Русько-норманські відносини

3.2 Відносини зі Скандинавією за часів Ярославичів

За часів правління триумвірату Ярославичів - Всеволода, Святослава Чернігівського та Ізяслава Київського - кількість контактів Київської Русі зі Скандинавією замітно зменщується. Не в останню чергу це пов'язано з періодом постійної нестабільності політичної влади на Русі аж до другого пришестя на київський престол Всеволода у 1078 році, а також зі смертю матері братів - Інгерди - у 1050 або 1054 роках, яка, по суті, була головною зв'язуючою ланкою у відносинах Києва з скандинавськими країнами у першій половині ХI століття.

Однак, певне поліпшення цієї дипломатичної ситуації складається вже за часів наступників Всеволода - Володимира Мономаха та Мстислава Володимировича Великого. Так, Володимир Мономах був одружений на Гіті Уесекській, дочці останнього англосаксонського короля Гарольда Годвінсона, та, що для нас більш важливо, племінниці Свена Естрідсона, короля Данії. Таким чином, Рюриковичі "старими" англійськими шляхами відновлювали династичні союзи зі Скандинавією.

Ще далі пішов син Володимира - Мстислав, якого, до речі, через спорідненість за лінією Гіти з Гаарольдом Годвінсоном, у західних джерелах називають за ім'ям свого діда по матері. Він, у свою чергу, проводивши власну шлюбну дипломатію накшталт свого пращура Ярослава Мудрого, борав північний вектор основними. Сам одружився у 1095 році на Христині, або Кристині, дочці шведського короля Інгі ( Інге) І, яка, до тогож, була його чотирьохюридною сестрою по лінії Едмунда Старого, сестра якого -відома нам Інгерда - була дружиною Ярослава Мудрого.

Щодо дітей, то з цього шлюбу їх вийшло десять, і саме діти з першого шлюбу були так чи інакше пов'язані зі скандинавськими корольвськими династіями. Ингеборга - старша дочка - була видана заміж за ярла Ютландії Кнуда Лаварда, який був сином датського короля Еріка І Доброго. У подальшому вона разом з чоловіком активно втручалася у боротьбу за датський престол, а після смерті Кнуда опікала його посмортного сина Вальдемара, яка назвала його на честь свого діда Володимира Мономаха,і він, до речі, вже як його інший пращур на ім'я Володимир, отримає прізвисько Великий.

Друга дочка Мстислава- Мальфріда - була дружиною двох королів - спочатку Сігурда І Норвезького, а потім - і Еріка ІІ Датського. У подальшому вона сама активно займалася шлюбною дипломатією, одруживши свого пасинка від Сігурда - Магнуса - з дочкою своєї сестри Ингеборги - Крістиною. Після смерті свого чоловіка вона переїзджає до Данії, де втручається у боротьбу Інгеборги і Кнуда проти Нільса, тодішнього датського короля. Сама вона згодом одружується з братом Кнуда - Еріком ІІ. Ондак, вже після смерті Еріка у 1137 році вона счезає з політичної арени Скандинавії.

Висновки

У контексті політичного простору серендньовічних країн Київська Русь як держава східних словян посідає значне місце. Однак, з усього різномаїття політичних векторів давньоруської дипломатії у Середні Віки найбільш повний спектр взаємовідносин просліджується у взаємозв'язках зі Скандинавією. У ході дослідницько - пошукової роботи було встановленно, що ці відносин набули свого поширення ще за часів Раннього Серендьовіччя, та, у порівнянні з країнами західної Європи, однозначно мали більш специфічний характер. Як і серед країн Заходу, так і на теренах слов'янських племінних утворень нормани зіграли ту чи іншу роль на подальший шлях державтоворення. Однак самі по собі характер стосунків був різним - ворогуюче становище франків, італійців та англосаксів з норманами дуже важко утотожнювати з положенням прибульців з Півночі на території Східної Європи. Не останню роль, звичайно, у цьому зіграли описані вище географічні та соціально- економічні фактори становища обох цих регіонів.

Акцентуючи увагу на тому, яку роль зіграли варяги на становлення державності у східних слов'ян, неможливо не звернутися до багатовікового протитстояння норманістів - прихильників норманської концепції походження держави у східних слов'я - та їх супротивників - антинорманістів. Не дивлячись на первне примирення наприкінці ХХ століття, на даниий час дискусія знову починає набирати оберти, хоч це і відбувається менш контактно, ніж у минулі часи. Втім, не дивлячись на велику кількість спірних аспектів та наявність протилежних думок щодо окремих явищ та подій цього процесу, з сучасної позиції можна все ж таки зробити висновок, що елементи державності, її первнипй фундамент бу започаткований у слов'ян ще до безпосереднього втручання норманів, у вигляді родоплеммінних об'єднань та похідних від них протодержаавних племінних утворень у вигляді військово - племінних союзів, які за своїм рівнем розвитку дуже схожі на подібні у багатьох народів Європи періоду Великого переселення народів. У свою ж чергу, норманьский прихід на у слов'нське політичне життя на етапі генезису держави мав роль певної зв'язуюючої речовини, такого собі державоутворюючого "цементу", який скріпив новосформовані політичні інститути.

Повертаючсь до загального висновку по проблемі відносин Русі з норманами та їх державними утвореннями у Скандинавії, потрбіно зазначити, що вони на протязі баатьох столітть були найприорітетнішим напрямком зовнішньої політики княжого Києва у період розквіту Давньоруської держави. У характеристиці цих відносин буде досить хибним розставляти сторони відносин у вигляді "ведучий-"переслідуючий", або "більше або менше розвинений". Такий погляд може скластися досліджуючи життєвий шлях конунгів Норвегії. Данії, Швеції, які у свій час були виганцями на території Русі. Для подолання подібних негативних поглядів потрібно зазначити, що не дживлячись на їх знаходження поза межами своїх держав, там все так же продовжувалося поліичне життя. У свою ж чергу, для подолання негативного іміджу цих контактів для Русі, потрібно зазначити, що завдяки скандинавському вектору зовнішньої політики київські князі отримали змогу мати дипломатичні зносини з іншими країнами, які раніше не були для них доступні, зокрема, з Англією.

Отже, дійшовши до підвеження загального висновку, можна сказати, що русько - норманські відносини за часів середньовіччя були одним з найвідоміщих напрямків політичної взаємодії держав на європейській політичній арені, і до того ж найстарішим для слов'ян, бо закладалися ще за додержавних часів. У ході активних взаємовідносин відбувався кросскультурний процес, при чому не тільіки у ситуації "Русь - Скандинавія", а й "Скандинавія -Візантія", "Русь - Англія". Ці взаємозв'язки мали велике значення для подальшого історичного розвитку обох країн, бо прослідковуються через Новий та Новітній час до сьогодення.

Размещено на Allbest.ru