Використання термінологічного апарату в українській історіографії Голокосту

Размещено на http://www.allbest.ru

ВИКОРИСТАННЯ ТЕРМІНОЛОГІЧНОГО АПАРАТУ В УКРАЇНСЬКІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ ГОЛОКОСТУ

Мельнічук Н. В.

аспірантка кафедри історії та культури України,

ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький дПу

імені Григорія Сковороди”

(Україна, Переяслав-Хмельницький)

Аналізується термінологічний апарат, який використовується в сучасній історичній науці для вивчення проблем політики Голокосту, яка проводилася нацистською Німеччиною на окупованих теренах України.

Ключові слова: Голокост, геноцид, євреї, окупаційний режим, нацизм.

історичний голокост термін геноцид

Будь-яка галузь науки передбачає наявність усталеного й загальноприйнятого дефініційного апарату. Цей фактор визначає “зрілість” певного наукового напряму досліджень. Тому, слід розглянути які терміни використовувалися, а подекуди, для наукового осмислення й вивчення тих трагічних для єврейської спільноти подій, використовуються й сьогодні.

Відразу зазначимо, що термінологія теми Голокосту не є інтелектуальним продуктом вітчизняного наукового дискурсу, а увійшла в українську гуманітаристику ззовні, у тому числі й з Ізраїлю. Цьому сприяло й те, що трагічна доля євреїв в роки Другої світової війни радянськими істориками практично не вивчалася, а тому, термінологічний базис вже був підготовлений зарубіжними дослідниками й інтегрувався у вітчизняну науку починаючи з 90-х рр. ХХ ст. практично в готовому вигляді. Окремі поняття цієї теми визначені в довіднику О.Гісема та О.Мартинюка [1]. Але, немало із цих понять усе ще потребують уточнення та доопрацювання науковцями.

Базисною, вихідною дефініцією, яка застосується практично усіма дослідниками є “геноцид” - цілеспрямовані дії з метою знищення повністю або частково окремих груп населення чи цілих народів за національними, етнічними, расовими або релігійними мотивами. Вперше його в 1943 р. вжив американський юрист Р.Лемкін. Після видання його книги “Основное правило в Европе”, термін отримав широкого поширення, а згодом перетворився на юридичне поняття [2, с. 345]. Сам термін, здебільшого для показу злочинів гітлерівців в окупованій країні широко застосовувався радянськими науковцями.

Термін набув значного поширення як в історичній науці, так і в юридичній практиці. Але, він мав суто інтернаціональне забарвлення і на думку ізраїльських вчених не передавав усього трагізму ситуації, в якій опинився єврейський народ. Тому група ізраїльських, європейських та американських вчених запропонувала до вживання ще кілька термінів: Голокост, Шоа та Катастрофа. Останні два терміни найбільш вживані науковцями Ізраїлю.

Слово Голокост в перекладі із грецької означає всеспалення, принесення жертви Богу шляхом її спалення. Івритський термін Шоа - означає велике лихо, нещастя. В українській науці більш застосовуваним виявився термін Голокост, хоч інколи зустрічаються як геноцид так і Катастрофа. А найбільш часто терміни геноцид та Голокост вживаються як дефініції синонімічного ряду. В окремих монографіях на одній сторінці можна зустріти як означення Голокосту так і Катастрофи [3, с. 34]. Подекуди, при вивченні подій Голодомору 1932-1933 рр. в Україні застосовується й словосполучення - український Голокост. У цілому, цей підхід в гуманітаристиці не вітається.

І.Щупак, пропонує застосовувати поняття “Шоа”, оскільки, з контексту Резолюції Генеральної Асамблеї ООН №60/7 “Пам'ять про Голокост” (1 листопада 2005 р.), де говориться про “Голокост, що призвів до винищення однієї третини євреїв і незліченої кількості представників інших меншин” (тут і далі - переклад автора) випливає, що Голокост був спрямований не тільки проти євреїв, а й проти інших спільнот. Це підтверджується у Посланні з приводу Міжнародного дня пам'яті жертв Голокосту Генерального Секретаря ООН Пан Гі Муна 27 січня 2009 р. Отже, на думку І.Щупака термін “Голокост”, що протягом багатьох років вживався на позначення саме єврейської трагедії, на сьогодні видається не досить чітко визначеним і часто використовується до нацистського геноциду взагалі. Саме тому більш прийнятним поняттям, що характеризує гітлерівську політику і практику винищення євреїв під час Другої світової війни, є термін “Шоа” (з івр. - “катаклізм, катастрофа, зазвичай неочікувана”). Цим поняттям варто користуватись і щодо нацистського “остаточного вирішення єврейського питання” на теренах України; у певному контексті поняття “Голокост” та “Шоа” можна використовувати як синоніми - зазначає дослідник.

Він вважає, що такий підхід засвідчує безпрецедентність цього явища світової історії, адже, вперше в історії найважливішим елементом державної політики великої світової держави - Німеччини - стала політика тотального фізичного винищення цілого народу - євреїв. Антисемітизм (поряд з ідеєю світового панування) став ідеологічним стрижнем гітлерівського режиму навіть попри ту шкоду, якої він завдавав економіці нацистської Німеччини та боєздатності її армії [4, с. 403].

Розглядаючи релевантність подій на Волині в 1943 р. та Голокосту, І. Щупак, проаналізувавши позиції зарубіжних вчених виділяє сутнісні характеристики геноциду євреїв. Вони полягали в наступному:

“непрактичний” характер тотального винищення євреїв; наявність потужного державного механізму;

безпрецедентність масштабів Голокосту, який був Голокост був важливим елементом світової війни, а вся Європа тою чи іншою мірою стала його ареною [5, с. 126-129].

О. Бежан пояснює чому одночасно із поняттям “Голокост” дослідники часто застосовують означення “геноцид”. Під терміном “геноцид” вона розуміє ряд спланованих акцій, що націлені на використання рис народу, означаючих його своєрідність, то приховане знищення цілої нації за таких умов існування національної політики теж передбачається. З

Голокостом також асоціюють і слово “антисемітизм” як різновид національної нетерпимості, ворожого ставлення спочатку до євреїв, а потім і до інших “малих народів” [6, с. 254].

Засвідчимо наявність ще однієї позиції у визначенні поняття “геноцид”, яка належить М.Гону. В сучасній вітчизняній науці широкого розповсюдження набув термін “геноцид”, законодавчо закріплений Конвецією ООН 9 грудня 1948 р. Її положення сформульовані на основі осмислення масового знищення євреїв Європи в роки Другої світової війни - Голокосту. Згідно статті другої цього документу елементами геноциду є: 1 - убивство членів етнічної, національної, расової чи релігійної групи; 2 - нанесення їх представникам важких тілесних ушкоджень чи розумового розладу; 3 - навмисне створення життєвих умов, які розраховані на повне чи часткове фізичне знищення групи; 4 - заходи, розраховані на запобігання дітонародження в їх середовищі; 5 - насильне переміщення дітей з однієї групи в іншу. Названі складові геноциду, як зазначає М.Гон дають підстави стверджувати, що його об' єктом є групи, які вирізняються з-поміж інших спільним походженням (національністю, расою) чи віросповіданням [7, с. 305, 306].

Геноцид - не самоціль, стверджує дослідник. Мотивація дій убивць полягає не в матеріальному збагаченні (хоча нерідко не виключає й цього компоненту), здобутті тих чи інших дивідендів чи преференцій, а зводиться до наміру скоригувати існуючу полікультурність чи конфесійне розмаїття згідно власної уяви про “правильний” світ. Відтак з тими, кого обвинувачують у перешкоджанні його постанню/функціонуванню, пов' язується безпосередня відповідальність за існуючий статус-кво. Ці твердження поєднуються із стереотипом про “перевагу” власної групи над іншими, “месіанство”, винятковість. Расово “чужий”, етнічно чи конфесійно “інший” перетворюється в безпричинно винного, об' єкт, на який спрямовується керована політичними елітами агресія [7, с. 312].

Ф.Левітас та А.Подольський у своїх дисертаційних дослідженнях, які стали першими працями цього кваліфікаційного рівня на пострадянському просторі, застосовували поняття “ендльозунг” та “юденфрай” [8; 9; 10]. Але вони через їх дослівний переклад із німецької мови у сучасній науці не прижилися, і від них сьогодні фактично відмовилися. Під “ендльозунгом” розумілося словосполучення “остаточне розв'язання” або “остаточне вирішення”. До речі, особливої різниці між цими перекладами із німецької немає, і вони застосовуються як синоніми для зображення нацистської політики щодо євреїв. Так само склалося із поняттям “юденфрай” - “вільний від євреїв”, або як зазначає Ф.Левітас - “чистий від євреїв”. Але нині, ці поняття, в їх німецькому прочитанні застосовуються вкрай рідко. А.Подольський у дисертаційному дослідженні взагалі вживає як поняття “ендльозунг”, “юденфрай”, так і Голокост, Шоа, Катастрофа та “остаточне розв'язання”.

О. Гончаренко, визначивши відмінний від решти населення окупованих територій України правовий і соціальний статус, вважати, що між Голокостом і геноцидом існує суттєва відмінність, яка полягала в тому, що лише євреї знищувались в тотальному вигляді за відсутності будь-яких ознак вчинення ними правопорушень. Тому, на його погляд, поняття Голокост і геноцид не є тотожними. Голокост є окремою складовою більш загального поняття геноцид [11, с. 113, 115].

Н.Сугацька проаналізувавши основний поняттєво-категоріальний апарат, який є загальноприйнятим у сучасній вітчизняній та зарубіжній історіографії Голокосту, констатує, що поширеними є поняття геноцид, Шоа, Катастрофа, Хурбан, Юдеоцид, Аушвіц, “остаточне вирішення єврейського питання”, але найбільш поширеними і зрозумілими для дослідників залишаються поняття геноцид та Голокост [12, с. 405].

Таким чином, в сучасній вітчизняній науці широко використовуються терміни Голокост, Шоа, Катастрофа, геноцид. В останньому випадку до нього додається національна складова. У результаті, - в наукових дослідженнях з'явилося означення “геноцид єврейського народу”. Але, усе ж більшість дослідників використовують ці поняття як синонімічні.

Список використаних джерел

1. Голокост в Україні (1941-1944): словник-довідник / Укр. центр вивчення історії Голокосту; Дім Анни Франк (Амстердам, Нідерланди); авт.-упорядн.: О.В. Гісем, О.О. Мартинюк. - Вид. 2-е, випр. і доп. - К. : Сфера, 2007. - 100 с. - (Серія “Українська бібліотека Голокосту”).

2. Розенблат Е. Основные проблемы терминологии темы Холокоста / Е.Розенблат // Одиннадцатая Ежегодная международная конференция по иудаике. Часть 1. - М., 2004. - С.335-350.

3. Шитюк М., Сугацька Н. Геноцид проти євреїв Південної України в роки німецько-румунської окупації (1941-1944 рр.) / М.Шитюк, Н.Сугацька. - Миколаїв, 2008. - 154 с.

4. Щупак І. Трагедія євреїв України / І.Щупак // Національне питання в Україні ХХ - початку XXI ст.: історичні нариси / [ред. рада: В.М.Литвин (голова), Г.В.Боряк, В.М. Даниленко та ін.; відп. ред. В.А. Смолій; авт. кол.: О.Г.Аркуша, В.Ф.Верстюк, С.В.Віднянський та ін.]. - К. : Ніка-Центр, 2012. - 592 с.

5. Щупак І. До дискусії щодо характеру Волинської трагедії як геноциду та співставлення її з Голокостом / І.Щупак // Проблеми історії Голокосту: науковий журнал. - Дніпропетровськ: Інститут “Ткума”, 2013. - Вип.6. - С.125-142.

6. Бежан О. А. Сучасне сприйняття Голокосту: Захід - Схід (огляд літератури) / О.А.Бежан // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. Серія: Філологія. - Харків: Видавництво ХНУ ім. В.Н.Каразіна. - 2012. - Вип.64.- С.254-260.

7. Гон М. Геноцид: сутність явища та його суб'єкти / М.Гон // ХХ століття - етнонаціональний вимір та проблеми Голокосту: збірник наукових праць за матеріалами міжнародної науково-практичної конференції, Житомир, 22-23 жовтня 2010 р. - Дніпропетровськ: Вид-во Центр “Ткума”, 2011. - С.304-313.

8. Левітас Ф.Л. Євреї України в роки другої світової війни. Автореф. дис... доктора історичних наук. - К., 1997. - 33 с.

9. Левітас Ф. Євреї України в роки другої світової війни / Ф.Левітас. - К. : Вирій, 1997. - 272 с.: іл.

10. Подольський А.Ю. Нацистський геноцид щодо євреїв України (1941-1944 рр.): Дис... канд.іст. наук: 07.00.05 / НаН України, Інститут національних відносин і політології. - К., 1996. - 171 с.

11. Гончаренко О.М. Голокост на території Київщини: загальні тенденції та регіональні особливості (1941-1944 рр.): Дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / Черкаський національний університет імені Б.Хмельницького. - К., 2005. - 236 арк.

12. Сугацька Н. До питання термінології проблеми Голокосту та підходів до оцінки цього явища / Н.Сугацька // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - Запоріжжя: Просвіта, 2007. - Вип.ХХІ. - С.402-405.

Размещено на Allbest.ru