Історія України

У західноукраїнських землях, які увійшли до складу СРСР наприкінці жовтня 1939р., під контролем радянської влади відбулися вибори до Народних Зборів, які ухвалили "Декларацію про входження Західної України до складу СРСР і возз'єднання її з УРСР". На території Західної України було створено 6 областей, почався процес радянізації, який мав суперечливий характер. Були націоналізовані банки, торгівля, 2 тис. підприємств, конфісковані землі польських поміщиків та монастирів. Йшла реконструкція діючих та будівництво нових підприємств. Вводилася система соціального забезпечення, зросла кількість українських шкіл. Проте, ці реформи проводилися жорсткими командно-адміністративними методами. Були заарештовані і відправлені до Сибіру представники не лояльних до радянської влади політичних сил, інтелігенції, греко-католицького духовенства. Восени 1940р. почалася примусова колективізація.

Радянське керівництво не мало реалістичного плану стратегічної оборони. У воєнній доктрині СРСР панувала ідея про неминучу перемогу Червоної армії "малою кров'ю" на території ворога. Продовжувалися репресії проти командного складу армії.

22 червня 1941р. Німеччина напала на СРСР, почалася Велика Вітчизняна війна. Згідно з воєнним планом "Барбаросса" групи армій "Північ" і "Центр" почали стрімкий наступ на Ленінград та Москву, а група армій "Південь" - на територію України. 30 червня 1941р. у Москві було створено надзвичайний орган - Державний комітет оборони на чолі зі Сталіним, який зосередив в своїх руках всю повноту влади.

Цього ж дня, 30 серпня, у Львів разом з українськими батальйонами "Нахтигаль" та "Роланд" увійшли німецькі війська. ОУН(б) проголосила Акт про відновлення української державності. Був сформований уряд на чолі зі Стецьком, який через кілька днів був розігнаний німцями. Отже, сподівання ОУН на лояльність Німеччини у відновленні української державності зазнали краху. ОУН почала формування повстанських загонів на Поліссі і Волині. ОУН, а пізніше УПА, створена восени 1942р., ув'язалися у виснажливу боротьбу з більшовиками, німцями і поляками.

На початок вересня вся Правобережна Україна була захоплена ворогом. 19 вересня Червона армія залишила Київ. У жовтні, в результаті нового наступу німецьких військ, були захоплені Харків і частина Донбасу. З жовтня 1941р. до 1 липня 1942р. героїчну оборону тримали захисники Севастополя. До липня 1942р. вся територія України була окупована німцями.

На більшій частині України створювався рейхскомісаріат "Україна" з центром у Рівному. Згідно з планом "Ост", українські землі повинні були колонізуватися німецькими переселенцями. Проводились масові розправи над місцевим населенням. На примусові роботи до рейху було вивезено 5 млн. радянських громадян, в тому числі 2,8 млн. з України.

В результаті контрнаступу Червоної армії під Москвою, який переріс у загальний наступ 6 грудня 1941р. - 20 квітня 1942р. радянські війська відкинули ворога на 150-400 км.

З перших днів війни український народ почав боротьбу проти загарбників. Формами боротьби були партизанські загони, підпільні організації, саботаж, диверсії. У травні 1942р. для керівництва діями партизан було створено Центральний штаб партизанського руху. У червні виник український штаб, який очолив Т. Строкач. Найбільшими партизанськими загонами керували С. Ковпак, О. Федоров, О. Сабуров.

У результаті наступальної операції 19 листопада 1942р. - 2 лютого 1943р. частини Червоної армії розгромили німецькі війська під Сталінградом. Втрати противника складали 1,5млн. осіб. Ця видатна перемога поклала початок корінному перелому в ході війни на користь країн антигітлерівської коаліції. У грудні 1942р. почалося визволення території України. 23 серпня 1943р. внаслідок перемоги радянських військ у Курській битві, було звільнено Харків. Стратегічна ініціатива остаточно перейшла до радянського командування.

У липні-вересні 1943р. була звільнена Лівобережна Україна. Радянські війська прорвали "Східний вал", форсували Дніпро і 6 листопада звільнили Київ, 14 жовтня - Запоріжжя. Перемоги Червоної армії сприяли значному посиленню антифашистського руху Опору в Європі та радянського партизанського руху в Україні. Усього у 1941-1945рр. у радянських партизанських загонах діяло 180 тис. осіб. Зміна ситуації на фронтах на користь Червоної армії змусила керівництво УПА на чолі з Р. Шухевичем у травні 1943р. відмовитися від організації антифашистського повстання і зосередитися на боротьбі проти більшовиків та поляків.

Наприкінці жовтня 1944р. радянські війська звільнили всю територію України. 6 червня 1944р. англо-американські війська відкрили Другий фронт в Європі і почали визволення Франції, Бельгії, Голландії. Звільненням Польщі, Чехословаччини, Румунії, Угорщини, Австрії радянськими військами і капітуляцією Німеччини на початку травня 1945р. закінчилися воєнні дії в Європі. 2 вересня 1945р. капітуляцією Японії закінчилася Друга світова війна.

Дорогою ціною дісталася перемога радянським людям. Загальні втрати СРСР склали майже 30 млн. осіб. Значний внесок у перемогу вніс і український народ. У складі радянських військ боролися майже 6 млн. громадян УРСР, з яких загинуло понад 3 млн. осіб. На окупованій території України загинуло 5,5 млн. чоловік, в тому числі майже 4 млн. мирних жителів. ОУН втратила до 20 тис. членів, а УПА - майже 60 тис. бійців. За мужність і відвагу понад 2 тис. українських солдат та офіцерів отримали звання Героя Радянського Союзу та 2,5 млн. учасників бойових дій були нагороджені орденами і медалями.



Література

Білас І. Репресивно-каральна система в Україні. 1917-1953. Суспільно політичний та історико-правовий аналіз. Кн. перша / І. Білас. - К.: Либідь; Військо України, 1994. - С. 108-156.

Бойко О.Д. Історія України / О. Д. Бойко. - К., 1999. - С. 380-394.

Гунчак Т. Україна. Перша половина XX ст. Нариси політичної історії / Т. Гунчак. - К., 1993. - С. 221-225.

Історія України / М. В. Дєдков, Ю. В. Іващенко, Г. Л. Кладова та ін. - Запоріжжя, 2002. - С. 272-275.

Коваль В. С. Радянсько-німецький пакт 1939 р. / В. С. Коваль // Минуле України: відновлені сторінки. - К.: Наукова думка, 1991.

Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні / В. Косик. - Париж-Нью-Йорк-Львів, 1993. - С. 58-105.

Остафійчук В. Ф. Історія України: Сучасне бачення / В. Ф. Остафійчук . - К., 2002. - С. 252-269.

Семененко В. Історія України з прадавніх часів до сьогодення / В. Семененко, Л. Радченко. - Харків, 2000. - 496 с.

Субтельний О. Україна. Історія / О. Субтельний. - К.: Либідь, 1991, 1993. - С. 392-398.

Турченко Ф. Г. Новітня історія України. Частина перша (1917-1945 рр.) / Ф. Г. Турченко. - К.: Генеза, 1994. - С. 276-281.

Український народ у Другій світовій війні: навч. посібник. - Київ, Херсон, 1998.



Лекція 15. Суспільно-політичне життя України другої половини 40-х-першої половини 80-х рр. ХХ ст

Мета: розглянути значний період в історії України, який охоплює післявоєнну відбудову зруйнованого під час війни, подальший розвиток промисловості, науки, завоювання космосу, наростання кризових явищ у всіх сферах життя.

Завдання:

– з'ясувати особливості відбудовчого процесу, створення першого в СРСР атомного реактора, відмітити досягнення в галузі кібернетики та інші;

– висвітити зміни у суспільному житті: критика культу особи Сталіна, реабілітація жертв сталінського терору, святкування 300-річчя возз'єднання України з Росією;

– з'ясувати причини кризових явищ в сільському господарстві, зменшення темпів розвитку промисловості.

План лекції:

1. Україна в перше післявоєнне десятиріччя.

2. Наростання системної кризи тоталітарного ладу.

Ключові терміни і поняття: відбудова, атомний реактор, електронно-обчислювальна техніка, політика денаціоналізації, культ особи, суб'єктивізм і волюнтаризм, шестидесятники, дисиденти, правозахисники.

До мирного життя український народ повернувся у надзвичайно важких умовах. Із усіх зруйнованих об'єктів промисловості СРСР майже 42% припало на Україну. Почалася відбудова народного господарства. До кінця 1945р. було досягнуто 44% довоєнних потужностей машинобудування і 30% легкої промисловості. Загалом промислове виробництво України в 1945р. становило 26% довоєнного рівня. У березні 1946р. було затверджено п'ятирічний план відбудови і розвитку народного господарства на 1946-1950 роки. У складних умовах було сільське господарство. Труднощі загострилися навесні 1946р. Але планові завдання хлібозаготівель не були зменшені. Неврожай та надмірні хлібозаготівлі призвели до голоду, внаслідок якого у 6 східних областях померло 800 тис. осіб.

У повоєнні роки особлива увага партійного керівництва приділялася західним областям України. Було прийнято програму індустріалізації регіону. Активно почали використовувати природні ресурси краю. Почався процес колективізації, який швидко прийняв примусові форми. У лютому 1946р. була заборонена греко-католицька церква. У 1947р. польським урядом була здійснена операція "Вісла". За 1944-1952рр. радянська влада депортувала із Західної України 800 тис. осіб. Серйозною проблемою у повоєнні роки був збройний рух опору ОУН-УПА, який точився до середини 50-х років.

У повоєнні роки Україна отримала можливість виходу на міжнародну арену - в червні 1945р. УРСР стала членом ООН.

Для атмосфери післявоєнних років характерною була обстановка загальної підозри, недовіри та зневаги до людини. Сталінізм перейшов в ідеологічний наступ з метою "перевиховання радянських людей". Цей наступ очолив секретар ЦК ВКП(б) з питань ідеології А. Жданов. Хвиля переслідувань розпочалася в серпні 1946р. з розгромної постанови ЦК ВКП(б) "Про журнали "Звезда" і "Ленінград". У серпні 1946р. прийнята постанова пленуму ЦК КП(б)У про небезпеку українського націоналізму. "Жданівщина" була направлена на ліквідацію національно-культурних здобутків та традицій, на русифікацію освіти, насадження в мистецтві соціалістичного реалізму, утиски відомих українських діячів культури.

Знаковим явищем для України стала "лисенківщина" - сталінська політика в галузі біології. Її ініціатором став виходець з України Т.Лисенко. З особливою люттю лисенківці атакували генетику, яку називали "продажною дівкою імперіалізму".

Смерть Сталіна 5 березня 1953р. спричинила зміни у радянському суспільстві. Почався період "відлиги" (1953-1964рр.), який пов'язують з розвінчанням культу особи Сталіна та спробами реформування економіки. У вересні 1953р. Першим секретарем ЦК КПРС став М.Хрущов. У союзних республіках відбулися кадрові зміни. Першим секретарем ЦК КПУ вперше став українець О.Кириченко. У 1954р. створюється Комісія ЦК КПРС з вивчення матеріалів щодо масових репресій. У 1955р. проголошується амністія для громадян, які були звинувачені у співпраці з німцями.

Найважливішим кроком на шляху демократизації був виступ М.Хрущова на ХХ з'їзді КПРС з критикою культу особи Сталіна. У 1957р. Хрущов здійснив спробу реформувати радянську командно-адміністративну систему. З цією метою були ліквідовані галузеві міністерства і утворені раднаргоспи. Під контролем України опинилося 97% заводів республіки. Реформа сприяла поглибленню спеціалізації та кооперування підприємств окремих районів, але порушувала економічні зв'язки між підприємствами однієї галузі, які знаходилися в різних районах.

На початку 60-х років М.Хрущов побачив у розширенні економічних прав УРСР та інших республік загрозу місництва та відродження "буржуазного націоналізму". У 1963р. було утворено Вищу Раду Народного господарства, яка взяла на себе контроль за роботою промисловості та будівництва в загальнодержавному масштабі. Це призвело до згортання реформи.

Непослідовними та суперечливими були реформи Хрущова у сільському господарстві. Не маючи чіткого уявлення про шляхи досягнення поставлених цілей, він часто висував утопічні плани (освоєння цілини, "кукурудзяна епопея").

Позитивні зрушення відбулися в соціальній сфері - житлове будівництво, пенсійна реформа, 7-годинний робочий день, видача паспортів колгоспникам.

На хвилі боротьби зі сталінізмом і тоталітаризмом в Україні формується і згуртовується нове покоління молодих літераторів і митців - "шістдесятників". Цей рух зароджується в другій половині 50-х років і найповніше себе проявляє на початку 60-х років. Шістдесятники виступили на захист української мови і культури, протиставляли себе офіційному догматизму, сповідували свободу творчого самовираження. Культурницька діяльність шістдесятників не вписувалась у рамки дозволеного, викликала невдоволення влади, що з кінця 1962р. призвело до тиску і переслідувань.

У жовтні 1964р. відбувся державний переворот, внаслідок якого Хрущова було усунено від влади. Першим секретарем ЦК КПРС було обрано Л. Брежнєва (1964-1982рр.). Політична доктрина у роки його правління характеризувалась консерватизмом, курсом на збереження у незмінному вигляді існуючого режиму. Політичною ціллю було оголошено побудову "розвиненого соціалізму". Пізніше цьому періоду історії було дано назву "епоха застою".

У цей період на чолі Компартії України був П.Шелест, якого у 1972р. було замінено на В.Щербицького. Епоха "застою", перш за все, характеризується кризовими явищами в економіці (спад виробництва, низька якість продукції, низька продуктивність праці). У фінансовій сфері з'являються емісійні процеси. Головною ознакою цього періоду стають черги та дефіцит.

70-80-ті роки позначились подальшим наступом центру на національні інтереси союзних республік. Важким тягарем були величезні витрати на військові цілі, які ще більше зросли із введенням радянських військ до Афганістану у грудні 1979р. На тлі економічних негараздів та брехні зростали пияцтво, алкоголізм, наркоманія. Безконтрольне панування партійно-державної номенклатури, ідеологічна цензура спричинили глибоку морально-політичну кризу. 26 квітня 1986р. сталася аварія на Чорнобильській АЕС. Від аварії постраждало 7% населення України (3,3 млн. осіб), вона спричинила радіоактивне зараження 53 тис. квадратних кілометрів території України, 189 тис. га орних земель.

З середини 50-х років було започатковано дисидентський рух, учасники якого критично ставились до радянської політичної системи, офіційної ідеології, а деякі навіть ставили питання про вихід України зі складу СРСР (Українська робітничо-селянська спілка, 1959р.). Дисидентство являло ненасильницьку форму боротьби шляхом створення спілок, гуртків, комітетів. Щоб приховати правду про національно-визвольний рух, його учасників судять за антирадянську пропаганду, а не за націоналізм.



Література

1. Баран В. "Відлига" в культурному житті УРСР на

зламі 50-60-х рр. / В. Баран, В. Даниленко // Історія України. - 2001. - № 17. - С. 1-4.

2. Бойко О. Д. Історія України / О. Д. Бойко. - К., 1999. - С. 440-456.

3. Барек В. К. Україна після Сталіна. Нариси історії 1953-1985 рр. / В. К. Барек - С. 3-43.

4. Грабовський С. Нариси з історії українського державотворення / С. Грабовський, С. Ставрояні, Л. Шкляр. - К., 1995. - 608 с.

5. Історія України. Курс лекцій. В двох книгах / Л. Г. Мельник, А. І. Гуржій, М. В. Демченко кн.ІІ. - К., 1991. - С. 350-379.

6. Кульчицький С. Спроби реформ (1956-1964) / С. Кульчицький // Український історичний журнал. - 1998. - № 2.

7. Кульчицький С. Спроби реформ (1956-1964) / С. Кульчицький // Історія України. - 2000. - № 8. - 24 с.

8. Кудря Т. Стан економіки України кінця 50-першої половини 60-х рр. / Т. Кудря // Історія України. - 1998. - № 11. - С. 10-12.

9. Курносов Ю. О. Соціально-політичний розвиток УРСР в 50-х- першій половині 60-х років / Ю. О. Курносов // Український історичний журнал. - 1990. - №5. - С. 79-84.

10. Марочко Т. Стан економіки України нарикінці 50- на початку 60-х років / Т. Марочко // Історія України. - 1999. - № 17. - С. 10-11.

11. Турченко Ф. Г. Новітня історія України. Ч.2. / Ф. Г. Турченко, П. П. Панченко, С. М. Тимченко. - К., 1995. - С. 28-34, 36-37, 54-59, 61-63, 64-70.



Лекція 16. "Перебудова" і розпад СРСР. На шляху до незалежності

Мета: з'ясувати, чому така могутня держава - СРСР на початку 80-х рр. ХХ ст. потрапила в систему кризу, яка охопила економіку, ідеологію і зовнішню політику. Намагання вийти з кризи за допомогою "перебудови" призвели до подальшого погіршення стану, а головне - в суспільстві зростала недовіра до курсу КПРС. В країні розпочинаються виступи опозиції, дисидентство, національні заворушення, скінчилось все тим, що в грудні 1991 року СРС припинив своє існування. Всі ці процеси торкнулись і України.

Завдання:

– висвітити причини, які призвели до того, що з 1984 р. і до 1990 р. темпи зростання національного доходу різко падають, починається проїдання національного багатства;

– охарактеризувати намагання влади за допомогою "перебудови" та "прискорення" знайти вихід з кризи;

– розкрити заходи з демократизації життя суспільства; діяльність Верховної Ради України по підготовці і прийняттю законів про зміни й доповнення до Конституції та інші;

– висвітити події 1991 р. які призвели до припинення існування СРСР.

План лекції:

1. Необхідність суспільно-політичних змін в СРСР. Курс на прискорення.

2. Нові явища в суспільно-політичному та громадському житті України.

3. Крах СРСР.

Ключові терміни і поняття: системна криза, популізм, референдум, сепаратизм, толерантність, "перебудова", "прискорення".

У листопаді 1982р. помер Л.Брежнєв. До березня 1985р. посаду генсека ЦК КПРС обіймав спочатку Ю.Андропов, потім К.Черненко. У березні 1985р. до влади прийшов М.Горбачов, який почав "революцію зверху" - політику перебудови. Це була спроба вивести країну з глибокої кризи, яка охопила всі сфери суспільства та стала системною. Деякий час ініціатори перебудови не уявляли собі всієї гостроти кризи. Свідченням цього став утопічний курс на "прискорення соціально-економічного розвитку", який передбачав без кардинальних змін у економіці та політичній системі здійснити економічний прорив (до 2000р. подвоїти економічний потенціал СРСР) та на базі цього розв'язати соціальні проблеми радянського суспільства - продовольчу, житлову, ліквідувати дефіцит.

В економічному розвитку у 1990р., вперше за багато років, почалося скорочення обсягів виробництва. Народногосподарський комплекс СРСР став розвалюватися. Руйнувалися господарські зв'язки між окремими підприємствами, галузями, регіонами. Це посилювало відцентровані тенденції в СРСР. Україна, як і інші союзні республіки, брала під свій контроль економіку, налагоджувала прямі економічні зв'язки без посередництва Москви. Центр опинився економічно непотрібним. Цей факт дедалі більше впливав на розпад СРСР.

Радикальні зміни у зовнішній політиці також мали значний вплив на розпад Радянського Союзу. "Нове мислення" М.Горбачова відкинуло ідеологічні догми, опору на збройні сили. Було зруйновано Берлінську стіну, виведено війська з Афганістану, розпущено Варшавський блок, зі США досягнуто умов ядерного роззброєння. У 1989р. у результаті виборів або революцій перемогли демократичні сили у Польщі, Чехословаччині, Румунії, почалися демократичні перетворення у НДР, Болгарії.

Розпаду СРСР передував "парад суверенітетів". Першою, у липні 1988р., Декларацію про державний суверенітет прийняла Естонія, у березні 1990р. - Литва. У червні 1991р. президентом Росії став Б.Єльцин.

Партійне керівництво України на чолі з В.Щербицьким на словах підтримувало перебудову, а насправді, певний час блокувало ці процеси в Україні. Протягом 1985-1987рр. в Україні не було значних політичних сил у вигляді громадських об'єднань та народних рухів, які виникли в Прибалтиці та Росії. Щербицький перетворився на одного з основних опонентів Горбачова. Преса називала Україну "заповідником застою". У 1989р. по Україні прокотилася хвиля шахтарських страйків. У вересні 1989р. Щербицький добровільно залишив посаду першого секретаря ЦК КПУ. В цей же час виникла масова політична організація - Народний рух України за перебудову. Виникають політичні партії. Весною 1990р. відбулися перші демократичні вибори до Верховної Ради, які посилили розшарування політичних сил.

16 липня 1990р. Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет України. 19-21 серпня 1991р. найближче оточення Горбачова здійснило спробу припинити перебудову і зупинити розвал СРСР. 24 серпня 1991р. позачергова сесія Верховної Ради УРСР проголосила незалежність України. 1 грудня 1991р. на Всеукраїнському референдумі 90,3% виборців підтримали Акт проголошення незалежності України, президентом України було обрано Л.Кравчука.

7-8 грудня 1991р. в Білорусії лідери України, Росії та Білорусії констатували розпад СРСР і підписали угоду про створення СНД.



Література

Бойко О. Д. Історія України / О. Д. Бойко. - К., 2001. - С. 549-565.

Кормич Л. І. Історія України від найдавніших часів і до 21 століття / Л. І. Кормич, В. В. Багацький. - Харків: Одіссей, 2001. - С. 445-450.

Історія України / М. В. Дєдков, Ю. В. Іващенко, Г. Л. Кладова та ін. - Запоріжжя, 2002. - С. 314-333.

Історія України / під ред. В. А. Смолія. - К., 1997. - С. 360-367.

Мирончук В. Д. Історія України / В. Д. Мирончук, Т. С. Ігошкін. - К., 2001. - С. 271-281.

Кульчицький С. Загострення кризи радянського ладу (1965-1985рр.) / С. Кульчицький, Ю. Лебедєва // Історія України. - 2000. - № 44.- 24 с.

Кульчицький С. На шляху до свободи і незалежності (1985-1991рр.) / С. Кульчицький, Ю. Лебедєва // Історія України. - 1999. - 24 с.



Лекція 17. Україна наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст

Мета: простежити важкий шлях творення кращого майбутнього українського народу, відродження нації в умовах незалежності. Очевидним є факт, що з третьої спроби у складній і трагічній історії України все таки вдалося створити українцям власну державу, яку визнав цивілізований світ після проголошення її незалежності.

Завдання:

– висвітити пошуки власної атрибутики, створення інститутів державної влади, підкресливши, що відбувалось це в умовах наростаючої економічної кризи, послаблення впливу на розвиток народного господарства;

– розкрити шлях практичного втілення принципу поділу влади на законодавчу і виконавчу, пошуки засобів взаємоузгоджених дій; прийняття Конституції України, парламентська діяльність, запровадження посади президента;

– охарактеризувати основні напрямки зовнішньополітичної діяльності України з урахуванням реального геополітичного положення держави в світі наприкінці ХХ століття;

План лекції:

1. Утвердження національної української держави.

2. Суспільно-політичне життя України.

3. Міжнародні відносини України.

Ключові терміни і поняття: державний устрій, гривня, конституційний процес, Конституційний Суд, реформи, пріоритет, меморандум, партнерство, інвестиція, ринкова економіка.

1 грудня 1991р., одночасно з Всеукраїнським референдумом, на який винесли питання про підтримку Акту проголошення незалежності, відбулися вибори першого президента України. Переконливу перемогу здобув Л.Кравчук (61,6%). У країні почалися трансформації, які мали охопити всі сфери життя. Становленню української державності сприяло визнанню нашої країни світовим співтовариством. 2 грудня Україну визнали Польща і Канада, 11 грудня перше посольство в Україні відкрила Угорщина. Протягом 1992р. Україну визнало 132 держави, зі 106 з них були встановлені дипломатичні відносини. Верховна Рада прийняла нову концепцію зовнішньої політики, в якій наголошувалось, що Україна будує свою зовнішню політику на принципах взаємного розуміння й співробітництва, мирної співпраці.

Перед новою незалежною державою постало безліч завдань: розбудова держави, демонтаж тоталітарних політичних структур, перетворення централізованої економіки у соціально орієнтовану ринкову, національне відродження.

15 січня 1992р. Державним гімном України стала музика М.Вербицького на слова П.Чубинського "Ще не вмерла Україна". 19 лютого 1992р. Верховна Рада затвердила тризуб як Малий герб України. У грудні 1991р. ухвалено Закон України "Про збройні сили України". 7 листопада 1991р. парламент затвердив Закон "Про державний кордон", а в грудні утворено Державний митний комітет України. 8 жовтня 1991р. набрав чинності Закон "Про громадянство України", а згодом розпочався обмін радянських паспортів на українські.

Початок розбудови держави відбувався в дуже складних економічних умовах. Значна частина української економіки була зорієнтована в СРСР на виробництво продукції військово-промислового комплексу й фінансувалася центром. З розпадом СРСР фінансування припинилося і тепер Україна не потребувала такої кількості видів озброєння. За роки СРСР багато галузей народного господарства України вичерпали свій ресурс, потребували нових вкладень і модернізації. Українські промислові гіганти сталінських часів перетворилися на екологічно небезпечні, вимагали великих коштів на реконструкцію.

Природні ресурси, передусім нафта і газ. Були значною мірою вичерпані. Історичного досвіду виходу з такої ситуації ще не було. Почався важливий шлях спроб і помилок. У серпні 1992р. Україна вийшла з рублевої зони. Увівши в обіг тимчасовий купоно-карбованець. Протягом 1994р. рівень інфляції зріс майже в 103 рази. За 1991-1993рр. ціни в Україні зросли в 31 тис. разів, а зарплати - усього в 6 тис. разів.

У березні - квітні 1994р. відбулися вибори до Верховної Ради України. Вперше вони проводилися на багатомандатній основі і принесли третину місць партіям лівого спрямування. Головою ВР обрано лідера Соціалістичної партії О.Мороза. У липні 1994р. відбулися вибори президента України. Виборці віддали перевагу Л.Кучмі. 28 червня 1996р. ВР ухвалила нову Конституцію України, за якою Україна ставала президентсько-парламентською республікою. Кабінет Міністрів опинився в залежності від Президента та його Адміністрації. При цьому, політичну відповідальність, як орган виконавчої влади ніс тільки уряд та його голова. Кабінет Міністрів ставав заручником протистояння між Президентом та Верховною Радою, наслідком чого стали відставки урядів. Характерною рисою влади в Україні став соціальний популізм. В Україні домінує споживацька модель економіки, яка за відсутності накопичення капіталу фактично веде до глухого кута, що може закінчитися крахом.

У листопаді 1999р. Л.Кучма був обраний Президентом України на другий термін. У грудні 1999р. Прем'єр-міністром став В.Ющенко. У березні 2002р. відбулися чергові вибори до Верховної Ради, на яких переміг блок В.Ющенко "Наша Україна". В.Литвин став Головою парламенту. У листопаді 2002р. уряд очолив В.Янукович.

31 жовтня 2004р. відбулися вибори Президента України. До другого туру потрапили В.Ющенко та В.Янукович. 21 листопада відбувся другий тур виборів, після якого ЦВК оголосила перемогу В.Януковича. Ураховуючи системні порушення виборчого законодавства, прибічники В.Ющенка не визнали результатів виборів. 22 листопада в Києві на Хрещатику з'явилось наметове містечко. У мітингу бере участь від 80 до 120 тис. осіб. 4 грудня ЦВК прийняла Постанову "Про призначення повторного голосування з виборів Президента України 26 грудня 2004р.".

8 грудня 2004р. Верховна Рада України прийняла пакет Законів "Про внесення змін до Конституції України", які перетворили Україну на парламентсько-президентську республіку і набули чинності з 1 січня 2006р. 26 грудня 2004р. на повторному голосуванні з виборів Президента України переміг В.Ющенко, отримавши 51,9% голосів.

Парламентські вибори 26 березня 2006р. фактично стали продовженням президентської кампанії 2004р., тому що суспільство було розколоте на два табори - "помаранчеві" та "біло-сині". Виборча кампанія підтвердила існування протиріч серед політичного керівництва щодо статусу російської мови, інтеграції у ЄС, вступу у НАТО, відносин з Росією. Український народ пережив цукрову, м'ясну, бензинову, фінансову кризи.

У січні 2010р. на чергових президентських виборах переміг В.Янукович. Прем'єр-міністром став М.Азаров. Були внесені зміни до Конституції - Україна знову стала президентсько-парламентською республікою. Були зроблені невдалі спроби реформування економіки. Партія влади почала переслідування своїх політичних опонентів (Ю.Тимошенко, Ю.Луценка).



Література

Василюк С. Конституційний механізм взаємодії законодавчої і судової влади в Україні / С. Василюк // Право України. - 2003. - № 12. - С. 3-6.

Головаха Є. Основні етапи і тенденції трансформації українського суспільства: від перебудови до "помаранчевої революції" / Є. Головаха, Н. Паніна // Социология : теория, методы, маркетинг. - 2006. - № 3. - С. 32-51.

Каспрук В. Україна: на шляху до "революції розвитку": ["Помара- нчева революція" в Україні. Нова влада в Україні] / В. Каспрук // Сучасність. - 2005. - № 4, квітень. - С. 75-88.

Касьянов Г. В. Система владних відносин у сучасній Україні: групи інтересу, клани та олігархія: [становлення системи відносин влади і власності в Україні впродовж 1990-2000-х рр.] / Г. В. Касьянов // Український історичний журнал. - 2009. - № 1. - С. 160-180.

Колодій І. Середній клас, демократичні цінності та політичні пре- ференції: до і після "помаранчевої революції" / І. Колодій // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2007. - № 4. - С. 128-153.

Конончук І. М. Історія України від стародавніх часів до помаран -чової революції / І. М.Конончук. - Ніжин, 2005. - С. 236-257.

Музиченко П. П. Історія держави і права України в питаннях і відповідях : навч. посібник для підготовки до іспиту. Ч. 2 / П. П. Музиченко, М. В. Крумаленко. - Х., 2006. - С. 267-275.

Пасічник М. С. Історія України: державницькі процеси, розвиток культури та політичні перспективи: Навчальний посібник / М. С. Пасічник. - 2-ге вид., стереотип. - К., 2006. - С .627-702.

Політична історія України: ХХ століття: У 6 т. Т.6. Від тоталітаризму до демократії (1945-2002) / В. П. Андрущенко, В. К. Баран, О. Д. Бойко, О. В. Гарань ; Редкол.: І. Ф. Курас / голова / та інш. - К.: Генеза, 2003. - С. 595-626.

Степаненко В. Українське громадянське суспільство. "Помаран- чева" стадія становлення : [становлення в Україні громадянського суспільства та громадянської нації] / В. Степаненко // Віче. - 2005. - № 2. - С. 49-55.

Шицький І. Судова влада у контексті розбудови правової держави/ І. Шицький // Право України. - 2009. - № 5. - С. 36-43.

Шокалюк О. І. Історія України: Навчальний посібник / О. І. Шокалюк. - К., 2004. - С. 227-261.

Шульман Л. Реванш української олігархії: / Л. Шульман // Сучасність. - 2005. - № 12. - С. 101-109.

Размещено на Allbest.ru