Розміщення та структура зайнятості економічно активного населення в регіонах Наддніпрянської України наприкінці ХІХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Важливе місце у дослідженні економічної історії держави, її регіонів та окремих адміністративно-територіальних одиниць, з притаманними їм природно-географічними характеристиками, посідає аналіз відтворення та розміщення трудових ресурсів, розподілу праці, структури зайнятості населення, характеру його господарської діяльності в рамках певного способу виробництва. Варто зазначити, що ступінь розподілу праці та структура зайнятості населення як у регіональному, так і загальнонаціональному масштабах, багато в чому є концентрованим виразом і показником рівня розвитку продуктивних сил та економіки загалом.

Незважаючи на структуроутворюючий характер і фундаментальні ознаки, притаманні зазначеній науковій проблемі, на її значущість у ґрунтовному вивченні історії розвитку вітчизняного ринку та ринкових відносин, вона поки що не стала, за невеликим винятком, предметом спеціальних досліджень ні в українській, ні в зарубіжній історіографії. Таке ставлення сучасної академічної науки до ключових питань історії розвитку ринкової економіки, на наш погляд, не сприяє вирішенню сьогоднішніх проблем і завдань, пов'язаних зі створенням оптимальної моделі соціально орієнтованої ринкової економіки, яка б зважала на національну специфіку та певний історичний досвід.

Аналіз матеріалів першого загального перепису населення Російської імперії 1897 р. щодо зайнятості населення Наддніпрянської України дає можливість суттєво розширити уявлення зацікавлених дослідників про структуру зайнятості населення, особливості розвитку ринку праці та продуктивних сил на вказаній території. Дозволяє визначити і питому вагу зайнятого населення, і характер його розміщення у міській та сільській місцевостях, розкрити структуру й розміри галузевих ринків робочої сили, висвітлити розподіл праці, що склався на зазначеній території наприкінці XIX ст. селянство капіталізм наддніпрянщина імперія

Розглядаючи вказану наукову проблему, потрібно пам'ятати, що селянство Наддніпрянщини пореформеного періоду, поряд із аграріями Центрального Чорнозем'я Росії, зіграло визначну роль у розвитку капіталізму не тільки в глибину, а й у ширину. Інша тенденція особливо яскраво виявилася на Півдні Російської імперії, який на зламі XІX-XX ст. приймав щорічно більше мільйона сезонних мігрантів та десятки тисяч переселенців.

Згідно перепису населення 1897 р., у дев'яти губерніях Наддніпрянської України мешкали 23430,4 тис. осіб. Кількість зайнятого населення на цій території становила 5940,6 тис. осіб або 25,4% від загальної кількості мешканців (чоловіки становили 20,9%, жінки - 4,5% ), на утриманні яких перебували 17489,8 тис. осіб членів сімей.

У загальній масі зайнятих, що перевищувала 5,9 млн осіб, чоловіки становили 82,5%, жінки - 17,5%. Із них у сільській місцевості проживали 76,7% від усіх зайнятих (чоловіки -65,2%, жінки - 11,5%), у міській 23,3% (17,3% і 6%, відповідно). У регіональному розрізі перше місце, за кількістю зайнятих, займало Правобережжя (40,4%), друге - Лівобережжя (30,3%) і третє - Південь України (29,3%). Питома вага зайнятих чоловіків регіону, від загальної кількості зайнятих, складала на Лівобережжі - 80,8%, на Правобережжі - 82,8%, на Півдні України - 83,8%, зайнятих жінок, відповідно - 19,2%, 17,2% и 16,2%.

Серед усього зайнятого населення Лівобережної України, яке перевищувало 1,8 млн осіб, зайняті у сільській місцевості становили 79,7% (чоловіки - 66,5%, жінки - 13,2%), у міській - 20,3% (14,3% і 6%, відповідно). У загальній масі зайнятого населення Правобережжя, що досягало 2,4 млн осіб, зайняті у сільській місцевості становили 82,7% (чоловіки - 69,9%, жінки - 12,8%), у міській - 17,3% (12,9% і 4,4% відповідно). Серед зайнятого населення Півдня України, що перевищувало 1,74 млн осіб, зайняті у сільській місцевості складали 65,4% (чоловіки - 57,4%, жінки - 8%), у міській - 34,6% (26,4% і 8,2% відповідно).

Розглядаючи міжгубернське розміщення зайнятого населення, варто підкреслити, що найбільша його кількість мешкала у Київській (15,9%), Херсонській (13,6%) і Подільській (12,6%) губерніях, найменша - у Таврійській (7,1%) і Катеринославській (8,6%). Стосовно питомої ваги зайнятих (від усього населення губернії), то найвищою вона була в Херсонській (29,6%), Таврійській (29,3%) і Київській (26,5 %) губерніях, найменшою - у Полтавській (23,3%). Питома вага зайнятих чоловіків (від усіх зайнятих у губернії), перебувала в діапазоні від 78,7% у Полтавській і до 85,7% у Волинській губерніях, зайнятих жінок - від 14,3% у Волинській і до 19,9 % у Київській губернії.

Опрацьовані автором, матеріали перепису населення 1897 р. свідчать, що більше половини працездатного населення Наддніпрянщини наприкінці XIX ст., як і на початку 60-х рр., займалося переважно землеробством (включаючи городництво та садівництво) і становило 3285,9 тис. осіб обох статей (55,3%). Зайняті приватною службою та ті, що працювали як прислуга і поденники, становили разом 667 тис. осіб (11,2%) і за кількістю посідали друге місце. У тваринництві були зайняті 44,3 тис. осіб (0,8%), переробкою продуктів тваринництва займалися 20,7 тис. (0,4%). Виробництвом продуктів харчування із сировини тваринного і рослинного походження - 69,7 тис. (1,2%), обробкою волокнистих речовин (продуктів землеробства) - 43,4 тис. (0,7%), пошиттям одягу, взуття - 229,6 тис. (3,9%). Кількість зайнятих ремонтними і будівельними роботами складала 110,7 тис. осіб (1,9%), добуванням руд і мінералів - 31,1 тис. (0,5%), обробкою металів - 103,3 тис. (1,7%), дерева - 78,2 тис. (1,3%), іншими видами виробництва - 19,3 тис. (0,3%), риболовлею і полюванням - 9,5 тис. осіб (0,2%). У транспорті були задіяні 111,9 тис. осіб (1,9%). Із них візничим промислом займалися 45,4 тис. осіб (0,8%), на залізниці працювали 50,7 тис. осіб (0,9%). Різними видами торгівлі, включаючи оптову, займалися 305,5 тис. осіб (5,1%). Найбільша кількість торгувала сільськогосподарською продукцією (1,1%), зокрема й зерновими (0,6%). Певна частина переймалася продажем будівельних матеріалів і палива (0,3%), тканин і одягу (0,3%), шкір і хутра (0,14%). Продажем алкогольних напоїв були зайняті 14,8 тис. осіб (0,3%), у готелях і трактирах працювало 19,6 тис. осіб (0,33%) тощо.

Для з'ясування питань, пов'язаних з галузевою структурою зайнятості та питомою вагою економічно активного населення в регіонах Наддніпрянської України наприкінці XIX ст., проведемо відповідний аналіз. Як вже зазначалося, більша кількість зайнятого населення наприкінці XIX ст. мешкала на Правобережжі України, де складала майже 2,4 млн осіб обох статей або 40,4% від усіх зайнятих у Наддніпрянщині. З них землеробством займалися (включаючи городництво і садівництво) майже 1,4 млн осіб (56,9%). Зайняті приватною службою та ті, хто працювали як прислуга і поденники, разом становили 260,4 тис. осіб (10,9%), посідаючи, за кількістю друге місце. У тваринництві регіону були зайняті 12,4 тис. осіб (0,5%), переробкою продуктів тваринництва - 9,3 тис. (0,4%), виробництвом продуктів харчування із сировини тваринного і рослинного походження - 29,6 тис. (1,2%), обробкою волокнистих речовин (продуктів землеробства) - 15,9 тис. (0,7%), пошиттям одягу, взуття - 89,7 тис. (3,7%). Кількість зайнятих ремонтними і будівельними роботами складала 37,8 тис. осіб (1,6%). Добуванням руд і мінералів займалися 0,8 тис. (0,03%), обробкою металів - 29,4 тис. (1,2%), дерева - 29,1 тис. (1,2%), іншими видами виробництва - 4,7 тис. (0,2%), риболовлею і полюванням - 1,6 тис. осіб (0,07%). У транспорті були задіяні 31,4 тис. осіб (1,3%), з яких гужовим промислом - 16,7 тис. (0,7%), на залізниці - 12,1 тис. (0,5%). Різним видам торгівлі, включаючи оптову, віддавали перевагу 140,4 тис. осіб (5,9%). Найбільша кількість торгувала сільськогосподарською продукцією (2,6%), зокрема й зерновими (0,8%). Значна частина переймалася продажем будівельних матеріалів і палива (0,4%), тканин та одягу (0,5%), шкір і хутра (0,2%), алкогольних напоїв - 5,8 тис. (0,24%), у готелях і трактирах працювали 6,1 тис. осіб (0,3%).

Друге місце, за кількістю економічно активного населення, займало Лівобережжя, де мешкали 1,8 млн зайнятих осіб обох статей (30,3%). Тих, хто віддавав перевагу землеробству, було 1,1 млн осіб, тобто, 61,4%, від загальної кількості зайнятих у регіоні. Приватних службовців, прислуги і поденників - 179,4 тис осіб (10,0%). Тваринництвом займалися 14 тис. осіб (0,8%), переробкою сировини тваринного і рослинного походження на продукти харчування - 18,6 тис. (1%), добуванням руд і мінералів - 0,7 тис. (0,04%), обробкою металів - 21,2 тис. (1,2%), дерева - 22,6 тис. (1,3%), виготовленням одягу, взуття - 76,8 тис. (1,3%), будівельними і ремонтними роботами - 30,9 тис. (1,7%), іншими видами виробництва - 3 тис. (0,2%), наданням транспортних послуг - 29,2 тис. (1,6%), із них гужовими перевезеннями - 11,7 тис. (0,7%), на залізниці - 16,1 тис. (0,8%). У торгівлі були зайняті 62,2 тис. осіб (3,5%). Значна кількість торгувала сільськогосподарською продукцією (1,3%), зокрема й зерновими (0,2%). Певна частина займалася продажем будівельних матеріалів і палива (0,2%), тканин та одягу (0,4%), шкір і хутра (0,2%), алкогольних напоїв - 3,9 тис. (0,2%), у готелях і трактирах працювали 4 тис. осіб (0,2%) тощо.

Третє місце посідала Південна Україна, де мешкали 1,7 млн зайнятих осіб обох статей (29,3%). Кількість тих, хто працювали в землеробстві (включаючи городництво і садівництво), була 815,4 тис. осіб або 46,8% усіх зайнятих, що менше, ніж у вказаних вище регіонах. Проте, варто пам'ятати, що значні за розмірами приватні сільськогосподарські економії Півдня наприкінці XIX ст. приймали щорічно сотні тисяч сезонних мігрантів, серед яких переважали мешканці північноукраїнських губерній. Зайняті приватною службою та ті, хто працювали як прислуга і поденники, становили разом 227,2 тис. осіб (13,0%) і за чисельністю посідали друге місце в регіоні. Тваринництвом були зайняті 17,9 тис. осіб (1%), переробкою сировини тваринного і рослинного походження на продукти харчування - 21,5 тис. (1,2%), добуванням руд і мінералів - 29,7 тис. осіб (1,7%), виплавкою металів - 1,7 тис. (0,1%), обробкою металів - 52,6 тис. (3%), дерева - 26,5 тис. (1,5%), виготовленням одягу, взуття - 63,2 тис. (3,6%), будівельними і ремонтними роботами - 42 тис. (2,4%), іншими видами виробництва - 11,6 тис. (0,7%), наданням транспортних послуг - 51,3 тис. (2,94%), із них гужовими перевезеннями - 17 тис. (1%), на залізниці - 22,5 тис. (1,3%). У торгівлі були зайняті - 102,5 тис. осіб (5,9%). Значна кількість торгувала сільськогосподарською продукцією (2,7%), зокрема й зерновими (0,7%). Певна частина займалася продажем будівельних матеріалів і палива (0,3%), тканин та одягу (0,8%), шкір і хутра (0,1%). У торгівлі алкогольними напоями були зайняті 5,2 тис. осіб (0,3%), у готелях і трактирах працювали 9,5 тис. осіб (0,6%).

Порівняльний міжрегіональний аналіз вказує на те, що кількість зайнятих у землеробстві була найвищою на Правобережжі та Лівобережжі України, але фахівцям із соціально-економічної історії добре відомо, що в пореформену добу значна частина землеробів вказаних регіонів була щорічно задіяна у приватних господарствах Півдня України, який на межі XIX-XX ст. посідав провідні позиції з виробництва зернових. Зазначимо також, що значна кількість прийшлих сезонних робітників на Півдні, окрім землеробства, була зайнята несільськогосподарськими промислами, працювала в різноманітних галузях виробництва і сфері послуг. Якщо говорити про приватних службовців, прислугу і поденників, то їхня чисельність була найбільшою на Правобережжі, де складала 39% (тут і далі - від усіх зайнятих вказаною діяльністю у межах Наддніпрянщини), на Півдні, відповідно, 34,1%, на Лівобережжі - 26,9%. Найбільша кількість зайнятих тваринництвом мешкала на Півдні - 17,9 тис. осіб або 40,4%, на Лівобережжі - 31,6%, на Правобережжі - 28%. Кількість зайнятих обробкою волокнистих речовин (продуктів землеробства) на Лівобережжі України становила 22,4 тис. осіб (51%), на Правобережжі - 36,7%, на Півдні - 12,3%. Питома вага зайнятих переробкою сировини рослинного і тваринного походження на продукти харчування на Правобережжі становила 42,4%, на Півдні 30,9%, на Лівобережжі - 26,7%.

Добуванням руд і корисних копалин на Півдні України займалися 29,7 тис. осіб (95,3%), від усіх зайнятих вказаною діяльністю; на Правобережжі - 2,5%, на Лівобережжі - 2,2%. Щодо виплавки металів, то на Півдні було сконцентровано аж 99,5% цього виробництва, тоді як на два інших регіони разом припадали 0,5%. Обробкою металів на Півдні займалися 50,9%, на Правобережжі - 28,5%, на Лівобережжі - 20,6%. Відповідно обробкою дерева - 33,8%, 37,3%, 28,9%; виготовленням одягу, взуття - 27,5%, 39,1%, 33,4%; будівельними і ремонтними роботами - 38%, 34,1%, 27,9%. Іншими видами виробництва у південному регіоні займалися 60,1% економічно активного населення, на Правобережжі - 24,4%, на Лівобережжі - 15,5%.

Кількість зайнятих наданням транспортних послуг була найбільшою на Півдні України - 51,3 тис. осіб або 45,8%, від усіх зайнятих цією діяльністю, на Правобережжі - 28,1%, на Лівобережжі - 26,1%. Зайняті гужовим транспортом, зокрема на Півдні - 37,4%, Правобережжі - 36,8%, Лівобережжі - 25,8%, а на залізниці, відповідно, 44,4%, 23,9% та 31,7%. Питома вага зайнятих різними видами торгівлі складала у трьох регіонах 305,5 тис. осіб або 5,1%. На Правобережжі вона становила 46%, на Півдні - 33,6%, на Лівобережжі - 20,5%. Торгівці алкогольними напоями, відповідно, - 39%, 34,7%, 26,3%. Кількість усіх зайнятих роботою в готелях і трактирах сягала 19,6 тис. осіб або 0,3%. На Півдні України їхня питома вага була найбільшою - 48,7%, на Правобережжі - 31%, Лівобережжі - 20,3%.

На завершення наведемо деякі статистичні дані стосовно зайнятості економічно активного населення у фінансовому секторі економіки Наддніпрянської України, який відповідав, у першу чергу, за кредитування товарного виробництва, оптової торгівлі, будівництва, залізничного, водного транспорту та страхування. У цьому секторі були зайняті 3,6 тис. осіб (0,06%), з яких на Півдні України - 1,42 тис. (0,08%), Правобережжі 1,36 тис. (0,06%), Лівобережжі - 0,8 тис. (0,05%). Питома вага зайнятих на Півдні складала 39,3%, у двох інших регіонах - 37,6% і 23,1%, відповідно. Наведені дані засвідчують і значне поширення на Півдні України фінансово-кредитних установ, підвищений попит на кредитні послуги (за меншої кількості зайнятих, порівняно з Правобережжям), що зумовлювалося пришвидшеним розвитком продуктивних сил, товарного виробництва, торгівлі та супутньої інфраструктури у цьому регіоні.

Проведений порівняльний аналіз розподілу праці, структури зайнятості та питомої ваги різних груп населення у процесі суспільного відтворення, за регіонами Наддніпрянщини, наприкінці XIX ст. торкнувся, в основному, ключової, тобто, виробничої сфери й, тісно пов'язаної з нею, інфраструктури. Зайнятість населення в невиробничій сфері не знайшла тут, через певні обмеження, висвітлення, проте, згодом такі дані будуть наведені автором у формі статистичних таблиць, які дадуть змогу зацікавленому читачу зробити потрібні висновки самостійно.

Аналіз розподілу праці та структури зайнятості населення в регіонах Наддніпрянщини, статистичні дані, викладені у цій та попередніх наших роботах, вказують на значне зростання кількості зайнятого населення пореформеної доби, свідчать про розширення ринку робочої сили, зростання його рухливості, поглиблення розподілу праці та появу нових напрямів господарської діяльності. Поряд із цим, активне впровадження у виробництво вдосконалених знарядь праці, машин і нових технологій, особливо на Півдні України, надало, своєю чергою, додатковий імпульс розвитку продуктивних сил та сприяло динамічному зростанню її валового внутрішнього продукту. Наведені дані можуть стати також фундаментом і вихідним положенням подальших досліджень еволюції суспільного розподілу праці та продуктивних сил у регіонах Наддніпрянської України. З метою всебічного висвітлення цього кола проблем, поряд із іншими джерелами, доцільно залучити і матеріали наступних переписів населення.

Размещено на Allbest.ru