Соціальна робота та допомога у південноукраїнському селі друга половини ХІХ – початку ХХ століть: стан наукової розробки теми

Размещено на http://www.allbest.ru

СОЦІАЛЬНА РОБОТА ТА ДОПОМОГА У ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКОМУ СЕЛІ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ - ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТЬ: СТАН НАУКОВОЇ РОЗРОБКИ ТЕМИ

Приймак О. М.

доктор історичних наук, доцент,

професор кафедри соціальної філософії

та управління факультету

соціології та управління,

Запорізький національний

університет (Україна, Запоріжжя)

Мета статті полягає в дослідженні стану наукової розробки теми розвитку соціальної роботи та допомоги в сільській місцевості Півдня України П пол. ХІХ -- поч. ХХ століть. Під час її написання використано комплекс загальнонаукових, історіографічних та міждисциплінарних методів. Серед останніх важливе місце належить когнітивному аналізу. У відповідності до змісту останнього роботи з соціальної історії, історії соціальної роботи, історичного краєзнавства, історії селянства, а також з етнології та фольклористики в яких прямо або опосередковано можна знайти інформацію відносно окремих аспектів чи елементів теми, об'єдналися автором у два комплекси. Такий підхід дозволив виокремити чотири етапи розвитку історіографії з досліджуваної проблематики. Втім, серед більш ніж трьох десятків виявлених близьких до теми публікації робіт системне дослідження з історії соціальної роботи у південноукраїнському дорадянському селі відсутнє.

Ключові слова: історіографія, історія соціальної роботи, опіка, Південь України, редистрибуція, реципрокція, селянство, соціальна допомога, соціальна історія.

соціальний сільський допомога історіографія

Одним з найважливіших завдань на шляху розбудови державності України є створення дієвої системи соціальної роботи та допомоги. Використання, в цьому руслі, історичного досвіду є важливим і вимагає аналізу не лише попередніх етапів розвитку цього типу соціальних практик, а й стану наукової розробки теми. Логіка характеристики останнього обумовлює врахування як регіональних, так і соціально-групових особливостей.

Мета статті полягає в дослідженні стану наукової розробки теми розвитку соціальної роботи та допомоги в сільській місцевості Півдня України ІІ пол. ХІХ - поч. ХХ століть.

Зазначимо, що історіографія історії соціальної роботи є новою темою в сфері наукових знань. Необхідність її розробки лише в загальних рисах окреслена в роботах О. Безпалько, А. Горілого, М. Фірсова та інших. До того ж, стан соціальної роботи та допомоги у південноукраїнському дорадянському селі отримав лише поверхового аналізу в літературі. Така ситуація ускладнює досягнення мети. Втім, перетнути цю перепону цілком можливо у разі врахування міждисциплінарності предмету статті. Всебічне розкриття останнього логічне шляхом використання поряд з іншими методологічними складовими, когнітивного підходу, до вершин головного спектру парасолі якого ввійшли дослідження з історії селянства, історії соціальної роботи та історичного краєзнавства, а до вторинного спектру - праці з етнології, фольклористики та соціальної історії.

Синхронність становлення означених наук дозволяє виокремити чотири етапи розвитку історіографії теми публікації - кінець ХІХ ст. - перша чверть ХХ ст.; середина 20-х - середина 50-х рр. ХХ ст.; середина 50х - початок 90-х рр. ХХ ст.; початок 90-х рр. ХХ ст. - до сьогодні.

Перший етап розвитку історіографії досліджуваної в публікації теми характеризується наявністю серед робіт соціальноорієнтованого та соціально-економічного змісту чотирьох методологічних напрямків - неонародницького, організаційно-виробничого, легально- та революційно-марксистського. Спільність перших двох полягала у відстоюванні прихильниками принципів некапіталістичного розвитку сільського господарства в епоху капіталізму та стійкості натурального селянського господарства. Як неонародники так і прихильники організаційно-виробничої концепції дотримувалися думки про те, що особиста, а не наймана, праця й власна зацікавленість в результатах справи виступали основою селянського господарства. Саме в цьому контексті такі дослідники як І. Батюк [1], А. Кулижний [2], С. Маслов [3] та інші розглядали традиційні форми селянської соціальної реципрокції та редистрибуції. В їх роботах соціальна допомога та взаємодопомога визначені невід'ємною складовою повсякденного життя селянської родини. Головною причиною їх поширення дослідники визначили економічну несамостійність частини селянських господарств. Разом з цим, слід зазначити, що в народницьких дослідженнях кінця ХІХ ст. суб'єктом соціальної допомоги та призріння виступала ще й сільська община.

Відмінність організаційно-виробничого підходу від неонародницького полягала в характеристиці селянського господарства як родинно-споживчої соціальної одиниці. На цій тезі базувався аналіз внутрішніх закономірностей розвитку досліджуваної спільності. Такі представники означеного напрямку як А. Чаянов [4] та А. Мануйлов [5] чітко вказували на те, що життя родини - це життя господарства. Цьому закону, на їх думку, підпорядковувалися й такі форми соціально-господарської допомоги і взаємодопомоги як толока та супряга.

Комплекс марксистських робіт першого етапу розвитку історіографії досліджуваної проблеми поділявся на дві групи: легально- та революційно-марксистську. Не дивлячись на відмінність у ставленні до проблеми ролі революції представники їх вважали, що обов'язки соціального призріння повинні поступово перейти від селянина чи общини до держави.

Серед робіт краєзнавчого характеру, вже на першому етапі розвитку історіографії виокремлюється група предметом дослідження у якій виступало місцеве селянство. Першою фундаментальною роботою, в цьому контексті, стала монографія В. Постнікова [6]. Економіст за фахом та чиновник департаменту Державного майна він, поряд з господарськими та фінансовими, розкрив значну кількість соціальних питань життя південноукраїнського селянства ІІ пол. ХІХ ст. Автор звернув увагу на завмерлий характер сільської общини, на значущість для значної кількості родин відхожих промислів. Остання дала йому підставу для детальної характеристики різновидів відкритої системи соціальної реципрокції та взаємодопомоги, серед яких особливе місце було відведене супрязі.

Методологічно схожим до праці В. Постнікова є й дослідження земського чиновника, лікаря та статиста М. Тєзякова [7]. Присвячені темі ринку найманої сільськогосподарської праці, вони є першими серед тих, що розкривають проблему розвитку державного та земського соціального призріння в регіоні. Характеризуючи останню, автор коригував своє ставлення з офіційною державною позицією, що простежується в аналізі родинних наділів, демографічної ситуації, господарської потужності селянських дворів регіону. В руслі аналізу соціальної роботи місцевого ліберального земства, М. Тєзяков позитивно ставився до діяльності мережі санітарних пунктів для найманих робітників. Він не лише охарактеризував різновиди цих соціально-орієнтованих закладів, а й розробив ґрунтовні рекомендації для оптимізації функціонування останніх. Близькими до висвітлених на сторінках монографій цих двох дослідників були погляди Б. Гуревича [8], М. Лямцева [9] та А. Ярошка [10]. Роботи останніх всебічно розкривають питання стану медицини, призріння та освіти в окремих губернія регіону.

Протягом першого етапу розвитку історіографії теми у сферах знань та дослідженнях вторинного спектру когнітивної парасолі чітко простежувалися тенденції до становлення науки. Однією з найбільш репрезентативних, в цьому контексті, стала сукупність праць етнографічного, народознавчого та фольклористичного змісту. Внаслідок того, що домінуючою у суспільстві групою й головним носієм соціальної пам'яті було, у досліджуваний період, селянство воно стало головним суб'єктом надання інформації для науковців. Проблемні питання долі української селянської жінки, сиріт, повсякдення сільської родини, сутності та ролі звичаєвого права, характеру родинної соціальної допомоги, значущості традиційної форми общинної реципрокції розглядалися в роботах М. Дерлиці [11], Ф. Красильникова [12], І. Тютрюмова [13].

Другий етап розвитку історіографії з теми відрізняється як звуженням проблематики, так і зменшенням кількості досліджень. Причини такого стану речей пов'язані, передусім, із складністю політичних, економічних та соціальних макропроцесів того часу. Вплив їх на стан радянської науки відбився, безпосередньо, на згортанні наукових шкіл,

перетворенні марксизму та ленінізму на єдину методологічну основу історичних досліджень. Чи не єдиною історико-краєзнавчою роботою в цей час була колективна праця А. Аріної [14], Г. Котова та К. Лосєва, предметом уваги у якій стали соціально-економічні зміни у сільській місцевості Мелітопольського району Запорізької області 1885-1938 років. Характеризуючи поглиблення диференціації селянства дослідники більшої уваги звернули на питання складності й злиденності життя сільського пролетаріату. Цікавим є той факт, що традиційні форми соціальної реципрокції та редистрибуції в дослідженні охарактеризовані поряд з аналізом артільного руху й визначені як різновид селянської кооперації.

Протягом другої половини 50-х - першої половини 80-х рр. ХХ ст. тривав третій етап розвитку історіографії досліджуваної теми. Визначальною рисою його стала полеміка про співвідношення паростків капіталізму та залишків феодалізму на селі. Але нам, передусім, важливою вважається не стільки вона, скільки відродження етнології й фольклористики. Саме воно стало поштовхом для дослідження окремих аспектів історії соціальної допомоги та призріння на селі. Показовими для цього етапу стали дослідження О. Кувеньової [15] та О. Кравця [16], в яких чисельні приклади опіки, взаємодопомоги, соціального патронажу наведені в контексті аналізу звичаїв громадського та родинного побуту українців.

Лібералізація суспільного життя в останні роки існування СРСР, зникнення його з геополітичної арени, розбудова державності в Україні та інших країнах пострадянського простору в напрямку ринково- капіталістичної трансформації вплинули на розвиток історичної науки. Знаковим щодо теми публікації стало й введення до навчального процесу у вітчизняних вишах спеціальності “Соціальна робота”. Цей факт обумовив початок сучасного етапу розвитку історіографії історії соціальної роботи та допомоги. Протягом нього з'являються не лише перші загальні дослідження з теми, а й відбувається сегментування й дрібнення предмету наукового пошуку. В методології сучасних робіт чітко простежується взаємопроникнення та взаємовплив принципів декількох наукових парадигм. При цьому, сучасні дослідники історії соціальної роботи, педагогіки, допомоги, медицини дуже часто вдаються до поєднання основ етнометодології з принципами соціокультурного, структурно-функціонального, синергетичного та соціально-організаційного підходів. Саме такими є праці А. Горілого [17], К. Кузьміна, Б. Сутиріна [18], І. Мигович [19], С. Сівак [20], М. Фірсова [21]. Втім, вони носять узагальнюючий характер, внаслідок чого містять лише окремі факти про стан соціального призріння чи опіки у південноукраїнському дорадянському селі.

Такий самий рівень інформативності, відносно теми публікації, мають й дослідження історико-краєзнавчого характеру. Соціальна робота та допомога у Катеринославській, Таврійській та Херсонській губерніях у ІІ пол. ХІХ - на поч. ХХ ст., у тому числі й у сільській їх місцевості, натепер не стали предметом окремої статті чи монографії. Характеристика їх стану найбільш часто міститься в контексті аналізу соціальної, соціально-економічної, соціально-політичної історії регіону. Так, наприклад, окремі види громадівської та родинної селянської опіки розглянуті Ю. Присяжнюком [22] в контексті висвітлення етноментальної проблематики, І. Лиманом [23] - в межах історії православної церкви, А. Лохматовою [24] та О. Редькіною [25] - в ході аналізу функціонування земств. Слід також додати, що окремі аспекти взаємодопомоги, реципрокції та редистрибуції в общинах Півдня України розглядаються в дослідженнях історії соціальної організації селянства Г. Горинем [26] та В. Марочком [27].

Праці з етнології, фольклористики та народознавства, що вийшли у світ протягом останніх 25-30 років, й у змісті яких знаходиться інформація щодо історії соціальної допомоги чи роботи у дорадянському українському селі, можна поділити на узагальнюючі та вузькоспеціалізовані. До перших належать монографії О. Воропая [28], Д. Зеленіна [29], В. Наулка [30]. Центром, або стрижнем концепцій їх, як правило, виступають проблеми ментальності, національної свідомості, селянського повсякдення. Внаслідок такого стану речей аналіз прикладів традиційних форм соціальної опіки, догляду, благодійності слугує в текстах цього комплексу досліджень засобом доведення самобутності українців.

Господарська обрядовість, народна медицина, традиції виховання, повсякденна етика є найбільш поширеними темами серед вузькоспеціалізованих етнологічних праць сучасності. В їх змісті, як і на сторінках узагальнюючих монографій, прототипом етносоціального образу виступає селянство. За таких умов буденні норми та цінності останнього ставали складовими менталітету, а складові соцієтальної психіки етносу-гегемона набули соціального забарвлення для досліджуваної спільності. Серед тематичних етнологічних праць особливе місце належить роботам А. П. Пономарьова [31] та Р. П. Чмелик [32]. Предметом їх виступає українська, в тому числі й селянська, родина другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Використання, в цьому контексті, досягнень історичної соціології дозволило дослідникам виокремити й детально охарактеризувати функцію внутрішньо групової опіки означеної форми соціальної самоорганізації.

Таким чином, пошук і аналіз історіографічних фактів з теми історії соціальної роботи та допомоги у південноукраїнському селі ІІ пол. ХІХ - поч. ХХ ст. був проведений за допомогою використання методу когнітивної парасолі. У відповідності до змісту останнього роботи з соціальної історії, історії селянства, історичного краєзнавства, а також з етнології, історичної демографії, фольклористики в яких прямо або опосередковано можна знайти інформацію відносно предмету теми, об'єдналися автором у два комплекси. Такий підхід дозволив виокремити чотири етапи розвитку історіографії з досліджуваної проблематики. Серед більш ніж трьох десятків близьких до теми публікації робіт системного дослідження з історії соціальної роботи у південноукраїнському дорадянському селі виявлено не було, що лише підсилює актуальність його проведення.

У зв'язку цим матеріали публікації можуть стати відправним моментом у вивченні історії соціальної роботи, допомоги, призріння на Півдні України у ІІ пол. ХІХ - поч. ХХ ст. Вони стануть у нагоді при розробці курсу лекцій, написанні підручника, методичного посібника з навчальної дисципліни “Історія соціальної роботи” для студентів вищих навчальних закладів спеціальності “Соціальна робота”.

Список використаних джерел

1. Батюк І. Сільськогосподарська кооперація на Україні / І. Батюк. - Харків: Книгоспілка, 1925. - 91 с.

2. Кулыжный А. Сельскохозяйственная кооперация / А. Кулыжный. - Пг., 1918. - 77 с.

3. Маслов С. Крестьянское хозяйство: Очерки экономики мелкого земледелия / С. Маслов. - М., 1920. - 164 с.

4. Чаянов А. В. Основные идеи и формы организации крестьянской кооперации / А. В. Чаянов. - М., 1919. - 224 с.

5. Мануйлов А. А. К теории сельскохозяйственной эволюции / А. А. Мануйлов. - М. : Новая деревня, 1925. - 120 с.

6. Постников В. Е. Южнорусское крестьянское хозяйство / В. Е. Постников. - М., 1891. - хХХіі+392 с.

7. Тезяков Н. И. Сельскохозяйственные рабочие и организация за ними сан. надзора в Херсон. губ. / Н. И. Тезяков. - Херсон, 1896. - 139 с.

8. Гуревич Б. Ясли-приюты в Мариупольском уезде / Б. Гуревич // Врач.-сан. хроника Екатериносл. губ. - 1902. - №10. - С.117-189.

9. Лямцев Н. Мероприятия по охранению народного здравиця Екатеринославской губернии / Н. Лямцев // Сб. ст. Екатеринославского науч. о-ва по изучению края. - Екатеринослав, 1905. - С.29-59.

10. Ярошко А. Рабочий вопрос на юге: Его прошедшее, настоящее и будущее / А. Ярошко. - М., 1894. - 264 с.

11. Дерлиця М. Селянські діти: Етногр. нарис / М. Дерлиця // Етногр. зб. НТШ. Т.5. - Львів, 1898. - С.121.

12. Красильников Ф. С. Малороссия и малоруссы: (Геогр.- этногр. очерк) / Ф. С. Красильников. - М. : Печатня А. И. Снегиревой, 1904. - 56 с.

13. Тютрюмов И. Крестьянская семья: (Очерк обычного права). Ч.2 / И. Тютрюмов // Русская речь. - 1879. - Июль. - С.123-156.

14. Арина А. Е. Социально-экономические изменения в деревне: Мелитопольский район (1885-1938 гг.) / А. Е. Арина, Г. Г. Котов, К. В. Лосева. - М. : Сельхозгиз, 1939. - 408 с.

15. Кувеньова О. Ф. Громадський побут українського селянства / О. Ф. Кувеньова. - К. : Наук. думка, 1966. - 135 с.

16. Кравець О. М. Сімейний побут і звичаї українського народу: Іст.-етногр. нарис / О. М. Кравець. - К. : Наук. думка, 1966. - 198 с.

17. Горілий А. Г. Історія соціальної роботи / А. Г. Горілий. - Тернопіль: Астон, 2004. - 173 с.

18. Кузьмин К. В., Сутырин Б. А. История социальной работы за рубежом и в России (с древности до начала ХХ века) / К. В.

Кузьмин, Б. А. Сутырин. - М. : Академический проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2002. - 480 с.

19. Мигович І. Становлення соціальної роботи як науки в Україні / І. Мигович // Соціальна політика і соціальна робота. - 1998. - №1-2. - С.68.

20. Сівак С. Історико-еволюційне порівняння моделей організації соціально-психологічної роботи / С. Сівак // Психологія і суспільство. - 2002. - №3-4. - С.242-262.

21. Фирсов М. В. История социальной работы: учебное пособие для высшей школы / М. В. Фирсов. - М. : Академический Проект; Константа, 2007. - 608 с.

22. Присяжнюк Ю. П. Українське селянство Наддніпрянської України: соціоментальна історія другої пол. ХІХ - почат. ХХ ст. / Ю. Присяжнюк. - Черкаси: Вертикаль, 2007. - 640 с.; іл.

23. Лиман І. І. Російська православна церква на півдні України останньої чверті XVIII - середини ХІХ століття / І. І. Лиман. - Запоріжжя: рА “Тандем-У”, 2004. - 488 с.

24. Лохматова А. І. Катеринославське земство / А. І. Лохматова. - Запоріжжя: РА “Тандем-У”, 1999. - 200 с.

25. Редькіна О. А. Земства Лівобережної та Південної України як органи місцевого самоврядування та осередки ліберального руху в др. пол. ХІХ - почат. ХХ ст. / О. А. Редькіна. - К. : Куприянова, 2008. - 192 с.

26. Горинь Г. Громада і громадський побут / Г. Горинь // Українське народознавство. - Львів, 1994. - 446 с.

27. Марочко В. І. Українська селянська кооперація (1861-1929 рр.) / В. І. Марочко. - К. : Ін-т історії України НАН України, 1995. - 224 с.

28. Воропай О. Звичаї нашого народу: Етногр. нарис / О. Воропай. - К. : Оберіг, 1993. - 590 с.

29. Зеленин Д. К. Восточнославянская этнография / Д. К. Зеленин. - М. : Наука, 1991. - 522 с.

30. Наулко В. І. Культура і побут населення України / В. І. Наулко, Л. Ф. Артюх, В. Ф. Горленко. - К. : Либідь, 1991. - 148 с.

31. Пономарев А. П. Развитие семьи и брачно-семейных отношений на Украине: (Этносоц. проблемы) / А. П. Пономарев. - К. : Наук. думка, 1989. - 313 с.

32. Чмелик Р. П. Мала українська селянська сім'я другої половини ХІХ - початку ХХ ст. (структура і функції) / Р. Чмелик. Львів: Ін-т народознавства НАН України, 1999. - 144 с.

Размещено на Allbest.ru