Близько рубежу ер, в кінці І ст. до н.е., на територію Українського Закарпаття та Східної Словаччини поширюється експансія дакійської людності. На цей час припадає загибель найбільш репрезентативної пам'ятки латенської культури в Закарпатті - ремісничого центру в Галиш-Ловачці.

Початковий період ранньоримського часу в Закарпатті представлений пам'ятками кельто-дакійського горизонту. Матеріалам таких городищ, як Мала Копаня та Солотвино притаманні як кельтські, так і дакійські риси, що відображає змішаний характер населення, яке їх залишило. Найбільш дослідженою пам'яткою цього часу на Закарпатті є городище в Малій Копані.

Розкопки засвідчили, що городище у Малій Копані було зруйноване. Однак, безпідставним є твердження, що Малокопанське городище було розгромлене легіонерами імператора Траяна під час дако-римських війн 105-106 рр., а Солотвинське і Земплінське городища в зв'язку з цими подіями були залишені їх мешканцями. Немає ніяких свідчень - ні писемних, ні археологічних, які дозволили хоча б припустити, що римські війська сягали цих територій. Натомість, археологічні матеріали фіксують появу на Закарпатті пшеворського населення. Більше того, саме поряд із городищем Мала Копаня був відкритий найбільш ранній на Закарпатті могильник пшеворської культури.

На початку пізньоримського періоду нова хвиля пшеворської експансії сягає Закарпаття, в черговий раз змінючи етнокультурну ситуацію в Карпатському регіоні. Це нове вторгнення пшеворців в область Східних Карпат дослідники (К. Годловський, Я. Тейрал) пов'язують з подіями Маркоманських війн.

6.3 Поховальний обряд населення Закарпаття в пізньоримський час

Археологічні пам'ятки пізньоримського часу, відкриті на території Закарпаття, свідчать, що приплив нового населення із північних регіонів Європи не припиняється і в наступні часи, продовжуючись протягом всього пізньоримського періоду. Показовим є вже той факт, що в Закарпатті для цього часу зафіксовані три різні типи поховань: ґрунтові, представлені як урновими, так і ямними захороненнями, курганні та пошарові.

Ґрунтові поховання - це трупоспалення на стороні, вміщені в урни або ями, часто багато споряджені зброєю (мечі, умбони, окуття щитів, списи, остроги, ножиці), здебільшого ритуально пошкодженою, та іншими предметами. Могильники Арданово 1, Арданово 2, Свалява, Станове, як за обрядом, так і за інвентарем є типовими для пшеворських старожитностей. Знайдені в них предмети озброєння дозволяють датувати ці пам'ятки періодом від кінця періоду В2 - до кінця С1. До дещо пізнішого періоду вірогідно відносяться ґрунтові поховання в Квасово, Кленовці, Новоселиці та ін.

Курганні могильники, відкриті у Закарпатті поблизу сс. Братово, Іза, Руське Поле, Кальник, Ключарки, Лискове, Липча, традиційно об'єднували з курганними могильниками Прикарпаття в одну культуру карпатських курганів. Підставою для цього був схожий поховальний обряд, простежений у деяких з них, а також розташування в межах карпатського підгір'я. Проте, важко сказати що-небудь певне відносно хронології та культурної приналежності більшості закарпатських курганних пам'яток. Практично всі вони ще на початку минулого століття знищені внаслідок господарської діяльності. В тих випадках, коли в минулому деякі з них були піддані розкопкам, матеріали не збереглися.

У Братово спалення небіжчиків, відбувалося на тому ж місці, де був насипаний курган, що є характерною рисою поховального обряду культури карпатських курганів. Проте, п'ять поховань (два урнових і три ямних), відкритих в прямокутній ямі під курганним насипом, слід віднести до пшеворської культури, оскільки вони супроводжувалися ритуально пошкодженими предметами озброєння та керамікою, характерними для пшеворських старожитностей. Знайдені в кургані уламки посудини terra sigillata (Dragendorf 37), умбони щитів, шпори з асиметричними дужками, наконечники списів дозволяють датувати Братовський курган в межах фази С1а.

Курганний обряд і трупоспалення на місці поховання простежені також на могильнику ІІІ-ІV ст. в Ізі. Оскільки це головна, а фактично і єдина пам'ятка, з якою пов'язане уявлення про існування культури карпатських курганів в Закарпатському регіоні, розглянемо її матеріали в порівнянні з прикарпатськими. Всього в Ізі розкопано 38 курганів, у 23 випадках наявні плани та відомості про характер поховань, з решти курганів частково зберігся речовий інвентар.

На відміну від Прикарпаття переважна більшість керамічних знахідок в курганах Ізи складає ліпний посуд. Він представлений горщиками, які можна поділити на вісім типів. Горщики першого, третього, четвертого типів знаходять аналогії на пшеворських пам'ятках як у Польщі, так і на сусідніх територіях. Горщики четвертого та п'ятого типів мають також аналогії на сарматських пам'ятках Карпато-Дунайського регіону. Для горщиків типів шість і сім аналогії невідомі.

Гончарний посуд складають кілька екземплярів ваз, горщиків і мисок. Характерно, що за асортиментом і формами гончарний посуд, знайдений на могильнику в Ізі, відрізняється від знахідок в курганах Прикарпаття. Звертає увагу, що серед гончарної кераміки Ізи немає триручних ваз, керамічних келихів, що наслідують провінційноримські скляні вироби, практично відсутні глеки тощо. Нечисленні гончарні вази мають іншу форму.

Крім кераміки, в курганах Ізи знайдено дев'ять залізних односкладових фібул, залізну відерцеподібну підвіску, залізні та фрагмент бронзової пряжки, залізні браслети, сердолікові кубооктаедричні та скляні намистини, залізні ножі, ключі, наконечник списа поганої збереженості, два залізних окуття від шкатулки, прясла, кістяну підвіску.

Отже, не дивлячись на схожий обряд поховання, могильник у Ізі не можна віднести до культури карпатських курганів. Весь комплекс речових знахідок Ізи вступає у протиріччя з подібним твердженням.

Інший тип поховального обряду простежений на могильнику другої половини IV - початку V ст., відкритому у Солонцях, поблизу м. Ужгорода. Пам'ятка являла собою майданчик підпрямокутної форми, орієнтований за сторонами світу розмірами 22,8 х 16,5 м, оточений по периметру ровом завширшки 1,4-2,6 м при глибині 0,5 м. Поверхню майданчика вкривав шар деревного вугілля, кальцинованих кісток та уламків перепаленої кераміки товщиною 0,2-0,35 м.

З площі пам'ятки, крім великої кількості фрагментів гончарної та ліпної кераміки, здебільшого перепаленої, походять фрагменти семи залізних односкладових фібул з підв'язною ніжкою типу А158 та бронзова двоскладова фібула, пряжки, уламки кістяних гребенів, намисто, підвіски, фрагменти скляного посуду, залізні ножі, залізні пластинки окуття, прясла та ін. Найбільш яскраву категорію солонцiвських знахідок складають 10 золотих підвісок. Це одна ажурна підвіска, чотири круглих капсулоподібних підвіски, чотири кошикоподібних та місяцеподібна. Знайдений в Солонцях гончарний посуд був здебільшого оздоблений штампованим орнаментом.

Ряд знахідок дозволяють з певністю датувати пам'ятку фазою D. Тут знайдена бронзова двоскладова прогнута фібула з довгою обмоткою зав'язки та дротяним кільцем, що знаходить аналогії в комплексах гуннського часу у Тиському регіоні. До кінця ІV - початку V ст. відноситься кубок конічної форми, прикрашений шліфованими овалами, уламок кістяного двобічного гребеня прямокутної форми.

На території Європи відомі синхронні пам'ятки аналогічні Солонцям за поховальним обрядом. Йдеться про могильники добродзеньського типу пшеворської культури, досліджені в Польщі, на території Верхньої Сілезії, в Добродзені-Рендзіні, Щедрику та Ольштині, які датуються фазою D.

Лицьові та бічні поверхні золотих підвісок-капсул з Солонців прикрашені візерунками з філігранного дроту та зерні. Основна територія поширення капсулоподібних підвісок охоплює прибалтійські території Німеччини та Польщі. Виготовлені здебільшого із бронзи вони присутні в комплексах поховань культур давньогерманського кола, що датуються від фази B1 до початку фази Dl.

Однак золоті капсули є надзвичайно рідкісними знахідками. Окрім Солонців, золоті екземпляри, багато прикрашені філігранню та зерню, знайдені на території Данії в Берстеді і Торсбергері, бронзові з золотими накладними платівками виявлені в Гросс-Бестендорфі та Махаррені, а срібна - у Елблонгу-Поле Новомейське. Три останні походять з області Польського Помор'я.

Наявність в Солонцях цих рідкісних прикрас, аналогії яким відомі виключно на давньогерманських пам'ятках з території Данії та Балтійського узбережжя, прямо вказує на зв'язки населення, що залишило могильник, не лише із пшеворською культурою, але і з населенням Північної Європи. Додамо, що ажурна підвіска також має численні аналогії в колі германських пам'яток другої половини IV - початку V ст. Подібні ажурні прикраси відомі і на пізніших германських пам'ятках, наприклад, в похованнях аламанського могильника у Гюфінгені.

6.4 Хронологія закарпатських пам'яток пізньоримського часу

Аналіз речових комплексів показав, що керамічний посуд, інвентар та прикраси, виявлені в похованнях Прикарпаття та Закарпаття, були різними. Одним із найяскравіших прикладів цього є залізні односкладові фібули з підв'язною ніжкою, знайдені як в одній з найраніших пам'яток Закарпаття - Братово, так і в найпізнішій - могильнику в Солонцях.

Нагадаємо, подібні застібки не зустрічаються на пам'ятках Прикарпаття. Односкладові фібули з підв'язною ніжкою можуть визначати хронологію лише в широкому діапазоні пізньоримського часу. Отже більш вузьке датування пам'яток, опирається на інші знахідки, що слугують хронологічними реперами: зброю, пряжки, інші типи фібул.

6.5 Економічні та культурні зв'язки

На території Закарпатті зафіксовано 1500 римських монет, в тому числі і 45 золотих. Нагромадження римських монет очевидно пов'язане з торгівлею кам'яною сіллю, яку добували в копальнях катакомбним способом.

Важливо відмітити, що Солотвинські солекопальні знаходилися поруч з р. Тисою, яка є основною водною артерією регіону. Цей шлях вів до римської митниці і факторії (сучасне місто Сегед), залишки якої були відкриті на острові, оточеному водами Тиси.

Археологічні матеріали чітко демонструють повну відсутність економічних зв'язків між населенням, що мешкало у північних та південних областях Карпатського підгір'я.

Між тим, існування внутрішніх економічних зв'язків є обов'язковою умовою зародження етнокультурної спільності та існування однієї археологічної культури. Досить нагадати, що населення Прикарпаття широко користувалося імпортними товарами, які надходили в амфорній тарі. Однак, у матеріалах могильників та поселень Закарпаття не було знайдено жодного амфорного уламка.

Натомість на Закарпатті набув поширення сірий гончарний посуд, прикрашений штампованим орнаментом. Проте, жодних уламків такого посуду не знайдено при дослідженні могильників і поселень на Прикарпатті.

6.6 Гончарство

Аналіз керамічних комплексів закарпатських пам'яток дозволив прослідкувати поступальний розвиток гончарства протягом всього пізньоримського періоду.

Особливу увагу викликають дослідження промислового гончарного осередку Берегшурань-Берегово, розташованого по обох берегах р. Миц, на кордоні України та Угорщини, де відкрито більше 100 гончарних горнів. Гончарний осередок почав працювати наприкінці ІІІ ст., виготовляючи сірий кружальний посуд, часто прикрашений штампованим орнаментом..

6.7 Міграційні процеси як визначальний чинник етнокультурного розвитку регіону

Безперечним є той факт, що у пізньоримський час етнокультурна ситуація в Закарпатті пов'язана із міграційними процесами. Як зазначалося, означений період, ознаменувався на Закарпатті появою нової хвилі пшеворських племен. Це не був обмежений контингент прибульців, які швидко асимілювалися в моноетнічному дакійському середовищі, як стверджує В. Г. Котигорошко. Значна кількість відкритих на Закарпатті пшеворських пам'яток ІІІ-IV ст. не дозволяє прийняти твердження ні про їх обмежений контингент, ні про їх швидку асиміляцію. До того ж моноетнічне фракійське середовище перестало існувати ще після першої інвазії пшеворців в період В1-В2 або ще раніше. Адже після дакійської навали даки жили разом із кельтами, а пізніше разом із пшеворською людністю. Нові потужні потоки пшеворської людності продовжують з'являтися на Закарпатті і в наступний час. Але не лише пшеворці прагнули розселитися на цій території.

Область верхньої течії р. Тиса, безумовно, була частиною так званої “буферної зони”, яка пролягала між Імперією та більш віддаленим племінним світом, тому її аж ніяк не могли обминати потужні поліетнічні міграційні потоки, що направлялися до кордонів Риму. Після подій Маркоманських війн найбільший вплив на загальну ситуацію в регіоні мала боротьба племен за Дакію, яка розпочалася після 270 р. і неодноразово втягувала варварів у значні міжплемінні конфлікти, що сприяло постійному пересуванню різноетнічного населення. Внаслідок цих подій в пізньоримський час на території Закарпаття створюється нестабільна і етнічно мінлива ситуація. Археологічно це знаходить свій прояв у існуванні різних типів поховальних пам'яток, які не можуть бути об'єднані в одну археологічну культуру.

Можна думати, що в пізньоримський час населення Верхньотиського регіону складали етнічно близькі, найбільш вірогідно, германські племена. Нарешті, слід сказати, що після середини ІІІ ст. на території Закарпаття, Східної Словаччини та суміжних районів Угорщини археологічно не простежуються будь-які сліди перебування дакійської людності. Всі ці явища добре збігаються із загальними європейськими історичними тенденціями, визначеними за письмовими джерелами.

Отже, на основі археологічних матеріалів можна з певністю стверджувати, що в римський час Закарпаття не було глухим закутком Європи, віддаленим від головних міграційних шляхів, а відтак не було Закарпаття і своєрідним заповідником північнофракійської людності. Натомість, постійний приток нового населення в процесі пульсуючого характеру міграцій, що характерно для території “буферної зони”, створював строкату етнокультурну ситуацію, в якій головна роль належала різним племенам германської людності.

ВИСНОВКИ

У дисертації вперше представлене монографічне дослідження історії регіону Східних Карпат у пізньоримський час, проведене на основі аналізу археологічних старожитностей та історичних даних. Запропонований критичний огляд існуючих в науці положень щодо актуальних аспектів теми.

На основі порівняльного вивчення комплексу визначальних етнокультурних ознак, пов'язаних з побутом та ідеологією стародавнього населення, вперше показано, що Прикарпаття і Закарпаття в пізньоримський час були абсолютно окремими та різними культурними областями.

За археологічними матеріалами в цей період на території Прикарпаття фіксується стабільний розвиток людності, що створила культуру карпатських курганів. Їй притаманні відкриті поселення та курганні могильники із трупоспаленнями на місці поховання. Останні часто супроводжувалися дерев'яними, кам'яними або земляними конструкціями. Високий розвиток землеробства створив умови для розвитку ремесла і торгівлі. В місцевих гончарних майстернях вироблявся високоякісний гончарний посуд. Виникнення гончарства у прикарпатського населення, як і у інших варварських племен Європи, пов'язане з прямою участю провінційних римських гончарів.

Провінційні римські імпортні товари та монети, знайдені на пам'ятках культури, є свідченням інтенсивної торгівлі з римськими провінціями. Головним експортним товаром була сіль. Торгові шляхи передусім вели у напрямку Західного Причорномор'я і Добруджі і далі, морем, на узбережжя Малої Азії.

Культура карпатських курганів склалася на території Прикарпаття, проте її походження пов'язане з міграцією в цей регіон германських племен. Відхід населення під натиском гуннів спричинив до припинення існування культури. Потрібно наголосити, що зовнішній вплив високорозвиненої античної цивілізації був не лише джерелом інновацій, а й став фактором внутрішнього розвитку культури.

При дослідженні археологічних пам'яток культури були одержані дані про існування майнової і суспільної диференціації у прикарпатського населення, а отже, соціальної структурованості прикарпатського суспільства.

Аналіз археологічних даних і відомостей античних авторів дозволив висунути гіпотезу про належність культури карпатських курганів германському племені тайфалів.

Нові дослідження показали, що в римський час територія Закарпаття не була відокремлена від подій загальноєвропейської історії, як стверджувалося раніше. Натомість, потужні міграційні хвилі постійно змінювали етнічну карту краю, створюючи бурхливий світ етнічно різних племен германської людності, серед яких головне місце займали пшеворські племена. Доведено, що археологічні пам'ятки другої чверті І тис. н.е. на території Закарпаття не утворюють культурної єдності, що яскраво проявляється передусім у різних типах поховальних пам'яток.

Визначено, що в пізньоримський час на території Закарпаття відсутні сліди перебування гето-дакійської людності. Аналіз матеріалів ключових пам'яток, таких як Братово, Іза, Солонці, на яких базувалося це положення, показав, що вони не належать до гето-дакійської культури.

На основі вперше проведеного комплексного порівняльного аналізу археологічних матеріалів, доведено, що культура карпатських курганів не поширюється на територію Закарпаття. На пам'ятках пізньоримського часу по обох боках Східних Карпат відсутній спільний предметний світ та внутрішні культурні та економічні зв'язки, що є обов'язковою умовою існування однієї археологічної культури.

Загалом, культура населення, пам'ятки якого займають територію на північ від Карпат, та культура населення південного підгір'я відрізняються між собою загальним виглядом, ритмом розвитку, структурою археологічної культури та системою зв'язків із зовнішнім світом. Пам'ятки пізньоримського часу, відкриті на територіях по різний бік Карпатського хребта, не можуть бути об'єднані в одну археологічну культуру. Прикарпаття і Закарпаття у пізньоримський час були різними культурними областями.

Населення Східнокарпатського регіону було включене в загальноєвропейські історичні процеси і брало активну участь в розвитку подій на європейських теренах. Отже, без вивчення стародавньої історії краю у цей період неможливо відтворення української, а відтак і європейської історії.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

1. Вакуленко Л. В. Пам'ятки підгір'я Українських Карпат першої половини І тисячоліття н.е. / Л. В. Вакуленко - К. : Наук. думка, 1977. - 142 с.

2. Вакуленко Л. В. Славянские поселения І тыс. н.э. у с. Сокол на Среднем Днестре / Л. В. Вакуленко, О. М. Приходнюк. - К. : Наук. думка, 1984. - 108 с.

Колективні монографії

3. Вакуленко Л. В. Культура карпатских курганов // Этнокультурная карта территории Украинской ССР в I тыс. н.э./ Л. В. Вакуленко. - К. : Наук. думка, 1986. - С. 59-68.

4. Вакуленко Л. В. Историография ; Территория распространения археологических культур ; Категории памятников, их топография и планировка; Типы жилищ и хозяйственных построек ; Погребальный обряд ; Хронология и периодизация / Л. В. Вакуленко, В. Д. Баран, Б. В. Магомедов, Р. В. Терпиловский // Славяне Юго-Восточной Европы в предгосударственный период. - К. : Наук. думка, 1990. - С. 98-138, 172-190.

5. Вакуленко Л. В. Населення Східних Карпат в пізньоримський час / Л. В. Вакуленко // Етногенез та етнічна історія населення Українських Карпат : у 4 т. / гол. ред. Степан Павлюк - Львів, 1999. - Т. 1 : Археологія та антропологія. - С. 227-262.

Статті у фахових виданнях

6. Вакуленко Л. В. Роль черняховской культуры в формировании раннесредневековых древностей Среднего Поднестровья / Л. В. Вакуленко, О. М. Приходнюк // КСИА. - 1984. - Вып. 178. - С. 79-99.

7. Вакуленко Л. В. Проблема преемственности черняховских и раннесредневековых древностей в свете новых раскопок на Среднем Днестре / Л. В. Вакуленко, О. М. Приходнюк // Slovenskб archeolуgia. - 1985. - Vol. 1 - С. 71-136.

8. Вакуленко Л. В. Этнокультурная ситуация в Верхнем Поднестровье в I-II вв. н.э. (по материалам могильников) / Л. В. Вакуленко // Древние славяне и Киевская Русь : сб. науч. трудов / отв. ред. П. П. Толочко. - К. : Наук. думка, 1989. - С. 22-34.

9. Вакуленко Л. В. Этнокультурные процессы в Карпатском бассейне и Подунавье в период раннего средневековья (V-VII вв.) / Л. В. Вакуленко, О. М. Приходнюк // Славяне и Русь (в зарубежной историографии) : сб. науч. трудов / отв. ред. П. П. Толочко. - К. : Наук. думка, 1990. - С. 79-99.

10. Вакуленко Л. В. Липицкая культура в свете раскопок у с. Завалье в Прикарпатье / Л. В. Вакуленко // Древности Юго-Запада СССР : сб. науч. трудов / отв. ред. П. П. Бырня. - Кишинев : Штиинца, 1991. - С. 22-38.

11. Vakulenko Liana V. Two Glass Bowls from the Ukrainian Carpathians / Liana V. Vakulenko // Jornal of Glass Studies. - 1994. - Vol. 36. - P. 67-70.

12. Вакуленко Л. В. Культура карпатських курганів. Історія досліджень та нові відкриття / Л. В. Вакуленко // Старожитності Русі-України : зб. наук. праць / відп. ред. П. П. Толочко. - К., 1994. - С. 18-22.

13. Вакуленко Л. В. Дерев'яні конструкції в карпатських курганах ІІІ-IV ст. н.е. / Л. В. Вакуленко // Проблеми походження та історичного розвитку слов'ян : зб. наук. праць / наук. ред. В. Д. Баран. - Київ ; Львів : РАС, 1997. - С. 86-96.

14. Vakulenko L. Beitrдge zur ethnischen Bestimmung des Grдberfeldes von Solonzi / Kisszelmenc (Karpatoukraine) / L. Vakulenko // Jуsa Andrбs Mъseum Йvkцnyve, Nyнregyhбza. - Nyнregyhбza, 1999. - XLI. - S. 161-172.

15. Вакуленко Л. В. Поховання з бронзовим тазом у с. Рожневі Поля на Прикарпатті / Л. В. Вакуленко // Археологія. - 1999.- № 4. - С. 149-153.

16. Вакуленко Л. В. Северные германцы в Украинском Закарпатье в IV в. н.э. / Л. В. Вакуленко // Stratum Plus. - СПб, Кишинев, Одесса, Бухарест, 2000. - № 4. - С. 312-321.

17. Вакуленко Л. В. Витоки гончарного виробництва ІІІ-ІV cт. н.е. у Східній Європі / Л. В. Вакуленко // Археологія. - 2000.- № 3. - С. 28-36.

18. Вакуленко Л. В. Два курганні могильники поблизу с. Трач на Прикарпатті / Л. В. Вакуленко // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. - К., 2002. - Вип. 8. - C. 111-119.

19. Вакуленко Л. В. Культура карпатських курганів і черняхівські старожитності / Л. В. Вакуленко // Наукові записки НаУКМА. Серія „Історичні науки”. - К., 2002. - Ч. 1. - С. 15-19.

20. Вакуленко Л. В. Етнокультурна ситуація в Українському Закарпатті в першій половині І тис. н.е. / Л. В. Вакуленко // Археологія. - 2003. - № 3. - С. 56-67.

21. Вакуленко Л. В. Курганний могильник IV ст. н.е. на Прикарпатті / Л. В. Вакуленко // Археологічні студії : зб. наук. праць / наук. ред. П. П. Толочко. - Чернівці, 2004. - Вип. 2. - C. 63-69.

22. Вакуленко Л. В. Поселення культури карпатських курганів поблизу с. Королівка Івано-Франківської обл. / Л. В. Вакуленко // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету : зб. наук. праць / наук. ред. Л. Д. Баженов [та ін.. - Кам'янець-Подільський, 2005. - Т. 14. - С. 75-88.

23. Вакуленко Л. В. Поселення слов'ян VII ст. у с. Волосів на Верхньому Пруті / Л. В. Вакуленко // Збірник наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства МОН. - 2008. - Т. XV. - C. 169-176.

24. Вакуленко Л. В. Археологические источники о торговых связях населения Прикарпатья в позднеримский период / Л. В. Вакуленко // Научные ведомости Белгородского ГУ. - Белгород, 2008. - Т. 123 (53), вып. 7. - С. 18-23.

25. Vakulenko Liana. Eastern Carpathians in the Late Roman Period / Liana V. Vakulenko // Acta Archaeologica Carpathica. - Cracуw, 2007-2008. - Vol. XLVII-XLVIII. - S. 141-183.

26. Вакуленко Л. В. Возникновение гончарства и кельтский ренессанс у племенного населения Европы / Л. В. Вакуленко // Вестник Санкт-Петербургского университета. - Сер. 2. - 2009. - Вып. 1, ч. 1. - С. 130-135.

27. Вакуленко Л. В. Восточные Карпаты в позднеримское время / Л. В. Вакуленко // Российская Археология. - 2009. - № 1. - С. 36-46.

28. Вакуленко Л. В. Археологические свидетельства о народе тайфалов / Л. В. Вакуленко // Вестник Древней Истории. - 2009. - № 1. - С. 175-180.

Статті в інших наукових виданнях та матеріали конференцій

29. Вакуленко Л. В. Реконструкція поховальних звичаїв прикарпатського населення у пізньоримський час (за археологічними даними) / Л. В. Вакуленко // Етнокультурні процеси в Південно-Східній Європі в І тисячолітті н.е. : зб. наук. праць / наук. ред. Р. В. Терпиловський. - Київ ; Львів : РАС, 1999. - С. 49-60.

30. Вакуленко Л. В. Залізні одночленні підв'язні фібули та питання хронології пам'яток пізньоримського часу в Закарпатті / Л. В. Вакуленко // Давня і середньовічна історія України : зб. наук. праць / наук. ред. Л. Д. Баженов [та ін.. - Кам'янець-Подільський, 2000. - С. 137-145.

31. Vakulenko L. One-piece fibulae with cord in high position and inverted foot (Almgren 158) and aspects of the chronology of the Roman age sites in the Transcarpathian Ukraine / Liana V. Vakulenko // 100 Jahre Fibelformen nach Oskar Almgren. - Wьnsdorf, 1998. - P. 241-247.

32. Вакуленко Л. В. Экономические связи населения Восточного Прикарпатья в IV в. н.э. / Лиана В. Вакуленко // Na granicach antycznego њwiata. - Rzeszуw, 1999. - S. 303-312.

33. Вакуленко Л. В. К вопросу об организации римского стеклоделия за границами Империи. /Л. В. Вакуленко // Евразийская степь и лесостепь в эпоху раннего средневековья. - Воронеж, 2000. - Вып. 8. - С. 14-23.

34. Вакуленко Л. В. Знахідки сільськогосподарських знарядь в похованнях культури карпатських курганів /Л. В. Вакуленко // В. В. Хвойка та його внесок у вітчизняну археологію : зб. наук. праць / відп. ред. Н. Г. Ковтанюк. - К., 2000. - С. 159-165.

35. Вакуленко Л. В. Міграційні процеси на території Українського Закарпаття в першій половині І тис. н.е. / Л. В. Вакуленко // Magyarorszag es a Kijevi Ruszj. - Ungvar : Karpataljai Magyar Kulturalis Szovetseg, 2001. - С. 117-134.

36. Вакуленко Л. В. Етнокультурна ситуація в Українських Карпатах в ІІІ-ІV ст. н.е. / Л. В. Вакуленко // Сто років вивчення культур полів поховань на Україні : тези доповідей семінару. - К., 1999 - С. 7-9.

37. Вакуленко Л. В. Поховальні пам'ятки Закарпаття в пізньоримський час / Л. В. Вакуленко // Музейні читання : матеріали наук. конф. Музею історичних коштовностей України. - К., 2000. - С. 151-153.

38. Вакуленко Л. В Фібула з емаллю ІІ ст. н.е. з могильника Верхня Липиця на Подністров'ї / Л. В. Вакуленко // Музейні читання : матеріали наук. конф. Музею історичних коштовностей України. - К., 2001 - С. 156-164.

39. Вакуленко Л. В. Восточнокарпатский регион в позднеримское время / Л. В. Вакуленко // Тезисы конференции „Древнейшие земледельцы и скотоводы Северного Причерноморья от неолита до первых веков н.э.” - Тирасполь, 2002. - С. 338-340.

40. Вакуленко Л. В Культурна диференціація в Східнокарпатському регіоні в пізньоримський час / Л. В. Вакуленко // Сучасні проблеми археології : зб. наук. праць / наук. ред. С. Д. Крижицький. - К., 2002. - С. 51-52.

41. Вакуленко Л. В. Хронологія заключного етапу культури карпатських курганів / Л. В. Вакуленко // Старожитності І тисячоліття нашої ери на території України : зб. наук. праць / наук. ред. В. Д. Баран. - К., 2003. - C. 44-50.

42. Вакуленко Л. В. Взаимосвязи культур позднеримского времени Карпатского и Днепро-Днестровского регионов / Л. В. Вакуленко // Культурные трансформации и взаимовлияния в Днепровском регионе на исходе римского времени и в раннем средневековье. - СПб : Петербургское Востоковедение, 2004. - С. 96-107.

43. Вакуленко Л. В. Землеробство як економічна основа господарства прикарпатського населення в ІІІ-IV ст. н.е. / Л. В. Вакуленко // Археологія давніх слов'ян. Дослідження і матеріали : зб. наук. праць / відп. ред. Д. Н. Козак. - К., 2004. - С. 189-214.

44. Вакуленко Л. В. Соціальна стратифікація населення Прикарпаття ІІІ-ІV ст. н.е. / Л. В. Вакуленко // Музейні читання : матеріали наук. конф. Музею історичних коштовностей України. - К., 2006. - С. 125-133.

45. The Carpathian burial barrows of III-IV centuries AD / Liana V. Vakulenko // European Association of Archaeologists of 12-th Annual Meeting. Abstracts Book. - Cracуw, 2006. - S. 341.

46. Вакуленко Л. В. Українське Закарпаття в ранньоримський час / Вакуленко Л. В. // Старожитності Верхнього Подністров'я : зб. наук. праць / упорядник С. Климовський. - К., 2008. - С. 19-21.

АНОТАЦІЯ

Вакуленко Л. В. Східні Карпати в пізньоримський час (етнокультурні та соціально-економічні процеси). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.04 - археологія. - Інститут археології НАН України, Київ, 2009.

У дисертації досліджується історія населення Східних Карпат у пізньоримський час за археологічними матеріалами. Встановлено, що в означений період Прикарпаття і Закарпаття були абсолютно окремими та різними культурними областями. За археологічними матеріалами на території Прикарпаття у пізньоримський час фіксується стабільний розвиток людності, що створила культуру карпатських курганів, яка ймовірно належала германському племені тайфалів. На території Закарпаття постійний приток нового населення в процесі пульсуючого характеру міграцій, створював строкату етнокультурну ситуацію, в якій головна роль належала племенам пшеворської культури. Археологічно це знаходить свій прояв у існуванні різних типів поховальних пам'яток, які не можуть бути об'єднані в одну археологічну культуру.

Ключові слова: Cхідні Карпати, Прикарпаття, Закарпаття, пізньоримський час, культура карпатських курганів, міграція, тайфали.

АННОТАЦИЯ

Вакуленко Л. В. Восточные Карпаты в позднеримское время (этнокультурные и социально-экономические процессы). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора исторических наук по специальности 07.00.04 - археология. - Институт археологии НАН Украины, Киев, 2009.

В диссертации исследуется история населения Восточных Карпат в позднеримское время по археологическим материалам. Территория Прикарпатья в позднеримское время была занята населением, которое оставило памятники, получившие название „культура карпатских курганов”. Для нее характерны открытые поселения на удобных для земледелия местах. Яркой отличительной чертой культуры является погребальный обряд - трупосожжения под курганами, которые сооружались на месте кремации. Кальцинированные кости, очищенные или вместе с золой и углями, помещали в урны, ямки или оставляли на поверхности. В быту прикарпатского населения преобладала посуда, изготовленная на гончарном круге. Гончарная посуда разнообразна. Это - миски различных типов, вазы, вазы с тремя ручками, горшки, кувшины, кружки, чаши, бокалы. Лепные изделия составляют незначительную часть общего керамического комплекса. Римские импортные изделия свидетельствуют об интенсивных экономических связях с римскими провинциями. Главным экспортным товаром прикарпатского населения была соль.

Наиболее ранними находками в курганах Прикарпатья являются бронзовая двухчастная подвязная фибула, и две бронзовые и фрагмент серебряной двухчастных фибул с высоким приёмником, дужки которых были украшены накладными проволочными кольцами. Их общепринятая датировка (К. Амброз, К. Годловский, Т. Кольник, М. Манчынська) С1b-С2.

Наибольшее количество датирующих вещей, найденных на памятниках культуры карпатских курганов, относятся к IV в. - периоду ее расцвета. Это амфоры, красноглиняные кувшины, глазурованная и стеклянные чаши.

Такие находки, как биметаллические удила из кургана в Стопчатове, плоская прорезная бляшка из Переросли, серебряная и бронзовые пряжки овальной формы с загнутым язычком, бронзовые подвязные двухчастные фибулы с пластинчатым корпусом позволяют датировать самые поздние комплексы в пределах фазы D.

Таким образом, время существования культуры карпатских курганов следует определить в хронологических рамках С1b-D общеевропейской периодизации. Археологические материалы позволяют заключить, что в этот период на Прикарпатье происходило стабильное развитие культуры карпатских курганов. Ее происхождение связано с миграцией в регион германского населения, при этом культурный образ общности сформировался под влиянием античной цивилизации. Анализ археологических материалов и сведений античных авторов позволяет выдвинуть гипотезу о принадлежности культуры карпатских курганов германскому племени тайфалов. Культура карпатских курганов прекращает свое существование в связи с отходом населения под натиском гуннского нашествия.

Иной была ситуация в Закарпатье. Показательным является уже тот факт, что для этого периода в Закарпатье зафиксированы три типа погребального обряда. Это грунтовые могильники с трупосожжениями в урнах или ямах - типа Арданово-Свалява, сопровождаемые оружием. Курганные могильники с трупосожжением на месте погребения (Иза, Братово, Русское Поле). Наконец, могильник в Солонцах с послойными погребениями добродзеньского типа пшеворской культуры. Утвердившаяся ранее в науке мысль, что курганные могильники позднеримского времени, открытые в предгорных областях Украинских Карпат по обе стороны Карпатского хребта, составляют одну культуру, основанием для чего послужил курганный погребальный обряд закарпатского могильника Иза, не находит подтверждения.

Керамические и вещевые находки в курганах Изы демонстрируют четкое отличие от прикарпатских комплексов. Резкое преобладание лепной посуды, иных, чем в курганах Прикарпатья, форм, отличный по форме набор гончарной керамики, разные наборы украшений - все это не позволяет отнести могильник в Изе к древностям культуры карпатских курганов. Другие памятники позднеримского времени в Закарпатье обнаруживают еще меньшее сходство с ними.

Территория Закарпатья не была отделена от событий общеевропейской истории, как это утверждалось ранее. Напротив, постоянный приток нового населения в процессе пульсирующего характера миграций, создавал пеструю этнокультурную ситуацию, в которой главная роль принадлежала племенам пшеворской культуры.

На памятниках позднеримского времени по обе стороны Восточных Карпат отсутствует общий предметный мир. Отсутствуют внутренние, культурные и экономические связи, что является обязательным условием существования одной археологической культуры.

Таким образом, установлено, что в позднеримский период Прикарпатье и Закарпатье были абсолютно отдельными и разными культурными областями.

Ключевые слова: Восточные Карпаты, Прикарпатье, Закарпатье, позднеримское время, культура карпатских курганов, миграция, тайфалы.

ANNOTATION

Vakulenko L. V. Eastern Carpathians in the Late Roman Times (ethno-cultural and social-economic processes). - Manuscript.

The dissertation for acquiring the Doctor degree in the speciality 07.00.04 - archaeology. - The Institute of Archaeology of the National Academy of Science of Ukraine, Kyiv, 2009.

The research covers the history of the population of Eastern Carpathians in the late Roman period. It is determined that the territories of Pre-Carpathians and Transcarpathians in the late Roman period were absolutely separated and different cultural regions.

According to archeological materials a stable development of the population who created the Carpathian barrows culture and probably belonged to Germany tribe of the taifales is fixed at the territory of Pre-Carpathians. On the territory of Transcarpathians constant flow of new population in the process of pulsing character migrations created motley ethnic-cultural situation. It is reflected in the existence of different types of burial sites.

Key word: East Carpathians, Pre-Carpathians, Transcarpathians, the late Roman period, the Carpathian barrows culture, migrations, the taifales.

Размещено на Allbest.ru