Становлення та розвиток вищої жіночої освіти в Одесі (1879–1921 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені І.І. МЕЧНИКОВА

Становлення та розвиток Вищої жіночої освіти в Одесі (1879 - 1921 рр.)

07.00.01 - історія України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

МЕЛЬНИК Олег Віталійович

Одеса - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії та етнографії України Одеського національного політехнічного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор СКРИПНИК Микола Анісимович, Одеський державний економічний університет, професор кафедри історії України;

доктор історичних наук, професор ГОНЧАРУК Григорій Іванович, Одеський національний політехнічний університет, завідувач кафедри історії та етнографії України.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор САВЧУК Борис Петрович, Інститут туризму Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, завідувач кафедри туризму та краєзнавства;

кандидат історичних наук, доцент МУЗИЧКО Олександр Євгенович, Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, доцент кафедри історії України професор кафедри філософських та соціально-політичних наук.

Захист відбудеться « 18 » листопада 2009 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.051.08 в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова (65082, м. Одеса, вул. Єлисаветинська, 12, ауд. 9).

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Одеського національного університету імені І.І. Мечникова (65082, м. Одеса, вул. Преображенська, 24).

Автореферат розісланий « 15 » жовтня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук, доцент Н.О. Петрова.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми визначається необхідністю всебічного аналізу та наукового узагальнення історичного досвіду розвитку системи вищої жіночої освіти в Україні (1879 - 1921 рр.), а також впливу жіночого руху на цей процес як у межах Російської імперії загалом, так і в регіональному аспекті міста Одеси.

Стан освіти періоду, що досліджується, має багато спільного із сучасним станом освіти в Україні: відсутність коштів, необхідність підготовки спеціалістів з різних галузей за короткий термін, залучення громадськості до розвитку вищої школи, приватний характер багатьох вищих освітніх закладів. Вивчення досвіду діяльності громадських організацій і державних установ у галузі вищої жіночої освіти має важливе практичне значення, оскільки дає змогу краще зрозуміти вплив громадського та феміністичного руху на процес формування та розвитку освітніх закладів, та дозволить уникнути прорахунків у реформуванні системи вищої освіти в Україні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося в рамках держбюджетної науково-дослідницької роботи кафедри історії та етнографії України Одеського національного політехнічного університету “Інтелігенція і влада: взаємодія і шляхи до порозуміння“ (зареєстроване в УкрІНТЕІ - РК 0103U000037 від 03.08.2000 р.)

Мета дисертаційного дослідження - виявити характер та особливості розвитку системи вищої жіночої освіти в Одесі наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. та провести дослідження процесу взаємовпливу західноєвропейських традицій вищої школи на розвиток вищої жіночої освіти. Для реалізації цієї мети поставлено такі завдання:

визначити ступінь наукової розробки проблеми та з'ясувати питання, що вимагають подальшого вивчення;

проаналізувати джерельну базу дослідження;

провести історико-теоретичний аналіз передумов виникнення та розвитку системи вищої жіночої освіти в Одесі;

дослідити навчальний процес у вищих жіночих навчальних закладах м. Одеси протягом усього періоду існування в контексті еволюції системи вищої освіти та поглядів суспільства на її розвиток;

проаналізувати загальні тенденції й особливості розвитку вищої жіночої освіти, виокремити основні етапи цього процесу, дати їм характеристику, проаналізувати їх на прикладі м. Одеси;

дати характеристику навчально-методичним змінам у системі вищої жіночої освіти м. Одеси, проаналізувати фінансово-господарчий стан Одеських вищих жіночих курсів (ОВЖК);

дослідити громадське життя на курсах та діяльність студентських органів самодопомоги;

на прикладі розвитку історико-філологічного факультету ОВЖК означити основні тенденції навчально-методичної реформи гуманітарної освіти на ОВЖК, а також внесок викладачів у розвиток наукової роботи слухачок;

дослідити участь одеських учених, громадських діячів, місцевих органів самоврядування та представників уряду у процесі формування вищої жіночої освіти в Одесі.

Об'єктом вивчення є історія розвитку вищої жіночої освіти в Одесі 1879 - 1921 рр.

Предметом дисертаційної роботи є процес розвитку вищої жіночої освіти в Одесі, діяльність громадськості, урядових органів та місцевого самоврядування щодо становлення цієї системи.

Методологічною основою дисертації є принцип науковості, історизму та об'єктивності. У дослідженні автор спирається як на конкретно-історичний метод, так і на системний підхід, що ґрунтується на всебічному критичному аналізі документів та літератури, а також на загальнонаукових методах, таких, як метод логічного аналізу, класифікації, систематизації, узагальнення, статистичний метод та ін.

Хронологічні рамки дисертації охоплюють період від появи перших вищих жіночих курсів у Російській імперії до поступового реформування системи ВЖК, наближення їхніх програм до університетських та визнання за випускницями прав складати іспити в університеті. Автор вважає за виправдане обмеження хронологічних рамок дослідження: 1870-ті рр. - 1921 р. (з моменту початку громадського, феміністичного руху за вищу жіночу освіту, відкриття вищих жіночих курсів у м. Одеса, їх розбудови та закриття радянським урядом).

Територіальні межі дисертації охоплюють територію м. Одеси (1870-ті рр. - 1917 р. - Російська імперія, 1917 - 1918 рр. - УНР, Українська держава; 1919-1921 рр. - інтервенція та встановлення радянської влади).

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертаційна робота є однією з перших спроб дослідження процесу створення та розвитку системи вищої жіночої освіти у Південній Україні наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. Вперше у вітчизняній науці здійснено всебічний аналіз розвитку структури вищої жіночої освіти та процесу її вдосконалення, підходів до вирішення жіночого питання в галузі вищої освіти як у світі, так і в Російській імперії. Вперше проаналізовано розбіжності та тотожності цього процесу на прикладі м. Одеси. Визначено ступінь теоретичної та практичної розробки цього питання, подано характеристику джерельної бази, сформульовано висновки, пропозиції, рекомендації.

Дослідження вводить до наукового обігу такі елементи джерельної бази, як архівні документи, що раніше не були в науковому обігу.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що його матеріали, положення та висновки можуть бути використані в розробці проблематики з історії України, історії вищої освіти в Україні, читання лекційних та спеціальних курсів у ВНЗ, укладанні методичних рекомендацій та видань, підручників та нарисів, а також у практичній діяльності державних органів влади щодо відкриття громадських чи приватних освітніх закладів.

Особистий внесок здобувача. Одержані результати дослідження та їх публікації в наукових видання виконані автором як особисто (14 публікацій), так і в співавторстві з Т.М. Веселовою (одна стаття) та Т.М. Поповою (одна стаття). Особистий внесок автора в цих статтях становить 50 відсотків.

Апробація результатів дисертації проводилась на низці Всеукраїнських та міжнародних конференцій, зокрема: «Проблеми поширення досвіду викладання історії України» (28-29 травня 1993 р. м. Одеса); на міжнародній науковій конференції «Відродження української державності: проблеми історії та культури» (13-16 травня 1996 р. м. Одеса); «Інтелігенція і влада», Всеукраїнська наукова конференція (22-23 жовтня 1999 р. м. Одеса); «Інтелігенція і влада: шляхи до порозуміння», Третя Всеукраїнська наукова конференція (16-17 жовтня 2003 р. м. Одеса). Основні положення і висновки дисертації стали предметом дискусії на Третій Всеукраїнській науковій конференції в Одесі «Інтелігенція і влада: шляхи до порозуміння».

Публікації. Основні положення дисертації висвітлено у восьми авторських наукових статтях, що опубліковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та восьми тезах та доповідях, у матеріалах наукових конференцій, в яких відображено основні результати дослідження.

Структура дисертації зумовлена метою і завданнями дослідження. Вона складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, 2 додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 242 сторінки, список використаних джерел - 369 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У «Вступі» обґрунтовано актуальність теми, визначено наукові завдання, мету, об'єкт та предмет дослідження, його хронологічні межі, методи дослідження, з'ясовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено інформацію щодо апробації результатів дослідження.

У першому розділі «Історіографія та джерельна база дослідження» проаналізовано стан наукової розробки обраної теми та розкрито джерельну базу дослідження. Відбір праць для дослідження та оцінки проводився автором з урахуванням спрямованості дослідження. Історіографічний розділ охоплює загальні праці з історії вищої жіночої освіти України як складової частини Російської імперії середини ХІХ - початку ХХ ст., розглянуті також роботи, які безпосередньо присвячені системі освіти, системі вищої жіночої освіти; а також дослідження, що аналізують загальні тенденції, причини створення та розвитку системи вищої жіночої освіти.

Більшість робіт з окресленої проблеми написано в середині ХІХ - на початку ХХ століття. Автори Є.О. Лихачова, Н.Є. Зінченко, М.І. Покровська, С.Г. Сватіков дотримуються ліберального напряму і розглядають питання про вищу жіночу освіту (ВЖО) як правову, економічну, соціальну і культурну проблему. У працях Д. Мордовцева, Г. Шабанової, Є. Щепкіної акцентується на боротьбі жінок за рівноправність у галузі освіти. Процесу становлення ВЖО в Росії присвячені роботи: В. Вагнера, В. Бінштока, К. Шохоля, М. Песковського, П. Межуєва, В. Тєплова. Так, К.Р. Шохоль першим запропонував періодизацію історії ВЖО, критерієм якої вважав зміни в урядовій політиці. М.Пєсковський вважав, що завдання ВЖО повинні полягати в поступовому зрівнянні у правах жіночих та чоловічих закладів освіти. Початок висвітлення питання про ВЖО в Україні покладений проф. Д.І. Багалієм, який наголошував на тому, що саме ініціатива жінок призвела до створення ВЖО. О.М.Деревицький уперше дослідив спроби організації вищих жіночих курсів (ВЖК) у Харкові та Одесі та навів їх програми.

На відміну від попередніх досліджень, представники радянської історіографії (С.М. Діонесов, Г.О. Тишкін, А.П. Купайгородська) відводили ВЖО невиправдано скромне місце. Так, у дослідженнях Е.П. Федосової, Є.П. Михєєвої про вирішення «жіночого питання» у вищій освіті його поява та розвиток пов'язувалися з революційним рухом 60-х рр. ХІХ ст. Відомий дослідник вищої школи Російської імперії А.Є. Іванов у монографії «Вища школа Росії: кінець ХІХ - початок ХХ ст.» простежив процес і динаміку формування вищих навчальних закладів, зокрема і ВЖК; дослідив їх юридичний статус. Важливе значення мають наведені автором статистичні таблиці чисельності ВЖК на території Російської імперії і кількості курсисток.

Першою спробою аналізу процесу становлення ВЖО в Одесі стали роботи О.С. Трачевського, В.Ф. Лазурського, І.А. Линниченка. Праця О.С. Трачевського присвячена власному проекту відкриття ВЖК в Одесі (1879), в ній частково характеризуються загальні тенденції, а також проблеми, які потребували розв'язання: відсутність коштів, необхідність відкриття підготовчих курсів. Дослідження В.Ф. Лазурського «Історія ОВЖК 1903-1921», являє собою історіографічний документ мемуарного характеру і може слугувати як документ довідкового та статистичного характеру. Статті І.А. Линниченка присвячено відкриттю Одеських жіночих педагогічних курсів, а також 15-річчю Одеських ВЖК. Автор характеризує розвиток ВЖО в Одесі як поступовий процес і вважає, що завдання щодо його розбудови виконане. Питання щодо внеску одеської наукової громадськості в процес розвитку ВЖО в наш час досліджували: Т.М. Попова, Ф.О. Самойлов, О.Є. Музичко.

Започаткували ґрунтовні дослідження системи ВЖО в Україні дисертаційна праця та статті І.Г. Малинко, в яких автор спробував дати розгорнуту картину розвитку вищих жіночих курсів в Україні наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. Подано також характеристику історіографії проблеми, аналіз суспільно-політичної ситуації в Російській імперії, розглянуто основні закономірності в розвитку ВЖК в Україні. Однак учений наводить традиційну ідеологічну схему - система ВЖК створювалася в боротьбі проти царських чиновників, що заважали її розвитку. Утім ця теза не відповідає дійсності, оскільки побудувати систему вищої жіночої освіти, фактично не маючи розвинутої системи середньої жіночої освіти, спрямованої на університет, було неможливо. Тому дії уряду призводили не тільки до гальмування освітнього процесу, але й до вдосконалення системи ВЖК.

Дослідженнями процесу розвитку системи жіночої освіти в останній час в Україні займаються Т.В. Сухенко, В.А. Добровольська, Т.А. Стоян, Б.П.Савчук, Т.А. Удовицька, К.А. Кобченко та ін. Т.В. Сухенко розглядає історію середньої жіночої освіти в Україні в її зв'язку з діяльністю уряду, МНП, громадських організацій. Б.П. Савчук аналізує роль українського жіноцтва в суспільно-політичному, культурно-освітньому житті Західної України наприкінці ХІХ - на початку ХХ сторіччя.

Праця В.А. Добровольської охоплює період розвитку системи жіночої освіти на Півдні України на початку ХХ ст. Автор характеризує загальні риси розвитку системи жіночої освіти, рівень грамотності серед населення південного регіону. Але значний об'єм цих даних не дозволив В.А. Добровольській повністю розкрити розвиток окремих ВЖК, зокрема й Одеських. Вдале дослідження Т.А. Удовицької щодо розвитку громадських та приватних навчальних закладів в Україні другої половини ХІХ ст. розглядає різні ступені системи освіти. Розвитку ВЖК у місті Києві присвячена праця К.А. Кобченко, яку науковець побудувала за хронологічним принципом. Відзначимо також ґрунтовне дослідження як процесу боротьби за ВЖО в Києві, так і її формування та вдосконалення. Однак К.А. Кобченко часто наголошує саме на боротьбі з урядом, що, на наш погляд, є перебільшенням, позаяк саме процес взаємовпливу урядової та громадської позицій призвів до позитивних результатів.

Проаналізувавши історіографічний здобуток, можна зробити висновок, що дореволюційні дослідники, вивчаючи проблему ВЖО, здебільшого звертали увагу на причини створення ВЖК, ставлення уряду до системи. У радянській літературі зазвичай акцентується на політичній діяльності слухачок ВЖК, хоча низка авторів глибоко проаналізувала механізм розвитку і функціонування вищої школи. В наш час дослідження проблеми вищої жіночої освіти зосереджуються на процесі розвитку вищої жіночої освіти та її місця в загальній структурі освітнього процесу, ролі вищих жіночих навчальних закладів у формуванні освітньої ситуації в країні на початку ХХ ст.

Джерельна база дисертації умовно поділена на чотири групи: архівні матеріали, опубліковані документи і матеріали, періодичні видання, джерела приватного, індивідуального походження. Автор використовував матеріали Державного архіву Одеської області (ДАОО), (ф. 42, 45, 334), Центрального державного історичного архіву України у м. Києві (ЦДІАК України), (ф. 385, 442, 707). Також залучено документи, що містяться в законодавчих збірниках, статистичних, довідкових та періодичних виданнях.

У процесі вивчення проблеми становлення і розвитку ОВЖК досліджено джерела, що розділені на кілька груп. Критерієм виокремлення джерел слугує їхня видова спільність. Так, джерельна база роботи містить такі групи джерел: законодавчі матеріали; матеріали діловодства; статистичні матеріали; наративні джерела; матеріали періодичної преси. Базовий матеріал щодо проблеми вищої жіночої освіти дали офіційні документи, що входять до першої групи. Аналіз сукупності законів, розпоряджень та підзаконних актів дав можливість простежити зміни у політиці Міністерства народної просвіти, місцевих органів управління освітою щодо вищих жіночих навчальних закладів та їх юридичного визнання.

Другу групу джерел становлять матеріали діловодства: офіційні звіти про діяльність вищих жіночих курсів, звіти про діяльність історико-філологічних факультетів цих курсів, протоколи засідань Рад курсів і факультетів, навчальні плани зі спеціальностей, а також загальні огляди викладання, що також зберігаються у фондах Центрального державного історичного архіву України в м. Києві (ф. 385, 442, 707, 708) та Державного архіву Одеської області (ф. 42, 45, 334), що уможливило дослідити різні зміни щодо реформування вищої жіночої освіти.

До групи статистичних джерел віднесено матеріали офіційних звітів ВЖК, матеріали роботи різних комітетів, товариств допомоги курсисткам. Для порівняльного аналізу розвитку системи ВЖО та аналізу її закономірностей автором використано відомості про діяльність ВЖК, отримані зі щорічних звітів (С.-Петербурзьких, Київських та Одеських ВЖК). Окрім цього, використано звіти ОВЖК за 1907-1918 рр., протоколи засідань Ради курсів ОВЖК, історико-філологічного факультету курсів, залікові книжки, відомості, протоколи іспитів слухачок за період з 1906 по 1917 рр., копії свідоцтв про закінчення ОВЖК, листування, що зберігаються у ДАОО. Автором досліджено матеріали перепису в місті Одесі 1892 року, що дає змогу простежити становище жінок та рівень їх освіти за цього часу як передумову становлення системи вищої жіночої освіти в Одесі. Свідчення щодо побуту та громадської активності слухачок зберігаються у фонді 385 ЦДІА «Жандармське управління м. Одеси», що містить донесення приставів поліцейських ділянок м. Одеси, звіти жандармського управління, матеріали агентурних свідчень. У місцевих газетах досліджуваного періоду відображено процес розвитку вищої жіночої освіти в Одесі, а також уміщено матеріали офіційного характеру, спогади та полемічні статті.

Таким чином, на основі широкої історіографічної та різноманітної джерельної бази можна зробити всебічний аналіз вказаної теми. Комплексне використання джерельної бази дослідження дало можливість авторові відтворити історію розвитку вищої жіночої освіти в Одесі (1879-1921 рр.) та визначити етапи цього розвитку і складники освітнього процесу.

У другому розділі «Формування закладів Вищої жіночої освіти в українських губерніях Російської імперії. Проекти створення вищих жіночих курсів (1860-ті рр. - 1879 р.)» з'ясовано причини створення системи вищої жіночої освіти. Визначено основні закономірності та етапи цього процесу, виходячи з аналізу основних тенденцій розвитку жіночої освіти в Західній Європі. У підрозділі 2.1. «Розвиток жіночої освіти в другій половині ХІХ ст.: характеристика та основні тенденції» на основі статистичних даних та матеріалів преси розглядаються основні складові організації системи вищої жіночої освіти. Ці матеріали засвідчують відставання рівня освіти в Російській імперії від провідних країн світу.

Виявлено, що процес формування вищої освіти для жінок проходив двома основними шляхами, що були зумовлені такими чинниками: економічна необхідність у вчительських кадрах; феміністичний та громадський рухи; ідеологічні настанови суспільства. Переважання демократичного чинника призвело до модернізації вищої освіти та включення жінок до лав університетів (Великобританія, Франція, Бельгія, Італія та США). Це, так би мовити, перший підхід. Створювались курси для усунення недоліків у підготовці випускниць середніх жіночих навчальних закладів, після яких вони допускались до слухання університетських лекцій. Другий, «консервативний» («поміркований»), підхід, мав за мету розв'язання загальноосвітніх проблем суспільства через систему тотожних університетам вищих жіночих курсів приватного та громадського характеру. Однак ці заклади повинні були виконувати університетські навчальні програми і підлягали контролю з боку уряду. Це дозволяло заощаджувати державні кошти, спираючись на ініціативу громадськості, та вирішувати загальнонаціональні проблеми освіти. У межах підрозділу 2.2. «Процес формування ВЖК у Російській імперії та його етапи. Створення Вищих жіночих навчальних закладів в українських губерніях Російської імперії: Київські ВЖК, Харківський проект ВЖК» розглядаються основні складові процесу становлення ВЖК, які полягали у посиленні потреб імперії в освічених кадрах та консолідації феміністичного та громадського руху з вимогами надання прав жінкам на освіту. Революційні заходи студентської молоді призвели до заборони жінкам навчатись в університетах, таким чином, вирішити питання «демократичним» шляхом було неможливо. Тому уряд розпочав, починаючи з 1870-х років, реалізацію другого підходу. Однак, відкриття перших ВЖК являло собою лише мережу підготовчих курсів.

Встановлено, що модель С.-Петербурзьких ВЖК являла собою зразок для подальшої модернізації всієї системи ВЖО, інші проекти цього періоду були лише «енциклопедичними». Реформування Київських ВЖК за столичним зразком змінило устрій курсів та наблизило їх до університету. У підрозділі також проаналізовано етапи розвитку системи ВЖО з огляду на характеристику урядової політики. Підрозділ 2.3. «Розвиток середньої жіночої освіти в ХІХ ст. та передумови створення вищої жіночої освіти в Одесі» висвітлює процес розвитку середньої жіночої освіти в м. Одеса, виходячи з основних закономірностей побудови середніх навчальних закладів у Російській імперії. Визначено, що система середніх навчальних закладів відкритого типу, започаткована 1858 року, стає основою для подальшого розвитку вищої освіти. Першим етапом є педагогічні класи в гімназіях, спрямовані на підготовку вчительок початкової та середньої школи. Наступний етап - педагогічні курси (трирічні) для жінок. Таким чином, Міністерство народної просвіти (МНП) фактично підготувало підґрунтя для створення ВЖО. Наявність в Одесі середніх навчальних закладів на середину ХІХ ст. з річним випуском у 600 осіб засвідчило про високі темпи їх розвитку. Але їх підготовка, що була не розрахована на вищу освіту, значно затримувала організацію нових вищих навчальних закладів. Спробував змінити ситуацію О.С. Трачевський, відкривши 1880 року «нову школу» для осіб обох статей з програмою чоловічих гімназій, орієнтованих на університет.

Третій розділ «Система вищої жіночої освіти в Одесі (1879-1920 рр.) присвячено аналізу процесу становлення та розвитку вищої жіночої освіти в Одесі. Підрозділ 3.1. «Перші проекти ВЖК в Одесі: передумови, зміст, наслідки» присвячено аналізу перших проектів ВЖК, їх змісту, позитивним та негативним рисам. Визначено, що одеський проект ВЖК проф. О.С. Трачевського (1879) повністю відповідав за устроєм, програмою та цілями тогочасним ВЖК у Російській імперії. Основними рисами проекту були енциклопедичність та пониження рівня програм внаслідок низького рівня підготовки абітурієнток, що призвело до відкриття підготовчих курсів. Підрозділ 3.2. «Педагогічні курси в Одесі (1903-1906 рр.): формування, структура, організація навчального процесу» присвячений аналізу розвитку жіночих педагогічних курсів, модернізації їх структури з огляду на основні завдання МНП. Одеські жіночі педагогічні курси фактично стали основою для подальшого розвитку системи вищої жіночої освіти. Перший випуск курсисток спричинив реформування і значно поліпшив ситуацію з рівнем викладання в середніх навчальних закладах міста, прискоривши модернізацію освіти. Підрозділ 3.3. «Створення Одеських ВЖК, їх структура та її зміни у 1906-1921 рр.» висвітлює процес розвитку ОВЖК. Модернізація педагогічних курсів автоматично включила до складу ОВЖК слухачок, котрі не закінчили педагогічних курсів, а також їх випускниць, які прагнули поглибити знання для подальшої освіти. Тому й навчальні плани ОВЖК перероблялись поступово (5 років - 1906-1911 рр.). 1910 рік був одним з найкращих для Одеських ВЖК, і характерне збільшення кількості слухачок ОВЖК міщанського стану дозволяє говорити як про поширення бази вищої жіночої освіти, так і про поступове зростання рівня середньої жіночої освіти. Відсутність правого забезпечення спричинила спад числа курсисток 1910 року. Хоча Рада ОВЖК неодноразово домагалася отримати права першого розряду, але цьому перешкоджала невідповідність навчальних планів ОВЖК, що була ліквідована лише в 1911-1913 рр. Із цього моменту ОВЖК стають тотожними університету. У підрозділі 3.4. «Фінансово-господарський стан Одеських ВЖК» розглядається діяльність Ради ОВЖК, Господарчого комітету та «Товариства допомоги слухачкам Одеських ВЖК». Найбільший обсяг діяльності останнього припадає на 1911-1912 рр., найбільш фінансово нестабільні роки існування ОВЖК, коли благодійні внески підтримували багатьох слухачок (як кредитуванням, так і грошовою допомогою). ОВЖК здебільшого мали достатні матеріальні кошти, і реформи навчального процесу ґрунтувались на фінансовій стабільності. У підрозділі проаналізовано також діяльність благодійників та місцевого самоврядування щодо розвитку вищої жіночої освіти.

У четвертому розділі «Організація навчального процесу на ОВЖК (1906-1921 рр.)» розглянуто процес модернізації системи викладання. У підрозділі 4.1. «Система викладання на історико-філологічному факультеті Одеських ВЖК у 1906-1921 рр. у контексті викладання на інших ВЖК Російської імперії (порівняльна характеристика)» розглядається процес реформування системи викладання історичних предметів згідно зі зміною системи викладання з курсової на предметну. Саме перехідний період (1906 - 1912) модернізації викладання дозволяє провести ґрунтовний аналіз змін, що були характерними для всієї системи ВЖК. Процес модернізації проходив із певними ускладненнями та затягнувся на тривалий час. Це пов'язано як із запізненням відкриття Одеських ВЖК, так і з недостатнім рівнем підготовки слухачок, браком викладачів (1903-1909). На курсах була фактично відсутня система практичних занять протягом 1906-1907 років, що значно ускладнювало реформування навчальних планів та підготовку професійних істориків. Утім питання введення практичних занять поступово вирішувалося за рахунок інституту приват-доцентів. Під тиском постійних клопотань слухачок ОВЖК 1911 р. історична комісія факультету затвердила навчальний план, що відповідав міністерським вимогам, тож предметна система на ОВЖК стала чинною. У підрозділі 4.2. «Професорсько-викладацький склад та науково-дослідницька робота історико-філологічного факультету» з'ясовано, що основним чинником, який сприяв модернізації ОВЖК, була плідна праця викладачів щодо введення системи практичних та лабораторних занять, спеціальних курсів теоретичного та допоміжного характеру. Громадський характер Овжк зумовив появу прогресивно-демократичної професури, яка, не маючи можливостей викладати в реакційному середовищі університетів, упроваджувала в системі вжк нові методи викладання, нові підходи до вивчення дисциплін. У підрозділі 4.3. «Спеціалізація та навчальний процес на інших факультетах Одеських ВЖК та ОВЖМК (1910-1917 рр.)» розглядається процес модернізації та спеціалізації на ОВЖК (1906) та Одеських вищих жіночих медичних курсах (ОВЖМК) (1910). Відкриваються нові факультети та відділення на ОВЖК - правничий факультет, хіміко-фармацевтичне відділення, вводяться нові спеціалізації на факультетах, що засвідчує характерні системні зміни. Фактично змінюється їх місце в системі вищих навчальних закладів упродовж 1906-1911 рр., оскільки «громадські» вищі жіночі курси віднесено до розряду вищих навчальних закладів університетського типу за програмною ознакою згідно із законом 1911 р., а випускниці курсів отримали право на складання випускних іспитів в університетах. У підрозділі 4.4. «Слухачки курсів: соціальний та релігійний склад, побут та громадське життя» проведено аналіз статистичних даних чисельності слухачок, що призвів до висновку про переважання на курсах заможних осіб міщанського звання та багатонаціональний склад. Розглянуто розвиток громадсько-політичного та побутового життя у вищих жіночих навчальних закладах м. Одеси. Встановлено, що він проходив відповідно до тогочасних загальних соціально-політичних та національних процесів.

ВИСНОВКИ

У висновках узагальнено результати дослідження та викладено основні положення, які виносяться на захист.

Аналіз історіографії засвідчує, що, незважаючи на появу багатьох праць з історії жіночої освіти в Україні у ХІХ - на початку ХХ ст., історія одеської вищої жіночої освіти фактично не розроблялась. Комплексне дослідження джерельної бази надало можливість авторові відтворити складний процес розвитку вищої жіночої освіти в м. Одеса (1879-1921). Встановлено, що її розвиток проходив у три етапи.

Перший, «підготовчий», етап (1879 - 1889) характеризується відкриттям перших ВЖК загальноосвітнього рівня, спричинені недоліками системи середньої жіночої освіти, не спрямованої на подальшу вищу освіту своїх випускниць. За цього часу в Одесі існували лише підготовчі курси О.С. Трачевського (1879 - 1880), хоча планувались і ВЖК. Подальшим розвитком системи вжо стає система підготовчих публічних лекцій для вдосконалення рівня випускниць, котрі здобули середню жіночу освіту; їх в Одесі проводило Товариство природознавців та викладачі Імператорського Новоросійського університету (ІНУ). Упродовж другого «вищого - педагогічного» етапу (1889-1905) МНП ставило наголос на педагогічному характері вищої жіночої освіти, тому відкривається мережа педагогічних жіночих курсів, зокрема й Одеські жіночі педагогічні курси (1903). Протягом третього етапу під назвою «модернізація системи вжк до рівня університетської освіти» (1905-1917) проводиться ґрунтовна реформа системи викладання на ОВЖК, поліпшується їх матеріально-технічна база.

З'ясовано, що ОВЖК з ІНУ поєднувала подібність цілей і завдань, хоча рівень і характер освіти на курсах часто не відповідав вимогам Міністерства народної просвіти. Це зумовлено як фінансовими проблемами, неадекватним рівнем професорсько-викладацького складу ОВЖК, нестачею викладачів, так і ставленням МНП до Одеських вищих жіночих курсів.

Встановлено, що Одеські ВЖК вирізнялися з-поміж інших курсів: по-перше, організацією навчального процесу (предметна система на ВЖК була введена частково), по-друге, національним складом (особи іудейського віросповідання значно переважали обмежену законами кількість), по-третє, більш високою платнею за навчання (150 крб.), по-четверте, тим, що випускниці курсів допускалися до складання державних іспитів в університетських комісіях, однак випускні посвідчення ОВЖК не були рівними університетським, хоча повністю відповідали вимогам МНП з 1913 року.

Проведено аналіз формування системи самодопомоги, яка була безпосередньо пов'язана з процесом демократизації вищої освіти і випливала з низького рівня матеріального становища більшості слухачок. Розвиток самоорганізації позначився і на навчальному процесі, і саме жіноцтво, яке навчалося на курсах, вимагало швидкої модернізації навчального процесу згідно зі стандартами ВЖК та виступило з поданнями щодо надання курсам прав першого розряду. Водночас постійні страйки, некоректне втручання в навчальний процес з вимогами не виганяти з курсів невстигаючих курсисток значно перешкоджали конструктивним змінам. Ефективність системи взаємодопомоги та самоуправління часто наштовхувалася на міжетнічні, політичні й особисті конфлікти в середовищі слухачок.

Наукова громадськість міста відіграла провідну роль у створенні системи ВЖО, її модернізації та підготовці нових професійних кадрів вищої жіночої освіти, що стали помітним явищем у місті. Саме розвиток науково-дослідницької роботи слухачок ОВЖК призвів до появи нової когорти науковців: Д. Атлас - історик Одеси, учениця І.А. Линниченка; Г. Панкратова - відомий радянський історик; З. Бабайцева-Бориневич - філолог, голова Пушкінської комісії в Одесі, та інші.

Відтак випускниці курсів змінили обличчя середньої освіти міста на довгі роки. Саме вони стали основними викладачами середньої школи та фемінізували її. І це питання ще чекає свого дослідження.

Таким чином, під час сучасних реформ вищої освіти увага до історії жіночої освіти, до традицій, що існували у приватно-громадській освіті, буде сприяти подальшому розвитку та вдосконаленню освітнього процесу в Україні.

губернія освіта побут жіночий

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Веселова Т.Н. Из истории высшего женского образования в Одессе (последняя треть ХІХ - нач. ХХ вв.) / Т.Н. Веселова, О.В. Мельник // Записки исторического факультета. - Вып. 1. - Одесса : ОДУ, 1995. - С. 81-89.

2. Мельник О.В. З історії Київських Вищих жіночих курсів (1878-1886) / О.В. Мельник // Записки історичного факультету. - Вип. 5. - Одеса : ОДУ, 1997. - С. 172-177.

3. Мельник О.В. Деякі аспекти розвитку вищої жіночої освіти в Одесі (1787-1920 рр.) / О.В. Мельник // Вісник соціально-економічних досліджень / Одеський державний економічний університет. - Одеса : АТЗТ ІРЕНТТ, 1997. - Вип.1. - С. 246-251.

4. Мельник О.В. Высшее женское образование в европейских странах во 2-й половине ХІХ века: основные тенденции развития / О.В. Мельник // Записки исторического факультета. - Вып. 7. - Одесса : ОГУ, 1998. - С. 130 -137.

5. Мельник О.В. Деятельность профессоров-историков Новороссийского университета на Одесских высших женских курсах / О.В. Мельник // Записки исторического факультета. - Вып. 8. - Одесса : ОГУ, 1999. - С. 185-189.

6. Мельник О.В. Викладання богословських та церковних дисциплін на Одеських вищих жіночих курсах на початку ХХ ст. / О.В. Мельник // Наукове пізнання: методологія та технологія. - Спецвипуск. - 2001 (6). - Одеса : МП ЛАТСТАР, 2001. - С. 63-65.

7. Мельник О.В. Внесок громадськості у розвиток Київських вищих жіночих курсів (1878 - 1886) / О.В. Мельник // Інтелігенція і влада : матеріали Третьої Всеукраїнської наукової конференції. 16-17 жовтня 2003 р. - Одеса : Астропринт, 2003. - С. 115-122.

8. Мельник О. Викладачі Одеських Вищих жіночих курсів - члени Одеської «Просвіти» / О. Мельник // «Просвіта»: минуле, сучасне й майбутнє (до 100-річчя Одеської «Просвіти») : матеріали науково-практичної конференції. Одеса, 25-26 листопада 2005 р. - Одеса : Друк, 2006. - С.69-73.

9. Мельник О.В. Розвиток вищої освіти у 1918 р. в Одесі за матеріалами газети «Одесские новости» / О.В. Мельник // Інтелігенція і влада. Громадсько-політичний науковий збірник. - Вип. 6. - Серія: історія. - Одеса Астропринт, 2006. - С. 127-132.

10. Мельник О.В. Розвиток системи самодопомоги та самоуправління у вищих жіночих навчальних закладах міста Одеси у 1906-1917 рр. / О.В. Мельник // Інтелігенція і влада. Громадсько-політичний науковий збірник. - Вип.9. - Серія: історія. - Одесса : Астропринт, 2007. - С. 46-59.

11. Мельник О.В. Історіографія системи вищої жіночої освіти на Україні кінця ХІХ - початку ХХ ст.: проблеми та перспективи / О.В. Мельник // Інтелігенція і влада. Громадсько-політичний науковий збірник. - Вип.10. - Серія: історія. - Одеса : Астропринт, 2007. - С. 185-199.

12. Мельник О.В. Викладання історичних дисциплін на вищих жіночих курсах міста Одеси (1906-1920 рр.) / О.В. Мельник // Проблеми поширення досвіду викладання історії України в технічних вищих навчальних закладах : тези доповідей науково-методичної конференції. 28-29 травня 1993 року, м. Одеса/ [редкол. : Г.І. Гончарук, С.А. Цвілюк, А.Д. Бачинський та ін.]. - К. : ІСДО, 1993. - С. 54-55.

13. Попова Т.М. З історії жіночої освіти в Одесі на початку ХХ ст. / Т.М. Попова, О.В. Мельник // Жіночий рух в Україні: історія і сучасність : міжнародна науково-методична конференція. Одеса, жовтень 1994 р. : тези доповідей. - К. : ІСДО, 1994. - С. 119-120.

14. Мельник О.В. Внесок Одеських вищих жіночих курсів у справу підготовки медиків-фармакологів (1915-1917 рр.) / О.В. Мельник // Матеріали міжнародної наукової конференції «Відродження української державності: проблеми історії та культури». Одеса, 13-16 травня 1996 року. - Ч.1. Одеський державний медичний університет. - Одеса : Чорномор'я, 1996. С. 221.

15. Мельник О.В. Вища жіноча освіта в Одесі на початку ХХ ст. / О.В. Мельник // Музей. Історія. Одеса : збірник тез доповідей та повідомлень Другої науково-практичної конференції, присвяченої 45-річчю Одеського історико-краєзнавчого музею. Одеса, травень 2001. - Одеса : Принтмайстер, 2001. - С. 119-121.

16. Мельник О.В. Вища жіноча освіта на Україні кінця ХІХ - початку ХХ ст. та її внесок у формування жіночої інтелігенції / О.В. Мельник // Інтелігенція і влада : матеріали Всеукраїнської наукової конференції. 22-23 жовтня 1999 р., м. Одеса. - Одеса : Астропринт, 2003. - С. 88-89.

АНОТАЦІЯ

Мельник О.В. Становлення та розвиток вищої жіночої освіти в Одесі (1879 - 1921 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Одеський національний університет імені І. І. Мечникова. - Одеса, 2009.

Дисертація присвячена дослідженню процесу розвитку вищої жіночої освіти в Одесі, діяльності громадськості, урядових органів та місцевого самоврядування щодо становлення цієї системи.

Основні положення і висновки дослідження зроблені в результаті вивчення широкої джерельної бази. В дисертації розкрито ступінь наукової розробки проблеми. Комплексне дослідження надало можливість авторові відтворити складний процес розвитку вищої жіночої освіти в м. Одеса (1879-1921 рр.). На основі всебічного аналізу вищої жіночої освіти в Одесі встановлено етапи цього процесу, проаналізовано підходи до вирішення жіночого питання в галузі вищої освіти. Простежено участь наукової громадськості міста у становленні вищої освіти для жінок. Розглянуто процес громадського життя та систему самодопомоги серед слухачок.

Ключові слова: вища жіноча освіта, вищі жіночі курси, становлення, модернізація, система викладання, наукова спеціалізація, наукова громадськість, самодопомога, слухачки.

АННОТАЦИЯ

Мельник О.В. Становление и развитие высшего женского образования в Одессе (1879 - 1921 гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Одесский национальный университет имени И. И. Мечникова. - Одесса, 2009.

Работа посвящена исследованию процесса развития высшего женского образования в Одессе, деятельности общественности, правительственных органов и местного самоуправления по отношению к ней.

Основные положения и выводы исследования получены в результате изучения широкой источниковедческой базы. В диссертации проанализирована степень научной разработки данного вопроса в историографии.

Комплексное исследование предоставило возможность автору проследить процесс развития высшего женского образования в г. Одесса (1879-1921 гг.). На основе всестороннего анализа развития структуры высшего женского образования в Одессе установлены этапы этого процесса, проанализированы подходы к решению женского вопроса в отрасли высшего образования.

В течение первого «подготовительного» этапа (1872 - 1886), характеризующегося открытием первых Высших женских курсов «энциклопедического» - «подготовительного» типа, начинают исправляться недостатки системы среднего женского образования, не направленного на последующее высшее образование своих выпускниц. В этот период в Одессе существовали лишь подготовительные курсы А.С. Трачевского (1879 - 1880), хотя планировались высшие женские курсы. Последующим развитием системы высшего женского образования становится система подготовительных лекций и занятий для совершенствования уровня выпускниц среднего женского образования, которые проводило «Общество естествоиспытателей» и преподаватели Новороссийского университета (1890-1903).

На протяжении второго «высшего - педагогического» этапа (1889-1905) проводилась учебно-методическая реформа на Петербургских ВЖК, а также пересмотр программ и целей высшего женского образования. В это же время Министерство народного просвещения усилило педагогический характер высшего женского образования, потому открывается сеть педагогических женских курсов, в том числе и Одесские женские педагогические курсы (1903 г.).

Постепенное насыщение средних женских учебных заведений выпускницами педагогических и высших женских курсов способствовало реформе самой системы женского образования и логично подготовило третий этап в развитии высшего женского образования - «модернизация системы высших женских курсов до уровня университетского образования» (1905-1917).

Проведение модернизации учебного процесса на одесских высших женских курсах основывалось на серьезной финансовой стабильности, которая обеспечивалась как за счет платы за обучение, так и помощи благотворительных организаций и отдельных меценатов.

Развитие и модернизация системы преподавания на курсах (1906-1913) основывались на молодых научных силах города - приват-доцентах, карьерный рост которых в университете был невозможен из-за занятости кафедр и преподаваемых предметов профессорами. Репрессии правительства привели к оттоку молодой профессуры из консервативных университетов в общественные ВЖК, что позволило реализовать новые подходы к преподаванию, вводить новые курсы теоретического и специального характера.

Одесские ВЖК отличались от других курсов организацией учебного процесса, национальным составом (52% - лица иудейского вероисповедания), более высокой платой за учебу (150 руб. в год), правами выпускниц (только к 1913 году свидетельства выпускниц приравняли к университетским).

Процесс исследования участия научной общественности города в становлении и модернизации системы высшего женского образования привел к таким выводам: система высшего женского образования в Одессе создавалась для решения образовательных потребностей города и региона; развитие системы проходило под контролем правительственных чиновников и общественности; участие научной общественности города в этом деле стало залогом ее совершенствования и подготовки новых профессиональных кадров высшего женского образования.

Процесс общественной жизни и быта на курсах представлял собой отражение общей национально-политической ситуации в стране. Поэтому появившаяся система самопомощи и самоуправления слушательниц испытывала конфликты как на политической, так и национальной почве, что в свою очередь отразилось на ее эффективности.

Фактически равная университетам система высшей женской школы была ликвидирована советской властью в 1919-1921 гг., но ее материальная и учебная база использована для создания новых высших учебных заведений Одессы.

Ключевые слова: высшее женское образование, высшие женские курсы, становление, модернизация, система преподавания, научная специализация, научная общественность, самопомощь, слушательницы.

ANNOTATION

Melnik O.V. Becoming and development of higher womanish education in Odessa (1879 - 1921). - Manuscript.

Dissertation for the Candidate of Historical Sciences degree on specialty 07.00.01 - history of Ukraine. - Odessa І. І. Mechnikov National University. - Odessa, 2009.

Dissertation is devoted to research of the process of development of higher womanish education in Odessa, activity of public, government bodies and local self-government in relation to formation of this system.

The main provisions and conclusions of research have been made as a result of the source base study. The level of the problem scientific research has been revealed in the thesis. Complex research has enabled the author to reproduce a complicated process of higher women education in Odessa (1879 - 1921). On the ground of fundamental analysis of higher women education in Odessa the stages of this process has been determined, approaches to solution of the women question in the higher education branch have been analyzed. Participation of scientific community of the city in formation of higher education for women has been investigated. The process of the civil life and self-help among the students has been examined.

Keywords: higher womanish education, higher womanish courses, formation, modernization, system of teaching, scientific specialization, scientific public, self-help, listeners.

Размещено на Allbest.ur