Повсякдення на вищих жіночих курсах в умовах Першої світової війни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Повсякдення на вищих жіночих курсах в умовах Першої світової війни

О.О. Драч (м. Черкаси)

Аналізуються обставини повсякденного життя слухачок вищих жіночих курсів Російської імперії в умовах Першої світової війни. Основну увагу зосереджено на з'ясуванні побутових аспектів, зокрема проживання і харчування курсисток, а також способах вирішення ними життєвих проблем в умовах воєнного лихоліття.

Ключові слова: вищі жіночі курси, курсистки, товариство допомоги слухачкам, житло, харчування.

жіночий війна побутовий проживання

Столітні роковини початку Першої світової війни стимулювали суттєве пожвавлення академічної спільноти: з'явилися нові дослідження, започатковані цікаві видавничі та Інтернет-проекти, відбуваються конференції, присвячені різним аспектам і вимірам війни -- від геополітичних контекстів до вузькоспеціалізованих тем. Класичними напрямками студіювання подій Першої світової війни визнані політична, дипломатична, економічна, соціальна і культурна історія. Чималий пласт досліджень у національних історіографіях присвячений військовій історії у традиційному її розумінні, що нині доповнюється так званою «новою військовою історією», яка досліджує бойові дії в їх ширших взаємозв'язках із суспільством. Вважаємо, що новітні українські студії історії Першої світової війни мають включати як конструювання національних ідентичностей, культурних репрезентацій війни, так і індивідуальний вимір та суб'єктивізації війни. У цьому контексті звертаємося до з'ясування повсякденного життя слухачок вищих жіночих курсів (далі -- ВЖК) під час Великої війни.

На початку ХХ ст. мережа ВЖК охопила всі регіони Російської імперії: вони діяли в усіх університетських містах та інших місцевих центрах. Одним із потужних регіональних осередків була вища жіноча школа в Україні, репрезентована навчальними закладами Києва, Харкова, Одеси.

Найбільш численними за складом слухацького контингенту були Санкт-Петербурзькі курси. Контингент Московських ВЖК суттєво зріс на початку ХХ ст. Із 1913-1914 н.р. заклад обслуговував найчисленніший у Російській імперії жіночий учнівський контингент. З усіх навчальних закладів помітне місце посідали Київські ВЖК, що на початку ХХ ст. мали третій за чисельністю склад курсисток.

У контексті нашого дослідження прагнули встановити репрезентативність курсисток з України на Санкт-Петербурзьких ВЖК. Оскільки українська громада в столиці імперії мала давню історію, то чимало амбітних випускниць середньої школи українських губерній бажали навчатися у професорів зі світовими іменами. Представництво випускниць середніх навчальних закладів України на Санкт-Петербурзьких ВЖК на початку ХХ ст. становило у середньому -- 14%. Як згадував Д. Дорошенко, «наплив слухачок з України був ще більший, ніж слухачів»1. Зазвичай столичними слухачками ставали наполегливі та вольові дівчата з України. Тільки обставини Першої світової війни зменшили представництво дівчат з українських губерній на Санкт-Петербурзьких ВЖК: у 19151916 н. р. вони становили до 9,8%.

Війна привнесла корективи в діяльність сформованої мережі вищих жіночих навчальних закладів. Насамперед відчули це прифронтові регіони. 20 вересня 1914 р. з Варшави було евакуйовано ВЖК, що відновили навчально-наукову діяльність тільки з 1 листопада того ж року2. З 1915 р. навчальний заклад продовжив функціонування в Ростові-на-Дону. У 1915 р. було також евакуйовано до Саратова Київські ВЖК, на яких навчальний рік розпочався з 10 жовтня у приміщенні гімназії Куфельд3. Проте вже в 1916 р. вищий жіночий заклад знову повернувся до Києва.

Слід зазначити, що нових ВЖК не припинилося й у період воєнного часу. З 1914-1915 н. р. правління Товариства для організації в Казані Вищих жіночих фізико-математичних курсів, заручившись підтримкою міського самоуправління та інтелігентної громадськості, наполягало на відкритті закладу4. З 15 вересня 1916 р. у приміщенні Гірничого інституту в Катеринославі почали діяти приватні ВЖК Копилова та Тихонової у складі фізико-математичного факультету з природничим і медичним відділеннями5. Слід зазначити, що ці курси стали останнім приватним вищим жіночим навчальним закладом, започаткованим в імперський період.

Розглянемо обставини повсякденного життя курсисток на початку ХХ ст., значна частина яких змушена була самостійно шукати житло й організовувати власний побут. Під час навчання на ВЖК приїжджі слухачки зазвичай жили в родичів, на приватних квартирах чи в інтернатах (гуртожитках).

На Санкт-Петербурзьких курсах, де навчалося чимало дівчат з України, у 1909 та 1915 рр. провели дослідження курсисток, головним завданням яких було з'ясувати реальні умови їхнього життя та побуту. Як виявилося, середньомісячні витрати курсисток на приміщення в 1909 р. становили 11,5 руб., у 1915 р. -- майже 15 руб. Молодь вдавалася до економії і мешкала по двоє в найманих кімнатах. У 1909 р. серед столичних курсисток таких було 52%, у 1915 р. -- 63%6. Це типове «курсове життя» по двоє -- троє в кімнаті стало досить звичним серед учнівської молоді.

Умови проживання, без сумніву, не забезпечували весь необхідний комфорт слухачкам під час навчання на ВЖК, оскільки обмежені в коштах, вони винаймали доступне житло. Досліджуючи побутові умови столичних курсисток, установлено, що наймані помешкання мали багато недоліків. Досить типовими були нарікання молоді на галас, холод, вологість, відсутність світла, незручність розташування. Проте плин життя змінював і ставлення до навколишніх негараздів. Якщо опитування столичних курсисток 1909 р. виявило скарги на галас у 35,4% опитаних, брак світла -- 27,8%, холод -- 15,7%, вологість -- 14,1%, то вже в 1915 р. головним об'єктом дівочих нарікань став винятково холод -- на нього скаржилося 44%, на галас -- тільки 19%7. Така зміна «пріоритетів незадоволення» курсисток пояснюється значним подорожчанням палива в період Першої світової, а отже, й економією квартирних хазяйок на опаленні. «Кімната настільки холодна, що навчаюся в пальті»; «топлять раз на тиждень, уже болять суглоби», -- типові дівочі скарги.

Суттєво ускладнювало умови життя слухачок також недоброзичливе ставлення господарів помешкань до них. Уже згадане дослідження восени 1915 р. виявило загострення взаємовідносин між столичними курсистками і хазяїнами квартир, що базувалися на принципі «переможці та переможені», та дівочий відчай від абсолютного свавілля власників житла, які сповна користувалися своєю владою. «Хазяйка -- сварлива, прислуга краде», «хазяйка всіляко утискує, щотижня ставить нові вимоги», -- такі характерні скарги слухачок8. Побутові проблеми, з якими зіштовхувалися курсистки в столиці Російської імперії, багато в чому пояснюються обставинами Першої світової війни, у результаті якої, зокрема, збільшилося населення Петрограда, призупинилося будівництво, як наслідок, загострилося квартирне питання, що і так завжди було злободенним для слухачок. В умовах підвищеного попиту ціни на оренду житла суттєво зросли. Цим вдало користувалися господарі вільних помешкань у столиці, які прагнули максимальних прибутків. Багато курсисток із провінції, зазнавши митарств у столиці, призупиняли навчання через відсутність доступного житла.

Загострення квартирного питання в столиці у зв'язку з обставинами Першої світової війни спонукало до активізації діяльності в цьому напрямі Товариства допомоги слухачкам ВЖК, оскільки більшість провінціалок призупинила навчання через відсутність доступного житла. Як заявила голова громадського об'єднання О. Нечаєва: «Усі зусилля товариства з початку 1916 р. скеровувалися на вирішення квартирного питання»9. Дієвим імпульсом для такої роботи стала пожертва 10 000 руб., що дала підстави обміркувати спорудження гуртожитку для курсисток.

Квартирне питання восени 1916 р. актуалізувалося також в інших містах держави. Приміром, у Харкові внаслідок припливу значної кількості учнівського контингенту до міста за відсутності доступних вільних помешкань багатьом доводилося ночувати на вокзалах та у скверах. Катастрофічна ситуація з проживанням молоді змусила міського голову професора Д. Багалія телеграфувати до міністерства народної освіти щодо тимчасового розміщення в єдиному вільному приміщенні на території Технологічного університету10. У Києві адміністрація ВЖК восени 1916 р. вимушена була відкрити гуртожиток для слухачок у спеціально відремонтованому будинку, де мешкало до 20 бажаючих, які сплачували 10 руб. на місяць. У приміщенні інтернату відкрили також доступну їдальню для курсисток. Значною мірою посприяв цьому особисто директор Київських ВЖК професор Г. Суслов.

Курсистки, окрім плати за оренду помешкання, мали другу обов'язкову статтю кошторисних витрат, а саме -- харчування. При аналізі витрат курсисток підтверджується загальний закон: чим забезпеченіша людина, тим меншу частку її бюджету поглинають щоденні витрати і тим більше залишається на решту менш необхідних витрат. Які б обмежені кошти не витрачала бідна слухачка на наймання квартири, на їжу вона витрачала ще менше, керуючись принципом, що, вочевидь, без квартири обійтися неможливо, а з життям упроголодь можна якось миритися. Наприклад, у 1909 р. курсистки Санкт-Петербурзьких ВЖК із середнім бюджетом (38 руб.) на життєво необхідні потреби, житло та харчування, витрачали 62% (близько 2/3), а в 1915 р. при бюджеті майже такого рівня (41 руб.) -- 80%11.

Проаналізуємо, як вирішували слухачки другу нагальну життєву потребу -- харчування. У 1909 р. курсистка у столиці в середньому витрачала на їжу 12,2 руб. на місяць, у 1914 р. такі витрати дорівнювали вже 15,2 руб., восени 1915 р. -- 17,8 руб.12 Загалом витрати курсисток на харчування складалися з кількох частин, серед яких головним був обід. Дослідження столичних курсисток 1909 р. виявило, що 12,7% (1/8) учнівської молоді обідали нерегулярно, що, по суті, означало відсутність щоденного обіду13. У 1915 р. частка таких слухачок зросла до 30%. Про зростання кількості малозабезпечених серед курсисток Санкт-Петербурзьких ВЖК свідчить і розширення контингенту споживачів курсової їдальні: в 1915 р. її послугами користувалося 44% опитаних14.

Варто визначити, скільки коштів витрачали на харчування столичні курсистки. У 1909 р. слухачка платила за обід у середньому 22,6 коп, у 1914 р. -- уже 28 коп., восени 1915 р. -- 31 коп.15 Грошові витрати слухачок на харчування, у тому числі й на обід, зросли, але в меншій пропорції, ніж ціни на продукти. Тому навіть збільшені витрати супроводжувалися зниженням якості харчування. Майже 70% учасниць анкетування 1915 р. на Санкт-Петербурзьких ВЖК відзначило погіршення харчування, з яких 14,6% указало -- «набагато гірше». «Все дуже дороге, черги зводять з розуму», «цукру ніде не дістанеш, а тому на морозі чергую біля крамниці», - такі типові скарги курсисток на «продуктову кризу» в столиці в умовах Першої світової війни16. Нарікала молодь і на те, що булки ставали розкішшю, а ввечері у крамницях не було навіть білого хліба. Виходило, що столичні курсистки витрачали на їжу більше грошей, але звичний спектр щоденних можливостей харчування істотно звузився. Крім цього, мінімізувалися й розміри порцій у їдальнях. Наслідком такої ситуації стало періодичне чи хронічне голодування значної частини курсисток. Складалася парадоксальна ситуація: приїхали до міста за хлібом «духовним», а мали віддавати багато сил та енергії турботам про хліб насущний. Курсисткам, які прагнули плідної навчально-наукової діяльності, доводилося замість цього вирішувати численні буденні проблеми.

Ускладнення умов життя під час війни зменшило ресурси Товариства допомоги слухачкам ВЖК у Санкт-Петербурзі. Водночас погіршилися умови життя багатьох курсисток, які втратили підтримку батьків чи братів, на фоні загальної дорожнечі всього. У цей час слухачки найбільше потребували уваги благодійної організації. Правління Товариства звернулося з проханням через пресу до громадськості. Реакція у формі пожертвувань небайдужих навіть перевершила очікування спілки: надійшло 1605 руб. 28 коп. Отримані кошти спрямували на допомогу незаможним курсисткам Санкт-Петербурзьких ВЖК і протягом 1914-1915 н. р. змогли надати 94 особам безкоштовних обідів на суму 1684 руб.17

Не відставала у справі забезпечення доступного харчування курсисток і провінція. Обставини воєнного часу поставили слухачок у вкрай складне становище, а дорожнеча загострила продовольчу проблему, з огляду на що педагогічна рада Казанських ВЖК асигнувала на підтримку їдальні 1000 руб.18 Із розумінням до запитів курсисток поставився й Опікунський комітет Харківських ВЖК, що в 1915 р. започаткував у приміщенні курсів їдальню для слухачок на кооперативних засадах19. Обладнали її на кошти голови комітету Ю. Харіної. Після відкриття членами їдальні із січня по травень записалося 312 курсисток. У середньому видавали по 80 обідів на день. Нормальне харчування курсисток Київських курсів протягом 1916-1917 н. р. забезпечили тільки продуктові заготівлі для діючої армії. Посадовці, відповідальні за цю справу, за поміркованими цінами постачали їдальню гуртожитку слухачок потрібними харчами.

Діяльність благодійних громадських організацій значно ускладнилася в умовах Першої світової війни. Передусім це відбилося на роботі Товариства для надання матеріальної підтримки ВЖК у Варшаві, яке за браком надходжень надавало допомогу з коштів від попередніх років та повернених слухачками позик. Тільки на кінець 1914-1915 н. р. громадська організація отримала допомогу від військового фонду (1500 руб.), яку скерували на позики слухачкам для оплати за навчання20.

Уже в листопаді 1915 р. почало діяти Товариство швидкої допомоги нужденним учням вузів, евакуйованих до Саратова. Інформуючи директора Київських ВЖК про форми підтримки слухачок, голова громадського об'єднання зазначив, що поширеними були позики двох видів: короткотермінові (до 5 місяців) та довгострокові (до року), і тільки як виняток -- до закінчення навчання. Розміри позик коливалися від 6 руб. (марками на обіди у студентській їдальні) до 45 руб. (на оплату навчання), які надавали тільки у випадку безвихіддя слухачок. Перед видачею коштів проводили ретельну перевірку дійсного становища претенденток шляхом опитування осіб, відомих правлінню та обізнаних із ситуацією. Всього допомогою громадської організації скористалася 71 курсистка на загальну суму 958 руб.21 Евакуація Київських ВЖК до Саратова в 1915 р. ускладнила матеріальне становище більшості слухачок, з огляду на що адміністрація навчального закладу клопотала перед міністерством народної освіти про пільговий проїзд залізницями для курсисток протягом усього навчального року .

В умовах загальної дорожнечі воєнного часу з 1914 р., а отже, зростання витрат на нагальні потреби для багатьох слухачок пошук роботи ставав життєво необхідним. До цього часу особистий заробіток курсисток тільки коригував окремі проблемні аспекти життя і не був основою їхнього існування. Дослідження столичних слухачок 1915 р. виявило скарги молоді на те, що прожити без заробітків украй складно, хоча вони й заважали навчанню. У 1914 р. потребували роботи для існування під час навчання 33% курсисток, у 1915 р. уже більшість -- 53,4%23. Проте таких слухачок, які змогли знайти підробітки в 1915 р., виявилося тільки 7,4%. Однією з них стала «бестужевка» Н. Суровцова, котра влаштувалася старшою сестрою в «український» лазарет для поранених у Санкт-Петербурзі. На новій службі вона отримала кімнату, солдатську їжу та 25 руб. платні24. «Жилося тяжко фізично. Але треба було заробляти, крім того, «сестрування» було найкращою нагодою, оскільки уроки оплачувалися мізерно», -- згадувала свої останні роки навчання на Санкт- Петербурзьких ВЖК Н. Суровцова25.

Заробітки відбирали в малозабезпечених курсисток багато часу і сил, а на головну мету приїзду -- навчання -- їх часто не вистачало. Згадуючи роки на курсах, Н. Суровцова визнала: «Працювати та навчатися одночасно було дуже важко»26. Відвідати ВЖК, прослухати лекцію або заняття семінару вона могла тільки протягом кількох вільних пообідніх годин, які не завжди збігалися з розкладом занять на курсах.

Досить цікавим, на наш погляд, виявився факт, що старші курсистки витрачали восени 1915 р. на свої потреби -- їжу та помешкання -- не меншу, а більшу частину свого бюджету, ніж першокурсниці: так, у «новеньких» ці дві статті дорівнювали 78,6%, у старших -- 86,7%27. Можна пояснити це тим, що старшокурсниці вже зважали як на власний гіркий досвід погіршення здоров'я через недоїдання чи незадовільні умови проживання, так і на приклади хворих подруг. «Юнацький запал» економити на собі, щоб зайвий раз відвідати театр чи придбати книжку, швидко минав. Як виявило дослідження, економія курсисток у період воєнних років відобразилася перш за все на культурних потребах та одязі. Так, тільки 58% столичних слухачок мало зимовий одяг та взуття восени 1915 р.28 Досвідчені слухачки заощаджували на всьому, але так, щоб підтримати свій організм задля закінчення повного курсу навчання.

Як підсумок, зазначимо, негативні явища, якими в роки Першої світової війни, на думку дослідника проблеми О. Реєнта, стали загострення продовольчої кризи, спекуляція товарами широкого вжитку, безмірне збагачення одних та зубожіння інших29, безпосередньо відчули слухачки ВЖК. У великих містах досить складно було знайти помешкання, не вистачало продуктів у крамницях, дорожнеча. У таких умовах слухачки змушені були шукати заробітків. Добування засобів до існування особистою працею позначалося на навчанні і здоров' ї дівчат. Відчай стомлених і змарнілих столичних курсисток виявило проведене анкетування. Такі обставини змусили багатьох курсисток покинути Петроград, об' єднуватися з метою матеріальної та моральної підтримки одна одної, а небайдужу громадськість активізувати роботу з надання благодійної допомоги нужденним слухачкам ВЖК.

Список використаних джерел та літератури

Отчет о состоянии Варшавских высших женских курсов за 1914-1915 год. -- Ростов-на-Дону, 1917. -- С. 4.

Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України), ф. 707, оп. 83, спр. 31, арк. 103.

Российский государственный исторический архив (РГИА), ф. 733, оп. 155, д. 650, л. 1.

Там же, д. 315, л. 39.

Слушательницы Петроградских Высших женских (Бестужевских) курсов на втором году войны. -- Пг., 1916. -- С. 2.

Кауфман А.А. Русская курсистка в цифрах // Русская мысль. -- 1912. -- № 6. -- С. 73; Слушательницы Петроградских Высших женских (Бестужевских) курсов на втором году войны. -- С. 64.

Слушательницы Петроградских Высших женских (Бестужевских) курсов на втором году войны. -- С. 70.

РГИА, ф. 733, оп. 155, д. 648, л. 8-8 зв.

Там же, д. 652, л. 152.

Слушательницы Петроградских Высших женских (Бестужевских) курсов на втором году войны. -- С. 1-2.

Там же. -- С. 7.

Кауфман А.А. Указ. соч. -- С. 74.

Слушательницы Петроградских Высших женских (Бестужевских) курсов на втором году войны. -- С. 100.

Там же. -- С. 8.

Там же. -- С. 109.

Отчет общества вспомоществования слушательницам высших женских курсов в Санкт-Петербурге за 1914-1915 г. -- СПб., 1916. -- С. 4.

Отчет о состоянии и деятельности Казанских высших женских курсов за 1915-16 учебный год. -- Казань, 1917. -- С. 4.

Отчет о деятельности попечительного комитета о нуждах Харьковских высших женских курсов за 1915 год. -- Х., 1916. -- С. 8.

Отчет о состоянии Варшавских высших женских курсов за 1914-1915 год. -- С. 4.

Державний архів міста Києва, ф. 244, оп. 1, спр. 59, арк. 9-9 зв.

ЦДІАК України, ф. 707, оп. 83, спр. 31, арк. 105.

Слушательницы Петроградских Высших женских (Бестужевских) курсов на втором году войны. -- С. 14.

Суровцова Н. Спогади. -- К., 1996. -- С. 44.

Там само.

Там само. -- С. 40.

Слушательницы Петроградских Высших женских (Бестужевских) курсов на втором году войны. -- С. 11.

Там же. -- С. 76.

Реєнт О.П. Україна в імперську добу (ХІХ -- початок ХХ ст.). -- К., 2003. -- С. 313.

Размещено на Allbest.ru