Формування представницьких з'їздів судновласників Чорноморсько-Азовського району на початку ХХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФОРМУВАННЯ ПРЕДСТАВНИЦЬКИХ З'ЇЗДІВ СУДНОВЛАСНИКІВ ЧОРНОМОРСЬКО-АЗОВСЬКОГО РАЙОНУ НА ПОЧАТКУ ХХ ст.

У статті розглядаються умови виникнення та формування структури З'їздів судновласників Чорноморсько-Азовського району, основні принципи та напрями їх роботи, співпраця з іншими підприємницькими установами на початку ХХ ст. Ключові слова: З'їзди судновласників, Комітет З'їздів, представницька організація, каботаж.

З розвитком мореплавства у світі розпочалися глобальні перетворення: людство отримало повне уявлення про нашу планету, водний простір Землі перетнули морські маршрути, найвіддаленіші місцевості одержали транспортний зв'язок. Завершилася епоха, коли народи жили відокремлено, почалося формування міжнародної торгівлі та єдиного світового простору.

У пореформений період склалися сприятливі умови розвитку судноплавства на Чорному та Азовському морях. Зростання обсягів продукції сільського господарства, металургійного виробництва, вуглевидобутку та машинобудування в Південному економічному районі потребували їх збуту на внутрішньому та зовнішньому ринках. Однією з можливостей такої торгівлі був каботаж Чорноморсько-Азовським басейном та морський торговий експорт. Як зазначав 1907 р. морський міністр, адмірал І. Діков, «Південь наш має не тільки величезну кількість руди найвищої якості, але й чималі поклади кам'яного вугілля в одному районі з рудою; при таких даних наше залізо легко завоює першість на найближчих ринках Азії та Африки, тим більш, що і дешевизна доставки буде на боці Росії» [1, 88]. Проте, це були тільки плани на майбутнє, реальність виглядала інакше. З метою узгодження всіх суперечностей у морських перевезеннях на початку ХХ ст., судновласники вдаються до самоорганізації - створення представницьких організацій.

Наукова розробка питання підприємницьких союзів почалася ще на початку ХХ ст. і мала на меті вирішення, у першу чергу, практичних завдань - вироблення ефективних методів відстоювання економічних інтересів буржуазії у владних коридорах [2]. Дослідниками імперських часів був зібраний багатий фактичний матеріал щодо діючих представницьких організацій, але часто він мав тільки інформаційно-довідковий характер [3 - 5]. У більшості радянських і новітніх дослідженнях проблема судноплавства в Чорноморсько-Азовському басейні розглядається у воєнно-стратегічному аспекті [1; 6; 7]. У сучасній істоіографії виділяються праці О. Шляхова, присвячені історії судновласників Чорного та Азовського морів у пореформені часи [8; 9]. Однак вивченню процесу формування З'їздів судновласників Чорноморсько-Азовського басейну поки не приділяється належної уваги. З огляду на це, метою статті є висвітлення історії виникнення та розвитку З'їздів судновласників Чорноморсько-Азовського регіону на початку ХХ ст. судновласник чорноморський азовський з'їзд

Загальний обсяг транспортних перевезень Російської імперії в цей час не відповідав потребам економіки, що зростали. За вантажомісткістю російський торговий флот поступався французькому вдвічі, норвезькому - у 2,5, німецькому - втричі, англійському - в 15 разів [7, 256]. На долю чорноморсько-азовських портів припадало 57 - 59 % вартості експортних товарів та 27 - 30 % імпорту [10, 63; 6, 108]. Основна маса вантажів перевозилася на іноземних суднах, бо судновласникам було вигідно купувати дешевші та технічно досконаліші іноземні кораблі. Питома вага вітчизняних суден у зовнішній торгівлі була незначною: на 1909 р. їх частка становила всього 12,3 % за тоннажу близько 9,2 % від загального морського торгівельного обігу Російської імперії. Таке становище пояснюється низьким рівнем субсидіювання цієї галузі: в Росії на ці потреби виділялося 4,5 млн. руб., тоді як у Франції - 15 млн. руб. [11, 16]. Серед інших причин підприємницькі організації називали відсутність спеціальних заходів для забезпечення російського судноплавства вантажами та зменшення портових витрат, безмитне ввезення суден іноземного виробництва, відсутність заохочення вітчизняних судно- будівельних заводів.

Зростаюче значення судноплавства за капіталістичних перетвореннь, з одного боку, та необхідність координації інтересів влади та підприємців у цій сфері - з іншого, призвели до виникнення 1908 р. Всеросійських з'їздів судновласників із постійним місцем перебування керівних структур у столиці. З метою об' єднання та представництва загальних інтересів російських судновласників З'їзди мали проводити виставки, організовувати навчальні заклади, збирати статистичні дані, проводити дослідження та видавати необхідні матеріали [12, 51]. Редакція журналу «Русское судоходство» з нагоди відкриття Загального з'їзду судновласників із захопленням писала, що цей форум має стати «запорукою твердо вкоріненого усвідомлення в життєвій необхідності правильно організованого представництва судноплавної промисловості» [13, 9].

У грудні 1908 р. було Найвище затверджено «Положення про З'їзди судновласників», відповідно до другого параграфу якого, могли бути зібрані загальні з'їзди судновласників, районні та групові (кількох районів) [4, 113; 14, 11]. Спираючись на цю норму, одеські судновласники виявили бажання заснувати в Одесі районний З'їзд судновласників. Одеський морський порт був другим за обсягом вантажообігу після Санкт- Петербурзького. До Одеського порту щорічно прибували близько 1,1 тис. парових та 120 парусних суден, тут розміщувалася головна контора Російського товариства пароплавства та торгівлі [10, 62].

Головою Комітету Загальних з'їздів судновласників П. Летуновським був визначений порядок відкриття районних з'їздів: письмове подання заяв для участі в них, підтвердження Комітетом З'їздів судновласників репрезентативності представлених заяв, спільна нарада представників районних та загальних з'їздів з приводу програми та часу зібрання, затвердження програми Комітетом З'їздів судновласників, відкриття першого районного з'їзду одним із місцевих судновласників [14, 4].

Положенням про З'їзди судновласників не встановлювався фіксований розмір членських внесків та не вказувалося, що вони мають бути однаковими в усіх районах. З огляду на це, Комітет З'їздів судновласників надавав повну самостійність місцевим підприємцям у визначенні цієї ставки, а також частки, яка мала надходити на загальні витрати всеросійського зібрання.

Після отримання позитивної відповіді на запит від центрального комітету судновласників, організаційний комітет Чорноморсько-Азовського району розсилав запрошення всім зацікавленим особам. У циркулярі вказувалося на те, що нинішнє державне та економічне становище Російської імперії «потребує об'єднання судновласників з метою правильного з'ясування та раціонального захисту інтересів торгового мореплавства, тобто, потребує створення організацій, які мали б можливість висловлювати на місцях авторитетні думки з різних питань торгового мореплавства й представляти їх у вищих урядових інстанціях» [14, 5]. Такою організацією захисту інтересів торгового флоту мали стати З'їзди судновласників Чорноморсько-Азовського району. Згоду на участь дали Російське товариство пароплавства та торгівлі, Російське страхове та транспортне товариство, Російське дунайське пароплавство, а також інші акціонерні товариства та окремі судновласники. Таким чином, З'їзди судновласників Чорноморсько-Азовського району об'єднали близько 40 % всього парового торгового флоту зовнішніх морів Російської імперії [14, 7].

Перший з'їзд проходив 10 - 20 серпня 1909 р. в Одесі. На ньому розглядалися стандартні організаційні питання (обрання посадових осіб, ревізійної комісії, визначення розміру членських внесків) та доповіді (про мита на іноземні судна, заохочення вітчизняного суднобудування, криголами та привила сертифікації суден). Програма була затверджена Міністерством шляхів сполучення й Міністерством торгівлі та промисловості. На організаційному засіданні були присутні голова Одеського біржового комітету В. Мунц, начальник Одеського торгового порту В. Давидов, чиновники, суднобудівельники та судновласники [14, 28 - 31; 10, 127].

Перший з'їзд був відкритий головним організатором та ідейним натхненником цього підприємницького форуму П. Регіром-молодшим, якого одноголосно було обрано Головою з'їзду. Його батько Петро Петрович Регір був маріупольським підприємцем, який одним із перших почав займатися вугільним каботажем. У 1889 р. він придбав свій перший вантажний англійський пароплав, який назвав «Прогрес». З часом він стає власником великої судноплавної компанії. Судна П. Регіра з високим відсотком рентабельності доставляли донецьке паливо в балтійські порти: щорічно з Маріупольського порту навколо європейського континенту до Санкт-Петербурга, Кронштадта, Риги доставлялося близько 100 тис. тонн кам'яного вугілля, а на зворотному шляху російський ліс та зерно транспортували в порти середземноморських країн [10, 61]. Із часом усе помітнішу роль у справах батька стає відігравати Регір-молодший, якому і належала ініціатива створення представницької організації судновласників.

Після тривалих дебатів на з'їзді було визначено розмір членських внесків - сімдесят п'ять рублів, з яких тридцять - належало відправляти до столичної контори. Представницька організація азово-чорноморських судновласників не була фінансово могутньою, оскільки їх бюджет коливався в межах 2 - 3 тис. руб. на рік, у той час, коли З'їзди гірничопромисловців Півдня Росії мали бюджет 1,5 млн. руб. на рік, а З'їзди бакинських нафтопромисловців - 2,5 млн. руб. на рік [5, 71; 3, 143].

Першим кореспондентським відправленням З'їздів судновласників Чорноморсько-Азовського району була телеграма вдячності на ім'я міністра торгівлі та промисловості із запевненням, «що їх посильна робота буде сприяти створенню правильної мореплавної програми, яка допоможе нашому торговому флоту піднятися на належну височінь» [14, 36]. Виникнення районних з'їздів судновласників схвально сприйняли вже існуючі організації офіційного представництва. Так, Одеський біржовий комітет у своєму зверненні вітав «молоду організацію» та висловлював побажання успіху в роботі на благо процвітання російського комерційного флоту.

З'їзди судновласників Чорноморсько-Азовського району мали збиратися не рідше одного разу на рік, а у випадку нагальної необхідності - частіше. За місяць до запланованого початку роботи форуму, його програма подавалася на затвердження міністра торгівлі та промисловості й міністра шляхів сполучення. Окрім міністерств, повідомлення про скликання з'їзду судновласників Чорноморсько-Азовського району направлялося місцевій адміністрації' та всім районним з'їздам судновласників. Проте, право голосу мали лише судновласники-господарі. Найбільш впливовими учасниками З'їздів судновласників були управителі Північного пароплавного товариства, Російського дунайського пароплавства, Російського транспортного та страхового товариства, делегати від З'їздів представників промисловості та торгівлі, З'їздів гірничопромисловців Півдня Росії, Імператорського товариства судноплавства та ін. [15, 6-7].

Завідування справами районних з'їздів покладалося на місцеві комітети, які обиралися з членів з'їзду у складі не менше трьох осіб [14, 13-14]. Кожного року комітет оновлювався на третину, причому колишні члени могли бути знову обраними. До обов'язків районного комітету входило: підготовка програми та попередня розробка всіх питань для обговорення; складання списку кандидатів у члени районного комітету; виконання рішень районного з'їзду; підтримка зв'язків із державними установами в питаннях зацікавленості районних З'їздів; завідування майном представницької організації, ведення фінансової звітності [14, 16]. Комітет З'їздів судновласників Чорноморсько-Азовського району був затверджений у такому складі: П. Регір (голова), О. Тимрот, Г. Марголін, Б. Марков, Ф. Звороно, І. Островський [14, 25]. Питання, поставлені на голосування, вирішувалися простою більшістю голосів. Правомочними вважалися рішення комітету з'їздів, якщо на ньому були присутні не менше трьох його постійних членів.

Наполегливими клопотаннями судновласників Чорноморсько-Азовського району отримали силу закону такі положення: про виділення із державного казначейства коштів на портобудування, про заходи щодо заохочення вітчизняного суднобудування, про облаштування хлібної гавані в Одесі, про облаштування набережної в Ростові-на-Дону та ін. [15, 1]. Комітет судновласників брав активну участь у підготовці проекту «Правил, які визначають порядок видання свідоцтв торгових суден», проекту закону «Про заохочення суднобудування» [16, 2-3]. Підприємницькі об'єднання буржуазії мали досвід співпраці, взаємно підтримуючи свої клопотання. Так, у питаннях управління торговими портами З'їзди судновласників спиралися на аналогічну думку З'їздів представників біржової торгівлі та сільського господарства, а в питаннях страхування суден їх підтримав Одеський біржовий комітет [16, 8].

З'їзди судновласників Чорноморсько-Азовського району підтримували активні ділові контакти з найстарішою регіональною підприємницькою організацією - З'їздами гірничопромисловців Півдня Росії. Більш кваліфікованих партнерів, ніж ця представницька організація, важко було б знайти. З'їздами гірничопромисловців докладно розроблялися питання про порти, пристані, суднобудування, торгове мореплавство та каботаж [2, 78-86]. Комітет судновласників направляв своїх доповідачів на засідання З'їздів гірничопромисловців та неодноразово звертався до них за підтримкою у вирішенні невідкладних клопотань. Доповідь голови Комітету З'їздів судновласників П. Рігера з питання «Про морські перевезення донецького вугілля в порти Балтійського моря» увійшла до програми роботи XXXV з ' їзду гірничопромисловців Півдня Росії [17, 5], а на їхніх XXXVI та XXXVII з'їздах інтереси судновласників було доручено представляти секретарю Комітету М. Юдицькому [18, 6]. Було розглянуто та підтримано спільне клопотання про необхідність урядового сприяння розвитку каботажу [18, 39]. Налагоджена система представництва інтересів підприємців в урядових установах, яка десятиліттями майстерно відпрацьовувалася Південними з'їздами гірничопромисловців, дала свої результати - усі клопотання «тарифними установами були задоволені» [15, 15]. Схожість позицій гірничопромисловців та судновласників із багатьох питань економічного розвитку країни була об'єктивно зумовленою. Тому гірничопромислові З'їзди теж направляли своїх представників для участі в роботі з'їздів судновласників [15, 7].

Невідкладні проблеми регіональні З'їзди судновласників намагалися вирішити через своє центральне представництво. Члени Комітету загальних З'їздів брали участь у міжвідомчих нарадах, тарифних з'їздах, комісіях урядових та громадських установ, де обговорювалися питання вітчизняного судноплавства. Судновласники Чорноморсько-Азовського району ставали учасниками й інших громадських організацій та заходів. Так, П. Регірстарший був головою Одеського біржового комітету, М. Рабинович очолював Xерсонський біржовий комітет, Д. Xараджаєв керував Маріупольським біржовим комітетом [9, 68].

Питання мореплавства на урядовому рівні знаходилося в підпорядкуванні відділів торгового мореплавства й торгових портів Міністерства торгівлі та промисловості. Громадські організації були представлені в управлінні цією галуззю своїми висуванцями до Ради у справах торгового мореплавства при тому ж міністерстві. Судновласники Чорноморсько-Азовського району наголошували на недостатньому рівні взаємодії між владою та капіталом, а тому для оперативного та ефективного прийняття рішень запропонували створити Особливу нараду мореплавних підприємств. Подання з цією пропозицією від 1 липня 1909 р. було схвалено профільним міністром. П. Рігером розроблено проект «Положення про наради мореплавних підприємств при відділі торгового мореплавства» [16, 10]. Звітуючи в жовтні 1912 р., Комітет З'їздів судновласників «висловлював жаль» з приводу невирішеності цього клопотання [15, 3]. Для позитивного розв'язання питання судновласникам не вистачило фінансової ваги та авторитетності, на порядку денному уряду виявилися більш нагальні завдання.

Робота З'їздів судновласників була досить ефективною, схвальне ставлення щодо рівня їх професіоналізму висловлювали урядовці, підприємці і, звичайно ж, самі члени Комітету З'їздів. У його звіті за перший рік роботи зазначається: «Комітет лестить себе тому надією, що таке ставлення членів З'їзду до загальної справи залишиться таким самим і надалі, а це дасть можливість продовжувати роботу з непохитною впевненістю в тому, що труди З'їздів принесуть дійсну користь, усім нам близькій, справі вітчизняного торгового мореплавства» [16, 13]. З'їзди судновласників Азовсько-Чорноморського району стали важливою з'єднувальною ланкою між підприємцями та владними структурами. Їх діяльність виявилася, з одного боку, механізмом економічного розвитку та регулювання, з іншого - черговим проявом самоорганізації підприємців у пореформену добу, перетворення їх на впливову суспільно-політичну силу.

Література

1. Шацилло К.Ф. Развитие Черноморского флота накануне Первой мировой войны (1907 --1914 гг.) //Исторические записки. Т. 75. М., 1965.

2. Фомин П.И. Краткий очерк истории съездов горнопромышленников Юга России. Х., 1908.

3. Гушка А.О. Представительные организации торговопромышленного класса в России // Зап. Император. рус. техн. о-ва. 1912. № 4.

4. Лурье Е.С. Организация и организации торгово-промышленных интересов в России. СПб., 1913.

5. Справочная книга для горнопромышленников юга России: в 2 ч. Ч. 1. Х., 1916.

6. Козлов Д.Ю. Российские планы войны на Черном море и «проблема проливов». 1907 -- 1914 гг. // Вопросы истории. 2007. № 8.

7. Эфенди-заде Д.М. Русский морской торговый флот на рубеже ХІХ--ХХвв.//Исторические записки. Т. 105. М, 1980.

8. Шляхов О.Б. Судновласники і моряки Азово-Чорномор- ського басейну в модернізаційних процесах кінця ХІХ -- початку ХХ ст.: Автореф. дис.... д-ра іст. наук. Дніпропетровськ, 2004.

9. Шляхов О.Б. Судновласники Азово-Чорноморського басейну наприкінці ХІХ -- на початку ХХ ст. // Укр. іст. журн. 2006. № 1.

10. История предпринимательства в Украине (1861 -- 1917 гг.) / Сост. В. Ляшенко. Донецк, 1998.

11. Труды XXXVсъезда горнопромышленников Юга России (23 ноября -- 9 декабря 1910 г.). Т. 2. Х., 1910.

12. Справочная книжка о собраниях, съездах, публичных лекциях и народных чтениях / Сост. В. Чарнолуский. СПб., 1912.

13. Труды общего съезда судовладельцев в С.-Петербурге (27 февраля -- 4 марта 1913 года). СПб., 1913.

14. Труды I съезда судовладельцев Черноморско-Азовского района (10 -- 20 августа 1909 г.). Одесса, 1909.

15. Труды IIIсъезда судовладельцев Черноморско-Азовского района (7 -- 10 октября 1912 г.). Одесса, 1912.

16. Труды IIсъезда судовладельцев Черноморско-Азовского района (27 сентября -- 4 октября 1910 г.). Одесса, 1910.

17. Державний архів Харківської області. Ф. 45. Оп. 1. Спр. 3403. ТрудыXXXVII съезда горнопромышленников юга России (25 ноября -- 4 декабря 1912 г.). Т. 1. Х, 1913.