Навчальне забезпечення загальноосвітніх закладів УРСР в другій половині 1940-х рр.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчальне забезпечення загальноосвітніх закладів УРСР в другій половині 1940-х рр.

Лаврут О.О.,

кандидат історичних наук, доцент, в.о. ректора, Донецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти (Україна, Слов'янськ)

Вагомим підґрунтям якісної освіти залишається видання та використання навчальних посібників. Вони відображають реальний стан розвитку різних галузей, основи яких починають вивчати у загальноосвітніх школах. Цікавим періодом є повоєнний. З одного боку, у цей час продовжували користуватись старими виданнями, іншого - прагнули створити щось нове, сподіваючись на творчість, розкриття власного потенціалу. Саме на цьому періоді ми й зупиняємо власну увагу.

Аналізуючи роботи дослідників, ми умовно поділяємо їх на кілька груп. До першої відносимо ті, які стосувались питань [1] освітнього розвитку [2]. До другої - життя учительства та їх забезпечення [3]. До третьої - матеріального становища [4]. Доробки присвячені джерелознавчому та історіографічному дослідженню підручників з різних дисциплін різних періодів. Автори звертали увагу на методологічному забезпеченні навчального процесу, вивчили різноманітні варіанти планування з навчальних дисциплін [5], структуру підручників та вплив їх на засвоєння програмового матеріалу учнями. Незначна кількість праць присвячена учнівству [6], у яких висвітлюється, в основному, деякі аспекти будення [7, с. 54-61] - перебування їх у шкільних та позашкільних закладах [8]. Проте питання забезпечення підручниками та їх творення [9] й рецензування фактично залишилось осторонь [10]. Тому, метою нашого дослідження є подолання цих прогалин. Задля її реалізації необхідно вирішити ряд завдань:

- вивчити питання забезпечення підручниками, посібниками шкіл колишньої УРСР у другій половині 1940-х років, враховуючи мову видання;

- проаналізувати участь педагогів у конкурсі створення посібників, перепони на цьому шляху та вектори їх вирішення;

- охарактеризувати одну із рецензій на підручник: мотив її створення, позицію фахівця, позитивні та негативні змістовні характеристики роботи;

- зазначити перспективи дослідження.

Джерелами до написання нашої статті стали матеріали Центрального державного архіву громадських об'єднань України (далі - ЦДАГО України), які дозволили вивчити стан забезпечення підручниками шкіл УРСР у зазначений період, механізм вирішення цього питання та проаналізувати рецензію на один із них. Прикладом написання рецензії стала робота А. І. Білецького у видавництві «Радянська школа».

По закінченню Другої світової війни, життя освітніх закладів поступово почало входити у звичайне русло, проте із певними корективами. Одним із нагальних питань, яке довелось вирішувати, стало забезпечення провести вибіркове обстеження здійсненого. На районних, обласних нарадах заслуховували звіти щодо забезпечення навчальними приладдями [11, арк. 23зв]. План видання шкільних підручників на 1946 рік був виконаний на 63,3% (1298,6 тис. екземплярів) [11, арк. 38зв].

Протягом 1945/1946 навчального року Наркомат освіти (з 15 березня 1946 р. - Міністерство освіти) УРСР мало було видати 19 назв програм і 1 навчальний план. Проте до друку здано 16 назв програм і 1 начальний план. З 16 назв програм надрукували 14, не надрукували «Російську літературу для 8-10 класів», «Історію СРСР» та «Нову історію», «Географію», «Українську мову 5-7 класи», «Літературне читання 5-7 класи», «Українську літературу 8-10 класи». Це пояснювалось додатковим розпорядженням Міністерства, згідно з яким був організований перегляд цих програм. У документі йшлося: «Тираж усіх програм забеспечує (забезпечує - авт.) одержання не менше 2 примірників кожної назви на школу. Інші - залишаються для службового користування Міністерства, обласних та районних відділів народної освіти. Видруковані програми до шкіл надійшли». Очевидним був дефіцит програмового забезпечення. Яким чином відбувалось забезпечення підручниками розглянемо нижче [11, арк. 43зв].

Забезпечення російськомовними підручниками на 1945/46 навч. рік (дані на 20 вересня 1946 р.) складало всього 1967 тисяч [11, арк. 49зв]. Згідно із довідкою про завіз підручників через систему Укркнигторгу станом на 1 вересня 1946 р. картина виглядала наступним чином: підручниками як старих видань, так і нових, котрі стали віддзеркаленням навчальних програм. Заступник міністра О. Філіпов зазначав, що з метою забезпечення навчального приладдя Укркнигокультторг надсилав директорам шкіл каталоги, на основі чого вони мали здійснити замовлення обласним відділенням книгокультторгам на приладдя та наочність і подбати про їх завезення. Учителі- предметники мали порахувати кількість необхідного і зібрати в учнів кошти, а потім після надходження - роздати дітям їх замовлення. У кожному освітньому закладі мали бути колекції приладь та наочностей. До 15 жовтня 1946 року обласні та районні відділи народної освіти мали

На наступний - 1946/47 навчальний рік до друку було заплановано 99 назв тиражем 10.512 тисяч примірників Але затверджено 96 назв. З редакційного портфелю передано у видавництво 95 назв тиражем 10.417 примірників. Проте вийшло з друку 57 тиражем 7.672 тис. примірників [11, арк. 42-44зв].

З метою забезпечення «оновленою» за змістом навчальною літературою оголошували різноманітні конкурси. Так, згідно листа начальника видавництва «Радянська школа» І. Криволапова Повху В. О. державне учбово-педагогічне видавництво «Радянська школа» оголосила конкурс на складання нових підручників з української та російської мов для початкових шкіл УРСР, до якого долучили науковців та відповідних фахівців. У червні 1945 року була проведена установчо- організаційна конференція, у якій взяли участь 107 учасників, котрі виявили бажання працювати у цьому напрямку. Після - при обласних відділах народної освіти були створені по 2-3 авторські колективи та групи, між яким в основному було листування. У жовтні - грудні 1945 р. видавництво 2 рази викликало учасників, проте приїхали лише 50 осіб. Їх «Радянська школа» забезпечила грошима, добовими, харчуванням, житлом та навчальними програмами, папером тощо. Можна припустити, що програмне забезпечення було не на належному рівні. З метою створення програм 23 укладачі-автори за наказом заступника Наркома освіти П.Т Дудника отримали творчі відпустки терміном на 1-2 місяці [12, арк. 7-8зв].

І. Криволапов зазначав про закінчення виготовлення 26 рукописів (букварів, підручників з української мови для російськомовних та україномовних шкіл). Але, нажаль, фактично робота над створенням підручників була припинена, особливо у Харкові, Сталіно, де не обговорювались проблеми існуючих підручників на сторінках преси. Програми мали бути у червні 1945р., а вони - видрукувані у грудні 1945 р. Тому не дивно, що ніхто із учасників творчих груп не встиг здати рукописи своєчасно.

З вищезазначеного випливає, що І. Криволапов пропонував продовжити термін проведення конкурсу до 1 квітня 1946 р. й зобов'язати УНДП (професора Чавдарова) організувати консультації із видавництвом «Радянська школа», обговорити із художниками відповідне оформлення книг, залучивши і фахівців із інститутів післядипломної педагогічної освіти. Керманич «Радянської школи» пропонував провести наради для дописувачів за участю представників видавництва у січні - лютому 1946 р. у великих містах, створивши відповідні матеріальні умови для учасників заходу [12, арк. 9-10зв]. Окрім цього, необхідно було доповнити склад «журю», вирішити питання з їх оплатою. З метою визначення належного рівня видань - й порядок приймання рукописів від автора, врегулювати питання охорони авторського права та запросити рецензентів [12, арк. 10зв].

У видавництві «Радянська школа» вміщена рецензія А. І. Білецкого на підручник «Українська література» для середніх шкіл, затверджений Міністерством освіти УРСР. Це було 6-те доповнене видання 1946 року, обсяг книги складав 251 сторінку. Рецензент зазначав, що він змушений був написати свій доробок за дорученням за тими питаннями, які безпосередньо не стосувались його. Із роботи зрозуміло, що книга була надрукована ще у 1944 р., і з тих пір програма у школах не змінювалась. «Не смотря на мое уважение к авторитетному учреждению, одобрившему и опубликовавшему программу, у меня имеются ряд принципиальных возражений против этой программы» [13, арк. 1-2зв].

Вона складалась із трьох частин: пояснювальної записки, власне програми, списка літератури для заучування напам'ять для позакласного читання. У програмі містився перелік творів з досить схематичними анотаціями. Кожен розділ починався і закінчувався фактично одними і тими ж словами та фразами: «Значення творчості», «Значення спадщини» [13, арк. 5зв]. Опісля - фахівець наголошував, що у програмі необхідно продумувати кожне слово і вираз. Тут повторювався матеріал програми з літератури, котра функціонувала у РФССР. Але ж, в УРСР була власна специфіка, що не враховувалось у доробку. Тому, рецензент наголошував на можливості вивчення української та зарубіжної літератури, інтегруючи їх. «А почему бы в программе, которая состоит на % из произведений реалистического стиля не дать образец западноевропейского буржуазного реализма, например, творчество О. де Бальзака» [13, арк. 6зв].

А. І. Білецький зробив зауваження і щодо навчального навантаження. Так, на вивчення предмету, зокрема, у 3-х класах відводили 36 годин, а на радянську літературу - лише 46. Рецензент зазначав про певну диспропорцію, проте у відсотковому відношенні останнє складало 15%. У роботі відмічалось: «Творчество

М. Рильского приравнивают к творчеству Гулака-Артемовского и отводят 6 часов соответственно; Яновского к Федьковичу - по 4 часа. Они же советские!!!» Тому, треба більше часу приділяти їх творчістю, оскільки авторів-сучасників діти не знали. Рецензент наголошував, що у підручнику спостерігалась перевага освітньої функції над виховною, а треба було навпаки.

Він виступав проти об'єднання хрестоматійної та літературної частин підручника, бо одразу після вірша у ньому йшов розбір. «Быть может, я меньше знаю (викладав студентам - авт.) наших школьников. Не могу поверить, что они настолько непонятливы, беспомощны...в разборе произведений, что их надо разжевывать!?» Можливо, це було здійснено цілеспрямовано - з метою формування у них «правильної життєвої позиції та світогляду». Критик зазначав про схожість української та російської творчості, схвалюючи це. Проте пропонував звернутись не до російськомовної фольклорної спадщини, а провести паралелі сюжетів з україномовною: «А почему бы не вспомнить украинские сказки и вариацию этого сюжета у Панаса Мирного? Сюжеты у Квитки, Гоголя похожие, темы и сюжеты совпадают, почему бы не вспомнить их?» [13, арк. 34зв]. Рецензент виступав проти роздмухування дрібниць: «Часто какая-то «муха» предстает перед нами в виде большого «слона». Він зазначав про перенасиченість прізвищами, власними назвами. Наприклад, у програмі згадали 115 імен українських письменників та культурних діячів і 30 російських. Хоча, якщо говорити про цілий курс, то варто і згадати [13, арк. 35зв].

У рецензії наголошувалось на незнанні методики викладання української літератури, марксистської ідеології, недостатності загальнолітературної підготовки, вплив буржуазно-націоналістичного українського літературознавства, формалізмі, невмінні користуватись творами класиків марксизму, недостатньому розумінні власної діяльності [13, арк. 59зв]. А. І. Білецький писав про недостатній рівень науково-методологічного підґрунтя. Він зазначав, що автор підручника не консультувався із науковцями, звертався до авторів, роботи яких його «дезорганізували». Оскільки він був людиною свого часу, останній і керував його діями, спираючись на ту суспільно-політичну ситуацію, котра склалась у республіці [13, арк. 60зв]. Створюючи підручник автор керувався працями С. Єфремова, який дав кожному літературному явищу історичне пояснення, розглядаючи його з позиції естетики. Враховуючи, що С. Єфремов на той час був представником буржуазного націоналізму, про що рецензент зауважив і порадив автору звернутись до інших доробків - В. Дорошевича, котрий став виразником демократичних ідей, соціальним критиком та майстром слова як в журналістиці, так і в літературі; підручника М. Новицького, який був шевченкознавцем, науковим співробітником Комісії ВУАН для видавання пам'яток новітнього письменства. Критик також рекомендував звернутись до спадщини А. Шамрая, котрий був реабілітований і працював далі в Інституті літератури ім. Т Шевченка. Дослідник став творцем праць з історії української літератури, вивчав краєзнавчі аспекти поезії 30-40-х рр. XIX ст., проводив розвідки про український романтизм, був автором праць з теорії й методології вітчизняної та європейської літератури [14].

А. І. Біленький радив звернутись і до спадщини В. Коряка [15], який належав до Спілки пролетарських письменників «Гарт» (1923-1927), ВУСПП (1927-1932) і СРПУ (з 1934), був автором таких праць як «Тарас Шевченко», «Нарис історії української літератури» та двотомника під такою ж назвою [16]. Досліджував творчість В. Стефаника. Протягом 1925-1936 рр. - професор і завідувач кафедри української літератури Харківського інституту народної освіти, 1925-1936 рр. - керівник кабінету радянської літератури Інституту Тараса Шевченка. 30 вересня 1937 року його виключено з КП(б)У як «буржуазного націоналіста, що не побажав роззброїтися проти Радянської влади». 1 жовтня Володимира Коряка заарештували органи НКВС. 21 грудня відбулася «церемонія» суду. Під час якої його було засуджено до розстрілу за контрреволюційну діяльність, що каральні органи і зробили вже наступного дня. Пізніше - у 1956 р. він був реабілітований [17]. Виходячи із вищезазначеного, критик виніс власний вердикт: «Пособие нуждается в основательной переработке».

Протягом 1946 р. видавництво «Радянська школа» випускала підручники та навчальні посібники для учнів різних ступенів школи та шкіл національних меншин тощо. Протягом 1946 р. Воно видало певний їх перелік, про який піде мова нижче. Так, для початкових шкіл видали «Буквар», «Українську мову», «Українську мову (для російських шкіл)», «Русский язык», «Прописи», «Читанку», «Збірник арифметичних задач і вправ». Ціна на них складала від 0,6 крб. («Збірник арифметичних задач і вправ») до 4 крб. («Русский язык») [13, арк. 2зв].

У середній школі розширився спектр дисциплін і забезпечення - відповідно. Для учнів вийшли «Граматика української мови», «Грамматика русского языка», «Збірник вправ з орфографії», «Хрестоматія з української літератури», «Німецька мова», «Англійська мова», «Французька мова», «Історія стародавнього світу», «Історія середніх віків», «Нова історія», «Історія СРСР», «Фізична географія СРСР», «Ботаніка», «Зоологія», «Анатомія і фізіологія людини», «Фізика», «Курс фізики», «Алгебра», «Геометрія», «Збірник задач з геометрії», «Збірник задач і вправ з арифметики», «Збірник задач з геометрії», «Прямолінійна тригонометрія», «Збірник задач з нерівностей», «Чотиризначні математичні таблиці», «Неорганічна хімія», «Органічна хімія», «Задачі і вправи з хімії». Тобто, судячи з цього переліку, акцент робився на грамотності учнів та математичній освіті [18, арк. 3зв].

Окрім цього, видали по сібники й для шкіл національних меншин. Зокрема - для польських: «Читанку», «Польську мову», «Природознавство»; мад'ярських: «Збірник арифметичних задач і вправ», «Збірник геометричних задач і вправ», «Географію». Кожна з них коштувала від 1,5 до 3 крб. Дивлячись на першу цифру, можна зазначити про більшу вартість цих книг, в порівнянні з російськими чи українськими, що можна пояснити їх собівартістю і наявністю відповідних фахівців, котрі долучались до їх створення [18, арк. 4зв].

Зазначене видавництво випустило й методичну літературу та посібники, серед яких такі: «Радянська школа і організація її роботи», «Школа Закарпаття», «К. Д. Ушинський», «На допомогу вчителю початкової школи», «Методика викладання української мови в середній школі», «Методичні вказівки до роботи з підручником французької мови», «Фізика в школі». Окрему групу склали відомчі видання, котрі включали в себе 264 назви. Тут - програми з різних предметів, інструктивні та методичні вказівки, інші відомчі видання Міністерства, включаючи матеріали заочних педагогічних інститутів. «Радянська школа» випускала й книги для учнів іноземними мовами. Так, протягом 1946 р. вийшли з друку англійською мовою «Уельс Герберт. 4 оповідання», «Джек Лондон. Два оповідання про собаку», «Джек Лондон. Вибрані оповідання. Частина 2», й німецькою: «Рахманов І. В. У боротьбі проти фашизму».

Важливим компонентом навчального процесу залишалось унаочнення матеріалу, який реалізовували через наочні посібники. Педагоги й учні користувались розрізною азбукою, таблицями: класів і розрядів, римських цифр, Піфагора, метричних мір, додавання, віднімання та множення, квадратів, періодичною системою Менделєєва та державного устрою СРСР. Недостатній арсенал залишався контурних карт, оскільки протягом року видали лише карти СРСР, Африки, Північної та Південної Америк [18, арк. 5зв]. підручник педагог фахівець посібник

Тобто, у зазначений період уряд намагався відновити процес отримання освіти, забезпечивши найнеобхіднішим, у тому числі - підручниками та посібниками. При цьому залишались певні прогалини. Перспективою нашого дослідження є вивчення проблеми у хронологічному вимірі.

Список використаних джерел

1. Медвідь Л. А. Історія національної освіти і педагогічної думки в Україні: Навч. посіб. / Л. А. Медвідь. - К.: Вікар, 2003. - 335 с.

2. Курило В. С. Становлення і розвиток системи освіти та педагогічної думки Східноукраїнського регіону в ХХ столітті: Автореф. дис... д-ра пед. наук: 13.00.01 / В. С. Курило; Ін-т педагогіки АПН України. - К., 2000. - 39 с.

3. Викладачі Ніжинської вищої школи Біобібліогр. Покажч. - Ч.2, Ч.3. 1920-1940. 1940-1970 / уклад.: Л. В. Гранатович, Т. П. Скатерина; Ніжин. держ. пед. ун-т ім. М. Гоголя. Фундам. б-ка. - Ніжин, 2000. - 248 с.

4. Соціальні трансформації в Україні: пізній сталінізм і хрущовська доба: Колективна монографія / Відп. ред. В. М. Даниленко; Ред.-упоряд. Н. О. Лаас; Авт. кол.: О. Г Бажан, П. М. Бондарчук, В. К. Борисенко, О. В. Булгакова, В. М. Даниленко, П. І. Киричевський, В. О. Крупина, Н. О. Лаас, В. М. Мазур, М. К. Смольніцька, Н. М. Хоменко, В. П. Швидкий, О. В. Янковська. НАН України. Інститут історії України. - К.: Інститут історії України, 2014. - 697 с.

5. Головко С. Г. Наукові засади розвитку творчої пізнавальної діяльності учнів у вітчизняній педагогіці (20-ті - середина 80-х років ХХ ст.): Автореф. дис... канд. пед. наук / С. Г. Головко; Луган. нац. пед. ун-т ім. Т. Шевченка. - Луганськ, 2006. - 20 с.

6. Слюсареко Н. В. Організація трудової підготовки учнів на Херсонщині (друга половина ХХ століття): Навч. посіб. / Н. В. Слюсаренко. - Херсон: Айлант, 2006. - 132 с.

7. Литовченко О. В. Соціальна адаптація дітей у позашкільній виховній роботі в Україні: історичний аспект (1917-2007 рр.) /

О. В. Литовченко // Позашк. освіта та виховання. - 2007. - №1.

8. Чепіль М. М. Теорія і практика формування творчої особистості підлітків у позакласній виховній роботі (друга половина ХХ - початок ХХІ ст.): монографія / М. М. Чепіль, А. Б. Возняк; Дрогобиц. держ. пед. ун-т ім. І. Франка. - Дрогобич, 2009. - 288 с.

9. Богданець-Білоскаленко Н. І. Проблема формування особистості у змісті підручників з читання для початкової школи (50-ті роки XIX ст. - 50-ті роки ХХ ст.): Автореф. дис... канд. пед. наук / Н. І. Богданець-Білоскаленко; Південноукр. держ. пед. ун-т ім. К. Д. Ушинського. - О., 2007. - 20 с.

10. Кодлюк Я. П. Теорія і практика підручникотворення у галузі початкової освіти України (1960-2000 рр.): Автореф. дис... д-ра пед. наук: 13.00.01 / Я. П. Кодлюк; Ін-т педагогіки АПН України. - К., 2005. - 38 с.

11. ЦДАГО України (далі - ЦДАГО України). - Ф.1. - Оп.73. - Спр.272.

12. Там само. - Спр.276.

13. Там само. - Спр.298.

14. Коряк Володимир. Нарис історії української літератури [Текст] / В. Коряк. - Т.1: Література передбуржуазна. - Фотопередр. з вид. Харків 1927 р. (Українське літературознавство / Український Вільний Університет. Філософічний факультет. - Вип.10). -

Мюнхен, 1994. - 467 с.

Размещено на Allbest.ru