Рада у справах російської православної церкви на сторінках "Журналу Московської Патріархії" (1943-1954 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Одним з важливих питань вітчизняної історії є державно-церковні відносини у Радянському Союзі. Доволі оригінальними в історичній ретроспективі виглядають і спроби «союзу» Радянської держави та Російської православної Церкви. Ще до війни релігійна ситуація в СРСР не відповідала реаліям антирелігійної політики радянської влади. Так, за результатами перепису 1937 р. (який за об'єктивність було оголошено «дефективним», а організаторів репресовано як ворогів народу) 56167 тис. осіб, тобто, 56,7% населення країни визнали себе віруючими, причому православних було 41,62 млн. осіб, що дорівнювало 42,3% населення.

У період Другої світової війни нацистською окупаційною адміністрацію здійснювалися кроки на зустріч православному населенню. Так, на окупованих територіях було відкрито 9400 храмів. Бажаючи показати свою роль захисника православ'я та використати величезний ідеологічний потенціал Церкви, радянський уряд також робив істотні поступки Російській православній церкві (РПЦ). Зокрема керівництвом Радянського Союзу був наданий дозвіл Церкві обрати Патріарха, що відповідало реальним бажанням керівного складу Церкви.

Відновлення діяльності цього потужного механізму втілилось у потребу постійного нагляду з боку держави, для чого їй був необхідний спеціальний орган. Ним стала Рада у справах Російської православної церкви при Раді народних комісарів СРСР, що була створена 14 вересня 1943 р. На чолі її був поставлений 45-річний кадровий співробітник НКДБ СРСР, полковник Георгій Григорович Карпов. 7 жовтня 1943 р. було затверджено «Положення про Раду зі справ Російської православної церкви при Раднаркомі СРСР». Основними функціями цього органу були: попередній розгляд питань, поставлених Патріархом і які потребували рішення уряду; розробка проектів законодавчих актів з питань, що стосувалися РПЦ, винесення їх на розгляд РНК СРСР; нагляд за втіленням у життя законодавства щодо релігійних культів; інформування уряду про стан і діяльність Церкви. православний радянський патріархія ідеологічний

Питанню діяльності Ради у справах РПЦ присвячені роботи як російських (Т. Чумаченко, Ю. Гераськін, М. Одинцов), так і вітчизняних (Н. Шліхта, О. Лисенко) істориків. Згадані автори, спираючись на численні архівні джерела, всебічно реконструювали фактичний матеріал та глибоко проаналізували діяльність Ради у справах РПЦ на різних етапах її існування. Проте, поза увагою дослідників залишилися зокрема тогочасні періодичні видання РПЦ, адже як зауважив М. Блок, «одне з найскладніших завдань історика - зібрати документи, які, як він припускає, йому стануть в нагоді». У контексті дослідження історії Ради у справах РПЦ одним з типів таких документів постає її тогочасна офіційна конфесійна періодика, зокрема основний друкований орган - «Журнал Московської Патріархії» (ЖМП), який виходив друком упродовж 1931-1935 рр., а після невеликої перерви відновився в 1943 р. (з тих пір видається щомісячно).

Як і будь-яке церковне періодичне видання, ЖМП постає досить суб'єктивним джерелом і має, здебільшого, позитивну інформацію лише про свого засновника. Однак у нашому випадку видання є джерелом, яке можна назвати «ненавмисним». Тобто, розкриття діяльності Ради у справах РПЦ не було основною метою часопису, тому всі штучні суб'єктивні надбудови не виглядають причетними до, аналізованої нами, проблеми. Таким чином, метою цієї статті є дослідження діяльності Ради та її уповноважених через призму авторських поглядів на матеріали ЖМП, вміщені у номерах за вересень-грудень 1943 р., вересень 1944 р. та за 1945-1954 рр. (усього 125 випусків), які у факсимільному та репринтному вигляді розміщені на офіційному сайті журналу та його випусками за березень і квітень 1944 р., які наявні в особистому архіві автора.

Перша згадка про Раду у справах РПЦ зустрічається у вересневому номері за 1944 р. і пов'язана з офіційною телеграмою Г. Карпова митрополиту Миколаю (Ярушевичу), з нагоди річниці ЖМП. Там само ми зустрічаємо телеграму-відповідь від редакції журналу Георгію Григоровичу. Більш розлогі факти діяльності Ради вміщені в подальших номерах часопису. Всі статті, де згадується Рада у справах РПЦ, її голова, його заступники чи місцеві уповноважені за тематикою можна умовно поділити на дві групи. До першої входять публікації, в яких описується внутрішнє церковне життя (духовна освіта в РПЦ, єпархіальні новини, внутрішньоцерковні справи тощо). Іншу групу складають матеріали, зміст яких стосувався міжнародної діяльності Церкви (зокрема ті, що стосуються приїзду церковних делегацій до СРСР. відвідання помісних церков російським духовенством, діяльність РПЦ у справах «захисту миру»). У контексті нашої проблеми на увагу заслуговує передусім перша група статей, що дає змогу відтворити діяльність Ради у справах РПЦ відносно Православної Церкви та створює підґрунтя для подальшого вивчення її міжнародної діяльності.

До першої групи входять і статті, де описується участь Ради у справах РПЦ у внутрішньому житті останньої, наприклад, згадки про нагородження православних ієрархів та ієреїв державними нагородами. Так, у січні 1945 р., за присутності голови Ради Г Карпова та його заступника К. Зайцева, священикам, які брали участь в обороні Москви, вручили медалі «За оборону Москви», а у вересні 1946 р. відбулося масове нагородження духовенства медалями «За звитяжну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.». Під час цих заходів завжди були присутніми голова Ради, його заступник та обласний уповноважений, які виступали від імені влади.

Крім того, ЖМП часто виступав «трибуною» для оголошень подяк і звернень Г. Карпова до православного священства, оскільки сама Рада у справах РПЦ свого друкованого органу не мала. Так, у жовтневому номері 1945 р. голова Ради висловив подяку всім духовним особам, які привітали його з нагородженням орденом Трудового Червоного Знамені, а у випусках за листопад 1946 та 1954 рр. Георгій Григорович висловив подяку всьому духовенству, яке привітало його, відповідно, з 29- і 37-річчям Жовтневої революції. Згадуються також Г. Карпов та регіональні уповноважені також і в повідомленнях щодо особливих дат для РПЦ та помісних церков, які діяли на території СРСР Наприклад, Ленінградський уповноважений А. Кушнарьов був присутнім та виголосив промову на урочистому зібранні щодо ювілею митрополита Ленінградського і Новгородського Григорія, а його челябінський колега В. Кладовий особисто вітав на залізничному вокзалі новопризначеного єпископа Челябинського Ювеналія. Після смерті Католікоса-Патріарха усієї Грузії Калістрата (1952 р.), від Ради у справах РПЦ та уповноваженого зі справ Грузинської православної церкви при Раді Міністрів Грузинської РСР були урочисто покладені вінки на могилу святійшого. Зі смертю Й. Сталіна (1953 р.) інтерес влади до Ради не зменшився, що відобразилося і на сторінках ЖМП. Так, у грудневому номері 1954 р. вміщено повідомлення щодо прийому головою Ради Міністрів СРСР Г Маленковим Патріарха Олексія та Г Карпова.

Невід'ємною складовою внутрішнього життя будь-якої релігійної організації є духовна освіта (професійне навчання викладачів-богословів та священнослужителів). У РПЦ остання традиційно втілюється через мережу типових вишцх духовних навчальних закладів - академій і семінарій. Представники Ради у справах РПЦ добре усвідомлювали необхідність контролю за духовною освітою як «кузнею свідомості» майбутніх служителів культу. Так, не залишилося поза увагою Ради відкриття пастирсько-богословських курсів в Одесі (згодом - Одеська духовна семінарія), Г. Карпов особисто направив до Одеси телеграму з привітаннями. Загалом, чимало статей ЖМП присвячені Духовним академіям у Ленінграді та Москві. Характерно, що у всіх статтях, присвячених цьому, так чи інакше згадується Рада у справах РПЦ та її уповноважені, а автором усіх публікацій є протоієрей, професор догматичного богослов'я С. Савинський. Так, 1945 р., за клопотанням Патріарха, Ленінградській духовній академії було виділено землю для академічного храму, що, за свідченням С. Савинського, було заслугою Г. Карпова. Безпосередню участь у житті Московської академії брав і член Ради Г Уткін, який 1946 р. навіть прочитав лекцію для її слухачів на тему: «Великий російський народ - видатна нація і керівна сила Радянського Союзу», а наступного року виступив перед семінаристами та викладачами з доповіддю: «1 травня - свято трудящих усього світу», що, згідно із дописувачем, було далеко не першим публічним виступом Г Уткіна в Академії.. Вищезгаданий факт засвідчує активну участь представника Ради у справах РПЦ в роботі духовних ВНЗ. Окрім Московської, не оминули уваги Ради Ленінградська та Київська духовні академії та семінарії. Зокрема традиційними були листи до Г. Карпова, якими керівники духовних вишів звітували щодо початку та закінчення навчального процесу. На так званих «річних актах», з нагоди закінчення навчального року, завжди були присутні місцеві уповноважені або представники центрального органу, як правило, Г Уткін. Під час відкриття Київської духовної семінарії за Г. Карпова навіть піднято тост, який закінчився співанням «многоліття» на честь голови Ради.

Отже, Рада у справах РПЦ, в особі своїх представників, вела пильний нагляд за доктринальною підготовкою майбутніх «пастирів людських душ», а, судячи з активної участі в навчальному процесі Г Уткіна, можна констатувати її неабияку відповідальність за цей напрям. Крім цього, можна зробити наступні висновки. Досить лояльне ставлення радянської влади до РПЦ відповідно відобразилось і на сторінках головного друкованого останньої - «Журналу Московської Патріархії». Більшість його статей, присвячених діяльності Ради, відображали напрями, в яких найбільш тісно перетиналися сфери впливу держави та церкви, в тому числі офіційне визнання Радянським урядом трудових та військових подвигів православних священнослужителів, духовна освіта в системі РПЦ. Порівняно часто згадувалася Рада у справах РПЦ та її уповноважені, внаслідок зміни керівників єпархій, помісних церков та через відзначення пам'ятних дат для Церкви. Все це свідчить про активну роботу Ради, яка відслідковувала та миттєво реагувала на всі події, що відбувалися в тогочасному релігійному житті.

Размещено на Allbest.ru