Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

Спеціальність 07.00.01 - історія України

УДК 902 (477.84) “12/13”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

ТЕРЕБОВЛЯНСЬКА ЗЕМЛЯ В ХІ - ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІІІ СТ

МИСЬКА РОМАН

ГРИГОРОВИЧ

ЛЬВІВ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі археології та історії стародавнього світу Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник доктор історичних наук, професор Козак Деонізій Никодимович, заступник директора з наукової роботи Інституту археології НАН України.

Офіційні опоненти доктор історичних наук, професор Войтович Леонтій Вікторович, завідувач кафедри середніх віків та візантиністики Львівського національного університету імені Івана Франка;

доктор історичних наук, доцент Пивоваров Сергій Володимирович, завідувач кафедри етнології, античної та середньовічної історії Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

Захист відбудеться 29 вересня 2009 року о 15 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.12 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою 79000 м. Львів, вул. Університетська, 1, ауд. 337.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою 79005 м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розіслано 27 серпня 2009 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор історичних наук, професор О. М. Сухий

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Здобуття Україною державної незалежності й кардинальні зміни в суспільстві відкрили нові перспективи для розвитку історичного пошуку. Низка проблем, які раніше вважалися несуттєвими або неперспективними, сьогодні викликають підвищену увагу дослідників. До цього часу в історіографії залишається малодослідженою княжа доба, зокрема проблеми дослідження окремих князівств, які існували на українських землях. Одним з таких було Теребовлянське князівство У літописах назва сучасного міста Теребовля вживається як “Теребовль”, проте для уникнення незручностей та непорозумінь у роботі вживаємо сучасний варіант назви міста і похідної від нього назви землі., яке сформувалося у кінці ХІ ст. навколо літописної Теребовлі та її округи. Без висвітлення цього питання неможливо повноцінно проаналізувати умови та етапи становлення Галицької землі в цілому.

Проблема історії Теребовлянського князівства постала в історіографії ще у ХІХ ст., але до цього часу її досліджували спорадично, в основному розрізнено, історики та археологи. Перші через фрагментарне висвітлення регіону в письмових джерелах переважно розглядали його як складову Галицького та об'єднаного Галицько-Волинського князівств. Увага археологів здебільшого була прикута до окремих городищ, селищ, могильників тощо. У багатьох випадках історики зовсім не використовували дослідження археологів. Історики попередніх періодів (Д. Зубрицький, А. Петрушевич, І. Шараневич, М. Грушевський, І. Крип'якевич) практично повністю вичерпали можливості письмових джерел, але не змогли відтворити цілісну картину розвитку регіону. Археологи (Л. Чачковський, Я. Пастернак, Б. Тимощук та ін.) займалися переважно накопиченням матеріалу. Було нагромаджено також певні матеріали зі сфрагістики, нумізматики та інших допоміжних дисциплін. Усе це, а також власні археологічні дослідження дисертанта дозволяють не лише поставити, але й частково вирішити чимале коло питань дослідження Теребовлянського князівства.

Актуальність теми зумовлена потребою комплексного вивчення духовної культури населення та політичного й економічного розвитку Середнього Подністров'я в ХІ - першій половині ХІІІ ст. і створення узагальненої картини ґенези Теребовлянського князівства. Розв'язання цих завдань дозволить заповнити одну з прогалин сучасної історіографії.

У зв'язку з фрагментарним висвітленням досліджуваного регіону в середньовічних письмових джерелах вивчення державотворчих процесів базується перш за все на археологічних пам'ятках (городища, селища, могильники княжого періоду). Важливим є встановлення системи взаємозв'язків між цими групами пам'яток та системи заселення регіону в цілому.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи є складовою частиною наукових досліджень кафедри археології та історії стародавнього світу Львівського національного університету імені Івана Франка (до 2004 р. кафедра археології, античності та середньовіччя) та пов'язана з держбюджетними темами кафедри у 2002 - 2004 рр. - “Історія та культура населення Центрально-Східної Європи від найдавніших часів до ХVІІ ст.”, з 2004 р. - “Історія та культура населення басейну Верхнього Дністра, Західного Бугу та Стиру від найдавніших часів до епохи середньовіччя” (0105U4004938).

Мета дослідження виявити основні риси та особливості формування й історичного розвитку Теребовлянської землі за археологічними та писемними джерелами; на основі комплексних досліджень висвітлити зародження і розвиток Теребовлі та її округи у слов'янський і княжий період, показати матеріальну культуру населення зазначеного регіону (оборонну архітектуру, житлобудівництво, господарство тощо). Особливе місце в роботі займає вивчення духовної культури, зокрема переходу від язичницьких вірувань та обрядів до християнства.

Завдання дослідження

введення в науковий обіг нових джерел і систематизація відомих у науці матеріалів, що висвітлюють історію формування та розвиток Теребовлянської землі;

встановлення етноплемінної приналежності населення досліджуваної території і висвітлення розвитку матеріальної та духовної культури місцевого населення у княжий період;

виокремлення сукупності факторів, котрі спричинили виділення досліджуваного регіону в окрему адміністративно-територіальну одиницю;

порівняння матеріальної культури населення досліджуваного регіону та сусідніх територій, виділення характерних особливостей;

встановлення етапів розвитку релігійних вірувань місцевого слов'янського населення та шляхів поширення християнства, взаємопроникнення обрядів і вірувань язичництва та християнства.

Об'єкт дослідження - територія межиріччя Золотої Липи та Збруча в княжий період, на якій сформувалося Теребовлянське князівство.

Предмет дослідження - історичні процеси формування, економічного, соціального, військово-політичного, культурного і духовного розвитку Теребовлянського князівства в ХІ - першій половині ХІІІ ст.

Територія дослідження. Попри те, що Теребовля та її околиці вже понад 100 років перебувають у полі зору дослідників, чіткі межі Теребовлянського князівства не визначені. Можна вважати встановленим, що на півночі Теребовлянське князівство межувало з Луцьким, Дорогобузьким і Пересопницьким князівствами Волинської землі, на заході - зі Звенигородським та Галицьким князівствами, на сході - з Київським князівствомКрип'якевич І. П. Галицько-Волинське князівство / І. П. Крип'якевич. - К. Наукова думка, 1984. - С. 35 ; Войтович Л. В. Кордони Галицько-Волинської держави проблеми та дискусії / Л. В. Войтович // Записки НТШ. - 2006. - Т. 252. - С. 187-205., на південному сході - з кочовим степом та Дністровсько-Берладською волостюВойтович Л. В. Удільні князівства Рюриковичів та Гедиміновичів у ХІІ-ХVІ ст. / Л. В. Войтович. - Л., 1996. - С. 58.. Але конкретні межі чи кордони досліджуваної території досі не з'ясовані.

Зважаючи на відсутність чітких кордонів землі, територію дослідження визначено як межиріччя Золотої Липи та Збруча. Ці ріки окреслюють західні та східні межі регіону. Південною межею виступає Дністер, а північною - вододіл басейну Дністра та Прип'яті. Зазначений регіон займає південний, найбільш підвищений край Волино-Подільської плити та приблизно збігається з Тернопільською частиною Західного Поділля. Лише південно-західний край досліджуваної території належить до Опілля. Північно-східний край обмежений Товтровим кряжем, на півночі межує з Малим Поліссям, а південна межа проходить долиною Дністра. Східна та західна межі регіону обмежені руслами зазначених річок. До складу регіону входять Зборівський, Козівський, Бучацький, Тернопільський, Теребовлянський, Підволочиський, Чортківський, Гусятинський, Заліщицький, Борщівський, частково Збаразький, Бережанський, Підгаєцький та Монастириський райони Тернопільської області.

Хронологічні межі роботи. Нижня хронологічна межа визначена часом входження регіону до складу Київської Русі (після походу Володимира Святославича на хорватів 992/993 р.), верхня межа - монголо-татарською навалою. У роботі також коротко охарактеризовані попередні історичні епохи, пов'язані з проживанням на території регіону слов'янського населення в додержавний період (ІІ пол. V-Х ст.). Це дозволило простежити еволюційні зміни в матеріальній та духовній культурі автохтонного населення регіону.

Методи дослідження. У процесі роботи використовувалися загальнонаукові та конкретно-історичні методи аналізу і синтезу (для вивчення джерел і наукової літератури), порівняльно-історичний, статистичний (для аналізу різних за характером і значенням кількісних показників), аналітико-синтетичний, проблемно-хронологічний (для викладу історичного матеріалу), історико-топографічний (для з'ясування розташування і принципів побудови пам'яток).

Наукова новизна. Вперше розроблено і застосовано комплексний підхід до пам'яток княжого періоду в межиріччі Золотої Липи та Збруча. Систематизовано матеріали, здобуті за весь період археологічного вивчення регіону. При цьому, завдяки зверненню до першоджерел, уточнено локалізацію та інтерпретацію ряду пам'яток, дані про які в науковій літературі зазнали перекручень. Уточнено історичну топографію Теребовлі у слов'янський та княжий періоди, показано шляхи її формування й етапи розвитку.

Виявлено основні риси та особливості формування Теребовлянського князівства - територіально-адміністративної одиниці Київської Русі (в ХІ - першій половині ХІІ ст.) і Галицької (з 1199 р. Галицько-Волинської) землі (у другій половині ХІІ ст. - першій половині ХІІІ ст.); відтворено цілісну картину його функціонування історико-політичний, економічний та духовний розвиток регіону. Визначено основні фактори, які призвели до утворення складної суспільної структури - об'єднання племен у єдину політичну силу, що стало одним з етапів утворення Галицько-Волинської держави.

Науково-практичне значення отриманих результатів. Основні положення та висновки, фактичний матеріал, який зібрав і систематизував автор, можуть бути використані для теоретичної оцінки ролі та місця Теребовлянської землі як територіально-адміністративної структури під час написання узагальнених праць з історії України.

Матеріали дисертації закладають наукову основу для відтворення важливих аспектів об'єктивної цілісної картини державотворчих процесів в Україні, для розуміння значення досліджуваного регіону в цих процесах. Вони можуть бути використані у підготовці лекційних курсів з археології та давньої історії України в цілому та Тернопільщини зокрема.

Особистий внесок здобувача. Автор виконав значний обсяг польових археологічних досліджень на території літописної Теребовлі та досліджуваного регіону, в результаті яких здобуто значну частину джерельної бази для написання роботи. Опрацьовано фондові колекції Львівського історичного, Тернопільського, Борщівського, Теребовлянського, Чортківського, Бучацького краєзнавчих музеїв, археологічні фонди Інституту українознавства НАН України ім. І. Крип'якевича, Археологічного музею у Кракові та матеріали наукового архіву Інституту археології НАН України, що походять з досліджуваного регіону. На цій основі зроблено самостійні узагальнення і висновки щодо основних характерних рис та особливостей формування і розвитку Теребовлянської землі як цілісної територіально-адміністративної структури в ХI - першій половині ХІІІ ст. Автор самостійно сформулював проблему дослідження, визначив і розв'язав комплекс його завдань.

Апробація результатів дисертації. Окремі положення й тези дисертації обговорено на ІІ, ІІІ, ІV, V Міжнародній науковій конференції “Археологія Заходу України” (Львів, 2005-2008), Науково-практичній конференції “Середньовічні і ранньомодерні оборонні споруди Волині” (Кременець, 2005), Ювілейній міжнародній конференції “100 років кафедрі археології та історії стародавнього світу Львівського університету” (Львів, 2005), Першій міжнародній археологічній конференції Пам'яті Ігоря Герети (Тернопіль, 2008) та Міжнародній науковій конференції “In silvis, campis... et urbe. Њredniowieczny obrz№dek pogrzebowy na pograniczu polsko-ruskim” (Sanok, Польща, 2008).

Публікації. Основні результати дисертації опубліковані у 5 статтях у наукових збірниках, внесених до переліку наукових фахових видань, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається з чотирьох розділів, вступу, висновків, списку джерел (338 позицій), додатків. Загальний обсяг дисертаційного дослідження - 353 сторінки (основна частина - 197 сторінок).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі визначено актуальність теми, об'єкт і предмет дисертаційного дослідження, його мету і завдання, наукову новизну, географічні та хронологічні межі, а також методи дослідження, практичне значення отриманих результатів, форми їх апробації.

У першому розділі “Історіографія та джерела” охарактеризовано сучасний стан наукової розробки теми та джерельну базу дисертації.

Історіографія. Перші дослідження середньовічної історії Галичини з'явилися наприкінці ХVІІІ ст. Вони належать перу австрійських істориків Л. А. Гебхарда, І. А. Хоппе, І. X. Енгеля. Приводом для написання цих робіт стало приєднання регіону до Австрійської імперії в результаті першого поділу Польщі (1772 р.). Ці дослідження містять досить поверховий огляд подій політичної історії Південно-Західної Русі, заснований на неповному матеріалі, взятому майже винятково з польських джерел, використаних некритично.

У середині ХІХ ст. з'являються фундаментальні праці українських істориків (Д. Зубрицький, І. Шараневич), які характеризуються ґрунтовним аналізом письмових джерел. Сприяло цьому виявлення та публікація Іпатіївського літопису, який містить значну інформацію про події у Південно-Західній Русі.

У другій половині ХІХ ст. зростає зацікавлення археологічними джерелами. Поштовх до цього надало виявлення 1848 р. Збруцького ідола. Професійні археологічні роботи в межах басейну рік Стрипа, Серет та Збруч пов'язуються з А. Кіркором, Г. Осовським та В. Деметрикевичем. Переважно вони були спрямовані на дослідження поховальних пам'яток та обстеження території.

Наступний етап у розвитку історичних досліджень краю пов'язаний з діяльністю у Львові М. С. Грушевського та активізацією роботи Наукового товариства ім. Т. Шевченка.

На початку ХХ ст. дослідники зосереджуються на систематизації відомих пам'яток та виданні їх каталогів (В. Пшибиславський, Б. Януш).

У міжвоєнний період до наукових досліджень активно долучаються члени НТШ (Я. Пастернак, Ю. Полянський, Л. Чачковський).

У другій половині ХХ ст. - на початку ХХІ ст. було видано кілька узагальнюючих монографій з історії Галичини та Волині (В. Т. Пашуто, І. П. Крип'якевич, М. Ф. Котляр, О. Б. Головко, Л. В. Войтович, О. В. Майоров), проте Теребовлянської землі вони торкалися побіжно.

Більшість археологічних досліджень мали розвідковий характер, досить рідко проводилися розкопки великими площами. До найбільш досліджених пам'яток належать могильник у Чернелеві-Руському (І. П. Герета), язичницький центр на річці Збруч та літописна Теребовля (І. П. Русанова, Б. О. Тимощук, М. О. Ягодинська).

Джерела, використані для відтворення історії та культури населення Теребовлянської землі ХІ-ХІІІ ст., можна умовно поділити на такі групи писемні повідомлення (літописи та хроніки), археологічний матеріал, матеріали сфрагістики, нумізматики, топоніміки тощо. За умови фрагментарності писемних матеріалів не можна нехтувати жодною інформацією, незалежно від її наукової ваги, оскільки такі відомості доповнюють та уточнюють одні одних. Тому для отримання повної картини історичного розвитку регіону необхідне їх комплексне дослідження. Очевидно, що поповнення джерельної бази в майбутньому можливе тільки за рахунок археологічних матеріалів, інтерпретація та використання яких дозволять розширити наші уявлення про історію краю.

Писемні джерела з історії Теребовлянської землі досить фрагментарні. Найбільше інформації про події, що відбувалися на території Південно-Західної Русі, містить Іпатіївський літопис, який охоплює хронологічний період до 1289/1290 р. і включає “Повість минулих літ”, Київський та Галицько-Волинський літописиПолное собрание русских летописей. - Т. 2. Ипатьевская летопись. - СПб., 1908. - XVI с., 938 стб., 87 с.. Для нас велике значення мають фрагменти цього зведення з літописними повідомленнями про розселення племен на території західних областей сучасної України, “Повість про осліплення князя Василька” та перші згадки про столичну Теребовлю і міста, що належали до Теребовлянської волості.

Важливі відомості для вивчення історії Теребовлянської волості містить “Поучення” Володимира Мономаха. Тут великий князь у спогадах оповідає про свої походи проти Ростиславичів, на підтримку Ярополка Ізяславича, подає першу згадку про місто Микулин Мономах В. Поучення // Літопис Руський / переклад Л. Махновця. - К. Дніпро, 1990. - С. 459..

Певну інформацію про політичну історію досліджуваного регіону дають зарубіжні джерела - угорські (Gesta Ungarorum - зведення різних авторів з ХІ-ХІV ст.Gesta Ungarorum // Scriptores Rerum Hungaricarum tempore ducum regumque stirpis Arpadianae gestarum. - Budapest, 1937. - V. 1. - P. 284-351., хроніки Яноша Кетьї з другої половини ХІІ ст.[Хроніка Яноша Кетьї] // Historiae Hungaricae ontes Domestici. - Lipsiae, 1884. - V. 3. - Р. 143-167. і Марка Кальті з 1358 р.[Текст Марка Кальті] // Scriptores Rerum Hungaricarum tempore ducum regumque stirpis Arpadianae gestarum. - Budapest, 1937. - V. 1. - Р. 239-243.) та польські (хроніки Галла АнонімаГалл Аноним. Хроника и деяния князей или правителей польских / Гал Анонім ; предисл., пер. и прим. Л. М. Поповой. - М., 1961. - 181 с., Вінцентія Кадлубка[Kadіubek] Mistra Wincentego zwanego Kadіubkiem Kronika Polska / Wyd. wstкpem i przypisami opatrzyі M. Pіezia. - Krakуw, 1994. - 461 s., Яна Длугоша[Dіugosz] Dіugosza Jana Roczniki czyli kronici sіawnego krolestwa Polskiego. - Warszawa, 1962. - Ks. 1/2. - 410 s. ; 1969. - Ks. 3/4. - 450 s. ; 1973 - Ks. 5/6. - 306 s., Мартина КромераKromer M. Kronika Polska / Martyn Kromer. - Krakуw, 1882. - T. 1. - 458 s. ; T. 2. - 426 s., Мартина Бельського[Віеlski M.] Kronika Polska Marcina Bielskiego / wyd. K. J. Turowskiego. - Sanok, 1856. - T. 1. - 620 s. ; T. 2. - 640 s.).

Найцікавіша з цих хронік для нашої теми - монументальна праця Я. Длугоша. Вона хоч і містить значні неточності та перекручення, але дає нам досить достовірні дані про події в Перемишльському князівстві після смерті братів Ростиславичів та згадує синів Василька Ростиславича, про яких в інших джерелах збереглося дуже мало інформації. Звичайно, ці джерела місцями тенденційні, часом неточні і потребують критичної оцінки.

Узагальнюючи відомості письмових джерел, можна констатувати, що Теребовлянська земля досить обмежено висвітлена в них, а згадки про неї дуже фрагментарні та випадкові, у зв'язку з чим зростає важливість інших видів джерел. етноплемінний релігійний слов'янський християнство

Найбільш інформативними серед останніх є археологічні матеріали. На сьогодні в межиріччі Золотої Липи та Збруча відомо понад 380 археологічних пам'яток Х-ХІІІ ст., які представлені відкритими селищами, городищами, могильниками, християнськими та язичницькими культовими об'єктами, скарбами. Значну кількість цих матеріалів автор здобув під час археологічних експедицій 2003-2008 роківМиська Р. Розвідки в околицях м. Теребовлі / Миська Р. // Археологічні відкриття в Україні 2002-2003 рр. - К., 2004. - Вип. 6. - С. 223-224 ; Миська Р. Археологічні дослідження у Теребовлі / Р. Миська, Я. Погоральський // Археологічні дослідження Львівського університету. - 2006. - Вип. 9. - С. 249-268 ; Миська Р. Долітописний Теребовль / Роман Миська // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. - Л., 2008. - Вип. 12. - С. 292-303..

Окрім власних матеріалів, автор використав також інформацію, яку здобули під час дослідження пам'яток регіону інші науковці (І. П. Русанова та М. О. Ягодинська під час досліджень Теребовлі та комплексу збруцьких святилищРусанова И. П. Отче о работе Прикарпатской экспедиции ИА АН СССР в 1984 году / И. П. Русанова // Архів ІА НАН України. - 1984/97. - 68 с. ; Ягодинская М. А. Отчет о результатах археологических исследований Древнерусской археологической экспедиции в 1987 г. / М. А. Ягодинская // Архів ІА НАН України. - 1987/109. - 47 с. ; Ягодинская М. А. Отчет о результатах исследований Древнерусской археологической экспедиции в 1988 г. // М. А. Ягодинская // Архів ІА НАН України. - 1988/87. - 87 с., І. К. Свешніков та П. О. Раппопорт у процесі досліджень городищ у Зеленче та СеменовіСвешников И. К. Отчет о работе Тернопольской археологической экспедиции ЛГИМ в 1956 г. / И. К. Свешников // Архів ІА НАН України. - 1956/30. - 23 с. ; Раппопорт П. А. Отчет о работе отряда по изучению крепостей в 1963 г. / П. А. Раппопорт // Архів ІА НАН України. - 1963/15. - 27 с., І. П. Герета під час досліджень могильника в Чернелеві-РуськомуГерета І. П. Звіт про розкопки Чернелево-Руського могильника Тернопільського району / І. П. Герета // Архів ІА НАН України. - 1973/79. - 25 с. ; Герета І. П. Звіт про археологічні дослідження у Чернелеві-Руському у 1974 р. / І. П. Герета // Архів ІА НАН України. - 1974/81. - 75 с. ; Герета І. П. Звіт про розкопки могильників черняхівської культури й давньоруського періоду у Чернелеві-Руському Тернопільської області у 1990 р. / І. П. Герета // Архів ІА НАН України. - 1990/267. - 48 с. ; Герета І. П. Звіт про дослідження черняхівського й давньоруського могильника в с. Чернелів Руський у 1992 р. / І. П. Герета // Архів ІА НАН України. - 1992/168. - 43 с., розвідок на території Тернопільської областіГаврилюк О. М. Звіт про проведені археологічні розкопки і розвідки на території Тернопільської області в 1990 році / О. М. Гаврилюк // Архів ІА НАН України. - 1990/197. - 64 с. ; Гаврилюк О. М. Звіт про проведені археологічні дослідження давньоруських пам'яток на території Тернопільщини в 1992 році / О. М. Гаврилюк // Архів ІА НАН України. - 1992/167. - 59 с. ; Олійник В. І. Звіт про роботу Південно-Тернопільської експедиції Заліщицького відділу Тернопільського краєзнавчого музею в 1991 році / В. І. Олійник // Архів ІА НАН України. - 1991/100. - 41 с. ; Сохацький М. П. Звіт про проведені археологічні дослідження Борщівського відділу Тернопільського краєзнавчого музею в 1991 році. / М. П. Сохацький // Архів ІА НАН України. - 1991/92. - 34 с. ; Сохацький М. П. Звіт про роботу археологічної експедиції Борщівського відділу Тернопільського краєзнавчого музею у 1992р. / М. П. Сохацький // Архів ІА НАН України. - 1992/109. - 42 с. тощо).

За понад двохсотлітній період дослідження Південно-Західної Русі ґрунтовних історико-археологічних досліджень Теребовлянської землі не було. Історики зазвичай зосереджувалися на загальній характеристиці Галицької землі (у широкому значенні) або розглядали окремі проблеми історичного процесу знову ж таки в широких географічних рамках. Археологи переважно обмежувалися дослідженням окремих пам'яток або вивченням окремих категорій артефактів (кераміка, вироби з бронзи, кістки, скла, культові предмети тощо). Проте за цей час було зібрано значну кількість джерельного матеріалу, який за умови належної систематизації та критичного підходу дозволяє реконструювати історичний розвиток регіону в ХІ - першій половині ХІІІ ст. Враховуючи обмеженість письмових джерел означеного періоду, на перший план виступають археологічні матеріали.

У другому розділі “Давня Теребовля” подано топографічну характеристику Теребовлі та її округи, висвітлено передумови виникнення і зародження літописного міста, показано його розвиток в ХІ - першій половині ХІІІ ст.

У VІ-VІІ ст. в околицях Теребовлі існував племінний чи, можливо, міжплемінний політико-адміністративний центр, до якого входили городище в с. Кровінка та кілька довколишніх селищ. Його занепад пов'язують із нападом аварів, який на певний час призупинив державотворчі процеси в регіоні. Зазначений центр важко безпосередньо пов'язувати з літописною Теребовлею, проте він, очевидно, створив прецедент, що мав вплив на місце розташування пізнішого столичного міста, а також, можливо, і виникнення його назви (від племені теребовлян, на території якого знаходилося головне святилище, де приносили ритуальні жертви - “треби”).

У другій половині ІХ ст. общинний центр формується на Замковій Горі в Теребовлі. Городище-сховище та поселення-супутник, які знаходилися тут, стають зародком літописного міста.

У Х ст. відбулася перебудова городища, воно набуло ознак, характерних для князівських фортець, та відігравало роль міського дитинця. Одночасно формувався ремісничий посад, який означився побудовою оборонної лінії, що відокремлювала селище від городища. Ця перебудова була пов'язана зі значними змінами у соціальній структурі тогочасного суспільства - переходом владних повноважень від общинної знаті до князівської.

На межі Х-ХІ ст. відбулася чергова перебудова городища. На місці культового валу була споруджена головна оборонна лінія, що складалася з дерев'яних оборонних стін, поставлених на вал-платформу висотою 3 м. Із внутрішнього боку до цього валу прилягали житлово-господарські кліті, що є характерною ознакою городищ - князівських фортець того часу. Ця перебудова пов'язана з походом Володимира Святославича 992/993 р. на хорватів та переходом їхньої території під безпосереднє управління київської адміністрації. На території язичницького святилища було споруджено християнський храм.

В останній чверті ХІ ст. Теребовля стає столицею князя Василька Ростиславича. Це прискорило розвиток міста, зокрема розбудову торгово-ремісничого посаду, що займав територію від підніжжя Замкової Гори до гирла Гнізни в сучасному с. Зеленче, включаючи річкову пристань. Окрім княжої твердині та посаду, до складу міста входили численні пригороди з монастирями, боярськими замками і селищами.

Після того, як Теребовля втратила столичне значення, місто не занепало, а продовжило свій економічний та соціальний розвиток аж до татаро-монгольської навали. Очевидно, Теребовля залишалася центром волості, де в часи відсутності окремого удільного князя перебували посадники галицьких князів, які були вповноважені управляти волостю.

У третьому розділі “Формування та межі Теребовлянської волості” висвітлено історичний розвиток регіону в ранньому середньовіччі (V-Х ст.), подано характеристику поселень княжої доби (ХІ - перша половина ХІІІ ст.), особливу увагу приділено літописним містам, визначено межі Теребовлянської волості.

Досліджувану територію впродовж VІ-Х ст. заселяли слов'яни, які, можливо, у VІ ст. входили до Дулібського міжплемінного союзу, а після його розпаду - до Хорватського союзу, у складі якого утворили хорватське “племінне” князівство теребовлян.

Розвиток слов'янського суспільства у Х ст. досягнув значного рівня та створив необхідні передумови для творення власної держави. Очевидно, саме в цей час формується окрема надобщинна (племінна) група, яка виступила творцем політико-адмістративної одиниці Київської Русі - Теребовлянської волості, а згодом однойменного князівства.

В ХІ - першій половині ХІІІ ст., у період функціонування окремої адміністративної одиниці - Теребовлянської волості, відбувається дальший ріст соціальних, економічних, політичних чинників. Зокрема, з'являється значна кількість міст, більшість яких хоча б один раз згадані в літописах. Значно зростає рівень ремесла й торговельних зв'язків, як зовнішніх, так і внутрішніх.

Картографування пам'яток, а також аналіз історичних та археологічних джерел дозволили попередньо визначити територію Теребовлянської землі. На півночі з одного боку її обмежував вододіл лівих приток Дністра, з другого - правих приток верхньої Прип'яті. Південна межа проходила приблизно по лінії м. Гусятин - м. Чортків - с. Берим'яни. Східною межею був Товтровий кряж. Західний кордон утворювала лінія вододілу верхньої течії Золотої Липи та Стрипи, а південніше - вододіл Коропця і Золотої Липи. Зіставлення цих меж з географічними регіонами показало, що вони збігаються з Тернопільським рівнинним фізико-географічним районом Подільської височини.

У четвертому розділі “Політичний та економічний розвиток Теребовлянської волості, духовна культура населення” визначено етапи політичного розвитку регіону, охарактеризовано чинники, що визначали економічний розвиток волості, та розглянуто рівень матеріальної і духовної культури населення.

Після походу Володимира Святославича на хорватів 992/993 р. племінні князівства хорватів припиняють своє існування, а їхня територія підпорядковується Києву. У Теребовлі перебуває посадник київського князя.

У Х ст. на території Теребовлянської землі, центром якої була Теребовля, проживало одне з хорватських племен і, можливо, існувало окреме хорватське (теребовлянське) князівство.

За реформою Володимира Святославича хорватські землі було об'єднано із волинськими з центром у новозаснованому Володимирі. Можливо, у проміжку між 1052 та 1060 роками Прикарпаття і Західне Поділля стали окремим князівством на чолі з Ростиславом Володимировичем. Проіснувало воно до 1064 року, після чого було приєднане до Волині.

У середині 1080 років на Прикарпаття та Західне Поділля приходять три брати Ростиславичі, унаслідок чого виокремлюється Теребовлянське князівство на чолі з Васильком Ростиславичем.

Майже сорокарічне князювання Василька Ростиславича сприяло політичному та економічному розвитку Теребовлянського князівства, утвердженню його на міжнародній арені.

У другій чверті ХІІ ст. столиця князівства переміщується до Галича. Паралельно з тим відбувається відокремлення Пониззя, первісний центр якого знаходився у Звенигороді на Дністрі. Попри це розвиток Теребовлі продовжується аж до татаро-монгольської навали.

Основою економічного життя населення княжого періоду в досліджуваному регіоні було сільське господарство, що мало комплексний землеробсько-скотарський характер, у якому вирішальна роль належала землеробству. Рівень і риси землеробської культури засвідчені знахідками рал, плугів, серпів, кіс-горбуш, ротаційних жорен та іншого реманенту, а також зерен пшениці, жита, вівса, проса. На присадибних ділянках було досить поширене і розвинене городництво.

Невід'ємною частиною сільського господарства було скотарство, яке забезпечувало рільництво органічними добривами, транспортними засобами для вивозу на поля цих добрив і тягловою силою для оранки угідь, сприяло переходу до нової, ефективнішої системи землеробства. Важливу роль відігравали різні ремесла, у першу чергу залізоробне, гончарне, ткацьке виробництва. Хоча вироби з кераміки, заліза, міді, бронзи, срібла та інших матеріалів місцевих ремісників були характерними для всієї Південно-Західної Русі, проте належали переважно до галицьких типів і мали певні особливості. Допоміжне значення у господарстві відігравали промисли мисливство, рибальство, бджільництво та збиральництво.

У ХІІ - середині ХІІІ ст. тут бурхливо розвивалася внутрішня і зовнішня торгівля. Зокрема, важливу роль у розвитку економічних зв'язків відігравав Дністер із численними лівобережними притоками (Дністровський торговий шлях). Ці ріки були транспортними артеріями, що сполучали між собою міста, городища і поселення, які розташовувалися переважно на їхніх берегах.

Із включенням хорватських земель до складу Київської Русі тут поряд з новою адміністрацією поширюється християнство як одна із запорук укріплення централізованої влади Києва. Проте процес християнізації відбувався досить повільними темпами. Головними осередками християнізації населення стають князівські фортеці та міста; саме тут споруджують перші християнські храми. Значного поширення християнство набуло у другій половині ХІІ ст., проте паралельно продовжує свій розвиток і язичництво. На східній околиці землі, в Медоборах на Збручі виникає великий комплекс святилищ, центральне місце в якому займало городище Богит. На його святилищі знаходився відомий Збруцький ідол. Цей комплекс поширював свій вплив на значну територію. Його відвідували язичники з різних регіонів, про що свідчать численні знахідки привізних речей. Наявність коштовних знахідок вказує на поширення язичництва серед широких верств суспільства, зокрема серед заможних його представників. Синхронно зі збруцькими святилищами існували й інші, менші святилища. Для значної кількості населення цього часу характерне двовір'я. Воно характеризується накладанням різних культів та обрядів обох релігій. Археологічно накладання обрядів найчіткіше зафіксоване в поховальних пам'ятках. Тут часто поряд із характерними християнськими ознаками (інгумація із західною орієнтацією) фіксуються пережитки язичницьких культів (сліди від вогнищ на дні поховальних ям, супровідний матеріал, залишки від тризни тощо).

У Висновках стисло викладено найважливіші результати дослідження та основні положення, винесені на захист

хоча дослідження Південно-Західної Русі тривають уже понад два століття і за цей час було зібрано значну кількість джерельного матеріалу, ґрунтовний історико-археологічний аналіз розвитку Теребовлянського князівства як цілісного економічного, соціального, військово-політичного, культурно-духовного осередку не проводився. Дисертант поставив і розв'язав важливу наукову проблему на основі виробленої вітчизняними та зарубіжними істориками загальної характеристики Галицької землі й археологічних досліджень окремих пам'яток та окремих категорій артефактів, за допомогою систематизації, критичного аналізу відомих джерел, доповнення їх фактичним матеріалом, який зібрав автор, цілісно реконструювати історичний розвиток регіону в ХІ - першій половині ХІІІ ст.;

територію Теребовлянської землі досліджуваного періоду визначено таким чином північна межа - вододіл лівих приток Дністра з одного боку та правих приток верхньої Прип'яті - з другого; південна - по лінії м. Гусятин - м. Чортків - с. Берим'яни; східна - Товтровий кряж; західна - вододіл верхньої течії Золотої Липи та Стрипи, а південніше - вододіл Коропця і Золотої Липи;

в історичному розвитку землі виділено такі етапи. Перший (VІ-VІІ ст.) - утворення племінного чи, можливо, міжплемінного політико-адміністративного центру, до якого входили городище в с. Кровінка та кілька довколишніх селищ. Його занепад пов'язаний з нападом аварів, який на певний час призупинив державотворчі процеси в регіоні. Другий (друга половина ІХ ст.) - на Західному Поділлі формуються нові общинні центри, представлені городищами в Теребовлі, Білій, Старому Збаражі, які стають зародками літописних міст (Теребовля, Моклеков, Збараж). Третій (Х ст.) - формування окремої надобщинної (племінної) групи, яка виступила творцем політико-адмістративної одиниці Київської Русі - Теребовлянської землі, а згодом однойменного князівства. Четвертий (992/993 - середина 1080-х рр.) - підпорядкування Теребовлянської землі Києву. У Теребовлі посадник Київського князя змінив місцевого “світлого князя” теребовлян. П'ятий (середина 1080-х - 1130-ті рр.) - виокремлення Теребовлянського князівства на чолі з Васильком Ростиславичем, а після його смерті - з Ростиславом-Григорієм Васильковичем. Шостий (середина ХІІ - середина ХІІІ ст.) - Теребовлянська волость - територіально-адміністративна одиниця Галицької (з 1199 р. Галицько-Волинської) землі;

у період функціонування окремої адміністративної одиниці - Теребовлянської землі - відбувається поступовий розвиток соціальних, економічних, політичних чинників. Зокрема, з'являється значна кількість феодальних міст. Основою економічного розвитку регіону виступало сільське господарство, в якому була задіяна основна маса населення. Розвиток технології землеробства, зокрема запровадження плуга, сприяв упровадженню нових, продуктивніших культур та дозволив освоювати нові площі землі для обробітку. Це призводило до накопичення надлишкового продукту, який уможливлював виділення великої кількості населення для заняття іншими галузями господарства. Активно розвиваються ремесла та промисли. У систему торгівлі залучені фактично всі прошарки тогочасного суспільства. В цілому розвиток сільського господарства, ремесла і торговельних зв'язків Теребовлянської землі відбувався синхронно з іншими територіями Південної Русі;

упродовж ХІ-ХІІІ ст. співіснують християнство та язичництво з переважанням першого в містах, а другого - у сільській місцевості. Спостерігається своєрідна трансформація міфологічно-релігійних форм язичницького віровчення, прилаштування його до нових вимог часу. Для значної кількості населення характерне двовір'я.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Миська Р. Княжа Теребовля (історіографічний огляд) / Р. Г. Миська // Археологія. - 2005. - № 1. - С. 92-95.

Миська Р. Історія досліджень пам'яток княжого періоду в межиріччі Стрипи та Збруча / Роман Миська // Археологічні дослідження Львівського університету. - Л., 2005. - Вип. 8. - С. 303-310.

Миська Р. Теребовельська земля ХІ-ХІІ ст. (історичний огляд) / Р. Г. Миська // Археологія. - 2006. - № 3. - С. 53-59.

Миська Р. Долітописний Теребовль / Роман Миська // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. - Л., 2008. - Вип. 12. - С. 292-303.

Миська Р. Дослідження А. Кіркора та В. Деметрикевича в околицях Теребовлі (спроба аналізу та інтерпретації матеріалів) / Роман Миська // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології зб. наук. пр. - Чернівці, 2009. - Т. 2 (26). - С. 270-279.

Миська Р. Оборонні споруди Галицько-Волинського князівства ХІІІ ст. / Роман Миська // Король Данило Романович і його місце в українській історії матеріали Міжнар. наук. конф. (Львів, 29-30. листопада 2001 р.). - Л., 2003. - С. 225-235.

Миська Р. Розвідки в околицях м. Теребовлі / Миська Р. // Археологічні відкриття в Україні 2002-2003 рр. [зб. наук. пр.]. - К., 2004. - Вип. 6.- С. 223-224.

АНОТАЦІЯ

Миська Р. Г. Теребовлянська земля в ХІ - першій половині ХІІІ ст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2009.

У дисертаційній роботі на основі виробленої вітчизняними та зарубіжними істориками загальної характеристики Галицької землі, археологічних досліджень окремих пам'яток та окремих категорій артефактів, за допомогою систематизації, критичного аналізу відомих джерел та суттєвого доповнення їх фактичним матеріалом, який зібрав автор, уперше в українських історичних дослідженнях цілісно реконструйовано історичний розвиток Теребовлянської землі у ХІ - першій половині ХІІІ ст. Висвітлено етапи формування та політичного розвитку землі, систему заселення території, розвиток господарства і торговельних зв'язків, етнічний склад її населення, визначено територіальні межі.

У зв'язку з фрагментарним висвітленням досліджуваного регіону в середньовічних письмових джерелах вивчення соціальних, економічних та культурних процесів базується перш за все на археологічних пам'ятках (городища, селища, могильники княжого періоду). У роботі встановлено систему взаємозв'язків між цими групами пам'яток та систему заселення регіону в цілому. З використанням широкої джерельної бази проаналізовано особливості матеріальної та духовної культури населення краю, а також роль і значення Теребовлі та її округи в історії Південно-Західної Русі - України, і зокрема Галицького, а згодом об'єднаного Галицько-Волинського князівств. Встановлено етапи розвитку релігійних вірувань місцевого слов'янського населення та шляхи поширення християнства, взаємопроникнення обрядів і вірувань язичництва та християнства.

Ключові слова Теребовлянська земля, волость, князівство, духовна та матеріальна культура, соціально-економічні відносини, городища, селища.

Мыська Р. Г. Теребовлянская земля в ХІ - первой половине ХІІІ вв. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко. - Львов, 2009.

В диссертационной работе комплексно исследована Теребовлянская земля в ХІ - первой половине ХІІІ вв. Отражены этапы формирования и развития земли, система заселения территории, развитие хозяйства и торговых связей, этнический состав ее населения, определены территориальные границы. Предпосылки для выделения земли начали складываться еще во времена существования пражско-корчакской археологической культуры (VІ-VІІ вв.), когда неподалеку от современной Теребовли образовался племенной или, возможно, межплеменной политико-административный центр, в который входили городище в с. Кровинка и ряд близлежащих поселков. Нападение аварцев на определенное время приостановило государствотворческие процессы в регионе. В ІХ в. на Западном Подолье формируются новые общинные центры, представленные городищами в Теребовле, Старом Збараже, с. Била, которые становятся зачатками летописных городов (Теребовль, Збараж, Моклеков). В Х в. формируется отдельная надобщинная (племенная) группа, которая выступила творцом политико-адмистративной единицы Киевской Руси - Теребовлянской земли, а впоследствии одноименного княжества. После похода Владимира Святославича на хорватов (992/993 г.) Теребовлянская земля входит в состав Киевской Руси. В Теребовле посадник киевского князя сменил местного “светлого князя” теребовлян. В середине 1080-х гг. выделяется самостоятельное Теребовлянское княжество во главе с Васильком Ростиславичем, а после его смерти - с Ростиславом-Григорием Васильковичем. Оно просуществовало до 1130-х гг., после чего вошло в состав Галицкого княжества. На короткий период Теребовлянское княжество отделилось во время правления в Галичине Игоревичей, когда здесь княжил Изяслав Владимирович.

Начиная со времени возникновения, Теребовля выступает важным политико-административным, культурным и военным центром региона. С приобретением столичного статуса происходит стремительное развитие города, в частности перестройка торгово-ремесленного посада, который занимал территорию от подножия Замковой Горы до устья р. Гнизны в современном с. Зеленче и включал в себя речную пристань. Кроме княжьей твердыни и посада, в состав города входили многочисленные пригороды с монастырями, феодальными замками и поселениями. С потерей Теребовлей столичного статуса город не утратил своего значения, а продолжил экономическое и социальное развитие вплоть до татаро-монгольского нашествия. Территорию Теребовлянской земли исследуемого периода мы определяем таким образом северная граница - водораздел левых притоков Днестра с одной стороны и правых притоков верхней Припяти - с другой; южная - по линии г. Гусятин - г. Чорткив - с. Беримьяны; восточная - Товтровый кряж; западная - водораздел верхнего течения Золотой Липы и Стрипы, а южнее - водораздел Коропца и Золотой Липы.

В период функционирования отдельной административной единицы - Теребовлянской земли - происходит постепенное развитие социальных, экономических, политических факторов. В частности появляется значительное количество феодальных городов. Развитие технологии земледелия, в частности ввод плуга, содействовало внедрению новых, более производительных культур и позволяло осваивать новые площади земли для возделывания. Это в свою очередь приводило к накоплению избыточного продукта, который делал возможным выделение большого количества населения для занятия другими отраслями хозяйства. Активно развиваются ремесла и промыслы. В систему торговли включаются фактически все слои общества того времени. В целом развитие сельского хозяйства, ремесла и торговых связей Теребовлянской земли проходило синхронно с другими территориями Южной Руси.

На протяжении ХІ-ХІІІ вв. сосуществуют христианство и язычество с преобладанием первого в городах, а второго - в сельской местности. Наблюдается своеобразная трансформация мифологическо-религиозных форм языческого вероучения, приспособление его к новым требованиям времени. Для значительного количества населения характерно двоеверие.

Ключевые слова Теребовлянская земля, княжество, духовная и материальная культура, социально-экономические отношения, городища, поселения.

Myska R. G. Теrеbоvlyanska land in 11th - first part of 13th century. - Manuscript.

The dissertation for a candidate degree in history by speciality 07.00.01 - History of Ukraine. - Lviv Iwan Franko National University. - Lviv, 2009.

Terebovlya district in ХІ - first half ХІІІ centuries is explored as an integral complex in the dissertation work. Stages of forming and development of district, system of settling of territory, development of economy and trade communications, ethnic composition of its population is reflected, territorial scopes are defined. Features of material and spiritual culture of population of Terebovlya locality are analyzed. Terebovlya's and its district's role and value in the history of South-West Russia-Ukraine, and, in particular, Galitsia, and afterwards - in Galitsian-Volynian Principality is defined with using of wide source base. Stages of development of pre-Christian religious beliefs of local Slavonic population are exposed. Ways of assertion of Christianity, interpenetration of ceremonies and beliefs of two religions are exposed.

Key words Terebovlya district, principality, spiritual and material culture, social-economic relations, gorodisha, settlements.

Размещено на Allbest.ru