Сутність визвольної боротьби в роки Другої світової війни на території Тернопільщини (на прикладі ОУН(б))

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сутність визвольної боротьби в роки Другої світової війни на території Тернопільщини (на прикладі ОУН(б))

Мазурок В.П.

Анотації

Вивчено діяльність українських націоналістичних організацій в роки Другої світової війни. На основі архівних джерел досліджено особливості становлення та функціонування основних формацій ОУН(б) на території Західної України, зокрема Тернопільщини. У статті визначено причини та наслідки збройних сутичок між націоналістичними та окупаційними силами. Реконструйовано та уточнено перебіг суспільно-політичних подій на Тернопільщині під час Другої світової війни і перші повоєнні роки, пов'язаних із збройною боротьбою українців за відродження суверенної держави. війна націоналістичний український

ХХІ століття дає широкі можливості для дослідження та переосмислення подій, політичних ідей попередніх століть. Увагу істориків, політологів, соціологів, культурологів привертають події Другої світової війни, яка стала однією з найкривавіших та багатогранних з погляду вчених. Неоднозначно тлумачиться і діяльність підпільних (заборонених тогочасною партійною владою) організацій. Досить суперечливими для теоретичних обґрунтувань з боку науковців є відносини на суспільно-політичному рівні між представниками різних політичних сил як на внутрішньо національному так і на міждержавному рівнях.

Актуальність роботи зумовлена новим поглядом та аналізом діяльності Руху Спротиву, відведенням ідеологічних завіс та об'єктивною оцінкою ситуації на Тернопільщині у той час.

Мета роботи - з'ясувати вплив на перебіг воєнних подій та взаємовідносини ОУН(б) з різними військовими формуваннями в роки Другої світової війни.

Досліджувана нами проблематика потрапила у коло вивчення В. Гриневич, Б. Якимович. Фрагменти діяльності ОУН(б) (пропаганда націоналістичних ідей, мобілізація, формування військових підрозділів) стали об'єктом дослідження О. Дмитренка, Ю. Романишина, П. Мірчука. Загалом поля дослідження охоплюють різні сфери як військової, так і цивільної діяльності ОУН(б).

Щоб побачити широту тогочасних подій варто розглянути дану проблематику з різних сторін. Після звільнення С.Бандери з польської в'язниці почалась ротація сил та ідей щодо подальшого шляху розвитку боротьби. Вагомим чинником, що визначив долю політичних перипетій був відступ ПУНу від чітких принципів націоналізму та загальна орієнтація не на власні сили, що було основою поглядів Д. Донцова та Є. Коновальця, а на Німеччину як на "великого союзника" [1, с. 77]. На початку січня 1940р. у Римі відбулася зустріч представників обох сторін ОУН (С. Бандера та А. Мельник). Основні позиції зустрічі: а) С. Бандера та В. Тимчій запропонували А.Мельникові (як Голові ПУН) унезалежнити ОУН від зовнішніх впливів (передусім мова йшла про Німеччину), та продовжувати діяльність у руслі самостійності, визнаючи союзниками України тільки ті держави, котрі підтримували національно-державну незалежність України; б) щоб засвідчити свою визвольну позицію ОУН мала підтримати Фінляндію у її війні проти СРСР (для цього в Англії та Америці повинні були сформуватися українські легіони для боротьби за волю України проти Москви, а також за можливості перевести їх на радянсько-фінський фронт. Одним із напрямів цієї думки стало і питання щодо Німеччини: якщо вона б нехтувала суверенністю України, то саме ці легіони вели б воєнні дії проти неї). Як виявилося згодом, такі позиції крановиків були не зрозумілими для А. Мельника і розцінювались як "бунт". В час коли ворог почав все з більшою інтенсивністю впливати на ситуацію в Україні потрібно було негайно вирішувати проблему подальших дій. 10 лютого 1940р. в Кракові сформовано Революційний Провід, очолюваний С. Бандерою [1, с. 78]. Діяльність саме цієї гілки революційної сили є об'єктом нашого дослідження.

22 червня 1941 р. розпочалась Велика Вітчизняна війна наступом німецьких військ. Перший період війни був вкрай несприятливий для Червоної армії. Підсумками літнього наступу німецьких окупантів стало захоплення ними Литви, Латвії, Правобережної України, Молдови. У серпні було взято Смоленськ; у вересні зайняли Київ, а у жовтні впала Одеса. Західна Україна повністю опинилась під владою завойовників.

Тернопільська область була поділена німецькими загарбниками таким чином, що південні та центральні землі увійшли до складу "Дистрикту Галичина", з центром у Кракові, а північні до рейхскомісаріату "Україна" (центр м. Рівне). Отож після захоплення Тернополя керівництвом Третього рейху було сплановано систему економічних, військових, ідеологічних та політичних перетворень що мали забезпечити цілковиту ліквідацію державності, політичної незалежності та економічне розорення захоплених земель, а також расову дискримінацію населення. "Новий порядок" набув особливо жорстоких форм втілення у рейхскомісаріаті"Україна". Головною ж метою окупаційного режиму стало підкорення та колонізація краю, шляхом масового винищення населення, залякувань та переслідувань. Місцеве населення розпочало спочатку пасивний, а потім активний опір окупанту.

На півночі Тернопільщини основними формаціями руху Спротиву були ОУН(б), ОУН(м), Фронт української революції а також загони без чітко сформованої політичної платформи. На півночі Волині також діяла Поліська Січ (Б-Б). Щодо місцевого населення, то воно прихильно ставилось до всіх формацій.

Перші боївки ОУН(б) під командуванням "Крука" - І. Климишина вийшли у рейд в листопаді 1942р. у напрямі Ланівці-Шумськ. Вже 3 грудня 1942р. в УШІ ІР командир радянського партизанського загону Сабуров передав радіограмою про діяльність українських партизанів у лісах в районі Острога, Шумська, Мізоча [6, арк. 78].

У лютому 1943р. на Кременецьку в'язницю, яка була переповнена краянами, було здійснено напад боївками ОУН(б) під керівництвом І. Климишина"Крука". На жаль, захопити не вдається через неґрунтовно підготовлену операцію, недостатню силу та опір німецьких військових. Повторний наступ, у якому був задіяний відділ ФУР, увінчався успіхом. У березні 1943р. на Кременеччині (район Глибокого озера, лісовий масив неподалік с. Стіжок) виникає перший стаціонарний повстанський табір під командуванням М. Медвецького (Хрона), підпорядкований проводу ОУН(м). Пізніше на Залужській горі, неподалік с. Антонівці було розміщено табір ОУН(б) (командир Климишин) [8].

Щоб протидіяти окупантам та захистити мирне населення 23 травня 1943р. було створено спільний оперативний штаб, якому підпорядковувалися усі українські самостійницькі сили північних районів Тернопільщини. Проте, якщо польові командири різних політичних формацій цієї території йшли на співпрацю і компроміс задля консолідації національно-визвольних сил, то вище керівництво ОУН(б) поставило завдання захопити домінуючі позиції і підпорядкувати собі інші українські повстанські загони та під їхнім безпосереднім керівництвом розпочали широкомасштабну протидію окупанту.

Відповідно до даних радянської агентури відповідний наказ було видано у травні 1943р. [7, арк. 69]. Згодом ОУН(б) розбудувала Службу Безпеки (СБ), якій було надано необмежені повноваження. Інші українські самостійницькі відділи, котрі не хотіли підпорядковуватись бандерівцям, зобов'язували ліквідовувати як анархічні [4, арк. 26].

В червні 1943р. повстанські відділи ОУН(б) роззброїли загін "Яворенка", проте командир зумів уникнути арешту. 6 липня 1943р. підрозділи ОУН(б) ліквідували повстанську базу ОУН(м) "Хрона" в районі с. Стіжок [5, с. 43].

Щодо краян, то до силових методів підпорядкування самостійницьких загонів єдиному керівництву проводу ОУН(б) ставилися неоднозначно. Також посилюється конфронтація. В той час, коли у північних районах йшла збройна боротьба - в південних та центральних панував спокій. Функцією Галичини в цей час було постачати для боротьби людей, зброю, боєприпаси й медикаменти. Завдання було виконано задовільно, що дало змогу розгортати повстанський рух на високому рівні.

Важливим залишається період переговорів задля досягнення спільної мети у боротьбі з окупантами. 9 квітня 1943 р. розпочалися переговори між Т. Бульбою-Боровцем та його відділами і військовими представниками ОУН(б) пор. Сонаром та політичним референтом Омельком. Основні пропозиції від ОУН(б) були слідуючи: 1. Не визнавати політичного підпорядкування урядові УНР, а підпорядкувати УПА політичній лінії ОУН(б). 2. Визнати акт державності від 30.06.1941р. як єдину державну концепцію України і під її прапором проводити подальшу визвольну боротьбу.

Не організовувати ніякої політичної ради при армії, а вважати за свій єдиний провід ОУН(б) та беззастережно виконувати всі його накази і директиви.

Командуючий УПА отаман Тарас Бульба-Боровець залишається далі на своєму посту як фаховий партизанський командир. Згодом головне командування УПА дала слідуючу відповідь: 1. УПА не може бути військом будь-якої однієї партії, а мусить бути всенародною збройною силою під політичним проводом законного уряду УНР, де на демократичних засадах мають право бути репрезентовані всі партії. 2. УПА визнає тільки ту державність, що її проголосила суверенна Україна в 1918 році. Акт 30.06.1941р. - незаконний і не відповідає часові. 3. Політична Рада при армії потрібна як організація міжпартійної консолідації та допоміжний чинник головного командування в політичних питаннях.

ОУН(б)оголосило на Волині масову примусову мобілізацію людей в УПА. У відповідь почався масовий терор німців проти українського населення. Щоб відмежувати українські демократичні збройні сили від ОУН(б)головне командування УПА 20.07.1943 р. наказом № 81 перейменувало УПА на Українську Народну Революційну Армію. УНРА виконувала накази уряду УНР, пішла по лінії самозахисту, планомірного зменшення своїх рядів та переходу в глибоке підпілля перед радянською окупацією України.

Після того як ОУН(б) видала директиву насильно об'єднати всі національно визвольні сили бандерівський провід виніс заочну вищу міру покарання штабу УНРА і наказав СБ виконати його. Перед командуванням УНРА, влітку 1943р. виникла проблема: або мобілізувати певну кількість демобілізованих вояків УНРА і дати збройну відсіч УПА ОУН(б), або маневрувати, щоб не допустити масового братовбивства.

30 листопада 1943р. Тарас Бульба-Боровець і сотник Жданович у супроводі німецьких офіцерів прибули до Берліну, однак замість переговорів 1 грудня 1943 р. Тараса Боровця ув'язнили в концентраційному таборі Саксенгаузен.

Радянська влада у 1944 р. разом із своїм приходом поставила завдання знищити Український рух Спротиву. Здійснювались численні військові операції, створювались радянські партизанські загони, які підпорядковувались НКВС. Вони нараховували 50-60 бійців кожний, мали нести в населених пунктах гарнізонну службу та вести боротьбу з підрозділами УПА і націоналістичним підпіллям. Для боротьби з боївками СБ, командним складом УПА та ОУН на Тернопільщині з 26 квітня 1944р. створені спеціальні групи при НКДБ. Вони переодягнувшись в форму повстанців здійснювали спецоперації [3, арк. 1].

Найбільшого розмаху самостійницький рух на Тернопільщині набув у 1944-1945рр. Його лідери намагалися максимально збільшити і сконцентрувати свої сили [2, с. 5]. Провід ОУН(б) захопив домінуючі позиції в краї. З наближенням радянсько-німецького фронту командування УПА робить ставку на збереження та зміцнення своїх збройних формувань, підпільної мережі.

Підсумовуючи зазначимо, що основною стратегічною метою формувань ОУН та УПА у цей період було відновити Українську незалежну державу. Загони УПА контролювали досить значну територію Тернопільщини, на якій намагалися створити альтернативні радянським органам влади національно-державницькі структури. Активність українських повстанців була досить значною, але сили були не рівні і поступово активність зменшилась.

Список використаних джерел

1. Баган О. Націоналізм і націоналістичний рух / О.Баган. - Дрогобич: "Відродження", 1994. - 192 с.

2. Верига В. Втрати ОУН в часи Другої світової війни / В.Верига. - Торонто, 1991. - 97 с.

3. ДАТО. - Ф.П.11. - Оп.1. - Спр.36.

4. Державний архів Рівненської області. - Ф.Р.30. - Оп.2. - Спр.15.

5. Пундик Ю. У полум'ї дружнього слова. Збірник вибраних статей Ю.Пундика. Редакція і впорядкування В.Михальчука / Ю.Пундик.-Париж, 1983. -293 с.

6. ЦДАГО України. - Ф.1. - Оп.23. - Спр.523.

7. Там само. - Ф.57. - Оп.4. - Спр.351.

8. Чуйко О. Вони ішли в ночей підпільний морок за те, щоб день зборов тягар пітьми / О.Чуйко// Діалог. - 2000.

Размещено на Allbest.ru