Життя імператора Нерона

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний транспортний університет

Реферат

На тему «Життя імператора Нерона»

Виконав студент групи ФП-I-2

Хейлик Дмитро Андрійович

Перевірила викладач

Косіцька О.М.

Київ, 2015

Зміст

Вступ

Розділ 1. Народження і дитинство

Розділ 2. Правління

Розділ 3. «Злодіяння»

Висновок

Список літератури

Вступ

Нерон Клавдій Цезар Август Германік(Nero Claudius Caesar Augustus Germanicus), при народженні Луцій Доміцій Агенобарб(Lucius Domitius Ahenobarbus). Народився 15 грудня 37 року у місті Анціум - провінція Італія. П'ятий, останній імператор Римської імперії із династії Юліїв-Клавдіїв. Мав купу інших статусів: принцепс Сенату, трибун (Tribuniciae potestatis), Батько Вітчизни (Pater patriae), Великий понтифік (Pontifex Maximus). Також відмітився в історії як возник, олімпійський чемпіон, актор, співак, поет. Також запам'ятався як соціопат, котрий безжалісно вбивав найкращих з римлян. Може здатись, ніби він любив страти, але ж насправді все було навпаки, і Нерон ненавидів вигляд крові і навіть вважав гладіаторські бої розвагою для нижчого стану суспільства. На початку свого імператорства був чесним і гарним політичним діячем, і лиш згодом почав проявляти жорстокість. Загалом Нерон був нормальним правителем, але через неоднозначність своїх діянь в історії здобув недобру славу.

Розділ 1. Народження і дитинство

Батьками Нерона були Гней Доміцій Агенобарб та його дружина Юлія Агріппіна (Агріппіна Молодша). За батьківською лінією Луцій Доміцій Агенобарб (ім'я Нерона при народженні) відносився до древнього плебейського роду Доміціїв. Його рід поділявся на два сімейства -- Кальвінів та Агенобарбів. Агенобарби (рудобородий) мали родову ознаку -- руду бороду. За материнською лінією майбутній імператор був родичем Тиберія (Агріппіна була донькою Германіка, який доводився Тиберію небожем і названим сином).

Луцій Доміцій Агенобарб народився 15 грудня 37 року року неподалік від Рима -- в місті Анціум, в районі Лаціум та Кампанія, що в центральній Італії Римським імператором на той час був Калігула, рідний брат матері Луція.

За свідченнями античних істориків, у відповідь на привітання друзів з народженням первістка батько Нерона відповів, що від його шлюбу з Агріппіною не може народитися нічого, крім горя і жаху для людства Севтоній пише, що імператор Калігула у відповідь на прохання сестри вибрати ім'я для сина, назвав немовля Клавдієм, оскільки дядько імператора Клавдій був посміховиськом всього двору. Утім, це свідчення не відповідає дійсності, оскільки при народженні Нерон отримав ім'я Луцій Доміцій Агенобарб, а Клавдієм його нарекли вже після усиновлення імператором Клавдієм.

Мати Луція Доміція більшу частину часу проводила при дворі брата, з яким мала дуже добрі стосунки. Нерон же в цей час жив разом з батьком на його віллі між Анцієм і Римом. 39 року Агріппіна разом із сестрою Юлією Лівіллою була звинувачена у змові проти імператора з метою його повалення. Їхнього спільника і коханця Марка Ліпіда стратили, а сестер відправили у заслання, де вони жили у поганих умовах. Наступного року помер від хвороби батько Луція Доміція, тож його малолітній син у той час жив у своєї тітки Доміції Лепіди у великій бідності.

Після убивства Калігули 41 року до влади прийшов його дядько Клавдій. Він повернув із заслання племінниць. Становище Агріппіни у той час було складним, адже усі її маєтки привласнив собі покійний брат, а її чоловік помер. Клавдій організував їй шлюб із консулом Гаєм Кріспом, який був багатий і набагато старший за Агріппіну. 47 року Крісп помер, у Римі ходили чутки, що це була справа рук Агріппіни. Після себе він залишив величезний спадок, який перейшов до Агріппіни і Нерона.

Дружина Клавдія Валерія Мессаліна бачила в малому Нероні супротивника її сину Британніку в боротьбі за трон імператора. Светоній пише, що ходили чутки, за якими Мессаліна навіть підсилала до підлітка убивць, які б мали задушити його під час обіднього сну, але вони злякалися, побачивши зміїну шкіру біля узголов'я ліжка.

Розділ 2. Правління

25 лютого 50 року Клавдій після смерті своєї дружини Мессаліни одружився зі своєю племінницею Агріппіною Молодшою і присвоїв їй титул Августи (імператриці). Він усиновив її сина від першого шлюбу Луція Доміція Агенобарба, котрий прийняв ім'я Нерон Клавдій Цезар. Цим усиновленням відсувався від трону рідний син Клавдія Британнік. Щоб прискорити прихід до влади свого сина, Агріппіна отруїла Клавдія грибами і 13 жовтня 54 року той помер.

До 62 року юний імператор залишався під впливом префекта преторіанців Секста Афранія Бурра і свого наставника Луція Аннея Сенеки, що орієнтували його на зближення із сенатом. Нерон обіцяв узяти за зразок правління свого предка Октавіана Августа. Він також підлестив сенату і консулам заявляючи, що ті могли б дійсно правити державою як в часи республіки.

Спочатку правління Нерона було цілком адекватне. Уряд ужив заходів для наведення суспільного порядку, для боротьби проти фальшивомонетників і реформував методи формування скарбниці. Провінції було звільнено від сплати величезних грошових сум на проведення гладіаторських виступів. У 54 році дозволив повернутися в Рим євреям вигнаним звідти 49 року. Сам Нерон, подорослішав, серйозно зайнявся державними справами, особливо своїми суддівськими обов'язками, при здійсненні яких упроваджував корисні процедурні ідеї. Однак поступово під впливом лестощів та необмеженої влади імператор, його поведінка та правління змінилися.

Поступово Нерон почав виходити з під впливу оточення одночасно усе більше проявлялися його нестриманість, безмірне самолюбство та жорстокість. Першим він отруїв свого зведеного брата Британіка -- за легендою через то, що той мав кращий голос, хоч певно просто позбувався претендента на владу.

Ненавидів він і свою матір Агріппіну Молодшу. Спершу Нерон позбавив її всіх почестей і забрав варту, після чого вигнав з палацу. Три рази намагався отруїти, але Агріппіна попередньо приймала протиотруту. Тоді він видумав спеціальний корабель-пастку, і запросив Агріппіну на бенкет у Байї. Тацит присвятив цій події один зі своїх творів. Свинцева брила, що мала вбити Агріппіну застрягла в бильці ліжка, тож хоч корабель і розламався, але вона не потонула та змогла доплисти до берега де її однак все одно вбили.

Матеревбивство вважалося в Римі найтяжчим злочином. Як виправдання Нерон заявив сенату, що Агріппіна задумала замах на його життя і він був змушений піти на вбивство. У ті часи сенатори, що ненавиділи Агріппіну, як ворога батьківщини не сумували з приводу її кончини. Так само поставилося до цього населення і преторіанці.

У 62 році почався новий етап царювання: Сенека і Бурр пішли з політичної сцени. Спочатку Бурр помер від пухлини горла. На посаді префекта преторіанців його змінили напарники Феній Руф і Гай Софоній Тіґеллін, сицілієць, що заохочував шаленства імператора, і став його злим генієм. Сенека не міг ужитися з Тіґелліном і свавільним учнем, тому пішов у відставку, тим більше, що мав завдяки подарункам Нерона чималі статки. Попри відхід від політики в 65 році Нерон змусив філософа покінчити життя самогубством.

імператор нерон жорстокість правління

Розділ 3. «Злодіяння»

· Велика пожежа. В ніч з 18 липня на 19 липня 64 року у Римі почалась «Велика пожежа» -- вогонь, що спалахнув у центрі міста, не вщухав протягом тижня, що призвело до руйнації близько двох третин Риму. Вигоріло 10 районів міста з 14, згорів навіть імператорський палац. Через декілька днів після пожежі християн звинуватили в підпалі міста. Це стало приводом масових катувань і вбивств християн. Імператор Нерон ще скористався цією подією, щоб перебудувати місто -- було змінено планування, розширено вулиці, та розпочато будівництво нового «Золотого палацу». Через це деякі давні історики стверджують, що сам Нерон наказав підпалити місто. Втім сучасні дослідники схильні вважати, що це скоріш спроба політичних супротивників приписати кривавому тирану ще один гріх. Хоча Тацит і писав, що Нерон спеціально підпалив Рим, заради мистецтва(нібито Нерон під час пожежі декламував вірші про Трою), насправді ж він сам фінансував гасіння пожежі та потім будував бараки для потерпілих.

· Нерон і християни. Їх відносини можна було описати словом «ненависть». Нерон вважав християн нелюдьми, а ті у свою чергу розпускали чутки про садизм імператора. Таке відношення до християн було зрозумілим, на тий час це було більше схоже на секту, аніж на церкву, та й основними прихильниками християнства ставали не найрозумніші представники населення, через гарну ідею усепрощення. Також серед не найкращих діянь тогочасного християнства, було скупання майна та нерухомості у знедолених, що залишало без спадку багатьох. Деякі римські письменники казали, що Нерон почав репресії проти християн, щоб звалити на них чутки, що він підпалив Рим.

«И вот Нерон, чтобы побороть слухи, приискал виноватых и предал изощреннейшим казням тех, кто своими мерзостями навлёк на себя всеобщую ненависть и кого толпа называла христианами. Христа, от имени которого происходит это название, казнил при Тиберии прокуратор Понтий Пилат; подавленное на время это зловредное суеверие стало вновь прорываться наружу, и не только в Иудее, откуда пошла эта пагуба, но и в Риме, куда отовсюду стекается всё наиболее гнусное и постыдное и где оно находит приверженцев.» Тацит

Репресії проти християн в той час представляли собою страту у будь-якому її вигляді: страта руками гладіатора, кормління левам (Сhristianos ad leones -християн левам).

· Найвідоміші жертви Нерона. Агріпіна - мати Нерона. Вона діставала Нерона надмірною опікою, а також не давала повною мірою «розкритись» Нерону у політиці. Імператор приймав багато спроб вбити власну матір - замовляв її вбивство, намагався отруїти, навіть уві сні хотів забити її насмерть, але кожного разу терпів поразку. Останню його спроба була відправити матір у круїз на спеціально спроектованому кораблі, який розвалився посеред подорожі. Але і тут Агріпіна змогла викрутитись, у дитинстві вона займалась плаванням, тож пережила катастрофу, та виплила на берег, але Нерон вирішив перестрахуватись, і виставив військових на березі. Вони і вбили Агріпіну. Сенека - філософ і наставник Нерона. Правив Римом до того як Нерон постаршав і зміг зайнятись цим самостійно. Але Сенеці не сподобалось як імператор веде справи, і почав його критикувати, за що сам Нерон сильно порадив Сенеці вбити самого себе. Так і сталося, уся сім'я Сенеки закінчила життя самогубством.

Висновок

Не дивлячись на те, що Нерон вважається трохи слабшим Калігулою, все було не так. З дитинства Нерона Сенека травив його ідеєю про «ідеальну державу», тому перший пройнявся ідеєю монархізму і тиранії. Нерон був дуже культурною людиною, полюбляв мистецтво у будь-якому його вигляді, ставив вистави, замість гладіаторських боїв. Але населенню такий імператор не подобався, адже вони звикли до воюючих, агресивних управлінців, а танцюючі для них були шоком.

«Многие писатели повествовали о Нероне; одни из них, которым он оказывал благодеяния, из признательности к нему извращали истину, другие из ненависти и вражды настолько налгали на него, что не заслуживают никакого извинения. Впрочем, мне не приходится удивляться тем, кто сообщил о Нероне столь лживые данные, так как эти люди не говорили истины даже относительно предшественников его, несмотря на то, что они не имели никакого повода относиться неприязненно к ним и жили гораздо позже их.» Йосиф Флавій

А у зовнішній політиці він показав себе дуже добре. Укріпив владу на британських островах, і заладив парфянське питання. А погана слава була поширена загалом через наклепи християн, які дарма недолюблювали його.

Список літератури

Для реферату я використав матеріал сайтів

1. Вікідедія - Wikipedia.com - Нерон

2. Луркоморье - Lurkmore.to - Нерон

Размещено на Allbest.ru