Історична топографія фортеці та міста Аккерман у 1770-1793 роках

Реконструкція історичної топографії Аккермана спирається на декілька планів міста і фортеці другої половини XVIII ст. Міська забудова характеризувалася хаотичним плануванням з трьома-чотирма локальними районами, сформованими навколо площ. Зовнішні укріплення (рів та стіни) охоплювали посад нерівною дугою. Міська забудова стає щільнішою в міру наближення до фортеці. У самій фортеці також розміщувалися деякі громадські будівлі. Територія оборонного ансамблю поділяється на декілька кварталів. Найвища щільність забудови спостерігається в північно-східній, прибережній частині торгових кварталів, в межах сучасних вулиць Попова та Шабській. До цих пір тут збереглися Грецька церква, яка датується другою половиною 15-го століття, та Вірменська церква (початок 17-го століття). Архаїчне планування простежується в деяких місцях сучасного міста (збігаються напрямки вулиць та контури площі в кварталі між нинішніми вулицями Шабська, Кутузова, Попова і Шевченка). У цьому районі розташовувався один з трьох виїздів з міста, в бік села Катаржа та морської пристані (на мисі, між Шаболатським та Дністровським лиманами), яка відома з 1419 р.

На північний схід від цих міських воріт, із зовнішнього боку міських укріплень, розташовувався великий цвинтар (швидше за все, християнський). Два інших виїзди з міста були розташовані в південно- західній частині зовнішньої лінії оборони (дороги до Татарбунар та Бендер). З ними також співвідноситься кладовище, але на цей раз, воно розташоване в межах міста. Це мусульманський мазар, територія якого відповідала чотирьом сучасним кварталам в межах вул. Свердлова-Дзержинського та вул. Кірова-Шевченка. Локалізація кладовища підтверджується випадковими знахідками поховань в цьому міському районі, а також мармурових надмогильних плит з епітафіями старо-османською мовою (одне датоване 1743 р.). На схід від Татарбунарських воріт розташовувався сад, що примикав до лінії оборони в межах кварталів між Першотравневою та вулицею Кірова. Інший сад був розташований за межами міста, на нижній прибережній терасі лиману, на північний захід від Бендерських воріт.

Декілька маленьких кладовищ знаходилось всередині міських кварталів. Майже всі вони були пов'язані з церквами або мечетями. Так, на розі вулиць Калініна та Ушакова, згідно з історичними планами, локалізована мечеть з невеликим кладовищем на захід від неї (поблизу сучасної школи № 1). Інше мусульманське кладовище XVI-XVIII ст. було зафіксовано неподалік від фортеці, на південний схід від веж № 1-3

Військового двору. Вірменська та Грецька церкви також мали свої власні кладовища. Кілька десятків поховань до османських часів були зафіксовані в Цивільному дворі, на захід від християнської церкви, під час археологічних розкопок під керівництвом Г. Мезенцевої. Після захоплення Білгорода турками (1484 р.), на місці церкви з'явилася мечеть Баязеда Другого (?). На план Ф. Кауффера 1793 р. вона позначена як Султанська мечеть. Ще одне невелике християнське кладовище XV ст всередині фортеці було зафіксовано Гр. Авакяном під час розкопок біля східної стіни цитаделі, де поодинокі могили були виявлені ним під вікном апсиди церкви цитаделі. У другій половині XVIII ст. у фортеці налічувалося як мінімум сім мечетей.

Ключові слова: Аккерман, історична топографія, фортеця, Османська імперія.

Реконструкція історичної топографії міста зроблена мною на основі декількох планів міста Аккерман та фортеці Шлапак М. Е. Белгород-Днестровская крепость (исследование средневекового оборонного зодчества). - Кишинев: ARC, 2001. - С. 72, рис. 31; §lapac M. E. Arta urbanizmului in Republica Moldova: privire de ansamblu.

- Chisinau, 2008. - fig. 2.4; Красножон А. В. Крепость Белгород (Аккерман). История строительства. Кишинев: //Stratum plus. - Кишинев: 2012. - Рис. 12 б, 203; Національна бібліотека України імені В.Вернадського. Відділ картографії. - № 12267; Російський державний воєнно-історичний архів (далі

- РДВІА). - Ф. 846. - Оп. 16. - Спр. 21608. Красножон А. В. Эпиграфические памятники XV в. из Белгородской крепости // Stratum plus. - Кишинев: 2013. - Вип. 6. -С. 195-197. з накладенням на карту сучасного міста.

Міська забудова Аккерману османського періоду відрізнялася хаотичним плануванням з виділеними трьома-чотирма локальними центрами, сформованими навколо площ. Нерівною дугою посад обминали зовнішні укріплення (рів та вал). Щільність забудови підвищується з наближенням до фортеці. У самій фортеці також знаходилися громадські споруди. Територія оборонного ансамблю розбита на кілька кварталів. Найвища щільність забудови спостерігається в північно-східній, прибережної частині посаду, в районі нинішніх вул. Попова та Шабській. Це найстаріша частина міста. Окремі споруди, що тут збереглися, датуються другою половиною XV ст. (Грецька церква) 24 і початком XVII ст. (Вірменська церква) Красножон А.В. Армянская церковь Аккермана (история исследований). // Музейний Вісник. - Запоріжжя: Запорізький краєзнавчий музей, 2013. - Вип. 13. - С. 167-177; Красножон А.В. 2013. История исследований армянского храма Аккермана. //Південний захід. Одесика (Історико-краєзнавчий альманах). - Одеса: Друкарський дім, 2013. - С. 21- 36..

На початок літа 1793 р. кількість зазначених французьким картографом Ф. Кауффером на плані міста садиб в міській забудові Аккермана (без торгових рядів і громадських будівель) сягає 408 од. Це дозволяє припускати, що загальне число мешканців тоді досягало 2,5-3 тис чол. при чисельності сім'ї 5-6 чол. З огляду на те, що план був складений в повоєнний час і на ньому зазначено багато порожніх ділянок, то до війни населення могло становити 56 тис. чол. Можливо, напередодні першої катерининської війни загальна чисельність жителів Аккермана наближалася до 10 тис. чол. В цілому можна виділити 13-14 районів міської забудови Во второй половине XVII в. Эвлия Челеби сообщал, что посад Аккермана был разбит на 13 кварталов. (за ознаками компактного розташування садиб і підписам). Вісім з них підписані (з характерною приставкою “махалессі”) як: Водна махала, Зміїна, махала Кечкек, Майдан махала, Вірменська, Грецька і Циганська махала, махала Хаджі Мустафа. У грецьких і вірменських кварталах позначені церкви, які збереглися до цих пір. Циганський район зовсім невеликий. Показово, що назва «вірмено-циганська магала» зберігалася за цим районом і в XIX ст. Кочубинский А. А. Лапидарные надписи XV столетия из Белгорода, что ныне Аккерман // Записки Одесского общества истории и старожитностей. - 1889. - № 15. - С. 515.

Місцями архаїчне міське планування збереглося до нині (збігаються абриси вулиць і площі в кварталі між нинішніми вулицями Шабська, Кутузова, Попова і Шевченка). Вірменська і грецька махала являли собою найбільш стару частину міста вже за османських часів. Забудова розкинулася на високому корінному березі, під яким влаштовано кілька пристаней. Циганська махала розташовувалася на виїзді з міста (в бік сучасного селища Шабо). На захід, по сусідству з нею, на плані Ф. Кауффера показана незабудована велика ділянка, що підписана як “Мейдан махалессі” (це міжквартальна площа, вона примикає до зовнішньої оборонної лінії). На північний захід від останнього, в глибині посаду позначений район із загадковою назвою Кечкек (“Пшеничної каші”).

В районі Циганської махали знаходився один з трьох виїздів з міста - в бік селища Катаржа На русском плане 1789 г. картографом дано искаженное название села: “Катарак” (§1арае, 2008; р. 2.4). В окрестностях Аккермана в период XVII- XVIII в. известны два селения: Большая и Малая Катарджа, на побережье Шаболатского лимана, южнее совр. пос. Сергеевка (Середа, 2009; с. 254, рис. 3.2.1). й далі, у напрямку до морської пристані (що розташовувалась на мисі між Шаболатським і Дністровським лиманами), про яку відомо з 1419 р. Хождение Зосимы в Царьград, Афон и Палестину // Вопросы русской литературы (Ученые записки МГПИ им. В. И. Ленина). - 1971. - С. 12. На північний схід від міських воріт, з зовнішньої боку міських укріплень, розташовувалося кладовище (ймовірно, християнське).

Два інших виїзди з міста розташовувались в південно- західній частині зовнішньої лінії укріплень. В цілому до міста вели три магістральних дороги і дві другорядні. З них підписані тільки дві, на південно-західному напрямку: “дорога, яка веде з Бендер”, й “дорога, яка веде з Кілії, Ізмаїла і Балабан-Бурун”. Перші два топоніми добре відомі дослідникам. Балабан-бурун (мис Балабан) відзначений на турецькій карті 1780-х рр. в районі сучасного селища Приморське, між оз. Сасик і лиманом Шагани Силистренско-очаковският еялет през ХУІІІ - началото на ХІХ в. Административно-териториално устройство, селища и население в Северозападното Причерноморие. - София, 2009. - С. 200. . На Бендерській дорозі, при під'їзді до міста, знаходився колодязь. Третя основна дорога прокладена в південно-східному напрямку, уздовж берега лиману, і веде, як можна судити з мапи Деволана 1792 р., до морської пристані.

Ймовірно, саме біля головного виїзду з міста знаходиться цвинтар, розташований в міських межах. Це мусульманський мазар, площа якого збігалася з чотирма сучасними кварталами Білгороду-Дністровського в межах вулиць Свердлова, Дзержинського, Кірова та Шевченко. Локалізація кладовища підтверджується випадковими знахідками поховань в зазначеному районі міста, а також мармурових надгробків з епітафіями староосманскою мовою (на одному дата: 1743 г., приватна колекція О. К. Коломійченко). На схід від

Татарбунарських воріт (див. іл., пункт 23) розкинувся сад, примикаючи до оборонної лінії в межах сучасних кварталів між вул. Першотравнева та Кірова. Ще один сад знаходився за межами міста, на нижній береговій терасі лиману, на північний захід від Бендерських воріт.

Декілька невеликих цвинтарів розташовувалися в глибині міської забудови. Майже всі вони прив'язані до культових споруд. Так, на розі нинішніх вул. Калініна й Ушакова, за історичними планами локалізована мечеть з невеликим мазаром на захід від неї (район сучасної школи № 1). Інше мусульманське кладовище XVI- XVIII ст. Кравченко А. А. Средневековый Белгород на Днестре (конец XIII -- XIV вв.). - К.: Наукова думка, 1986. - С. 8; Красножон А. В. Крепость Белгород (Аккерман). История строительства // Stratum plus. - Кишинев, 2012. - С. 70-72. знаходилося безпосередньо біля фортеці, на відкритій місцевості, на південний схід від веж № 1-3 Військового двору. Окремі цвинтарі були і при двох церквах по вул. Попова: Вірменська (Успіння Богородиці) та Грецька (Св. Іоанна Предтечі).

На теренах Цивільного двору фортеці кілька десятків поховань дотурецкого періоду було зафіксовано на захід від залишків православного храму в ході археологічних робіт під керівництвом Г. Г. Мезенцевої Красножон А. В. Крепость Белгород (Аккерман). История строительства // Stratum plus. - Кишинев, 2012. - С. 81-89.. Після взяття турками Білгорода (1484 г.) на місці цієї церкви побудована мечеть Баязида Вели (?) Челеби Эвлия. Книга путешествия. - Ч. 1: Земли Молдавии и Украины. - М.: Наука, 1961. - С. 38.. На плані Ф. Кауффера від 27 червня 1793 р. вона позначена як “Султанська мечеть” Красножон А. В. Крепость Белгород (Аккерман) в исторических

изображениях // Stratum plus. - Кишинев, 2016. - С. 39, рис. 6..

Про наявність ще одного невеликого християнського цвинтаря XV ст. всередині фортеці свідчать розкопки Гр. Авакяна біля східного муру цитаделі, де під вікном апсиди Цитадельного храму виявлені поховання Avakian Gr. Sapaturile de la Cetatea Alba. Comisiunea Monumentelor Istorice (sectia din Basarabia). (An. III). - Chisinau, 1931. - Р. 65, fig. 39..

Мечетей в зазначений період у фортеці налічувалося мінімум сім. На прилеглій території, в межах найближчої міської забудови - чотири. Але не всі з них функціонували одночасно. Так, мечеть в південній частині Торгового двору зображена на акварелі М. М. Іванова 1790 р. Государственный Русский музей (Санкт-Петербург). - № Р-30899., але на плані Ф. Кауффера 1793 р. Красножон А. В. Крепость Белгород (Аккерман) в исторических

изображениях // Stratum plus. - Кишинев, 2016. - С. 39, 262. на місті споруди вже позначений сад. Судячи з однотонної заливки, він простягався від вежі № 20 до вежі № 22, та від решти території двору був відокремлений огорожею Крепость Белгород (Аккерман). История строительства // Stratum plus. - Кишинев, 2012. - Рис. 12 б; 203..

Серед будівель громадського характеру на теренах посаду існувала будівля суду (на північний захід від вірменського кварталу), адміністративний будинок, а також кілька мечетей: Мустафа джамі, мечеть Алі-паші з Дагестану, мечеть Свинцева (вказівка на тип покрівлі), Хан Джамі (Ханська мечеть?) . будівля фортеця мусульманський кладовище

Пристань розташовувалася на північному сході від фортеці, між сучасними причалами № 1 та 2. На плані Ф. Кауффера від 27 червня 1793 р. вона підписана як «Константинопольська (Стамбульська) пристань». Вище пристані як мінімум у 1789 р. знаходилась будівля митниці. До пристані з плато вів спуск по тальвегу балки (збігається з початком нинішньої вул. Ушакова). На східній стороні спуску до порту, на розі нинішніх вул. Попова і Ушакова, знаходився досить великий хамам Султан Селім (будова не пізніше XVI ст.). У кварталі навпроти нього, по парній стороні вул. Попова, розташовувався Хан-Джамі, який на плані Кауффера від 27 липня 1793 р. вже позначений у вигляді руїн.

В цілому у 1790-х рр. в Акермані знаходились три портові пристані, на південний схід від фортеці, в межах посаду. Вони підписані як: причал Джаби огли, причал Очаківський і Стамбульський. Назви останніх двох, мабуть, пов'язані з гідронімами: Очаківське і Царгородське гирла, через які

Дністровський лиман з'єднувався з морем. Ці назви використовуються й в «Описі землі Едісан» Ф. Деволана 1792 р. Деволан Ф. П. Отчет относительно географического и топографического положения Провинции Озу или Едисан, обычно называемой Очаковская Степь, служащий пояснением к картам и планам, снятым по Высочайшему указанию / Ф. П. Деволан // Наследие Ф. П. Де-Волана. - Одесса, 2002. - С. 80. Причал Очаківський розташовувався під Грецькою церквою; до нього, судячи з опису В. Джедужзського, приставав його корабель у 1787 р. Cдlдtori poloni оn Tдrile Romвne // Cultura nationalд. - Bucure§t: Ed., 1930. Р. 242. З трьох причалів лише Стамбульський дубльований французьким підписом: Echelle, що підкреслює його саме портове значення. Старовинне значення цього слова (з 1654 г.) позначає торгове місце на деяких узбережжях в портах Туреччини, Лівану, а також місце для установки трапа.

До 1793 року на еспланаді перед фортецею з південно- східного боку (біля вежі № 11) з'являється гласис. У 1770 р. російськими військами під час облоги фортеці були споруджені дві пролом-батареї, ломані в плані, напроти веж № 15-17. Існування однієї з цих батарей відразилось на сучасному плануванні міста - по абрису споруди пролягла західна частина вул. Ушакова.

По периметру посад був обнесений лінією укріплень у вигляді валу і рову. Ф. Кауффер в експлікації називає рів «поганим», характеризуючи його оборонні якості. Рів був споруджений напередодні російсько-турецької війни 1787-1791 рр. Дійсно, на планах фортеці і посаду 1770 р., 1774 р. та 1777 р. зовнішньої оборонної лінії ще немає §lapac M. E. Arta urbanizmului in Republica Moldova: privire de ansamblu. - Chi§inдu, 2008. - fig. 2-3; Шлапак М. Е. Белгород-Днестровская крепость (исследование средневекового оборонного зодчества). - Кишинев: ARC, 2001. Рис. 40. . Вона з'являється лише на плані 1789 р. §lapac M. E. Arta urbanizmului in Republica Moldova: privire de ansamblu. - Chi§inдu, 2008. - fig. 2.4. На заході і південному сході рів упирається у берег лиману. Із зовнішнього боку укріплень також позначені сади

Аккермана та виноградники “уздовж дороги на Кілію”. Сади і кладовища також були організовані з внутрішнього боку міської межі, в південній і південно-західній частинах посаду. Низинна частина берега, де до лиману виходить західне гирло зовнішнього рову, позначена як місцевість, що поросла очеретом.

Кардинальному переплануванню місто піддалося після затвердження 24 травня 1841 р. Генерального плану Аккермана РДВІА. - Ф. 1293. - Оп. 166. - Спр. 69; §lapac M. E. Arta urbanizmului in Republica Moldova: privire de ansamblu. - Chisinau, 2008. - fig. 3.29.. До його основи було покладено прямокутну квартальну сітку з радіальними магістралями по периметру і трьома основними променевими вулицями, які розходяться від фортеці до периферії міста. На значній ділянці (від вул. Дзержинського до Шабської) межа міста, згідно з новим планом, збігається з лінією зовнішніх укріплень посаду османського періоду. Вільною від забудови у першій пол. XIX ст. показана територія мусульманського мазару в південно-західній частині посаду. Прямою лінією через нього прокладена магістраль сучасної вулиці Ізмаїльської, яка повторює колишній маршрут в'їзду до Аккермана з боку Бендер.

Експлікація до ілюстрації. Умовні позначки (див. вкладку): 1 - крепость; 2 - “Будинок паши”; 3 - Султанська мечеть; 4 - “Стамбульська пристань”; 5 - хамам у Торговому дворі; 6 - “Водяна брама”; 7 - “Будинок яничарський”; 7а - Будинок яничар-агі; 8 - мечеть “Нахши Джамі”; 9 - залишки мечеті; 10 - “Мечеть Шаріф”; 11 - митниця; 12 - хамам султан Селім; 13 - ринок; 14 - Хан-Джамі; 15 - гласис; 16 - руська пролом-батарея 1770 р.; 17 - “Місцеві крамниці”; 18 - Грецька церква; 19 - Вірменська церква; 20 - “Місцеві крамниці (вірменський базар); 21 - колодязь; 22 - дорога до Бендер; 23 - дорога до Татар-бунар; 24 - Дорога до селища Катарджа; 25 - пристань Джебі-оглу; 26 - Очаківська пристань; 27 - будівля суду; 28 - адміністративна будівля; 29 - мечеть Алі-паша; 30 - Свинцева мечеть; а - сучасна берегова лінія; b - сучасна квартальна сітка міста; c - середньовічна квартальна забудова; d - будинки чи садиби; е - мечеті; f - цвинтарі; g - сади; h - зовнішня оборона лінія міста (та міські брами).

Фортеця Аккерман

Размещено на Allbest.ru