Підготовка кадрів Служби безпеки Організації українських націоналістів (бандерівців) (1941-1951 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ПІДГОТОВКА КАДРІВ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ ОРГАНІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ (бандерівців) (1941 - 1951 рр.)

Спеціальність 07.00.01 - історія України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

ОГОРОДНІК ВАЛЕРІЙ ЮРІЙОВИЧ

УДК 94:355.233(477.82)"1941-1951"

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі новітньої історії України

Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: кандидат історичних наук, професор

Пивовар Сергій Федорович,

професор кафедри новітньої історії України

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Миронець Надія Іванівна,

завідувач відділу джерел з новітньої історії України Інституту української археографії та джерелознавства

імені М.С. Грушевського НАН України

кандидат історичних наук

Іщук Олександр Степанович,

начальник Центру вивчення документів

з історії визвольного руху Галузевого державного архіву Служби безпеки України

Захист відбудеться 19 жовтня 2009 р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.20 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 349).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий 17 вересня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук, доцент О.І. Божко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Структура дисертації обумовлена метою та завданням дослідження. Загальний обсяг роботи - 282 сторінок. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, дев'яти додатків (45 сторінок), списку використаних джерел і літератури (42 сторінки, 465 позицій).

Вступ. Актуальність теми. Організація українських націоналістів тривалий час була провідною силою, стрижнем українського визвольного руху. Розкол ОУН в 1940 році не послабив потенціал оунівського настрою на боротьбу за незалежність України. Більш того, бандерівське крило Організації українських націоналістів (далі - ОУН(б)) стало інтенсивніше шукати форми активізації національно-визвольного руху. На кульмінаційному, збройному етапі боротьби, який розпочала ОУН(б) з моменту нападу гітлерівської Німеччини на СРСР, важлива роль у консолідації дієвих націоналістичних сил відводилася Службі безпеки (далі - СБ) ОУН(б). У неймовірно складній і заплутаній військово-політичній ситуації на СБ ОУН(б) покладались завдання забезпечення організаційної цілісності ОУН(б), чистоти її рядів, відповідальність за залучення до лав організації відданих справі кадрів. Бандерівська спецслужба перебувала в протиборстві (або ж була суб'єктом тактичної співпраці) зі спецслужбами Польщі, СРСР, Німеччини та її союзників. Зокрема, протистояння таким серйозним противникам вимагало відповідної підготовки есбістів ОУН(б). А силу будь-якої організації, у тому числі й спецслужб, визначають кадри. Саме кадровий потенціал робив СБ ОУН(б) унікальним, універсальним за можливостями виконання широкого спектру завдань оунівським підрозділом.

У зв'язку з цим, актуальним з наукової точки зору є комплексний і об'єктивний аналіз питань, пов'язаних з організацією підготовки особового складу підрозділів СБ ОУН(б). Актуальність дослідження посилюється також відсутністю повноцінного дослідження про підготовку і виховання кадрів СБ ОУН(б).

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження є складовою науково-дослідної теми історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Історія української державності нової та новітньої доби» (державний реєстраційний номер 06БФ046-01).

Об`єктом дослідження є СБ ОУН(б) - спецорган бандерівської фракції ОУН з розгалуженими відділами розвідувально-контррозвідувального й військового спрямування.

Предметом дослідження є напрямки, форми та методи теоретичної і практичної підготовки кадрів СБ ОУН (б).

Хронологічні межі дослідження. Нижня хронологічна межа дисертації визначається початком 1941 р., часом виникнення Революційного проводу ОУН під керівництвом С. Бандери, і створенням СБ ОУН(б). Верхня межа зумовлюється саморозпуском у середині 1951 р. бандерівської СБ і переведенням есбістських кадрів на керівні посади до референтур ОУН(б).

Методологічну основу дослідження формує комплекс методів, застосування яких дозволяє глибоко проникнути в специфіку історичного джерела як феномену та з'ясувати інформативні можливості конкретної сукупності джерел. Використано методи: аналізу та синтезу, сходження від абстрактного до конкретного й навпаки, історико-порівняльний. При цьому вузловим пунктом дослідження став принцип багатофакторності, реалізація якого передбачає врахування всього комплексу знань, які впливали на формування професійних навичок працівників СБ.

Мета дослідження полягає в проведенні наукового аналізу напрямків, форм і методів підготовки кадрів відділів (референтур) СБ ОУН (б). У відповідності до поставленої мети сформульовані такі наукові завдання дослідження:

визначити стан наукової розробки проблеми у вітчизняній і зарубіжній історіографії, проаналізувати джерельну базу дослідження;

вивчити історичні передумови, які визначали напрямки підготовки кадрів у системі СБ ОУН(б);

проаналізувати форми і методи проведення навчально-виховного процесу в СБ ОУН(б);

з'ясувати питання забезпечення структур СБ ОУН(б) навчально-методичною літературою;

проаналізувати військову, розвідувальну та контррозвідувальну підготовку есбістських кадрів;

розглянути ідеологічно-політичне і гуманітарне виховання кадрів СБ ОУН(б);

виокремити етапи розвитку навчально-виховної системи СБ ОУН(б).

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше в історіографії предметом спеціального наукового дослідження стала підготовка кадрів у референтурах СБ ОУН(б) у 1941-1951 рр. Документи і матеріали, більшість яких вперше вводиться в науковий обіг, складають основу джерельної бази дослідження. Переглянуто становлення та розвиток навчально-виховної системи СБ ОУН(б). Поглиблено знання про напрямки підготовки кадрів для СБ ОУН(б). Уточнено, які навчально-виховні схеми і методики застосовувалися в процесі виучки есбістських кадрів. Встановлено кількість і проаналізовано якість спеціальної та допоміжної навчальної літератури СБ ОУН(б). По-новому розглянуто сутність, наповненість, специфіку й ефективність військового, розвідувального та контррозвідувального вишколу есбістських кадрів. Запропоновано власну періодизацію становлення та розвитку навчальної системи СБ ОУН(б). Введено до наукового обігу нові, розшифровані есбістські криптоніми і псевдоніми.

Практичне значення роботи полягає в тому, що її результати можуть бути використані при дослідженні функціонування мережі ОУН(б) та УПА, підготовці узагальнюючих праць з історії ОУН та УПА, українського руху опору в цілому, розробці шкільних і вузівських підручників з новітньої історії України, а також для вітчизняних силових відомств (Збройні сили України, Служба безпеки України, Служба зовнішньої розвідки України).

Апробація дослідження. Результати дослідження оприлюднювалися на: IV міжнародній науково-практичній конференції «Шевченківська весна» (3 березня 2006 р., м. Київ), VІ міжнародній науково-практичній конференції «Шевченківська весна» (20-21 березня 2008 р., м. Київ), міжнародній науковій конференції «Постновітні реаліїї: виклики для України» (28 - 29 травня 2008 р., м. Київ), ІІ міжнародній науковій конференції молодих вчених «Дні науки» (23 - 24 квітня 2009 р., м. Київ), міжнародній науково-практичній конференції «Військово-історична наука в Україні та за рубежем: вчора, сьогодні, завтра» (21 - 22 травня 2009 р., м. Київ).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі «Історіографія та джерельна база дослідження» проведено аналіз літератури та джерел з теми дослідження.

Зазначена проблема знайшла певне відображення в історіографії. Підкреслимо, що першими дослідниками історії ОУН(б) і СБ були учасники національно-визвольних змагань та підпільно-повстанської боротьбі в Україні у ХХ ст., які емігрували за кордон. Започаткували дослідження діяльності ОУН, УПА і СБ П.Мірчук, Л. Шанковський, А. Бедрій та М. Лебедь. Вони вперше звернули увагу на початкові навчально-виховні процеси у військових школах ОУН. Гуманітарні напрямки виховання досліджували Я. Гайвас, С. Голяш, В.Макар, М. Прокоп та ін..

Одним з перших дослідників історії СБ в діаспорі був С. Мудрик-Мечник. У його працях висвітлювалися різні аспекти діяльності підпілля, у тому числі й робота проводу ОУН(б) з підготовки кадрів для СБ. Однак, характерною особливістю вказаних публікацій є приховування деяких, невигідних визвольному руху, фактів боротьби СБ і практично повне замовчування окремих сторінок репресивно-каральних дій.

Радянською історіографією діяльність СБ однозначно кваліфікується як антинародна і злочинна, а навчально-підготовчий процес службовців СБ трактовано як задурманення відсталих селян буржуазно-націоналістичною пропагандою та ідеологією (праці Д. Мануїльського, В. Беляєва, В. Небесного Б.Шульженко та ін.).

Проголошення незалежності України в 1991 р. відкрило можливості для об'єктивного дослідження зазначеної проблеми. Так, першими дослідниками історії ОУН-УПА стали Ю. Киричук, В. Сергійчук, А. Кентій, В. Кульчицький та I. Ілюшин. Вони намагалися об'єктивно проаналізувати процес створення, кадрового забезпечення і діяльності СБ.

Окремі згадки про підготовчо-виховну роботу в СБ містяться у працях Н.Мизака, В. Нікольського, А. Русначенка та ін. Згадані автори приділяли увагу організаційній, спеціальній та бойовій підготовці кадрів, а також методологічним основам процесу виховання майбутніх розвідників.

Більш повно навчально-підготовчі процеси в ОУН(б) представлені працями з окремих напрямків діяльності референтур ОУН(б): навчальної, пропагандистської та видавничої. Так, О. Дмитерко, висвітлив особливості організації та ведення пропагандистської роботи серед населення. І. Марчук та О. Стасюк проаналізували різні підпільні періодичні видання 1941-1950-х рр. та їхній плив на кадри ОУН(б), СБ та УПА. Особливості діяльності політичних референтур при підготовці кадрів СБ на території Волині досліджував В.Ковальчук.

Для розуміння того, чому СБ вивчало методи роботи радянських спецслужб, важливе значення має аналіз праць з історії діяльності силових структур СРСР.

Початкові напрямки військової підготовки та роль перших військових вишколів у творенні численних відділів УПА та СБ розглянув І. Патриляк.

Плідну науково-дослідницьку роботу з історії діяльності СБ ОУН(б) проводили В. Єфіменко, В. Єгоров, В. Козенюк та інші. Однак, вони спираючись на поодинокі документи розкривали факти створення, діяльності і ліквідації СБ. Більш повно діяльність СБ охарактеризували Д. Вєдєнєєв та Г.Биструхін. Результатом їхніх багаторічних наукових пошуків став вихід низки монографічних досліджень. Дослідники розкрили найважливіші етапи історії СБ, встановили методи роботи, структуру та основні завдання оунівської спецслужби. Однак, фактично поза увагою вчених залишилось питання змін та еволюції фундаментальних завдань, які ставилися перед активом СБ у навчально-виховних, кадрових, методичних і методологічних напрямках упродовж 1940-50-х рр.

Результатом роботи урядової комісії з проблематики боротьби ОУН та УПА на території Західної України стала поява її опублікованих висновків. Зокрема, комісія позитивно відзивається про навчально-виховну систему ОУН(б) і розкриває основні принципи ідеологічного впливу на кадри ОУН.

Новітнього звучання набули об'єктивні наукові дослідження діяльності СБ ОУН(б) російських і польських науковців. Так, серед російських дослідників особливу увагу заслуговує праця О. Ґоґуна, який аналізує місце націоналістичного підпілля у двофронтовій боротьбі за створення української держави. Польські дослідники, І. Галаґіда, Р. Зєтек та Р. Внук, на відміну від українських і російських, досить вдало висвітлили питання діяльності СБ на території Закерзоння. Результатом багаторічних досліджень польських і чехословацьких архівів стало видання колективної праці, в якій об'єктивно висвітлюється боротьба СБ проти спецслужб радянської Польщі і Чехословаччини. Для нас вони важливі тим, що подають інформацію про діяльність підготовлених розвідників СБ ОУН(б) на території Польщі і Чехословаччини.

Таким чином, аналіз історіографії засвідчує, що зроблено вагоме підґрунтя на шляху осягнення історії становлення та функціонування підготовчо-виховної системи СБ ОУН(б). Однак, більшість робіт дублюють одна одну, якщо йдеться про ті чи інші аспекти функціонування СБ. Разом з тим, залишається низка питань, які недостатньою мірою отримали своє висвітлення в науковій літературі. Уваги потребує еволюція форм і методів, методичне забезпечення підготовчого процесу та його характеристика.

Основу джерельної бази дисертаційного дослідження становлять опубліковані та неопубліковані архівні документи, а також мемуарна література.

Певну джерельну інформацію при написанні дисертаційної роботи ми віднайшли у раніше опублікованих документах і матеріалах, які поділяються на одноосібні та колективні. Серед індивідуальних збірників слід виділити таких упорядників як В. Сергійчук, В. Косик, О. Лисенко та І. Патриляк, Д. Вєдєнєєв і Г. Биструхін. До колективних багатотомних документальних видань, у яких містяться документи з зазначеної теми, можна віднести «Літопис нескореної України» (т. 1, 2), «Літопис УПА» першої серії (томи 39, 40, 43, 44, 46) та «Літопис УПА» нової серії (томи 1-12), «ОУН в 1941році», «ОУН в 1942 році» тощо. У вказаних збірниках міститься різнопланова інформація як про діяльність СБ так, і про навчально-виховну систему підпілля ОУН(б) і СБ, але вони не можуть претендувати на вичерпність оскільки обмежені дослідницькою метою, науковою тематикою та хронологічними рамками.

Величезний пласт документів і матеріалів, які висвітлюють навчальний процес і методологічні засади підготовки працівників СБ, нами було виявлено і використано з центральних, галузевих, обласних та тематичних архівів України. Це, перш за все, документи і матеріали Галузевого державного архіву Служби безпеки (ГДА СБ України). Основними фондами, які було опрацьовано і використано в процесі написання дисертації, стали фонди: Кримінальні справи на осіб, які перебувають на оперативно-довідковому обліку в інформаційних центрах УВС МВС України (ф. 5); Фонд припинених справ (ф. 6); Колекція друкованих видань (ф. 13). ЦІ фонди містять основоположні документи з історії діяльності СБ ОУН(б) у 1941-1951 рр., а саме: накази, інструкції, протоколи допитів тощо.

Для повноти осягнення навчально-виховного процесу СБ ОУН(б) було опрацьовано також документацію, що зберігається у Центральному державному архіві вищих органів влади й управління України (ЦДАВО України) (ф. 3833, 3836, 3837, 3838, 3967), Центральному державному архіві громадських об'єднань України (ЦДАГО України) (ф. 1, 57), Державному архіві Рівненської області (ДАРО) (ф. Р-30), архіву Центру досліджень визвольного руху, м. Львів (АЦДВР) (ф. 2, 6). Матеріали з цих архівів на відміну від ГДА СБ України не виділені в окремі тематичні збірники, а зберігаються серед документів діяльності ОУН(б) або УПА. Вони також, здебільшого мають обмежений територіальний простір і датуються 1941-1945рр. Однак, без опрацювання і аналізу цих матеріалів висвітлення підготовки кадрів СБ ОУН(б) не може відбутися на належному науковому та інформативному рівні. Значну увагу серед нововиявлених документів було приділено вивченню навчально-методичної (реферати, підручники, плани), директивно-наказової (інструкції, накази, розпорядження), звітної документації та пропагандистської літератури, яка була основою навчально-підготовчого процесу в СБ ОУН(б). Також використовувалась документи радянських каральних органів (НКВС-МДБ) і партійних (ЦК КП(б)У) - звіти, повідомлення, доповідні записки тощо.

Наративні джерела про вишкільний процес є досить репрезентативні. Це опубліковані спогади і щоденники керівників ОУН, воїнів УПА, які переходили на роботу до СБ, та працівників СБ. У дослідженні широко використовувалися мемуари кадрових працівників СБ ОУН(Б) - М. Лебедя, І. Лико, С. Мудрика, Г.Коханської тощо, ідеологічно-політичних та військових виховників В.Галаси, М. Савчин, С. Стебельського тощо. Однак, праці даних авторів несуть відбиток авторського світогляду і є досить суб'єктивним джерелом, тому вони у дисертаційному дослідженні відігравали допоміжну роль.

Сукупність виявлених і вивчених джерел, зважуючи на їх інформаційну насиченість, дозволяють провести неупереджене, документально доказове відтворення навчально-виховної системи СБ у 1941-1951 рр. Таким чином, основну базу нашого дослідження склали документи і матеріали, що зберігаються в архівних установах і досі не аналізувалась дослідниками, а отже становить науковий інтерес і лише тепер вводиться до наукового обігу, що, в поєднанні з іншими видами джерельних матеріалів, дозволяє нам вперше достовірно та всебічно відтворити усі грані підготовки кадрів СБ ОУН(б) у 1941-1951 рр.

Другий розділ «Організаційні засади навчально-виховного процесу у відділах СБ ОУН(б)» присвячений виявленню чинників, які сприяли становленню навчально-виховної системи в СБ ОУН(б). Встановлено, що у процесі підготовки кадрів в ОУН(б) до створення повноцінної СБ керівники ОУН намагалися зробити навчання майбутніх есбістів комплексним і ґрунтовним. Вказуються основні фактори, які вплинули на виникнення і розвиток навчально-виховної системи в ОУН(б) і перенесення її на СБ. На основі свідчень учасників перших есбістських курсів реконструюються та розкриваються основні форми та методи навчання. Проаналізовано зміни навчально-виховної системи періоду боротьби ОУН(б) проти Німеччини і СРСР. Вказано на низку навчально-виховних форм, які часто змінювались і пристосовувались до військової і політичної ситуації, у якій перебувало націоналістичне підпілля у 1941-1951 рр.

Важливе інформаційне значення для розуміння підготовчого процесу в лавах СБ несе в собі методичне забезпечення. Аналіз військової, розвідувальної, контррозвідувальної, конспіративної, організаційної та пропагандистської літератури, яка виходила друком у 1941-1951 рр. показав, що протягом 10 років СБ постійно змінювала і вдосконалювала навчальні програми. За весь період діяльності СБ на території України її фахівці підготували понад 150 найменувань навчальних видань з розвідки і контррозвідки (авторами були В. Шеванюк, М. Арсенич, С. Янішевський), приблизно 100 підручників з військових дисциплін (авторами були «Д.М.В.», Ю. Стельмащук, О. Луцький, Ф. Воробець та ін.), 13 методичних посібників для організаційної роботи керівників референтур СБ і понад 30 конспіративних посібників для підпільного життя (авторами були М.Арсенич, С. Мудрик, В.Кук та ін.). Особливою рисою даної літератури є її компілятивний характер, а саме вміла адаптація аналогічних іноземних підручників до умов підпільної боротьби.

Таким чином, СБ ОУН(б) створила власну, повноцінну навчально-виховну систему та забезпечила її викладацьким складом, навчальними планами та методичними посібниками.

У третьому розділі «Оперативно-слідча, військова та розвідувальна підготовка особового складу в СБ ОУН(б)» висвітлено напрямки спецпідготовки працівників СБ ОУН(б).

На основі виявлених навчальних планів і методичних посібників було реконструйовано вишкільний процес слідчих, розвідувальних і бойових кадрів СБ ОУН(б). Визначено вузлові проблемами, з якими стикались викладачі спецдисциплін і проаналізовано рівень засвоєння викладеного ними матеріалу. Встановлено, що у період 1941-1942 рр. оперативно-слідчу підготовку проходили лише вищі керівники СБ, для низових кадрів наголос робили на охоронній і терористично-ліквідаційній військовій підготовці. З переломом ходу німецько-радянської війни і посиленням позицій радянської агентури керівництво СБ зобов'язало загальне членство прослухати курси розвідувальної і контррозвідувальної методики боротьби з ворожою агентурою. Саме час з середини 1943 р. і до початку 1944 р. був періодом найбільшого кадрового поповнення референтур СБ, а також часом найбільшої навчально-виховної активності через централізовані вишкільні осередки. Вжиті заходи, метою яких було посилення «революційної пильності» членів ОУН, призводили до того, що радянська агентура швидко викривалась, оскільки СБ була гарно обізнана у методиці агентурної роботи радянських спецслужб. Виявлено, що послаблення централізованого навчання, а також контроль над постійним самовдосконаленням, негативно впливало на оперативно-слідчу та розвідувальну роботу.

Ключовими аспектами контррозвідувальної підготовки керівників СБ ставав вишкіл індивідуального організатора і вчителя власної референтури. Підготовка новозалученого есбіста передбачала отримання базових знань на курсах методом опрацювання відповідної літератури та прикріплення новачка до досвідченого есбіста. Розвідувальну підготовку, здебільшого, проводили індивідуальним методом - даючи завдання, пояснювали способи його виконання. Військова підготовка в СБ масовості набирала з кінця 1943 р. В її основу закладали базові військові дисципліни (вартова і польова служба, види, будова і використання різних видів зброї та вибухових речовин в бойових умовах).

Аналіз оперативно-слідчої, військової та розвідувальної підготовки особового складу СБ дозволяє стверджувати, що співробітник СБ отримував достатню кількість знань для виконання спеціальних завдань. При цьому фаховий рівень співробітника СБ був таким самим, як і в низового співробітника тогочасних державних спецслужб.

У четвертому розділі «Гуманітарна підготовка у відділах СБ ОУН(б)» проаналізовано основні напрямки гуманітарної підготовки та визначено їхню роль у формуванні внутрішнього світогляду кадрового складу СБ.

Відзначимо, що ідеологічно-політичні дисципліни викладались через багатоступеневі навчальні програми. З перших днів існування централізованих вишкільних осередків гуманітарні дисципліни подавали слухачам досвідчені викладачі, які належали до суспільно-політичних референтур ОУН(б). Доведено, що для поліпшення викладання провід ОУН(б) за кожним надрайоном закріплював «вишкільну трійку» викладачів, які викладали: 1) ідеологію, 2) політику, 3) гуманітарні дисципліни.

Встановлено, що, прагнучи заповнити прогалини у загальноосвітнього рівня низового есбістського складу, керівництво СБ відсилало його на багатоступеневі гуманітарні (ідеологічно-політичні) курси при старшинських і підстаршинських школах УПА. Вони забезпечувались навчальними програмами і методичними посібниками. На практиці більшість дисциплін поєднували під однією назвою. Наприклад, географія, історія, політика та економіка України мала назву «Українознавство». Основи існування радянської політичної системи з її усіма гілками влади викладали під назвою «Совєтознання». Під час багатоступеневих вишколів курсантам і слухачам поєднаний матеріал подавали поступово - від простого до більш складного. Це робилось, у першу чергу, для того, щоб працівники СБ, отримуючи нові знання, закріплювали попередній матеріал. Для референтів СБ (від надрайону) ідеологічно-політичні вишколи проводили їхні вищі керівники. Вони відрізнялися від загальних вишколів І-ІІ ступеня глибоким аналітичних підходом до питань історії, політики, ідеології. Кожний гуманітарний вишкіл закінчувався проведенням контрольних опитувань або іспитами, після успішного складання яких есбіст міг перейти на вищу посаду в СБ або ОУН(б).

У Висновках узагальнено результати дисертаційного дослідження та викладено основні положення, що виносяться на захист:

З'ясовано, що проблема підготовки кадрів СБ ніколи не була предметом окремого комплексного дослідження, лише окремі її аспекти фрагментарно відображено в історіографії. Радянськими дослідниками проблема висвітлювалась лише крізь призму тотального співробітництва з німецькими спецслужбами. Більшість дослідників і науковців західноєвропейських (напр.: польській, німецькій) і діаспорних, як правило, розкривають основні аспекти СБ у контексті діяльності ОУН. Натомість, наявна джерельна база, яка включає документи ОУН(б) (інструктивні, навчальні, пропагандистські), радянські (звіти НКВС-МДБ, КП(б)У тощо), німецькі (повідомлення Абверу, СД), польські, спогади, щоденники тощо, доволі репрезентативна і дозволяє скласти загальне уявлення про індивідуальну вишкільну роботу СБ;

Розкрито, що вишкільна система в СБ ОУН(б) сформувалась на основі симбіозу військових, розвідувальних і контррозвідувальних практик багатьох країн світу, адаптованих до реалій бездержавної, підпільної боротьби. Встановлено, що саме розгортання боротьби ОУН проти радянської карально-репресивної системи змусила керівництво СБ особливу увагу приділяти підготовці власних кадрів розвідки і контррозвідки;

Доведено, що формами навчально-виховної системи були: курси-вишколи, вишкільні сходини, гутірки, стрічі. Їх аналіз показав, що курси-вишколи були груповою формою навчально-виховного процесу і тривали до червня 1945р. З часом стали домінувати вишкільні «сходини». Під кінець діяльності СБ вишкільна практика зводилась до нечисленних (збірних та індивідуальних) форм навчання. У кожній формі СБ намагалось компенсувати брак загальносередньої освіти у есбістів, застосовуючи методики плановості, систематичності та послідовності подачі лекційних нормативів, що дозволяло краще засвоювати матеріал;

Встановлено, що в основі методичних посібників, брошур і рефератів є переклади відповідної літератури польських, радянських й німецьких авторів з питань теорії та історії діяльності спецслужб та військової справи. Адаптований матеріал доповнювався власною проаналізованою оперативною інформацією, здобутою розвідувальною референтурою, або з матеріалів слідства. Гуманітарні дисципліни забезпечувалися брошурованими посібниками, реферативними доповідями, пропагандистською та публіцистичною літературою;

Досліджено, що військова підготовка тісно пов'язана з формуванням підпільної революційної армії ОУН(б) для повстання проти радянської влади у 1941 р. Курсанти отримували мінімальний базис теоретичної підготовки, який доповнювався практичними заняттями. Після переходу до двофронтової боротьби провід ОУН(б) проводить збільшення диверсійно-терористичних боївок під назвою боївки Служби безпеки ОУН(б). Навчання боївок СБ проводилось у двох напрямках: 1) охорона керівників ОУН(б); 2) терористична-ліквідаційна робота. Військову підготовку вони проходять у старшинських і підстаршинських школах. Контроль за вишколами забезпечувався у вигляді іспитів, після складання яких курсант отримував диплом і військове звання. У процесі скорочення навчально-виховних осередків та шкіл вихованням бійців опікувалися їхні командири, проводячи короткотривалі військові лекції та практичні вправи.

Розвідувальну підготовку майбутні есбісти до початку німецько-радянської війни проходили на території Польщі та Німеччини як у німецьких, так і у власних спецшколах. З другої половини 1941 р. і до 1951 р. керівництво СБ власними силами вишколює резидентів і агентурний апарат на території України. Низовий апарат готують індивідуальними методами під час особистих зустрічей або на основі директивних інструкцій.

Контррозвідувальний апарат почали активно навчати з 1942 р. В основу методичних практик закладали тактичні та психологічні прийоми слідчо-оперативних дій, відпрацьованих в інших державних правоохоронних органах. Навчально-виховний процес проводили згідно із затвердженими планами. Контроль здійснювався за допомогою іспитів або показових допитів. Популярною практикою при підготовці слідчих кадрів СБ було вивчення найбільш резонансних і «свіжих» протоколів допитів, які починали виступати оперативним навчально-інформаційним матеріалом про нові форми і методи роботи радянських спецслужб. Виховання слідчих есбістів у післявоєнний період зводилися до практики прикріплення молодого працівника до фахового слідчого;

Виявлено, що гуманітарне виховання включало в себе як окремі дисципліни, так і, комплексне, ступеневе навчання. Його проходили щойно прийняті до СБ особи з освітою не вище 4-х класів, після чого ставали рядовими бійцями боївок СБ. Пройшовши вишкіл ІІ-го ступеня, слухачі здобували знання з ідеології, політики, історії тощо. А щоб посісти посаду керівника СБ від надрайону і вище, потрібно було пройти вишкіл ІІІ-го ступеня. Комплексний базис ідеологічно-політичного, гуманітарного та спеціальних напрямків дозволяв створити найвідданішого підпільника - «бійця революціонера». Розширений ідеологічно-політичний вишкіл формував у підсвідомості есбіста цілковиту справедливість ведення революційної боротьби проти поневолювачів України;

Встановлено, що перший етап навчально-виховного процесу був підготовчим періодом до національного повстання ОУН (початок 1940 р. - 22 червня 1941 р.). Другий етап співпадав з початком німецько-радянської війни і тривав до вересня 1941 р. Третій етап (вересень 1941 - кінець 1943 рр.) проходив в умовах бойових дій та нелегальної розбудови апарату СБ. Четвертим був етап боротьби СБ проти органів радянської влади у 1944-1951 рр.

ПУБЛІКАЦІЇ, ЩО ВІДОБРАЖАЮТЬ ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ

Кадрове забезпечення відділів Української народної міліції Організації українських націоналістів (Бандери) у 1941 році. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Київ, - 2008. - Вип. 94-95. - С. 108-111.

Військова підготовка відділів Служби безпеки Організації українських націоналістів (Бандери): 1940-1943 рр. // Вісник Академії праці і соціальних відносин ФПУ. - Київ, 2008. - № 4 (46). - С. 64-70.

Підготовчо-виховна діяльність у відділах Української народної міліції ОУН(б) (липень-вересень 1941 р.). // Часопис української історії. - Київ, 2009. - Вип. 11. - С. 43-49.

Підготовка військових кадрів для Служби безпеки Організації українських націоналістів (Бандери): 1944-1950 рр. // Вісник Академії праці і соціальних відносин ФПУ. - Київ, 2009. - № 1 (48). - С. 109-117.

АНОТАЦІЯ

Огороднік В.Ю. Підготовка кадрів Служби безпеки Організації українських націоналістів (бандерівців) (1941-1951 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - Історія України. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2009.

Дисертація присвячена процесу підготовки кадрів Служби безпеки Організації українських націоналістів (б) у період від 1941 до 1951 року. У праці розглянуто причини створення навчально-виховної системи в СБ ОУН(б) та її роль у вихованні есбістських кадрів. Досліджено її еволюцію під час німецької окупації України у 1941-1944 рр. та у повоєнні роки. Простежено методи і основні форми військової, розвідувальної і контррозвідувальної підготовки та визначаються причини змін у їх навчальній роботі. Визначено роль методичного забезпечення у навчально-виховному процесі. Висвітлено вплив гуманітарної освіти на формування внутрішнього світогляду есбістського середовища. Виявлено причини припинення підготовки кадрів СБ у середині 1951 р.

Ключові слова: Організація українських націоналістів (бандерівців) (ОУН(б)), Служба безпеки (СБ ОУН(б)), розвідка, контррозвідка, Міністерство державної безпеки УРСР, національно-визвольний рух, Друга світова війна 1939-1945 рр.

АННОТАЦИЯ

спецпідготовка оперативний слідчий виховний

Огородник В.Ю. Подготовка кадров Службы безопасности Организации украинских националистов (бандеровцев) (1941-1951 гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - История Украины. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2009.

Диссертация посвящена исследованию деятельности Службы безопасности Организации украинских националистов (б) в процессе подготовки собственных кадров в 1941-1951 гг. В ней рассматриваются причины создания учебно-воспитательной системы в СБ ОУН(б) и ее роль в воспитании собственных кадров. На основании широкого круга источников анализируется возникновение необходимости создания централизованных школ и курсов СБ ОУН(б) в указанный период, выявлены причины и характер возникновения и эволюция учебно-подготовительной системы в СБ ОУН(б).

В диссертации освещены вопросы подготовки разведывательных, контрразведывательных и боевых кадров СБ ОУН(б), а также показан процесс ее развития во время немецкой оккупации Украины в 1941-1944 гг. и в послевоенные года. В 1941-1944 гг. учебно-подготовительный процесс Служба безопасности ОУН(б) проводила коллективным, групповым методом на базе собственных школ и курсов. С 1944 г. и по 1951 г. он проводился малочисленным и индивидуальным методом. Доказано, что это связано с процессом усиления конспирации, агентурной активностью органов НКГБ-МГБ, а также с кадровым пополнением СБ ОУН(б).

В исследовании рассмотрены формы и методы военной, разведывательной и контрразведывательной подготовки. Указано на роль методического обеспечения в учебно-воспитательном процессе.

В диссертации освещено проблему влияния гуманитарного образования на формирование внутреннего мировоззрения кадровой среды СБ ОУН(б). Проанализированы соответствующие учебники, брошюры, журналы и листовки ОУН.

В работе проанализировано эволюцию подготовительного процесса в структурах СБ ОУН(б) и указаны причины изменений форм и методов учебно-подготовительного и воспитательного процесса кадров СБ. Выявлены факторы, которые повлияли на прекращение подготовки кадров СБ в середине 1951г.

Ключевые слова: Организация украинских националистов (бандеровцев) (ОУН(б)), Служба безопасности (СБ ОУН(б)), разведка, контрразведка, 1941-1951 гг., Министерство государственной безопасности УССР, национально-освободительное движение, Вторая мировая война 1939-1945 гг.

ANNOTATION

Ogorodnik V.Y. Manpower drill in Security Service of Organization of Ukrainian nationalists (banderivtsiv) (1941-1951). - Manuscript.

Thesis for obtaining scientific degree of the candidate of historical sciences, specialization 07.00.01 - History of Ukraine. - Taras Shevchenko Kyiv National University - Kyiv, 2009.

Thesis covers the process of manpower drill in Security Service of Organization of Ukrainian nationalists (b) in the period from 1941 to 1951. In research are considered the reasons of creation of educational-instructive system in Security Service of OUN(b) and its role in education of Security Service cadres.

In research is analysed an educational process and its evolution during the German occupation of Ukraine in 1941-1944 and in post-war years.

In thesis took up the training issues with regard to reconnaissance, counterintelligence and battle cadres of Security Service of OUN(b), their forms and methods, and also revealed the process of education programs evolution and plans during German occupation of Ukraine in 1941-1944 and in post-war years.

It is determined the role of methodological support in educational-instructive process.

In thesis is depicted the influence of humanitarian education in moulding of internal worldview of Security Service environment.

It is analysed the reasons of drill process of Security Service cadres termination in the middle of the 1951.

Keywords: Organization of Ukrainian Nationalists(b), OUN, Security Service OUN(b), reconnaissance, counter-intelligence, drill, 1941-1951, Ministry of National Security USSR, national liberation movement, Second World War 1939-1945.

Размещено на Allbest.ru