Створення добровільних пожежних формувань в УСРР (1924-1926 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

СТВОРЕННЯ ДОБРОВІЛЬНИХ ПОЖЕЖНИХ ФОРМУВАНЬ В УСРР (1924 - 1926 рр.)

М. I. Харламов

У статті розглядаються питання формування системи добровільних пожежних організацій в Україні впродовж 1924 -- 1926 рр. Досліджуються державно-правові аспекти створення добровільних пожежних товариств та дружин в УСРР. Аналізуються законодавчі та нормативні акти з проблем організації добровільних пожежних організацій у 1924 -- 1926 рр. Ключові слова: пожежна безпека, добровільні пожежні організації, протипожежні заходи, протипожежна діяльність. пожежний безпека добровільний

Не можна залишити поза увагою той факт, що дослідження становлення системи пожежних добровільних товариств та дружин в УСРР середини 20-х рр. ХХ ст. поки що не стало предметом наукових студіювань фахових істориків. Сучасні дослідники розглядають передусім питання діяльності пожежних формувань у Наддніпрянській Україні, протипожежної діяльності земств Лівобережної України, протипожежної діяльності органів місцевого самоуправління в Південній Україні. Такі праці безперечно є ґрунтовними та цікавими. Проте, у роботах таких вчених, як О. Козинець [1], А. Томіленко [2], С. Тараненко [3] зовсім не розглядається такий важливий період, як 1920 - 1929 рр. Натомість у дослідженнях таких авторів, як В. Нехаєв, М. Серцов [4, 120], О. Полтанов [5, 31], Ф. Литвяков, Ю. Антипов [6, 61], Г Смирнов [7, 169] аналізується лише регіональний контекст становлення добровільних пожежних організацій в УСРР 1920-х рр. Мета цієї статті полягає у дослідженні науково- актуальних проблем формування пожежних добровільних організацій упродовж 1924 - 1926 рр.

Добровільні пожежні організації існували на землях України ще у дореволюційний період. Вони діяли, переважним чином, у сільських регіонах. Слід зауважити, що ці установи майже не контролювалися і не фінансувалися з боку уряду та місцевих органів влади. Пожежні добровільні організації, що діяли у той час могли розраховувати тільки на власні сили, вони утворювалися з представників місцевих громад і перед ними ж несли відповідальність. Коштів на ефективний протипожежний реманент, а також на його поточний ремонт не вистачало, внаслідок чого стан пожежної безпеки на селі був вкрай низьким. З іншого боку, варто відмітити, що на незадовільний стан пожежної безпеки на українських землях впливали й інші фактори: від не виконання елементарних норм профілактики боротьби з вогнем - до використання вогненебезпечних матеріалів під час будівництва житлових та господарських об'єктів.

Істотну шкоду протипожежній діяльності добровільних організацій боротьби з вогнем завдала Перша світова війна, революція та громадянська війна. Вогнеборці гинули на різноманітних фронтах, виїжджали з України, вмирали від епідемій. Після остаточного встановлення радянської влади на території України, з 1920 до 1924 рр., діяльність добровільних пожежних товариств та дружин продовжувала бути не досить ефективною. Не було нормальних умов для боротьби з пожежами, майже увесь пожежний реманент було знищено, вкрадено або зіпсовано. Не вистачало кваліфікованих кадрів для протипожежної боротьби. Пожежі продовжували залишатися одним з найприкріших стихійних лих для України.

Лише у 1924 р. розпочинається більш активна державна робота щодо залучення населення до боротьби з пожежами. Крім цього, організація добровільних пожежних дружин в республіці середини 1920-х рр. відбувалася вже згідно нових принципів. Водночас коштів на створення професійних пожежних команд в містах і селах республіки часто не вистачало, відтак, було прийнято рішення про впровадження нової державної ініціативи. Добровільні пожежні товариства повинні були брати на себе відповідальність за організацію у населених пунктах УСРР мережі добровільних виїзних пожежних дружин. Слід відзначити, що достатньо швидко в Україні розпочалися активні процеси з формування добровільних пожежних дружин, котрі почали частково фінансуватися як з місцевих, так і з державного бюджетів.

В країні почали надавати все більшого значення розвиткові та укріпленню добровільних пожежних організацій. Зокрема про це може свідчити постанова Центрального Виконавчого Комітету (ЦВК) та Ради Народних Комісарів Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки (РНК РСФРР) від 1 грудня 1924 р., згідно якої, добровільні пожежні товариства та дружини, а також окремі активні члени цих організацій, за умови виявлення ними хоробрості, відваги та ініціативності при боротьбі з вогнем могли бути висунуті до нагородження орденом Трудового Червоного Прапора [8, 211]. Схожа постанова була затверджена і Радою Народних Комісарів Української Соціалістичної Радянської Республіки (РНК УСРР).

Начальник інспекції у справах комунального господарства УСРР Горів, а також Головний інспектор зі справ пожежної охорони УСРР Коваленко розробили спеціальне положення про добровільні пожежні організації в республіці. Згідно цього документу, добровільні пожежні організації мали своїми завданнями наступні положення: а) допомогу в урятуванні життя громадян та їхнього майна так підчас пожежі, як і при інших стихійних нещастях, коли буває потрібна допомога: при повенях, ураганах, будівельних катастрофах і т.п.; б) допомогу в розвиткові та переведенні до життя всіляких протипожежних заходів; в) допомогу в поширенні серед населення знань щодо попередження та гасіння пожеж, протипожежного впорядкування житла та будівель, а так само і інших знань, які можуть сприяти ліпшому забезпеченню від пожежних та інших стихійних катастроф; г) матеріальну та технічну допомогу погорільцям, а так само й особам, що потерпіли під час пожежі. [9, 25].

З огляду на зміст означених положень, можна зробити певні логічні висновки. Повноваження добровільних пожежних дружин не обмежувалися лише справою боротьби з вогнем. Роботою пожежних дружин повинна була стати ліквідація наслідків будь-яких стихійних лих. Отже, можна припустити, що пожежні формування України 1920-х рр. мали ознаки багатофункціональних організацій та загонів з ліквідації та мінімізації наслідків надзвичайних ситуацій сучасної України. До того ж важливою функцією добровільних організацій боротьби з вогнем в УСРР того часу стала профілактична робота з попередження надзвичайних ситуацій. Це було цілком новою практикою для радянської системи пожежної безпеки, що в подальшому набула широкого застосування і стала важливою частиною загальної союзної системи попередження та боротьби зі стихійними лихами різних видів. Добровільні пожежні організації могли створюватися як з ініціативи органів державної пожежної служби різних рівнів, так могли функціонувати і за сприяння приватних та державних установ, що не відносилися напряму до сфери пожежної безпеки. Необхідно відзначити, що це було зроблено у зв'язку з обмеженим державним фінансуванням пожежної справи в Україні на той період. Таким чином, найчастіше добровільні пожежні дружини утворювалися на тій території, що мала високий ступінь вогненебезпечності. Передусім це була степова частина Лівобережної України, а також територія Криму. Засновникам пожежних формувань з доброї волі надавалося право скликати (з метою утворення дружини) збори громадян для попереднього розгляду питання про утворення організації та збирання підписів щодо бажання увійти до складу новоутвореної добровільної команди вогнеборців. З іншого боку, варто зауважити ту обставину, що при цьому кожного разу був потрібен попередній дозвіл міських виконавчих комітетів та сільських рад.

Добровільні пожежні формування, що діяли протягом 1924 - 1926 рр. були підконтрольні органам державного пожежного дозору і повинні були коригувати власну діяльність, з огляду на інструкції, плани роботи Центрального пожежного відділу при Головному Управлінні комунального господарства НКВС УСРР. З одного боку, це було позитивним моментом у справі боротьби з пожежами. Централізація, відповідальність, дисципліна призводила до створення стійкої, ієрархічної системи взаємовідносин між суб'єктами державної справи боротьби зі стихійними лихами. Проте, подекуди діяльність добровільних дружин, згідно канонічних інструкцій та настанов центральних органів боротьби з пожежами призводила до остраху взяти на себе певну відповідальність у критичній ситуації, до нездатності оперативно реагувати на надзвичайні ситуації, що негативно позначалося на стані цивільної безпеки в окремих регіонах республіки.

Таким чином, створення добровільних пожежних організацій в Україні періоду середини 1920-х рр. мала непересічне значення для загального розвитку системи пожежної безпеки в республіці. Держава певним чином заохочувала населення до створення таких формувань, з метою зменшення збитків від пожеж на території УСРР, особливо в сільський місцевості. І хоча процес утворення добровільних пожежних товариств та дружин у зазначений період був достатньо неоднозначним, слід відмітити, що тогочасним українським урядовцям загалом вдалося поліпшити стан пожежної безпеки в країні загалом та у сільській місцевості зокрема. Перспективними для подальших наукових студіювань у цьому напрямі можуть бути дослідження нормативних документів, згідно яких, відбувалася подальша розбудова системи пожежної безпеки УСРР, аналіз діяльності сільських та повітових пожежних старост на території нашої республіки у 1920 - 30-х рр. тощо.

Література

1. Козинець О.В. Діяльність добровільних пожежних формувань у Наддніпрянській Україні у другій половині ХІХ на початку ХХ ст.: Автореф. дис. ... канд. іст. наук. Миколаїв, 2010.

2. Томіленко А.Г. Пожежна справа на Правобережній Україні у другій половині ХІХ -- на початку ХХ ст.: Автореф. дис. ... канд. іст. наук. -- Донецьк, 2000.

3. Тараненко С.П. Протипожежна діяльність органів місцевого управління в Південній Україні у другій половині ХІХ -- на початку ХХ ст.: Автореф. дис. ... канд. іст. наук. -- Черкаси, 2007.

4. НехаевВ.С., СерцовМ.А. ОгнеборцыЗапорожья: Очерки истории и деятельности пожарной охраны Запорожской области. -- Запорожье, 1997.

5. Полтанов О.І. та ін. Історія пожежної охорони Кірово- градщини. 1841 -- 1997. -- Кіровоград, 1998.

6. Литвяков Ф.І., Антипов Ю.Ф. 200 лет на линии огня: Историко-краеведческий очерк. -- Одеса, 2002.

7. Смирнов Г.В. Исторические хроники пожарной охраны Луганска. -- Луганск, 1996.

8. Голубев С.Г. Пожарное дело в СССР. -- М., 1968.

9. Нормальний статут добровільної пожежної дружини з додатком інструкції та положення про добровільні пожежні організації в УСРР. -- Х., 1925.

Размещено на Allbest.ru