Розвиток історичного краєзнавства на Тернопільщині (середина 40-х рр. ХХ – початок ХХІ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

07.00.01 - Історія України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Розвиток історичного краєзнавства на Тернопільщині

(середина 40-х рр. ХХ - початок ХХІ ст.)

Сеньківська Галина Ярославівна

Харків - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії України Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник

кандидат історичних наук, доцент

Пікалова Тетяна Ісаївна,

Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, завідувач кафедри історії України

Офіційні опоненти

доктор історичних наук, професор

Руденко Ростислав Гаврилович,

Харківський національний економічний університет, професор кафедри українознавства

Жукова Олена Вікторівна,

Харківська державна академія культури,

викладач кафедри музеєзнавства та пам'яткознавства

Захист відбудеться «13» листопада 2009 року о 15.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.10 Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4, ауд. 5-58

Із дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий «9» вересня 2009 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Є. П. Пугач

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. У розбудові української незалежної держави чи не найважливішу роль відіграють завдання формування національної самосвідомості та історичної пам'яті українського народу. В їх реалізації суттєвим чинником виступає історичне краєзнавство, розвиток якого проходить у руслі загальних процесів національного і культурного відродження України. Краєзнавство як вияв самопізнавальних та практичних потреб окремих громад суспільства відіграє велику роль не тільки як підґрунтя історичних і природничих наук, постачальник „місцевих фактів” для узагальнень у фундаментальних працях, а й як чи не єдиний засіб для одержання інформації про довкілля в масштабах села, міста, району, області. З огляду на це, підвищеної уваги науковців вимагають проблеми краєзнавства, зокрема дослідження особливостей становлення і розвитку його як важливого регіонального компоненту історичної науки. Регіональне дослідження набуває значення краєзнавчого знання тоді, коли в ньому виникає потреба в контексті вивчення історії „малої Батьківщини,” у нашому випадку Тернопільської області. З другого боку, факти і знання, які здобуваються в рамках краєзнавства, можуть стати надбанням „великої науки”, якщо будуть їй потрібні, насамперед у руслі осмислення загального і часткового в історичному процесі.

Надзвичайно актуальним у сучасних умовах слід уважати історико-краєзнавчі дослідження, які є масовими формами залучення громадськості до вивчення місцевої історії, що увібрали в себе досвід, набутий за минулі десятиріччя у науковій, пошуковій та популяризаторській роботі та вийшли за межі заполітизованості. І хоча вітчизняні історики протягом останніх 18-ти років багато зробили для переосмислення цих явищ, все ж існує нагальна необхідність їх спеціального, детального дослідження.

Недостатньо вивченою є діяльність краєзнавчих установ і громадських об'єднань, окремих дослідників краю, які в складних умовах тоталітарної системи, заідеологізованості, закостенілості форм і методів дослідження, проводили значну роботу з вивчення місцевої історії, тим самим закладаючи основи для розвитку в умовах незалежної України. Виконання даного дисертаційного проекту дозволить заповнити ще одну недостатньо розкриту сторінку з краєзнавчого руху, сприятиме відтворенню цілісної картини його розвитку на Тернопільщині й в Україні загалом.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з планами науково-дослідної роботи кафедри історії України Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди „Історія України: проблеми суспільного, політичного, культурного, економічного розвитку.”

Об'єктом дослідження є історико-краєзнавчий рух на Тернопільщині в середині 40-х рр. ХХ - на початку ХХІ ст.

Предмет дослідження становить історико-краєзнавча діяльність громадських об'єднань, архівів, бібліотек, музеїв, навчальних закладів, а також комплекс джерел та літератури, видання і публікації у місцевій пресі з краєзнавчої тематики.

Територіальні межі дослідження визначені кордонами Тернопільської області, розташованої в західній частині Правобережного Лісостепу, яка охоплює західну (галицьку) частину Поділля і волинську Кременеччину (сучасні Збаразький, Кременецький, Лановецький та Шумський райони). Унікальність цієї адміністративно-територіальної одиниці України полягає в тому, що в одній області поєднались два історико-географічних регіони Галичина і Волинь, що завжди тяжіли одна до одної, але в силу певних історичних обставин мали специфічні особливості розвитку. Значні відмінності спостерігаються у релігії, архітектурі, мові, традиціях і звичаях.

Хронологічні рамки дисертації охоплюють середину 40-х років ХХ - початок ХХІ ст., протягом яких відбувалась реалізація заходів, спрямованих на розвиток історичного краєзнавства на Тернопільщині. Після звільнення у 1944 р. Тернопільщини від гітлерівських загарбників розпочалось відродження історико-краєзнавчих студій, активізувалася діяльність пам'яткоохоронних осередків. На етапі духовного відродження незалежної України значно активізувалася краєзнавча робота, яка вийшла на якісно новий рівень, залучивши широкі кола громадськості до збереження національної культурної спадщини. Роль організатора та координатора цієї справи взяла на себе Всеукраїнська спілка краєзнавців, яка є правонаступницею відповідних інституцій минулих років. ІІІ з'їзд Всеукраїнської спілки краєзнавців (1993 р.) та ІV з'їзд Національної спілки краєзнавців (2008 р.) визначили нові напрями краєзнавчої роботи. Залучення науковців до створення наукових краєзнавчих центрів у кожній області, активне сприяння та допомога органам державної влади України всіх рівнів, закладам культури та освіти, громадським організаціям у питаннях відродження й захисту історико-культурної спадщини українського народу безумовно сприятимуть історико-краєзнавчим дослідженням, які базуватимуться на позиціях реалізму, історичної правди.

Мета дисертаційного дослідження полягає у реконструкції та об'єктивному аналізі особливостей розвитку краєзнавчого руху на Тернопільщині впродовж середини 40-х років ХХ ст. - початку ХХІ ст. Для реалізації поставленої мети автором були визначені такі завдання:

- окреслити стан наукової розробки даної проблематики у науковій літературі, визначити рівень й характер її джерельного забезпечення;

- дослідити процес поновлення історико-краєзнавчої діяльності в регіоні та визначити основні напрямки, форми дослідницько-пошукової роботи у вказаному періоді;

- з'ясувати рівень впливу державних органів у розгортання історико-краєзнавчих досліджень в області;

- показати внесок музеїв, бібліотек, архівів, закладів освіти та інших громадських об'єднань у процес пожвавлення історико-краєзнавчих досліджень; історичний краєзнавство тернопільщина

- висвітлити здобутки й досвід краєзнавства за межами України;

- охарактеризувати діяльність обласної організації Товариства охорони пам'яток історії і культури щодо охорони й збереження пам'яток матеріальної культури краю;

- виявити основні передумови виникнення Всеукраїнської спілки краєзнавців та її роль у консолідації краєзнавчого активу.

Методологічною основою праці є принципи наукового пізнання, об'єктивності й історизму, що дають змогу всебічно проаналізувати досліджувані явища в динаміці з урахуванням взаємозв'язків та взаємообумовленості.

Дослідження ґрунтується на підставі історіографічного та джерелознавчого аналізу й синтезу та використанні проблемно-хронологічного, порівняльно-історичного, описового, структурно-системного, ретроспективного методів. Структурний метод ліг в основу реконструкції організаційних форм краєзнавчого руху. За допомогою системного методу автор намагався створити цілісну картину і послідовність усіх процесів, які стали предметом дослідження.

Методи формальної логіки використані для формулювання теоретичних положень, узагальнень і висновків.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у постановці та розробці актуальної краєзнавчої теми, яка ще не була предметом монографічного дослідження. Дисертація є першою спробою здійснення комплексного аналізу історико-краєзнавчого руху на Тернопільщині у середині 40-х рр. ХХ - на початку ХХІ ст.

Наукова новизна конкретизується у наступних положеннях, що виносяться на захист уперше:

- з'ясовано, що організована краєзнавча діяльність на Тернопільщині ґрунтувалась на традиціях, закладених українською елітою в кінці ХІХ - на початку ХХ ст.;

- реалізовано спробу провести комплексний аналіз краєзнавчої діяльності державних культурно-освітніх установ, вищих і середніх навчальних закладів, архівів, музеїв, бібліотек на Тернопільщині;

- критично оцінено роль громадськості у розвитку краєзнавства в регіоні;

- з'ясовано взаємовідносини між культурно-освітніми й науковими установами області та закладами інших регіонів України;

- класифіковано публікації та видання з історико-краєзнавчої тематики, що сприяло вивченню й популяризації історії краю;

- охарактеризовано внесок учених-істориків у дослідження Тернопільщини, які внаслідок політичних подій опинилися за межами України, що суттєво доповнює базу вивчення краєзнавства;

- до наукового обігу введено нові відомості про розвиток краєзнавства, що дозволило достовірно реконструювати малодосліджені грані краєзнавчого руху у зазначеному періоді.

Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що зібраний фактичний матеріал, теоретичні положення і висновки можуть бути використані при написанні спеціальних та узагальнюючих праць з історії Тернопільщини, в тому числі й України, краєзнавчих видань, довідкової літератури, при викладанні програмних краєзнавчих курсів „Краєзнавство” у вищих навчальних закладах, у навчальному процесі шкіл під час викладання історії України, реалізації державних пам'яткоохоронних програм, створенні експозицій, краєзнавчих кутків у шкільних музеях, бібліотеках, архівах, школах. Положення і висновки, а також введені до наукового обігу документи та матеріали, можуть застосовуватись науковцями в подальшій розробці теми і спектра проблем, пов'язаних з історією краєзнавства на Тернопільщині, українським національним відродженням.

Апробація основних положень і результатів дисертації здійснена шляхом їх оприлюднення у доповідях на регіональній конференції „Україна в роки Другої світової війни” (25-26 червня 2002 р., м. Кременець), обласній конференції „Друга світова війна в долі південної Волині”(26-27 травня 2005 р., м. Кременець), ІІ і ІІІ Міжнародних науково-практичних конференціях „Сучасні наукові дослідження - '2006” (20-28 лютого 2006 р., м. Дніпропетровськ), „Актуальні проблеми сучасних наук: теорія та практика - '2006” (16-30 червня 2006 р., м. Дніпропетровськ), регіональному науково-практичному семінарі „Актуальні питання вивчення та збереження культурної спадщини Галичини та Волині” (8 лютого 2007 р., м. Тернопіль), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Охорона культурної спадщини в Україні: історія, теорія, практика” (28-29 травня 2007 р., м. Тернопіль), щорічних Міжнародних наукових конференціях „Краєзнавство і учитель - 2007” (28 лютого 2007 р., м. Харків), „Краєзнавство і учитель - 2008” (28 лютого 2008 р., м. Харків), „Краєзнавство і учитель - 2009” (27 лютого 2009 р., м. Харків) та щорічних звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту ім. Тараса Шевченка.

Результати дослідження обговорені також на засіданні кафедри історії України історичного факультету Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди.

Публікації. Основні положення дисертації викладено в 14 публікаціях, з них - 9 у фахових виданнях та збірниках наукових праць. Низка дослідницьких матеріалів вміщена в районній газеті „Зборівська дзвіниця” та газеті Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту ім. Тараса Шевченка - „Замок”.

Структура дисертації зумовлена її метою та науковими завданнями. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які в свою чергу, поділяються на параграфи, висновків, списку використаних джерел та літератури (351 позиція), додатків. Загальний обсяг дисертації становить 218 сторінок.

Основний зміст дисертації

У вступі обгрунтовано вибір теми, її актуальність, визначено зв'язок дисертації з науковими програмами, окреслено об'єкт та предмет, територіальні межі й хронологічні рамки роботи, визначено мету і завдання, сформульовано методологічні принципи дослідження, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, подано відомості про апробацію основних положень і результатів дисертації, публікації авторки та стисло охарактеризовано структуру роботи.

У першому розділі „Історіографія проблеми та джерельна база дослідження” проаналізовано стан наукової розробки теми дисертації й охарактеризовано джерельну базу. Для вивчення розвитку історичного краєзнавства на Тернопільщині протягом середини 40-х років ХХ - початку ХХІ ст. дисертанткою було досліджено низку видань, присвячених краєзнавчій проблематиці як в Україні, так і в Тернопільській області.

У краєзнавчих дослідженнях виділяється два етапи наукової розробки проблеми: друга половина 1940-х - кінець1980-х років - перший етап, у якому краєзнавство, затиснуте ідеологічними вимогами, концентрувало свою увагу переважно на збиранні матеріалів фольклору, героїзмі воїнів Другої світової війни, носило епізодичний характер та обмежувалось рамками тогочасної ідеології; 1990-і роки ХХ ст. - початок ХХІ ст. - другий етап, який характеризується деідеологізацією краєзнавства, національно-культурним відродженням та підвищеною зацікавленістю до власної історії, вивченням невідомих і замовчуваних сторінок історії краю з позиції української національної історіографії.

Проведений аналіз історіографії проблеми дає змогу умовно поділити використану літературу на три групи:

1. Загальні праці, у яких розвиток та характеристика історичного краєзнавства розглядається в цілому по Україні, лише частково торкаючись Тернопілля.

2. Наукові праці, в яких висвітлено розвиток історичного краєзнавства в окремих регіонах України.

3. Роботи науковців-краєзнавців з історії Тернопільського краю, в яких, поряд із висвітленням історико-краєзнавчої роботи музеїв, бібліотек, архівів, зроблено спробу дати загальну характеристику краєзнавчого руху в регіоні.

До першої групи публікацій належить цикл праць П. Т. Тронька, який узагальнив досвід історико-краєзнавчих досліджень та велику увагу приділив питанням збереження історико-культурної спадщини українського народу, становлення наукових і громадських форм дослідження рідного краюТронько П. Т. Краєзнавство у відродженні духовності та культури : Досвід. Про-блеми. Перспективи / Тронько П. Т. - К. : Рідний край, 1994. - 108 с.; Його ж. Історія міст і сіл України в контексті регіональних досліджень : До-свід. Проблеми. Перспективи / Тронько П. Т. - К., 2001. - 49 с.; Його ж. Підсумки і перспективи розвитку історичного краєзнавства в Україні // Історія України : маловідомі імена, події, факти [зб. статей]. - Вип. 21. - К., 2002. - С. 3-13.; Його ж. Краєзнавчий рух в Україні : шляхи подальшого розвитку // Україн-ський історичний журнал. - 2004. - № 2. - С. 82-93.; Його ж. Актуальні питання історичного краєзнавства // Український істори-чний журнал. - 1986. - № 7. - С. 79-88.; Його ж. Історичне краєзнавство : крок у нове тисячоліття : Досвід, про-блеми, перспективи : Монографія / Тронько П. Т. - К. : Інститут історії України, 2000. - 271 с.; Його ж. Охорона пам'яток історії та культури - справа всенародна // Украї-нський історичний журнал. - 1980. - № 9. - С. 118-124.. Серед узагальнюючих праць привертає увагу колективна монографія „Історичне краєзнавство в Українській РСР” (П. Т. Тронько, В. О. Горбик, О. І. Лугова, Ю. З. Данилюк, С. І. Кот, Ф. П. Шевченко, Є. М. Скляренко та ін. науковців) під загальною редакцією П. Т. Тронька, у якій вперше на багатій джерельній базі робиться спроба різностороннього висвітлення теоретичних питань та водночас узагальнення практичного досвіду краєзнавчої діяльності в Україні за 1917-1980-і роки, включаючи й ТернопільщинуІсторичне краєзнавство в Українській РСР / [П. Т. Тронько, В. О. Горбик, О. І. Лугова та ін.]; відп. ред. П. Т. Тронько. - К. : Наукова думка, 1989. - 240 с. .

Принципи та методичні засади використання краєзнавчого матеріалу на уроках вітчизняної історії в школі опрацьовані у книзі М. М. ЛисенкаЛисенко М. М. Методика використання краєзнавчого матеріалу на уроках історії СРСР / Лисенко М. М. - К. : Радянська школа, 1961. - 201 с.; Його ж. Методика викладання історії Української РСР / Лисенко М. М. - 2-ге вид., перероб. і доповн. - К. : Радянська школа, 1985. - 271 с..

Доволі широкий спектр проблем архівної справи висвітлено у студіях В. В. Грабовецького, В. В. Калиниченко, Ш. С. ЛюдковськогоГрабовецький В. В. Про роль державних органів у розвитку краєзнавства // Істо-ричні джернла та їх використання / Грабовецький В. В., Калиниченко В. В., Люд-ковський Ш. С. - К., 1964. - [вип. 1]. - С. 9-20., О. Г. Мітюкова 12. Мітюков О. Г. Радянське архівне будівництво на Україні. 1917-1973 / Мітю-ков О. Г. - К. : Наукова думка, 1975. - 271, [28] с..

Краєзнавчий доробок бібліотечних установ України систематизований лише на рівні відомчих інформаційних матеріалів та окремих статей у збірниках матеріалів наукових конференцій. Рекомендації з організації історико-краєзнавчої роботи бібліотек, формування краєзнавчих фондів і довідково-бібліографічного апарату, підготовки краєзнавчих бібліографічних покажчиків, застосування нових інформаційних технологій у краєзнавчій бібліотечній діяльності, популяризації краєзнавчих документів містить дослідження Н. М. Кушнаренко Краєзнавча діяльність бібліотек: метод. посіб. / В. П. Кисельова, З. Х. Мусіна, С. І. Смілянець; наук. ред. Н. М. Кушнаренко. - К. : М-во культури і мистецтв України, Держ. іст. б-ка України, 2002. - 208 с.; Краєзнавча робота бібліотек України / відп. за вип. Л. Л. Макаренко, Т. Г. Золотуха. - К. : М-во культури УРСР, Держ. іст. б-ка УРСР, 1974. - 98 с.; Краєзнавча робота в бібліотеках України: інформаційний бюлетень / гол. ред. О. Б. Виноградова. - [вип. 16]. - К., 2005. - 40 с..

Певні відомості про історико-краєзнавчі дослідження містить публікація В. О. Горбика, Г. Г. Денисенко, в якій здійснено спробу визначити засоби та шляхи для здійснення ряду заходів, спрямованих на охорону пам'яток історії та культури. П. Ричков, О. Мацюк вивчення архітектурної цінності пам'яток поєднали з аналізом різноманітного історичного архівного матеріалу, фактичним сучасним станом фортифікацій Горбик В. О., Денисенко Г. Г. Проблеми дослідження і збереження пам'яток іс-торії та культури в Україні // Український історичний журнал. - 2004. - № 2. - С. 133-144.; Ричков П. Західноукраїнські міста-фортеці XVI-XVIII століть // Пам'ятки Укра-їни. - 1990. -№ 2. - С. 20-22.; Мацюк О. Фортеці й замки України // Пам'ятки України. - 1991. - № 2. - С. 56-60..

Періодизація історичного краєзнавства знайшла яскраве відображення у статтях В. Л. Петранівського, М. Й. Рутинського, А. М. Аббасова, В. Прокопчука Петранівський В., Рутинський М. З історії галицького туристичного краєзнавства (друга половина XVIII ст. - 1945 р.) : розвиток мандрівництва // Історія українсь-кої географії. - Вип. 12. - Тернопіль, 2005. - С. 20-26.; Аббасов А. М. Основні етапи розвитку вітчизняного краєзнавства // Український історичний журнал. - 1969. - № 12. - С. 115-121.; Прокопчук В. Періодизація історичного краєзнавства Правобережної України // Київська старовина. - 2003. - № 3. - С. 159-164..

Специфіку краєзнавчих музеїв, їхнє місце в дослідженні регіональної історії України висвітлюють узагальнюючі праці І. Т. Буланого, І. Г. Явтушенко, А. С. Василенко, О. А. Василенко, Г. А. Скрипника, Е. М. Піскової, Л. Д. Федорової, Р. В. Мосноковської Буланий І. Т. Громадські музеї України: історія, досвід, проблеми / Буланий І. Т., Явтушенко І. Г. - К. : Мистецтво, 1979. - 197 с.; Василенко А. С. Літопис слави народної: З історії становлення і розвитку народ-них музеїв України / Василенко А. С. - К. : Наукова думка, 1974. - 190 с.; Василенко О. А. Літопис історії становлення і розвитку народних музеїв України / Василенко О. А. - К., 1974. - 90 с.; Скрипник Г. А. Етнографічні музеї України / Скрипник Г. А. - К. : Наукова ду-мка, 1989. - 304 с.; Піскова Е. М., Федорова Л. Д. Музейна справа в Україні : історії, традиції, про-блеми сучасного розвитку // Історія України : маловідомі імена, події, факти [зб. статей]. - Вип. 17. - К., Донецьк, 2001. - С. 3-9.; Мосноковська Р. В. Краєзнавчі музеї в дослідженні регіональної історії України // Історія України : маловідомі імена, події, факти [зб. статей]. - Вип 17. - К., До-нецьк, 2001. - С. 9-14..

Традиційно велика увага надається теоретичним аспектам шкільного та вузівського краєзнавства, методам історичного дослідження в краєзнавстві. Під цим кутом зору особливий інтерес становить розвідка С. М. Куделко, С. І. Посохова, де автори відзначають тенденцію „професіоналізму” в історичній науці, який передбачає оволодіння науковими методами. Методичні засади краєзнавчої роботи в загальноосвітній школі на прикладі інтегрованого краєзнавчого курсу і нові підходи до краєзнавчо-туристичної роботи розглянуто у статтях М. Ходос, О. Малої Куделко С., Посохов С. Історичне краєзнавство в контексті сучасних тенденцій розвитку науки та суспільства // Краєзнавство. - 1995. - № 1-4. - С. 13-15.; Ходос М. Методичні засади краєзнавчої роботи в загальноосвітній школі (на прикладі інтегрованого краєзнавчого курсу) // Історія в школі. - 2004. - № 4. - С. 10-12.; Малая О. Розвиток особистості засобами краєзнавства // Географія та основи економіки в школі. - 2006. - № 4. - С. 30-34..

Другу групу робіт становлять студії, в яких проаналізовано розвиток історичного краєзнавства в окремих регіонах України. На межі 1990-х - 2000-х років виявити специфіку історико-краєзнавчого руху на Тернопільщині, рельєфніше побачити його сильні та слабкі сторони допомогли дисертаційні дослідження.

Серед наукових праць за цією тематикою перш за все потрібно відзначити монографії відомого українського вченого В. С. Прокопчука. Слід наголосити, що в роботах ученого теоретичні питання нерозривно пов'язуються з їх практичним застосуванням на сучасному етапі та мають велике значення для діяльності академічних установ й окремих краєзнавчих організацій. У контексті нашої теми інтерес представляють дисертації О. В. Савчук, І. І. Ярмошник, М. В. Поставничої, М. М. Ігнатенко Прокопчук В. С. Краєзнавство на Поділлі : історія і сучасність : монографія. - К. : Рідний край, 1995. - 203 с.; Його ж. Історичне краєзнавство Правобережної України 30-х років ХХ - початку ХХІ ст. : від репресій, занепаду - до відродження, розквіту : монографія. - Кам'янець-Подільський : Абетка - НОВА, 2005. - 600 с.; Савчук О. В. Краєзнавчий рух в Україні (кінець 50-х - початок 90-х рр. ХХ ст.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : спец. 07.00.01 „Історія України” / О. В. Савчук. - К., 1997. - 22 с.; Ярмошник І. І. Волинь в історико-краєзнавчих дослідженнях ХІХ-ХХ століть : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.. іст. наук : спец. 07.00.06 „Історіо-графія, джерелознавство та допоміжні історичні дисципліни” / І. І. Ярмошник. - К., 1998. - 17 с.; Поставнича М. В. Розвиток історичного краєзнавства на Черкащині в 50-90-х роках ХХ ст. : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : спец. 07.00.01 „Історія України”. - Харків, 2002. - 18 с.; Ігнатенко М. М. Розвиток історичного краєзнавства на Чернігівщині у другій по-ловині ХХ ст. : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : спец. 07.00.01 „Історія України”. - Харків, 2004. - 20 с..

Третю групу літератури репрезентують праці місцевих істориків, науковців-краєзнавців, які безпосередньо присвячені розвиткові історичного краєзнавства в області. Загальну характеристику розвитку краєзнавства в регіоні містить стаття В. А. Лавренюка Лавренюк В. Розвиток краєзнавства на Тернопільщині // Наукові записки: збір-ник / Тернопільський обласний краєзнавчий музей. - Тернопіль : Джура, 1993. - С. 57-65.. Історико-краєзнавчий доробок місцевих музеїв окреслено у путівниках та статтях тернопільських дослідників: Я. М. Гайдукевич, В. А. Лавренюка, І. Я. Зеленої, І. П. Герети, О. С. Черемшинського, Г. І. Чернихівського, С. В. Костюка Гайдукевич Я. М. Тернопільський обласний краєзнавчий музей: нарис-путівник / Я. Гайдукевич, В. Лавренюк. - Тернопіль : Б. в., 1998. - 66 с.; Його ж. Музеї Тернопільщини : путівник / Гайдукевич Я. М., Зе-лена І. Я., Лавренюк В. А. - Львів : Каменяр, 1989. - 127 с.; Тернопільський краєзнавчий музей : путівник [Зелінська С. С., Ситник О. О., Гайдукевич Я. М. та ін.] ; упоряд. В. А. Лавренюк. - Львів : Каменяр, 1986. - 72 с.; Герета І. П. Етнографічно-меморіальний музей Володимира Гнатюка у Велесневі / І. П. Герета, О. С. Черемшинський. - Львів : Каменяр, 1991. - 95 с.; Чернихівський Г. Кременецький краєзнавчий музей. Путівник / Чернихівський Г. - Кременець : ВАТ „Папірус”, 2005. - 70, [16] с.; Костюк С. Реалії та перспективи музейництва Тернопілля // Рада. - 2004. - № 5. - С. 57-58.. Історико-краєзнавчий доробок бібліотек області висвітлено у працях Г. С. Моліцької, А. О. Ленчишин Моліцька Г. С. Бібліотеки Тернопільщини : конкурс дослідників // Бібліотечна пла-нета. - 2003. - № 4. - С. 39-40.; Його ж. Історичне краєзнавство: фонди та читацькі запити (підсумки об-ласного соціологічного дослідження) / Моліцька Г. С. - Тернопіль : Б. в., 1997. - 5 с.; Примірна схема зведеної краєзнавчої картотеки : методичні поради / упоряд. А. О. Ленчишин. - Тернопіль : Б. в., 1999. - 11 с..

В багатогранному спектрі дослідницької роботи краєзнавців у 90-х роках помітне місце посідало вивчення історії населених пунктів та пам'ятників матеріальної культури Тернопільщини. Розглянувши ряд історико-краєзнавчих нарисів про містечка та села області, умовно можна виділити три групи досліджень, які розкривають історико-краєзнавчі, архітектурні, літературознавчі, природничі аспекти краю та національно-визвольного руху на Тернопіллі: 1) про обласний центр - м. Тернопіль; 2) Подільську частину області; 3) північні райони Волині.

Окремо слід сказати про емігрантську літературу, яка представлена історико-мемуарними збірниками, періодикою, що побачили світ у 50-80-ті роки ХХ ст. Історично-мемуарний збірник Чортківської округи. Повіти : Чортків, Копиче-нці, Борщів, Заліщики. - Нью-Йорк; Париж; Сидней; Торонто, 1973. - 923 с.; Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник. - Нью-Йорк; Лондон; Париж; Сидней; Торонто, 1972. - 943 с.; Збаражчина : Збірник статей, матеріалів і споминів. - Т. 2. - Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1985. - 523 с.; Зборівщина. Над берегами Серету, Стрипи і Золотої Липи : Історично-мемуар-ний і літературний збірник. - Торонто; Нью-Йорк; Париж; Сідней, 1985. - 1056 с.; Шляхами Золотого Поділля. Тернопільщина і Скалатщина : Регіональний істо-рично-мемуарний збірник. - Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1970. - 876 с.; Бережанська земля : Історично-мемуарний збірник. - Нью-Йорк; Париж; Сід-ней; Торонто, 1970. - 876 с.; Земля Теребовлянська : Історично-мемуарний збірник. - Нью-Йорк; Париж; Сі-дней; Торонто, 1968. - 920 с.; Підгаєцька земля : Історично-мемуарний збірник. - Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1980. - 744 с.; Колодчин В. Вшануймо доброго приятеля // Слово підгаєчан. - Б. м. : Головний комітет підгаєчан, 1991. - С. 4-5.; Бюлетень Земляцького об'єднання „Тернопільщина”. - Ч. 9. - Торонто, 1982. - 20 с.; Ярославщина і Засяння. 1031-1947 : Історично-мемуарний збірник. - Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1986. - 797 с.; Літопис Волині. Науково-популярний збірник волинезнавства. - Канада, 1958. - № 4. - 77 с. …- Канада - США, 1955. - № 2. - 128 с.; Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся : (краєзнавчий словник - від найдавніших часів до 1914 р.) / У 2 т. - Вінніпег; Канада. - 1984. - Т. 1. - 600 с.; 1986. - Т. 2. - 578 с.; Волинець Л.Борщівщина. Народне мистецтво, побут та звичаї. - Нью-Йорк, 1994. - 64 с.; Шагай І. Село Бишки. Історія і боротьба за волю. - Вид-й комітет Лондон-Би-шки-Чикаго, 2000. - 392 с.; Енциклопедія української діаспори. - Київ; Нью-Йорк; Чікаго; Мельбурн, 1995. - Т. 4. -250 с.. Деякі матеріали, підготовлені авторами з діаспори, опубліковані тернопільськими краєзнавцями Б. Мельничуком, Б. Проником, Н. Волинець, І. Семенець, Н. Совінською, Х. Мельничук Тернопіль : погляд крізь століття. Історія міста очима емігрантів / Ред. - упо-ряд. Б. Мельничук, Б. Проник. Тернопіль. - Тернопіль, 1992. - 204 с.; Козова і околиці в спогадах емігрантів / упоряд.-ред. Б. Мельничук, Б. Проник. - Тернопіль, 1992. - 138 с.; Бережанщина в спогадах емігрантів / упоряд..-ред. Н. Волинець, Б. Мельничук, І. Семенець. - Тернопіль: Кн.-журн. видавн. „Тернопіль”, 1993. - 390 с.; Заліщицька земля в спогадах емігрантів / упоряд.- ред. Б. Мельничук. - Терно-піль, 1993. - 123 с.; Теребовлянщина в спогадах емігрантів / упоряд.-ред. Б. Мельничук, Г. Миколаєнко, Г. Цубера. - Тернопіль, 1993. - 293 с.; Журавлина книга : Тернопільська українська західна діаспора : словник імен. Ч. І (А - Ї) / упоряд. Б. Мельничук, Х. Мельничук, Н. Совінська. - Тернопіль : Економічна думка, 1999. - 242 с.; Ч. 2 (К - Л). - 2001. - 270 с..

Таким чином, історіографічний аналіз свідчить про те, що комплексного вивчення історії розвитку історичного краєзнавства в регіоні ще не зроблено. Відповідно, при недостатній науковій літературі, джерельна база дозволяє детальніше проаналізувати історико-краєзнавчий рух на Тернопільщині у середині 40-х років ХХ - на початку ХХІ ст. Джерельну базу дисертаційного дослідження становлять документи й матеріали, які можна розділити на сім груп.

Першу групу джерел складають опубліковані документи державних установ, які охоплюють останні десятиліття і тому ще не відкладені в архівосховищах постійного зберігання. Серед них - документація облвиконкому і облдержадміністрації 2000 р., підпорядкованих їм обласних відділів. Сюди слід віднести збірник документів і матеріалів керівних органів влади, що висвітлює культурне життя західних земель України впродовж 1939-1953 рр. Збірник програм розвитку культури Тернопільщини на період 2000-2010 роки / упоряд. Полисаєва В. Я. - Тернопіль : Тернопільська обласна адміністрація управління культури, 2002. - 86 с.; Культурне життя в Україні. Західні землі. Документи і матеріали. Т. 1 (1939-1953). - К. : Наукова думка, 1995. - 747 с..

До другої групи джерел відносяться неопубліковані матеріали і документи, що утворились в процесі діяльності досліджуваного історико-краєзнавчого руху. Загалом, загальна картина розвитку краєзнавства як в Україні в цілому, так і на Тернопільщині зокрема була б неповною без використання фондів Центрального державного історичного архіву у Києві (ЦДІАУК). Завдяки аналізу документів фонду Р - 4633 (Документи і матеріали з історії міст і сіл Української РСР), можна створити картину перебігу підготовки та написання багатотомної історії населених пунктів України. 75 справ у фонді „Документи відділу історії міст і сіл УРСР Інституту історії Академії наук Української РСР” (Р - 4633. - Оп. 2) розкривають науково-методичне керівництво Відділу історії міст і сіл підготовкою видання „Історія міст і сіл Української РСР”.

Особливий інтерес викликають документальні матеріали фонду обласного архіву „Обласна редакційна колегія з написання тому „Історія міст і сіл Української РСР. Тернопільська область” (Р - 3140), які містять критичні зауваження та рекомендації вчених щодо написання тому і його готовність до друку.

Джерельну базу дисертаційного дослідження становлять різноманітні законодавчі та інші нормативні акти УРСР щодо охорони, збереження, утримання і використання пам'яток архітектури, мистецтва, археології й історії. Вони зберігаються, зокрема, в державних архівах Тернопільської і Волинської областей (ДАТО, ДАВО). У ДАТО вони зосереджені у фондах „Тернопільська обласна організація Товариства охорони пам'ятників історії і культури, м. Тернопіль” (Ф. Р - 3272), „Відділ у справах будівництва та архітектури виконкому Тернопільської обласної ради народних депутатів, м. Тернопіль” (Ф. Р - 1242) та фондах ДАВО, передусім Ф. Р - 3146, Ф. Р - 420.

Постанови органів обласного рівня, протоколи засідань колегіальних органів, інструктивні та методичні листи культурно-освітніх установ, громадських організацій дозволили відтворити загальну панораму своєї діяльності в галузі краєзнавства.

Багато цінної інформації про стан краєзнавчої та культурно-освітньої роботи в області містить фонд Р - 3319 (Відділ культурно-просвітницьких установ виконкому Тернопільської обласної Ради депутатів трудящих, м. Тернопіль).

Матеріали фонду Р - 1952 є надзвичайно цінним джерелом з погляду методики організації краєзнавчого дослідження та наявності краєзнавчого матеріалу в обласній бібліотеці та бібліотеках Тернопільщини. Говорячи про науково-дослідницьку роботу колективу державного архіву області, потрібно відзначити фонд „Державний архів Тернопільської області, м. Тернопіль” (Ф. Р - 222). Об'єктом ретельного аналізу стали документи фонду Р - 3207 (Тернопільський обласний краєзнавчий музей обласного управління культури, м. Тернопіль). Опрацювання зосереджених в ньому матеріалів дало змогу з'ясувати роль обласного музею та районних музеїв у поширенні історико-краєзнавчих знань і збереженні пам'яток історії й культури. Історико-краєзнавчу роботу у вищих навчальних закладах відображають статути, положення, щорічні звіти кафедр, програми щорічних наукових конференцій викладачів та студентів, звіти студентських наукових гуртків, у яких досить широко висвітлена краєзнавча проблематика. Слід виділити матеріали фонду „Тернопільський державний педагогічний інститут, м. Тернопіль” (Ф. Р - 21), „Тернопільський обласний відділ народної освіти” (Ф. Р - 18)”.

Ряд важливих сторін дослідницько-краєзнавчої спадщини окремих учасників краєзнавчого руху на Тернопільщині і досвіду їх роботи розкривають персональні фонди дослідників історії краю, які містяться у ДАТО: „Ельгорт Бума (Борис) Борисович. 1923-1989 рр. Краєзнавець” (Ф. Р - 3428), „Гаврилюк Кіндрат Юхимович (1911 р. н.)” (Ф. Р - 3427) та інші.

Окремий блок джерел становлять матеріали, виявлені й оброблені дисертантом у ході перегляду преси м. Тернополя і області, які мають велике значення стосовно вивчення історико-краєзнавчої діяльності місцевих громадських та державних осередків, установ, окремих дослідницьких завдань. Під час вирішення науково-дослідницьких завдань були використані комплекти обласних та районних газет „Вільне життя”, „Свобода”, „Прапор перемоги”, „Зборівська дзвіниця”.

Ще одну групу джерел становлять фотоальбоми, путівники, буклети, бібліографічні покажчики, статті науковців-краєзнавців в історико-краєзнавчих, літературно-мистецьких часописах, щорічниках, довідкових посібниках серії „Археологические открытия…” (1971, 1972, 1978 ррр. видань тощо) Савич В. П. Раскопки на горе Кулычивка в г. Кременец // Археологическое отк-рытие 1972 г. / Ответственный редактор академик Б. А. Рыбаков. - М. : Наука, 1973. - С. 329-330.; Баран В. Д., Воляник В. К., Козак Д. И. Магомедов Б. В. Памятники Черняховс-кой культуры в Тернопольськой области // Арх. открытия 1972 г. - М. : Наука, 1973. - С. 257-258.; Герета И. П. Работы в Тернопольской области // Археологические открытия 1972. - М. : Наука, 1973. - С. 267.; Герета И. П. Исследования в Тернопольской области // Археололгические отк-рытия 1978 года. - М. : Наука, 1979. - С. 317.; Малеев Ю. Н. Исследования в Тернопольской области // Археологические отк-рытия 1971 года / Ответств. ред. акад. Б. А. Рыбаков. - М. : Наука, 1972 года. - С. 371-373.; Малєєв Ю. М. Охоронні розкопки на Тернопільщині // Археологія. - 1973. - № 12. - С. 102-104.; Сытник А. С. Мустьерская стоянка под. Тернополем // Археологические откры-тия 1977 года. - М. : Наука, 1978. - С. 389.. У сучасній довідковій літературі систематизовані відомості про минувшину та сьогодення Тернопільщини містяться у тритомнику „Тернопільського енциклопедичного словника” (ТЕС) Тернопільський Енциклопедичний Словник / голова редкол. : Г. Яворський (го-лова) [та ін.]. - Тернопіль : ВАТ ТВПК „Збруч”, 2005. - Т. 2 (К-О). - 706, [4] с.; 2004. - Т. 1 (А-Й). - 696, [14] с.; 2008. - Т. 3 (П-Я). - 708, [16] с. , перший том якого побачив світ у 1995 році.

Таким чином, джерельна база дозволяє провести дослідницько-аналітичну роботу на базі документів, що мають різне походження та інформативне наповнення.

У другому розділі „Історико-краєзнавча діяльність державних установ Тернопільщини” здійснено комплексний аналіз історико-краєзнавчої, дослідницько-пошукової роботи державних, культурно-освітніх та навчальних закладів, архівів, бібліотек, музеїв.

З'ясовано, що накопичений музейниками досвід дослідницької діяльності у краї згодився в процесі вивчення історичного краєзнавства. Музеї області у період німецької окупації зазнали непоправних втрат. Поряд з цим упродовж 1940-х років вдалось відновити музейну мережу, яка у 70-80-х роках набула значного розмаху. Спостерігається музейне будівництво на громадських засадах. На 1 січня 1977 року в області уже діяло 95 музеїв і музейних кімнат на громадських засадах. Згідно постанови РМ УРСР від 1 січня 1978 року створено біля 400 громадських музеїв у всіх районах Тернопільщини, кращі з яких отримали статус державних й увійшли як відділи до Тернопільського обласного краєзнавчого музею. До січня 2002 р. в структурі Тернопільського обласного краєзнавчого музею працювали 19 районних музеїв та історико-меморіальний Музей політв'язнів і репресованих, заснований 14 жовтня 1996 року з ініціативи Інституту національного відродження України та Тернопільської обласної спілки політв'язнів і репресованих України. Нині в області функціонують 140 громадських музеїв, з них: 38 історичних, 14 краєзнавчих, 49 етнографічних, 16 меморіальних, 13 літературних, 10 мистецьких. Важливим напрямком їхньої діяльності був опис та каталогування пам'ятників історії та культури. З 90-х років виходять друком „Наукові записки” Тернопільського обласного краєзнавчого музею, „Літопис Борщівщини”, „Денисівський вісник”. Таким чином, діяльність музеїв області спрямована на збереження, наукове опрацювання та популяризацію історії Тернопільщини.

Комплектування і поповнення фондів історико-краєзнавчої літератури, пропаганда видань і публікацій про історію, культуру, природу Тернопільської області були органічною складовою діяльності бібліотек області у повоєнний час. Провідну роль у цій справі відігравала обласна бібліотека, яка у 1945 році влаштувала понад 30 літературно-краєзнавчих виставок, серед яких переважала тематика суспільно-політичної спрямованості і лише незначну частину становили місцеві історико-краєзнавчі матеріали. Однією зі складових краєзнавчої роботи бібліотек у 1970-х роках було видання матеріалів про історичні події. Вийшли друком листівки „Їх іменами названі вулиці міста,” „Серцем на вогонь,” „Безсмертний в пам'яті тернопільчан.” Великий інтерес для широкого загалу читачів представляли щорічні видання „Календаря знаменних і пам'ятних дат по Тернопільській області,” що виходили з 1967 р. У 1980-х рр. набувають поширення нові форми пропаганди краєзнавчої літератури: клуби з краєзнавчої тематики, дні краєзнавства, бібліографічні огляди в періодичній пресі. На початку 90-х років замість застарілої за змістом літератури, яку вилучили, з'явилася значна кількість книг з української історії. Однією із найважливіших функцій відділу краєзнавчої літератури і бібліографії Тернопільської ОУНБ є робота над краєзнавчими бібліографічними посібниками. Керуючись „Положенням про краєзнавчу роботу бібліотек” (1996 р.), названий вище відділ підготував та видав методичні поради для удосконалення ведення „Зведеної краєзнавчої картотеки” (1999 р.). Вийшли друком бібліографічні покажчики „Репресовані письменники Тернопільщини” (2000 р.), „Літературна Тернопільщина” (1992), „Тернопільщина в народознавчих пам'ятках” (1999) та багато інших.

Доведено, що значну роль у розвитку історичного краєзнавства відігравали архівні установи. 1 листопада 1939 року розпочав свою роботу Державний архів Тернопільської області. За роки війни відбулося знищення та вивезення понад 35 архівних фондів, які нараховували 5000 одиниць зберігання. Після звільнення Тернопільщини розпочались заходи зі збирання та впорядкування справ. До кінця року працівники архіву зібрали 45 фондів, серед яких - 11987 кг. розсипу. В області з 38 районних архівів у 20-х була відновлена робота, які зібрали 15559 кг. розсипу і 9600 томів книг. Впровадження в практику державних архівів більш досконалої апаратури та обладнання, використання нових матеріалів зумовили збільшення обсягів робіт з покращення фізичного стану документів. В 1959 р. в архіві почала працювати лабораторія, що здійснювала мікрофільмування та реставрацію цінних документів, розпочалось їхнє картонування, яке набуло поширення у 1961 р. Архівісти Тернопільщини співпрацювали з місцевими науковцями, музейними закладами області та інших регіонів України, готуючи тематичні добірки документів, матеріали, що висвітлювали здебільшого радянський період історії Тернопільщини, а також минувшину старовинних міст області, що істотно збагатило джерельну базу краєзнавчих студій. Основним напрямом роботи держархіву області в 1992 р. стало виконання Указу Президента України про передачу документів Служби безпеки до держархівів, Закону України „Про національний архівний фонд і архівні установи”. У 1992 році проведено розсекречування 33 фондів на 3114 справ. Протягом 1996 року було виконано 11067 запитів від громадян, переселених із Польщі, 245 - тематичних, 40 - генеологічних. Отже, вивчення комплексу архівних документів дозволяє з наукових позицій відтворити реальну історію області.

Оглядаючи післявоєнний краєзнавчий процес на Тернопільщині, неможливо не помітити, що вагоме місце у вивченні історії рідного краю належить середнім і вищим навчальним закладам. Краєзнавчі матеріали використовувались паралельно з відповідними темами курсу вітчизняної історії на уроках, а також у позакласній роботі з історії. У 1964 році у м. Кременці був організований туристично-краєзнавчий Клуб, членами якого були учителі історії, географії, біології тощо. Впродовж 1966 року, з метою збору краєзнавчого матеріалу, Кременецькі школи приєднались до республіканської туристично-краєзнавчої експедиції шкіл країни „Шляхами Великого Жовтня.” Наприкінці 1970-х років створюються загони слідопитів, які ведуть науково-дослідну, пошукову і збиральницьку роботу. Студенти Тернопільського педінституту в 1971-1972 н. р. пройшли шляхами бригади Г. І. Котовського, партизанськими стежками ковпаківців у Прикарпатті, загону Михайлова на Шумщині, партизанського з'єднання двічі Героя Радянського Союзу О. О. Федорова на Поліссі та ін. Лише у 1971-1972 рр. у таких походах взяли участь понад 1760 студентів. Доведено, що, виходячи з реальних обставин тогочасної політичної ситуації, краєзнавча робота була зосереджена на кафедрах марксизму-ленінізму, при яких діяли гуртки історії КПРС, наукового комунізму, марксистсько-ленінської філософії, що й визначило її спрямування. Частиною науково-організаційної діяльності вузів у галузі історичного краєзнавства стало систематичне проведення наукових конференцій, семінарів, зустрічей, які були однією із форм ідейно-виховної роботи, частково сприяли поширенню знань з історико-краєзнавчої тематики. Наприкінці 80-х - на початку 90-х рр. з'явилися нові формування, метою діяльності яких стало відродження національних і духовних традицій. У 1989 р. у середовищі студентів Тернопільського педагогічного інституту виникло товариство „Вертеп,” діяльність якого розгорнулась в культурно-просвітницькому, видавничому, експедиційно-пошуковому напрямах. У центрі розвитку історичного краєзнавства важливого значення набуло розроблене та затверджене Міністерством освіти разом з творчими Спілками Положення про рух учнівської молоді України за збереження і примноження традицій, звичаїв, обрядів народу під назвою „Моя земля-земля моїх батьків”, в рамках якого у 1999 р. відбувся обласний етап історико-географічної експедиції „Сто чудес України”.

У третьому розділі „Роль громадськості в історико-краєзнавчому русі” критично оцінено значення „Історії міст і сіл Української РСР. Тернопільська область” в удосконаленні форм охорони пам'яток історії і культури, здійснено аналіз діяльності пам'яткоохоронних організацій, обласної організації Всеукраїнської спілки краєзнавців у координації зусиль дослідників з популяризації історії Тернопільської області.

Оглядаючи історію підготовки і видання історії міст і сіл Тернопільщини, що ввійшла до 26-томника „Історія міст і сіл Української РСР,” слід відзначити, що дослідницько-пошукова та наукова робота місцевих краєзнавців, наукових співробітників архівів, музеїв, бібліотек, вузів стала поворотним пунктом у розвитку тернопільського краєзнавства, започаткувавши новий напрям вітчизняної історіографії. 12 червня 1962 року було створено обласну редакційну колегію, пізніше почали діяти районні колегії, які здійснювали контроль за діяльністю робочих груп у населених пунктах. Діяльність стала більш результативною і плідною, коли були розроблені „Постанови та методичні вказівки Головної редакційної колегії та листи-рекомендації обласної редколегії з питань організаційної роботи і методики складання характеристик, довідок, нарисів.” Архівісти провели велику роботу з виявлення документів не лише у своїх фондах, а й у фондах інших архівів. У результаті цієї роботи було виявлено 156 фотодокументів до тому, складено біля 17 тис. краєзнавчих карточок, на які виписувалися події радянського періоду. Біля 450 представників авторських груп і членів районних комісій отримали консультації від архівістів в написанні нарисів і довідок.

Наперед знаючи, що „Історія міст і сіл УРСР” носитиме антиукраїнський характер, українська діаспора протиставила їй свої історично-мемуарні збірники, що здебільшого охоплювали територію Галичини і Волині. Видання під егідою зарубіжного Наукового товариства імені Т. Шевченка серії „Український архів” кількох десятків томів історично-мемуарних спогадів і розвідок є однією з найяскравіших сторінок подвижницької діяльності української спільноти. Досвід написання „Історії міст і сіл Української РСР. Тернопільська область” став основою для створення історико-меморіального видання „Книги Пам'яті Тернопільщини” як складової частини „Книги Пам'яті України”, книги „Нескорена Зборівщина” із серії „Реабілітовані історією.”

У післявоєнні роки на хвилі патріотичного піднесення, викликаного перемогою над фашизмом, зросла увага органів державної влади до історико-культурної спадщини малих та середніх міст. 6 грудня 1966 р. на обласній установчій конференції було утворено Тернопільську обласну організацію Українського товариства охорони пам'яток історії і культури. Тернопільські пам'яткоохоронці протягом 1967 р. взяли під державну охорону 58 пам'ятників. На 1980 р. у Тернопільській області нараховувалось 1052 відреставрованих пам'ятники. Акт про державний суверенітет України, проголошений Верховною Радою України, активізував духовне відродження українського народу і одночасно загострив проблеми збереження культури. З метою привернення уваги широких кіл громадськості й органів державної влади до стану пам'яток історії Головна рада Українського товариства охорони пам'яток історії та культури утворила Червону книгу культурної спадщини України. На основі статуту, затвердженого розпорядженням голови Тернопільської обласної ради від 09.10.2000 р., працює Тернопільська обласна інспекція охорони пам'яток історії та культури, яка здійснює контроль за станом збереження і режимом використання пам'яток археології, історії та монументального мистецтва, організовує роботу щодо виявлення нових об'єктів культурної спадщини, проводить інвентаризацію та паспортизацію пам'яток. Охорона історико-архітектурних пам'яток стала наріжним каменем діяльності Національного історико-архітектурного заповідника „Замки Тернопілля” у м. Збараж та Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника.

Спадкоємицею традицій, які були впроваджені у 1925 р. Українським комітетом краєзнавства з дослідження історії населених пунктів краю, становлення системи пам'яткоохоронної роботи, залучення широких кіл громадськості до краєзнавчої роботи стала Всеукраїнська спілка краєзнавців, її обласні, районні та міські організації. Під керівництвом спілчан ведуться археологічні дослідження краю, які очолили знані науковці-краєзнавці: І. Герета, О. Гаврилюк, Б. Строцень, М. Сохацький, В. Олійник. Більше 60 книг розповідають про минуле окремих населених пунктів Тернопілля. Основними сферами діяльності Спілки є науково-дослідницькі експедиції, тематичні виставки, охорона історичних пам'яток, видання історико-краєзнавчих збірників. Утворення обласної організації Всеукраїнської спілки краєзнавців стало логічним завершенням руху громадськості об'єднавчих зусиль краєзнавців Тернопільщини, діяльність яких посідала помітне місце у суспільно-політичному і культурному житті краю. Відновило свою діяльність товариство „Просвіта”, „Молода Просвіта”, утворено Тернопільську організацію історико-просвітницького товариства „Меморіал”, тернопільську філію Української Гельсінської Спілки, Тернопільську обласну спілку політичних в'язнів і репресованих, обласну організацію „Асоціація краєзнавців-енциклопедистів”.

Висновки. В результаті проведеного дослідження автор у висновках наводить головні підсумки роботи та надає рекомендації щодо їх практичного застосування.

З'ясовано, що в літературі відсутній комплексний, системний конкретно-історичний аналіз краєзнавчого руху на Тернопільщині в середині 40-х років ХХ - на початку ХХІ ст. Наукова розробка даного питання розпорошена у багатоманітних виданнях, носить подекуди оглядовий характер. Відсутнє системне бачення процесу з його позитивними і негативними сторонами.