Виробниче навчання учнів шкіл української Радянської Соціалістичної Республіки у 1950-1960-х роках: деякі аспекти проблеми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Виробниче навчання учнів шкіл української PCP у 1950-1960-Х роках: деякі аспекти проблеми

Лаврут О.О.,

кандидат історичних наук, доцент, в.о. ректора, Донецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти (Україна, Слов'янськ)

Підготовка учнів до дорослого життя є однією із складових освітнього процесу. Особливу увагу варто звернути на період 1950-60-х років, коли експериментальна діяльність такого спрямування стала поширюватись на всі загальноосвітні школи УРСР. Процес виробничого навчання на підприємствах складався з ознайомлення з типовими групами технологічних процесів, виробничої спеціалізації і самостійної роботи.

Дослідники досить повно висвітлили обране питання, проте деякі аспекти з них потребують конкретизації та нових акцентів, що і є метою нашого дослідження. Реалізувати її допоможуть виконання таких завдань: вивчення історіографічної спадщини проблеми; конкретизація форм виробничого навчання; аналіз особливостей регіонального характеру; окреслення перспектив дослідження.

У другій половині минулого століття радянський уряд звертав особливу увагу на трудове виховання, що мало, безумовно, позитивні наслідки. 24 грудня 1958 р. був прийнятий «Закон про зміцнення зв'язку школи з життям і про подальший розвиток системи народної освіти в СРСР». Тут зазначалось, що навчально-виховна робота у восьмирічній школі має бути побудована на поєднанні вивчення основ наук, політехнічного навчання і трудового виховання, широкого залучення школярів до доступних у їх віці форм суспільно корисної праці.

1959 року виробниче навчання було введене в усіх середніх школах УРСР. Навчально-матеріальною базою стали виробничі цехи підприємств, навчально-- дослідні господарства колгоспів та радгоспів, навчально-виробничі майстерні, дослідницькі лабораторії, медичні, торгівельні установи, установи сфери обслуговування тощо. Поряд із позитивними характеристиками виробничого навчання залишались і негативні, котрі полягали у більш тіснішому зв'язку теоретичного і практичного матеріалу, підготовці кадрів різних профілів згідно із потребами у них, ширшому залученні фахівців, експлуатації машинотракторного парку, поліпшенні матеріальної бази, збільшенні зарплатні вчителів виробничої праці, котра б наближалась до зарплатні вчителів середніх шкіл, забезпеченні підручниками за спеціальними предметами. Перспективою нашого дослідження може стати систематизація та поглиблення знань з розвитку освіти зазначеного періоду.

Ключові слова: учні, навчання, виробниче навчання, навчально--матеріальна база, зв'язок, установи, підприємства, заклади, господарства, майстерні.

освітній історіографічний спадщина школа

Підготовка учнів до дорослого життя є однією із складових освітнього процесу. Практична спрямованість його є важливою передумовою становлення майбутнього фахівця. Досвід минулих років є повчальним у цьому плані. Особливу увагу варто звернути на період 195060-х років, коли експериментальна діяльність такого спрямування стала поширюватись на всі загальноосвітні школи УРСР. Питання, пов'язані із виробничим навчанням стали темою дослідження не лише істориків, але й інших категорій вчених. Перші - доробки аналітико- синтетичного спрямування [1], акцентують увагу на витоках виробничого навчання, ґрунтовний фактаж цього питання [2].

Якщо розглядати його з педагогічної точки зору, то вчені характеризують понятійний апарат, методологічне забезпечення [3, с. 30-38]. Вони поняття виробничого навчання розглядають як процес і навчальний предмет у системі професійної підготовки [4]. Воно вважається складником професійної освіти; підготовкою, перепідготовкою та підвищенням кваліфікації робітників безпосередньо на виробництві; частиною трудового навчання, виховання і професійної орієнтації в середніх загальноосвітніх школах [5]. Виробниче навчання включає в себе теоретичну та практичну частину [6]. Його основу становлять загальноосвітні, загальнотехнічні та спеціальні знання, професійні вміння та навички [7]. Як наголошують фахівці, процес виробничого навчання на підприємствах складається з ознайомлення з типовими групами технологічних процесів, виробничої спеціалізації і самостійної роботи. Виробниче навчання здійснювалось за трьома етапами: підготовчим (заняття в майстернях тощо), основним (спеціалізація учнів) та заключним (самостійне ведення технологічного процесу). Але, незважаючи на вагомі переваги, система має низку суттєвих недоліків, а саме: можливість використання переважно в умовах, які потребують високого рівня матеріально-технічного оснащення виробництва, використання окремих приладь, що не дає змоги сформувати цілісну систему професійних умінь, а отже, не забезпечує можливість виробничої діяльності на рівні професійної майстерності з перших днів самостійної трудової діяльності [8]. Серед авторів - М. Я. Антонець, який охарактеризував законодавчі та нормативно-правові засади виробничого навчання в школах Української РСР у 1950-1980-ті рр. Його доробки присвячені змісту, формам виробничого навчання [9]. Автор зупинився і на гендерному аспекті проблеми, де виділив сільськогосподарський, промисловий профілі й сферу послуг. Особливу увагу зосередив на діяльності хлопців-старшокласників, котрі вивчали холодну обробку металів, будівельну справу, електро- і радіозв'язок; рільництво, механізацію, плодоовочівництво тощо. М. Я. Антонець акцентує на позитивному та ціннісному ставленні школярів до праці та її надбань в процесі виробничого навчання [10]. Вивчення основних етапів трудової підготовки школярів у другій половині ХХ століття, підготовки молоді до праці в ході позаурочної, позашкільної діяльності і суспільно корисної роботи, діяльності учнівських навчально-виробничих бригад розкриває Н. В. Слюсаренко [1, с. 112-113]. Він зазначав, що у 50-ті роки ХХ століття виникла нова форма організації трудової підготовки молоді - учнівська виробнича бригада, яка швидко стала ефективним засобом як трудового виховання та навчання, так і організації виробничої праці школярів загальноосвітніх шкіл. Автор детально вивчив питання, особливо його регіональний аспект. Херсонщина стала тією областю, якій дослідник це присвятив. Зокрема, у полі зору автора стало висвітлення питань допрофесійної і професійної підготовки школярів, їх знайомства із новими технологіями вирощування сільськогосподарських культур, обслуговування сільськогосподарської техніки, уроків авто- та тракторної справи, операторів машинного доїння, створення майстерень для обробки тканин, харчових продуктів тощо [1, с. 115-116]. Тобто, дослідники досить повно висвітлили обране питання, проте деякі аспекти з них потребують конкретизації та нових акцентів, що і є метою нашого дослідження. Реалізувати її допоможуть виконання таких завдань: вивчення історіографічної спадщини проблеми; конкретизація форм виробничого навчання; аналіз особливостей регіонального характеру; окреслення перспектив дослідження. Джерелами до написання нашої статті стали матеріали архівів, які дозволили на прикладах продемонструвати реальну картину питання [11].

У другій половині минулого століття радянський уряд звертав особливу увагу на трудове виховання, що мало, безумовно, позитивні наслідки. Одним із елементів цього стало виробниче навчання. Н. В. Слюсаренко виділяє чотири етапи трудової підготовки школярів у другій половині ХХ століття, серед яких: 1) початок 1950 - 1958 рік, який характеризується запровадженням трудової підготовки у навчально-виховний процес шкіл (спочатку на рівні експериментів); 1959-1966 роки - поширення трудової підготовки, активізація виробничого навчання та його відміна у старших класах; 1967-1987 рр. - цілеспрямоване формування системи трудової підготовки школярів; з 1988 р. - зниження уваги до зазначеного питання. Ми приділили особливу увагу другому, що був пов'язаний із прийняттям 24 грудня 1958 р. «Закону про зміцнення зв'язку школи з життям і про подальший розвиток системи народної освіти в СРСР». Тут зазначалось, що навчально-виховна робота у восьмирічній школі має бути побудована на поєднанні вивчення основ наук, політехнічного навчання і трудового виховання, широкого залучення школярів до доступних у їх віці форм суспільно корисної праці. Тому, Рада Міністрів СРСР мала здійснити заходи зі зміцнення матеріальної бази шкіл, ліквідації багатозмінності занять, організації виробничого навчання, надання старшокласникам навчальних місць для проходження професійного навчання та виробничої практики [1, с. 6-7].

1959 року виробниче навчання було введене в усіх середніх школах УРСР. На цьому етапі на перший план вийшли питання трудового навчання і виховання школярів. Як зазначали дослідники зміст і характер виробничого навчання, співвідношення теорії і практики, чергування періодів навчання і праці залежали від профілю професійної підготовки старшокласників і від особливостей місцевих умов. Навчально- матеріальною базою стали виробничі цехи підприємств, навально-дослідні господарства колгоспів та радгоспів, навчально-виробничі майстерні, дослідницькі лабораторії, медичні, торгівельні установи, установи сфери обслуговування тощо. Професійна підготовка старшокласників відбувалась за програмами, котрі затверджувались Міністерством освіти УРСР. Проте траплялись випадки внесення змін у них за поданням шкіл. Підготовка старшокласників з немасових професій та спеціальностей проходила за програмами, що спільно розроблялись школами та підприємствами чи установами, де проходило таке навчання, погоджуючи їх із Міністерством освіти колишньої республіки та відповідними відомствами. 1960 року у школах УРСР вивчалось понад 150 різних виробничих спеціальностей [10].

Ці питання обговорювались на багатьох нарадах працівників освіти, районних депутатів трудящих. Приймались рішення щодо підвищення ефективності трудової підготовки, зв'язку із життям, продуктивної праці, створення матеріально-технічної бази навчальних майстерень, удосконалення виробничого навчання, підвищення кваліфікації учителів. Це підтверджують різні звітні документи, серед яких - довідки, доповіді, рішення, директивні вказівки [1, с. 7].

Так, довідка про стан виробничого навчання в школах Мар'їнського району Донецької області у 1960/61 навчальному році повідомляла про наступне. У районі працювали 13 середніх шкіл, де отримували освіту 6.555 учнів, у тому числі 866 учнів, які навчались у 8 - 10 класах (кількість класів - складала 37). Виробниче навчання відбувалось у всіх закладах. У двох школах - на базі промислових підприємств та колгоспів, де працювали 113 учнів четвертих класів. Їх профілі були різними: токарський, автослюсарний, плодоовочевий та інші. Виробниче навчання учні проходили не лише на базах колгоспів та радгоспів, а й на власних. Тут 369 осіб із 20 класів 11 шкіл вивчали тракторну, комбайнерну, столярну, плодоовочеву справу, садівництво й скотарство [11, арк. 153-156зв].

Школи були закріплені за підприємствами. Так школи м. Мар'їнки проходили навчання у колгоспі імені «Ілліча», який для них виділив 75 гектарів саду, 11 гектарів винограду, 35 - овочевих культур. А радгосп «Паризька комуна» - теплицю, загальною площею 33 м2, земельні угіддя, машинотракторний парк, тваринницькі ферми. Власне школи мали 2,8 гектари саду і 2,5 - огороду. Виробниче навчання забезпечували викладачі, які мали спеціальну освіту, сільськогосподарську, та були вчителями-предметниками (біології, хімії тощо).

метою підвищення політехнічного рівня вчителів організовувались гуртки з вивчення машин, слюсарної, столярної справ, плодоовочівництва, рослинництва. Серед них також проводилась і відповідна методична робота [11, арк. 157-158зв].

В урочній системі обов'язково наголошувалось на зв'язку навчання із досягненнями техніки, застосовувалась інтеграція різних предметів, наприклад креслення та геометрії, що мало сприяти обізнаності та «...більш точній діяльності учнів». «Навчальна, виробнича практика відбувалась груповими і бригадно- індивідуальним методом». Учні 7 - 9 класів об'єднувались у бригади, ділячись на ланки відповідно спеціальностям, якими оволодівали у школах. З метою керівництва бригад, створювалась рада, до складу якої входив бригадир (учень), директор школи, агроном колгоспу та ланковий. Кожному працівнику видавалась трудова книжка. Норма виробітку складала 65-70% від норми дорослого колгоспника при рівній оплаті всіх учасників ланки та бригади. Кожен за весняно-літній період мав відпрацювати 25 днів, протягом яких учень здійснював агрономічний догляд за 7 гектарами кукурудзи та соняшника, 15 гектарами саду, 3 гектарами винограду, мав вигодувати 70 голів телят, 85 курчат, прополоти гектари кукурудзи та соняшника. Учні за свою роботу отримували матеріальне заохочення. Їх заробіток складав тисячі карбованці, які розподіляли на колективні екскурсії до Києва та цікавих місць рідного краю [11, арк. 159-160 зв].

У 1959 р. у районі організували 9 виробничих бригад у складі 522 осіб, які виростили 18,2 тисяч курчат, 480 кролів, 352 телят, додатково посадили близько 20 тисяч саджанців плодових дерев та овочів. У кінці 1958/59 навчального року у районі створена комісія з присвоєння відповідної кваліфікації. Вона допустила до іспитів 135 учнів, які мали такі оцінки: «5» - 49 осіб, «4» - 49, «3» - 35, «2» - не було. В цілому успішність у класах з виробничим навчанням досягала 93% (у наступному - 1959/60 навчальному році - 96%) [11, арк. 161-163 зв].

Додаток до наказу Міністра освіти УРСР від 26 грудня 1963 р. зазначив про виконання завдань з підготовки трактористів для роботи у колгоспах та радгоспах в загальноосвітніх школах Української РСР на 1964 рік. Зокрема, у Донецькій області їх нараховувалось 470 (у 11 класах) [11, арк. 70зв]. У переліку підприємств хімічної промисловості, де мали працювати навчальні цехи для виробничого навчання учнів у середніх школах протягом 1964 р. зазначалось про функціонування у Донецькому раднаргоспі таких підприємств: Лисичанського хімічного комбінату із 180 робочими місцями на зміну, Рубіжанського хімічного комбінату із 150 місцями, Горлівського азотно-тукового заводу із 90 місцями, Слов'янського содового комбінату, Донецького заводу хімічних реактивів, Сєверодонецького заводу гумотехнічних виробів із 50 місцями відповідно [11, арк. 16зв].

Відповідно до навчальних планів та програм у 1964 р. проводилась літня навчально-виробнича практика учнів 9 - 10 класів. З метою поліпшеного управління сільськими школами Міністерство освіти УРСР рекомендувало закінчити планування практики не пізніше 5 квітня. У планах - передбачити широке впровадження комплексної механізації, хімізації, дослідної діяльності щодо вирощування кукурудзи, зернових, зернобобових культур, овочів. Наголошувалось на необхідності проведення культурно-масових та фізкультурно- оздоровчих заходів серед учнівської молоді; організувати соціалістичні змагання між бригадами. Тому, у травні провели обласний дводенний семінар-практикум за участю інспекторів районних відділів освіти, завучів з виробничого навчання [11, арк. 31зв].

Поряд із позитивними характеристиками виробничого навчання залишались і негативні, котрі полягали у більш тіснішому зв'язку теоретичного і практичного матеріалу, підготовці кадрів різних профілів згідно із потребами у них, ширшому залученні фахівців, експлуатації машино-тракторного парку, поліпшенні матеріальної бази, збільшенні зарплатні вчителів виробничої праці, котра б наближалась до зарплатні вчителів середніх шкіл, забезпеченні підручниками за спеціальними предметами [11, арк. 164зв].

Отже, виробниче навчання учнів загальноосвітніх шкіл Української РСР стало важливою складовою освітнього процесу зазначеного періоду. Воно ще раз продемонструвало важливість долучення підростаючого покоління до різних видів діяльності, формування позитивного ставлення до праці. Поряд із цими позитивними моментами залишались і негативні. Перспективою нашого дослідження може стати систематизація та поглиблення знань з розвитку освіти зазначеного періоду.

Список використаних джерел

1. Слюсаренко Н. В. Організація трудової підготовки учнів на Херсонщині (друга половина ХХ століття): Навч. посіб. / Н. В. Слюсаренко. - Херсон: Айлант, 2006. - 132 с.

2. Лобода С. М. Педагогічна творчість учителя на шпальтах вітчизняної преси ХХ століття: протистояння ідей: монографія / С. М. Лобода; Луган. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - Луганськ, 2010. - 503 с.

3. Гупан Н. М. Нові підходи до висвітлення історії освіти в Україні в дослідженнях першої половини 90-х років ХХ ст. / Н. М. Гупан // Наук. вісн. Південноукр. держ. пед. ун-ту ім. К. Д. Ушинського. - О., 2000. - Вип.12. - С.30-38.

4. Головко С. Г. Наукові засади розвитку творчої пізнавальної діяльності учнів у вітчизняній педагогіці (20-ті - середина 80-х років ХХ ст.): Автореф. дис... канд. пед. наук / С. Г. Головко; Луган. нац. пед. ун-т ім. Т. Шевченка. - Луганськ, 2006. - 20 с.

5. Петренко О. Б. Гендерний вимір шкільної освіти в Україні (ХХ століття): монографія / О. Б. Петренко; Рівнен. держ. гуманіт. ун-т. - Рівне, 2010. - 530 с.

6. Кузьменко В. В. Теоретико-методичні підходи до формування в учнів наукової картини світу в школах України (ХХ століття): монографія / В. В. Кузьменко. - Херсон: РІПО, 2010. - 463 с.

7. Олеярник О. В. Розвиток ідеї професійної спрямованості навчання старшокласників у вітчизняній педагогічній думці (50-80 рр. ХХ ст.): автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.01 /

8. О. В. Олеярник; Кіровоград. держ. пед. ун-т ім. В. Винниченка. - Кіровоград, 2009. - 20 с.

9. Теорія і методика професійної освіти [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://pidruchniki.com/1685030355081/ pedagogika/virobniche_navchannya_yogo_zvyazok_teoretichnimi_ zanyattyami_navchannya_maysternyah_navchalnih_zakladiv

10. Антонець М. Законодавча і нормативно-правова база виробничого навчання в школах Української РСР (50-80-ті роки ХХ ст.) / М. Антонець // Рідна школа. - 2013. - №3. - С.32-36. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/ rsh_2013_3_7.pdf

11. Антонець М. Я. Зміст диференціації виробничого навчання для хлопців-старшокласників за професіями і спеціальностями в школах Української РСР (1958-80-ті рр. ХХ ст.) / М. Я. Антонець // Педагогічний альманах. - 2014. - Вип.23. - С.254-259. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.irbis-nbuv. gov.ua/cgibin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21 DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF = 10&S21CNR=20&S21STN= 1&S21FMT = ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_ S21STR=pedalm_2014_23_43

12. Державний архів Донецької області. - Ф.Р.2852. - Оп.1. - Спр.249.

Размещено на Allbest.ru