Проблеми етнології у науковій періодиці України (кінець ХХ – початок ХХІ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 572.9:050(477)“19-20”

Проблеми етнології у науковій періодиці України (кінець ХХ - початок ХХІ ст.)

Спеціальність 07.00.05 - етнологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Моїсеєнко Єлизавета Валеріївна

Київ 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі етнології та краєзнавства історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

Капелюшний Валерій Петрович,

завідувач кафедри етнології та краєзнавства

історичного факультету

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Коцур Анатолій Петрович,

завідувач кафедри української історії та

етнополітики Київського національного

університету імені Тараса Шевченка

кандидат історичних наук

Стасюк Олеся Олександрівна,

експерт департаменту культурологічних програм

Міжнародного благодійного Фонду «Україна 2000»

Захист відбудеться 12.05. 2009 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.01 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 349).

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці імені М.Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий 11.04. 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук Казакевич Г.М.

етнологічний періодика науковий україна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Вона складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури (52 с., 559 позицій). Загальний обсяг дисертації становить 233 с., із них основного тексту - 180 с.

Вступ. Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі розвитку історичної науки значно зростає значення етнологічних досліджень. Спираючись на досягнення світової науки, українська етнологія сформувалась як сучасна історична субдисципліна. За цей час було утворено або реорганізовано наукові інституції, які здійснюють етнологічні дослідження, видано тисячі наукових праць, вийшли друком десятки спеціалізованих етнологічних часописів та періодичних видань споріднених гуманітарних на соціальних наук. В період розбудови незалежної України з'явилась можливість переосмислити нагромаджені етнографічні здобутки у попередні роки, залучити передові дослідницькі методи світової етнології. На сьогодні можна констатувати факт докорінної зміни проблематики етнологічних публікацій. У процесі становлення української етнології наукова періодика відіграла чи не вирішальну роль. Періодичні видання апріорі спрямовані на оперативне інформування наукової громадськості та всіх зацікавлених про нові відкриття в галузі, вони мають доволі значний читацький загал.

Отже, актуальність дисертації зумовлена: а) відсутністю спеціального комплексного дослідження, у якому б давався аналіз висвітленню етнологічної проблематики на сторінках періодичних видань незалежної України; б) зростанням ролі ЗМІ у суспільстві; в) наявністю потужного пласту практично не проаналізованих етнологічних студій; г) загальним зростанням інтересу до етнології, її основоположних понять та наукового доробку попередників з боку науковців та суспільства в контексті національного відродження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є складовою частиною планів наукових досліджень кафедри етнології та краєзнавства. Обрана тема розроблялася за напрямом наукових досліджень в межах державної бюджетної науково-дослідної теми наукових досліджень історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Історія української державності нової та новітньої доби” (державний реєстраційний номер 06БФ046-01).

Об'єктом дослідження є сукупність наукових та науково-популярних праць українських етнологів та істориків, опублікованих в періодичних наукових та науково-популярних виданнях як етнологічного, так і загальноісторичного спрямування (журналах, вісниках, альманахах, наукових збірниках тощо), а також самі ці видання.

Предметом дослідження є відображення етнологічної проблематики на сторінках вітчизняних періодичних видань та з'ясування стану поширення етнологічних знань в незалежній Україні.

Хронологічні межі дослідження охоплюють 1991 рік - початок ХХІ століття. У цей час в Україні відродилась етнологічна наука, котра включила в себе кращі здобутки світової етнології та традиції української етнографії. За період незалежності виникла велика кількість нових періодичних видань, а колишні видання оновили свою тематику з огляду на реалії часу.

Територіальні межі дослідження охоплюють Україну в сучасних її кордонах. Публікації української діаспори, видані поза межами України, не стали предметом наукового аналізу дисертантки. Натомість, в дисертації проаналізовано публікації іноземних авторів, які побачили світ на сторінках української періодики.

Метою дослідження є встановлення стану та повноти висвітлення актуальних проблем етнології в наукових періодичних виданнях України кінця ХХ - початку ХХІ ст., аналіз проблематики статей з етнології, з'ясування значення періодичних видань для поширення етнологічних знань.

Реалізація зазначеної мети досягається шляхом розв'язання низки конкретних, взаємозумовлених дослідницьких завдань, основними з яких є:

– здійснити комплексний аналіз відображення етнологічної проблематики в науковій періодиці України;

– виокремити етапи та особливості розвитку етнологічної періодики в незалежній Україні, показати їхню залежність від економічної ситуації в державі та рівня інтелектуального розвитку суспільства;

– охарактеризувати та проаналізувати наявні друковані видання, котрі висвітлюють етнологічну тематику, з'ясувати їх популярність, вплив на формування громадської думки та стан наукових досліджень, порівняти якість та ефективність роботи різних ЗМІ;

– дослідити публікаторську діяльність наукових установ, вищих навчальних закладів, інших установ та організацій, систематизувати й класифікувати періодичні видання, що висвітлюють проблеми етнології;

– визначити основні тематичні блоки етнологічних статей, встановити їхню актуальність, відповідність вимогам сучасної науки;

– проаналізувати висвітлення в науковій періодиці України основних питань етнологічної науки, розглянути основні концепції та дискусії, щодо яких точаться дебати в періодиці;

– сформулювати рекомендації щодо перспективних шляхів розвитку періодики етнологічного змісту в Україні, досягнення збільшення популярності таких видань тощо.

Методологічну основу дисертації склали принципи історизму, загальнонаукові методи аналізу і синтезу. Використовувались методи періодизації, класифікації, а також порівняльно-історичний, ретроспективний, проблемно-хронологічний, історико-аналітичний методи, які дозволили здійснити комплексну реконструкцію відображення етнологічної проблематики в наукових журналах України наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст., визначити вплив етнологічних публікацій на розвиток етнологічної науки, окреслити коло наукових проблем, які виносились на сторінки періодики.

Наукова новизна дослідження полягає в постановці та розробці актуальної проблеми, яка до цього часу не була предметом спеціального аналізу. Автором вперше комплексно досліджено ступінь висвітлення етнологічної проблематики в періодичних виданнях України періоду незалежності, з`ясовано стан етнологічної науки в Україні та його відображення на шпальтах наукових видань. У дисертації окреслено коло наукових проблем, визначено пріоритетні напрямки досліджень українських етнологів, вплив етнологічних публікацій в періодиці на наукові дослідження та громадську думку в Україні. В джерелознавчому плані новизна роботи полягає в тому, що в ній вперше зроблено системний аналіз великої кількості періодичних видань, результати якого введено до наукового обігу.

Все це дозволило автору сформулювати узагальнюючі висновки та практичні рекомендації, визначити особливості становлення та розвитку етнологічної періодики в умовах незалежної України.

Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що вони поглиблюють і збагачують наукові знання з етнології. Матеріали дисертації можуть бути використані при підготовці узагальнюючих праць з етнології, історіографії та журналістикознавства, подальшому дослідженні розвитку етнології в незалежній Україні. У навчально-педагогічній роботі одержані результати можна застосувати при підготовці навчальних посібників, лекційних та спеціальних курсів з етнології, історіографії та з історії України.

Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки й матеріали дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на засіданнях кафедри етнології та краєзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також апробовані на міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях, зокрема: Всеукраїнській науковій конференції „Музейна справа та музейна політика в Україні ХХ ст.” (Київ, 2002), Четвертій Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених „Шевченківська весна” (Київ, 2006), П'ятій Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених „Шевченківська весна” (Київ, 2007), V Всеукраїнських щорічних науково-практичних читаннях „Фольклор і література в історичному розвитку та державотворенні України”, присвячених П. Чубинському (Бориспіль, 2007), Шостій Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених „Шевченківська весна” (Київ, 2008), Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених „День науки історичного факультету”, присвяченій 90-річчю Гетьманату Павла Скоропадського (Київ, 2008), Міжнародній науково-теоретичній конференції „Сучасна Україна: альтернативи поступу” (Донецьк, 2008).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено у п'яти наукових статтях, чотири з яких опубліковано у фахових виданнях.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі “Стан наукової розробки та джерела дослідження” проаналізовано стан наукової розробки проблеми та охарактеризовано джерельну базу дисертації.

У підрозділі 1.1 “Історіографія проблеми” за хронологічною ознакою на основі існуючої періодизації розвитку української історіографії проведено аналіз наукового доробку вчених, які досліджували висвітлення етнологічної проблематики в періодиці незалежної України. Встановлено, що історіографія досліджуваної проблеми перебуває в зародковому стані. Монографії та статті, присвячені цій тематиці, відсутні. Це можна пояснити тим, що етнологічній періодиці України лише 17 років. В цьому підрозділі розглянуто публікації, де йдеться про окремі аспекти розвитку етнологічної періодики або відображення на її сторінках окремих проблем етнологічної науки.

Історіографія проблеми представлена такими основними напрямами: 1) статті, присвячені публікаторській діяльності і змісту окремих журналів та рецензій на них; 2) статті, в яких висвітлюється відображення окремих етнологічних проблем в періодиці; 3) історіографічні огляди в наукових статтях; 4) статті про вчених-етнологів - дописувачів періодичних видань (переважно ювілейні) та некрологи; 5) студії з історії наукових установ та навчальних закладів - видавців наукової періодики етнологічного змісту.

До першої групи історіографічних студій, у яких аналізується внесок окремих часописів у дослідження етнологічної періодики в Україні, належать, зокрема статті В. Моргуна, Ю. Фігурного та ін.

Значно більше публікацій складають другу групу - це статті, в яких висвітлюється відображення окремих етнологічних проблем в періодиці. Більшість з них відображають цей аспект лише частково, як правило, в контексті вивчення сучасної історіографії тієї, чи іншої проблеми етнологічної науки. Сюди відносимо публікації Л. Гасиджак , А. Забловського , І. Колодюк , В. Конобродської , О. Ляшенко , М. Парахіної, Т. Полушкіної , В. Сушко та ін.

До третьої групи належать історіографічні огляди в наукових статтях. Зокрема, заслуговує на увагу розлогий історіографічний огляд у статті Г. Скрипник „Етнографічні аспекти творчості Тараса Шевченка”. Розглянувши низку сучасних досліджень, в тому числі й наукових статей, В. Яременка, Г. Грабовича, О. Забужко та ін., авторка відзначила появу останнім часом цілої системи новітніх методів соціальної антропології та культурології у вивченні поставленої проблеми. Наведений історіографічний огляд засвідчив, що при всьому розмаїтті тематики, домінують студії про фольклористичні основи творчості поета, а етнографічні та етнопсихологічні її аспекти розкрито лише частково .

Важливе місце займають також статті про вчених-етнологів, а також студії з історії наукових установ та навчальних закладів, які видають етнологічну періодику. Щоправда, в останніх містяться лише побіжні, проте, винятково важливі згадки з історії становлення того, чи іншого часопису. Перш за все, заслуговує на увагу низка нарисів, присвячених історії кафедри етнології та краєзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка, авторами яких є В. Борисенко, М. Гримич та М. Хоменко .

Підрозділ 1.2 “Джерельна база дослідження” містить аналіз різноманітних за походженням, характером, формою та змістом наукових матеріалів, що ілюструють висвітлення в сучасній українській періодиці етнологічної проблематики. Вони розподілені на такі групи: 1) наукові та науково-популярні журнали та наукові збірники етнологічного змісту або ті, що публікують етнологічні студії; 2) статті етнологів на сторінках української періодики; 3) джерела особового походження (переважно спогади про організаційно-видавничу діяльність журналів або про видатних етнологів - дописувачів етнологічних часописів); 4) вступні статті, передмови до журналів та наукових збірників, а також рецензії на них.

Основним об'єктом дослідження в дисертації виступають наукові та науково-популярні видання (журнали, вісники, альманахи, наукові збірники тощо) як етнологічного, так і загальноісторичного спрямування. До аналізу залучались як фахові наукові видання, затверджені переліками ВАК, так і незалежні часописи, видання наукових товариств, національних громад та культурних об'єднань тощо, які вміщували етнологічні матеріали. Натомість, газетні публікації, як і видання без постійної періодичності виходу (збірники конференцій) в дисертації не розглядались. Поза увагою дисертантки залишились також Інтернет-видання.

Враховуючи специфіку нашого дослідження, зазначимо, що основна група джерел - це вміщені в журналах статті - дослідження актуальних проблем етнологічної науки, що виступають безпосередньо як історіографічні джерела (основне коло джерел дисертації). Сюди відносяться практично всі етнологічні студії, які побачили світ у досліджуваний період. За своїм змістом вони не рівнозначні, тому їх теж варто розподілити на окремі підгрупи: а) узагальнюючі дослідження, у яких аналізуються глобальні питання етнологічної науки, визначаються шляхи її розвитку або розглядаються етнологічні субдисципліни (їх небагато і належать вони відомим етнологам та історикам - фахівцям з багатолітнім досвідом, таким як Г. Скрипник, С. Павлюк, В. Борисенко, В. Балушок, І. Курас, Ю. Левенець, П. Кононенко та ін.); б) статті - дослідження однієї актуальної проблеми етнології; в) статті - дослідження окремих аспектів тієї чи іншої етнологічної проблеми (переважна більшість їх авторів - аспіранти). Наукові статті рельєфно відбивають існуючі особливості розвитку етнології на даному етапі, окреслюють проблемні питання, відображають інтерес науковців до них.

Третю групу джерел становлять матеріали особового походження - спогади про організаційно-видавничу діяльність журналів або про видатних етнологів - дописувачів етнологічних часописів та наукових збірників. Їх вкрай мало. Будучи оповідним джерелом, вони відрізняються від інших більшою суб'єктивністю, зумовленою тим, що вони повніше відбивають індивідуальність автора, його симпатії та антипатії. Зокрема, нами було використано спогади відомого етнолога В. Наулка про роботу журналу „Народна творчість та етнографія”.

Важливу інформацію містять спогади-некрологи, написані безпосередньо після смерті учених, а також привітання з ювілеями. Кількість останніх щороку зростає, і в таких ювілейних публікаціях не завжди подається адекватна оцінка внеску того чи іншого вченого в науку. Некрологи відрізняються більшою виваженістю в оцінках заслуг померлого. Також до цієї групи джерел відносимо й відомості про ювілейні дати журналів.

Ще одну групу джерел складають вступні статті, передмови до журналів та наукових збірників, а також рецензії на них. Вступні статті, передмови, післямови та інформаційні повідомлення містять різноманітну інформацію щодо мети та завдання періодичного видання, його автури, складу редколегії, періодичності виходу в світ, накладу, а також читацької аудиторії, на яку орієнтується часопис. Зокрема, з передмови до журналу „Народна творчість та етнографія” можна з'ясувати його історичну долю. У вступних статтях до журналів „Народознавчі зошити”, „Етнос і культура”, „Українознавство”, „АНТ”, „Єврейський світ” та ін. декларуються світоглядні орієнтири цих видань та їхня орієнтованість на певний склад авторів та читачів. З передмови до журналу „Берегиня” дізнаємося, що часопис прагне репрезентувати „найголовніші напрямки народознавчих студій: звичаї і обряди, вірування і світогляд, мораль та філософію, звичаєве право, народну медицину та кулінарію, традиційні виховні форми, зокрема освітянство, етнічну специфіку нації, ремесла та промисли, житлобудування, громадську діяльність, одяг, вишивку, писанкарство”. Тобто, новостворене видання планувало висвітлювати духовну й матеріальну культуру України, всі сфери народного життя.

Важливим жанром історичної науки є рецензія. Рецензії на періодичні видання подають не лише відомості про зміст опублікованих статей, але й надають досліднику етнологічної періодики загальну оцінку видання. Щоправда, погляд рецензента завжди суб'єктивний. Тому багато рецензій позбавлені глибокого аналізу рецензованого видання і обмежуються загальноприйнятими фразами. Це стосується, звичайно, не всіх рецензій, а поява таких видань як „Критика”, „АНТ” та „Український гуманітарний огляд” відроджують цей жанр.

Важливу інформацію можна одержати також за допомогою Інтернету, поява якого значно полегшує пошук та систематизацію наукових журналів та вміщених у них статей. У написанні дисертації було використано пошукові системи „Google”, „Yandex” та „Rambler”. На жаль, більшість етнологічних журналів ще не мають свого інтернет-сайту. Серед винятків слід відзначити часопис „Українознавство”, який можна переглянути за адресою http://www.ualogos.kiev.ua. З деякими журналами можна ознайомитися на сайтах організацій та установ, що їх видають. Нерідко вони містять лише зміст журналу.

Другий розділ “Розвиток етнологічної періодики в Україні: загальна характеристика” складається з двох підрозділів, у яких проаналізовано стан сучасної етнологічної періодики: історія виходу, світоглядні засади і склад редколегій, періодичність виходу, рубрикація. Всі часописи, що публікують етнологічні студії, розподілено на дві великі групи: 1) наукові фахові видання (журнали та наукові збірники, що видаються науково-дослідними установами та вищими навчальними закладами); 2) науково-популярні незалежні журнали (друковані органи, засновниками яких виступають громадські організації, приватні особи, редколегії тощо і майбутнє яких залежать від конкурентної боротьби на медійному ринку). В період розбудови незалежної України з'явилась можливість переосмислити нагромаджені етнографічні здобутки у попередні періоди, залучити передові дослідницькі методи світової етнології. На сьогодні можна констатувати факт докорінної зміни проблематики журналів, які були засновані в роки існування СРСР.

У підрозділі 2.1 “Наукові фахові видання” висвітлюється історія становлення та розвитку наукової періодики етнологічного змісту в незалежній Україні. Констатується, що на початку 1990-х рр., коли внаслідок трансформації суспільного ладу економіку України вразила системна криза, більшість журналів ледве виживала, бракувало коштів, паперу. Чи не кожне число могло стати останнім. Допомога надходила від приватних підприємств, що лише ставали на ноги, а також із закордонних джерел. Спочатку це були організації української діаспори, зокрема Фонд катедр українознавства Гарвардського університету. Наприкінці ХХ ст. в Україні з'явилась можливість видавати часописи за рахунок закордонних грантів, пропонованих такими організаціями, як Міжнародний фонд „Відродження”, Американський демократичний інститут тощо. На жаль, український бізнес не поспішав фінансувати наукові проекти, внаслідок чого найкращі кадри нерідко були змушені працювати на користь чужих країн.

Серед рекомендованих ВАК України до публікації результатів дисертаційних досліджень лише 1 журнал („Народознавчі зошити”) і 5 наукових збірників („Етнічна історія народів Європи”, „Українська керамологія” „Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології”, „Матеріали до української етнології”, „Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии”) присвячені виключно етнології або засвідчують цю проблематику в назві. Етнологічна проблематика займає помітне місце на сторінках періодичних видань загальноісторичного спрямування і присутня майже у всіх журналах та наукових збірниках, рекомендованих переліками ВАК для друку результатів дисертаційних досліджень, за винятком незначної кількості вузькоспеціалізованих часописів.

У підрозділі 2.2 “Науково-популярні незалежні журнали” розглянуто етнологічний доробок зазначеної категорії періодичних видань. Видавцями цих часописів, крім навчально-наукових установ, стають громадські організації, міністерства і відомства, національно-культурні об'єднання, приватні особи тощо. На відміну від фахових видань, які завжди впевнені у своєму майбутньому (адже фінансуються з бюджету наукової установи/навчального закладу і часто отримують кошти від авторів публікацій) пройшли жорстке горнило боротьби за виживання на медіа-ринку, саме виживання на якому свідчить про певний рівень видання. Ці журнали дуже залежні від свого читача-передплатника. Останнім часом їхня кількість зростає, паралельно із зростанням добробуту населення та його культурних вимог.

Серед незалежних періодичних видань, які висвітлюють на своїх сторінках етнологічну проблематику, помітне місце займають „АНТ”, „Берегиня”, „Критика”, „Народознавство”, „Родовід” та ін. Великий пласт етнологічного матеріалу містять видання національних меншин. Важливе місце в житті національних громад України займає альманах „Етноси України”, який складається з кілької серій: „Єврейський світ”, „Тюркський світ”, „Корея в Україні”, „Державна етнополітика, освіта та культура”. Вони прагнуть поєднати публіцистичний стиль викладу з академічною ґрунтовністю дослідницьких студій. До складу їхніх редакційних рад та редколегій часто входять відомі вчені: етнографи, історики, культурологи. Також у підрозділі розглянуто етнологічні студії на сторінках часописів, які видають національно-культурні товариства національних меншин України.

Третій розділ “Сучасні проблеми етнологічної науки на сторінках періодики незалежної України” присвячено проблемам, що постали перед українською етнологією після того, як Україна виборола незалежність. Він складається із трьох підрозділів.

У першому - “Етнополітика України у висвітленні періодики” розглянуто дослідження української етнополітології у вітчизняній періодиці, вказано на її інтегративну роль в галузі історичних і етнополітичних знань, в дослідженні провідних тенденцій і закономірностей, теоретичних засад і практичного втілення етнонаціональної політики Української держави. Важливість етнополітичних студій зумовлена також тим, що вони опрацьовують наукові основи і узагальнюють досвід розв'язання етнонаціональних конфліктів, виробляють рекомендації, спрямовані на їх уникнення та попередження, а також на гармонізацію міжнаціональних відносин. Дослідження етнополітики як історичної субдисципліни, її історії, сучасного стану в світі та розвитку в Україні, що здійснено у низці публікацій, проаналізовано в публікаціях О. Антонюка та В. Онищука. Висвітлення української етнонаціональної політики на сторінках періодичних видань незалежної України подано в підрозділі в контексті історичної ретроспективи.

У підрозділі 3.2 “Національні меншини та етнічні конфлікти” аналізується відображення цих важливих складників етнологічної науки в українській періодиці. Встановлено, що за останні 20 років тема захисту національних меншин набула особливого статусу в міжнародному праві після кривавих міжетнічних конфліктів на території колишньої Югославії, в СРСР: в Нагірному Карабасі, Ферганській долині, Абхазії, Південній Осетії, у Придністров'ї. Попри певні зусилля з їх врегулювання, ці конфлікти було лише заморожено, а справжнього примирення не відбулось. З огляду на це зросла кількість публікацій, присвячених цій проблематиці. Проте українські дослідники переважно зосереджують увагу на вітчизняній тематиці.

В підрозділі привернуто увагу до дискусії про поліетнічність України. Так, у низці публікацій на початку ХХІ ст. В. Борисенко стверджує, що поліетнічність України - це політизований міф. Дослідниця переконана, що Україна - моноетнічна держава, а теза про понад сто народів, що проживають на її території, є вигадкою, адже чисельність багатьох з цих народів не досягає навіть ста осіб. Щоправда, значна кількість науковців обстоює поліетнічність України. Зокрема, такої думки дотримується В. Наулко. Більшість з них розглядають український народ як єдиний корінний, а всі інші (в тому числі росіяни, кримські татари в Криму, угорці Закарпаття та румуни Буковини) - як національні меншини. Деякі дослідники, зокрема В. Котигоренко, вказують на наявність чисельної верстви „бікультуралів”, котрі відносять себе одночасно і до російської, і до української спільнот. На думку О. Майбороди, перспектива формування української поліетнічної і полікультурної нації, об'єднаної загальним громадянством, багато в чому визначатиметься динамікою подолання міжетнічних бар'єрів, зокрема, збереженням та інтенсивністю тенденції до зростання міжетнічних шлюбів.

У підрозділі 3.3 “Питання етнодемографії, етногеографії, етнопсихології, етнопедагогіки та етнолінгвістики” висвітлено відображення в українській періодиці студій з етнологічних субдисциплін, які лише нещодавно з'явилися в Україні. Було встановлено, що студії в цих галузях набувають все більшої популярності. Щоправда, присутні вони на сторінках наукових журналів лише епізодично (за винятком спеціалізованих видань, зокрема наукового збірника „Етнолінгвістичні студії”), а на сторінках науково-популярних видань майже відсутні. Однією з етнологічних субдисциплін є і етноетика, серед багатьох аспектів якої в періодиці досліджується ставлення суспільства до літніх людей, громадян похилого віку, інвалідів, жінок, матерів, дітей, молоді, що є важливим індикатором зрілості суспільства, соціальної відповідальності, моральної розвиненості, прихильності до гуманістичних цінностей. У багатьох публікаціях висвітлюються предмет і мета дослідження вказаних субдисциплін, дається їх визначення, аналізуються найважливіші аспекти. Однак, етнологічні субдисципліни в Україні перебувають лише на етапі свого становлення.

Четвертий розділ “Традиційна народознавча проблематика у висвітленні періодики незалежної України” присвячений висвітленню питань, дослідження яких має давню традицію в українській етнології. Він складається з трьох підрозділів.

Підрозділ 4.1 “Питання етногенезу українського народу” містить аналіз однієї з найважливіших, але разом з тим і однієї з найбільш дискусійних проблем нашої історії. Єдиного підходу до етногенезу українців не вироблено. Стосовно цього питання існує багато суперечливих концепцій, оскільки етнічну приналежність археологічних культур першої половини І тис. н. е. і більш ранніх, без типологічної прив'язки їх до етнічно визначених культур раннього середньовіччя, неможливо було визначити.

Проблема етногенезу українського народу залишається однією з найпопулярніших етнологічних тем на сторінках наукової періодики. Попри наявність чималого пласту спекуляцій довкола цієї теми, з`ясування, хто ж зі східнослов`янських народів є насправді „старшим братом”, окреслилося дві основні концепції, які, залежно від вірогідного часу формування українського народу, можемо назвати ранньосередньовічною та пізньосередньовічною. Специфіка цієї теми дає змогу проводити дослідження на міждисциплінарному рівні, залучаючи археологів, етнологів, лінгвістів.

Особливу увагу приділено висвітленню в етнологічній періодиці питання про „давньоруську народність”. Розглянуто погляди провідних українських учених - фахівців у галузі етногенезу (В. Баран, Л. Залізняк, Д. Козак, О. Моця, В. Наулко, В. Ричка, Р. Терпиловський, П. Толочко), а результати їх досліджень співставлено з висновками зарубіжних вчених з Росії, Білорусі, української діаспори.

Предметом наукового аналізу в підрозділі 4.2 “Матеріальна і духовна культура населення України” стало висвітлення в українській періодиці таких аспектів матеріальної та духовної культури населення України: побут; ремесла та промисли; фольклор; народне мистецтво; народний одяг; народна обрядовість; народне харчування; народне лікування тощо. Дослідження матеріальної та духовної культури населення України, попри появу нових дослідницьких проблем, залишається одним з провідних напрямів етнологічної науки. Ці дослідження активно публікуються на шпальтах періодики. Останнім часом вказані аспекти аналізуються на основі нового методичного інструментарію. Наголошується, що важливий матеріал для наукових публікацій надають матеріали польових досліджень, здійснених експедиціями фахівців провідних етнологічних осередків України.

У підрозділі 4.3 “Джерелознавство, історіографія та методологія етнології” розглянуто вклад української періодики у справу введення в науковий обіг нових етнологічних джерел, а також зазначено, що автори багатьох публікацій з огляду на світову тенденцію до зростання ваги історіографічних студій частіше приділяють увагу історіографії та методології етнологічної науки. Зокрема, багато розвідок присвячено визначним етнологам: В. Гнатюку, К. Грушевській, З. Кузелі, М. Мушинці, М. Сумцову, П. Чубинському та ін. В умовах незалежності України опубліковано низку статей про етнографічну спадщину видатних вітчизняних науковців та громадсько-політичних діячів, зокрема про Т.Шевченка, А. Кримського, І.Франка, Б. Грінченка, І.Дзюбу, В. Кравченка, В.Наулка та ін.

Наголошується, що часто біографічні розвідки на сторінках періодики повертають незаслужено забуті імена етнографів. Зокрема, цей процес пов'язаний із поверненням з небуття невинних жертв сталінського „Великого терору” або фахівців, чиї дослідження не вписувалися в модель тоталітарної історіографії. Нерідко наукові видання публікують матеріали про подвижників етнологічного руху - краєзнавців, які чимало зробили для вивчення окремої місцевості. Повернення в науковий вжиток наукових доробків маловідомих дослідників залишається одним з провідних завдань сучасної історичної науки, і наукова періодика вже зробила дуже багато для цього.

В підсумках до четвертого розділу зазначається, що народознавчі та етнографічні дослідження, попри наявність потужного пласту нових дослідницьких тем залишились серед першочергових завдань нової українського етнології і знаходять постійне відображення на сторінках періодики. Попри значну політизованість теми, проблематика етногенезу українського народу в цілому досліджена, сформувались дві найреальніші концепції (ранньо- та пізньосереденьовічна). Але для певной частини суспільства бажання „продовжити” життя свого народу до часів Трипілля є предметом історичної гордості. В цьому, мабуть, полягає одне із завдань науковців - переконувати громадськість, що стародавність не є предметом гордості (наприклад, США - одна з наймолодших націй світу), а Україна може пишатися багатьма здобутками.

Однією з найпопулярніших складових етнології залишається вивчення народознавства: традиційного народного матеріального і духовного світу. На шпальтах періодичних видань значну частку публікацій присвячено українській народній обрядовості (святковій і родинній), народному побуту тощо. У деяких дослідженнях висвітлюється матеріальна та духовна культура народів, що мешкають в Україні (особливо кримських татар). Вивчення культури інших народів проводиться лише фрагментарно через відсутність в Україні дослідницьких установ. Важливу роль в етнологічних студіях відіграють публікації джерел (матеріалів польових експедицій, невідомих або маловідомих студій етнологів минулого), а також методологічні розробки, адже науковий інструментарій в Україні все ще залишається чи не найголовнішою хибою гуманітарних наук. Наявність історіографічних статей свідчить про те, що вітчизняна етнологія вже має значний пласт дослідницької літератури, який потребує впорядкування та систематизації.

У висновках викладено підсумки роботи і актуалізовані проблеми подальших досліджень. Аналіз висвітлення в українській періодиці кінця ХХ - початку ХХІ ст. етнологічної проблематики, проведений відповідно до поставленої мети і завдань, дозволив сформулювати такі узагальнюючі положення дисертаційної роботи, які виносяться на захист:

- Обрана тема недостатньо досліджена попередниками, її історіографічне осмислення лише розпочинається, проте наявна джерельна база дозволила дисертантці провести комплексне дослідження цієї багатогранної проблеми.

- В розвитку етнологічної періодики в незалежній Україні спостерігаються два етапи: 1) 1990-ті рр., коли системна економічна криза підточувала видавничу справу і, відповідно, більшість наукових видань ледве виживали, а деякі навіть припинили своє існування; 2) початок ХХІ ст., коли Україна поступово входить в добу сталого розвитку.

- Часописи та наукові збірники, на сторінках яких публікуються етнологічні дослідження, можна розподілити на дві групи: 1) Наукові журнали та збірники статей, засновані науковими установами або вищими навчальними закладами та внесені до переліків ВАК України як рекомендовані для друку в них результатів дисертаційних досліджень. Найвідоміші з них: „Народна творчість та етнографія”, „Етнічна історія народів Європи”, „Народознавчі зошити”, „Матеріали до української етнології”, „Етнос і культура” та ін.; 2) Незалежні науково-популярні видання, засновники яких (переважно приватні особи або малі підприємства) мають на меті подавати результати наукових студій в популярному викладі. Попри їх „неакадемічність”, нерідко вони стають більш популярними, аніж перша група видань. До того ж, до редколегій незалежних журналів нерідко входять відомі науковці-етнологи. Серед них можна виділити журнали „АНТ”, „Родовід”, „Берегиня”, „Неопалима купина”, „Етноси України” тощо.

- В Україні створено достатню кількість наукових фахових етнологічних (та загальноісторичних, які друкують етнологічні студії) видань для оприлюднення результатів досліджень. Вони функціонують як в спеціалізованих наукових установах (Інститут мистецтвознавства, фольклористики і етнології ім. М. Рильського НАН України, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, Науково-дослідний інститут українознавства Міністерства освіти і науки України), так і у вищих навчальних закладах, територіально охоплюють майже всі регіони України. Ці видання, переважно, спрямовані на вузьке коло читачів - вчених-етнологів та етнологів-аматорів, що зумовлює їхній обмежений наклад. Вони суттєво відрізняються за змістом та структурою рубрик, тематикою, складом авторів тощо. Поряд зі статтями провідних науковців фахові наукові журнали широко надають свої шпальти початківцям та аспірантам. Наукові фахові видання, за певними винятками, сьогодні існують поза законами ринку медійного простору. Поруч з ними свою нішу займають науково-популярні незалежні журнали, котрі, попри обмеженість інтересу до етнології серед населення, мають свого читача. На відміну від фахових видань, майже всі з них пройшли жорстке горнило боротьби за виживання на медіа-ринку, а саме виживання на якому свідчить про високу якість видання. Наявність таких видань як „Етноси України”, „АНТ”, „Родовід”, „Берегиня” значно збагачують палітру етнологічної та народознавчої періодики. До складу їхніх редколегій часто входять вчені-етнологи. До того ж, на сторінки цих журналів потрапляють лише справді якісні дослідження, які здатні привернути увагу читача. Вони відрізняються високою якістю оформлення, ілюстрацій, коректури тощо. Щоправда, орієнтованість на широкий загал сприяє ненауковому підходу до багатьох проблем, спрощенню термінології, гонитві за сенсаціями, політичній заангажованості.

Вважаємо за необхідне констатувати й певні негативні явища у видавничому процесі, що стосується етнологічної проблематики. Багато журналів дублює тематику провідних етнологічних періодичних видань, тобто в них часто висвітлюються, хай і по-різному, одні й ті самі явища, події і факти. Певна кількість авторів друкується ледь не у всіх часописах. Оскільки гонорарів сьогодні практично не платять, і ніхто не гарантує авторові вчасний вихід його статті, одні й ті ж тексти нерідко віддають у різні редакції, і вони виходять у різних журналах без суттєвих відмінностей. Нерідко журнали передруковують тексти з інших видань, не посилаючись на першоджерело. За винятком журналів „АНТ” та „Критика”, публікується недостатньо рецензій (або ж вони носять формалістичний характер), що свідчить про недостатній обмін інформацією, ідеями та конструктивною критикою в середовищі фахівців.

- Помітне пожвавлення і активізація етнологічних студій в Україні в умовах незалежності пов`язані з новими тенденціями в соціально-економічному та культурному житті. Новий етап державотворення зумовив потребу осмислення не лише вітчизняної, але й етнічної історії, культури, особливостей побуту та звичаїв місцевого населення. Тематичні блоки етнологічних публікацій ввібрали в себе весь спектр багатогранної етнологічної проблематики, причому не лише української, але й зарубіжної. Їх актуальність безперечна, адже вивчення етнічної історії українців, враховуючи здобутки і досягнення українознавства, як комплексної системи наукових знань про Україну, українців і світове українство в просторі і часі, впливає не лише на процес національного державотворення, а й на формування української політичної нації та сучасного демократичного громадянського суспільства.

- Серед пріоритетних напрямків, основних проблем етнологічної науки в українській періодиці домінують як нові проблеми, з якими зіткнулася відновлена етнологічна наука, так і традиційна народознавча проблематика. Нова проблематика, що постала перед етнологічною наукою в час її незалежного, безцензурного розвитку, широко висвітлювалась в періодиці. Це й не дивно, адже з`явились умови для оперативного ознайомлення з результатами нових розвідок наукової громадськості, обміну думками, дискусій тощо. Багато з опублікованих розвідок стали основою для дисертацій і монографій. Важливе місце в структурі етнологічної науки посідає етнополітологія. В галузі вивчення української етнополітики зроблено вже чимало. Значну роль в цьому відіграє концентрація провідних фахівців у профільних науково-дослідних установах, передусім в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. За 17 років українська етнополітологія пройшла час свого становлення і сьогодні відповідає світовим вимогам. Її проблеми широко висвітлюються на сторінках як спеціальних, так і науково-популярних видань.

Ще одним важливим напрямком етнологічних публікацій є проблеми національних меншин та етноконфліктології. Вивчення національних меншин в українській періодиці, як правило, зводиться до етнографічного опису побуту та звичаїв або ж зачіпає окремі важкі сторінки історії (голод, депортації). Більшість українських вчених наголошують, що в Україні створено всі умови для розвитку духовної культури представників неукраїнського народу. Проте лише деякі з них сором'язливо додають, що матеріальні умови життя репатріантів, як і решти населення України, залишають бажати кращого, тобто можуть послужити причиною детонації міжнаціональної ворожнечі. Щодо питань етноконфліктології, то вона лише починає розвиватися в Україні і, вочевидь, результати досліджень відстають від потреб часу. До того ж, відсутні серйозні науково-дослідницькі інституції, які б розробляли ці проблеми. За дослідження цих проблем, як правило, беруться молоді дослідники (серед них чимало студентів), студії яких часто зводяться до інформаційного викладу матеріалу і не розвиваються у кандидатські дисертації. Все більшої популярності набувають студії в галузі етнодемографії, етногеографії, етнопсихології, етнопедагогіки, етнолінгвістики та інших етнологічних субдисципліни. Щоправда, присутні вони на сторінках журналів лише епізодично.

Однією з найпопулярніших етнологічних тем на шпальтах наукової періодики залишається проблема етногенезу українського народу. Попри наявність чималого пласту спекуляцій довкола цієї теми, окреслилося дві основні концепції, які, залежно від вірогідного часу формування українського народу, можемо назвати ранньо- та пізньосередньовічною. Специфіка цієї теми дає змогу проводити дослідження на міждисциплінарному рівні, залучаючи археологів, лінгвістів, етнологів.

Дослідження матеріальної та духовної культури населення України, попри появу нових дослідницьких проблем, залишається одним з провідних напрямів етнологічної науки і активно публікуються на сторінках періодики. Серед народознавчих проблем, що порушують автори статей, народний побут; традиційне житло; ремесла та промисли; фольклор; народне мистецтво; народний одяг; народна обрядовість; народне харчування; народна медицина тощо. Останнім часом багато з них аналізуються на основі нового методичного інструментарію. Важливий матеріал для наукових публікацій надають матеріали польових досліджень.

- Оскільки наше дослідження не повністю вичерпує багатогранну проблему, вважаємо за доцільне висловити деякі пропозиції стосовно подальшої її розробки. По-перше, одержані нами результати можуть послужити основою для укладання бібліографічного покажчика статей етнологічного спрямування, які побачили світ в Україні, розпочинаючи з 1991 р. По-друге, вивчення проблеми доцільно поглибити в регіональному розрізі, адже досліднику зазвичай буває важко проаналізувати та синтезувати велику кількість періодичних видань, частина з яких взагалі відсутня в центральних бібліотеках України. По-третє, вважаємо за необхідне в умовах розвитку інформаційних технологій та переходу розвиненого світу до інформаційного суспільства висловити побажання редколегіям періодичних видань активніше презентувати свої видання в Інтернеті, що значно полегшило б доступ дослідникам до матеріалів, які викликають їхнє зацікавлення. По-четверте, наявний пласт публікацій дозволяє продовжувати дослідження висвітлення окремих питань етнології в українській періодиці означеного періоду як самостійні наукові теми (перш за все, це стосується питань етногенезу українського народу та етнополітики України). По-п'яте, на наш погляд, розвиток української періодики та зростання її популярності відбуватиметься продуктивніше за умов ретельнішого відбору матеріалів до публікацій, зростання фахового рівня дослідників, посилення організаційно-видавничої роботи редакційних колегій. Перспективи подальшого дослідження проблеми пов'язані, перш за все, із приходом нового покоління науковців, вихованих в незалежній Українській державі.

Публікації, які відображають основні положення дисертації:

1. Моїсеєнко Є. Журнал „Ант”: проблематика, характер та науковий рівень публікацій / Єлизавета Моїсеєнко // Етнічна історія народів Європи. - Вип. 23. - 2007. - С. 89-92.

2. Моїсеєнко Є. Часопис „Народознавчі зошити” та його внесок у розвиток сучасної етнології / Єлизавета Моїсеєнко // Етнічна історія народів Європи. - Вип. 24. - 2008. - С. 93-96.

3. Моїсеєнко Є.В. Висвітлення етнологічної проблематики на сторінках „Історичного журналу” / Моїсеєнко Є.В. // Вісник Академії праці та соціальних відносин Федерації профспілок України. - №4. - 2008. - С. 60-64.

4. Моїсеєнко Є. Проблеми етнології в сучасній науковій періодиці / Єлизавета Моїсеєнко // Етнічна історія народів Європи. - Вип. 27. - 2008. - С. 110-115.

ПУБЛІКАЦІЇ, ЩО ДОДАТКОВО ВІДОБРАЖАЮТЬ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

1. Моїсеєнко Є. Проблеми художніх музеїв у київській науково-мистецькій періодиці на межі тисячоліть / Єлизавета Моїсеєнко // Музейна справа та музейна політика в Україні ХХ ст.: збірник наукових праць за ред. д-ра мист. М. Селівачова. - Київ. - 2004. - С. 75-80.

2. Моїсеєнко Є. Роль української етнокраєзнавчої періодики на сучасному етапі / Єлизавета Моїсеєнко // Шевченківська весна: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих учених, присвяченої 90-річчю Української революції 1917-1920 рр. - Вип. V: У 3-х част. - Ч.1. Історія / За заг. проф. В.Ф. Колесника. - К., 2007. - С. 243.

3. Моїсеєнко Є.В. Висвітлення етнологічної проблематики на сторінках журналу «Народознавчі зошити» / Моїсеєнко Є.В. // Сучасна Україна: альтернативи поступу: Матеріали Міжнародної науково-теоретичної конференції, 23-24 травня 2008 р. / ред. кол. О.О. Шубін [та ін.]. - Донецьк ДонНУЕТ, 2008. - С. 123-125.

АНОТАЦІЇ

Моїсеєнко Є. В. Проблеми етнології у науковій періодиці України (кінець ХХ - початок ХХІ ст.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.05. - Етнологія. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2009.

У дисертації здійснено комплексний аналіз висвітлення етнологічної проблематики на шпальтах періодичних видань незалежної України. На основі аналізу широкого кола джерел розкрито вплив історичних обставин на розвиток етнологічної періодики. Розглянуто висвітлення в науковій періодиці України основних проблем етнологічної науки, основні концепції та дискусії, щодо яких точаться дебати в періодиці. Проаналізовано наявні друковані видання, котрі висвітлюють етнологічну тематику, стан наукових досліджень, порівняно якість та ефективність роботи різних часописів. Окреслено тематику перспективних досліджень висвітлення проблем етнології на сторінках наукових та науково-популярних журналів.

Ключові слова: етнологія, періодичне видання, журнал, етногенез, етнополітика, національні меншини, етнічний конфлікт.

Моисеенко Е. В. Проблемы этнологии в научной периодике Украины (конец ХХ - начало ХХІ ст.) - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.05 - Этнология. Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2009.

В диссертации осуществлен комплексный анализ освещения этнологической проблематики на страницах периодических изданий независимой Украины. На основе анализа историографии проблемы, широкого круга источников, впервые в украинской этнологии проанализирована этнологическая проблематика в периодике Украины, рассмотрено состояние этнологической науки в Украине и его отображение на страницах научных изданий. Впервые произведен системный анализ большого количества периодических изданий, результаты которого введены в научный оборот.

Опираясь на периодизацию украинской истории, обоснована авторская периодизация проблемы - выделено два основных периода развития этнологической периодики.

Определены приоритетные направления исследований украинских этнологов. Проанализированы статьи этнологического содержания в научных и научно-популярных журналах Украины.

Освещены исследования украинской этнополитологии в отечественной периодике, показана ее интегративная роль в области исторических и этнологических знаний, в исследовании ведущих тенденций и закономерностей этнонациональной политики Украинского государства. Проанализированы работы украинских этнологов, посвященные вопросам жизнедеятельности национальних меньшинств. Отмечено, что изучение этой проблемы в украинской периодике, как правило, ограничивается этнографическим описанием обычаев и быта народов, проживающих в Украине.

Проанализирована степень освещения украинской периодикой вопросов новых этнологических субдисциплин: этноконфликтологии, этнодемографии, этногеографии, этнопсихологии, этнопедагогики, этнолингвистики, этноэтики и др. Отмечено, что исследования межнациональных конфликтов в Украине находятся в эмбриональном состоянии из-за отсутствия научно-исследовательских центров. Констатировано, что появлению вышеуказанных публикаций способствовали обретение Украиной независимости, отказ от «единственно верного» формационного подхода к истории, что дало возможность обогатить украинскую науку результатами исследований ведущих западных этнологов и антропологов.

Вместе с этим, много внимания уделено освещению украинской периодикой традиционной народоведческой (этнографической) проблематики. При анализе разных мнений по поводу этногенеза украинского народа особое внимание было уделено проблеме так называемой «древнерусской народности». Были рассмотрены концепции ведущих украинских ученых - специалистов в области этногенеза, а результаты их исследований сопоставлены с работами их зарубежных коллег из России, Беларуси, украинской диаспоры. Проанализированы основные тенденции в отображении научной и научно-популярной периодикой вопросов материальной и духовной культуры украинского народа и народов, населяющих Украину: народный быт, ремесла и промыслы, фольклор, народное искусство, народная одежда, народная еда, народная медицина и др. Подчеркнуто важное место в этнологической периодике документальных публикаций. Проанализированы также статьи, посвященные историографии и методологии этнологической науки.

Показаны недостаточно изученные вопросы освещения этнологической проблематике в периодических изданиях независимой Украины, высказаны рекомендации к последующим исследованиям этой проблемы.

Ключевые слова: этнология, периодическое издание, журнал, этногенез, этнополитика, национальные меньшинства, этнический конфликт.

Moiseenko E. V. - The problem of ethnology in scientific periodic of Ukraine (late XX - early XXI centuries). - Manuscript.