Діяльність військово-промислових комітетів українських губерній Російської імперії в роки Першої світової війни

Третій розділ “Роль військово-промислових комітетів у забезпеченні потреб фронту (друга половина 1915 - лютий 1917 рр.)” складається з трьох взаємопов'язаних підрозділів. У підрозділі 3.1 “Підготовка до виконання військових замовлень, формування виробничої бази” висвітлено початковий етап роботи ВПК українських губерній Російської імперії. Він полягав у вивченні економічної ситуації в регіонах. За допомогою анкетування та безпосереднього огляду підприємств співробітниками ВПК було зібрано й систематизовано інформацію про обсяги виробництва, технічне оснащення, кількість робітників місцевих фабрик і заводів. Зрозуміло, що у підпорядкуванні ВПК перебували підприємства дрібної та середньої промисловості зі слабкою матеріально-технічною базою, без досвіду виготовлення військового спорядження. Завдяки зусиллям комітетів їх було реорганізовано, забезпечено технічною документацією, переустатковано. ВПК налагодили ефективне співробітництво з місцевою владою, приватними майстернями, закладами професійно-технічної освіти, виправними відділеннями, організували власні виробництва. Із усіх фабрик, заводів, майстерень Російської імперії, збудованих комітетами, 20 % належало ВПК українських губерній. Водночас комітети долучалися до вирішення загальнодержавних проблем: кадрової, продовольчої, евакуаційної, матеріальної, паливної, транспортної тощо. У їхньому складі було сформовано відділи та секції, які здійснювали евакуацію майна з прифронтових районів, забезпечували підприємства необхідними кадрами, матеріалами, транспортом. Для полегшення паливної кризи обласні ВПК українських губерній Російської імперії організували спеціальне бюро у Харкові. Наприкінці 1915 р. ВПК почали отримувати перші замовлення, які надходили до них із Центрального та обласних комітетів, державних управлінь, фронту. На початку 1916 р. частка нарядів, наданих обласним ВПК українських губерній, становила 26,2 % від загальноросійської. Військові замовлення комітети виконували за собівартістю виробленої продукції.

У підрозділі 3.2 “Виготовлення предметів артилерійського, військово-технічного й інтендантського спорядження” розглянуто діяльність ВПК із постачання фронту. Особливу увагу звернено на співробітництво ВПК українських губерній Російської імперії з Організацією генерал-майора С. Ванкова, що спеціалізувалася на випуску тридюймових снарядів французького зразка. Упродовж війни Київський, Одеський, Харківський обласні ВПК забезпечили ефективне виконання її замовлень, зробивши важливий внесок у загальноросійське артилерійське виробництво. Лише спеціалісти Київського обласного ВПК виготовили та передали армії близько 347,6 тис. тридюймових снарядів. На заводах ВПК українських губерній Російської імперії було налагоджено виробництво різних видів боєприпасів (враховуючи великі калібри), застосовано інноваційні технології, освоєно нові матеріали. За сприяння Київського обласного ВПК було побудовано підприємства, які випускали тільки боєприпаси, зокрема Конотопський і Деміївський снарядні заводи.

При виготовленні предметів для інтендантського та військово-технічного управлінь ВПК активно взаємодіяли з місцевими осередками ВЗС, ВСМ, Об'єднаного комітету з постачання армії.

Загальний відсоток виконання військових замовлень підприємствами ВПК українських губерній Російської імперії був незначним. На середину 1916 р. він становив лише 6 - 25 %. Причинами, які гальмували нарощування продуктивності, були передусім нестача необхідних матеріалів, перебої в роботі транспорту, паливна криза, висока складність виробництва, відсутність вільних фінансів, зловживання та корупція. Втім, із завершенням підготовчого етапу, налагодженням економічних зв'язків підприємства ВПК почали збільшувати обсяги виробництва. На початок 1917 р. вони виконали близько 50 % нарядів (з артилерійського постачання - 70 %).

У підрозділі 3.3 “Науково-дослідна робота організацій, мобілізація та підтримка інженерно-технічних сил” розглянуто співробітництво ВПК українських губерній Російської імперії із науково-технічною інтелігенцію. Зусиллями комітетів до науково-військових розробок було залучено вчених зі світовими іменами: Є. Патона, С. Реформатського, В. Іжевського, В. Шапошникова, П. Рубіна, К. Симінського. Їхня діяльність мала належне фінансове забезпечення.

ВПК українських губерній Російської імперії відіграли значну роль у розвитку науки й техніки. У їхніх майстернях було вироблено зразки продукції (військово-технічна апаратура, освітлювальні ракети, лікарські препарати), які успішно використовувалися в армії впродовж воєнних років. Нові конструкції мостів, розроблені однойменною секцією Київського обласного ВПК на чолі з Є. Патоном, за своїми характеристиками не поступалися західним аналогам, а часом і випереджали їх. Використання вибухових та отруйних речовин, виготовлених на підприємствах ВПК українських губерній, суттєво посилило військову могутність російської держави. Робота унікальної майстерні з виробництва медичних термометрів Харківського обласного ВПК, лабораторій з випуску лікарських препаратів Одеського та Київського обласних комітетів стала важливим чинником розвитку фармацевтичної промисловості. Окрім того, ВПК українських губерній відіграли значну роль у популяризації інженерно-технічних знань, підтримці винахідництва, розробці природних ресурсів. Їхні наукові здобутки могли і мали використовуватися для мирних потреб, формували міцну основу для подальшого розвитку економіки.

Четвертий розділ “Реформування та діяльність військово-промислових комітетів у лютому 1917 - 1919 рр.” присвячено аналізу роботи організацій у роки революції та громадянської війни.

Доведено, що протягом 1917 - 1919 рр. діяльність ВПК українських губерній Російської імперії зазнала суттєвих змін. Під час лютневих подій 1917 р. ряд їхніх діячів (М. Терещенко, М. Брайкевич) ввійшли до Тимчасового уряду. Окрім того, члени ВПК долучилися до формування комітетів громадських організацій і рад робітничих депутатів. Важливо відзначити, що ВПК не надали належної підтримки провідникам української національної ідеї, адже були організаціями російської влади, сформованими ще до початку Української національно-демократичної революції, тому, попри зміну політичної ситуації, вони продовжували виконувати вказівки й приписи Центрального ВПК у Петрограді.

У 1917 р. було значно реформовано структуру та кадровий склад ВПК, скориговано основні напрями діяльності, внесено зміни до їхніх програмних документів. Утім загальна криза народного господарства, фінансова нестабільність, загострення суспільних протиріч унеможливили продуктивну роботу організацій. Наприкінці 1917 р. господарсько-економічна діяльність ВПК стала менш активною.

Події жовтня 1917 р. у Петрограді започаткували новий етап в історії комітетів. Проголошення радянської влади ВПК не визнали. З огляду на це, частину їхніх членів було заарештовано (М. фон Дітмар), інші - емігрували (М. Терещенко, М. Брайкевич). На чолі багатьох організацій постали робітничі групи. Наприкінці 1917 р. ВПК увійшли до складу радянських органів народного господарства, а з 1918 р. були змушені згорнути свою діяльність. Роботу Харківського та інших ВПК було поновлено за А. Денікіна Особливою нарадою влітку 1919 р., а припинено після перемоги Червоної Армії над Добровольчою.

У результаті проведеного наукового дослідження автор виносить на захист такі висновки та положення:

Аналіз стану наукової розробки теми засвідчив, що вона не була предметом спеціального вивчення. Залучена до роботи джерельна база є достатньо репрезентативною для досягнення поставленої мети та вирішення дослідницьких завдань.

Створення ВПК було частиною загальноімперської мобілізації промисловості для потреб фронту, зумовленої як загальними тенденціями розвитку суспільства (посилення ролі громадських структур; наявністю активної промислово-підприємницької верстви, здатної ефективно управляти виробництвом), так і конкретними умовами, викликаними війною (нездатністю російської влади налагодити стабільне постачання фронту, артилерійською кризою 1915 р., невдалими бойовими діями в Галичині та ін.).

Інституювання Центрального та регіональних ВПК відбулося досить оперативно. Комітети українських губерній зорганізувалися одними з перших у Російській імперії, що пояснюється близькістю до району бойових дій та значною активністю місцевих підприємців. Статутні документи, структура, кадровий склад, джерела фінансування ВПК українських губерній в цілому були такими в інших комітетах, їхньою особливістю був значний відсоток (23,0 %) представників науки й техніки.

Діяльність ВПК українських губерній Російської імперії була багатовекторною. Для виготовлення необхідних для армії предметів спорядження вони використали виробничі потужності раніше немобілізованих підприємств дрібної та середньої промисловості, посприяли їхній реорганізації та переобладнанню. ВПК суттєво вплинули на розвиток нових і традиційних галузей військової промисловості, збільшили загальні обсяги виробництва економіки, зробили значний внесок у розвиток науки й техніки. Комітети активно взаємодіяли з державними відомствами, громадськими та урядовими організаціями. Окрім того, протягом воєнних років ВПК виконували частину урядових функцій, що було унікальним для російської держави, яка практично не мала досвіду відкритої влади.

Невисокий рівень виконання військових замовлень підприємствами ВПК пояснюється як загальними (загострення транспортної кризи, бюрократичні зловживання, проблеми в паливній і металургійній промисловості та ін.), так і специфічними причинами (нестача коштів, висока складність виробництва, брак досвіду, прагнення до отримання державних авансів і нарядів за відсутності необхідної бази).

Після лютневих подій 1917 р. частина членів ВПК взяла участь у роботі центральних і місцевих органів влади, ввійшла до складу нових громадських структур. Водночас як загальноімперські організації, ВПК українських губерній не підтримали подвижників українського національного руху;

Рішення про відновлення діяльності ВПК влітку 1919 р., ухвалене за А. Денікіна Особливою нарадою, було важливою складовою забезпечення функціонування Добровольчої Армії. Воно свідчило про значний мобілізаційний потенціал комітетів, було своєрідним визнанням успіхів ВПК в організації тилу.

1. Створення та діяльність військово-промислових комітетів в роки Першої світової війни: історіографічний аспект // Вісник Черкаського університету. Серія “Історичні науки”. - Черкаси : Видавництво ЧНУ імені Б. Хмельницького, 2007. - Вип. 100. - С. 51-59.

2. Роль Київського обласного та місцевих військово-промислових комітетів у забезпеченні потреб фронту в роки Першої світової війни // Проблеми історії України ХІХ - початку ХХ століття. - К. : Інститут історії України НАН України, 2007. - Вип. ХІIІ. - С. 149-155.

3. Організаційний устрій та компетенція військово-промислових комітетів українських губерній Російської імперії у роки Першої світової війни // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія : Історія : / За загальною ред. проф. П. Григорчука. - Вінниця, 2008. - Вип. 13 .- С. 45-48.

4. Науково-дослідна діяльність військово-промислових комітетів українських губерній Російської імперії у роки Першої світової війни // Український історичний журнал. - 2008. - № 6 (483). - С. 86-99.

5. Изготовление предметов боевого снабжения армии предприятиями военно-промышленных комитетов украинских губерний Российской империи в годы Первой мировой войны // Исторические науки. - 2007. - № 4 (22). - С. 41-45.

6. Харківський обласний військово-промисловий комітет : організація, структура, основні напрями діяльності // Материали за 3-а международна научна практична конференция “Умения и нововъведения”. - София : Бял ГРАД-БГ ООД, 2007. - Том 8. История. Закон. Държавна администрация. - С. 28-31.

7. Діяльність Харківського військово-промислового комітету у період денікінського режиму 1919 р. // Материали за 4-а международна научна практична конференция “Динамика изследвания”. - София : Бял ГРАД-БГ ООД, 2008. - Том 21. История. - С. 55-57.

8. Діяльність місцевих військово-промислових комітетів у роки Першої світової війни (на матеріалах Черкащини) // Вісімнадцята наукова сесія Осередку Наукового товариства ім. Шевченка у Черкасах: Матеріали доповідей на засіданнях секцій і комісій, 5-27 березня 2007 р. / За ред. В. Масненка. - Черкаси : Осередок НТШ у Черкасах, 2009. - С. 46-48.

Тканко Т. В. Діяльність військово-промислових комітетів українських губерній Російської імперії в роки Першої світової війни. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук зі спеціальності 07.00.01 - історія України. - Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького. - Черкаси, 2009.

Дисертацію присвячено висвітленню історії військово-промислових комітетів (ВПК) українських губерній Російської імперії в роки Першої світової війни.

Комплексне вивчення наукової літератури, історичних джерел уможливило визначення низки причин і передумов утворення українських ВПК. У роботі проаналізовано їхні програмні документи, схарактеризовано організаційно-правовий статус, компетенцію, структуру, соціальний склад, джерела фінансування, розглянуто основні напрями та форми діяльності. Особливу увагу приділено співробітництву ВПК із місцевими інженерно-технічними силами, розкрито особливості взаємодії українських комітетів із військово-промисловою групою С. Ванкова, досліджено становище ВПК у роки революції та громадянської війни.

На основі результатів дослідження автор дійшла висновку про важливу роль ВПК українських губерній Російської імперії у мобілізації промисловості для потреб фронту в роки Першої світової війни.

Ключові слова: громадські організації, військово-промислові комітети, військова промисловість, мобілізація, постачання фронту.

Тканко Т. В. Деятельность военно-промышленных комитетов украинских губерний Российской империи в годы Первой мировой войны. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Черкасский национальный университет имени Богдана Хмельницкого. - Черкассы, 2009.

Диссертация посвящена изучению малоисследованной темы - истории военно-промышленных комитетов (ВПК), функционировавших на территории украинских губерний Российской империи в годы Первой мировой войны.

Исследование проведено на основе широкой базы источников: архивных документов, материалов периодической печати, статистических данных, мемуарной литературы, часть из которых впервые введена в научный оборот.

Комплексное изучение научной литературы, исторических источников позволили определить ряд причин и предпосылок создания украинских ВПК. В работе проанализированы их программные документы, охарактеризованы организационно-правовой статус, компетенция, структура, социальный состав, источники финансирования. Названы председатели ВПК, наиболее активные сотрудники, затронут гендерный аспект их работы.

Основными направлениями деятельности ВПК в военный период были: изготовление артиллерийской, военно-технической, интендантской продукции, освоение новых отраслей промышленности, научно-исследовательская работа и т. д. Особое внимание уделено сотрудничеству ВПК с местными инженерно-техническими силами.

В диссертации обоснованы положения, отличающиеся научной новизной. К примеру, раскрыты основные формы сотрудничества украинских ВПК с Организацией уполномоченного Главного артиллерийского управления по изготовлению снарядов французского образца генерал-майора С. Ванкова, освещено участие представителей ВПК в общественно-политической жизни Украины и России в 1917 г., установлены особенности функционирования украинских ВПК в период деникинского режима.

На основе результатов исследования автор пришла к выводу о важной роли ВПК украинских губерний Российской империи в процессе мобилизации промышленности для нужд фронта в годы Первой мировой войны.

Ключевые слова: общественные организации, военно-промышленные комитеты, военная промышленность, мобилизация, снабжение фронта.

Tkanko T. V. Military Industrial Committees' Activity of Ukrainian provinces of Russian Empire during the First World War. - Manuscript.

The dissertation is given to obtain the degree of the Candidate of the Historical Sciences (specialty 07.00.01 - History of Ukraine. B. Khmelnytsky National University at Cherkasy, 2009.

The research focuses upon the problem of military industrial committees' history of Ukrainian provinces of Russian Empire during the First World War.

A complex study of scientific literature and historical sources allowed to define the causes and pre-conditions of Ukrainian committees formation. Policy documents, organizational-legal status, competence, social structure, sources of financing, main trends and forms of committee's activity are analyzed in the dissertation. Special attention is paid to committees' collaboration with the local technical forces and S. Vankov's military industrial group. The position of military industrial committees during Russian revolution in 1917 is investigated.

The author proves the significant role of the Ukrainian military industrial committees in the process of industrial mobilization for the needs of front during the First World War.