Боротьба за освіту: створення різними урядами органів управління освітою на Харківщині у період революції 1917-1921 рр.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Боротьба за освіту: створення різними урядами органів управління освітою на Харківщині у період революції 1917-1921 рр.

Одним із складних і суперечливих етапів історії України є період національно-визвольних змагань 1917-1921 рр. Розпочавшись у Петербурзі у лютому 1917 р. революція охопила українські землі, підняла місцеве національне питання. Для представництва інтересів українського народу перед Тимчасовимурядом було створено Центральну Раду, а згодом перший український уряд -- Генеральний Секретаріат. Новостворена влада не змогла вирішити багатьох питань, тому посилився процес боротьби за владу. За українські землі боролися національні (по черзі Центральна Рада, потім Гетьманат П. Скоропадського та Директорія УНР) та монархічні (Добровольча армія А. Денікіна) політичні сили, а також більшовики. Кожна з цих сил мала свої ідея та уявлення щодо майбутнього Україні та східної Європи. Перемогу намагалися здобути не тільки за допомогою зброї, а і шляхом поширення своєї ідеології серед населення. Одним із дієвих каналів популяризації власних переконань стала освіта. Тому кожна з цих сил велику увагу приділяли створенню місцевих органів управління освітою, на які покладалися обов'язки створення шкіл (в одному випадку -- національних, в іншому -- радянських, трудових).

Харківська губернія була прикордонною територію, місцем постійної боротьби (як військової, так і ідейної). Через те актуальним для вивчення революційних подій 1917-1921 рр. в Україні є дослідження діяльності місцевих органів управління освітою, які були створені різними політичними силами у такому складному регіоні як Харківщина. Крім того, вивчення освітньої політики протягом 1917-192 рр. є актуальним на сучасному етапі для врахування досвіду реформ такого складного періоду, а також для більшого розуміння проблем, які сьогодні має Україна у структурі органів управління освітою.

Питання створення та діяльності місцевих органів управління освітою у Харківській губернії протягом 1917-1921 рр. не було предметом спеціальних наукових досліджень. Однак, варто виділити сучасних українських науковців, які досліджуючи питання освітньої політики протягом революційних змагань побіжно торкалися Харківщини. Це монографії А.М. Боровика, С.В. Майбороди та В.В. Липинського, а також стаття Н. Іванової¹.

Разом з тим такі науковці як Н.А. Сорочан, С.М. Жуков у своїх статтях висвітлюють діяльність окремих місцевих органів влади у сфері управління освітою Боровик А.М. Українізація загальноосвітніх шкіл за часів виборювання державності (1917-1920 рр.). -- Чернігів, 2008. -- 368 с.; Майборода С.В. Державне управління вищою освітою в Україні: структура, функції, тенденції розвитку (1917-1959 рр.). -- К.: Вид-во УАДУ, 2000. -- 308 с.; Липинський В.В. Становлення і розвиток нової системи освіти УСРР у двадцяті роки. -- Донецьк:РВА ДонДТУ, 2000. -- 248 с.; Іванова Н. Становлення та розвиток радянських органів державного управління освітою в Україні (1917-1920) // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. -- К., 1999. -- № 1. -- С. 236-250. Сорочан Н.А. Діяльність Харківського губернського земства у справі управління освітою і культурою за часів українських національних урядів (березень 1917 року -- грудень 1918 року) // Збірник наукових прац. -- Серія «Історія та географія» / Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди. -- Харків, 2011. -- С. 100-104; Жуков С.М. Система управління мережею земських шкіл у Харківській губернії (1865-1919 рр.) // Вісник НТУ «ХПІ». -- Харків, 2014. -- № 25 (1068). -- С. 29-37..

Основними джерелами дослідження є матеріали Державного архіву Харківської області (далі -- ДАХО), фонди Центрального Державного архіву органів влади та управління у місті Києві (далі -- ЦДАВО), а також матеріали харківської газетної періодики 1917-1921 рр.

Об'єктом дослідження є система управління освітою в Україні, що формувалася різними політичними силами протягом революції 1917-1921 рр.

Предметом дослідження є створення регіональних органів управління освітою на Харківщині, їх структури, кадрового складу та основні напрями діяльності.

Метою публікації є дослідження структури, основних завдань та особливостей функціонування регіональних органів управління освітою у Харківській губернії, створених різними урядами, які боролись за владу в Україні у ході революції 1917-1921 рр.

У період з березня по червень 1917 р., тобто до проголошення І Універсалу, Центральна Рада не робила серйозних кроків, щодо реформування органів управління освітою. Основою управління освітою у часи Російської імперії були навчальні округи. Освітніми процесами харківської губернії завідував однойменний навчальний округ, але окрім вищезазначеної губернії у Харківський навчальний округ входили ще Воронізька, Тамбовська, Курська, Пензенська губернії та Область Війська Донського. Головою цього навчального округу у 1917 р. був професор Харківського технологічного інституту І.А. Красуський Центрального Державного архіву органів влади та управління у м. Києві (далі -- ЦДАВО), ф. 2201, оп. 1, спр. 10, арк. 2..

Зпочатком Лютневої революції 1917 р. навчальні округи було підпорядковано Міністерству Просвіти у складі Тимчасового уряду. Окремою структурою, яка опікувалася освітою в губернії було губернське земство та спеціальний відділ народної освіти при земській управі. Керував цим відділом у період з 1917 до травня 1918 рр. Г.І. Коркушко Державний архів Харківської області (далі -- ДАХО), ф. 304, оп.1, спр. 3081,

арк. 55..

Зпроголошення І Універсалу у червні 1917 р. та створенням першого українського уряду, Генерального секретаріату, на засіданнях органів влади в Україні все частіше підіймається питання створення української школи. Для швидкого та якісного реформування освіти в Україні потрібно було вносити зміни в структуру органів управління. Тим більше, сфери впливу Харківського навчального округу охоплювала також і російські губернії. Вже у червні було додатково створено повітові та волосні відділи освіти при відповідних земських управах ДАХО, ф. 304, оп. 1, спр. 3062, арк. 42.. Протягом липня-серпня 1917 р. було затверджено план створення української школи по всім українським губерніям на 1917/1918 навчальний рік. Наприкінці 1917 р. школи харківської губернії почали звітувати перед губернським земством щодо кількості шкіл з українською мовою викладання. За наданими статистичними відомостями, які подали 159 початкових шкіл Харкова і Харківського повіту станом на 20 грудня 1917 р., навчання українською мовою в перших класах було запроваджено в 44 школах (з них у 37 -- за ініціативою повітових і волосних земств), російською мовою навчання продовжувалося в 108 школах, 7 шкіл не подали таких відомостей. Крім того, завданням губернських земств було переведення церковнопарафіяльних шкіл в управління органам місцевого самоврядування ДАХО, ф. 304, оп. 1, спр. 3071, арк. 3-154..

В інших повітах ситуація була невтішною. Так, у Старобільському повіті з 310 шкіл на українську мову навчання було переведено 4, російською мовою навчались -- 296 шкіл, 2 німецькою, 8 шкіл не подали відомості. У Куп'ян- ському повіті зі 145 шкіл було українізовано 7, російськомовними залишились 129, одна школа була польською, 8 шкіл не подали відомості ДАХО, ф. 304, оп. 1, спр. 3068, арк. 1-158; ДАХО, ф. 304, оп. 1, спр. 3069, арк. 1152..

Після 7 листопада, коли владу у Петрограді захопили більшовики, та ухвалення Третього Універсалу Центральна Рада стає єдиним загальнодержавним органом, що здійснював управління освітою на Харківщині Боровик А.М. Вказ. праця. -- С. 46.. Освітні відділи при губернських, повітових та міських управах не забезпечували належного рівня українізації освіти в багатьох губерніях, у тому числі і Харківській Там само. -- С. 48.. У зв'язку з цим 10 листопада у багатьох губерніях була запроваджена посада губернського комісара освіти. На Харківщині з листопада до початку грудня 1917 р. цю посаду обіймав відомий історик, професор Харківського університету Д.І. Багалій, а з 8 грудня О.Н. Синявський ДАХО, ф. 304, оп. 1, спр. 3062, арк. 45. Сорочан Н.А. Ліквідація Харківського навчального округу в Україні у 1917-1919 роках // Збірник наукових праць ХНПУ ім. Г.С. Сковороди. Серія «Історія та географія». -- Х.: Майдан, 2012. -- № 45. -- С. 111..

Але найважливішим питанням було реформування діяльності навчальних округів. 28 грудня 1917 року Центральна Рада підписала указ про ліквідацію всіх трьох навчальних округів, які «залишились у спадок» УНР від Російської імперії: Київського, Харківського та Одеського¹¹. 14 січня Центральна Рада прийняла ще один наказ скасувала дирекцію та інспекцію народних училищ. Найбільші проблеми виникли під час ліквідації Харківського навчального округу, оскільки на початку грудня, тобто вже на момент прийняття указу, Харківська губернія була захоплена більшовиками. Лише з березня 1918 р., тобто після підписання Брест-Литовського договору та відходу більшовиків з території УНР, відновився процес реформування освітніх органів на Харківщині. Управління освітою у Харківській губернії переходило до освітнього комісаріату, до складу якого мали увійти 7 осіб: четверо від українців та троє від національних меншин (поляків, євреїв та росіян). Було проведено передачу справ округу до комісаріату і розподіл роботи між комісарами ЦДАВО, ф. 2201, оп. 1, спр. 10, арк. 1..

17 квітня 1918 р. до Харкова приїхали П. Зайцев (від Міністерства освіти УНР) та К. Шило (від київського комісаріату) для інформування населення про діяльність Центральної Ради та контроль за проведенням реформ Там само, арк. 1-3..

Перший склад комісаріату був сформований з представників від українців, поляків і євреїв. Від української вчительської спілки увійшли: О.Н. Синявський, колишній губернський комісар освіти і вчитель української гімназії, М.А. Пле- вако -- директор української гімназії, О.І. Соколовський -- член міської думи і вчитель середньої школи, В.Н. Фісенко -- учитель математики української гімназії. Від єврейського вчительства членом комісаріату став Л.І. Фельдман -- учитель єврейської гімназії, від польського -- К.І. Оконьський -- учитель тор- гівельної школи. 25 квітня 1918 р. було затверджено остаточний склад комісаріату, до вищезгаданого складу включили представника від росіян Г.І. Ющенка.

О.Н. Синявський призначався головою Харківського окружного комісаріату освіти Сорочан Н.А. Ліквідація Харківського навчального округу... -- С. 112.. Разом з тим було не зовсім зрозуміло як будуть розподілятися повноваження між відділами освіти при земствах та окружними комісаріатами, тому фактично у сфері управління освітою сформувалося двовладдя.

29 квітня 1918 р. у Києві у результаті військового перевороту до влади прийшов гетьман П. Скоропадський. Вже 3 травня відбулися зміни у центральній владі у Києві: міністром освіти став М. Василенко ЦДАВО, а. 2201, оп. 1, спр. 50, арк. 6-7.. Вже 15-17 травня у Києві відбулася нарада представників губернських та повітових земств, на якій обговорювали питання культурної політики, зокрема участь місцевої влади в управлінні освітою. На нараді були присутні представники Харківської губернії Сорочан Н.А. Реформування системи органів місцевого управління початковою та середньою освітою в Україні за доби гетьманату П. Скоропадського// Збірник наукових праць ХНПУ ім. Г.С. Сковороди. Серія «Історія та географія». -- Х.: Майдан, 2011. -- № 41. -- С. 135.. В цілому було прийнято рішення продовжити попередню політику в освіті, розпочату Центральною Радою. Головними завданнями були: подальша українізація освіти (зокрема підготовка вчительських кадрів) та остаточна ліквідація навчальних округів, а також окружних комісаріатів освіти, передавши владу відділам освіти при земствах для подальшої децентралізації управління освітою.

Розширення кадрового складу відділу народної освіти Харківської губернської земської управи відбувалося протягом усього 1918 р. З січня до травня 1918 р. у відділі було 13 службовців, 8 з яких займали штатні посади, а 5 знаходилося на своїх посадах у якості тимчасових службовців. На чолі відділу народної освіти в цей період був Г.І. Коркушко, завідуючим шкільною освітою -- М.П. Андрієвський, позашкільною освітою -- В.О. Кравцов. Посади керівників шкільною статистикою, професійною освітою і дошкільним вихованням були вакантними ДАХО, ф. 304, оп. 1, спр. 3082, арк. 55, 57, 96..

У серпні 1918 р. посаду завідуючого шкільною статистикою обійняв Ю.С. Маляр, а професійною освітою -- К.В. Романенко ДАХО, ф. 304, оп. 1, спр. 3082, арк. 211-214.. Протягом жовтня- грудня 1918 р. кількість штатних співробітників відділу народної освіти збільшилась до 19 осіб, структура відділу мала п'ять підрозділів: шкільної освіти (3 службовці), позашкільної освіти (3), статистики народної освіти (6), професійної освіти (1), діловодства (5) та завідуючого відділом (1). У відділі були дві штатні вакансії -- завідуючого дошкільним вихованням і спеціаліста з бібліотечної справи Там само, арк. 310-375.. У червні 1918 р. Г.І. Коркушко подав заяву на звільненні. 30 серпня було призначено нового голову губернського відділу освіти при земстві. Ним став колишній член Валуйської повітової земської управи Г.В. Дахно Там само, арк. 331..

Щодо продовження українізації, то влітку 1918 р. у більшості повітів Харківщини відбулися курси українознавства. До того ж на території Харківської губернії 7 вересня 1918 р. відкрилася нова українська школа у селі Борисівка (на території Гайворонського повіту, одного з 6, які відійшли до Української Держави влітку 1918 р.) ЦДАВО, ф. 2201, оп. 1, спр. 30, арк. 92, 103..

Пройшли зміни і кадровому складі Харківського комісаріату освіти. 8 липня 1918 р. пройшли чергові зміни у складі комісаріату освіти. У зв'язку зі великим навантаженням у роботі на посаді директора української гімназії, комісар від українців М.А. Плевако подав прохання про звільнення його з посади. Комісаріат замість нього пропонує кандидатуру від Слобожанської учительської спілки, учителя Я.В. Бобрука ЦДАВО, ф. 2201, оп. 1, спр. 30, арк. 1, 3-4, 9-12, 17. Однак пізніше наприкінці літа 1918 р. четверту посада комісара від українців посів О.І. Попов, учитель харківської гімназії імені Б. Грінченко Там само, арк. 20..

З травня 1918 р. головною проблемою в управлінні освітою у Харківській губернії була відсутність губернського комісара освіти. Звіти за період травня- червня 1918 р. про діяльність губернських комісарів освіти навпроти Харківської губернії містять позначку «посада вакантна» Там само, арк. 1, 3-4, 9-12. Лише 17 червня було призначено губернського комісара. Ним став Д. О. Ткаченко. Але за його особистим проханням він мав статус «виконуючий обов'язки», бо «не хотів втрачати пенсію» ЦДАВО, ф. 2581, оп. 1, спр. 49, арк. 85..

Також було продовжено процес ліквідації навчальних округів. У вересні 1918 р. Міністерство освіти і мистецтв прийняло рішення розпустити всі окружні комісаріати освіти, відправивши його працівників на «на місця своєї попередньої роботи» ЦДАВО, ф. 2201, оп. 1, спр. 96, арк. 23, 41.. В цей же період було розпочато роботу над створенням нового закону про управління освітою. У жовтні 1918 р. комісія під керівництвом В. Науменка підготувала «Тимчасовий закон про управління шкільними справами на Україні», який був поданий на затвердження до Ради міністрів. Новий план управління освітою містив положення про ліквідацію інституту комісарів освіти: «Навчальні округи і замінюючі їх окружні комісаріати Київський, Одеський та Харківський, а також посади губернських та повітових і інших комісарів по Міністерству освіти -- скасувати». Закон мав набрати силу з 1 січня 1919 р. Ліквідацію передбачалося здійснити до 1 травня 1919 року ЦДАВО, ф. 2201, оп. 1, спр. 93, арк. 2, 4.. Але через повалення Гетьманату силами Директорії, і пізніше захоплення частини України більшовицькими військами проект управління освітою розпочатий Центральною Радою і продовжений Г етьманським міністерством у Харківській губернії так і не було завершено. У січні 1919 р. Харків захопили більшовики.

29 січня 1919 р. Тимчасовий робітничо-селянський уряд було перейменовано в Раду народних комісарів, а відділ народної освіти в Народний комісаріат освіти. Наркомос УСРР, його структура, ієрархія відділів формувалися на зразок Наркомосу РСФСР. Головною метою Наркомосу України було проведення шкільної реформи, за тією ж моделлю що формувалася більшовицькій Росії. Але одним з нагальних питань, яке необхідно було розв'язати насамперед, було питання формування місцевого державного апарату управління освітою. Наркомос прийняв основні нормативні документи, що регламентували діяльність органів управління освітою на місцях: «Положення про місцеві органи народної освіти» та «Інструкція по організації Губернського відділу народної освіти». Ще одним важливим актом у справі управління середніми навчальними закладами освіти став декрет Ради народних комісарів УСРР від 1 лютого 1919 р. «Про середню школу» Лікарчук І.Л. Міністри освіти України: у 2-х т. -- К., 2002. -- Т. 1 (1917-1943рр.). -- С. 234-235..

На початку 1919 р. відновився процес формування радянських органів управління освітою та культурою на Харківщині . Губернський відділ народної освіти (далі -- губвно) був організований протягом січня-лютого 1919 р. Він розташувався за адресою вулиця Садово-Куликовська 9/2 (тепер вул. Дарвіна) ДАХО, ф. Р-820, оп. 1, спр. 11, арк. 1. Там само. -- арк. 12-25..

Губвно складався з п' яти підвідділів: шкільного, позашкільного, мистецтв, наукового і загального. На чолі кожного підвідділу була колегія з 3 осіб: завідуючий, його заступник та завідуючий шкільною секцією. Кожен підвідділ поділявся на секції. Наприклад, позашкільний підвідділ (організований 10 січня 1919 р.) поділявся на п'ять секцій: шкільну, клубну, бібліотечну, лекційну та кінематографічну. На чолі секції був завідуючий, до її складу входили інспектори .

Процес становлення державних органів управління освітою і культурою на Харківщині був загальмований встановленням у червні 1919 р. денікінського режиму, який продовжувався до грудня 1919 р. У період перебування у Харкові

Добровольча армія не створила спеціальних регіональних інституцій у сфері управління освітою Але загалом для політики А. Денікіна у сфері освіти характерні ті ж самі риси, що і в цілому в культурі: в першу чергу -- заборона української мови. Згідно рішенням Особливої наради, затверджених генералом А. І. Денікіним 10 серпня 1919 р., викладання українською мовою у тих школах, де до встановлення української влади навчання проводилося російською мовою, заборонялося. А такими школами були усі школи у Харкові і абсолютна більшість у губернії. Викладання українською мовою допускалося у приватних школах або на приватні кошти. Викладання українознавства скасовувалося, а «малоросійської» мови та літератури дозволялося в якості необов'язкових предметів. Вивчення циклу «українознавства» (історія, мова та географії України) припинялося Шапорда В.А. Культурна політика Денікінського окупаційного режиму на Півдні України (серпень 1919 -- січень 1920 р.) // Чорноморський літопис. -- 2011. -- Вип. 4. -- С. 100-101; Корновенко С.В. Білий рух Півдня Росії: Аграрна політика урядів А. Денікіна, П. Врангеля (1919-1920 рр.). -- Черкаси, 2009. -- С. 355-360.. 12 грудня Збройні Сили Півдня Росії залишили Харків, місто втретє за період революції 1917-1921 рр. зайняли більшовики.

25 березня 1920 р. в Харкові відбулася Перша Всеукраїнська нарада завідувачів губернськими відділами народної освіти, на якій було прийнято схему народної освіти УСРР Іванова Н. Вказ.праця -- С. 242.. На початок 1921 р. губвно складався з 8 підвідділів: загальний; організаційно-інструкторський; кошторисно-фінансовий; соціального виховання; політичної просвіти; професійної освіти; постачання; губернський комітет з охорони пам'ятків мистецтва (губкопмис) Там само. -- С. 242-243..

Окремо від підвідділів для представництва інтересів національних меншин Харківщини було створено три секції -- польську, вірменську та єврейську. Кожна з цих секцій мала додаткову підсекцію дошкільної освіти. Головне їх завдання -- поширення комуністичної ідеології серед представників національних меншин, а особливо молоді ДАХО, ф. Р-820, оп. 1, спр. 122, арк. 36..

Щодо кадрового складу губвно, то він постійно змінювався, було багато ситуацій, коли по кілька місяць посада керівників підвідділів залишалася вакантна. При виборі кандидатів дивилися власноруч заповнену анкету, в якій головним пунктом була інформація про ставлення до комуністичної партії. Більшість прийнятих на ту чи іншу посаду ставили позначку «співчуваю» ДАХО, ф. Р-101, оп. 1, спр. 3, арк. 43..

В цілому склад був схожий у всіх підвідділів. Так, за даними на 7 жовтня 1921 р. кожен з підвідділів складався з: завідувача, секретарів, завідувачів секцій та комітетів, інструкторів, кур'єрів та друкарів. Але й були відмінності, пов'язані з виконанням функцій підвідділу. Так, до організаційно-інструкторського підвідділу входили ще два статисти та дослідник, а до складу підвідділу постачання входили ще завідувачі складів (їх у губвно було три), а також їх працівники. Губкомис мав у своєму складі, окрім завідувачів секцій, ще й завідувачів та працівників музеїв, архівістів, художників, вчених бібліотекарів.

Етнографічну секцію очолював М.Ф. Сумцов, а Д.І. Багалій не тільки був на чолі архівної секції, а й був завідувачем центрального історичного архіву. До складу губвно входили коменданти та прибиральниці. Загалом у Харківському губвно на 7 жовтня 1921 р. був 291 працівник ДАХО, ф. Р-820, оп. 1, спр. 18, арк. 31-40..

Таким чином, протягом революції 1917-1921 рр. у Харківській губернії різні уряди створювали свої місцеві представницькі органи, які мали керувати освітніми процесами. Кожна влада по своєму бачила роль освіти у вихованні майбутнього покоління, як і саме майбутнє. Національні уряди (Генеральний Секретаріат УНР, Рада Міністрів Української Держави) прагнули українізувати освіту, зробити її основою формування української нації. Радянська влада хотіла створити трудову школу, місце, де молодь засвоювала принципи колективізму та основні ідеї комуністичної ідеології.

Щодо принципів створення та діяльності регіональних органів управління освітою, то вони також відрізнялися у різних урядів. Влада, яка ідентифікувала себе з національним визвольним рухом українців, створювала місцеві органи на засадах демократизму та децентралізації. Доказом цього є спроба ліквідації навчальних округів, які були залишком від імперських часів, де керівники призначалися з центра, і замінити їх на відділи освіти при земствах, в яких керівництво обиралося на місцевому рівні. Також протягом 1917-1918 рр. до управління освітою у Харківській губернії були залучені представники від найбільших національних меншин (у тому числі від росіян). Радянська влада створювала свій місцевий апарат управління освітою на принципах бюрократизації та централізації. Доказом цього є зростання кількості структурних підрозділів, а відповідно чиновників, а також посилення ролі центральних державних органів та їх наказів в управлінні освітою у губернії.

освіта український радянський

Размещено на Allbest.ru