Діяльність народного руху України в умовах внутрішньопартійної кризи (1997–2002 роки)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені І. І. МЕЧНИКОВА

УДК 94(477):329"1997/2002"(043.3)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

ДІЯЛЬНІСТЬ НАРОДНОГО РУХУ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВНУТРІШНЬОПАРТІЙНОЇ КРИЗИ (1997 - 2002 рр.)

07.00.01 - історія України

ОВСІЄНКО Станіслав Леонідович

Одеса - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії та етнографії України Одеського національного політехнічного університету Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

Гончарук Григорій Іванович,

Одеський національний політехнічний університет,

завідувач кафедри історії та етнографії України.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Шевчук Василь Петрович,

Національна академія оборони України,

старший науковий співробітник науково-організаційного управління;

доктор історичних наук, професор

Шелест Дмитро Сергійович,

Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України,

професор кафедри філософських та соціально-політичних наук.

Захист відбудеться « 1 » жовтня 2008 р. о 13:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.051.08 в Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова за адресою: 65082, м. Одеса, вул. Єлисаветинська, 12, ауд. 9.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Одеського національного університету імені І. І. Мечникова за адресою: 65082, м. Одеса, вул. Преображенська, 24.

Автореферат розісланий « 1 » вересня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук, доцент Н. О. Петрова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

виборчий парламентський рухівський

Актуальність дисертаційної роботи зумовлена потребою дослідження діяльності політичних партій, внесок яких у становленні Української держави є суттєвим, хоча і неоднозначним. В цьому аспекті потребує детального вивчення та висвітлення діяльність Народного Руху України (з 1992 р. - політичної партії), який відіграв важливу роль у суспільно-політичному житті України, в змаганнях за її незалежність. Становлення Руху як партії у першій половині 90-х рр. відбувалося в умовах, спільних для всіх політичних сил. Закономірною реальністю цього процесу був «розкол» як кризове явище, що мало свої причини виникнення, межі існування та наслідки. З середини 90-х рр. Рух втрачає завойований статус впливової партії, свідченням цього були президентські (1994 р.) та парламентські (1998 р.) вибори. Наслідком власної політичної діяльності, виразником якої була парламентська фракція НРУ, стало виникнення внутрішньопартійної кризової ситуації у 1997 - 1999 рр., у результаті чого відбувся «розкол» найбільшої націонал-демократичної партії.

Внутрішньопартійні процеси, які відбувалися усередині Народного Руху в кінці ХХ - початку ХХІ ст., та діяльність партії в цих умовах залишаються практично не розкриті для широкого наукового та громадського загалу. Дослідження базується на оцінці керівних органів НРУ як і поняття «розкол», в яке вкладається зміст: внутрішньопартійний кризовий процес, в результаті якого відбулося політичне та організаційне роз'єднання партії.

Розробка означеної теми становить безумовний науковий інтерес і має важливе практичне значення з огляду на її недостатнє висвітлення. Необхідним є виважене осмислення організаційної еволюції Руху, досвід якого є досить повчальним для сьогодення за умов становлення та розвитку партійної системи в Україні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою комплексної науково-дослідної роботи кафедри історії та етнографії України Одеського національного політехнічного університету: «Вплив політичних партій та громадських організацій на формування національної свідомості громадян як чинника державотворення» (державний реєстраційний номер 0197 U 008732).

Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі широкого кола архівних джерел, преси, опублікованих документів, наукової та науково-популярної літератури провести комплексне дослідження внутрішньопартійних процесів у Народному Русі України та діяльності рухівців в умовах партійної кризи упродовж 1997 - 2002 рр.

Для досягнення поставленої мети автор визначив такі завдання:

- встановити ступінь наукової розробки обраної теми та охарактеризувати джерельну базу дослідження ;

- з'ясувати причини виникнення внутрішньопартійної кризи в Народному Русі та показати її наслідки;

- дослідити виникнення двох партій - Народного Руху України та Українського Народного Руху, та провести аналіз громадсько-політичних заходів НРУ, спрямованих на реалізацію партійних завдань;

- простежити участь рухівців у виборчих кампаніях 1998, 1999, 2002 рр. та розкрити вплив внутрішньопартійних кризових процесів на їх наслідки;

- проаналізувати парламентську діяльність рухівських депутатів впродовж 1998 - 2002 рр.;

- розглянути внутрішньопартійну ситуацію в НРУ у контексті об'єднавчих тенденцій націонал-демократичних сил.

Об'єктом вивчення є діяльність Народного Руху України (НРУ) від його заснування у вересні 1989 р. до наших днів.

Предметом дисертаційної роботи є діяльність НРУ у 1997 - 2002 рр. щодо подолання внутрішньопартійної кризи, розробки законів України, участі у парламентських та президентських виборах, а також рухівські громадсько-політичні заходи, спрямовані на зміцнення партії та єдності націонал-демократичних сил.

Методологічною основою дисертації є принципи об'єктивності та історизму. Для їх реалізації використано проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний та історико-аналітичний методи. Ефективним виявилося і використання міждисциплінарного підходу, зокрема, соціально-психологічного методу, оскільки автор вважав за необхідне з'ясувати роль окремих осіб у виникненні внутрішньопартійної кризи в НРУ. Типологічний метод дослідження зумовив проведення історіографічного аналізу теми та характеристики джерел.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з 1997 р. до березня 2002 р. Нижня межа обумовлена початком кризових явищ усередині Руху та виборчої кампанії до Верховної Ради третього скликання. Верхня межа обрана з урахуванням того, що після проведення першого етапу Об'єднавчого з'їзду Руху та парламентських виборів 2002 р. розпочинається новий етап у відносинах між рухівськими партіями, які будують їх як складова політичної сили «Наша Україна».

Наукова новизна одержаних результатів визначається безпосередньо вибором теми, яка ще не була об'єктом наукового дослідження. Автор вперше досліджує та концептуально осмислює перебіг та наслідки внутрішньопартійних процесів у Народному Русі в 1997 - початку 2002 рр. у контексті його суспільно-політичної діяльності, розглядаючи їх як окрему історичну проблему. На сьогодні ця проблема лише фрагментарно висвітлена у вітчизняній історіографії. В дисертації системно проаналізовано широке коло джерел, значна частина яких вперше вводиться в науковий обіг.

З'ясовано комплекс суб'єктивно-об'єктивних причин виникнення внутрішньопартійної кризи усередині НРУ, встановлено етапи її розвитку, в результаті якої відбувся «розкол», її наслідки.

Проведено аналіз процесу визнання легітимності новостворених партій на базі НРУ. Показано вплив внутрішньопартійних кризових процесів на участь рухівців у виборчих кампаніях 1998, 1999, 2002 рр. та їх наслідки.

Виявлено законотворчу та громадсько-політичну діяльність Руху в умовах внутрішньопартійної кризи. З'ясовано напрямки, форми та методи діяльності організаційних підрозділів Руху у виконанні програмних рішень партій.

Окреслено об'єднавчі тенденції серед рухівців після роз'єднання партії, наслідком яких стало скликання першого Об'єднавчого з'їзду Руху.

Результати дослідження поглиблюють наукові знання про діяльність НРУ в зазначений період. У роботі висловлено рекомендації Народному Руху щодо напрямків діяльності партії, необхідних для попередження внутрішньопартійних криз.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що положення дисертації можуть бути використані в історичних і політологічних дослідженнях узагальнюючого характеру та в працях з конкретних напрямів розвитку української партійної системи, а також у навчальному процесі при розробці спеціальних курсів. Водночас дане дослідження може бути використане при підготовці історії створення та діяльності Народного Руху.

Особистий внесок здобувача. Одержані результати дослідження та їх публікації у наукових виданнях виконані автором особисто.

Апробація результатів дисертації проводилася на Всеукраїнських наукових конференціях у вересні 2001 та вересні 2005 рр.: «Народний Рух України: місце в історії та політиці» (м. Одеса), Всеукраїнських наукових конференціях «Інтелігенція і влада» (Одеса, квітень 2002 р., жовтень 2003 р., березень 2006 р.). Зміст дисертації обговорювався на розширених засіданнях кафедри історії України Одеського національного університету імені І. І. Мечникова.

Публікації. Основні положення дисертації висвітлено в шести авторських наукових статтях, що опубліковані у виданнях, затверджених як фахових ВАК України, одній статті у збірнику статей та у вигляді трьох доповідей у матеріалах наукових конференцій.

Структура дисертації підпорядкована меті і завданням дослідження. Обсяг основного тексту становить 188 сторінок. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (521 найменування на 44 сторінках). Загальний обсяг дисертації - 232 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтована актуальність теми, визначені наукове завдання, мета, об'єкт та предмет дослідження, його хронологічні межі, методи дослідження, з'ясовані наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наведена інформація щодо апробації результатів дослідження.

У першому розділі «Історіографія та джерельна база дослідження» проаналізовано стан наукової розробки обраної теми та розкрито джерельну базу дослідження. Відбір праць для аналізу й оцінки проводився автором з урахуванням тематичної спрямованості дослідження. Історіографічний розділ охоплює загальні праці з історії України кінця 80-х рр. ХХ ст. - початку ХХІ ст., а також роботи, які беспосередньо присвячені історії Руху та його суспільно-політичній діяльності; дослідження, що аналізують причини та наслідки внутрішньопартійної кризи, а також праці, які побіжно висвітлювали діяльність НРУ в 1997 - 2002 рр.

Аналіз періоду перебудови в СРСР, суспільно-політична діяльність НРУ в умовах українського національно-демократичного відродження на межі 80-х - 90-х рр. ХХ ст. проведено в монографіях В. Литвина, А. Русначенка, Ю. Алексєєва, С. Кульчицького, А. Слюсаренка та інших авторів.

Суспільно-політичні події 1989 - 2001 рр. в Україні знайшли висвітлення у виданні «Тисяча років української суспільно-політичної думки». В ньому вміщено матеріали Установчого, ІІ та ІV з'їздів НРУ, виступи делегатів та рішення з'їздів. В книзі подаються статті, які розкривають перетворення Руху у партію, підсумки виборів 1998 р.

На початку 90-х років ХХ ст. з'являються перші наукові дослідження, присвячені утворенню нових політичних партій та їх діяльності. Певна увага в них приділяється і діяльності НРУ в початковий період його історії. До них відносяться праці А. Білоуса, В. Кременя, Є. Базовкіна, М. Томенка та інших.

З середини 90-х рр. ХХ ст., з розвитком політичної системи незалежної України зростає кількість досліджень, присвячених діяльності політичних партій, їх ролі та участі у державотворчих процесах. Суттєві кроки у висвітленні цих проблем зроблено науковцями В. Ковтуном, В. Малярчуком, Л. Дунаєвою та іншими.

Парламентська діяльність Руху розглядається в дослідженні Н. Мосюкової. В колективній праці «Верховна Рада України: парадигми і парадокси» серед іншого висвітлюються міжфракційні стосунки в парламенті та роль депутатів від НРУ у цьому процесі.

Серед значної кількості праць про партійну систему України виділяється монографія К. Диканя «Десять років потому: від УГС до... Історія новітнього партійного будівництва», в якій аналізується Статут та Програма НРУ. Розглядаються в хронологічному порядку заходи, проведені НРУ. На основі фактичних матеріалів, в загальному плані йдеться про «розкол» в НРУ. Згуртування суспільства навколо спільної національної ідеї досліджується в праці О. Майбороди, яка розширює знання про роль та місце Руху у цьому процесі в 90-х рр. ХХ ст.

Зародження Руху, основні напрямки його діяльності висвітлюються у працях О. Гараня. Автор дає власне бачення внутрішніх процесів в НРУ та робить висновок, що після ІІІ з'їзду НРУ ця організація втратила значною мірою свою інтегруючу функцію у суспільстві.

Історія Руху викладена в працях В. Ковтуна та Г. Гончарука. Вони містять значний фактичний матеріал і виділяються аналітичним підходом, що дозволяє простежити трансформацію цієї суспільно-політичної організації у політичну партію.

У праці Г. Василишина подається авторське бачення діяльності Руху в умовах внутрішньопартійної кризи. Діяльність НРУ по втіленню своїх програмних положень розкрито в монографії Ю. Діденка «Народний Рух у державотворчих процесах України (1989 - 2002)». Однак в монографії не розглядаються виборчі кампанії 1998 р., 1999 р., 2002 р., стосунки НРУ з УНР, ПРП, КУН щодо створення коаліції, участь в акціях та мітингах.

У книзі А. Цибенка відображено важливі аспекти: участь НРУ у міжпартійних об'єднаннях та виборах до Верховної Ради (ВР) України. Суб'єктивна оцінка кризи націонал-демократів викладена у виданні М. Розумного.

Отже, аналіз історіографічних праць свідчить, що попри значний інтерес до діяльності політичних партій України, НРУ в умовах внутрішньопартійної кризи 1997 - 2002 рр., виникнення партій - НРУ та УНР, об'єднавчі тенденції Руху на тлі консолідації націонал-демократів практично не вивчалися та не знайшли висвітлення у науковій літературі. Окремі аспекти порушувалися в ряді видань, присвячених діяльності Руху або стисло висвітлювалися в контексті політичної історії України.

Джерельна база дисертації умовно поділена на чотири групи: архівні матеріали, опубліковані документи і матеріали, періодичні видання; джерела приватного, індивідуального походження.

При підготовці дисертації використано матеріали Центрального державного архіву громадських об'єднань України (ЦДАГО України), фонди якого (Ф. 270. Громадське об'єднання - Народний Рух України (1989); Народний Рух України. Офіційні документи і матеріали) містять інформацію про створення НРУ, діяльність як Центрального Проводу (ЦП), так і рухівських осередків до середини 1998 р. Виявлено документи та матеріали щодо проекту Програми НРУ, його Установчого з'їзду, заяви, звернення, ухвали, вихідні листи, виборчі програми, які допомагають встановити частково причини кризи в НРУ, з'ясувати оцінку Рухом суспільно-політичного та економічного становища в Україні, розкрити підготовку до виборів до ВР, проведення громадсько-політичних заходів.

Проаналізовані матеріали (протоколи виборчих комісій, висновки, довідки, постанови, витяги зі стенограм, статистичні відомості, листи, пропозиції, списки народних депутатів України, обраних у 1994 - 1997 рр., та відомості про них, заяви, декларації) Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВОВ України) розширюють знання про діяльність НРУ в попередні роки його існування. Сумним фактом залишається те, що до державних архівів рухівські документи 1999 - 2002 рр. не надійшли.

Особливе значення для всебічного дослідження теми мають матеріали Архіву Центрального Проводу НРУ, поруч з якими збереглися документи крайових Рухів. Завдяки їм вдалося розкрити окремі напрямки роботи керівних органів партії, діяльність фракції НРУ у ВР, становище в крайових організаціях (КО) Руху. Об'єктивному дослідженню причин «розколу» в НРУ допомагають документи: редакції Статуту НРУ, заяви, ухвали, звернення, резолюції, витяги з протоколів, матеріали преси. Однак суттєвий недолік архіву - відсутність належної систематизації документів. Мають місце також суперечливі трактування одних і тих же подій у різних джерелах, особливо це стосується матеріалів крайових Рухів. Разом з тим, слід зазначити: «розкол» завдав непоправної шкоди архівній справі. Серед поточних архівів партійних структур НРУ у найкращому стані знаходяться матеріали тих організацій, що утримались від «розколу»: Миколаївської, Канівської, Одеської, Закарпатської КО НРУ.

Цінними джерелами є видання: «Національні відносини в Україні у ХХ ст.», «Національні процеси в Україні: історія і сучасність. Документи і матеріали», «Україна в ХХ ст. (1900 - 2000): Збірник документів і матеріалів». Аналіз зазначених видань дозволив простежити закономірності появи широкої палітри політичних партій і рухів у кінці 80-х - на початку 90-х рр. ХХ ст.

Матеріали про роботу фракції Руху друкувались у Відомостях Верховної Ради України, Бюлетнях Верховної Ради України та у систематизованих збірниках, а також розміщені на офіційних веб-сайтах ВР, НРУ, УНР.

При підготовці дисертації використані матеріали періодичних видань (рухівських (16), загальноукраїнських, регіональних), які містять у собі велику кількість документального матеріалу. Попри свою суперечність, періодичні видання є важливим джерелом в осмисленні поставлених у дисертації завдань.

Значна частина інформації про державотворчу діяльність НРУ, про «розкол» Руху у 1999 р. міститься у працях В. Чорновола, В. Шевченка, С. Хмари, В. Яворівського.

Комплексне використання джерельної бази дослідження дало можливість авторові відтворити діяльність Руху в умовах партійної кризи та показати її наслідки.

У другому розділі «Внутрішньопартійні суперечності в Народному Русі України та їх наслідки» з'ясовано причини виникнення кризи у Народному Русі у 1997 - на початку 1999 рр., результатом якої став «розкол» партії. Висвітлено процес виникнення двох партій на базі Руху - Народного Руху України та Українського Народного Руху.

У розділі визначено, що криза в НРУ виникла з низки причин, які склалися в організації від початку її виникнення до президентської кампанії 1999 р. У ході підготовки до виборів у партії виникло протистояння між «чорноволівцями» та «костенківцями».

«Костенківці» в більшості акцент робили на внутрішніх причинах конфлікту: авторитарність лідера НРУ; демонстрація Рухом непостійної твердої політичної позиції; низка поразок партії на виборах 1998 р., на виборах керівництва ВР та профільних комітетів, певна невизначеність парламентської фракції Руху; потреба у зміні стратегічного курсу партії; обрання кандидата в Президенти від партії на вибори - 1999.

«Чорноволівці» фактично не відзначали провини лідера у поразках партії, а практично одноголосно заявляли, що причиною «розколу» були президентські вибори та участь зовнішніх сил. Вони вважали, що причини «розколу» виникли після виборів 1998 р., коли до Руху за партійним списком потрапили «фінансові кола», для яких цінністю була не національна ідея, а вигода від депутатства.

На основі фактичних матеріалів визначено авторське бачення причин «розколу» в НРУ. «Розкол» у НРУ - це комплекс суб'єктивно-об'єктивних причин, котрі були закономірністю та виникли в результаті діяльності партійного керівництва, яке зі здобуттям Україною незалежності не змогло в нових політичних умовах ефективно перебудувати свої програмні принципи та ідеї. НРУ втрачав авторитет та вплив на політичні процеси в країні. Ситуація в НРУ та у всьому партійному середовищі була об'єктивним процесом, який був викликаний методом створення і розвитку партійного руху в Україні. В НРУ нова генерація політиків-бізнесменів не бажала фінансувати партію заради отримання політичного опертя, а виступала за самостійне керування політичною структурою й отримання від цього політичних та фінансових дивідендів. До причин розколу необхідно віднести протиріччя, пов'язані з такими проблемами, як стратегічні помилки у стосунках з владою, кадрова політика Голови НРУ, відсутність ефективного механізму внутрішньопартійної демократії, участь у президентських виборах та обрання кандидата від НРУ, намагання зовнішніх сил вплинути або скористатися ситуацією в партії.

Встановлено, що перші аналітичні повідомлення про ситуацію в НРУ з'явилися у 1997 р. Проявами назріваючої кризи у 1997 - початку 1998 рр. були конфлікт між Головою НРУ та представниками залучених до Руху фінансових кіл, суперечності між В. Чорноволом та його заступником О. Лавриновичем, вихід трьох депутатів з фракції у ВР, ситуація в Сумському Русі.

Наступним етапом розвитку кризи був період від виборів 1998 р. до ІХ з'їзду НРУ, в якому у фракції виникло незадоволення щодо втрачених можливостей під час «спікеріади», ряд партійних структур вимагали проведення позачергових Зборів, відбулася дискусія щодо керівництва і кандидатури на президентські вибори. На кінець другої сесії ВР дії «опозиції» були спрямовані на захоплення влади спочатку всередині фракції НРУ та ЦП.

Першою дією «опозиції» у боротьбі за партію було оголошене В. Черняком у ВР 19 лютого 1999 р. рішення про недовіру голові фракції НРУ В. Чорноволу. Реалізація організаційних питань «костенківцями» 28 лютого 1999 р. на Х позачерговому з'їзді НРУ: обрання Ю. Костенка новим Головою НРУ; звернення В. Чорновола до Мін'юсту з питанням про легітимність Зборів «опозиції», створення фракції «НРУ-1», скликання «чорноволівцями» 7 березня 1999 р. другого етапу ІХ Зборів НРУ та прийняття рішень, які підтверджували ухвали першого етапу ІХ Зборів та засуджували дії «опозиції», зумовили остаточний «розкол» партії на дві частини.

У розділі висвітлено організаційні зміни, які були здійснені в партії після проведення другого етапу ІХ Зборів НРУ. «Розкол» відбувся у вищих структурах НРУ та почав розповсюджуватися на низові організації. Трагічна загибель В. Чорновола не стала причиною консолідації, а, навпаки, поглибила «розкол». Ініціативу «костенківців» про примирення не підтримали прибічники В. Чорновола.

Після проведення з'їздів для опонентів стала актуальною проблема їх легітимності, що свідчило про неможливість об'єднавчих процесів. В. Чорновіл розпочав першим вирішувати цю проблему у Мін'юсті. Прийняті Мін'юстом 29 березня 1999 р. та Верховним Судом України 30 червня 1999 р. рішення щодо легітимності другого етапу ІХ Зборів НРУ закріпили «розкол» у НРУ.

Отже, автором розкриті причини кризи в НРУ. В партії існував конфлікт між представниками ідейної або романтичної та прагматичної ліній. Наслідком внутрішньопартійного кризового процесу в НРУ, який розвивався з середини 90-х рр. ХХ ст., став «розкол» партії на дві частини. У боротьбі за легітимність свого з'їзду та за право продовжувати називатися «НРУ» перемогли прибічники В. Чорновола. «Розкол» Руху призвів до організаційного та політичного ослаблення рухівців та націонал-демократичних сил.

У третьому розділі «Суспільно-політична діяльність Народного Руху в умовах проведення парламентських та президентських виборів» висвітлюється участь НРУ у громадсько-політичних акціях та заходах у 1997 - 1999 рр., у розробці Закону про вибори народних депутатів, у парламентських (1998 р.) та президентських (1999 р.) виборах, у роботі ВР (1998 - 2002 рр.) та розробці законопроектів. Аналізується вплив кризи на рухівську активність.

НРУ - одна з найактивніших партій України. Рух відгукувався на важливі події в житті України заявами, ухвалами, відозвами. На кінець жовтня 1997 р. (за два роки) було поширено 17 мільйонів листівок, видавалося понад 40 газет, а в 1997 р. проведено 30 прес-конференцій. Партія провела акції «Зарплата», «Як стати власником земельного наділу», «Пенсія», «Захисти своє право на працю». НРУ намагався «монополізувати» всі пам'ятні дати, акцентував увагу на культурному відродженні України. Зауважимо, що всі акції та заходи Рух пов'язував з необхідністю вступу до партії нових членів. На думку автора, наближення виборів спричинило активність Руху у громадській діяльності.

Показано, що передвиборча кампанія НРУ до ВР третього скликання відбувалася з урахуванням деяких особливостей (прийняття Закону про вибори; «праві» протистояли як «лівим», так і один одному; в партії існували кризові явища). Зазначені особливості рухівської кампанії негативно відобразилися на результатах виборів, хоча у порівнянні з виборами 1994 р. НРУ навіть збільшив кількість обраних народних депутатів (з 27 до 47).

Попри поразки на виборах спікера ВР та розподілу парламентських комітетів, фракція НРУ у другій половині 1998 р. - на початку 1999 р. у своїй законотворчій діяльності почала проявляти раціональний підхід у вирішенні багатьох питань. Рухом було запропоновано до розгляду 118 законопроектів та постанов. Серед загальної кількості підготовлених та поданих до комітетів законопроектів більша частка належала до проблем у галузі агропромислового комплексу та економіки загалом. На жовтень 1998 р. рухівці в середньому відвідували 70% засідань ВР. Рухівці-депутати працювали у створюваних ВР тимчасових спеціальних та слідчих комісіях.

Одним з основних завдань діяльності депутатів від Руху була робота, спрямована на забезпечення соціального захисту, поліпшення життєвого рівня громадян, підвищення статусу партії та «поєднання економічного розвитку з національним відродженням України». Під час кризових явищ в економіці у 1998 р. НРУ виступав проти відставки уряду. Рух у своїй законотворчій діяльності послідовно відстоював суверенітет України та її національні інтереси. При вирішенні окремих питань фракція НРУ сповідувала принцип міжфракційних домовленостей.

У партії існувала необхідність у визначенні претендента на посаду Президента для участі у виборах 1999 р. Виникла проблема у питанні підтримки націонал-демократа або демократа, яка потім трансформувалась у загрозу «розколу». Націонал-демократи не змогли домовитися про висунення єдиного кандидата. Перший етап виборів (31 жовтня 1999 р.) засвідчив поразку рухівських кандидатів - Г. Удовенка та Ю. Костенка.

У 1998 - 1999 рр. зменшилася активність Руху в суспільних процесах, але партія продовжувала реагувати на актуальні проблеми, що існували та виникали в державі (акції протесту проти «спекуляцій» навколо слов'янського братства; відправлено допомогу потерпілим від стихійного лиха на Закарпатті тощо).

Негативним наслідком рухівського конфлікту був «розкол» фракції НРУ у ВР на фракції «НРУ-1» (НРУ) та НРУ(К) (УНР). «Розкол» Руху негативно вплинув на політичний статус обох фракцій. Фракція НРУ після розподілу не втратила свій державотворчий потенціал: активно розроблялися законопроекти, основна частина яких була спрямована на вирішення нагальних соціальних проблем: захист соціально незахищених дітей та багатодітних сімей, питання грошових компенсацій населенню, безконтрольне зростання цін, проведення пенсійної та соціальної реформ, покращення життєвого рівня освітян. Рух порушував питання захисту української мови, національної безпеки та зовнішньої політики.

За період 1 - 7 сесій було підготовлено 160 законопроектів, 217 постанов та до 147 законопроектів були подані зміни та доповнення в ході їх опрацювання рухівцями в комітетах. Рух як захисник суверенітету України проводив відкриту антикомуністичну діяльність (у січні 2000 р. брав участь у переобрані керівництва ВР). У ВР рухівці брали беспосередню участь у налагодженні міждержавних стосунків. Фракція НРУ співпрацювала з «Реформи-Конгрес», а в 2001 - 2002 рр. - також і з УНР.

Отже, у 1997 р. Рух завдяки своїй громадсько-політичній активності відігравав значну роль у суспільстві. 1998 - 1999 рр. були не достатньо використані партією для підняття свого впливу. На виборах 1998 р. НРУ збільшив кількість своїх депутатів у ВР, але в цілому націонал-демократичний табір зазнав поразки. Протистояння між НРУ(У) та НРУ(К) як наслідок «розколу» в НРУ відбувалося у період президентської виборчої кампанії та завдавало обом великих моральних та політичних збитків. Активність депутатів від Руху в умовах внутрішньопартійної кризи була на досить високому рівні. Фракція НРУ після розподілу не втратила свій державотворчий потенціал.

У четвертому розділі «Діяльність НРУ по зміцненню єдності Руху» проведено аналіз співробітництва рухівців в ході виборів Президента України, розкрито внутрішньопартійну ситуацію в НРУ у 2000 - початку 2002 рр. в контексті суспільно-політичних та консолідуючих заходів рухівців в умовах підготовки до парламентських виборів 2002 р.

Період від загибелі В. Чорновола до президентських виборів 1999 р. став наступним етапом в історії НРУ. Обидві частини НРУ, особливо Рух (Ч), активізували діяльність за вплив на КО НРУ. Результатом протистояння став «розкол» усередині ряду КО. У 1999 р. було відновлено діяльність НРУ(Ч) у десяти областях. Наведені у розділі приклади показують негативний вплив партійної кризи на зміну складу Руху, на його інформаційні можливості.

Заяви опонентів стосовно об'єднання мали декларативний характер, про це засвідчили з'їзди рухівських частин у травні 1999 р., на яких не розглядалося дане питання. На Х Зборах НРУ(Ч) були прийняті Ухвали про обрання Г. Удовенка Головою партії, про Угоду НРУ з ПРП. НРУ(Ч) отримав юридичне право на все рухівське майно, провів перереєстрацію членів Руху, виключив з партії «опозиціонерів».

Після виборів 1999 р. до кінця 2000 р. в політичній історії Руху відбувся черговий етап, характерною особливістю якого були організаційні зміни у складі обох частин Руху, спроби подолати наслідки «розколу» (процес повернення до Руху «опозиціонерів», відзаявлена фракцією УНР недовіра В. Чорноволу), цьому сприяли об'єднавчі тенденції серед націонал-демократичних сил. Попри консультації між обома Рухами щодо об'єднання, даний процес мав протилежні результати: продовжувався процес «розколу» в Рівненській КО, відбувся Установчий з'їзд УНР, у Київраді розпалася єдина фракція Руху. Кінець 1999 р. став завершальним етапом у «розколі» НРУ, на базі якого утворилися дві партії з однаковими ідеологічними засадами, але різними методами для досягнення цілей - НРУ та УНР.

Кризова ситуація в НРУ існувала під час складних політичних подій у державі: створення парламентської більшості, можливість проведення референдуму і позачергових виборів до ВР. НРУ, попри кризу в Київській КО НРУ, незадоволення деяких КО діяльністю керівництва партії, здійснював заходи, спрямовані на організаційне зміцнення партії, на поширення національної ідеї, на участі у реалізації соціально-економічних програм, на об'єднання з УНР, на створення блоку націонал-демократичних сил.

Об'єднання націонал-демократичного табору було невідкладним завданням усіх патріотичних сил. Політичну активність в цьому проявляв НРУ (Ухвала ЦП НРУ «Про об'єднавчі процеси в середовищі правоцентристських партій»), який виступав також ініціатором в об'єднавчих тенденціях з УНР. З цією метою проводилися міжпартійні консультації, спільні масові заходи, робилися спільні заяви, але реальних наслідків в об'єднанні не відбулося. НРУ виступав за об'єднання з УНР або за його приєднання до блоку НРУ-ПРП-КУН, критично поставився до пропозиції УНР формувати «праву коаліцію» з залученням «Батьківщини». Створення наприкінці 2000 р. «третього Руху» - НРУ(є) ускладнило процес подолання наслідків «розколу» в НРУ.

2001 - початок 2002 рр. був періодом активних та результативних дій НРУ та УНР у різних сферах суспільно-політичного життя країни. Рухи (переважно НРУ) брали активну участь у подоланні кризових явищ у державі (поліпшення соціально-економічного становища, «касетний скандал» та акції протесту як прояви кризи влади). НРУ, ПРП і КУН у лютому 2001 р. розпочали спільну акцію «Україна за правду», а в березні разом з УНР переформували її у загальноукраїнську акцію «За Ющенка! За реформи».

Несмілива позиція НРУ в проведенні політичних акцій була зовсім несхожою на організацію Рухом заходів відзначення пам'ятних дат. Політична криза у державі негативно впливала на внутрішньопартійну ситуацію в НРУ, наслідком якої був вихід після ХІ з'їзду (5 - 6 травня 2001 р.) з партії значної частини рухівців та створення організації «Чорний Віл». 9 червня 2001 р. обома партіями була підписана «Декларація про об'єднання Руху». Подальший об'єднавчий процес серед рухівських партій відбувався без участі НРУ(є) Б. Бойка. Наприкінці 2001 р. НРУ та УНР не об'єдналися в одну партію, але разом увійшли до блоку «Наша Україна», що було позитивним результатом у подоланні наслідків «розколу». Націонал-демократи у прохідній частині блоку отримали більше половини місць.

Вибори до ВР України 2002 р. стали каталізатором консолідації НРУ та УНР, а також створення «третього Руху». 16 лютого 2002 р. відбувся перший етап об'єднання НРУ та УНР. Проведення з'їзду мало стати початком якісних змін у подоланні «розколу» Руху та створенню єдиної партії.

Наслідком передвиборчих процесів у суспільстві стали результати парламентських виборів 31 березня 2002 р. Учасники блоку «Наша Україна» створили єдину фракцію у ВР, до якої увійшли представники «об'єднаного» Руху. Це свідчить про те, що об'єднання Руху було тісно пов'язане з проблемою єдності націонал-демократичного табору.

Отже, для рухівської президентської кампанії були властиві продовження «розкольницьких» процесів у КО Руху, взаємопоборювання. Кінець 1999 р. став завершальним етапом у «розколі» Руху, на базі якого утворилися дві партії - НРУ та УНР. НРУ, попри внутрішні кризи, здійснював заходи спрямовані на організаційне зміцнення партії, на поширення національної ідеї, на участі у реалізації соціально-економічних програм, на об'єднання з УНР, на створення блоку націонал-демократичних сил. Вибори до ВР України 2002 р. стали каталізатором консолідації націонал-демократичних сил, НРУ та УНР, а також створення «третього Руху» та виборчого блоку «Народний Рух України».

ВИСНОВКИ

У висновках узагальнено результати дослідження та викладено основні положення, які виносяться на захист.

- Історіографічний аналіз праць свідчить, що попри значний інтерес до вивчення сучасних політичних партій України, діяльність НРУ у період 1997 - 2002 рр. практично не розроблялася. Комплексне використання джерельної бази дослідження дало можливість авторові відтворити діяльність Руху в умовах партійної кризи та показати її наслідки.

- Встановлено, що суперечності в керівництві НРУ розпочалися з середини 90-х рр. ХХ ст. Визначено, що період внутрішньопартійної кризи включає кілька етапів: 1) 1997 - початок 1998 рр.; 2) 1998 - початок 1999 рр.; 3) 19 лютого 1999 р. - 18 грудня 1999 р.; 4) початок 2000 р. - 31 березня 2002 р. Дискусії навколо стратегії лідера партії, підтримки політики Л. Кучми, внутрішньопартійної демократії переросли у внутрішньопартійну кризу, наслідком якої став «розкол» партії. З'ясовано, що «розкол» у НРУ - це закономірний кризовий процес, який мав суб'єктивно-об'єктивну природу. Ситуація в НРУ та у всьому партійному середовищі була об'єктивним процесом, який був викликаний методом створення і розвитку партійного руху в Україні. До причин «розколу» необхідно віднести протиріччя, пов'язані з такими проблемами, як стратегічні помилки керівництва у стосунках з владою, кадрова політика Голови НРУ, відсутність ефективного механізму внутрішньопартійної демократії, участь у президентських виборах та обрання кандидата від НРУ, намагання зовнішніх сил вплинути або скористатися ситуацією в партії.

З'ясовано, що внаслідок «розколу» на дві партії, які значний відрізок часу протистояли одна одній, вплив Руху на процеси в країні послабився як на вищому, так і на місцевому рівнях, що вплинуло на реалізацію його ініціатив та планів. «Розкол» партії, яка уособлювала лідера націонал-демократичних сил України, мав негативні наслідки для подальшої діяльності політичних організацій цього табору.

- Визначено, що в результаті кризи політична партія НРУ ділиться на дві течії - НРУ (після прийняття Мін'юстом та Верховним Судом рішення щодо легітимності другого етапу ІХ Зборів НРУ) та УНР (з грудня 1999 р.). Обидві партії, особливо НРУ, активізували діяльність за вплив на КО. Результатом цього протистояння став «розкол» усередині ряду КО НРУ.

Доведено, що тематика та масштаби заходів, організованих Рухом у 1997 р., були різноманітні та мали відчутний вплив на суспільство. Автор встановив напрямки суспільно-політичної діяльності НРУ: 1) акції, пов'язані з вирішенням соціально-економічних та політичних проблем; 2) участь у відзначенні історичних пам'ятних дат; 3) мистецькі заходи; 4) акції щодо збільшення кількості членів партії. На думку автора, наближення виборів спричинило активність Руху у громадській діяльності. 1998 - 1999 рр. були не достатньо використані партією для підняття свого впливу. Але партія продовжувала реагувати на актуальні проблеми, що існували та виникали в державі.

Встановлено, що після «розколу» Руху керівництво НРУ робило акцент на відновленні громадсько-політичного статусу НРУ. Партія брала участь у суспільних семінарах, акціях, круглих столах, відвідуванні регіонів, зустрічах з громадськістю та Президентом України, спрямованих на збагачення політичних знань, залучення нових членів, підтримку свободи слова та громадянського взаємопорозуміння під час протистоянь в країні, розв'язання зовнішньополітичних та соціально-економічних проблем, захист непорушності основ конституційного ладу, відзначення пам'ятних дат. Проведення деяких акцій НРУ узгоджував з союзниками по блоку НРУ-ПРП-КУН та УНР.

- З'ясовано, що виборча кампанія НРУ до ВР третього скликання відбувалася з урахуванням певних особливостей («праві» протистояли як «лівим», так і один одному; існування внутрішньопартійних кризових явищ), які по-різному вплинули на результати парламентських виборів для Руху та націонал-демократичних сил. Хоча у порівнянні з виборами 1994 р. НРУ збільшив кількість обраних народних депутатів, але в цілому Рух та націонал-демократичні сили втратили на виборах до ВР.

Встановлено, що «розкол» у НРУ відбувся на тлі проблем участі рухівців у президентських виборах, єднання патріотичних сил та висування єдиного кандидата. Причинами поразки Руху на виборах були як суто партійні чинники, так і формальні умови ведення кампанії.

Виявлено, що Рухи у виборчій кампанії 2002 р. переслідували єдину мету - об'єднатися, але застосовували різні засоби її досягнення. НРУ мав за мету залучити УНР до блоку НРУ-ПРП-КУН, а УНР формував «українську правицю». Створений НРУ(є) виступав за об'єднання трьох Рухів у єдиний виборчий блок. Вибори до парламенту стали каталізатором об'єднання націонал-демократів (у тому числі НРУ та УНР) у блоці В. Ющенка «Наша Україна». На ефективну підготовку та проведення Рухом виборчої кампанії впливали внутрішньопартійні кризові процеси.

- Визначено, що період діяльності фракції НРУ у ВР третього скликання включає два етапи: 1) 1998 р. - початок 1999 р.; 2) 1999 р. - початок 2002 р. У цей період рухівці активною участю у різних соціальних програмах спростовували громадське твердження щодо однобічності дій НРУ. Законотворча та політична активність депутатів від Руху в умовах складної внутрішньопартійної кризи була на досить високому рівні. Фракція НРУ після розподілу не втратила свій державотворчий потенціал. Рухівці-депутати продовжували активно розробляти законопроекти, основна частина яких була спрямована на вирішення нагальних соціальних проблем; крім того, Рух порушував питання захисту української мови, національної безпеки та зовнішньої політики. НРУ як захисник суверенітету України проводив відкриту антикомуністичну діяльність. У ВР рухівці брали беспосередню участь у налагодженні міждержавних стосунків. «Розкол» Руху на дві партії негативно вплинув на політичний статус обох фракцій. Більшість законопроектів, які були результатом ефективної праці рухівців, була прийнята за період діяльності уряду В. Ющенка.

- Виявлено, що націонал-демократичний рух у 1999 р. був деякою мірою залежним від ситуації в НРУ. Результатом негативних переговорів у таборі націонал-демократичних сил щодо висування єдиного кандидата на посаду Президента України стала перемога на виборах Л. Кучми. Після виборів 1999 р. та створення УНР однією з особливостей внутрішньопартійної ситуації в НРУ була значна кількість криз. Першочерговим завданням для націонал-демократів стало вирішення проблеми об'єднання Руху та правоцентристських партій. Політичну активність в цьому проявляв НРУ, який виступав також ініціатором в об'єднавчих тенденціях з УНР. Однак заяви про примирення здебільшого носили декларативний характер. Відбувалася еволюція поглядів НРУ від приєднання до об'єднання без попередніх умов, приєднання до блоку. З наближенням виборчої кампанії до ВР обидві партії активно виступали за створення блоку націонал-демократичних сил. На думку автора, створення «третього Руху» та блоку «Народний Рух України» за ініціативою влади, мало на меті послабити об'єднавчі процеси серед «правих» партій та виборчі можливості блоку «Наша Україна». Проведення першого етапу Об'єднавчого з'їзду Руху було історичною подією, яка стала результатом складних процесів, що відбувалися в рухівських партіях та у державі загалом від початку «розколу» Руху та загибелі В. Чорновола до парламентських виборів 2002 р.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. НРУ(є): ініціатива до об'єднання Руху чи подальший розкол? / С. Л. Овсієнко // Культура народов Причерноморья : Наук. журнал. - Сімферополь, 2002. - № 36. - С. 99-102.

2. НРУ та влада від президентських виборів 1999 року до сьогодення / С. Л. Овсієнко // Інтелігенція і влада : Зб. наук. пр. - Одеса : Астропринт, 2002. - Випуск 1 (2). - Ч. 2. - С. 83-88.

3. Г. Удовенко як керівник Народного Руху України / C. Л. Овсієнко // Записки історичного факультету. - Одеса : Гермес, 2003. - Випуск 13. - С. 275-283.

4. Здобутки НРУ на президентських виборах 1999 року як наслідок розколу в його лавах / С. Л. Овсієнко // Інтелігенція і влада : Громадсько-політичний наук. зб. ; Серія: Історія. - Одеса : Астропринт, 2003. - Випуск 1. - С. 148-156.

5. Участь Народного руху України в громадсько-політичних акціях та заходах (1997 - 2002) / С. Л. Овсієнко // Інтелігенція і влада : Громадсько-політичний наук. зб. ; Серія: Історія. - Одеса : Астропринт, 2007. - Випуск 9. - С. 194-204.

6. Проблема легітимності двох частин НРУ (історичний аналіз) / С. Л. Овсієнко // Інтелігенція і влада : Громадсько-політичний наук. зб. ; Серія: Історія. - Одеса : Астропринт, 2007. - Випуск 10. - С. 107-119.

7. Розкол Народного Руху України в 1999 році та його наслідки / С. Л. Овсієнко // Труды Одесского политехнического университета : Наук. і виробничо-практичний зб. - Одеса : ТЕС, 2001. - Випуск 2 (14). - С. 270-275.

8. Суб'єктивні причини розколу в НРУ в 1999 р. / С. Л. Овсієнко // Народний рух України: місце в історії та політиці : матеріали V Всеукр. наук. конф., (Одеса, 14-15 верес. 2001 р.). - Одеса : Астропринт, 2001. - С. 134-137. - (Спецвип. : присвячується 10-річчю Незалежності України).

9. Об'єднання Рухів напередодні парламентських виборів 2002 року як наслідок консолідації націонал-демократичних сил / С. Л. Овсієнко // Народний рух України: місце в історії та політиці : матеріали VI Всеукр. наук. конф., (Одеса, 16-17 верес. 2005 р.). - Одеса : Астропринт, 2005. - С. 105-110.

10. Парламентські вибори 1998 року: Рухівська сторона проблеми / С. Л. Овсієнко // Інтелігенція і влада : матеріали четвертої Всеукр. наук. конф., (Одеса, 20-21 березня 2006 р.). - Одеса : Астропринт, 2006. - С. 135-142.

АНОТАЦІЯ

Овсієнко С. Л. Діяльність Народного Руху України в умовах внутрішньопартійної кризи (1997 - 2002 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Одеський національний університет імені І. І. Мечникова. - Одеса, 2008.

Дисертація присвячена дослідженню внутрішньопартійних процесів у НРУ та діяльності рухівців в умовах партійної кризи упродовж 1997 - 2002 рр.

Основні положення і результати дослідження зроблені в результаті вивчення широкої джерельної бази. В дисертації розкрито ступінь наукової розробки обраної проблеми. З'ясовано причини виникнення «розколу» НРУ у 1999 р. та визначено його наслідки. Досліджено процес визнання легітимності новостворених партій на базі НРУ та установлено об'єднавчі тенденції рухівців після роз'єднання партії. Проведено аналіз громадсько-політичних заходів НРУ. Простежено участь рухівців у виборчих кампаніях 1998, 1999, 2002 рр., обґрунтовано вплив внутрішньопартійних кризових процесів на їх проведення. Проаналізовано парламентську діяльність рухівських депутатів за період 1998 - початок 2002 рр. Розглянуто внутрішньопартійну ситуацію в НРУ у 2000 - початку 2002 рр. у контексті його громадсько-політичної діяльності.

Ключові слова: внутрішньопартійна криза, НРУ, УНР, «розкол», наслідки «розколу», громадсько-політичні акції, об'єднавчі тенденції, легітимність, виборчі кампанії, законотворчі ініціативи.

АННОТАЦИЯ

Овсиенко С. Л. Деятельность Народного Руха Украины в условиях внутрипартийного кризиса (1997 - 2002 гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Одесский национальный университет имени И. И. Мечникова. - Одесса, 2008.

Диссертация посвящена исследованию внутрипартийных процессов в НРУ и деятельности руховцев в условиях партийного кризиса на протяжении 1997 - 2002 гг.

Основные положения и результаты исследования сделаны в результате изучения широкой источниковедческой базы. В диссертации раскрыта степень научной разработки выбраной проблемы. Определено, что проблема деятельности НРУ в данный для партии период практически не исследовалась в научной литературе.

Выяснено, что ситуация в НРУ и во всей партийной среде была объективным процесом, который был вызван методом создания и развития партийного движения в Украине.

Определены этапы периода внутрипартийного кризиса: 1) 1997 - начало 1998 гг.; 2) 1998 - начало 1999 гг.; 3) 19 февраля 1999 г. - 18 декабря 1999 г.; 4) начало 2000 г. - 31 марта 2002 г. В результате «раскола» в 1999 г. на две части, влияние Руха на процессы в стране ослабли как на высшем, так и на местном уровнях, что повлияло на реализацию его инициатив и планов.

Выяснено, что вопрос легитимности обеих частей НРУ стал актуальным после проведения Х внеочередных Собраний НРУ и внеочередного второго этапа ІХ съезда НРУ. Утвержденные Минюстом и Верховным Судом решения относительно легитимности второго этапа ІХ Собраний НРУ закрепили «раскол» в НРУ.

В работе установлено, что декларативные заявления руховцев о примирении начались после гибели В. Чорновола. С приближением избирательной кампании в Верховную Раду активизировались отношения двух Рухов в направлении объединения. Результатом существующих противоречий и разногласий в отношениях обеих Рухов было создание «третього Руха» - НРУ(е). Общие действия НРУ и УНР во время защиты правительства В. Ющенко, в создании блока «Наша Украина» создали условия для проведения первого этапа Объединительного съезда Руха.

Проведен анализ общественно-политических мероприятий НРУ, определены направления, формы и методы деятельности.

Выяснено, что избирательная кампания НРУ в Верховную Раду третьего созыва происходила с учетом определенных особенностей. Хотя по сравнению с выборами 1994 г. НРУ увеличил количество избранных депутатов, но в целом Рух и национал-демократические силы потеряли на выборах в Верховную Раду. «Раскол» в НРУ произошел на фоне проблем участия руховцев в президентских выборах. Причинами поражения Руха на выборах были как сугубо партийные факторы, так и формальные условия ведения кампании. Выборы в парламент четвертого созыва стали катализатором объединения национал-демократов (в том числе НРУ и УНР) в блоке В. Ющенко «Наша Украина».

В рукописи диссертации определено, что период деятельности фракции НРУ в Верховной Раде третьего созыва включает два етапа: 1) 1998 г. - начало 1999 г.; 2) 1999 г. - начало 2002 г. За последние годы деятельности в этой Верховной Раде руховцы начали создавать качественно новый политический имидж как социальнонаправленной партии.

Раскрыто внутрипартийную ситуацию в НРУ в 2000 - начале 2002 гг. в контексте ее общественно-политической деятельности. Одной из руховских особенностей этого периода было значительное количество партийных кризисных процессов. Проведение первого этапа Объединительного съезда Руха стало результатом сложных процессов, что происходили в руховских партиях и в государстве вообще.

Ключевые слова: внутрипартийный кризис, НРУ, УНР, «раскол», последствия «раскола», общественно-политические акции, объединительные тенденции, легитимность, избирательные кампании, законотворческие инициативы.

ANNOTATION

Ovsienko S. L. NRU activity in the conditions of crisis in the party (1997 - 2002). - Manuscript.

The dissertation for the degree of the historical sciences Candidate on speciality 07.00.01 - history of Ukraine. - Odessa I. I. Mechnikov National University. - Odessa, 2008.

The dissertation is devoted to the research of inner-party processes in NRU and activity of «rukhivtsiv» in the conditions of party crisis during 1997 - 2002.

The principal propositions and results of the research are made on the basis of impressive historical sources. The work shows the extent of scientific development of the given theme. The origin of the «split» in NRU, its course in 1999 and its consequences are highlighted. The problem of legitimacy of two parts of NRU and combined efforts of NRU members after a «split» are examined. The work shows election campaigns in 1998, 1999, 2002 with the participation of NRU members in it and influence of inner-party crisis processes on these campanies is demonstrated. The activity of NRU in Verkhovna Rada during the period of 1998 - 2002 is analyzed. Internal party situation in NRU in 2000 - at the beginning of 2002 is viewed in the context of its social and politic activity.

Key words: activity in conditions of crisis in the party, NRU, UNR, «split», consequences of a «split», social and political activity, combined efforts of NRU members, legitimacy, election campaigns, legislative initiatives.