологічних меж руху студентських будівельних загонів. Перш за все, дискусійними залишаються питання щодо дати його зародження, формування першого студентського будівельного загону, місця його комплектування. На думку сучасного російського дослідника В. Приступка, причинами такого стану речей є різні критерії та підходи до з'ясування дати початку руху студентських будівельних загонів. Одні пов'язують його зародження від появи поодиноких студентських будівельних загонів у ВНЗ СРСР (А. Безбородов, А. Піскун), інші вважають, що історію руху необхідно розглядати як масштабне соціальне явище (О. Бухаріна, Т. Корольова) [5, 11].

На думку радянського науковця Е. Артем'єва, головним поштовхом зародження руху студбудзагонів було залучення студентів до збирання врожаю під час кампанії з освоєння цілинних земель. На основі аналізу документів 1950-70-х рр. він зробив висновок, що студентські загони перетворилися на масовий суспільний рух радянської молоді в другій половині 1960-х рр., коли склалася система управління діяльністю Всесоюзного студентського загону та було визначено основні напрями і форми роботи, а також, коли рух отримав широку державну та суспільну підтримку [1, 43-44]. За оцінкою іншого радянського історика - А. Піскуна, до 1959 р. виробнича діяльність студентської молоді не мала планового характеру. Дату зародження руху студентських будівельних загонів він пов'язує з 1959 р., коли в багатьох ВНЗ СРСР були сформовані перші студентські будівельні загони [3, 196].

Поширеним у радянській історіографії був і погляд, що ініціатива у створенні першого будівельного загону належить студентам фізичного факультету Московського державного університету ім. М. Ломоносова, зокрема такий погляд демонструє А. Безбородов [2]. Проте, аналіз доступних джерел показує, що одночасно з ними, зокрема влітку 1959 р., близько 10 тис. ленінградських студентів, за рішенням Ленінградського обласного комітету КПРС, працювали на будівництві, 17 студентських загонів Литовської РСР виконали робіт у республіці на 3 млн. руб., а студенти Горьківського та Ростовського інженерно-будівельних інститутів (РФСРР) працювали на будівництві виробничих та культурно-побутових об'єктів у Казахстані [1, 27-28]. Не відставала і студентська молодь УРСР У цей час вона працювала на різних народногосподарських об'єктах. Зокрема ЛКСМУ взяв шефство над відбудовою та будівництвом 37 шахт у Донбаському регіоні [9, 24]. 1958 р. у цьому ж регіоні, зусиллями молоді УРСР, були побудовані 7 доменних печей [11, 10].

Радянський дослідник історії педагогіки І. Шкурко, аналізуючи соціально-гуманітарну і політичну підготовку майбутніх учителів, доводив, що залучення до виробничої діяльності студентської молоді (зокрема майбутніх педагогів), в тому числі й до будівельних робіт, відбувалося ще з 40-х рр. ХХ ст. Студенти київських ВНЗ відзначилися у післявоєнній відбудові столиці УРСР - Києва, а студенти КДПІ ім. О. Горького, майбутні вчителі біології, побудували й обладнали у с. Нестерівка Бориспільського р-ну хату-лабораторію. У цей же час студенти вишів УРСР щорічно залучалися до кампанії збору врожаю картоплі, буряків, зернових, овочевих тощо [4, 96-97].

Сучасні російські дослідниці О. Бухаріна та Т. Ко - рольова, проаналізувавши широкий спектр нормативно-правових документів радянсько-партійного керівництва та історичної літератури з цієї проблеми, стверджують, що залучення студентської молоді до виробничої діяльності на народногосподарських об'єктах бере свій початок ще з середини 1920-х рр., коли молодь використовували як допоміжну робочу силу на так званих «ударних новобудовах соціалізму» в СРСР На їх погляд, з 1950-х рр. студентські будівельні загони почали формуватися на якісно нових засадах.

Отже, аналіз різних підходів до визначення нижньої межі виникнення руху студентських будівельних загонів, на наш погляд, не дозволяє виділити окремий вищий навчальний заклад чи окрему вузівську комсомольську організацію в започаткуванні руху студентських будівельних загонів. Патріотичний рух студентських будівельних загонів став продовженням діяльності студентської молоді 1920-30-х рр., важких років післявоєнної відбудови, освоєння цілинних земель Казахстану та Сибіру. Переконані, що важливим чинником виникнення студентських будівельних загонів стали соціально-економічні передумови, які склались у СРСР та прагнення радянського державно-партійного керівництва використати ентузіазм молоді, її віру в можливість реалізації комуністичної перспективи. Тому ініціатива була не стільки економічною, скільки соціальною в широкому розумінні цього слова, оскільки її наслідки виходили за суто економічні рамки. Ще одним важливим чинником добровільної, цілеспрямованої участі студентської молоді в будівельних роботах було те, що за довоєнні роки комуністично-партійній та комсомольській системі вдалося сформувати якісно нове покоління радянської молоді, яке свідомо прагнуло принести користь своїй радянській батьківщині.

Щодо визначення верхньої межі руху студентських будівельних загонів, то нею, безсумнівно, є 1989 р. Ще до цього в ньому не лише спостерігалися, а й прогресували кризові явища й тенденції, які загострилися на етапі «горбачовської перебудови». Відтак, було прийнято рішення бюро ЦК вЛкСм «Про реорганізацію штабів студентських загонів», а також «Типове положення про штаб студентських загонів» і скасовано «Положення про обласні, крайові і республіканські штаби» (1969 р.) [11, 119]. Це фактично стало останньою спробою реформувати рух студбудзагонів, надавши місцевим штабам більше самостійності. Хоча позитивних результатів досягнути не вдалося. Розпад СРСР, утворення нових незалежних держав спричинили нові соціально-економічні, політичні реалії. У грудні цього ж року бюро ЦК ВЛСКМ прийняло рішення щодо ліквідації Центрального штабу студентських загонів, який був реорганізований у Центральний штаб студентських загонів ЦК ВЛКСМ. Очолював його вже не Командир Всесоюзного студентського загону, а керівник Штабом студентських загонів - завідуючий відділом ЦК ВЛСКМ. По суті це рішення остаточно ліквідувало рух [11, 120].

Сучасний російський історик В. Приступко (у 1980-х рр. - активний учасник студентського будівельного руху) так описує період ліквідації студентських загонів: «Усі гроші (на рахунку Центрального штабу - 21 млн. руб.) протягом 2-3 років були «розбазарені», просто роздані територіальним штабам. Ніяких зусиль щодо реформування руху, збереження та використання, зароблених студентами протягом майже 30 років, коштів не було зроблено. На жаль, настали «горбачовські» часи, коли нові кадри в комсомолі і Центральному штабі пливли за течією і абсолютно все «забовтували». Не стало грошей - не стало і руху» [11, 120].

Таким чином, проаналізувавши різні підходи до характеристики хронологічних меж в історії руху студентських будівельних загонів, на наш погляд, можна виділити чотири періоди.

Перший (1920-50-ті рр.) можна назвати часом зародження студентського будівельного руху, який визначався залученням студентської молоді СРСР до будівництва важливих народногосподарських об'єктів, післявоєнної відбудови важкої промисловості Країни Рад, а також до кампаній зі збирання врожаю на цілинних землях Казахстанської РСР. На цьому етапі сформувалися та пройшли життєву перевірку, отримали розповсюдження форми організації праці, побуту, культурно - масової роботи студентської молоді впродовж літніх канікул, що згодом стало невід'ємною частиною навчально-виховної роботи та важливим фактором радянської економіки.

Другий (або романтичний - 1959-1970 рр.), коли студентські будівельні загони діяли за власними правилами, рух характеризувався добровільністю, самостійністю, конкурсним відбором до загонів, ентузіазмом молоді [11, 118]. Водночас, керівництво комуністичної спілки молоді ВЛКСМ / ЛКСМУ зуміло вчасно розгледіти соціально-економічний та ідеологічний потенціал руху студбудзагонів і взяти його організацію під свій контроль. Так, у липні 1966 р. при ЦК ВЛКСМ створено центральний спеціальний орган, що мав займатися організацією та керівництвом студентськими будівельними загонами. Вже 30 січня 1967 р. бюро ЦК ВЛКСМ прийняло постанову про організацію Центрального штабу студентського будівельного загону. Відповідні штаби створювались й при ЦК ЛКСМ союзних республік, обласних, крайових комітетах комсомолу. В листопаді 1969 р. ЦК ВЛКСМ затвердив «Положення про студентський будівельний загін» і «Положення про обласний, крайовий, республіканський штаби» [8, 145-146]. Варто відзначити, що у цей період організовувалися переважно загони будівельного профілю та видавалися нормативно-правові документи, що регулювали їхню діяльність.

Третій період (1970-1979 рр.) позначався поступовою централізацією руху та продовженням вироблення нормативно-правових документів щодо регламентації діяльності загонів як будівельного, так і небудівельного профілів (у ці роки їхня кількість стає приблизно однаковою). Саме з цим пов'язане прийняття у травні 1977 р. ЦК ВЛКСМ та Міністерством вищої та середньої спеціальної освіти, відповідно до рішень ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР, «Положення про студентський загін» та «Статут студентського загону» [8, 146]. Рух студбудзагонів перетворився на один із важливих соціально-економічних чинників трудового ентузіазму радянської молоді (красномовними є такі підрахунки: на кошти, зароблені 1974 р. членами Всесоюзного студентського загону в будівельній сфері, можна було побудувати місто на 250 тис. жителів [8, 147]). Союзні та республіканські міністерства і відомства, маючи дефіцит у трудових ресурсах, намагалися залучити якомога більше загонів до роботи на об'єктах народного господарства, при цьому, здебільшого, не створюючи для студентів необхідних умов для праці, побуту і відпочинку. Романтика і добровільність почали поступово «покидати» рух. У ці роки з'явився заклик: «Кожний студент за період навчання повинен пройти школу студентських загонів». Він був включений у текст привітання тодішнього лідера СРСР Л. Брежнєва учасникам Всесоюзного з'їзду студентських загонів і заклик став «законом»: «Партія сказала: «Необхідно!», комсомол відповів: «Так!»» [11, 118-119].

Четвертий період (1979-1989 рр.) - період жорсткої централізації та регламентації діяльності студентських загонів. Їх почали використовувати як зручний механізм залучення додаткових трудових ресурсів. На цьому етапі в місцевих партійних органах набула посилення практика залучення студентів для виробничої діяльності на місцях. Розподіл студентських загонів щоправда погоджувався з Держпланом СРСР, який також потребував контролю за рухом трудових резервів

[11, 119]. У цей час до виробничої діяльності залучалася найбільша кількість студентів: 1980 р. - 822 тис. осіб, 1983 р. - 861 тис. На середину 1980-х рр. керівний склад у Всесоюзному студентському загоні був досить значним, нараховуючи 70 тис. керівників різного рівня, тобто, кожний восьмий член загону мав владні повноваження [8, 147]. Однак від середини 1980-х рр. рух поступово згасав, що, на наш погляд, варто пов'язувати, як з політичними, так і соціально-економічними процесами у СРСР.

Таким чином, рух студентських будівельних загонів виник не випадково, він увібрав різноманітні форми участі молоді в будівництві комуністичного суспільства, відновленні народного господарства після громадянської та Другої світової воєн, кампаніях зі збору сільськогосподарських урожаїв та народногосподарському будівництві на цілинних землях. Наприкінці 1950-х рр. різні форми студентських трудових об'єднань злилися в єдиний рух студентських будівельних загонів, ставши якісно новою, активною формою залучення студентської молоді до суспільно-конкретної праці та реалізації народногосподарських планів радянського державно-партійного керівництва. За свою історію студентський будівельний рух пройшов еволюцію від поодиноких студентських будівельних загонів - до масового соціального явища в СРСР. Кожен з визначених періодів характеризувався виробленням нових нормативно-правових актів, що регулювали відносини студбудзагонів як форми молодіжного трудового ентузіазму з народногосподарськими організаціями, а також з розширенням географії їхньої діяльності й, відповідно, збільшенням кількості учасників.

Література

студентський радянський будівельний загін

1. Артемьев Е.Ф. Ступени возмужания. История, опыт патриотического движения студенческих отрядов. - М., 1983.

2. Безбородов А.Б. Студенческие пятилетки: вузовская молодежь Москвы на ударных стройках. - М., 1986.

3. Пискун А.И. Партийное руководство деятельностью комсомола по организации и развитию движения студенческих отрядов: Дисс…. канд. ист. наук. - К., 1987.

4. Шкурко І.І. Соціально-гуманітарна і політична підготовка майбутніх учителів (історико-педагогічний аспект). - К., 1992.

5. Приступко В.А. Студенческие отряды: исторический опыт 1959-1990 гг. - М., 2008.

6. Королёва Т.М. История движения студенческих отрядов Иркутской области: 1960-80-егг.: Дисс канд.

ист. наук. - Иркутск, 2006.

7. Бухарина О.А., ОлейниковМ.Д. Студенческие стройотряды истоки движения // Исторические, философские, политические и юридические науки, культурология и искусствоведение. Вопросы теории и практики. - 2003. - №2 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.gramota.net/materials/3/2011/2-2/7.html.

8. Коляда І.А., Ралко Р.С. Студентські будівельні загони: до історії патріотичного руху студентської молоді в УРСР (1962-1989 рр.) // Краєзнавство. - 2012. - №2.

9. Центральний державний архів громадських об'єднань України (далі ЦДАГО України). - Ф. 7. - Оп. 15. - Спр. 71.

10. ЦДАГО України. - Ф. 7. - Оп. 15. - Спр. 78.

11. Молодежь и инновационные развитие России: Сб. науч. тр. / Отв. ред. В. Криворученко. - М., 2008.

Размещено на Allbest.ru