Встановлення тоталітарного режиму в Польщі у 1944–1948 рр.

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ СЛАВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 94 (438) «1944/1948»

Спеціальність 07.00.02 - всесвітня історія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата історичних наук

ВСТАНОВЛЕННЯ ТОТАЛІТАРНОГО РЕЖИМУ В ПОЛЬЩІ У 1944 - 1948 РР.

Войнаровський Анатолій Володимирович

Київ 2008



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії слов'янських народів Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського.

Науковий керівник: кандидат історичних наук, професор Григорчук Петро Семенович Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, завідувач кафедри історії слов'янських народів.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Трофимович Володимир Васильович, Національний університет «Острозька академія», завідувач кафедри історії.

кандидат історичних наук, професор Антонюк Сергій Матвійович Київський славістичний університет професор кафедри країнознавства.

Захист дисертації відбудеться «10» червня 2008 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.26.123.01 у Київському славістичному університеті (м. Київ, провул. Рильський, 10, зал засідань ученої ради)

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського славістичного університету за адресою: м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 9.

Автореферат розісланий «6» травня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор історичних наук, професор І.І. Ільюшин



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

тоталітарний соціум польща

Актуальність теми. Аналізуючи останню чверть ХХ ст., історики та політологи розглядають її як найбільш успішний відтинок на шляху демократизації суспільства й утвердження принципів «демократичного оптимізму». В цей історичний проміжок часу відбулася подія величезної ваги - крах радянської тоталітарної системи. Безпосереднім проявом і прямим її наслідком є революційні перетворення у Центральній та Східній Європі, виникнення незалежних держав, звільнення їх з пут тоталітаризму.

Опрацювання проблеми тоталітаризму є особливо актуальним для країн пострадянського простору, адже наслідки майже сімдесятилітнього функціонування цієї системи залишили глибокий слід у всіх без виключення сферах суспільного життя. Збудувати систему суспільних цінностей, орієнтовану в першу чергу на захист інтересів людини, що базується на принципах гуманізму, можливо лише за умови подолання тоталітарного синдрому, характерними рисами якого є руйнування цілісності особистості, домінування колективного над індивідуальним, панування псевдоідей у суспільній свідомості, прагнення підпорядковуватись не нормам закону, а вказівкам вождя, де насилля проявляється як обов'язковий компонент життя. Подолання цих негативів буде можливим лише після ретельного з'ясування детермінації тоталітаризму, визначення закономірностей функціонування цієї складної та суперечливої за своїм характером системи.

Історія країн Східної Європи після Другої світової війни - це історія зародження, утвердження і розпаду політичних режимів радянського зразка, основою яких була монопольна влада комуністичних партій, що здійснювали всеохоплюючий контроль за всіма сферами життя суспільства.

Особливо цікавою є доля польського народу - народу, для котрого характерне неприйняття комуністичної ідеології, вияв сильних антиросійських настроїв, високе почуття національної гідності та прагнення відновити втрачену в роки війни незалежність. Однак, незважаючи на все це, протягом 1944-1948 рр. у цій державі встановилася модель тоталітаризму радянського взірця.

Як правило історики головну увагу при дослідженні даної проблеми приділяли зовнішньополітичним чинникам. Звісно ж, заперечувати це неможливо, їх вплив є очевидним і вагомим, але часто поза увагою залишалися доволі складні соціальні процеси всередині польського соціуму. Науковцями ретельно досліджено механізми політичного і військового тиску СРСР, внутрішньополітичні процеси в країні, натомість трансформації соціальної структури приділялось украй мало уваги. У сфері впливу СРСР після Другої світової війни опинилися також Фінляндія та Австрія, але саме стійкість соціальних інститутів дозволили цим суспільствам бути не залученими до експерименту радянської модернізації. Вивчення змін соціальної структури має здійснюватись через комплексний аналіз усіх сфер діяльності. Адже лише детальний аналіз дозволить пояснити, за яких умов суспільство приречене на встановлення тоталітаризму.

Окремо постає питання щодо модифікації тоталітарного режиму в Польщі. Будь-яка система тоталітаризму має свою специфіку, свої особливості. Щодо польської моделі це питання вимагає ґрунтовних досліджень, і в даній роботі зроблено спробу окреслити головні риси цієї моделі.

Насадження комуністичного режиму в Польщі та весь масив вивчення проблеми характеризується наявністю «білих плям» і вибірковістю у дослідженні окремих аспектів, надмірною заідеологізованістю.

Актуальність дослідження окреслюється і тією обставиною, що Польща є одним із стратегічних партнерів України. Тоталітарне минуле істотно вплинуло на формування взаємних негативних стереотипів у поляків та українців. Тому вивчення його є серйозною підставою для покращення українсько-польських взаємин.

Зв'язок дослідження з науковими програмами. Дослідження проблеми тоталітаризму в Польщі є складовою частиною теми науково-дослідної роботи кафедри історії слов'янських народів Вінницького державного педагогічного університету імені М.Коцюбинського «Історія встановлення комуністичних режимів у слов'янських країнах після Другої світової війни».

Мета дослідження визначена з урахуванням стану розробки та актуальності дисертації. Робота спрямована на здійснення конкретно-історичного, комплексного, порівняльного, проблемно-хронологічного аналізу причин, перебігу і наслідків формування у Польщі тоталітарної системи у 1944 - 1948 рр., як процесу соціально-політичного розвитку повоєнного польського суспільства.

Відповідно до мети сформульовано наступні наукові завдання:

визначити стан наукової розробки теми у вітчизняній та зарубіжній історіографії;

охарактеризувати джерельну базу дослідження зазначеної проблеми;

визначити детермінуючі фактори розвитку польського соціуму після Другої світової війни, особливу увагу приділяючи трансформації соціальної структури;

проаналізувати динаміку та специфіку політичної боротьби у Польщі в 1944 - 1948 рр. та з'ясувати її вплив на соціальні процеси;

охарактеризувати рух Опору встановленню тоталітарної системи та його форми.

Об'єктом дослідження є встановлення тоталітарного режиму в Польщі.

Предметом дослідження є аналіз політичної боротьби, характеристика зовнішніх і внутрішніх факторів формування системи влади та відповідний зв'язок із змінами в польському соціумі в другій половині 40-х років ХХ ст. Здійснення комплексного дослідження соціальних, економічних, політичних, культурних чинників, що зумовили становлення режиму радянського взірця в Польщі та відповідно визначити специфіку цих процесів, та класифікувати дану модель.

Хронологічні межі дослідження - 1944-1948 рр. - обумовлені необхідністю конкретно-історичного аналізу суспільно-політичних змін у Польщі з початку визволення країни від нацистської окупації та одночасно різкого загострення внутріполітичної боротьби в державі і посиленої допомоги СРСР ліворадикальним силам, та завершальний етап - встановлення тоталітарного режиму радянського зразка з монопольною владою прорадянських політичних сил у 1948 р.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що на основі опрацювання архівних й опублікованих документів і матеріалів та їх узагальнення автор пропонує комплексний розгляд проблеми встановлення в повоєнній Польщі тоталітарного режиму. Дисертант пропонує періодизацію формування режиму, причини та характер формування системи, взаємообумовленість чинників політичного і соціального життя. В роботі описано характер політичної боротьби в Польщі в період 1944 - 1948 рр. та встановлення монопольної влади ПОРП. Вперше у вітчизняній історіографії висвітлено процеси соціальної маргіналізації в польському суспільстві як підгрунття для формування в Польщі державного ладу тоталітарного типу.

У роботі переосмислені підходи, висновки, заідеологізовані оціночні судження, характерні для вітчизняної та зарубіжної історіографії.

Методологічні засади дослідження базуються на законах діалектики та логіки суспільного розвитку, принципу конкретно-історичного аналізу явищ та подій, наукового підходу до усвідомлення і висвітлення фактів, подій та явищ, без чого неможливо зробити об'єктивні висновки з минулого. У роботі застосовується проблемно-хронологічний метод дослідження, який передбачає комплексний аналіз проблеми, а також порівняльний метод, метод логічного аналізу та узагальнення. Зроблено спроби використати метод квантифікації для характеристики змін у соціальній структурі. Застосовувався цивілізаційний підхід до аналізу історичних явищ, подій, фактів та процесів. На основі поліваріантних методів історичного та міжпредметного аналізу, й, залучаючи дані суспільних наук, зокрема, політології, соціології та філософії, зроблено спробу неупередженого аналізу суспільно-політичних процесів у Польщі в 1944 - 1948 рр., без штучної політизації та ідеологізації.

Практичне значення полягає у можливості використання результатів дисертаційного дослідження при підготовці спецкурсів з проблем тоталітаризму в країнах Центральної та Східної Європи, написання спецкурсу з історії Польщі в період 1944 - 1948 рр. Окремі методичні та навчальні матеріали можуть бути підготовлені з історії українсько-польських відносин у даний період.

Положення дисертації можуть доповнити навчальні посібники з історії Польщі, країн Центральної Європи, використовуватись у лекційних курсах вищих навчальних закладів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорювалися на кафедрі історії слов'янських народів Вінницького державного педагогічного університету ім. М.М.Коцюбинського. Результати досліджень доповідалися на конференціях: ІІІ міжнародний науковий семінар «Німецько-французькі та українсько-польські взаємини у ХХ ст. в історичному порівнянні» (м.Київ, 2003 р.); ІV Міжнародна конференція молодих учених «Україна - Польща: шлях до європейської співдружності» (м.Тернопіль, 2003 р.); ІІІ міжнародна наукова конференція «Антитоталітарні рухи в країнах Центральної та Східної Європи в ХХ сторіччі» (м.Кам'янець-Подільський, 2004 р.); міжнародна науково-теоретична конференція «Національні рухи Опору в Східній і Центральній Європі кінця 1930-х - середини 1950-х років» (м.Київ, 2005 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 10 наукових робіт, з яких 6 - у фахових виданнях.

Структура дисертації відповідає поставленій меті та розв'язанню основних завдань дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів (7 параграфів), висновків, списку використаних джерел та літератури. загальний обсяг дисертаційної роботи - 220 с., основного тексту - 192 стор. Список використаних джерел та літератури нараховує 358 позицій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначені об'єкт, предмет, хронологічні рамки та географічні межі, сформульовано мету і завдання, розкрито наукову новизну і практичне значення роботи, охарактеризовані методи наукового пошуку.

У першому розділі - «Стан наукової розробки та джерельна база дослідження» - відображено стан наукової розробки проблеми, подано аналіз спеціальних питань із теми та характеристику джерельної бази. Розділ структурно поділено на два параграфи.

У першому параграфі - «Ступінь наукової розробки проблеми встановлення тоталітарного режиму в Польщі (1944 - 1948 рр.) та методологічні засади роботи» - дисертантом розглянуто науковий доробок з проблеми встановлення тоталітарного режиму у вітчизняній та зарубіжній історіографії.

У працях радянських дослідників, як правило, простежується чітко окреслена характеристика поступу Польщі в 1944 - 1948 рр. Наголошується, що в країні назріла революційна ситуація, яка логічно переросла в становлення режиму народної демократії, а згодом, відповідно до прагнень трудящих, польський народ розпочав будівництво соціалізму. Обов'язково позитивно висвітлювалась «братерська» допомога СРСР у розбудові соціалістичного ладу та відстоювання інтересів Польщі на міжнародній арені. Необхідними складовими побудови соціалізму були марксистсько-ленінська теорія та «досвід Великого Жовтня». Так, Л.Федоренко у своєму дослідженні центральним моментом відродження польської культури вважає радянську допомогу .

Схожої спрямованості є робота Л.Чекаленко . Особливістю цієї праці є акцентування уваги на співпраці в галузі культури між Польщею та УРСР.

О.Юрченко розглядає проблеми надання СРСР дипломатичної допомоги у відстоюванні західних та північних кордонів Польської держави. В її роботі простежується різке протиставлення радянської і західної зовнішньої політики .

Відомими радянськими полоністами, які досліджували саме цей період, були А.Носкова, В.Парсаданова . Вони розглядали проблеми двох таборів руху Опору німецькій окупації та їх взаємини з СРСР, селянський рух і його вплив на політичні процеси, радянсько-польське співробітництво, проблему національного фронту.

Ідеологічний контроль не дозволяв радянським дослідникам виходити за окреслені рамки, до того ж, для деяких це були і їх внутрішні переконання. Позитивним було накопичення фактичного, конкретно-історичного матеріалу. Розвиток Польщі пояснювався як органічний і закономірний, зумовлений в першу чергу внутрішніми процесами в польському суспільстві. Вплив СРСР розглядався виключно позитивно.

Історична наука в ПНР перебувала в лещатах прорадянського ідеологічного впливу. Т.Валіхновський аналізував протистояння між лівим блоком та політичними силами антикомуністичного табору. Наголошувалось на реакційному, антинародному характері діяльності опозиційних до влади об'єднань.

В.Ковальський давав позитивну оцінку діяльності СРСР на міжнародній арені в справі захисту інтересів польського народу.

Я.Голембіовський розглядав розбудову державного ладу, вказував на труднощі пов'язані з кадровими проблемами при формуванні владних структур .

Визначальною рисою праць польських істориків в добу ПНР, що висвітлювали перетворення 1944 - 1948 рр., є обслуговування державної ідеології. Характерною рисою була аргументація закономірності побудови в країні соціалізму, негативна оцінка діяльності лондонського уряду в еміграції, оспівування позитивного ролі СРСР, шельмування антикомуністичних сил.

Окрему групу праць становлять розвідки польських науковців та інтелектуалів в еміграції. Ч.Мілош наголошує на світоглядних засадах та особливостях становлення прокомуністичного режиму в повоєнній Польщі . Домінуюча увага зосереджена на взаєминах нового режиму та інтелектуальної еліти.

Ґрунтовним дослідженням, у якому здійснено аналіз історичного поступу Польщі у 1943 - 1948 рр., а також дана характеристика міжнародного становища країни та особливостей політичної боротьби, була книга К. Керстен . Дослідниця розглядала проблему ступеня суверенності повоєнної відродженої Польщі.

Польські дослідники в еміграції акцентували свою увагу на нелегітимності формування нової влади, використанні силових методів та порушенні керівництвом СРСР суверенітету Польщі.

Розпад соціалістичної системи та процеси демократизації поставили вимогу переосмислення та всебічного дослідження історичних подій 1944 - 1948 рр. Проблема встановлення тоталітарного режиму стає однією з найбільш актуальних в польських істориків та суспільствознавців. Розбудову політичного устрою повоєнної Польщі та трансформацію суспільної свідомості аналізує А.Валіцький . Дослідник визначає рівні впливу тоталітаризму в суспільстві: засобами репресивно-карального тиску владних структур; шляхом фальсифікації інформаційного простору; формуванням штучної ідеології, яка встановлювала повний контроль над людиною та придушувала індивідуальні цінності.

Р.Габільський поворотним моментом до насадження комуністичного режиму вважав розгортання «холодної війни» . СРСР в боротьбі за сфери впливу посилює тиск на Польщу.

Д.Балішевський висвітлює пропагандистську діяльність комуністичних сил, їх вплив на деформацію громадської думки . Характерною рисою було встановлення владою контролю над засобами масової інформації та обмеження доступу до мас-медіа європейських демократичних країн.

Викликає інтерес дослідження В.Пржемислової щодо зміни правлячої еліти в польському соціумі впродовж першої половини ХХ ст . На її думку, вирішальні події відбуваються саме в другій половині 40-х років.

Як відомо, тоталітаризм є носієм нової ідеології, а кожна нова віра є нетерпимою до попередників. Б.Фіалковська досить ретельно вивчає взаємини правлячої партії (спочатку ППР, потім ПОРП) з костьолом .

Аналізуючи діяльність польських комуністів, М. Надольський наголошує на специфіці ідеологічної ситуації . Програма ППР не сприймалась в антикомуністичному польському суспільстві, і тому лідери ППР скористались програмою ППС при утворенні ПОРП, хоча реально діяли як комуністи. Простежувалась політика подвійних стандартів, пропагандистські гасла використовувались з єдиної метою - прийти до влади.

Дослідники П.Ярошевич та Б.Ролінський взагалі не визнають відродження польської державності в 1944 р. На їх погляд, окупація, яка розпочалась у вересні 1939 р., набула логічного продовження з установленням маріонеткової радянської влади у 1944 - 1948 рр .

Е.Косцік як складову політичних перетворень розглядає масові переселення та колонізацію новоприєднаних північних і західних територій .

Одним з найбільш фундаментальних досліджень лівого тоталітаризму є праця Т.Шароти . Тут здійснено аналіз взаємозумовленості політичних і соціальних процесів, особливостей національної ментальності.

Поступ польських комуністів від «народної демократії» до сталінізму розглядає А.Полжак . Зміну їх політичного курсу він пов'язує з розв'язанням «холодної війни» та зміною зовнішньополітичної доктрини СРСР.

Цікавими є соціологічні дослідження окремих аспектів встановлення тоталітарного режиму, здійснені Я.Щепанським. Окрім радянського фактора, важливу роль у перемозі комуністів у другій половині 40-х рр. зіграв чинник маргіналізації польського суспільства .

Функціональні характеристики командно-адміністративної системи в Польщі окреслює у своїх працях А.Верблан , поступ партійного життя в 1944 - 1950 рр. аналізує Й.Врона .

Історіографію дослідження формування комуністичного режиму польськими істориками у 90-х роках здійснив А.Фрішке .

Політичну боротьбу соціалістичної партії, її тактику, внутрішньополітичні дискусії розглянув С.Гісельський .

Функціонування репресивно-каральних структур досліджувала М.Турлейська» .

Важливі праці, присвячені національним проблемам повоєнної Польщі, були опубліковані Є.Місило , І.Галагіда .

Аналітичне дослідження міжнаціонального протистояння поляків і українців здійснив Г. Мотика .

Отже, польські науковці здійснили аналіз різноманітних аспектів формування комуністичного режиму. Головним чином, увага зосереджувалась на вивченні політичної боротьби, діяльності партій, розбудові владних структур. Наголос зроблено на дослідженні функціонування карально-репресивної системи. Чимало праць присвячено депортаціям та переселенням. У меншій мірі висвітлено процеси соціальної трансформації. Для багатьох досліджень характерним є високий рівень емоційності, засудження втручання СРСР.

Достатньо вагомий масив напрацювань здійснили російські історики. Характеризуючи розбудову тоталітарної системи в Польщі, Я.Драбкін вказує, що зводити становлення нового режиму виключно до впливу СРСР некоректно . На його переконання, істотне значення мали і такі чинники розвитку, як вплив війни, урбанізація.

Формування комуністичних режимів розглядає В.Мар'їна, наголошуючи на внутрішніх кризових явищах в Польщі . Л.Мілякова характеризує зміну зовнішньої політики польських соціалістів у повоєнний період, що сприяла, на її думку, перемозі комуністів .

Проблема, на якій акцентують свою увагу російські історики, це вплив СРСР на події в Польщі. Простежується тенденція наголосити, що роль СРСР була другорядною, основними були внутрішні чинники. Критично розглядається національна політика прокомуністичного польського уряду.

Вагомий внесок у вивчення проблеми встановлення тоталітаризму здійснено вітчизняними науковцями. Досліджуючи проблему тоталітарних режимів у Східній Європі, О.Іваницька акцентувала свою увагу на таких аспектах: в основу пропонованої періодизації повоєнних східноєвропейських тоталітарних режимів покладені фактори кризогенного характеру. До таких необхідно віднести: падіння національного доходу, погіршення життєвого рівня, корупція, дисидентство .

Фундаментальні дослідження історії та історіографії Польщі належать Л.Зашкільняку та М.Крикуну. На сьогодні, в сучасній українській історіографії, це єдина цілісна візія всієї польської історії. Її автори остаточним кроком в утвердженні тоталітарної системи вважають встановлення партійної монополії, після об'єднавчого з'їзду ППР та ППС і проголошення ПОРП .

І.Ільюшин аналізує роль селянських військових формувань у національно-визвольній боротьбі польського народу за часів Другої світової війни . Висвітлено активну участь селян у збройній боротьбі з окупантами. Інший аспект над яким працює дослідник - протистояння УПА і АК .

Ю.Макар досліджує проблему депортації українського населення в Польщі . Висвітлено причини проведення акції «Вісла», її характер та наслідки для українського населення.

Л.Шваб розглядає проблему об'єднавчого процесу в польському робітничому русі в період 1943 - 1948 рр . та утворення ПОРП.

Незважаючи на наявність напрацювань у вітчизняній та зарубіжній історіографії, дана проблема потребує подальшого дослідження з використанням нових архівних матеріалів та застосуванням сучасних методологічних підходів.

Джерельною основою дисертації стали опубліковані та архівні матеріали. Автор використав матеріали Архіву нових актів у Варшаві (Archiwum Akt Nowych - ААN), зокрема, документи державних структур, що були утворені у 1944 р. за підтримки СРСР - Крайової Ради Народової (КРН), Польського комітету національного визволення (ПКНВ), Тимчасового уряду національної єдності (ТУНЄ).

Також, при підготовці дисертації автор використав документи ППР та ППС (Archiwum ruchu robotniczego. - Warszawa, 1973-1977.-T. 1-5.). серед них матеріали протоколів засідань, ухвали політичних рішень, листування, доповідні записки радянському керівництву. Дані документи дають можливість простежити протистояння та співпрацю політичних партій, внутрішньопартійні дискусії.

Дисертант розглянув матеріали Комісії по боротьбі з правопорушеннями в галузі економіки. Ця установа здійснювала виявлення фактів хабарництва, порушень, здійснюваних посадовими особами, спекуляцій та вживала заходів по їх ліквідації. Цінні відомості містять матеріали контрольно-ревізійного бюро при КРН(ААN, sygnt. 285-292.). Дана структура стежила за діяльністю державних чиновників найвищого рівня, проводила перевірки використання коштів.

В окремих архівних фондах містяться агітаційні матеріали радянського військового командування. Переважно це пропагандистські листівки до національних груп - німців, українців, литовців(AAN, sygnt. 226.). Звернення до національних груп декларували рівність прав народів, в них наголошувалося на праві національних меншин проживати у власних державах.

Ліквідацію союзу польських легіонерів Речі Посполитої та товариства захисників Вітчизни відображено в архівних матеріалах відповідних фондів (AAN, sygnt. 165.)

Окрему групу джерел становлять документи Делегатури, представництва лондонського еміграційного уряду(AAN, sygnt. 202.). В цих документах містяться пропагандистські матеріали, спрямовані проти ППР і ПКНВ, відозви делегатів, протоколи засідань Делегатури.

Активну діяльність проти орієнтованих на СРСР польських політичних сил та безпосередньо проти Радянського Союзу здійснювали громадські організації. Цінним джерелом є матеріали антикомуністичного комітету «Антік» (AAN, sygnt. 228.). Документи висвітлюють пропагандистську діяльність та здійснення диверсій проти підрозділів Армії Людової та осередків ППР.

Розпад СРСР та супутні йому процеси лібералізації сприяли оприлюдненню раніше засекречених матеріалів. Інститут слов'янознавства і балканістики Російської Академії наук підготував до публікації збірник матеріалів «Східна Європа в документах російських архівів 1944 - 1953 рр.» . Тут опубліковано доповідні записки, листи вищому радянському керівництву від політичних, військових, урядових діячів, стенограми переговорів, різноманітні рекомендації.

Збірник документів «СРСР - Польща. Механізми підпорядкування. 1944-1949 рр.» містить переважно матеріали радянських силових відомств. У збірнику документів «Радянський фактор у Східній Європі. 1944 - 1953 рр.» висвітлено діяльність урядових і партійних структур СРСР по відношенню до Польщі.

А.Пачковський детально дослідив діяльність радянських силових відомств у Польщі і польської карально-репресивної системи та упорядкував збірник документів .

З. Хемерлінг та М. Надольський опрацювали матеріали, які стосуються руху Опору встановленню тоталітарного режиму в Польщі.

Детальний аналіз результатів парламентських виборів в Польщі 1947 р., які стали поворотним моментом до насадження комуністичної системи влади, здійснила Д.Пасіяк-Васік . Дослідницею було упорядковано масив документів, котрі стосуються виборів 1947 р.

Цінним джерелом є мемуари політичних діячів - В.Гомулки, С.Миколайчика, В.Андерса.

У другому розділі - «Етапи встановлення тоталітарного режиму в Польщі» - дисертант аналізує характер політичної боротьби, заходи по формуванню владних структур. Вагомий вплив у справі відбудови повоєнної Польщі здійснювали країни-лідери антигітлерівської коаліції. Особлива роль, безумовно, належала СРСР, оскільки саме радянські війська звільняли територію Польщі від нацистської окупації. Одним з основних питань, навколо якого розгорнулася боротьба як на зовнішньополітичній арені, так і між польськими політичними силами - це питання території оновленої Польщі. Перемога сталінського варіанту вирішення територіального питання сприяла укріпленню позицій промосковськи налаштованих сил. Посилила позиції Кремля і перемога з такого питання, як формування коаліційного уряду на основі прорадянського ПКНВ.

Присутність радянських військ та підрозділів НКВС на польських землях і їх втручання у внутрішні справи істотно вплинули на інфільтрацію польських комуністів у державні структури. За активної участі збройних формувань СРСР було розгорнуто карально-репресивну діяльність щодо опозиційно налаштованих до Москви політичних сил. В умовах радянської військової присутності антикомуністичне підпілля було змушене згорнути активні форми боротьби з метою запобігти фізичному винищенню.

Радянсько-польські відносини зазначеного періоду вказують на залежність польського уряду від Сталіна, обмеженість самостійного вибору зовнішньої політики. З іншого боку, позицію США і Великобританії можна розглядати, як чергове ігнорування інтересів Польщі. Після розгортання «холодної» війни Польща опиняється у сфері впливу СРСР.

Частина польської політичної еліти категорично виступала проти будь-яких відносин з СРСР в силу певних етичних міркувань (вересень 1939 р., Катинь, Варшавське повстання 1944 р.). Проте роль СРСР на міжнародній арені істотно змінилась, і не рахуватись з нею було утопією. Але саме радянський чинник зумовив розкол у таборі польських емігрантів.

Ліві сили активно використовували фальсифікації під час виборів, організовували репресії проти опонентів, необґрунтовано звинувачуючи їх в колабораціонізмі. Керівні позиції на самих відповідальних посадах та у силових відомствах посідали представники ППР. Легітимні методи боротьби ПСЛ, очолюваного С.Миколайчиком, зазнавали поразки. Очікування на підтримку західних демократій виявились марними. Таким чином, спроби лібералів протистояти комуністичним силам зазнали поразки.

Натомість, заходи реалізовані лівим блоком, чітко демонструють сценарій встановлення тоталітаризму. Всі силові відомства опиняються під повним контролем комуністів. Стрімкими темпами відбувається одержавлення економіки. Ліквідуються громадські організації, зводиться до мінімуму вплив церкви. Характерною рисою є репресії комуністів проти своїх колишніх соратників. Різко критикуються будь-які альтернативи розвитку держави, як-то національна модель соціалізму. Єдино вірним визначається радянський шлях побудови соціалістичного ладу. Злиття робітничих партій в єдину ПОРП, є не чим іншим, як поглинанням ППР ППС. Об'єднана партія монополізує владу, завершується злиття партійного і державного апарату. Всі ці процеси, вважає дисертант, є свідченням завершення формування тоталітарного режиму. Однак, автор зазначає, що в Польщі були свої особливості: попри все, достатньо потужним був вплив католицької церкви; опозиція, припинивши активні форми Опору зберегла людей; державі не вдалось встановити колгоспну систему; хоч формально, але існувала багатопартійна система; державна політика координувалась СРСР.

Третій розділ - «Трансформація соціальної структури польського суспільства в умовах становлення тоталітаризму». Дисертант проводить аналіз процесів суспільного життя, соціально-психологічних аспектів формування нових інституцій, деструктивно-руйнівні явища, процеси соціальної мобільності. Особливістю польського суспільства в зазначених хронологічних рамках дослідження є вплив факторів кризогенного характеру - втрата державності, загибель 22 % населення внаслідок військових дій, руйнація господарської системи, пограбування та винищення пам'яток культури. На переконання дослідника, вкрай негативно на суспільство вплинули переслідування і репресії проти значної частини політичної та інтелектуальної еліти. Всі ці обставини спонукали до зросту маргінальності та соціальної дезорганізації. Війна зумовила соціальну аномію і сприяла насадженню тоталітарного режиму.

Автор вважає, що інша група факторів, які змінили соціальну структуру, були спричинені управлінськими заходами нової влади. Це було пов'язано з територіальними змінами польської держави, яка, за міркуваннями Кремля та прокомуністичними силами в Польщі, мала набути моноетнічного характеру. Передбачалося переселення поляків з території СРСР до Польщі, та відповідно українців, білорусів, литовців до СРСР. Окрім того, польським урядом було здійснено насильницьку депортацію українського населення з Холмщини та Підляшшя на приєднані від Німеччини північні та західні території. Як привід до депортацій було використано боротьбу з ОУН-УПА. Особливістю насильницьких переселень було розпорошення українських громад. На етнічні українські терени переселялось польське населення. Також здійснювались депортації німецького населення. Міграційні процеси етнічного характеру були масовими і теж зумовили зріст маргінальності.

Окрім того, істотно посилився міграційний потік із села до міста. Від загальної кількості загиблих під час війни відсоток міського населення становив 76 %. А вже за статистичними даними на 1946 р. відсоток міського населення перевищував довоєнний показник.

Нова влада стимулювала залучення до політичної та державної діяльності ті соціальні прошарки населення, які в ІІ Речі Посполитій фактично були позбавлені такої можливості. Це представники незаможного селянства та робітники. Дана обставина теж спрацьовувала на користь комуністичних сил. Важливим чинником, що стимулював висхідну вертикальну мобільність для селянства та робітників, стає освіта. Прокомуністична влада докладає зусиль, щоб зробити її доступною. Отже, в Польщі постає достатньо сприятливе соціальне підгрунття для насадження тоталітарного режиму, зумовлене як наслідками Другої світової війни, так і заходами, реалізованими новою владою.

У висновках викладено результати проведеного дослідження, основні з яких виносяться на захист:

Стосовно природи формування державного ладу в Польщі у другій половині 40-х рр. в історіографії склалось кілька підходів: 1) Представники радянської історичної науки і їхні послідовники в ПНР класифікували суспільні процеси другої половини 40-х років ХХ ст. як розбудову соціалістичної системи. Більшість спиралась на класичні тези про загострення класової боротьби, передову роль пролетаріату і його перемогу над реакційними силами, які гальмували розвиток польського суспільства.

2) Представники польської історичної науки в еміграції та переважна більшість західних дослідників зводили всі суспільно-політичні перетворення і розбудову державного ладу в Польщі до окупаційної політики СРСР та, відповідно, насадження в Польщі маріонеткового комуністичного режиму.

3) В сучасних дослідженнях простежується прагнення поєднати роль зовнішніх і внутрішніх факторів відновлення польської державності після війни. Проте, зберігаються ідеологічно упередженні судження, роль окремих фактів перебільшується, а інших - замовчується.

Характеризуючи політичні події в польському суспільстві у зазначений період, необхідно виділити складові політичного процесу.

Внутрішньополітичне життя тодішнього польського керівництва залежало від зовнішнього впливу. Кожна із польських політичних сил намагалась заручитись підтримкою чи то СРСР, чи то США і Великобританії.

Політичні партії, за винятком ППР, бачили оновлену Польщу в кордонах 1939 р. Перемога сталінської дипломатії щодо територіального облаштування одночасно виключила з арени внутрішньополітичної боротьби польський уряд в еміграції, який не визнав рішень Ялтинської конференції. Натомість, польські комуністи зі своєю програмою творення польської держави для поляків та визнання передачі етнічних українських, білоруських та литовських територій отримали підтримку.

Операція «Буря» не виправдала сподівань демократичного табору, що СРСР визнає Делегатуру представниками польської влади. Більше того, людські втрати поляків у ході Варшавського повстання істотно послабили АК і Делегатуру. Натомість СРСР активно підтримував штучно створений ПКНВ.

Істотно послаблювала позиції демократичного табору у їх протистоянні з лівими силами відсутність єдиної консолідуючої національно-демократичної програми дій. Проекти реформ, які пропонували демократичні партії, були запізнілою реакцією на дії прокомуністичних сил.

Легальна опозиція промосковським силам почала формуватися з приїздом колишнього прем'єр-міністра уряду в еміграції С.Миколайчика. ПСЛ мала стрімкі темпи чисельного зростання, її вплив на поляків був найбільшим, оскільки це єдина легальна сила, що протистояла комуністам.

Політичні сили поділяються на два табори - промосковський, презентований блоком - ППР, ППС, СЛ, СН та опозицію - ПСЛ. Найпотужніші партії, орієнтовані на СРСР, а саме ППС і ППР, характеризуються на той час внутрішнім розколом. У таборі ППС більшість була схильна до співпраці з партією Миколайчика, між ними не існувало ідеологічних розбіжностей. Проявляється зовнішній чинник: ППС прагнула брати активну участь у міжнародному соціалістичному русі і виступала з антинімецькими гаслами, а конкретно проти участі німецьких соціалістів у Соцінтерні. Натомість, більшість західноєвропейських соціалістів негативно ставились до ППС за співпрацю з СРСР. За таких обставин ППС просто змушена була піти на співпрацю з лівим блоком.

У ППР теж окреслюються дві течії. Це прихильники копіювання радянського шляху розвитку та ті, хто виступав за самобутній польський шлях побудови соціалізму. Ситуація потребувала арбітражу та координації дій, і таким «арбітром» виступив Сталін. Необхідно зазначити, що напередодні виборів Сталін схвалив концепцію польського національного шляху до соціалізму, чим підкупив тих політичних лідерів, які мали сумніви щодо доцільності об'єднання в лівому блоці. Особливо важливим це було з тактичної точки зору, адже вихід ППС з блоку робив сподівання на успіх украй примарними.

ППР використовувала подвійні стандарти. Здійснювалась активна інфільтрація комуністів до влади. Захопивши провідні посади в силових структурах, адміністрації, управлінні підприємствами, встановивши контроль над профспілками, ППР декларувала гасла демократії, активно розгорнула карально-репресивну діяльність. До неугодних політиків застосовувались стереотипні шаблони фашистів, або ж фашистських поплічників, терористів, бандитів. У суспільстві нагніталась атмосфера страху. Прояв подвійного стандарту був власне і в питаннях ідеології та практики робітничої партії. ППР використовувала ідеологічні гасла соціалістів, що, до речі, викликало непорозуміння у багатьох політиків. А чим власне ППР відрізнялась від ППС.

Вибори 1947 р., за офіційними результатами, стали блискучою перемогою прокомуністичних сил. Було розгорнуто широку агітаційно-пропагандистську кампанію, у більшості виборчих комісій працювали представники ППР і ППС, в частині округів ПСЛ було взагалі усунуто від виборів за порушення законодавства, активно працювали силові структури. Фальсифікація результатів виборів була очевидною. Так званий, блок «демократичних партій», розпочав формувати уряд, було обрано Президента. Тиск проти ПСЛ дедалі посилювався.

Розгортання «холодної війни» спонукало до змін і Москву у своїй політиці стосовно Польщі. Вказівки Кремля стають обов'язковими до виконання Варшавою.

Розпочалась боротьба проти ухилів всередині ППР і ППС, різко критикуються прихильники національної концепції розбудови соціалізму. Єдино вірною визнавалась радянська модель розвитку. Велася активна підготовка до об'єднання робітничих партій (ППР і ППС). Результатом цього стало утворення Польської об'єднаної робітничої партії у 1948 р. Номінально зберігається багатопартійна система, але по суті своїй вона була декларативною. ПОРП злилася з державним апаратом і стала вищою ланкою державної влади, а це - одна з головних ознак тоталітарного режиму.

Здійснений аналіз джерел, спеціальної наукової (історичної, соціологічної, культурологічної, психологічної тощо) літератури, дозволяє автору стверджувати, що становлення змін у оновленій польській державі було можливим за радикальних трансформацій в соціальній структурі польського суспільства, оскільки соціальні процеси і політичне життя - явища взаємопов'язані і взаємообумовлені. Одним із проявів цієї трансформації було явище маргіналізації.

По-перше, головною причиною, що зумовила соціальну дезорганізацію, безумовно, була Друга світова війна: Країна зазнала колосальних людських втрат. Величезна кількість інвалідів, поранених і психічно травмованих. Було зруйновано економіку, розрушено структуру комунікацій. Давалася взнаки тривала окупація території. Зруйнованою була система освітніх установ, пограбовано заклади культури.

По-друге, втрата державної еліти. Політична та інтелектуальна еліта зазнала втрат. Частина політиків не повернулася з еміграції, через небажання працювати з новим, неприйнятним для неї режимом. Поставала потреба у формуванні нових управлінських кадрів. Комуністична ідеологія передбачала активне залучення до політичної та управлінської діяльності представників соціальних низів. На кадрові посади призначають не за критерієм професійних якостей, а за ознакою політичної належності. Таким чином, у польському суспільстві розпочалась трансформація політичної еліти. Багато хто вступав до лав ППР не з ідейних переконань, а суто з кон'юнктурних міркувань. Оновлення управлінського апарату стало сприятливою обставиною для насадження комуністичного режиму.

Інший чинник соціальної аномії був штучно реалізований владою. Йдеться про масові примусові переселення у 1945 - 1948 рр. З приєднанням до Польщі північних і західних територій, які раніше належали Німеччині, та втечею з цих земель німців, поставала необхідність їх заселення. Частину німецького населення депортували. Трагічною було доля українського населення Польщі. Польський уряд здійснив низку заходів з переселення і депортації українців, внаслідок чого було розпорошено українську меншину по всій території Польщі з метою її асиміляції.

Набула великого розміру міграція. Під час війни загинуло 76 % міського населення, а одним із головних державних завдань була відбудова економіки, в першу чергу промисловості. Істотно змінюється статус польських робітників, значну частину котрих становили колишні селяни. Дана обставина також сприяла встановленню влади ППР, яка позиціонувала себе силою, котра насамперед захищала інтереси робітництва.

Автор пропонує внутрішню періодизацію етапів встановлення тоталітарного режиму в Польщі. Перший період охоплює 1944 - 1945 рр. Логічним початком є проголошення утворення КРН, підконтрольної СРСР. По суті в Польщі постало двовладдя - діяв уряд в еміграції з його підпільним представництвом на території ІІ Речі Посполитої та КРН, контрольованої Кремлем. В липні 1944 р. утворено промосковський уряд (ПКНВ), який розпочав активну діяльність. Завершенням даного етапу можна вважати кілька подій, які хронологічно не є істотно віддаленими, але мають важливе значення - визволення території Польщі від окупантів, завершення війни з Німеччиною і формування коаліційного уряду (ТУНЄ).

Особливістю другого періоду політичної боротьби, періодизація якого пропонується з початку літа 1945 р. до січня 1947 р., є наступні чинники. Збереження в політиці, як зовнішній так і внутрішній, подвійних стандартів - лівими силами проголошувалось гасло будівництва мирним шляхом польської моделі соціалізму, схвалене Кремлівським керівництвом, реально ж було здійснено захоплення влади шляхом насадження партійців з ППР на провідних державних (особливо силових), самоврядних, господарських посадах. У цей період, з одного боку, легалізувалась діяльність опозиції, а з іншого, вишукувались будь-які приводи для вилучення її з сфери політичного життя, що спонукало прокомуністичні сили до розгортання репресивно-каральної системи. Завершили цей етап вибори до Сейму в січні 1947 р. За реальними підсумками, комуністи мали б зазнати поразки, але було оголошено про їх перемогу. Ця подія і стає відправною точкою завершального етапу політичної боротьби за тип державного устрою країни та відповідний шлях суспільного поступу.

Третій етап охоплює період з січня 1947 р., тобто від перемоги лівого блоку на виборах до Сейму до грудня 1948 р. - утворення ПОРП. Характерні риси даного етапу виявились у форсованому формуванні де-факто однопартійної системи, розгортанні репресій не лише проти опонентів, але й внутрішньопартійних. Було придушено рух Опору становленню комуністичній владі, у всякому разі, його активні прояви. Встановлено державний контроль над економікою, посилено тиск по відношенню до церкви та громадських організацій. Завершується період утворенням єдиної партії та монополізацією влади ПОРП.



ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВИКЛАДЕННІ У НАСТУПНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ ФАХОВИХ ВИДАНЬ

1. Войнаровський А.В. Польща на шляху до тоталітаризму (1944 - 1945) // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: історія. Випуск ІV. - Вінниця, 2002. - С. 212 - 216.

2. Войнаровський А.В. Відродження польської державності та національне питання в планах польських політичних сил в часи Другої світової війни// Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: історія. Випуск V. - Вінниця, 2003. - С. 204 - 208.

3. Войнаровський А.В. Процеси маргіналізації польського суспільства в повоєнні роки (1944 - 1947 рр.) та їх вплив на формування політичної системи.// Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: історія. Випуск VII. - Вінниця, 2004. - С. 193 - 197.

4. Войнаровський А.В. СРСР і польський рух Опору в 1945 - 1947 рр.// Матеріали міжнародної наукової конференції. Боротьба народів Центральної і Східної Європи в ХХ ст. з тоталітарними режимами. - Київ, 2005. - С. 177 - 187.

5. Войнаровський А.В. Опір становленню тоталітарному режиму в Польщі в 1944 - 1948 рр.// Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: історія. Випуск IХ. - Вінниця, 2005. - С. 305 - 313.

6. Войнаровський А.В. Джерела та історіографія проблеми становлення комуністичного режиму в Польщі у 1944 - 1948 рр.// Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: історія. Випуск Х. - Вінниця, 2006. - С. 372 - 380.

7. Войнаровський А.В. Особливості становлення комуністичного режиму в Польщі// Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: історія. Випуск ХII. - Вінниця, 2007. - С. 263 - 268.



АНОТАЦІЯ

Войнаровський А.В. Встановлення тоталітарного режиму в Польщі у 1944 - 1948 рр. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07. 00. 02. - всесвітня історія. - Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, Вінниця, 2008.

У дисертації на основі архівних матеріалів та опублікованих джерел здійснено комплексне дослідження встановлення тоталітарного режиму в Польщі в період 1944 - 1948 рр. Проаналізовано історіографію даної проблеми. Охарактеризовано чинники політичного розвитку в польському суспільстві, розглянуто і досліджено не лише протистояння між політичними партіями, але й внутрішньопартійну боротьбу. Визначено роль зовнішнього фактора на відбудову державності у повоєнній Польщі, а саме домінування впливу СРСР. Визначено особливості діяльності політичних сил, їх заходи у справі проведення реформ у повоєнному польському суспільстві. Проаналізовано трансформацію соціальної структури польського суспільства в умовах становлення тоталітарного режиму. Визначено вплив адміністративно-управлінських заходів влади як важливого чинника соціальної дезорганізації. Окреслено взаємозалежність і взаємозумовленість процесів соціальної аномії та насадження тоталітаризму комуністичного взірця в Польщі. Визначено специфіку тоталітарної моделі в Польщі.

Ключові слова: тоталітарний режим, політична боротьба, трансформація соціальної структури, радянізація, соціальна аномія, моноетнічна держава, карально-репресивні структури, монополія партійної влади, ідеологія.



АННОТАЦИЯ

Войнаровский А.В. Установление тоталитарного режима в Польше в 1944 - 1948 гг. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07. 00. 02. - всемирная история. - Винницкий государственный педагогический университет имени Михаила Коцюбинского, Винница, 2008.

В диссертации на основе архивных материалов и опубликованных источников осуществлено комплексное исследование установления тоталитарного режима в Польше в период 1944 - 1948 гг. Проанализирована историография исследования данной проблемы.

Автор осуществляет анализ политического развития в польском обществе, рассмотрено не только противостояние между политическими партиями, но и внутрипартийная борьба. Ключевым моментом противостояния являлся вопрос о характере возрожденного польского государства. Среди возможных вариантов наиболее популярными были два проекта - национальная модель социализма или копирование советского опыта. Определенна роль внешнего фактора на восстановление государственности в послевоенной Польше, а именно доминирование влияния СССР.

Диссертантом определены особенности деятельности политических сил, их мероприятия в сфере проведения реформ в послевоенном польском обществе. Определяется характер реформ, их влияние на польское общество. Проанализирована трансформация социальной структуры польского общества в условиях формирования тоталитарного режима. Определенно влияние административно-управленческих мероприятий власти как важного фактора социальной дезорганизации. Особое внимание исследователь уделяет проблемам национальной политики, связанными с этим массовыми переселениями и депортациями, как одной из практик тоталитаризма. Составной социальных изменений и послабления устойчивости, по убеждению автора, является процесс урбанизации, и связанные с этим миграционные процессы. Определенно взаимозависимость и взаимообусловленность процессов социальной аномии и насаждения тоталитаризма коммунистического образца в Польше. Определенно специфику тоталитарной модели в Польше.

Ключевые слова: тоталитарный режим, политическая борьба, трансформация социальной структуры, советизация, социальная аномия, моноэтническое государство, карательно-репрессивные структуры, монополия партийной власти, идеология.



SUMMARY

Anatolij Voinarovskij. Establishment of the totalitarian mode in Poland in 1944 - 1948 s. - Manuscript.

Dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of historical sciences after speciality - 07. 00. 02. - world history. - Vinnitca state pedagogical university of the name of Michael Kotsybunsky, Vinnitca, 2008.

In dissertation on the basis of the archived materials and published sources complex research of establishment of the totalitarian mode is carried out in Poland in the period of 1944 - 1948. Historiography of this problem was analysed. The factors of political development are described in Polish society, considered and analysed not only opposition between political parties but also inner-party fight. Certainly role of external factor on renewal of the state system in post-war Poland, namely prevailing of influencing of USSR. Certainly features of activity of political forces, their measures in matters of leadthrough of reforms in post-war Polish society. Transformation of social structure of Polish society is analysed in the conditions of becoming of the totalitarian mode. Certainly influencing of administrative and managerial measures of power as the important factor of social disorganization. Outlined interdependence and interconditionality of the processes of social anomie and planting of the totalitarianism of communist standard in Poland. Certainly specific of totalitarian model in Poland.

Keywords: totalitarian mode, political fight, transformation of social structure, social anomie, nation-state, punitively-repressive structures, monopoly of party power, ideology.

Размещено на Allbest.ru