Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Комасація у Волинському воєводстві (1921-1939 рр.)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Розбудова економіки незалежної України, її реструктуризація, зокрема, проведення аграрної реформи і формування нового земельного устрою базуються сьогодні на утвердженні та розвиткові різноманітних форм власності. Реформуванню села і форм землеволодіння в Україні може послужити використання історичного досвіду ліквідації черезсмужжя, вузькосмужжя і багатосмужжя (комасації земельних наділів), які стримували ефективний розвиток та зростання продуктивності селянських господарств. Основні комасаційні роботи на українських теренах здійснено владою Польської держави в 1921-1939 рр., хоча такі заходи на Волині розпочато ще до Першої світової війни адміністрацією царської Росії.

Комасація на території Волинського воєводства мала свої регіональні особливості, що обумовлювалися необхідністю зменшення великих землеволодінь шляхом парцеляції, ліквідації сервітутів та анклавів, а також проведення вкрай невідкладних меліоративних робіт.

У 20-30 роках ХХ ст. на території Волині офіційна влада і селяни прагнули вдало провести комасацію. Сьогодні в Україні, як підказує історичний досвід Волині у складі міжвоєнної Польської держави, необхідно в ході надання селянам землі у приватну власність уникнути роздрібненості. У нинішній системі землекористування зустрічаються факти, коли селяни одержують землю в декількох місцях, внаслідок чого господарювання є недостатньо ефективним. Не виключена можливість, що у перспективі селяни-фермери захочуть виокремитися на хутори, як це було в 1921-1939 рр. у Волинському воєводстві. Подібність процесів, що проходили на українських теренах в умовах міжвоєнної Польщі і в Українській державі сьогодні надає дослідженню комасації у Волинському воєводстві 20-30 років ХХ ст. особливої актуальності.

Актуальність дослідження зумовлюється й недостатнім рівнем наукової розробки проблеми. Радянські історики у своїх працях основну увагу зосереджували на тому, щоб довести негативний вплив комасації та пов'язаних із нею ліквідації сервітутів і меліорації на соціальне становище селян та економічний розвиток Волині як регіону Польської держави. На сьогоднішній день проблеми комасаційного процесу на Волині та його наслідків потребують окремого комплексного наукового дослідження. Залучення автором широкого кола архівних джерел та опублікованих в Україні і Польщі збірників документів і матеріалів, наукових праць польських та українських авторів уможливило об'єктивне висвітлення ходу комасації на терені Волинського воєводства.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою частиною наукових програм і планів кафедр історичного факультету Волинського національного університету імені Лесі Українки: «Західне Полісся: історія та культура» (реєстраційний номер 0103U000656).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексний аналіз і об'єктивне висвітлення особливостей комасаційного процесу у Волинському воєводстві та його наслідків. У контексті поставленої мети дисертаційного дослідження автор поставив такі завдання:

– охарактеризувати передумови та правове забезпечення комасації;

– висвітлити ставлення політичних партій і громадських організацій до проведення комасації в краї;

– простежити взаємозв'язок комасаційних процесів із ліквідацією сервітутів, меліорацією та кредитною допомогою;

– з'ясувати суть, методи, особливості і темпи комасаційного процесу в південних та північних повітах Волинського воєводства;

– виявити ставлення селянства Волині до проведення комасації;

– проаналізувати та узагальнити соціально-економічні наслідки комасації на терені Волинського воєводства.

Об'єкт дослідження - комасація у Волинському воєводстві в міжвоєнний період як складова аграрної реформи Другої Речі Посполитої.

Предмет дослідження - передумови, сутність, методи і специфіка проведення комасації та її соціально-економічні наслідки.

Методи дослідження. Методологічна основа роботи базується на загальнонауковому методі історизму, принципі об'єктивності в підході до явищ минулого, використанні ретроспективного методу. У дослідженні знайшли належне використання методи аналізу та синтезу. Огляд наукової літератури автор здійснив за хронологічним та структурно-тематичним принципами історіографії.

Хронологічні рамки роботи охоплюють 1921-1939 рр. Нижньою хронологічною межею є 1921 р., коли Західна Волинь за Ризьким мирним договором стала складовою Другої Речі Посполитої. Верхня межа дослідження обумовлена початком Другої світової війни, коли регіон відійшов до радянської України. Саме у ці роки офіційна влада Польщі проводила специфічну аграрну реформу в цьому регіоні, враховуючи і національний фактор. Хоча комасаційні роботи уряди санації проводили більш енергійно і наполегливо, ніж це було до травневого перевороту 1926 р., комасація почала законодавчо унормовуватися ще на початку 20-х рр. ХХ ст.

Враховуючи, що комасаційні роботи на території Волині здійснювалися в роки столипінської аграрної реформи владою царської Росії, дослідження окремих історичних чинників аграрної перебудови зумовлює вихід за хронологічні межі з метою глибшого аналізу передумов комасації та її особливостей.

Територіальні межі дослідження визначені адміністративно-територіальним поділом та економічними особливостями Волинського воєводства. Завдяки діяльності адміністрації воєводи Г. Юзевського аграрні зміни, що найбільше проявилися у 30-х рр. ХХ ст., тут набрали регіональної особливості. Визначаючи територіальні межі в яких проводилася комасація, автор врахував і те, що національна політика польської влади на Волині мала специфічні риси.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному дослідженні комасації у Волинському воєводстві. На основі систематизації джерел зроблено аналіз передумов та законодавчого забезпечення комасації, підготовки до її проведення шляхом реалізації таких напрямів аграрної реформи, як ліквідація сервітутів та меліорація.

Дисертант ввів до наукового обігу значну кількість невідомих раніше дослідникам важливих джерел, що зберігаються у Державних архівах Волинської (ДАВО), Рівненської (ДАРО), Тернопільської (ДАТО) областей, Центрального державного архіву громадських об'єднань України (ЦДАГО України), Архіві нових актів (ААN) у Варшаві. Використання таких джерел уможливило всебічний аналіз механізму комасації і сприяло достовірному відтворенню особливостей комасаційного процесу у південних та північних повітах Волинського воєводства. Залучення широкого кола статистичних матеріалів дало можливість з'ясувати вплив комасації на соціально-економічний розвиток краю.

Теоретичне значення дослідження полягає в розширенні й поглибленні рівня розробки проблем аграрних перетворень на Волині, обґрунтуванні доцільності проведення комасації, а також у висвітленні її соціально-економічних наслідків для господарства краю. Основні положення дисертаційного дослідження та зібраний фактичний матеріал можуть бути використані фахівцями для подальшої наукової розробки соціально-економічних та аграрних проблем 20-30-х рр. ХХ ст. з історії України та Польщі. Дослідження може бути корисним фахівцям, які працюють над підготовкою нових концептуальних підходів щодо висвітлення історії України.

Практичне значення одержаних результатів дисертації полягає у можливості використання фактологічного і концептуального матеріалу викладачами навчальних закладів у ході викладання курсів «Новітня історія України», «Історія України», «Історія Польщі», «Економічна історія», розробки спецкурсів та спецсемінарів з історії Західної України та Волині 20-30-х років ХХ століття. Зібрані матеріали можуть бути корисними краєзнавцям, працівникам музеїв і вчителям шкіл. У зв'язку з новим землекористуванням і землеволодінням, що утверджується в незалежній Україні, матеріалами дослідження можуть скористатися працівники державних і самоврядних установ у ході реалізації земельної реформи.

Впровадження результатів дослідження здійснювалося у навчальному процесі Рівненського державного гуманітарного університету під час викладання курсу «Економічна історія», а також у формі наукових публікацій дисертанта у фахових виданнях.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації апробовано здобувачем на 13 наукових конференціях. Зокрема, чотирьох Міжнародних наукових конференціях («Україна і Польща в ХХ ст.: проблеми історії і політології» (16-18 травня 2002 р., Київ, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова); «Україна і Польща у світовій історії: політика, економіка, культура» (29 травня 2002 р., Острог, Національний університет «Острозька академія»); «Українці Холмщини та Підляшшя: історична доля, духовна і матеріальна культура впродовж віків» (23-24 листопада 2004 р., Луцьк, ВДУ); «Західний регіон України у Другій світовій війні 1939-1945 рр.» (6-7 травня 2005 р., Луцьк, ВДУ), двох регіональних наукових конференціях («Актуальні проблеми історії західноукраїнських земель першої половини ХХ ст.» (15 лютого 2006 р., Рівне, РДГУ; 27 лютого 2007 р., Рівне, РДГУ), та восьми звітних наукових конференціях викладачів, співробітників, докторантів, аспірантів та студентів Рівненського державного гуманітарного університету (квітень 2001 р., Рівне; 17-19 квітня 2002 р., Рівне; 22-24 квітня 2003 р., Рівне; 20-22 квітня 2004 р., Рівне; 20-22 квітня 2005 р., Рівне; 18-20 квітня 2006 р., Рівне; 23-24 квітня 2007 р., Рівне; 25-27 лютого 2008 р., Рівне).

Результати дослідження також апробовано шляхом щорічних звітів здобувача на кафедрі новітньої історії України Волинського національного університету імені Лесі Українки та кафедрі економіки і менеджменту Рівненського державного гуманітарного університету.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження оприлюднено у 9 публікаціях, із яких 5 статей опубліковано у фахових виданнях та 4 у інших наукових збірниках.

Структура дисертаційного дослідження побудована за проблемно-хронологічним принципом. Загальний обсяг роботи становить 252 сторінки (основний текст - 184 сторінки) і складається із вступу, чотирьох розділів, поділених на підрозділи, висновків, списку використаних джерел і літератури, що нараховує 633 позицій, а також 3 додатків.

Основний зміст дисертації

У ВСТУПІ обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено її зв'язок з науковими програмами, об'єкт та предмет дослідження, сформульовано його мету і завдання, наукову новизну, теоретичне значення та практичне застосування роботи, методи дослідження, окреслено хронологічні межі дисертації, а також висвітлено характер апробації основних положень дослідження.

У ПЕРШОМУ РОЗДІЛІ - «Історіографія та джерельна база проблеми» - проаналізовано стан наукового розроблення теми й охарактеризовано джерельну базу дослідження.

Характеризуючи ступінь розробки досліджуваної теми, було виділено такі групи праць: радянську, українську 90-х років ХХ ст. - початку ХХI ст., української діаспори та зарубіжних авторів. Кожна з них вирізняється завданнями, які ставили перед собою автори, змістом, методологічними підходами та методами дослідження, характеристикою джерельної бази.

У радянській історіографії проблеми комасації в умовах Другої Речі Посполитої, у тому числі й на теренах Волинського воєводства, висвітлювалися тенденційно й однобічно. Дослідники в основному звертали увагу на становище бідних селян, твердили, що комасація як і парцеляція були вигідними лише заможній верстві населення, а становища малоземельних селян така реформа не поліпшувала. Із позицій такого стереотипу у 50-х роках ХХ ст. підготовлено праці М. Герасименка та Б. Дудикевича, Л. Корнійчука.

У третьому томі колективної праці «История Польши» (Москва, 1958) автори фрагментарно торкнулися аграрних змін у Польщі міжвоєнного періоду, підкреслюючи, що аграрний закон від 28 грудня 1925 р. під виглядом парцеляції і комасації був спрямований на деяке задоволення земельних вимог куркульства та проти селянської бідноти і середняцького селянства. Подібних оцінок аграрної політики польського уряду у 1921-1939 рр. дотримувалися С. Вронський, П. Свєжинський, І. Васюта, С. Злупко, І. Заболотний, Р. Оксенюк. У той же час варто відмітити, що цінність зазначених праць визначається багатим фактологічним матеріалом.

У характеристиці земельної реформи і системи землекористування у Західній Україні цінною стала праця І. Васюти, видана у Львові у 1971 р. Автор звернув увагу на те, що уряд Ю. Пілсудського, не припиняючи парцеляції, центр ваги в аграрній сфері переніс на упорядкування селянського землекористування, розширення індивідуальної земельної власності, ліквідацію черезсмужжя. Вчений вперше в радянській історіографії звернув увагу на те, що в період земельної реформи були істотні відмінності в її проведенні між Волинським воєводством та воєводствами Східної Галичини.

Прагненням об'єктивного відтворення історичного процесу міжвоєнного періоду, багатим фактологічним матеріалом відзначаються роботи С. Макарчука, Ю. Сливки, Г. Ковальчака.

Сучасна українська історіографія проблем розвитку Волині у міжвоєнний період представлена узагальнюючими працями, науковими статтями та матеріалами наукових конференцій. У 2002 р. у Львові видана перша в українській історіографії синтезована історія Польщі, підготовлена вченими Львівського національного університету імені Івана Франка Л. Зашкільняком та М. Крикуном в якій введено до наукового обігу низку нових джерел та інтерпретаційних здобутків наукової літератури.

Важливі наукові доробки із складних і малодосліджених питань українсько-польських відносин, методів, якими польська влада здійснювала на Волині соціально-економічну політику, містяться у працях М. Кучерепи. Новаторськими за змістом і постановкою проблеми є праці Я. Шабали, де автор підкреслює, що основним компонентом реорганізації земельного устрою в Польщі 1921-1939 рр. була комасація, яку започаткувала польська влада зразу після прийняття закону про комасацію від 31 липня 1923 р. Важливі теоретичні й концептуальні положення з досліджуваної проблеми містяться у працях Ю. Крамара, С. Шульги, Ю. Макара, А. Шваба, В. Семещук.

Корисними для порівняльного аналізу аграрних перетворень міжвоєнного періоду були праці вчених з питань проведення столипінської аграрної реформи. Зокрема, Л. Гайдай звернула увагу на невідкладну необхідність ліквідації черезсмужжя і багатомужжя, а також наголошувала, що проблемою селянського землекористування не тільки Волині, а й всієї Правобережної України на початку ХХ ст. були черезсмужжя і сервітути, які гальмували раціональне ведення господарства і, що вже у роки столипінської аграрної реформи землевпорядні комісії виділяли ділянки під хутори і ліквідовували черезсмужжя.

Ставлення політичних партій до проведення аграрної реформи і комасації розглядається у працях М. Кучерепи, Р. Давидюк, І. Райківського, О. Власюка, В. Сидорука і В. Цятка, Л. Калиняка.

Значний інтерес для висвітлення теми дослідження становить історіографія української діаспори. Це перш за все праці І. Лапчука, С. Храпливого, І. Витановича. Автори вважали, що комасація була вкрай необхідною для створення раціонального господарювання на селі.

Окрему групу історіографії складають дослідження польських авторів. Питання земельної власності у Волинському воєводстві одним із перших досліджував Штурм де Штрем. Вагомим внеском у вивчення аграрної політики Польщі були праці А. Огановича, Е. Соммерштайна. Проблеми спадковості на Волині, яка вела до роздрібнення селянських господарств і збільшення черезсмужжя та вузькосмужжя досліджували А. Бобковський, Я. Вансович, Е. Рюле.

Аналітико-критичний підхід, що відбиває суперечливість та болісність реформування аграрної сфери у міжвоєнній Польщі, міститься у працях В. Станєвича, Й. Орчика, М. Мещанковського, а також сучасного польського вченого А. Айненкеля.

Вагомим внеском у дослідження аграрних перетворень на терені Волинського воєводства є монографії В. Менджецького, Я. Кенсіка, праці Я. Калінського і З. Ляндау, М. Лєчика, в яких автори оцінюють комасацію з точки зору її доцільності та ефективності, критично підходячи до оцінки дій уряду у методах її реалізації.

Аналіз історіографії свідчить, що вчені зробили вагомий внесок у дослідження аграрної реформи міжвоєнного періоду в осмислення сутності й протиріч суспільних процесів, освоєння нового джерельного матеріалу. Та все ж попри це, історики досі не створили спеціального комплексного дослідження присвяченого проблемам комасації.

Джерельну базу дисертаційного дослідження склали архівні матеріали, законодавчі акти, урядові розпорядження, інструкції, статистичні збірники, матеріали періодичної преси та спогади.

Першу групу джерел становили матеріали Державного архіву Волинської області (ДАВО), Державного архіву Рівненської області (ДАРО), Державного архіву Тернопільської області (ДАТО), Центрального державного архіву громадських об'єднань України (ЦДАГО України), Архіву нових актів у Варшаві (AAN).

Важливим для нашого дослідження є документи фондів 34 «Фінансова палата в Луцьку» та 36 «Луцьке повітове староство» Державного архіву Волинської області. Зокрема, із фонду 34 використано протоколи, циркуляри і розпорядження Міністерства фінансів і Фінансової палати про класифікацію земель, господарську кон'юнктуру, фінансовий стан держави, тощо. Матеріали фонду 36 дали змогу проаналізувати низку документів, які містять заяви селян, рішення зборів землевласників про проведення комасації, скарги селян, списки власників землі, розпорядження міністра землеробства про виділення матеріальної допомоги селянам, цифрові дані про укрупнення селянських господарств.

За кількістю і змістом матеріалів, що характеризують хід комасації і ліквідації сервітутів, проведення меліоративних робіт найбагатшим є фонд 46 «Волинське воєводське управління» ДАВО. Важливі дані запозичено у цьому архіві із документів фондів 158 «Луцьке міське управління», 198 «Волинське українське об'єднання» і 216 «Прокуратура Луцького окружного суду», зокрема, матеріали про ставлення послів і сенаторів до комасації та доповідь голови ВУО, виголошена на Другому з'їзді партії.

Із Державного архіву Рівненської області використано матеріали фондів 101 «Рівненська повітова комісія з класифікації земель», 156 «Здолбунівське повітове староство», 161 «Костопільське повітове земельне управління», які містять значний масив документів, що характеризують труднощі комасаційного процесу. Опрацьовано матеріали шести фондів Державного архіву Тернопільської області, із яких почерпнуто списки землевласників, дані про хід комасаційних робіт, обсяги посівних площ та збору зернових, рівень ринкових цін на сільськогосподарську продукцію.

Важливі документи залучено із Архіву нових актів у Варшаві, що містять дані про хід комасації у краї, звіти волинського воєводи Г. Юзевського про соціально-економічну і політичну ситуацію на Волині, статистичні дані про обсяги сільськогосподарського виробництва у воєводстві.

Особливу увагу при дослідженні було приділено аналізу законів, розпоряджень, інструкцій, які унормовували основні засади комасації.

Окрему групу джерел склали періодичні видання. Важливі неординарні факти, опубліковані у періодиці, дозволили відтворити характер складних взаємовідносин господарюючих суб'єктів із місцевими органами влади, дали змогу порівняти погляди влади, політиків і місцевого населення у їх ставленні до комасації та методів її реалізації. Майже усі аспекти аграрної перебудови знайшли своє відображення у пресі міжвоєнного періоду. Опрацьовано матеріали офіційних видань «Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej», «Woіynski Dziennik Wojewуdzki, часописів «Сільський господар», «Рільник», «Українська нива», «Шлях», «Воскресное чтение», «Polska gospodarcza», «Znicz» і ін. З опублікованих джерел проаналізовано спогади, збірник документів та матеріалів «За волю народну», підготовлений до друку працівниками ДАРО, що вийшов у світ у Львові в 1964 р. та збірники документів, підготовлені працівниками ДАВО й ДАТО.

Таким чином, джерельна база містить достатнє документальне забезпечення, що уможливило всебічний аналіз поставленої перед дисертантом проблеми.

У ДРУГОМУ РОЗДІЛІ - «Передумови та підготовка комасації на Волині в контексті аграрної реформи Другої Речі Посполитої» - досліджено чинники комасації, ліквідації сервітутів та меліоративних робіт. Підкреслюється, що необхідність комасації обумовлювалася як внутрішніми, так і зовнішніми факторами.

Аграрні перетворення у сусідніх із Польщею країнах безумовно впливали на неї і спонукали владу до проведення власної аграрної реформи, перш за все комасації, яку держави Західної Європи завершили ще десятиліття тому і вже переконалися у її корисності.

У період становлення державності у Другій Речі Посполитій незначна частина населення володіла величезними обсягами сільськогосподарських земель, тоді як маса населення була або зовсім безземельною чи володіла незначною її кількістю і не мала без реформи жодних шансів на поліпшення свого жалюгідного становища. За таких умов необхідність аграрної перебудови набувала не стільки економічного як соціального характеру. Польський історик В. Яворський наголошував, що польське суспільство є аграрним і всі програми його розвитку повинні виходити з питання впорядкування аграрного устрою. Крім того, у Польщі була недосконалою система землеволодіння і землекористування, яка характеризувалася черезсмужжям і вузькосмужжям, високим рівнем роздрібненості селянських ґрунтів. Залишком від попереднього земельного устрою, що не сприяв раціональному використанню землі, були сервітути.

До земельної реформи спонукали керівників Польщі селянські виступи, що були чисельними на території Західної України у 1922 р. Майбутній голова Ради міністрів Польщі Владислав Грабський, виступаючи в польському сеймі, заявив, що у 1922 р. на території західноукраїнських та західнобілоруських земель зафіксовано 873 антипольських виступи.

Аграрної перебудови вимагали й польські політичні партії. Необхідність удосконалення існуючої системи землеволодіння і землекористування розуміла і влада Другої Речі Посполитої, яка ставила перед країною завдання швидше досягти довоєнного рівня виробництва сільськогосподарської продукції, щоб задовольнити потреби країни в хлібі та інших продуктах харчування.

В умовах складних аграрних відносин для їх реформування необхідно було створити відповідну законодавчу базу. Адже на українських землях продовжували діяти закони, прийняті ще в Російській імперії. 10 липня 1919 р. сейм ухвалив постанову про основи земельної реформи, головні ідеї якої збереглися у всіх наступних законах стосовно земельної реформи.

Таким чином, аграрна перебудова землеволодіння та землекористування у Волинському воєводстві була зумовлена цілою низкою чинників та забезпечена законодавчо і мала бути поштовхом прискорення інтеграції економіки краю в господарську систему Польщі, а в кінцевому результаті - сприяти інтеграції його в польську політичну систему, утвердженню польської державності.

На Волині до 1917 р. російська царська влада всіляко сприяла збереженню сервітутів, використовуючи у своїх інтересах протиріччя, що виникали в процесі спільного землекористування між великими землевласниками, переважно особами польської національності, і українськими селянами. Відповідно до перепису 1921 р. на території Волинського воєводства сервітути діяли у 707 маєтках і за формою були в основному пасовищними. Питання ліквідації сервітутів залишалося актуальним для селян північних повітів. Саме тут, фактично кожне селянське господарство претендувало на сервітут.

У ході аграрної реформи сервітути підлягали добровільній або примусовій ліквідації. В південних повітах найбільшу кількість сервітутів було ліквідовано у 1928-1932 рр. Активізація комасаційних робіт у краї всередині 30-х рр. ХХ ст. позитивно вплинуло на ліквідацію сервітутів, і цей процес продовжував розвиватися високими темпами, особливо на волинському Поліссі. Всього за міжвоєнний період сервітути були ліквідовані на площі 77 992 га, із яких майже 25% земель перейшли у приватну власність селян. Скасування сервітутних прав удосконалювало не тільки систему землеволодіння, а й систему землекористування. Зокрема, після комасації сервітутних земель створювалися умови для широкого застосування нових форм використання ґрунтів, повторних оранок, ротації культур, які були спрямовані на усунення парів і застосування системи сівозміни, підвищення ефективності ужиткових земель. Крім того, ліквідація сервітутів сприяла зміцненню основ приватної власності.

Роздрібненість земель доповнювали проблеми неврегульованості ґрунтових та поверхневих вод, що ускладнювало систему раціонального землекористування. Суттєво змінити ситуацію на краще, особливо на поліських землях, мало проведення меліорації як важливої складової аграрної політики уряду Другої Речі Посполитої.

Проведення меліоративних робіт у Волинському воєводстві розпочалося на початку 20-х років ХХ ст., відповідно до запропонованої законодавчим сеймом програми водно-меліоративних робіт на 1921-1931 рр. для всієї держави. Масштабні роботи з меліорації на терені воєводства розпочалися у 1928 р. Польська держава підтримувала меліорацію, значного поширення набув меліоративний кредит, проведення меліорації через водні спілки. Виконанню таких робіт сприяла комасація, оскільки вона передбачала зведення роздрібнених земельних ділянок у єдиний наділ, який власнику було легше осушити. Ліквідація сервітутів також позитивно впливала на розвиток меліорації тому, що вона визначала конкретного власника, зацікавленого у веденні таких робіт.

У зв'язку з нестачею у держави коштів, що було наслідком несприятливої зовнішньо-економічної кон'юнктури, обумовленої світовою економічною кризою, з 1930 р. значна частина меліоративних робіт безпосередньо на ґрунтах проводилася силами зацікавлених у меліорації суб'єктів господарювання шарварковим (безоплатним) способом. З 1933 р., після створення т. зв. «фундушу праці», розпочинається великомасштабна меліорація, яка включала регулювання течій річок і спорудження магістральних каналів. Усього на території воєводства у 20-30 рр. було осушено понад 100 тис. га землі.

Отже, ліквідація сервітутів та проведення меліорації позитивно впливали на хід комасації, створювали додаткові умови для збільшення розмірів малоземельних господарств та підвищення якості сільськогосподарських земель.

У ТРЕТЬОМУ РОЗДІЛІ - «Комасаційний процес та його особливості» - висвітлюється проведення комасації в краї. Підкреслюється, що комасація у північних повітах воєводства мала свої специфічні особливості. У дисертації з'ясовано, що у новоствореному Волинському воєводстві на початку 20-х рр. ХХ ст. земельні наділи більшості селянських господарств були розпорошені, а кількість таких наділів постійно зростала за рахунок купівлі земельних ділянок у поміщиків під час парцеляції. Вузькосмужжя і черезсмужжя залишалося поширеним явищем. Так, у 40% селянських господарств смужки сягали понад 1 км довжиною, а шириною до 2-х метрів. Крім того, відчувався гострий земельний дефіцит, обумовлений аграрним перенаселенням, особливо у південній частині воєводства.

Зацікавленість у проведенні комасації була як в селян, так і у держави. Перші мали можливість об'єднати та доповнити земельні наділи, а державі її проведення давало можливість визначити реальні обсяги та оцінити якість земель і таким чином удосконалити систему оподаткування і страхування та збільшити реальні надходження до державного бюджету.

Серед південних повітів воєводства комасаційні роботи першою розпочала у 1922 р. влада Дубенського повіту, а в 1927 р. вони проводилися у всіх повітах південної частини воєводства. До початку 30-х років ХХ ст. на півдні воєводства найповільніше процес комасації проходив у Кременецькому повіті. Основними причинами, що стримували тут комасацію, були складні для її проведення невигідної конфігурації різні за якістю землі із ускладненим доступом до води, що залягала на глибині 60 - 80 м; відсутність позитивного досвіду - на території повіту за часів царської Росії землі комасували лише у трьох селах; агітація противників комасації серед місцевого населення, яка спонукала селян до активного опору комасаційним роботам.

Встановлено, що в 1925 р. у південних повітах воєводства були зафіксовані перші результати започаткованих на початку 20-х років комасаційних робіт. У наступні роки обсяг комасації у південних повітах постійно збільшувався і досяг свого піку в 1930 р. - 50477,34 га. Зацікавленість населення краю у проведенні комасації як і усвідомлення селянами корисності від неї із року в рік зростали, внаслідок чого ця акція набула такого розвитку, що влада часто була неспроможна забезпечити виконання запланованого обсягу робіт через хронічну нестачу в держави коштів.

У північних повітах польська влада розпочала комасацію у 1925 р. До 1930 р. комасаційний процес тут розвивався повільно. Такий стан справ ускладнювався тим, що для проведення комасації необхідно було попередньо ліквідувати сервітути і провести меліорацію. Оскільки структура земель у північних повітах воєводства була недосконалою, то проведення вище зазначених заходів ставали єдиною можливістю виділити землі для поповнення дрібних господарств. Ліквідація сервітутів, особливо лісових, відбувалася повільно, оскільки діяла постанова уряду про заборону виділення еквіваленту за сервітутні землі лісовими ґрунтами. З огляду на лісисту місцевість і особисту бідність селян північних повітів поповнення землею дрібних господарств у цій частині воєводства проходило дуже повільно.

З активізацією меліоративних робіт у 30-х роках ХХ ст. комасаційний процес у північних повітах воєводства прискорився. На 1939 р. було завершено комасацію у більшості сіл повітів та ліквідовано черезсмужжя і вузькосмужжя на площі, яка становила 60, 24% від загальної кількості земель, які її потребували. Зростання темпів комасаційних робіт у другій половині 30-х років ХХ ст. наблизило північні повіти за обсягом комасованих земель до загальновоєводського показника, що становив 62% земель, які потребували комасації.

Проведений у розділі аналіз дозволяє зробити висновок, що за відносно короткий термін, в умовах нестачі бюджетних і кредитних коштів та бідності селян Волині, комасація у міжвоєнний період не була завершена. З урахуванням темпів комасації у 30-роках ХХ ст., за нашими підрахунками, потрібно було б майже десять, щоб цілком ліквідувати черезсмужжя і багатомужжя, що створило б можливість для повної реалізації такого важливого поступу в сільському господарстві як комасація. Однак, події пов'язані із Другою світовою війною унеможливили цей процес, а натомість на західноукраїнських землях в умовах УРСР розпочалися процеси колективізації.

ЧЕТВЕРТИЙ РОЗДІЛ - «Соціально-економічні наслідки комасації» - присвячений виявленню впливу комасації на соціальний та економічний розвиток краю. Зроблено оцінку загального стану господарства воєводства на момент входження волинських земель до Польщі, досліджено зміни в його розвитку в міжвоєнний період.

Комасацію земель польська влада розпочала на Волині у 1922 р. Розрегульована фінансова система держави заважала реформуванню економіки в цей період. Головною проблемою, що потребувала першочергового розв'язання була інфляція, яка у 1923 р. переросла у гіперінфляцію. Уряд прем'єра В. Грабського до середини літа 1924 р. зміг приборкати інфляцію і домігся схвалення сеймом у грудні 1925 р. закону про земельну реформу. З 1926 р. після приходу до влади Ю. Пілсудського, комасація у Волинському воєводстві набула належного розмаху. Свого піку комасаційна акція досягла у 1931 р., коли впродовж року були завершені комасаційні роботи на площі 95 290 га. У наступні роки цей процес стабілізувався і становив біля 70 000 га у рік. За весь міжвоєнний період було комасовано майже 780 тис. га, що становило 50% земель, які її потребували.

Доцільність та необхідність комасації у Волинському воєводстві визначається тим, що вона була однією із перших сходинок до успіху в системі раціонального господарювання. Комасація давала можливість господарствам відмовитися від системи трьохпілля і перейти до більш прогресивної - сівозміни, створювала сприятливі умови для розвитку садівництва, вирощування овочевих культур, хмелю, тютюну. На таких землях ставало можливим вирощування багатих на білки багаторічних культур - конюшини і люцерни, які мали важливе значення для відгодівлі худоби і поліпшували якість ґрунтів.

Комасація наближувала землі до господарських будівель, що давало можливість раціональніше використовувати працю всіх членів сім'ї. Значно менше необхідно було часу і інших витрат на вивезення і внесення у грунт органічних добрив, догляду за культурами й збирання врожаю. Поліпшувалася протипожежна безпека і культура взаємовідносин між господарями. Усвідомлення селянами статусу одноосібника спонукало їх до розуміння ролі громади села, що мало важливе значення для розвитку кооперативного руху на селі.

Одним із найважливіших наслідків комасації було те, що вона призвела до поліпшення аграрної структури земель. Загальна кількість орних земель у воєводстві збільшилася на 200 тис. га. Відбулися певні зміни у такому соціальному показнику як розміри селянських господарств. За міжвоєнний період суттєво зменшилася частка великої земельної власності як за рахунок парцеляції власності так і ліквідації сервітутів. Загалом було розпарцельовано з урахуванням водних ділянок 322 823,9 га землі, на якій було утворено 21 074 самостійних господарств та укрупнено 3539 садово-городніх ділянок. Для укрупнення малоземельних господарств було виділено 116 693, 9 га, що дало їм можливість збільшити свої наділи у середньому на 1,9 га. Селянин перетворювався у самостійну соціальну верству, яка поступово усвідомлювала своє нове суспільне значення.

Однак, аналіз структури господарств у Волинському воєводстві на кінець міжвоєнного періоду змушує нас констатувати, що кількість малоземельних господарств у краї виросла, а проблему земельного дефіциту влада так і не змогла вирішити.

Важливим економічним наслідком комасації був її позитивний вплив на підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. Впродовж міжвоєнного періоду зросли посівні площі та збір зернових, частка яких у загально польському виробництві виросла з 5,3% до 8,9%, а обсяг збору пшениці за цей період збільшився у три рази. Спостерігалася стійка тенденція до зростання поголів'я і продукції тваринництва.

Отже, комасація вела до позитивних зрушень в економіці краю, забезпечувала зростання врожайності зернових та технічних культур, виробництва продукції тваринництва, що сприяло розвитку кооперативного руху й підприємництва у сфері переробки й реалізації сільськогосподарської продукції, створювало додаткові робочі місця. Комасація мала стати основою формування еволюційним шляхом фермерських господарств та зростання їх ефективності.

Висновки

1. На Волині у міжвоєнний період комасація земель обумовлювалася як внутрішніми, так і зовнішніми факторами. Об'єднання земельних ділянок у єдиний наділ спричинювалося малоземеллям і безземеллям селян, яке при низькому розвитку промисловості і швидкому прирості населення створювало соціальну небезпеку, нераціональною системою землекористування, несприятливою зовнішньоекономічною кон'юнктурою, а також позитивним досвідом її реалізації у країнах Західної Європи, які на практиці переконалися у її корисності.

2. Комасація як складова аграрної реформи Польської держави потребувала законодавчого врегулювання. В умовах складної політичної і економічної ситуації владі вдалося до середини 20-х років міжвоєнного періоду сформувати законодавчу базу, яка уможливила об'єднання земельних ділянок у єдиний наділ.

3. Удосконалення системи землекористування було тісно взаємопов'язане із такими важливими напрямами аграрної реформи, як ліквідація сервітутів та меліорація земель, без яких її втілення було б неможливим, особливо у північних повітах Волинського воєводства. Ліквідація сервітутів проходила в умовах жорсткого протистояння між селянами, які вели боротьбу за землю як за об'єкт господарювання, та великими земельними власниками, для яких земля часто виступала засобом наживи і спекуляції. Значні обсяги заболочених земель краю потребували меліорації, проведення якої давало можливість залучити до сільськогосподарського вжитку додаткові землі та збільшити розміри селянських наділів у процесі комасації.

4. Специфіка землеустрою і землекористування та природно-кліматичні умови вплинули на початок та темпи комасації у південних та північних повітах Волинського воєводства. Комасація у південних повітах розпочалася у 1922 р., а в північних - у 1925 р. Вона належного розмаху набула лише у 1926 р., після приходу до влади Ю.Пілсудського та його політичного угруповання. У 1927/28 бюджетному році було завершено комасаційні роботи на площі 42 108 га, що на 29% перевищувало їх обсяг за усі попередні роки разом взяті. Свого піку комасаційна акція досягла у 1931 р., коли впродовж бюджетного року були завершені комасаційні роботи на площі 95 290 га. У наступних роках цей процес стабілізувався і річний обсяг комасованих земель не перевищував 70 000 га у рік. Загалом, у Волинському воєводстві у міжвоєнний період було завершено роботи на площі 779 832 га, що становило майже половину земель, які потребували комасації.

5. Довготривалі вимірювальні та оціночні роботи, під час яких необхідно було враховувати велике розмаїття земельних угідь та переборювати цілком зрозумілу недовіру селян, бюрократична тяганина і неузгодженість дій різних гілок влади, відсутність належної фінансової та кредитної підтримки зі сторони держави в умовах бідності волинського селянства, яка посилювалася у міжвоєнний період внаслідок панування в державі очевидної невідповідності між низькими доходами у сільському господарстві і високими цінами на ремісничі й промислові товари, були стримуючими факторами комасації й унеможливили вагоміші результати.

6. Комасація у взаємозв'язку із ліквідацією сервітутів і меліорацією земель сприяла загальному розвитку волинського села, його продуктивних сил шляхом вдосконалення організації праці, механізації та піднесення загальної культури землеробства, ліквідації патріархального устрою на селі та становленню системи ринкових відносин.

7. Історичний досвід комасаційного процесу є корисним нині, коли Україна розбудовує своє життя на основі устрою, який базується на системі ринкових цінностей, допоможе швидше й раціональніше вирішувати проблеми врегулювання земельних відносин, подолати кризові явища у аграрній сфері, прискорити реформування економіки.

Основні положення дисертації викладено автором у таких публікаціях

1. Галуха В.Л. З історії аграрної реформи на Волині: комасація земельних угідь у 20-30-х рр. ХХ ст. / В.Л. Галуха // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. Історичні науки. Випуск 5. / [гол. ред. Колесник В.П.] - Луцьк: Редакційно-видавничий відділ «Вежа» ВДУ, 2001. - С. 144-148.

2. Галуха В.Л. Особливості комасації у поліських повітах Волинського воєводства / В.Л. Галуха // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. Історичні науки. Випуск 11. / [гол. ред. Колесник В.П.] - Луцьк: Редакційно-видавничий відділ «Вежа» ВДУ, 2001. - С. 65-70.

3. Галуха В.Л. Передумови комасації в контексті аграрної реформи Другої Речі Посполитої / В.Л. Галуха // Наукові записки Національного університету «Острозька академія»: Історичні науки. Випуск 3. / [відп. ред. Пасічник І.Т.]. - Острог: Редакційно-видавничий відділ Національного університету «Острозька академія», 2003. - С. 192-197.

4. Галуха В.Л. Втрати надбань аграрного сектора міжвоєнної Волині у процесі радянізації (1939-1941 рр.) / В.Л. Галуха // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету: Збірник наукових праць. - Випуск 6. / [редкол.: Черній А.І. (гол. ред.) та ін.]. - Рівне: Редакційно-видавничий відділ Рівненського державного гуманітарного університету, 2005. - С. 26-33.

5. Галуха В.Л. Соціально-економічні наслідки структурних змін у аграрній сфері Волині міжвоєнного періоду / В.Л. Галуха // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету: Збірник наукових праць. / [редкол.: Постоловський Р.М. (гол. ред.) та ін.]. - Рівне: Редакційно-видавничий відділ Рівненського державного гуманітарного університету, 2008. - Випуск 13. - С. 102-108.

6. Галуха В. Меліорація Волинського Полісся як чинник комасаційного процесу в реалізації політики землекористування у Другій Речі Посполитій / Василь Галуха // Україна і Польща в ХХ столітті: проблеми і перспективи взаємовідносин: збірник наукових праць. / [за ред. П.М. Чернеги]. - Київ - Краків: Видавництво НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2002. - С. 105-108.

7. Галуха В.Л. Соціально-економічні наслідки комасації на Волині / В.Л. Галуха // Економіка та менеджмент. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету: Збірник наукових праць. Випуск 1 / [редкол.: Є. Крикавський (відп. ред.) та ін.]. - Рівне: Редакційно-видавничий відділ Рівненського державного гуманітарного університету, 2006. - С. 18-26.

8. Галуха В.Л. Вплив комасації на розвиток землеробства Волині у міжвоєнний період / В.Л. Галуха // Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. Економіка та менеджмент: Збірник наукових праць. Випуск 2. / [редкол.: Є. Крикавський (відп. ред.) та ін.]. - Рівне: Редакційно-видавничий відділ Рівненського державного гуманітарного університету, 2007. - С. 41-46.

9. Галуха В.Л. Передумови та законодавче забезпечення меліорації на Волині у міжвоєнний період / В.Л. Галуха // Проблеми Західного Полісся. Науковий вісник Надслучанського інституту: Збірник наукових праць. Випуск 1. / [редкол.: Т. Микитин (гол. ред.) та ін.]. - Березне: Редакційно-видавничий відділ Надслучанського інституту, 2007. - С. 134 - 38.

Размещено на Allbest.ru