Історія хорового мистецтва Миколаївщини кінця ХVІІІ - початку ХХІ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені І. І. МЕЧНИКОВА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

спеціальність 07.00.01 - історія України

ІСТОРІЯ ХОРОВОГО МИСТЕЦТВА МИКОЛАЇВЩИНИ КІНЦЯ ХVІІІ - ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ

КРИЖАНОВСЬКА НАТАЛЯ ЄВГЕНІВНА

Одеса - 2009

Мета дослідження - наукове відтворення етапів розвитку музично-хорового мистецтва Миколаївщини кінця XVIII - початку XXI ст.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання наступних завдань:

- проаналізувати рівень дослідження означеної проблеми;

- висвітлити історичні передумови формування хорового мистецтва на Миколаївщині в кінці XVIII - першій половині XIX ст.;

- простежити процес становлення музично-хорового мистецтва регіону у другій половині ХІХ ст.;

- визначити загальні музично-культурні тенденції на території Миколаївщини XX ст.;

- виявити особливості функціонування та розвитку хорового мистецтва регіону в контексті художньої культури кінця XX - початку XXI ст.

Об'єктом дослідження є історія музичного мистецтва Миколаївщини.

Предметом дослідження є зародження, формування та розвиток хорового мистецтва на території сучасної Миколаївщини.

Методологічна основа дослідження ґрунтується на принципах науковості, об'єктивності, історизму. Для їх реалізації використано загально-історичний, конкретно-історичний та порівняльно-історичний методи. Застосування загально-логічного та аналітичного методу дозволило прослідкувати особливості розвитку хорового мистецтва Миколаївщини у динаміці історичних змін. Системний підхід сприяв виявленню структурно-типологічних особливостей культурно-історичних форм хорового мистецтва регіону.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють історичний період від 1789 р. - заснування міста Миколаєва - до 2008 р.

Територіальні рамки дослідження охоплюють одну з областей Південного регіону України - Миколаївщину, нинішня територія якої до 1920 р. була частиною Херсонської, потім - Одеської губерній, з 1937 р. - Миколаївська область. Миколаївське військове губернаторство (1805 - 1895 рр.) становило самостійну адміністративну одиницю.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

- вперше проаналізовано, узагальнено та систематизовано історіогра- фічний доробок з досліджуваної теми. До наукового обігу вводиться значна кількість неопублікованих раніше архівних матеріалів;

- розкрито основні напрямки, форми і тенденції еволюційних процесів у галузі музично-хорового мистецтва регіону;

- запропоновано періодизацію (етапність) історії хорового руху в регіоні у динаміці історичних змін;

- з'ясовано роль представників військово-морського відомства, місцевих хормейстерів-аматорів та професіональних хорових диригентів у формуванні хорового мистецтва регіону;

- узагальнено відомості про численні хорові колективи Миколаївщини;

- проаналізовано зв'язок між ранніми проявами організації хорової діяльності (кінця ХVІІІ ст.), умовами і формами її подальшого розвит-ку в ХІХ - ХХ ст. та утворенням сучасних творчо-потужних колективів, що вийшли на світовий рівень;

- поповнено документальний фонд історії регіонального хорового мистецтва як складової загальнонаціональної культури шляхом пошуково-дослідницької роботи;

- визначено внесок Миколаївщини в історію української хорової культури і мистецтва.

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення та висновки роботи, введені у науковий обіг документи і матеріали можуть використовуватись при написанні узагальнюючих праць, посібників з історії української культури, українського хорового мистецтва, історичного краєзнавства, при викладанні вузівських курсів з історії України, культурології, історії української музики, історії виконавського мистецтва, музичної педагогіки. Положення роботи можуть слугувати базою для створення відповідних спецкурсів та удосконалення музейних експозицій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й висновки дослідження апробовані у формі наукових доповідей на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Історія Півдня України від найдавніших часів до сучасності: проблеми національного, політичного, соціального, економічного, технічного, правового, релігійного та культурного розвитку” (Миколаїв-Одеса, 1999 р.); на Міжнародній науково-практичній конференції “Україна - Світ: від культурної своєрідності до спорідненості культур” (Київ, 2006 р.); на науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу, докторантів, аспірантів, магістрів та студентів Київського національного університету культури і мистецтв „Дні науки КНУКіМ” (Київ, 2006 р.); на науково-практичній конференції „Гуманітарно-економічні дослідження” (Миколаїв-Одеса, 2008 р.).

Публікації. Концептуальні положення дисертаційного дослідження викладено у восьми публікаціях автора, п'ять з яких у фахових виданнях.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації складає 242 сторінки, основного тексту - 170 сторінок, список використаних джерел - 526 найменувань.

музичний хоровий диригент миколаївський

У Вступі обґрунтовується актуальність теми, визначаються її проблематика, мета, завдання, об'єкт та предмет дослідження, хронологічні, територіальні рамки дослідження, характеризуються наукова новизна та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі - Історіографія, методологія та джерельна база дослідження - проаналізовано історіографію з досліджуваної теми, з'ясовано характер джерельної бази, висвітлено теоретичні аспекти дослідження.

У підрозділі 1.1 - Історіографія проблеми - подається аналіз стану розробки питання.

Історіографічну базу дослідження становлять наукові, історичні, краєзнавчі роботи, мемуарні та довідкові видання. Виявлена література структурована за принципом її функціонального призначення та умовно поділена на групи. Першу групу складають статті та праці істориків, що контекстуально торкаються культурних процесів регіону. До другої групи відносяться роботи культурологів і мистецтвознавців, в яких зустрічаються відомості про хорове мистецтво. Третя група представляє наукові дослідження та довідкові видання, де побіжно порушуються питання щодо розглядуваної теми.

Значне місце займають дослідження історико-етнографічного характеру. Праці істориків XIX ст. (Д. Багалія, Г. Ге, П. Єланського, М. Кумані, А. Скальковського та ін.) заклали фундамент у справу вивчення місцевої культури. В першій половині XX ст. краєзнавчій темі присвячуються праці Д. Афанасьєва, Б. Фармаковського, І. Філіпповича, С. Фрейденберга та ін. Ці роботи мають вузько-галузевий напрямок і присвячуються окремим проблемам регіону. На жаль, події культурного життя другої половини XX ст. не знайшли належного висвітлення в дослідженнях місцевих краєзнавців. Водночас миколаївська тема розглядається переважно у загальноукраїнському контексті (В. Голобуцький, О. Дружиніна, Л. Шевченко, Г. Шевчук та ін.).

Наукові дослідження вчених сучасної генерації - С. Кирієнко, Ф. Кокошка, Ю. Крючкова, В. Ліфанова, В. Міющенка, О. Макаренка та ін. - відображають етнокультурну панораму краю, специфізують останні занурення у проблеми краєзнавства, географії, етнічної динаміки. Темою наукових доробків Г. Губської, Д. Заковоротного, О. Тригуба та ін. стала історія храмів краю. Питання народної, зокрема музичної, освіти розглянуто в роботах В. Сіткової, В. Чистова, історичних нарисах “Освіта на Миколаївщині у ХІХ - ХХ ст.” авторського колективу на чолі з І. Павликом. Автори досліджують діяльність навчальних закладів, простежують роль хорового співу в духовному вихованні молоді. Певний внесок у висвітлення зазначеної нами проблеми внесли відомі миколаївські дослідники, історики М. М. Шитюк, В. П. Шкварець, В. В. Щукін. Їх наукові праці суттєво поповнюють історіографію регіону. Фундаментальною працею стала кількатомна монографія О. Ковальової та В. Чистова “Очерки истории культуры Южного Прибужья”. В структуру тексту книги включені статті про визначні постаті місцевої культури і мистецтва, згадуються хорові колективи. В перші роки нинішнього століття у Миколаєві починає функціонувати ряд наукових видань: “Краєзнавчий альманах”, “Вересень”, “Освітянські вітрила” тощо, які постійно поміщають науковий доробок музично-краєзнавчого напрямку. Музична панорама Миколаївщини знаходить відображення у статтях інформативного змісту Л. Гойко, Н. Ревенко, Л. Цимбал, О. Петренко та ін.

Проте ще не створено цілісної картини історії хорового мистецтва Миколаївщини. Не існує спеціальних досліджень із вказаної проблеми, окремі відомості висвітлюються в основному в контексті аналізу інших сторін громадсько-культурного життя.

У підрозділі 1.2 - Джерельна база та методи дослідження - розкриті джерела та методи, що використовувались при дослідженні проблеми.

Джерельну базу дисертаційної роботи становлять документи архівних та музейних фондів, матеріали періодичної преси. Діловодство Канцелярії військового губернаторства, народних шкіл, училищ, державних та приватних гімназій, щорічні “адреси-календарі” кінця ХІХ - початку ХХ ст. подають відомості про місцеві культурні осередки, розвиток духовно-релігійного елементу тощо. Ознайомлення з фондами радянської епохи засвідчує становище регіональної музичної культури ХХ ст.: архівні справи Миколаївської окружної інспектури народної освіти, Обласного управління та районних відділів культури, Будинку народної творчості, музичних навчальних закладів. Архіви цих інституцій містять детальну інформацію про їх функціонування в регіоні упродовж тривалого часу.

При роботі над дисертаційним дослідженням використовувались наступні методи. У першому розділі загально-історичний метод обумовлює емпіричні дослідження, спроби концептуального осмислення предмету. Загально-логічний метод підходу до матеріалу відкриває нові перспективи пояснення фактів, орієнтує та спрямовує емпіричні дослідження предмету, формування структурних рівнів. Використання у трьох розділах конкретно-історичного методу дозволяє розглянути процеси етапів розвитку хорового мистецтва Миколаївщини. Застосування у другому і третьому розділах аналітичного та порівняльно-історичного методів дозволяє зробити висновки щодо соціально-культурного змісту та форм хорового мистецтва на Миколаївщині на різних етапах його становлення і еволюції, прослідкувати у динаміці соціально-історичних змін особливості розвитку регіонального хорового мистецтва та його творчих особистостей. Системний підхід до фактологічного матеріалу, використаний у трьох розділах дослідження, сприяє виявленню структурно-типологічних особливостей культурно-історичних форм хорового мистецтва у його багатоманітних проявах (військові, церковні, навчальні, самодіяльні, професіональні хори та ін).

У другому розділі - Розвиток музично-хорового мистецтва Миколаївщини в кінці ХVІІІ - на початку ХХ ст. - охарактеризовано процеси розвитку в регіоні музично-хорового мистецтва у період з 1789 р. (заснування міста Миколаєва) - до 1917 р.

У підрозділі 2.1 - Історико-етнографічні процеси регіону - проаналізовано формування соціально-культурних традицій в досліджуваному регіоні як необхідне доповнення до виявлених історичних особливостей і закономірностей розвитку хорового мистецтва Миколаївщини.

Розвиток духовного життя на сучасних миколаївських землях досить складний та історично тривалий. На його формування вплинули особливості заселення регіону, географічно-територіальне і геополітичне його розташування. Основним його джерелом є художня народнопісенна творчість поліетнічного населення. Традиції української співацької культури, як домінуючої у регіоні, складались і розвивались в тісному контакті з музичною культурою інших національностей. У формуванні Причорноморської народнопісенної культури певну роль відіграли локальні традиції із центрального, східного, північного та західного регіонів України.

На території Миколаївщини зосередились, якщо не компактно, то у дисперсному стані, всі основні зразки регіональних українських етномузичних традицій. Гуртовий народний спів регіону (прообраз майбутнього народно-хорового виконавства) став основним носієм специфічної інтегруючої Причорно-морської народнопісенної культури.

У підрозділі 2.2 - Передумови формування хорового мистецтва на Миколаївщині (кінець ХVІІІ - перша половина ХІХ ст.) - здійснено панорамне висвітлення музично-культурного життя Миколаївщини, необхідне для цілісного усвідомлення процесу еволюції хорової справи. Його регіональні особливості пов'язані з соціально-історичним значенням міста Миколаєва - військового порту та верфі Чорноморського флоту.

В кінці XVІІІ - першій половині XІX ст. створюються сприятливі умови для формування музично-хорового мистецтва. Започатковуються музично-хорові традиції регіону. Внаслідок специфіки краю першими організаторами музичного життя стають представники військово-морського відомства. Закладені ними культурні основи сприяли популяризації музично-хорового мистецтва серед населення. В зв'язку з вимогами флотського статуту щодо організації музично-військової служби у портах та на бойових кораблях, створюється сітка поліфункціональних військових капел та хорів півчих. Творча діяльність цих колективів зробила значний внесок у загальнокультурний і мистецький розвиток краю. До програм перших військових та цивільних навчальних закладів Миколаївщини входить музична освіта, викладається церковний спів. Відкриття у Миколаєві двох спеціалізованих шкіл для підготовки військових музикантів і співаків вплинуло на започаткування професіональної музичної освіти у регіоні. Високий культурно-естетичний рівень адміралів Чорноморського флоту (штаб-квартира яких була розташована у Миколаєві) - маркіза І. де Траверсе, О. Грейга та ін., - сприяла появі закладів культури, створенню військових мистецьких колективів, що стали яскравою сторінкою в культурному літописі краю. Майже всі мистецькі осередки очолюють високоосвічені морські офіцери. Вони стають викладачами співу військових і цивільних навчальних закладів, організаторами аматорських музичних об'єднань, регентами місцевих церковних хорів. Хоровий спів визначився як невід'ємна частина загальної храмової культури міста і повіту. Культовий спів релігійно-духовних спільнот регіону заклав основи в майбутньому процесі розповсюдження хорових колективів академічного спрямування. Отже, музичні традиції Миколаївщини, сформовані в період кінця XVIII - першої половини XІX ст., стали міцним підґрунтям для становлення та подальшого розвитку музично-хорової культури краю.

У підрозділі 2.3 - Становлення музично-хорового мистецтва регіону у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. - проаналізовано процеси, що відбувалися у сфері музично-хорового мистецтва Миколаївщини зазначеного періоду.

У другій половині XIX - на початку XX ст. на території Миколаївщини широкого поширення набирає мистецтво хорового співу. Одним з провідних напрямків хорового мистецтва лишається культова музика різних конфесій. У регіоні функціонують дорослі та дитячі хори півчих німецької Євангелійно-лютеранської кірхи, Римсько-католицького костьолу, єврейської хоральної синагоги та ін. Хорова капела німецької колонії Карлсруе здійснювала на практиці положення „Реформи церковної музики відповідно Статуту Святої Цицилії”, що передбачав відродження акапельного співу.

Хоровий спів - невід'ємний компонент православного літургійного дійства. Наприкінці ХІХ ст. розширюється соціально-культурна функція духовних співацьких осередків. Вони виходять за межі суто культових і залучаються до світських заходів. Тож достатній рівень виконавської майстерності церковних хорів регіону сприяв перетворенню їх у поліфункціональні колективи.

Великого значення набуває діяльність хорів системи народної освіти, які виконують водночас світські та богослужбові функції. З учнів початкової ланки (церковнопарафіяльних шкіл, початкових шкіл та училищ) створюються численні церковні хори. За умови специфіки регіону, у числі вчителів співу та регентів дитячих співацьких осередків були представники військово-морського відомства. Традиції хорового співу набувають розвитку на основі культурно-освітньої практики загальних середніх та середніх спеціальних навчальних закладів (Олександрівського реального училища, чоловічої Олександрівської та жіночої Маріїнської гімназій, чоловічих та жіночих приватних пансіонів, залізничного та комерційного училищ та ін.). В цих закладах заняття музикою сягало майже фахового рівня. Крім хорового співу, викладалася теорія музики, гра на музичних інструментах, функціонували учнівські духові та народні оркестри. За відсутності міністерських програм навчання велося за власними програмами миколаївських фахівців. У репертуар хорів, поряд з духовними творами, включаються хорові оперні сцени та твори кантатно-ораторіального жанру. Освітянська система сприяла перетворенню учнівських церковних хорів у потужні світські колективи високого виконавського рівня.

Традиція “військової музики” набувала еволюційного розвитку. В морських та військових підрозділах Миколаївщини створена система духових оркестрів, “хорів пісенників”, “хорів полкових півчих”, “струнних капел”, що обслуговували як суто військові, так і релігійно-патріотичні та культурно-розважальні заходи цивільного населення. Ці виступи носили форму народних концертів. Помітний вплив на розвиток флотських духових оркестрів мав видатний російський композитор М. А. Римський-Корсаков. Він сприяв переформуванню “морських хорів” та підвищенню їх професіонального рівня. Декілька поколінь військових музикантів значно вплинули на процес розвитку та професіоналізації музично-хорового мистецтва регіону. З їх лав згодом сформувалася плеяда висококвалі-фікованих цивільних диригентів та виконавців.

Провідну роль відіграють гуртки та товариства музично-театрального спрямування, національні товариства (на поч. ХХ ст.), в лоні яких розвивається музичне просвітництво, початкова музична освіта, хоровий аматорський рух. Культурно-освітня та художня діяльність Миколаївського відділення Всеукраїнського Товариства “Просвіта” позитивно вплинула на музичне життя краю та збагатила його. “Просвітянські” творчі колективи зробили важливий внесок в культурний стан міста та започаткували нову сторінку розвитку хорового жанру на Миколаївщині. Національно-свідома інтелігенція регіону заклала основи історико-етнографічної науки шляхом вивчення народної культури, місцевих обрядів, звичаїв, фольклору, побуту, мистецьких здобутків. Окремою сторінкою стала діяльність відомого історика, етнографа, композитора, організатора Миколаївської “Просвіти” М. Аркаса. Його музично-фольклорні записи увійшли в золотий фонд народнопісенного мистецтва та відіграли певну роль у справі вивчення хорової народної творчості.

90-ті роки ХІХ ст. позначилися тенденцією до професіоналізації хорового мистецтва у регіоні, що пов'язано з відкриттям у Миколаєві відділення Імператорського Російського музичного товариства, до якого увійшли випускники кращих консерваторій Європи та Росії (Л. Щедрін, Й. Карбулька, Л. Шнірдан, Д. Попов, Г. Попова, А. Гурович-Рахманов та ін.). Великий хор Музичних класів (1892 р.) та училища (1900 р.), заснованих ІРМТ, виступав у супроводі симфонічного оркестру і опрацьовував різножанровий репертуар. Професіональне спрямування хорів започаткованої системи мистецької освіти стало важливим підґрунтям для зростання його соціально-культурної функції у регіоні.

Тож остання чверть XIX - початок XX ст. надали можливості і приклади нового якісного рівня розвитку хорового співу на Миколаївщині.

У третьому розділі - Хорове мистецтво Миколаївщини ХХ - початку ХХІ ст. - систематизовано та узагальнено стан і розвиток складових хорового мистецтва регіону починаючи з 1917 до 2008 р., з'ясовано тенденції новітніх перетворень у межах досліджуваного комплексу.

У підрозділі 3.1 - Хорове мистецтво у динаміці соціокультурних перетворень 20 - 30-х років ХХ ст. - проаналізовано стан музично-хорового мистецтва Миколаївщини періоду громадянських протистоянь (1917 - 1921 рр.) та двох перших десятиріч радянської влади.

В пореволюційний період хорове мистецтво Миколаївщини підпорядкову-ється вимогам пролеткультівської ідеології, яка використовує його як засіб впливу на масову свідомість. Провідного значення набувають форми культурного життя, в яких хоровий спів тлумачиться як народне мистецтво, зокрема, масові огляди-конкурси, олімпіади самодіяльного мистецтва, концертні програми до нових свят, масові заходи пропагандистського характеру. Новий культуротворчий процес в Україні, відомий як доба національного відродження, позначився на Миколаївщині інтенсивністю музично-театрального життя. Створюється нова система музичної освіти (курси, пролетарська школа музичної грамотності, профшкола, технікум, музично-драматична школа), де хорова справа посідає одне з провідних місць. Значним важелем розвитку хорового професіоналізму у регіоні стало відкриття Народної консерваторії. Великий Червоноармійський хор, що функціонував при цьому закладі, зробив значний внесок у культурне життя населення та військових частин. Співацькі традиції національних діаспор продовжують діяти на терені національних шкіл. Миколаївська філія Всеукраїнського товариства ім. М. Леонтовича стимулювала та вдосконалювала роботу музичних колективів. Місцевий композиторський доробок поповнюється новими оригінальними творами та обробками народних пісень. У Миколаєві започатковується творчий шлях визначного українського композитора та диригента К. Домінчена.

Активне музично-театральне життя Миколаївщини спричинило появу широкого самодіяльного мистецького руху, де провідним жанром був хоровий спів. Хорова співацька практика Миколаївщини 20 - 30-х рр. ХХ ст. опрацьовувала нові форми масової хорової пісні та продовжувала розвиток глибинних традицій хорової культури минулого.

У підрозділі 3.2 - Відродження музично-хорового життя Миколаївщини в повоєнний період (1944 - 1950-ті рр.) - розглядається процес відновлення куль-турного життя регіону після звільнення його від фашистського режиму.

Процес розвитку хорового мистецтва відбувається в контексті музично-театрального життя області, під керівництвом радянських державних установ. Відновлюються традиційні форми культурних заходів, зокрема, сільські, районні, міські та обласні огляди-конкурси самодіяльних колективів, де превалює кількісний показник. Водночас хорова самодіяльність області знаходилася на низькому рівні. Недостатнє кадрове забезпечення, відсутність якісного репертуару та загальний низький рівень життя гальмували процес її розвитку. У другій половині 50-х рр., з розширенням мережі спеціальних навчальних закладів та відкриттям у Миколаєві відділення Республіканського хорового товариства, спостерігається поступове підвищення якісного рівня хорового мистецтва. Місцевий музичний репертуар поповнюється оригінальними творами пісенного жанру та обробками народних пісень самодіяльних авторів - керівників хорових колективів. Цей процес спричинив заснування Миколаївського об'єднання композиторів (голова І. Колесніков). Серед його членів - талановитий композитор та режисер (згодом голова цього об'єднання) І. Криворучко. Темою його пісень та літературно-музичних композицій став рідний край (“Місто над Бугом”, “Марш корабелів”, “День миру”). В сільському середовищі відновлюється інтерес до синтетичних мистецьких форм, зокрема ансамблів пісні й танцю. Новою тенденцією стає утворення колективів за виробничою ознакою.

У підрозділі 3.3 - Стан хорової самодіяльності області в 60 - 80-х роках ХХ ст. - розглядається процес розвитку хорового мистецтва на Миколаївщині в останні десятиліття радянського часу.

В 60-х рр. на Миколаївщині спостерігається пожвавлення інтелектуальної та емоційної атмосфери. Активізується діяльність державної та народної філармоній, регулярно проводяться щорічні огляди-конкурси, присвячені різним знаменним датам, звітні концерти провідних колективів, фестивалі народних талантів, зокре-ма “Дзвени піснями, корабельна сторона”, “Зорі над Бугом”, “День мистецтв”. На республіканських фестивалях цього періоду миколаївські аматори здобули 82 золоті, срібні і бронзові медалі. За ініціативою Миколаївського відділення Українського музичного товариства з 1968 р. на Миколаївщині щорічно прово-диться “Хорова весна”. Це стало стійкою традицією краю. 1971 р. відкривається Миколаївський факультет Київського державного інституту культури. В 70-х рр. хорове мистецтво Миколаївщини набуває нового змісту. Співацькі колективи стають більш диференційованими. У регіоні утверджується новий виконавський напрямок - народно-хоровий спів. Позначений період характеризується значним проявом інтересу до традицій українського народного фольклору. Співацьке мистецтво іноетнічних поселень залишається маргінальним і існує лише в сімейних осередках. Разом з міграцією населення традиції сільського співу переходять у місто.

Отже, зміни в політичній та соціально-культурній сфері 60-80-х рр. спричинили появу відповідних тенденцій в хоровому житті Миколаївщини. Криза “офіційної” культури 80-х рр. обумовила глибинні зміни у процесі розвитку хорового мистецтва регіону.

У підрозділі 3.4 - Хорове мистецтво регіону на межі ХХ - ХХІ ст. - розглядається стан хорового мистецтва на Миколаївщині в період останнього двадцятиріччя ХХ та початку ХХІ ст.

Перебудова, розпад СРСР, здобуття Україною незалежності докорінно змінили суспільно-політичний та культурний стан Миколаївщини, як і усієї країни. Зміна пріоритетів та фінансові обмеження спричинили занепад значної частини хорових осередків області. Проте самодіяльність зберігає кращі традиції зусиллями ентузіастів хорової справи (“Зоряниця”, “Світанок”, “Горицвіт” та ін). Поступово активізується розвиток сільських, районних та міських колективів народнопісенного спрямування. Провідну роль відіграють українські народні хори навчальних закладів. Нових рис щодо цього виду музичного мистецтва надає кафедра хорового народного співу Миколаївської філії Київського національного університету культури і мистецтв. Помітним явищем стає церковний хоровий спів. Важливу художньо-музичну та духовно-естетичну функцію виконують хори храму Різдва Пресвятої Богородиці, німецької кірхи тощо. Інтенсивного розвитку та еволюції набувають навчальні хори академічного напрямку. Засновуючись на глибинних регіональних традиціях культового та світського хорового співу, вони виводять мистецтво Миколаївщини на світовий простір. Лідером сучасного хорового мистецтва регіону є жіночий академічний хор Миколаївського обласного науково-методичного центру і Вищого училища культури під керівництвом С. Фоміних (нині хор Миколаївської філармонії). В процесі еволюції Миколаївського хорового мистецтва в регіоні сформувалась плеяда талановитих диригентів-хормейстерів, що справили потужний вплив на його розвиток (В. Кучеровський, А. Затурян, О. Шпачинський, С. Фоміних та ін.).

ВИСНОВКИ

У висновках узагальнено результати дисертаційного дослідження.

Процес розвитку хорового мистецтва Миколаївщини досить складний та історично тривалий, безпосередньо пов'язаний з історією краю і є відображенням усіх соціально-політичних подій і перетворень, що відбувалися на цій території.

В результаті дослідження з'ясовано основні напрямки, форми і тенденції еволюційних процесів, виявлено специфіку та регіональні особливості музично-хорового мистецтва, запропоновано періодизацію історії хорового руху на Миколаївщині.

Культурно-історичні витоки регіонального хорового мистецтва глибоко закорінені у фольклорному середовищі, в лоні якого відбувалися зародження і розвиток етнорегіональних пісенно-виконавських традицій Миколаївщини. У регіоні сформувалася інтегруюча Причорноморська народнопісенна культура.

Початковий етап розвитку хорового мистецтва Миколаївщини (кінець ХVІІІ - перша половина ХІХ ст.) ознаменувався зародженням музично-хорових традицій, що стали міцним підґрунтям для становлення та розвитку загальної музичної культури краю. Потужний вплив на формування музично-хорового мистецтва регіону справили представники особового складу Чорноморського військово-морського відомства. Хоровий спів релігійно-духовних спільнот заклав основи майбутнього розвитку академічного виконавського стилю у регіоні.

У другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. хорове мистецтво регіону вступає в нову епоху свого існування і набуває нового соціально-культурного значення. Воно розвивається контекстуально на ґрунті традицій військової музики, діяльності освітянських та духовних закладів, концертно-театрального життя. Важливим етапом в процесі професіоналізації хорового мистецтва регіону стало відкриття у Миколаєві відділення Імператорського Російського музичного товариства. Творчі колективи Миколаївської „Просвіти” зробили важливий внесок в культурний стан міста та започаткували нову сторінку розвитку хорового жанру.

В радянський період відбувається переорієнтація хорового мистецтва Миколаївщини у відповідності до глобальних соціальних зрушень та зміною соціально-політичного устрою. Воно стає частиною загальнодержавного масового руху. Важливим фактором розвитку хорового мистецтва стає клубна діяльність, де формуються провідні мистецькі колективи.

В повоєнний період відновлюється робота культурних осередків області. З розширенням мережі спеціальних навчальних закладів (50-ті рр.) та відкриттям Миколаївського відділення Республіканського хорового товариства підвищується рівень хорового мистецтва краю. Академічний напрямок популяризується в творчості потужних хорових капел Миколаївських кораблебудівних заводів. Історичний розвиток хорового народного виконавства пов'язаний з утворенням самодіяльних колективів, заснованих на етнографічних традиціях гуртового співу.

В 60-ті - першій половині 80-х років ХХ ст. спостерігалося загальне творче піднесення в усіх сферах мистецтва регіону. Музично-хорове мистецтво Миколаївщини виходить на республіканську арену. Визначальною рисою хорової самодіяльності цього часу є зближення з професіональним мистецтвом. На Миколаївщині відбувається процес диференціації хорів за виконавськими стилями.

Хорове мистецтво Миколаївщини кінця ХХ - початку ХХІ ст. відзначається художньою специфікою, що зумовлено співіснуванням різноманітних художньо-стильових напрямків: традиційного, пов'язаного з естетикою народно-хорового виконавства, інноваційного, позначеного тенденцією створення нових сценічно-виконавських форм на основі синтезу музичних жанрів. Творчі досягнення академічних хорів сприяли професіоналізації хорового мистецтва регіону. Відроджується церковний хоровий спів. Хорове мистецтво регіону поповнюється співацькими колективами різних конфесій, національних меншин, що акумулюють класичні традиції академічного стилю. Самодіяльні колективи народнопісенного спрямування репрезентують народно-хорову культуру регіону як в Україні, так і за її межами. На сучасному етапі хорове мистецтво Миколаївщини, як складова вітчизняної культури, виконує функції транслятора культурних цінностей в сучасному інформаційному просторі - виховує художньо-естетичну свідомість з позиції високого мистецтва, популяризує класику і новітню музику, здійснює зв'язок між минулим і сьогоденням.

Дисертаційне дослідження не претендує на вичерпність і окреслює перспективні напрямки наукової розробки комплексу питань: історичної реконструкції окремих музично-культурних явищ регіонального хорового мистецтва, різних форм хорового виконавства полікультурного простору, взаємодії та взаємовпливів пісенно-виконавських традицій різних етносів Миколаївщини.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Хорове мистецтво Миколаївщини у контексті соціально-культурного життя 20 - 30-х років ХХ ст. / Крижановська Н. Є. // Вісник КНУКіМ: Зб. наук. праць. - Вип. 13 / Київський національний університет культури і мистецтв. - К., 2005. - С. 35-43.

2. Діяльність аматорських музичних об'єднань на Миколаївщині ХІХ - початку ХХ ст. / Крижановська Н. Є. // Питання культурології: Зб. наук. праць. Вип. 22 / Київський національний університет культури і мистецтв. - К., 2006. - С. 56-59.

3. Проблеми історіографії музично-хорового мистецтва Миколаївщини в контексті історико-краєзнавчих досліджень / Крижановська Н. Є. // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: Зб. наук. праць. Випуск ХVІ. - К.: Міленіум, 2006. - С. 208-212.

4. Формування традицій хорового співу на Миколаївщині ХІХ - початку ХХ ст. / Крижановська Н. Є. // Культура і мистецтво в сучасному світі: Наукові записки КНУКіМ. Випуск 7 - Київський національний університет культури і мистецтв. - К., 2006. - С. 75-79.

5. Музична культура Миколаївщини на межі ХІХ - ХХ ст. як передумова становлення хорового мистецтва у регіоні / Крижановська Н. Є. // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв: Наук. журнал. 1'2007. - К.: Міленіум, 2007. - С. 108-110.

6. До зародження та розвитку хорового співу у Миколаєві (ХVІІІ - початок ХХ ст.) / Крижановська Н. Є. // Історія Півдня України від найдавніших часів до сучасності: проблема національного, соціального, економічного, технічного, правового, релігійного та культурного розвитку: Зб. наук. праць в 3-х частинах. - Миколаїв - Одеса: ТОВ ВіД, 1999. - Ч. 2. - С. 45-53.

7. Український народний хор як фактор збереження національної ідентичності в сучасній культурі / Крижановська Н. Є. // Україна - Світ: від культурної своєрідності до спорідненості культур: Зб. матеріалів Міжнарод. наук. - практ. конф., Київ, 25-26 травня 2006 р. - К.: ДАКККіМ, 2006. - Ч. 2. - С. 219-221.

8. Народно-хорове мистецтво Миколаївщини як складова регіональної культури / Крижановська Н. Є. // Гуманітарно-економічні дослідження: Зб. наук. праць. - Миколаїв - Одеса: ТОВ ВіД, 2008. - Т. V. - С. 204-208.

Размещено на Allbest.ru