Проблема житлового забезпечення студентів вищих навчальних закладів Львова у 1944–1965 роках

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблема житлового забезпечення студентів вищих навчальних закладів Львова у 1944-1965 роках

навчальний гуртожиток житло студент

Актуальність. Житлово-побутові умови є однією з найболючіших проблем студенських колективів вищих навчальних закладів Львова у повоєнні роки. Організація побуту впливає на спосіб мислення студентів. Дослідження студенських колективів вищих навчальних закладів Львова у 1944-1965 рр. є неповним без висвітлення житлово-побутових проблем. Комплексний аналіз проблем житлового забезпечення студентів вищих навчальних закладів Львова дозволить краще зрозуміти студентство, як особливу частину радянського суспільства зазначеного періоду.

У радянський період Львів - центр підготовки фахівців у західному регіоні СРСР. Важливим питанням спроможності навчання у ВНЗ Львова для багатьох студентів була можливість отримання гуртожитку. Більшість студентів були не місцевими, зважаючи на тяжке матеріальне становище не мали змоги винайняти квартиру у Львові. Місця у гуртожитках розподілялося пропорційно між факультетами кожного року до кількості приїзджих. Значний наплив абітурієнтів до львівських вищих навчальних закладів створює передумови для виникнення розгалуженної мережі гуртожитків при даних закладах. Новизна дослідження полягає в тому, що вперше на основі архівних матеріалів проаналізовано студентські гуртожитки вищих навчальних закладів Львова у радянський період в таких аспектах: житлово-побутові умови та забезпеченість студентів вищих навчальних закладів Львова житлом у перше повоєнне двадцятиріччя.

Метою дослідження є рівень забезпеченості студентів вищих навчальних закладів житлом у перше повоєнне двадцятиріччя. Основні завдання є висвітлення на основі архівних матеріалів житлово-побутових умов студентів та зміни у мережах гуртожитків львівських вищих навчальних закладів у 1944-1965 рр. Об'єкт дослідження - студенти вищих навчальних закладів Львова. Предмет дослідження - мережа гуртожитків при вищих навчальних закладах Львова. Хронологічні рамки статті охоплюють період від 1944 р., відновлення діяльності львівських вищих навчальних закладів, до 1965 р., закінчення «хрущовської відлиги» та перетворення Львова у потужний центр з підготовки фахівців у західному регіоні СРСР.

Історіографія. Вивчення матеріально-побутових умов студентів львівських вищих навчальних закладів у перше повоєнне двадцятиріччя, не стало предметом окремого наукового дослідження. В історіографії тема висвітлена побіжно. Відомим дослідником життя студентської молоді в радянський період є Наталя Хоменко. Цікавою розвідкою з цієї ж проблематики є стаття Ольги Погребної. Важливою складою вивчення львівських вищих навчальних закладів є монографії про історії вузів, де подані дані про їхні гуртожитки. З сучасних істориків частково

даним питанням займалися Роман Генега та Галина Боднар. Комплексної праці про матеріально-побутові умови студентів львівських вищих навчальних закладів у перше двадцятиріччя, станом на сьогодні немає. У даній статті проаналізовано зміни у мережах гуртожитків львівських вищих навчальних закладів у 19441965 рр.

Виклад основного матеріалу. На початок 1950-х рр. у Львові було 13 вищих навчальних закладів: Львівський університет імені Івана Франка, Львівська Консерваторія імені Миколи Лисенка та 11 інститутів (Львівська Політехніка, Медінститут, Торгово-Економічний, Сільськогосподарський, Лісотехнічний, Педагогічний, Зооветернарний, Поліграфічний імені Івана Федорова, Фізичної культури, Учительський, Декоративного та Прикладного Мистецтв). У 1955/56 н.р. припиняє діяльність Львівський учительський інститут, а з квітня 1960 р. Львівський педагогічний інститут переведений до Дрогобича. У 1962-64 рр. навчальні корпуси і матеріально-виробнича база Львівського сільськогосподарського інституту переведена зі Львова до Дублян. Кількість вищих навчальних закладів у Львові зменшилася до 10.

У 1944/45 н.р. Львівський університет імені Івана Франка мав у своєму розпорядженні 2 студентські гуртожитки: по вул. Герцена, 7 (всього 200 студентів), Пушкіна (Чупринки), 49 (всього 100 студентів). Побутові умови були надто складними. Гуртожитки не опалювалися певний час. Згодом ситуація покращилася. У студентський гуртожиток по вул. Герцена, 7 проведенийгаз, а у гуртожитку по вул. Пушкіна (Чупринки), 49 поставлене пічне обладання. У другій половині 40-х років XX ст. для потреб студентів Львівського університету був переданий гуртожиток на вул. Жовтневій, 41 (тепер - Д. Дорошенка). Це було приміщення колишньої греко - католицької духовної семінарії. Цей гуртожиток був найменш придатним для життя студентів: у більшості його кімнат проживало по десять, а то й більше осіб. Катастрофічно бракувало меблів та іншого інвентарю для облаштування тої чи іншої кімнати. Однак багато студентів вважали його найкращим. Студенти цінували його вигідне центральне розміщення (навіть у морозні дні можна було перебігти до головного корпусу без пальто і головного убору).

На початку 1961/1962 н.р. у трьох гуртожитках Університету проживало 1317 студентів, що становило 36,7% від потреби житла приїжджих юнаків та дівчат. У 1962 році споруджено гуртожиток на вулиці Ленінського комсомолу (Пасічна) на 960 місць. На кінець 1965 року у чотирьох гуртожитках Університету проживало 1872 студенти, (це 65% від їх потреби у житлі). З першої половини 1960-х XX ст. в університетських гуртожитках діяла практика розселення дівчат та хлопців в окремі корпуси та блоки. Так, у гуртожитку університету на вулиці Ленінського комсомолу (Пасічна), 22 проживали хлопці, а в гуртожитках на вул. Жовтневій (Дорошенка) 41 та Пушкіна (Чупринки), 49 проживали дівчата. Університетський гуртожиток на вул. Герцена, 7 був єдиним гуртожитком, де хлопці і дівчата проживала спільно, однак у різних блоках.

Гуртожитки по вул. Герцена, 7 та Пушкіна (Чупринки), 49.

На сьогодні по вул. Чупринки, 49, знаходиться факультет журналістики ЛНУ ім. Івана Франка.

У гуртожитках Львівської Політехніки на 1 січня 1945 р. проживало до 300 осіб. На 1 січня 1950 року у 7 гуртожитках - 1665. Вони жили у 414 кімнатах по 4 студенти. Житлова площа на 1 студента становила 4 м². У 1952/53 н.р. ЛПІ мав у своєму розпорядженні 11 будинків: по вул. Бой - Жиленського, 14, Крилова (Горбачевського), 18, Котляревського, 1, Пушкіна (Чупринки), 11-а, Сталіна (Бандери), 30/32, Федорова, 2, Матю - шенка (Коциловського), 15-а, Лермонтова (Дуда - єва), 9, Коперніка, 11, Учительська, 2 та Суховол - ля. Анонімний лист від студентів Львівського політехнічного інституту, який надійшов до редакції газети «Радянський студент» у 1954 р., ще раз підтверджував проблеми притаманні всім ВНЗ УРСР повоєнного десятиліття. «Говорим о тяжелых условиях бедняков, учащихся в странах капитала, - писалося в листі, - а почему Вы не заглянете в общежития советских студентов. Вы здесь увидите ужас. Об этом пусть лучше пишет ваша «Правда», а не о студентах Турции, США, Испании… Общежития на улице Сталина (Бандери) далеко хуже, чем казармы для политзаключенных…».

За результатами перевірки цього листа відповідною комісією на ім`я секретаря ЦК КП(б) У І. Назаренка та першого заступника Голови

Ради Міністрів УРСР М. Гречухи відправлено довідку, яка містила протилежну інформацію. Студентські гуртожитки відремонтовані і знаходилися у належному санітарно-гігієнічному стані. Проблема перенаселення на загальній площі 9857 м², мешкало 2600 осіб. Для вирішення проблем з житлом Львівська Політехніка у 1955-1960 рр. спорудила нові гуртожитки, по вул. Видовій (Лукаша) на 900 місць. На 1 січня 1965 р. Львівська Політехніка мала у своєму розпорядженні 8 гуртожитків: по вул. Бой-Желен - ського, 14, Крилова (Горбачевського), 18, Пушкіна (Чупринки), 11-а, Учительській, 2, Видова (Лукаша), 1, 2, 4, Солдатська (Карпинця), 27. Загальна кількість студентів, які проживали у гуртожитках інституту складала 3894 осіб (37,21%). Низька забезпеченість студентів житлом змусила керівництво інституту у 1966-1969 рр. завершити будівництво гуртожитків по вул. Суворова (Сахарова) та Відкритій.

У 1946/47 н.р. у 4 гуртожитках Львівського Медінституту по вул. Радянській (Винниченка), 30, Радищева (Сліпого Йосипа), 7, Солодова, 10, Студенток, 2 проживало 450 студентів (20,45%). На 1 січня 1961 р. Медінститут мав своєму розпорядженні 7 гуртожитків: по вул. Радянській (Винниченка), 30, Радищева (Сліпого

Йосипа), 7, Солодова, 10, Некрасова, 6, 15, 35, Студенток, 2. Інститут у 1964/65 н.р. мав своєму розпорядженні 5 гуртожитків: по вул. Радянській (Винниченка), 30, Студенток, 2, Радищева (Сліпого Йосипа), 7, Солодова, 10, Некрасова, 15. Загальна кількість студентів, які забезпечені гуртожитком становила 1069 осіб (35,95%). З 1961 р. здійснювалася підготовка студентів-іноземців. У 1962/63 н.р. студенти-іноземці жили в 3 гуртожитках: 45 студентів - по вул. Студенток; 14 студентів по вул. Радянській (Винниченка), 30; 3 студенти по вул. Радищева (Сліпого Йосипа), 7. Поселення студентів з інших країн за принципом 2 студенти-іноземці і 2 радянські студенти. У 1964/65 н.р. 125 місць у гуртожитках Львівського Медінституту займали студенти іноземці (11,6% від кількості проживаючих). У гуртожитках Львівської Політехніки проживало 183 студентів-іноземців (4,7% від кількості проживаючих).

У 1946 р. 6 гуртожитках Львівського лісотехнічного інституту на площі 1500 м² мешкало 250 студентів (77,88%). У 1954 р. Львівський лісотехнічний інститут мав 11 гуртожитків: по вул.

Курська (Повстанська), 1, 15, 17, Алтайська (Гор - динських), 5, Партизанська (Рудницького), 56, Пушкіна (Чупринки), 100, 110, Сталінградська (Антоновича), 74, Енгельса (Коновальця), 102, Сталіна (Бандери), 81, Поморська (Мишуги), 20. 8 гуртожитків газифіковані, а інші опалювалися дровами та вугіллям. У 1956/57 н.р. у гуртожитках інституту проживало 540 студентів (30,89%), а на приватних кутках - 700 (40,45%). У 1957/58 н.р. Львівський лісотехнічний інститут мав своєму розропорядженні такі гуртожитки: по вул. Курська (Повстанська), 15, 17, Енгельса (Коновальця), 109, Алтайська (Гординських), 5, Партизанська (Рудницького), 56, Пушкіна (Чупринки), 110, Сталінградська (Антоновича), 74, Сталіна (Бандери), 81. У 1962 році введений в дію студентський гуртожиток по вул. Пушкіна (Чупринки) 114-а на 400 місць. У 1965/66 н.р. у гуртожитках інституту проживало 750 студентів (31%), а приватних кутках - 1146 (60%). Брак житла змусив керівництво інституту ввести у дію додатковий гуртожиток у 1966 р. - по вул. Пушкіна (Чупринки) 114 на 540 місць.

Львівський торгівельно-економічний інститут у 1946 р. мав своєму розропорядженні 3 гуртожитки: вул Снопківська, 22, Ватутіна (князя Романа), 38, Радянська (Винниченка), 3, де мешкало 378 студентів (52,71%). У 1950/51 н.р. у розпорядженні інституту такі будівлі: по вул. Снопківська, 22, Ватутіна (Князя Романа), 38, Радянська (Винниченка), 3, Кампяна, 9, Пархо - менка (Самчука), 7, 12, Енгельса (Коновальця), 4, Чернігівська, 29, Пекарська, 56, Шевчанка 90 та квартира по вул. Крашевських (Крушельниць - кої), 13. На 1 вересня 1953 р. студенти інституту проживали у таких гуртожитках: по вул. Чернігівська, 29; Пархоменка (Самчука), 7, 11, 12; Пекарська, 56; Енгельса (Коновальця), 4; Франка, 4,6,8; Ватутіна (князя Романа), 38, Шевченка, 90. У вересні 1954 р. гуртожитки по вул. Чернігівській, 29, а з вересня 1964 р. по вул Пархоменка (Самчука) відводилися для викладачів інституту. Для студентів введений у дію житловий будинок по вул. Боброва, 6. На початку 1965/66 н.р. у гуртожитках інституту проживало 1415 студентів (66,61%) на житловій площі - 7681 м².

Студентський гуртожиток Львівського зоове - тернарного інституту по вул. Брюсова (Басараб) 1 знаходився в поганому стані. Проведений ремонт дав змогу поселити 120 студентів. У 1949 р. інституту передано приміщення колишнього монастиря сакраменток по вул Чкалова (Туган - Барановського), 11. Після війни монастир із костелом з християнської святині був перетворений на дитячий концтабір, де тримали «злочинців», «ворогів народу» - дівчаток віком від 9 до 13-ти років. У 1949 році дитячий концтабір винесеноза межі міста. Будівля була у жахливому стані без центрального опалення та туалетних кімнат. Проведений ремонт у 1951/52 навчальному році призвів до зменшення розміру коридорів для збільшення житлової площі на 10 кімнат. Частина будівлі передана під студентський клуб, бібліотеку та кафедру фізичного виховання. У 1964/65 н.р. у гуртожитках Львівського зооветернарного інституту проживало 739 студентів (530 стаціонару, 209 студенти - заочники). Загальна забезпеченість житлом студентів денної форми навчання складала 65%, а заочного факультету - 35%.

Львівський сільськогосподарський інститут мав у своєму розпорядженні 3 гуртожитки у Львові: по вул. Котляревського, 52, Снабковського, 11, Козака (Каліча Гора), 5. У 1947/48 н.р. у Львові навчалося 500 студентів (65,1%), з них забезпечені гуртожитком - 210. У Дублянах навчалося 268 студентів (34,9%), з них забезпечені гуртожитком 240 студентів. У 1962 р. Львівський сільськогосподарський інститут мав у своєму розпоряджені 5 гуртожитків, 2 у Львові: по вул. Козака (Каліча Гора), 5 та Котляревського, 22. Інші 3 у Дублянах (Нестерівський/ Жовківський р-н). З 1964-65 рр. студенти інституту проживали у Дублянах, а гуртожитки у Львові втратили попереднє значення через остаточне переведення сільськогосподарського інституту до Дублян. У 1965 р. у гуртожитках інституту проживало 1781 осіб (1566 студентів стаціонару, 200 - заочного відділу та 15 аспірантів). Загальна забезпеченість житлом студентів складала -75%^.

Львівський поліграфічний інститут імені Івана Федорова мав своєму розпорядженні гуртожиток по вул. Драгоманова, 12, який складався з 20 кімнат зі загальною площею - 720 м²³⁴. У липні 1947 р. інститут одержав другий гуртожиток по вул. Коцюбинського, 21, без газу та опалюваної системи. Гуртожиток по вул. Драгоманова, 12 мав пічне опалення, кімнати великі на 8-12 осіб, а гуртожиток по вул. Коцюбинського, 21 мав центральне опалення, кімнати невеликі на 4-6 студентів. У 1959/60 н.р. Міністерство вищої і середньо-спеціальної освіти УРСР передало 275 тис руб. на будівництво третього гуртожитку по вул. Ленінського комсомолу (Пасічна), 62. Гуртожиток введенню у дію в 1963 році, а будівля по вул. Коцюбинського, 21 перетворена на навчальний корпус. У 1965/66 н.р. у гуртожитку по вул. Ленінського комсомолу (Пасічна), 62 проживали 436 студентів (68,98%). Середня житлова площа на 1 студента складала - 4,6 м². Колишній гуртожиток по вул. Драгоманова, 12 перетворений на навчально-виробничу лабораторію інституту. З 1970-х років

XX століття будівля передана ЛДУ ім. Івана Франка.

Львівський інститут фізичної культури мав у своєму розпорядженні гуртожиток на площі Д. Галицького, 12-а (13). У будинку було 3 поверхи, 25 житлових кімнат. Загальна корисна площа становила 458,8 м². У гуртожитку на той час проживало 150 осіб: в одній кімнаті 5-8 осіб. Жіночі кімнати знаходились на 2 поверсі, чоловічі - на усіх поверхах. Головним недоліком гуртожитку було погане опалення, у зв'язку з цим деякі кімнати були холодними. Значну частину головного корпусу по вул. Костюшка, 11 та спортивного комплексу по вул. Лермонтова (Дудаєва), 8, передано під житлові кімнати. У 19511952 н.р. у цих приміщеннях проживало 80 студентів, від 4 до 16 осіб у кімнаті. У 19561957 н.р. у гуртожитках проживало 223 особи (41,83%). Були й приватні кутки - оплачені інститутом. Там проживало 120 осіб (22,51%)^. У 1958-59 н.р. інститут домігся будівництва нового гуртожитку на 258 місць по вул. Таджикській, 19 зі житлової площею 1333 м². Гуртожиток зведено у червні 1962 року⁴². Рішення дало змогу звільнити навчальний корпус та спортивний комплекс від житлових кімнат, що значно покращило житлові умови працівників та студентів інституту. На кінець 1964-1965 н.р. з 489 студентів ЛДІФК: в гуртожитках проживало 280 студентів (57,25%), у приватних кутках - 97 осіб (19,83%). Щодо студентів-мешканців Львова, які не потребували житла, то їх було 62⁴³.

До 1951 р. студенти інституту прикладного і декоративного мистецтва проживали у гуртожитку по вул. Лермонтова (Дудаєва) 17. У 6 кімнатах, без центрального опалення та світла. Обігрів кімнат відбувався з допомогою буржуйок. Жіночі кімнати відгороджені від чоловічих за допомогою тканиних перегородок. Важкі умови змушили керівництво інституту переселити студентів до іншого гуртожитку по вул. Вірменська 27^. Загальна площа якого становила 420 м². У 1955/56 н.р. у гуртожитку розрахованому на 75 місць проживало 90 осіб, а в приватних кутках оплачених інститутом - 45 осіб. У 1963/64 н.р. у гуртожитку інституту прикладного і декоративного мистецтва проживало 70 студентів (46,35%). У 1965 р. колишній гуртожиток по вул. Вірменська 27 перетворений на виробничу майстерню. У якості гуртожитку орендувалося приміщення у Львівської консерваторії по вул. Зелена, 96.

Гуртожиток Львівської консерваторії імені Миколи Лисенка створений з 2 великих кімнат по вул. Жовтневій (Дорошенка), 63 зі загальною площею 175 м². У 1947/48 н.р. гуртожиток складався з 4 кімнах, у яких проживало 25 осіб (13,58%). У 1960/61 н.р. гуртожиток по вул Жовтневій (Дорошенка), 63 збільшений до 8-ми кімнат з житловою площею 342 м². Під гуртожиток Консерваторії виділений голубий зал по вул. Чайковського, 7. У 1963/64 н.р. у гуртожитках проживало 70 студентів (19,44%), а приватні кутки надані - 40 (11,11%). Низька забезпеченість житлом студентів змусили керівництво Львівської консерваторії імені Миколи Лисенка висунути ідею з будівництвом гуртожитка на 400 місць. У 1965 р. спорудження гуртожитку по вул. Зелена, 96 було завершено, що дало можливість значно покращити житлові умови студентам. У 1965/66 н.р. у гуртожитку проживало 233 студентів (64,18%) Львівської консерваторії імені Миколи Лисенка та 120 (71%) інституту прикладного і декоративного мистецтва. Решта місць займали студенти музичного училища.

Значні проблеми з розселенням студентів мали Львівський педагогічний та учительський інститути, які не мали на балансі гуртожитків. Два колишні студентські гуртожитки по вул. Шота Руставелі, 7, Волоська, 1 у 1944/46 рр. займали військові. Під гуртожиток виділенно частина головного корпусу по вул. Дверницького (Свєнціцького), 25, де проживало 75 студентів. У 1947 р. відремонтовані гуртожитки поселилися студенти Львівського педагогічного та учительського інститутів. При кількості студентів 847, 210 осіб (24,79%) розселено у гуртожитку. У 1951/52 н.р. перший студентський гуртожиток Львівського педагогічного інституту по вул. Волоська, 1 був вражений грибком. За таких обставин частину навчальних приміщень були передані під гуртожиток. У 1959-60 рр. Львівський педагогічний інститут мав у своєму розпоряджені такі гуртожитки: по вул. Шота Руставелі, 7, Керченська, 7, Паркова, 1, Зелена, 99, Лемковського, 5, Кримська, 47. У квітні 1960 р. 424 студентів проживали у гуртожитках (41,27%), а на приватних кутках - 107 (10,41%). Загальна кількість студентів, які забезпечені житлом становила - 51,68%. У квітні 1960 р. після переведення Львівського педагогічного інституту до Дрогобича студентські гуртожитки передані іншим установам.

Місця у гуртожитках розподілялося пропорційно між факультетами кожного року до кількості приїжджих. На факультеті питання про поселення студентів вирішувала комісія, що складалася з декана, голови профспілкою профбюро і секретаря комсомольського бюро факультету. Для студентів першого курсу резервувалося до 40% місць. Постіль у гуртожитках ВНЗ Львова змінювали тричі на місяць. Управління гуртожитком здійснювали старости кімнат та гуртожитку. Безпеку забезпечували комендант та студради. їх, як правило, очолювали старшокурсники або студенти, які відслужили в лавах радянської армії. У гуртожитках відводилися кімнати для відпочинку (так звані «червоні куточки»), де можна було подивитися телевізор, послухати радіолу, пограти в шахи, шашки, настільний теніс, ознайомитися з пресою. Для навчання також передбачалася спеціальна кімната. Зазвичай вона була облаштована маленькими столиками, настільними лампами, стільцями, класною дошкою, географічною картою та ін.

Вартість проживання у гуртожитках Львівського інституту фізичної культури, Львівської консерваторії імені Миколи Лисенка складала 15 рублів, Львівської Політехніки-18. Після грошової реформи 1962 р. ціни зменшилися у 10 раз. Кошти за проживання автоматично стягували зі студентів, які одержували стипендію. У 1965 р. 258 студентів Львівського інституту фізичної культури сплачували квар - плату за проживання у гуртожитку протягом навчання (вересень-червень) і 108 абітурієнтів під час вступної кампанії (липень-серпень). Не місцеві студенти, які не мали змоги винай - няти для проживання квартири у Львові. Вищі навчальні заклади Львова намагалися частково домоготи у фінансовому плані зарадити цій проблемі. Виділялися незначні кошти, в середньому по 25 руб. на рік, на так звані «житлові кутки». Для прикладу, в 1952/53 н.р. на кошти виділені університетом, 100 студентів змогли винайняти кімнати на квартирах у Львові. З часом фінансування збільшилося. Відтак кількість таких студентів у 1955/56 н.р. зросла до 300 осіб. У Львівському Медінституті на потреби на 1 студента виділялося 30 руб. на рік. Однак, часто кошти виділялися несвоєчасно, а самі студенти не завжди витрачали гроші за призначенням.

Через відсутність належного пропускного режиму гуртожитки нерідко відвідували непрохані гості - військовослужбовці, котрі в нетверезому стані там бешкетували. Високою була смертність серед студенток через підпільні аборти. Гинули студенти і в численних бійках. Важким пораненням закінчилася для студента Ветеринарного інституту Кудинова бійка з групою

військовослужбовців. Озброєні автоматами й багнетами вони увірвалися 31 грудня 1946 р. в гуртожиток, де студент спробував їх зупинити. Тільки за лютий-березень 1946 р. було зафіксовано 5 випадків смерті студентів. Спроба адміністрації розселити хлопців і дівчат, спільне проживання яких часто призводило до конфліктів, успіху не мала. Незадовільні умови проживання в гуртожитках та нестача коштів серед студентів сприяли численним правопорушенням, зокрема, крадіжкам. Так, у 1965 р. студентка історичного факультету Вітковська О., яка проживала у гуртожитку на вул. Жовтневій, 41 (Дорошенка), була виключена з університету та позбавлена місця у гуртожитку за крадіжки, вчинені щодо своїх одногрупниць.

До 1958 р. приміщення гуртожитків (коридори, сходи, туалети) прибиралися виключно техперсоналом, а кімнати студенти прибирали самі. За рішенням 13-го з'їзду ВЛКСМ 1958 р. гуртожитки перейшли на систему самообслуговування. З 1958 р. Львівська Політехніка перейшла на повне самообслуговування у гуртожитках, більшість ВНЗ Львова у 1962 р, що покращило загальний санітарно - гігієнічний стан. Студенти у вільний від навчання час чергували на прохідній, здійснювали прибирання у кімнатах, своїми силами проводили ремонт меблів та іншого обладнання кімнат. Для заохочення порядку у гуртожитку створена комісія, яка видавала премії студентам, у яких були найохайніші кімнати. Найкращі гуртожитки отримували премії у вигляді грамот та грошових дотацій. Перші премії становили суму у розмірі 10 тис. руб., другі премії - 7 тис. руб., а треті - 4 тис. руб. У 1951 р. першу отримав Львівський політехнічний інститут. У 1963/64 н.р. гуртожиток по вул. Пушкіна (Чупринки), 110, одержав премію в республіканському конкурсі вузів УРСР за кращу організацію побуту та відпочинку студентів. Загальна сума премії становила 3800 руб. Рівень дотримання чистоти та порядку у гуртожитках ВНЗ Львова змінився на краще. Однак, відсутність постійного пропускного режиму після 22 години, створювала умови, в яких гуртожитки нерідко відвідували «непрохані» гості, які не були студентами ВНЗ Львова.

Висновки. Вищі навчальні заклади Львова протягом даного періоду створили розгалужену мережу гуртожитків. Станом, на 1965 рік забезпечність гуртожитком серед ВНЗ Львова: Сільсько-Господарський - 75%, Декоративного та Прикладного Мистецтв - 71%, Поліграфічний імені Івана Федорова - 68,98%, Торгово-Економічний - 66,61%, Львівський Університет імені Івана Франка, Зооветернарний - 65%, Львівська Консерваторія імені Миколи Лисенка - 64,18%, Фізичної Культури - 57,25%, Львівська Політехніка - 37,21%, Медінститут - 35,95%, Лісотехнічний - 31%. Вартість проживання у гуртожитках ВНЗ Львова складала 15-18 рублів. Після грошової реформи 1962 р. ціни зменшилися у 10 раз. У 1958-1962 рр. вищі навчальні заклади Львова перейшли на повне самообслуговування у гуртожитках, що покращило загальний санітарно-гігієнічний стан. Найкращі гуртожитки отримували премії у вигляді грамот та грошових дотацій. Незадовільні умови проживання в гуртожитках та нестача коштів серед студентів сприяли численним правопорушенням.

Размещено на Allbest.ru