Громадсько-політична діяльність Народного Руху України наприкінці 1980-х – на початку 1990-х років

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Піпаш Володимир

Васильович

Ужгород - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії України Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Офіцинський Роман Андрійович, ДВНЗ «Ужгородський національний університет» МОН України, професор кафедри історії України

Офіційні опоненти:

Доктор історичних наук, доцент Довганич Омелян Дмитрович, науково-редакційний відділ обласної книги "Реабілітовані історією" (м.Ужгород), керівник науково-редакційного відділу;

кандидат історичних наук, доцент Тиский Михайло Григорович, ДВНЗ "Волинський національний університет ім. Лесі Українки" МОН України, доцент кафедри політології

Захист відбудеться «23» жовтня 2009 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 61.051.04 ДВНЗ «Ужгородський національний університет» за адресою: м. Ужгород, пл. Народна, 3. конференцзал економічного факультету.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці ДВНЗ «Ужгородський національний університет» за адресою: м. Ужгород, вул. Капітульна, 6.

Автореферат розісланий “21” вересня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат історичних наук, доцент М. Ю. Токар

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Здобуття державної незалежності Україною стало однією із найважливіших світових подій другої половини ХХ ст. Водночас іноді нав'язується погляд, що це відбулося майже випадково, внаслідок збігу обставин. Опираючись на таке, у деяких колах, особливо в Росії, популяризується версія про тимчасовість існування незалежної України, що через певний час повернеться у лоно Російської держави.

На наш погляд, незалежність України стала закономірним результатом багатовікової національно-визвольної боротьби українського народу. На рубежі 80-х - 90-х рр. ХХ ст. в її авангарді була масова громадсько-політична організація народнофронтівського типу - Народний Рух України. Також саме в результаті діяльності НРУ почалась розбудова України як демократичної, правової та соціальної держави. Тож дослідження історичних коренів, передумов, процесу становлення та діяльності цієї організації, її регіональних структур має підвищений інтерес.

Актуальним є вивчення діяльності Закарпатської крайової організації НРУ (ЗКО НРУ). Адже її вплив на запровадження прогресивних новацій, проходження демократичних змін, започаткування реформ у краї на зламі 1980-х - 1990-х рр. був визначальним. Завдяки їй відбувалося і відродження історичної пам'яті, культури, традицій та духовності українського народу, легалізація греко-католицької церкви тощо. У протистоянні із комуністичною номенклатурою пропагувалася необхідність державної незалежності України.

Діяльність НРУ у Закарпатті мала регіональну специфіку. Так, своєрідним її напрямком була боротьба із політичним русинством та сепаратизмом. Це мало важливе загальнодержавне значення, позаяк на початку 1990-х рр. місцеві сепаратисти діяли особливо активно, загрожуючи збереженню соборності України, а то й дезінтеграцією її як держави.

Головна мета дослідження -- на основі вивчення архівних та опублікованих документів, періодичних видань, здобутків історіографії, дослідити закарпатський аспект і регіональну специфіку діяльності Народного Руху України на етапі його функціонування як масової громадсько-політичної організації народнофронтівського типу.

У цьому контексті автор поставив перед собою завдання:

-- з'ясувати наявність зв'язку між Народним Рухом України та національно-визвольними змаганнями попередніх поколінь українців;

— визначити передумови, причини та охарактеризувати процес утворення в Україні наприкінці 80-х рр. ХХ ст. масової громадсько-політичної організації народнофронтівського типу;

— проаналізувати особливості зародження, становлення та діяльності НРУ в Закарпатті;

— охарактеризувати організаційну структуру, напрямки, методи, засоби діяльності Закарпатської крайової організації НРУ;

— дати оцінку політичним опонентам НРУ та їх діям;

— осмислити результати і наслідки діяльності Закарпатської крайової організації НРУ, її внесок у державотворчий процес;

— проаналізувати причини та охарактеризувати початок трансформації Руху із громадсько-політичної організації у політичну партію.

Об'єктом дослідження є Народний Рух України та його структурна частина -- Закарпатська крайова організація на етапі функціонування НРУ як громадсько-політичної організації народнофронтівського типу. Саме у цей час головним завданням НРУ було здобуття державної незалежності України, її розбудова як демократичної та соборної держави.

Предмет дослідження - історичні корені, причини, умови і процес становлення, напрямки, засоби, методи і результати діяльності Закарпат-ської крайової організації у контексті розвитку Народного Руху України та його трансформації з громадсько-політичної організації у політичну поб'єктивності та історизму. Застосовано також історико-ретроспективний метод та метод аналізу документів. Окрім цього, робота виконана з допо-могою таких наукових методів, як історико-системний, історико-порів-няльний, проблемно-хронологічний та діахронічного аналізу суспільно-полі-тичної реальності, чітко й аргументовано сформульованих академіком І. Ко-вальченком. При характеристиці суспільно-політичних та етнокультурних процесів і явищ використані політологічні та етнологічні дані й факти.

Хронологічні рамки роботи охоплюють кінець 1980-х - початок 1990-х рр., тобто період від зародження Народного Руху України як громадсько-політичної організації до часу його трансформації у політичну партію. Ідея про утворення українського Народного фронту, яким був Рух, виникла в умовах пожвавлення громадського життя та активізації національно-визвольної боротьби у 1988 р., а курс на перетворення його у партію започаткований у лютому -- березні 1992 р.

Досліджуючи історичні корені та передумови зародження НРУ, аналізуючи його зв'язок із національно-визвольними змаганнями попередніх поколінь українців, автор був зумовлений здійснити поза визначеними хронологічними рамками історичний екскурс за їх нижню межу. Також, позаяк процес трансформації НРУ в партію в Закарпатті, у порівнянні із іншими регіонами, дещо затримався, поуважалося доцільним зробити, з метою узагальнення тенденцій, невеликий відступ і за верхню межу хронологічних рамок.

Географічні межі дослідження -- Закарпатська область. Позаяк діяльність Руху в Закарпатті розглядається у контексті нерозривного зв'язку із діяльністю всього Народного Руху України, автор звертається до тих процесів, які відбувалися в Києві, інших регіонах та в Україні загалом.

Наукова новизна. Робота дає можливість заповнити прогалину в історії важливого періоду - часу здобуття та утвердження незалежності України. Дисертантом вперше в сучасній українській історіографії висвітлено як відбувалася боротьба за здобуття незалежності України в межах Закарпатської області, з'ясовано роль у цьому Народного Руху України. Досліджено історичні корені, передумови, мету та причини створення Закарпатської крайової організації НРУ як спадкоємниці національно-виз-вольної боротьби минулих століть. Вивчено як відбувався процес її станов-лення, охарактеризовано напрямки, методи, засоби діяльності, застосовані за-ходи, розкрито внесок у проходження процесів демократизації, державотво-рення та збереження соборності України. Характеристика діяльності Закар-патської крайової організації подається в контексті функціонування НРУ на загальноукраїнському рівні, водночас, проаналізовано, які специфічні риси, зумовлені історико-культурними особливостями краю, вона мала в Закарпатті.

У роботі подано роз'яснення поняття «широка, масова громадсько-політична організація народнофронтівського типу», якою був НРУ наприкінці 80-х - на початку 90-х рр. ХХ ст., проаналізовано причини, через які він взяв курс на трансформування у політичну партію. Висвітлено також теоретичні засади та причини виникнення політичного русинства, проілюстровано його діяльність, спрямовану проти українського державор charrsid861074 Теоретичне і практичне значення. Робота дозволяє системно підійти до розгляду проблеми розпаду СРСР, здобуття незалежності України, проходження демократичних процесів та ролі в цьому Народного Руху України в його закарпатському аспекті.

Отримані результати наукового дослідження можуть бути використані при викладанні нормативних і спеціальних курсів з історії України, історії Закарпаття, політології, міжнародних відносин, етнології у вищих навчальних закладах, а також у лекційно-просвітницькій роботі в системі патріотичного виховання. Робота може стати і в пригоді для активістів партій та громадських організацій сучасної України.

Апробація результатів дослідження. Питання і проблеми, порушені в роботі та її результати, викладалися автором на міжнародній науковій конференції «Українські Карпати: етнос, історія, культура» 26 серпня - 1 вересня 1991 р. в Ужгороді, науковій конференції «Гуцульщина: перспективи її соціально-економічного і духовного розвитку в незалежній Україні» Першого світового конгресу гуцулів 17 - 18 серпня 1993 р. в Івано-Франківську, «круглому столі» «Політичні партії України за рік до пар-ламентських виборів: регіональний вимір» Регіонального філіалу Національ-ного інституту стратегічних досліджень в м. Ужгород (9 - 10 червня 2005 р.), «круглому столі» експертів «Консолідація суспільства і відповідальність еліт в умовах виборчого процесу - 2006 р. в Україні» Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень у м. Ужгород (1 берез- ня 2006 р.), VІІ Всеукраїнській науковій конференції «Народний Рух України: місце в історії та політиці» 28 - 29 травня 2009 р. у м. Одесі.

Основні положення дисертаційного дослідження викладені в одноосібній монографії «Народний рух України як форма національно-визвольної боротьби українців на зламі 80 - 90-х років ХХ століття: закарпатський регіональний аспект», брошурі «Феномен регіонального сепаратизму в Закарпатті. Ідейні джерела, передумови та діяльність», п'яти наукових статтях, вміщених у спеціалізованих наукових збірниках, що мають реєстрацію ВАКУ, а також у матеріалах конференцій, «круглих столів», низці газетних публікацій.

Структура роботи зумовлена метою та завданнями дослідження. Вона складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації без списку використаних джерел складає 186 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтована актуальність теми, визначено мету та завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, сформульовано новизну одержаних результатів, окреслено хронологічні рамки та географічні межі, теоретичне та практичне значення роботи, вказано форму апробації результатів дисертаційного дослідження.

У першому розділі - «Джерельна база та історіографія» проаналізовано джерельну базу роботи, а також охарактеризовано громадсько-політичну діяльність НРУ в його закарпатському аспекті у світлі наукової історіографії.

Основою для написання дослідження послужили архівні матеріали, що зберігаються у Державному архіві Закарпатської області (далі - ДАЗО) в Ужгороді та у Відомчому архіві Закарпатської обласної державної адміністрації (далі - ВАЗОДА), а також опубліковані документи.

Особливо важливе значення мали матеріали фонду № 2635 «За-карпатська крайова (обласна) організація Народного Руху України» ДАЗО, які були залучені автором у науковий обіг із документів, що зберігалися в Закарпатській крайовій, Ужгородській міськрайонній, Рахівській районній організаціях, його власному архіві та передані ним на зберігання у ДАЗО. Фонд складається із 28 справ, що охоплюють 1989 - 1993 рр.

Зокрема унікальними для дослідження є матеріали про засідання у серпні 1989 р. в Ужгороді ініціативної групи зі створення в Закарпатті організації Народного Руху України за перебудову, протоколи установчої конференції Закарпатської крайової, установчих конференцій Ужгородської міськрайонної, Рахівської районної організацій та установчих зборів місцевих осередків НРУ (опис 1, справи 2-5, 9). Тут також містяться списки ініціаторів створення НРУ, списки його перших його членів, виклад дискусій, які відбувалися на засіданнях, конференціях, зборах тощо.

У фонді зберігаються протоколи наступних крайових конференцій Руху, нарад, засідань керівних органів Закарпатської крайової організації НРУ - крайової координаційної ради, проводу, виконкому, управи, прийняті ними та іншими структурами Руху рішення, плани роботи, резолюції, ухвали, а також реєстраційні свідоцтва місцевих організацій, анкети членів НРУ, заяви, маніфести, листівки, які від імені крайової та інших організацій НРУ розповсюджувалися серед населення (опис 1, справи 1, 6-8, 10-28).

Ці документи достатньо яскраво ілюструють діяльність Закарпатської крайової організації НРУ, допомагають визначити її напрямки, засоби і методи. Вони засвідчують боротьбу за розширення суверенітету та незалежність України, із всевладдям Компартії, за демократизацію влади і суспільства, соціальну справедливість, із політичним русинством та сепаратизмом, за вирішення екологічних та інших проблем. Їх аналіз демонструє поступову зміну тактики Руху, наявність тенденції до радикаліза-ції завдань. Від вимог підвищення статусу України в складі СРСР, від «по-вернення до ленінських норм» у національній політиці та підтримки «кращих сил Компартії», Рух переходить до вимог повної державної незалежності України, нищівної критики марксизму-ленінізму та опозиції до КПУ.

Матеріали про діяльність Руху містяться також у фонді Р-2594, який включає документи особистого архіву відомого закарпатського національно-демократичного діяча Миколи Бандусяка (1909 - 2002). Зокрема в описі 1, справа 12 містить його листування із ініціативною групою при Спілці письменників України із створення НРУ у березні 1989 р., матеріали судових справ проти рухівців у 1990 - 1991 рр., протокол засідання етичної комісії Закарпатської крайової організації НРУ, яку в 1992 р. очолював М. Бандусяк.

Опрацьовано фонд П-1 «Закарпатський обком Компартії України» ДАЗО, у низці справ якого є цінні матеріали щодо позиції тогочасних партійних органів до зародження та діяльності неформального руху, демократичних організацій.

Ставлення обкому КПУ до НРУ відображено у протоколах конференцій пленумів, засідань бюро та матеріалах до них (опис 33, справи 4, 10; опис 36, справа 4). У записках ідеологічного та загального відділів відображено інформацію про проведення зборів ініціативної групи зі ство-рення НРУ в Закарпатті, із рекомендаціями спробувати поставити її під конт-роль, «нейтралізовувати деструктивні елементи» (опис 33, справи 59, 63, 74).

У фонді містяться матеріали, у яких дається оцінка мітингам, іншим акціям, які проводив Рух в області в 1989 - 1991 рр., мовиться про заходи, які слід застосовувати райкомам та міськкомам КПУ для поборювання НРУ. Він включає і документи, які засвідчують діяльність національно-визвольного, греко-католицького, правозахисного, екологічного руху, виникнення «пістрялівської проблеми», заснування та діяльність національно-культурних товариств, Товариства карпатських русинів тощо (опис 6, справа 744; опис 34, справа 20; опис 33, справа 76; опис 33, справа 63).

Цікавими є дані про результати соціологічних опитувань закарпатців, стосовно довіри до КПУ та її опонента - НРУ, що проводилися обкомом КПУ в лютому та травні 1991 р., які подані у двох записках відділів обкому КПУ. Тут же є матеріали, що констатують зниження чисельності обласної комуністичної парторганізації (опис 36, справи 28-29).

Промовистим є протокол останнього засідання (розширеного, за участю секретарів райкомів та міськкомів) бюро Закарпатського обкому КПУ, що відбулося 23 серпня 1991 р. На ньому керівники обласної організації КПУ спробували відмежуватися від організаторів ГКЧП, засудити їх дії, а також вели мову про створення передумов для самостійності Компартії України (опис 36, справа 9).

Матеріали, що характеризують діяльність крайової, окремих міських та районних організацій, місцевих осередків та активістів НРУ в області, з погляду міськкомів та райкомів КПУ та Закарпатського обкому ЛКСМУ, тактику дій щодо них, містяться у справах наступних фондів ДАЗО -- № 13 «Ужгородський міськком компартії України»; № 18 «Рахівський райком Компартії України»; № 26 «Хустський райком Компартії України»; № 93 «Закарпатський обласний комітет Ленінської Комуністичної Спілки Молоді України» та № 224 «Мукачівський міськком Компартії України».

Цінним джерелом є справи, що містять протоколи п'яти засідань сьомої позачергової сесії обласної Ради народних депутатів двадцять першого скликання, які зберігаються у фонді № 195 (опис 14) «Закарпатська обласна Рада народних депутатів» ВАЗОДА. Вони засвідчують, що восени 1991 р. у Закарпатті утворилися два антагоністичні табори: національно-демократичний, державницький, сформований Рухом, який виступав за перевибори Рад народних депутатів, з метою їх демократизації та владно-сепаратистський, сформований недавньою компартійною номенклатурою, яка, намагаючись не втратити владу і не допустити проходження демократичних змін, пішла на відверту співпрацю із Товариством карпатських русинів та остаточно зробила, разом із керівниками окремих національно-культурних товариств Закарпаття, ставку на сепаратизм.

Документи достатньо чітко показують протистояння, яке відбувалося між представниками цих таборів у сесійній залі Закарпатської обласної Ради народних депутатів у вересні - жовтні 1991 р. Воно перекинулося на центральну площу Ужгорода, де тривали багатотисячні демонстрації, пікети, голодівка. політичний народнофронтівський закарпатський крайовий

Загалом документи, які зберігаються в Державному архіві Закарпатської області та Відомчому архіві Закарпатської обласної державної адміністрації дають можливість відтворити яскраву картину діяльності НРУ у Закарпатті, визначити його роль в українському державотворенні.

Значний фактичний матеріал, який стосується національно-визвольного руху, міститься у низці збірників документів, додатках монографій, спогадів та пресі. Важливим джерелом, що яскраво засвідчує драматизм боротьби із тоталітаризмом, є література видана закордонним представництвом Української Гельсінської групи (УГГ) та Української Гельсінської спілки (УГС). Особливо це стосується «Українського вісника» та «Інформаційних бюлетенів УГС».

На сьогодні опубліковані стенограми Установчого, Третього та Четвертого з'їздів НРУ, а також зміст виступів доповідачів та ухвали, прийняті на Другому його з'їзді. Ці видання дають можливість охарактеризувати позицію лідерів і членів НРУ із тих чи інших суспільних питань. Стосується це і фонограми ІV сесії Великої Ради НРУ, що відбулася наприкінці березня 1990 р. у закарпатському місті Хуст, видрукуваної «Вісником Руху».

Широко використано матеріали періодичної преси, яка діяльності Народного Руху України у досліджуваний період приділяла достатньо уваги. Видання, що виходили до серпня 1991 р., поділяємо на дві групи: офіційні (засновані партійними, радянськими, комсомольськими та контрольованими ними структурами) та неофіційні (позацензурні, «неформальні»).

Зокрема, первинну інформацію про діяльність НРУ можна отримати із всесоюзних та республіканських газет: «Правда», «Известия», «Радянська Україна», «Правда Украины», «Літературна Україна» тощо. Органи КПУ подають їх заангажовано, однак певним джерелом слугувати можуть. Із республіканських газет, особливо необхідно виділити «Літературну Україну», яка в 1989 - 1990 рр., давала широку інформацію про НРУ та національно-визвольні змагання загалом. Чимало матеріалів, присвячених НРУ публікували «Народна газета» та «За вільну Україну».

Із закарпатських обласних видань, широкий джерельний матеріал про діяльність НРУ в краї, зокрема, про організовані ним мітинги, демонстрації, пікети, конференції, дати та місця їх проведення, категорії учасників і промовців, зміст виступів, а також інформації про діяльність опонентів НРУ, органів влади тощо, можна отримати із газет «Закарпатська правда», «Молодь Закарпаття», «Новини Закарпаття», «Карпатський край». Стосується це і таких відомчих та районних видань, як «Ужгородський університет», хустської «Ленінської правди», ужгородських «Вогнів комуніз-му», «Зорі Рахівщини». Газетами публікувалися рішення, ухвали, заяви, де-кларації НРУ, Компартії, інших організацій, документи органів влади тощо.

Із січня 1990 р. у Закарпатті з'являються «неформальні» газети. Першою із них вийшла «Нова свобода» - вісник Хустської територіальної організації НРУ. Також у 1990 - 1991 рр. виходили: «Будитель» - видання закарпатського студентського земляцтва у Львові, «Карпатська Україна. Незалежне видання Мукачівської територіальної філії Української Гельсінської Спілки», «Карпатська Україна. Інформаційний вісник Руху Закарпаття», «Голос Мараморощини» - видання Рахівської територіальної організації НРУ, «Просвіта» - видання Ужгородського товариства «Просвіта та «Пробудження» - інформаційно-політичне видання Тячівської терито-ріальної організації НРУ. Ці газети є надзвичайно важливим джерелом для вивчення поточної діяльності крайової та місцевих організацій НРУ, засобів пропаганди та агітації, що застосовувалися ними в ідеологічному проти-стоянні із комуністичною владою, сепаратизмом тощо.

Важливу роль у дослідженні зіграли спогади і публіцистика як загальноукраїнських громадсько-політичних діячів - І. Драча, М. Косіва, В. Лінчевського, Л. Лук'яненка, М. Поровського, Л. Танюка, В. Чорновола, так і закарпатських - Й. Баглая, М. Джанди, І. Коцура, В. Піпаша-Косівського, О. Росула.

Після проголошення незалежності України, вітчизняна історіографія здійснила переосмислення процесів національно-визвольного руху україн-ського народу. Особливою величиною масштабів вирізняються дослідження А. Русначенка «Національно-визвольний рух в Україні. Середина 1950-х - початок 1990-х років» (1998), О. Бажана та Ю. Данилюка «Український національний рух. Основні тенденції і етапи розвитку (кінець 50-х - 80-і рр.)» (2000), які довели, що український національно-визвольний рух тривав безперервно впродовж всього післявоєнного періоду, аж до початку 90-х рр. ХХ ст. Діяльність НРУ наприкінці 1980-х - на початку 1990-х рр., дослідники вважають його продовженням.

Таку ж точку зору відображено у працях з історії України Ю. Алек-сєєва, С. Кульчицького та А. Слюсаренка «Україна на зламі історичних епох» (2000), В. Барана «Україна: новітня історія (1945 - 1991 рр.)» (2003), В. Лит-вина, В. Мордвінцева та А. Слюсаренка «Історія України» (2008), а також у політологічних дослідженнях М. Томенка та А. Білоуса.

Вивчення Народного Руху України почалося невдовзі після його появи. Вже на Установчому з'їзді НРУ В. Паніотто провів анкетування його делегатів, з метою з'ясування їх світоглядних позицій. Із 1994 р. в Одеському політехнічному університеті проводяться Всеукраїнські наукові конференції щодо місця НРУ в історії та політиці.

Нині історією Народного Руху України займається ряд науковців. Особливо ґрунтовною є книга О. Гараня «Убити дракона. З історії Руху та нових партій України» (1993). У ній висвітлено зародження та становлення Руху - українського «народного фронту», показано етапи його діяльності та тенденції у зміні тактики і стратегії. Цікавою є «Історія Народного Руху України» (1999) В. Ковтуна, адже написана колишнім політичним оглядачем «Народної газети», письменником, котрий стояв близько до процесу заснування НРУ. Іншою важливою працею є «Народний Рух України. Історія» (1997) Г. Гончарука, яка охоплює події 1989 - 1996 рр.

Різні аспекти діяльності НРУ розглянуті в роботах О. Бойка, В. Цим-балюка, В. Чумаченка, О. Лавриновича. Розробці національної програми НРУ присвячена кандидатська дисертація О. Шеновської. Питань дослідження передумов виникнення, низки аспектів діяльності, а також причин трансформації НРУ у політичну партію торкнувся і В. Чорновіл.

Окрім вивчення історії Руху загалом, розпочалося і дослідження діяльності його регіональних структур. Зокрема, М. Тиский у кандидатській дисертації дослідив діяльність Волинської крайової організації НРУ.

Питання національно-визвольної боротьби в Закарпатті порушено у роботах значного числа науковців. Абсолютною більшістю із них, зокрема, І. Ванатом, М. Вегешом, С. Віднянським, Д. Данилюком, О. Довганичем, М. Мушинкою, М. Тиводаром, П. Ференцом, В. Худаничем переконливо доведено, що її слід розглядати у всеукраїнському контексті. Це дозволяє зробити важливий висновок про спадкоємність української національно-визвольної боротьби у Закарпатті, тобто Народний Рух мав тут, як і в інших регіонах України, глибокі історичні корені.

Визначний вклад у дослідження національно-культурних процесів у Закарпатті та «політичного русинства» здійснили член-кореспондент НАН України О. Мишанич, М. Тиводар, Ю. Балега, П. Чучка, В. Довгей.

Суспільно-політичні процеси, які відбувалися в Закарпатті наприкінці 1980-х - на початку 1990-х рр. вивчалися Р. Офіцинським та М. Заном. Функ-ціонування Закарпатської філії УГС висвітлене О. Оросом і М. Вегешом. Діяльності громадських організацій Закарпаття на рубежі 1980-х - 1990-х рр. присвячена кандидатська дисертація М. Басараба. Один із параграфів її дру-гого розділу торкається деяких аспектів розвитку крайової організації НРУ.

Мають місце епізодичні спроби описати історію місцевих осередків НРУ. Так, О. Чічак це зробив щодо Великобичківського осередку НРУ.

У другому розділі - «Народний Рух України за перебудову як масова громадсько-політична організація» характеризуються передумови, причини появи та організаційна специфіка народнофронтівських громадських об'єднань, одним із яких був НРУ у 1989 - 1992 рр.

Підкреслено, що створення організацій цього типу характерне для тих суспільств, де існує необхідність повалення тоталітарних режимів та, при необхідності, здобуття незалежності. У Народні фронти входить широкий загал людей різних, іноді навіть протилежних ідеологічних уподобань -- від ліберальних комуністів до націоналістів, космополітів-демократів, релігійних діячів тощо. Об'єднавчим чинником є чітке усвідомлення -- перемогти тоталітарну систему можна лише спільно.

Поява українського «народного фронту» -- Народного Руху України за перебудову, як і поява подібних фронтів в інших республіках СРСР, була уможливлена послабленням тоталітаризму і процесами лібералізації, що відбувалися в Радянському Союзі у другій половині 1980-х рр., а передувало їй виникнення великого числа «неформальних» організацій. На базі тих із них, що мали загальносуспільне значення -- від політичних до екологіч- них -- і створювалися Народні фронти.

Досліджено історичні передумови виникнення Народного Руху України. Визначається, що він був спадкоємцем та характерною для кінця 80-х - початку 90-х рр. ХХ ст. формою багатовікових національно-визволь-них змагань українського народу, а безпосереднім попередником був рух «шістдесятників» в обох своїх крилах: дисидентському та поміркованому.

Не було винятком і Закарпаття. Адже ідея етнічної спільності із «братами за Карпатами», прагнення до возз'єднання із ними в одній державі існували тут впродовж віків. Її величним, хоча до певної міри і символічним актом, стало проголошення 15 березня 1939 р. державної незалежності Карпатської України. Національно-визвольний рух існував у краї і в повоєнні часи, чимало закарпатців стали дисидентами.

Тож, коли наприкінці 1980-х років у краї, як і по усій Україні, пожвавився процес суспільно-політичного та національного відродження, тут виникли Товариство української мови, Товариство угорської культури, Товариство ім. О. Митрака, інші неформальні організації. Активізувався греко-католицький, народився екологічний рух, розпочалася боротьба за піднесення статусу української мови. Навесні - влітку 1989 р. у Закарпатті виникають Хустська та Ужгородська ініціативні групи із створення НРУ, 23 вересня 1989 р. була проведена установча конференція Закарпатської крайової організації НРУ за перебудову. На ній було обрано керівні органи, прийнято «Резолюцію» та «Звернення до демократичних сил краю».

Для авторитету НРУ в Закарпатті мало значення те, що у його утворенні взяв участь «цвіт» української інтелігенції області, зокрема пись-менники, науковці, викладачі. Створена крайова організація була яскравим прикладом об'єднання народнофронтівського типу, в яку, при кількісній перевазі прихильників української національно-демократичної ідеї, вступили і прихильники інших ідеологій. Об'єднавчим мотивом, при цьому, було усвідомлення, що для вирішення назрілих суспільно-політичних, соціально-економічних, екологічних, релігійно-духовних, національно-культурних (у т. ч. національних меншин) та інших проблем, необхідні спільні дії.

Підсумовується, що створення Народного Руху України за перебудову, як широкої, із розгалуженими регіональними структурами, масової, громадсько-політичної організації, свідчило, про появу нової форми визвольних змагань - народнофронтівського типу. Надії КПУ на те, що НРУ стане підконтрольною структурою - не виправдалися. Навпаки, по монополії КПУ, як єдиної «керуючої та спрямовуючої сили» було завдано нищівного удару. Широке коло українських патріотів отримали потужну організацію - засіб боротьби за національне визволення, власну державу, демократизацію суспільно-політичного життя та здійснення соціально-економічних реформ.

У третьому розділі «Закарпатська крайова організація НРУ у вересні 1989 -- січні 1991 рр.» характеризується її діяльність між першою та другою конференціями. Висвітлюється процес розбудови структури - створення територіальних (районних, міськрайонних) організацій, осередків, а також обласних громадських, молодіжних та інших організацій, які входили до НРУ. Аргументовано доводиться, що крайовий НРУ виступав акумулятором суспільної думки та генератором прогресивних новацій.

Пістрялівської радіолокаційної станції (РЛС), порушувалися питання забруднень промисловими відходами, надмірної вирубки лісів тощо; просвітницька робота із необхідності підвищення статусу української мови, відродження національної пам'яті, національної символіки; боротьба за демократизацію суспільного життя, здійснення економічних реформ, за соціальну справедливість, проти привілеїв номен-клатури; агітація за підвищення суверенітету України -- аж до повної її неза-лежності та критика політики Компартії і місцевої номенклатури; змагання за легалізацію Греко-католицької церкви, повернення її громадам храмів.

Найбільш специфічним напрямком діяльності закарпатського Руху була боротьба із політичним русинством, сепаратизмом. Тож, у роботі дано детальну характеристику передумов та причин виникнення цього феномену, показано, що політичне русинство було створене обкомом Компартії та управлінням КДБ, за завданням центральних всесоюзних органів, як засіб для поборювання національно-демократичних сил, об'єднаних Народним Рухом України. Адже через організацію сепаратистських течій (створення подібних ініціювалися в Криму, «Новоросії», Придністров'ї, республіках Прибалтики, Абхазії, Південній Осетії тощо), керівництво СРСР намагалося послабити національно-визвольну боротьбу народів. Зацікавленість у русинстві виявляли також певні реваншистські сили інших держав.

Дається характеристика засобів діяльності, які застосовувалися крайовою організацією НРУ. Найголовнішими серед них були два: проведення масових акцій - мітингів, демонстрацій, пікетів, конференцій, інших народних зібрань та випуск і розповсюдження агітаційної друкованої продукції: «неформальних» газет, листівок тощо. Так, у 1990 - 1991 рр. у Закарпатській області виходила низка «неформальних» газет: «Нова свобода», «Благовісник», дві (рухівська та угеесівська) «Карпатські України», «Голос Мараморощини», «Просвіта», «Пробудження».

Підкреслюється, що мітинги були потужною рухівською «зброєю». Лише першому кварталі 1990 р. їх відбулося у різних містах, селищах і селах області понад сорок. Теми, які піднімалися на мітингах були комплексними та відповідали суспільним проблемам. Найважливішими центрами діяльності Руху у Закарпатті стають міста Ужгород, Мукачево, Хуст, Тячів та смт Великий Бичків Рахівського району.

Важливе значення для всеукраїнського Народного Руху, зокрема, для зміни програмних засад та започаткування багатопартійності в Україні, мало проведення 24 - 25 березня 1990 р. у закарпатському м. Хуст ІV сесії Великої Ради НРУ.

Констатується, що на відміну від інших областей Західної України, в Закарпатті на виборах Верховної та місцевих рад весною 1990 р. перемогу здобули представники комуністичної номенклатури. Висуванцям Руху вдалося перемогти лише в окремих округах. Так, народним депутатом України у виборчому окрузі № 176 було обрано Віктора Бедя. Разом із головою асоціації «Закарпатліс» Іваном Герцом та директором Закарпатського НДІ агропромислового виробництва Василем Шепою, обраних під час повторного голосування у виборчих округах № 173 та № 169, у парламенті він увійшов до опозиційної Народної Ради. Інші сім народних депутатів від області увійшли до комуністичної більшості.

На виборах до Закарпатської обласної Ради народних депутатів перемогли близько двадцяти демократично налаштованих кандидатів, при тім, що загальне число її депутатів складало 120 осіб. Орієнтовно половина з цієї двадцятки асоціювала себе із Народним Рухом України та утворила депутатську групу «Демократична платформа». Єдиною місцевою радою у області, у якій демократи отримали більшість (у т. ч. понад десять членів НРУ), стала Ужгородська міська Рада.

У розділі показано, як безпосередньо під впливом діяльності Руху, у Закарпатті було похитнуто основи тоталітарної системи, здійснювалася демократизація суспільного життя, Окремо проаналізовано недоліки та проблеми, зокрема вказано, що в крайовій організації НРУ в 1990 р. почали проявлятися кризові явища, що, передусім, були викликані її народнофронтівським характером, аморфністю та початком утворення всередині НРУ політичних партій.

У четвертому розділі - «Боротьба за незалежність України: закарпатський контекст» досліджується внесок закарпатського Руху у здобуття незалежності України, збереження її соборності.

Проаналізовано суспільно-політичну ситуацію в Закарпатті у цей період, тенденції її розвитку, Дано характеристику рухівській організації, її структурі та керівним органам, пріоритетним напрямкам роботи, висвітлено проведені акції. Показано дії опонентів НРУ - компартійної номенклатури та політичних русинів.

З'ясовано, що боротьба за здобуття незалежності України мала в Закарпатті свою специфіку, спричинену діями сепаратистів, які прагнули перетворити край у автономну республіку, а то і взагалі відірвати його від України. Рівня найбільшого драматизму протистояння між ними та націо-нально-демократичними силами набуло восени 1991 р., під час проходження VІІ позачергової сесії (відбулось п'ять засідань) Закарпатської обласної Ради народних депутатів. Суспільно-політична ситуація у Закарпатті у цей час характеризувалася запеклою боротьбою двох антагоністичних таборів - національно-демократичним, утвореним крайовою організацією НРУ та владно-сепаратистським, утвореним недавньою комуністичною номен-клатурою, спільно із Товариством карпатських русинів.

Перший прагнув добитися перевиборів обласної та інших місцевих рад, інший - зберегти владу та перетворити край на «номенклатурний заповідник». Епіцентром протистояння стали сесійна зала обласної ради та площа Народна у м. Ужгород, де тривали багатоденні велелюдні мітинги, пікети і голодівка.

За результатами протистояння, хоча крайовий Рух і не зміг усунути від влади перелицьовану номенклатуру та забезпечити прихід до керівництва в області нового покоління демократично налаштованих політиків, сепа-ратистські сили Закарпаття зазнали невдачі. Їм не вдалося перетворити Закарпаття у «автономну республіку» чи взагалі відірвати край від України.

Висвітлено активну, самовіддану роботу закарпатських рухівців у рамках загальноукраїнських політичних кампаній НРУ осені 1991 р. - Всеукраїнському референдумі за підтвердження Акту державної незалежності України та виборах Президента України.

У розділі проаналізовано, що наприкінці 1991 р. - на початку 1992 р. НРУ переживав організаційну кризу. Адже після здобуття Україною незалежності зникли умови для існування в Україні громадсько-політичної організації народнофронтівського типу, позаяк її головне завдання було виконане. Криза загрожувала розпадом НРУ, як це сталося із більшістю Народних фронтів в інших країнах.

Однак, на відміну від посткомуністичних держав Центральної Європи та Балтії, висуванці українського «народного фронту» до влади, загалом, не прийшли. В Україні, вона, в основному, залишилася в руках перелицьованої, ще недавно - колоніальної номенклатури, тож не було забезпечено невідворотність здійснення демократичних змін та й, навіть, збереження державної незалежності України

- на початку березня 1992 р., був взятий курс на трансформацію Народного Руху України у політичну партію. Ця партія надалі відіграла значну роль у подальшій розбудові Української держави, відстоюванні незалежності, забезпеченні її розвитку як української національної та демократичної за характером. Процес трансформації був достатньо складним і тривалим. У Закарпатті він, враховуючи місцеві особливості, завершився навесні 1997 р.

У Висновках підсумовуються та обґрунтовуються результати наукового дослідження, відповідно до поставленої мети і завдань.

Роботою доведено, що виникнення масової громадсько-політичної організації - Народного Руху України, структурною частиною якої була Закарпатська крайова організація, об'єктивно відповідало потребам, запитам суспільства, адже було найкращим для умов того часу засобом єднання та діяльності українських патріотів і демократів.

Зроблено висновок, що НРУ у 1989 - 1992 рр. був народно-фронтівською формою багатовікової національно-визвольної боротьби українського народу, характерною у даний період і для інших постсоціа-лістичних країн. У організації цього типу входив широкий загал людей, іноді неоднакових ідеологічних уподобань. Тому вони були недовговічними, позаяк після виконання своїх завдань та зникнення об'єднавчого чинника, припиняли існування, розпадалися, або трансформовувалися у громадські організації. Винятком став НРУ, який перетворився у політичну партію. Обґрунтовано об'єктивність цієї особливості розвитку українського «народного фронту».

Хоча в становленні та діяльності Закарпатської крайової організації НРУ мала місце регіональна специфіка, викликана, передусім, особливос-тями історичного розвитку краю, вона теж була спадкоємницею національно-визвольних змагань попередніх поколінь закарпатських українців. Водночас, це стало яскравим доказом того, що закарпатці є невід'ємною частиною українського народу, тож твердження, що вони складають окремий - «карпаторусинський» народ - не мають підстав.

Визначено п'ять етапів діяльності крайової організації НРУ на зламі 80-х - 90-х рр. ХХ ст., а також головні напрямки та основні засоби ведення роботи.

Вивчення перебігу політичних процесів, які проходили в Закарпатській області на рубежі 80-х - 90-х рр. ХХ ст., дав змогу прийти до висновку про те, що вплив крайової організації НРУ на започаткування впровадження демократичних перетворень був визначальним. У результаті її діяльності відбулося також відродження історичної пам'яті та духовності українського народу, пройшла легалізація греко-католицької конфесії тощо. Значним був її внесок у здобуття незалежності та збереження соборності України. Особливо важливе загальноукраїнське значення мала відсіч, яку завдали національно-демократичні сили області, об'єднані в крайовому НРУ, регіональному сепаратизму, зірвавши його спроби перетворити Закарпаття у «республіку» на кшталт Придністровської Молдавської чи Абхазької. Адже утворення такої на крайньому заході України несло небезпеку для існування молодої держави. Водночас, у роботі констатується, що НРУ не зміг усунути від влади компартійну номенклатуру та забезпечити прихід до керівництва в області нового покоління демократично налаштованих політиків.