Галицьке Підгір’я в громадсько-політичній та науковій діяльності Івана Франка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Галицьке Підгір'я в громадсько-політичній та науковій діяльності Івана Франка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Однією з особливостей розвитку української історичної науки на зламі ХХ - ХХІ ст. є підвищення уваги до проблематики, в якій аналізується генеза історичної думки, процес збагачення історичних знань, внесок провідних учених у вивчення тієї чи іншої проблеми. До таких видатних постатей належить і Іван Франко, творча спадщина якого справила значний вплив на формування історичної свідомості різних поколінь та верств українського суспільства.

Актуальним є дослідження громадсько-політичної і наукової діяльності вчених - вихідців із Галицького Підгір'я. Саме вони у другій третині ХІХ ст. знаходилися біля витоків галицького краєзнавства. При цьому варто врахувати, що історико-краєзнавчі зацікавлення супроводжували (якщо й не випереджували) процес формування наукової історіографії в ХІХ ст. Важливим у згаданому контексті є врахування ролі у них Івана Франка, оскільки упродовж свого життя він активно займався не лише громадською, а й політичною та науковою роботою на згаданих теренах, у процесі якої активно вивчав історію, етнографію та фольклор регіону. Суспільно-політична діяльність Івана Франка на Галицькому Підгір`ї посідає значне місце у загальних націотворчих процесах усієї Галичини, тому що його праці проповідували вихід зі злиднів та самоутвердження українського народу.

Результатом громадсько-політичної та наукової діяльності вченого і публіциста стало чимало історико-краєзнавчих та етнографічно-фольклорних праць, а також статей і розвідок. У них Іван Франко намагається виокремити проблемні питання минулого рідної землі, дати оцінку конкретним історичним явищам і фактам, а також подіям сучасного життя. Дослідникові належить кілька сотень публікацій, присвячених Галицькому Підгір'ю, зокрема, етнографічних та фольклорних праць, літературних, мовних, публіцистичних та спеціальних історичних досліджень. Погляди вченого на історичний процес, минуле і сучасне власного народу не втрачають своєї актуальності і натепер.

Важливість вивчення громадсько-політичної та наукової діяльності І. Франка на теренах краю зумовлюється, на нашу думку, двома найважливішими чинниками: історіографічним (потреба визначення ролі і внеску вченого у розвиток досліджень з історії Галицького Підгір'я в українській історичній науці) та джерелознавчим (уведення до наукового обігу комплексу джерел франкознавства).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі давньої історії України та спеціальних історичних дисциплін Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка і є складовою частиною кафедральної теми «Пізньосередньовічна та ранньомодерна історія Дрогобицько-Самбірського Підгір'я (ХІ - XІХ ст.)» (державний реєстраційний №0109U004083).

Мета дослідження полягає в аналізі громадсько-політичної та наукової діяльності І. Франка на теренах Галицького Підгір'я, його внеску у вивчення історії рідного краю в суспільно-політичному та культурно-просвітницькому аспекті.

Для досягнення мети, з використанням широкої джерельної бази, частина якої вперше вводиться до наукового обігу, необхідно вирішити такі основні завдання:

- визначити рівень наукової розробки теми в історіографії та проаналізувати джерельну базу дослідження;

- простежити особливості громадсько-політичної діяльності та історико-краєзнавчих праць І. Франка, присвячених історії Дрогобиччини, а саме Нагуєвичів, Дрогобича, Борислава та інших населених пунктів;

- проаналізувати діяльність ученого на теренах Самбірщини, Старосамбірщини, Турківщини, а також визначити його внесок у розвиток історичного краєзнавства, фольклористики та етнографії краю;

- охарактеризувати громадську діяльність та зв'язки вченого із провідними особистостями Стрийсько-Сколівського Підгір'я та розглянути історико-краєзнавчі і етнографічно-фольклорні праці Івана Франка, присвячені історії Стрийщини та Сколівщини;

- розкрити суть суспільно-політичної діяльності І. Франка на теренах Галицького Підгір`я та її вплив на формування національних процесів у Галичині.

Об'єктом дисертаційного дослідження виступає багатогранна творча (евристично-наукова, археографічна й публіцистична) спадщина Івана Франка про Галицьке Підгір'я в контексті суспільно-політичних та націотворчих процесів у Галичині.

Предметом дослідження є становлення і розвиток історико-краєзнавчих та етнографічних поглядів Івана Франка, а також його наукова й громадсько-політична діяльність на теренах Галицького Підгір'я.

Хронологічні рамки дослідження. У роботі застосовано хронологічну схему, яка охоплює часові межі громадсько-політичної та наукової діяльності І. Франка на теренах Галицького Підгір'я (період з останньої третини XIX ст. до 1916 року). За точку відліку беремо дитячі та юнацькі роки І. Франка, початок яких припадає на навчання в Дрогобичі, де він починає займатися громадською та дослідницькою роботою і пише перші праці історико-краєзнавчого характеру. У цей час відбувається формування світогляду та наукових інтересів І. Франка. Верхня межа - 1916 р. (рік смерті).

Термінологія. У роботі для окреслення географічних меж досліджуваної території вжито термін «Галицьке Підгір `я» який запровадив до наукового ужитку Іван Франко. Надалі дослідники вживали і згаданий термін так і синонімічні поняття: «Бойківське Підгір `я», «Дрогобицько-Самбірське Підгір `я», «Підгір `я», «Прикарпаття», «Підгір `я Карпат», «Підкарпаття» тощо. З огляду на існуючу термінологічно-географічну розмаїтість щодо досліджуваної території, прикметним є вживання терміну «Галицьке Підгір `я» часів Івана Франка. Зазначимо також, що географічні межі окресленого поняття не збігаються з територією широко вживаного в сучасній науці поняття «Бойківщина» (зокрема, давно відомо, що Дрогобич та його рівнинні околиці не входили до складу Бойківщини).

Географічні межі дослідження обіймають території Галицького Підгір'я, які включають Дрогобицький, Самбірський, Староміський (Старосамбірський), Турчанський (Турківський) і Стрийський повіти (адміністративний поділ відповідає часу існування Австро-Угорської імперії). Мова йде про конкретну територію, межі якої, в основному, збігаються з теренами Перемишльського князівства періоду Київської Русі та Перемишльської землі Руського воєводства часів Речі Посполитої. У підавстрійській Галичині, історію якої найбільше досліджував І. Франко, окреслена територія входила в межі відповідних повітів державного адміністративного поділу. За сучасним районуванням сюди входять Дрогобицький, Самбірський, Старосамбірський, Турківський, частково Мостиський, Стрийський і Сколівський райони Львівської області, значна частина Долинського району Івано-Франківської області та прикордонна смуга Підкарпатського воєводства Республіки Польща.

Теоретико-методологічні засади дослідження базуються на основі принципів історизму й об'єктивності, що дало змогу проаналізувати умови виникнення і розвитку подій, усвідомити причинно-наслідкові зв'язки. Застосовано загальнонаукові методи: абстрагування, логічний і системно-структурний; спеціально-історичні методи: історико-порівняльний та історико-типологічний, а також проблемно-хронологічний спосіб викладу матеріалу.

Провідними в роботі стали методи реконструкції і моделювання. Важливе місце в дослідженні належить реконструкції громадсько-політичної та наукової діяльності вченого на теренах Галицького Підгір'я і його історико-краєзнавчих та етнографічно-фольклорних досліджень з минулого краю, більшість із яких конкретно не окреслювалася, а випливала (разом із літературними, історичними, політичними ідеями) з цілісного тексту авторських міркувань.

У процесі роботи важливу роль відіграв біографічний принцип, що передбачає дослідження історичних явищ та процесів крізь призму життя та творчості окремих помітних представників епохи. Персоналістичний або біографічний підхід традиційно пріоритетний, оскільки його застосування є особливо плідним у студіях, спроектованих на царину історії ідей і, зокрема, вивчення громадсько-політичної діяльності та дослідницької спадщини І. Франка.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що залучено до наукового обігу призабуті, маловідомі джерела та матеріали з громадсько-політичної та наукової діяльності І. Франка, що дало змогу верифікувати формування його поглядів на вивчення минулого Галицького Підгір'я. Комплексно узагальнено доробок вітчизняної та зарубіжної історіографії, що уможливило ретельно розглянути діяльність ученого на теренах рідного краю. На підставі аналізу джерел більш глибоко, ніж раніше, простежено особливості зародження й розвитку історико-краєзнавчих та етнографічно-фольклорних поглядів Івана Франка на історію окремих регіонів Галицького Підгір'я (Дрогобиччини, Самбірщини, Старосамбірщни, Турківщини, Стрийщини та Сколівщини).

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані для написання спеціальних робіт з франкознавства; при створенні навчальних та навчально-методичних посібників з історії України, при підготовці спеціальних та нормативних курсів у вищих навчальних закладах; проаналізований фактичний матеріал і зроблені на його підставі теоретичні узагальнення можуть бути залучені до подальших наукових досліджень з обраної тематики.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації обговорювались на Міжнародній науковій конференції «Архіви та краєзнавство: шляхи інтеграції» (Київ-Трускавець-Дрогобич, 16-19 квітня 2003 р.); VII-мій Дрогобицькій Міжнародній науковій історико-краєзнавчій конференції «Дрогобицько-Самбірське підгір'я крізь призму століть» (м. Дрогобич, 24-25 вересня 2004 р.); Міжнародному симпозіумі до 150-річчя від дня народження Івана Франка і 50-річчя надання його імені Дрогобицькому державному педагогічному університету (м. Дрогобич, 21-22 жовтня 2005 р.); Міжнародному науковому конгресу: «Іван Франко: дух, наука, думка, воля» (до 150-річчя від дня народження), (м. Львів, 27 вересня - 1 жовтня 2006 р.); VIII-ій Дрогобицькій Міжнародній науковій історико-краєзнавчій конференції «Дрогобицько-Самбірське Підгір `я крізь призму століть» (м. Дрогобич, 12-13 жовтня 2006 р.); Міжнародній конференції «Fasciculi musei regionalis Brzozoviensis» (м. Бжозув, Республіка Польща, 7-10 травня 2007 р.); ХІХ-ій науковій сесії Наукового товариства ім. Шевченка. (м. Львів, 28 лютого - 29 березня 2008 р., Дрогобицький осередок НТШ, м. Дрогобич, 21 березня); щорічних підсумкових конференціях викладачів та студентів історичного факультету Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка 2004-2008 рр.

Публікації. Основні результати дослідження викладені в 2-ох наукових виданнях та 10 статтях, із них 6 - у фахових виданнях ВАК України, 1 - за кордоном.

Структура дисертації зумовлена метою, завданням та характером дослідження. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (806 позицій). Загальний обсяг дисертаційного дослідження - 242 с. Основна частина - 168 с.

Основний зміст дисертації

громадський франко краєзнавство етнографія

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт та предмет наукового пошуку, хронологічні й географічні межі, сформульовано мету і завдання, окреслено наукову новизну і практичне значення роботи, її зв'язок із науковими програмами, подано відомості про апробацію результатів дослідження та структуру дисертації.

У першому розділі - «Історіографія та джерельна база» проаналізовано стан наукової розробки проблеми та джерельну базу дослідження.

У першому підрозділі - «Стан наукової розробки проблеми» з'ясовано стан вивчення проблеми. Певні напрацювання франкознавців у нашому напрямі реалізовано у понад ста окремих працях, які умовно можна поділити на ряд тем-періодів. Це, зокрема, галицька дорадянська (до 1939 р.), радянська (міжвоєнний та післявоєнний періоди), пострадянська, зарубіжна історіографії.

Ще за життя І. Франка, у 1898 р. з'явилася перша бібліографія творів письменника, укладена М. Павликом, котрий описав їх за хронологічним принципом, охопивши період 1874-1898 рр., до деяких із них подано пояснення й коментарі. Про Івана Франка як людину, письменника і вченого писали також його сучасники Р. Заклинський, А. Крушельницький, С. Смаль-Стоцький, К. Студинський та інші. Значний науковий інтерес становить праця українського етнографа кінця XIX ст. Ф. Вовка «Студії з української етнографії і антропології», де вміщена певна інформація про І. Франка як дослідника історії та краєзнавства не лише Галицького Підгір'я, а й усього Прикарпаття.

Вже після смерті І. Я. Франка його спадщина з історії та краєзнавства привернула увагу значно більшого кола дослідників. У 1926 р. виходить науковий двомісячник «Україна», матеріали якого присвячені десятиліттю з дня смерті І. Я. Франка. Досить цікавими й ґрунтовними є праці Д. Багалія, К. Студинського, М. Возняка, де висвітлено історико-краєзнавчі, етнографічно-фольклорні та політичні зацікавлення І. Франка на теренах Галицького Підгір'я. Зокрема, М. Возняк проаналізував передвиборчу діяльність І. Франка на теренах Самбірщини та Старосамбірщини 1895-1898 рр., звертаючи увагу на арешти вченого та його творчість цього періоду. У 1932 р. побачила світ стаття О. Назарука «Світогляд Івана І. Франка», де, крім дослідження світоглядних позицій ученого, показано його внесок у вивчення минулого рідного народу. Цього ж року з'явилася праця О. Панасюк «До творчої методи І. Франка в повістях робітничої тематики». У ній проаналізовано використання вченим краєзнавчого матеріалу під час написання творів на соціальну тематику, зокрема бориславського циклу.

Найбільше франкознавчої літератури з'явилося в науковому світі після Другої світової війни (період так званого радянського повоєнного франкознавства). Розпочалися дослідження окремих аспектів життя і наукової діяльності вченого. Серед них виділимо роботу О. Дея, де вперше акцентовано увагу на фольклорному матеріалі, зібраному І. Франком у ході наукових досліджень. У 1952 р. О. Мороз та О. Дей в окремій статті проаналізували праці вченого, в тому числі на історико-краєзнавчу тематику, з вивчення історії Галицького Підгір'я. 1955 р. побачила світ книга О. Дея «Іван Франко і народна творчість», у якій позитивно оцінено використання І. Франком фольклору при вивченні окремих періодів історії України, зокрема й історії Галицького Підгір'я.

Вищезгадані дослідження містять багатий фактичний матеріал і здебільшого висвітлюють історико-краєзнавчі та етнографічно-фольклорні знахідки І. Франка не лише з історії Галицького Підгір'я, а й усього Прикарпаття. Однак, з огляду на панування комуністичної ідеології, ці праці мусили бути підігнані під її догми, які не дозволяли розкрити тему до глибинних моментів, висвітлити її всебічно, незаангажовано.

В 50-80-ті рр. ХХ ст. активізується вивчення етнографічної діяльності І. Франка та його етнографічно-публіцистичнх студій, які були присвячені побуту селян та робітників Галицького Підгір'я. Так М. Ломова дослідила та проаналізувала етнографічні та публіцистичні статті І. Франка, його рецензії на праці українських, польських, чеських та інших етнографів, листування І. Франка з відомими громадськими діячами того часу, архівні матеріали, а також окремі його художні твори.

Характеризуючи цей блок історіографії проблеми, варто наголосити, що тут бачимо тенденційне тлумачення Франкового захоплення соціалізмом і, навпаки, замовчування поглядів ученого на значення будівництва Української держави. Крім того, неповно висвітлені особливості його пошукової, історико-краєзнавчої та етнографічно-фольклорної діяльності на теренах Галицького Підгір'я. В основному франкознавство 50-80-х рр. ХХ ст. зосереджене на вивченні формування політичного світогляду та уподобань вченого, особливостей його творчого методу.

Значного розвитку франкознавство набуло з проголошенням незалежності України, що засвідчила поява багатьох науково-конкретних нетенденційних досліджень, де І. Франко постає в новому світлі. В цьому контексті виокремимо науково-популярні нариси дослідника Бойківщини Г. Дем'яна, де простежено історико-краєзнавчу, етнографічно-фольклорну та політично-пропагандистську діяльність Івана Франка на теренах Стрийщини, Сколівщини, Самбірщини, Старосамбірщини та Турківщини, охарактеризовано взаємовідносини його з просвітянами краю.

У 2006 р. відзначалася 150-та річниця від дня народження Івана Франка, яка стала поштовхом для багатьох франкознавців пролити світло на маловивчені періоди з Франкового життя: його стосунки з селянами і робітниками Дрогобиччини та Самбірщини, бачення І. Франком селянського та робітничого поступу, розбіжностей між селом та містом, прямих контактів І. Франка з робітничо-селянським прошарком населення окресленої території.

У працях Я. Грицака проаналізовано історико-краєзнавчі, етнографічно-фольклорні, політичні, соціально-економічні аспекти дослідницької роботи Івана Франка на теренах Галицького Підгір'я. У роботі «Пророк у своїй вітчизні» вчений розглядає Франкове життя на тлі малих спільнот: його сім`ї, рідного села, товаришів у навчанні, редакцій газет і журналів, нелегальних гуртків, де він вів свою пропаганду. Також дослідник аналізує вплив Дрогобича, Борислава та Дрогобиччини на формування історико-краєзнавчих, етнографічно-фольклорних, політичних, соціально-економічних поглядів І. Франка.

Варто згадати також численні праці Р. Горака та Я. Гнатіва, присвячені різним періодам життя та творчості Івана Франка, в яких висвітлено контраверсійні аспекти досліджуваної нами теми, зокрема його діяльність та контакти із провідними діячами на теренах Дрогобиччини, Самбірщини, Старосамбірщини, Турківщини, Стрийщини та Сколівщини.

Серед сучасних дослідників етнографічної діяльності І. Франка слід відзначити В. Сокола, котрий зібрав та упорядкував народні пісні з батьківщини Івана Франка. Автор використав пісні, які записував І. Франко у своєму і сусідніх селах.

На сторінках «Дрогобицького краєзнавчого збірника» чимало статей та розвідок присвячено громадсько-політичній та науковій діяльності І. Франка на теренах Східної Галичини, а саме Галицького Підгір'я. Серед них праці Я. Ольхового, М. Кріля, І. Смутка, П. Сіреджука, Ю. Стецика, С. Білої, В. Тельвака, Б. Янишина, В. Макарського та ін. У них висвітлено окремі історико-краєзнавчі аспекти Франкових досліджень на Галицькому Підгір'ї, простежено його участь у виборчих процесах до австрійського сейму, розкрито погляди вченого на діяльність окремих суспільних інституцій, представлено І. Франка як фахівця в галузі ономастики.

Відзначимо також, що в період 90-х р. ХХ - початку ХХІ ст. з'являється багато науково-публіцистичних та газетних статей (С. Безродного, Я. Серкіза, В. Гіщинського), в яких розкриваються деякі аспекти досліджуваної проблеми.

Значна кількість франкознавчих студій належить дослідникам з діаспори. В 50-х рр. ХХ ст. саме за кордоном побачили світ праці В. Дорошенка, Л. Луціва, Г. Лужницького. У них прямо чи опосередковано порушено проблеми історико-краєзнавчої та етнографічно-фольклорної діяльності Івана Франка на теренах Підгір'я Карпат. О. Воропай проаналізував Франкові дослідження життя, культури й побуту селян і робітників галицького Підгір'я, торкаючись його етнографічної та фольклорної діяльності. Проте його праці переважно висвітлюють окремі аспекти пошукової роботи дослідника за етнографічним і фольклорним матеріалом на теренах Дрогобича, Борислава та інших регіонів.

Отже, українська наука має певні здобутки у дослідженні спадщини І. Франка, яка присвячена Галицькому Підгір'ю, однак недостатньо проаналізовано її з джерельно-критичної точки зору, що зумовило вибір даної теми.

У другому підрозділі - «Джерельна база дослідження», враховуючи сучасні герменевтичні підходи та методику системно-структурного аналізу, виділено три визначальні джерельні комплекси дослідження: 1) реальний (конкретний) текст ученого, який включає авторські твори, що характеризують І. Франка як дослідника історії та краєзнавця; 2) «великий текст» - уся сукупність пам'яток, що вийшли з-під пера дослідника; 3) «історико-культурний контекст» - обсяг матеріалів, що характеризують епоху та умови наукової діяльності письменника. Такий поділ видається нам правомірним, оскільки дозволяє охопити весь комплекс необхідних для дослідження джерел. Особливо виправданою є така класифікація при вивченні історико-краєзнавчої та етнографічно-фольклорної спадщини Івана Франка з історії Галицького Підгір'я.

Перший комплекс джерел - найважливіший, він розпадається на кілька видів: наукові праці узагальнюючого характеру, некрологи, ювілейні статті, реферати та доповіді на вічах.

Довгий час, практично до початку 90-х рр. XX ст., історико-краєзнавчі та етнографічно-фольклорні дослідження І. Франка вивчалися на підставі його загальних історичних, краєзнавчих, етнографічних та фольклорних творів, лише під кутом догм панівної марксистсько-ленінської ідеології. Сучасні активні архівні пошуки значно розширили коло джерельної бази франкознавства, спричинили більш глибоке та масштабне тлумачення його дослідницької спадщини з історії Галицького Підгір'я.

Для розуміння формування дослідницьких навиків І. Франка неоціненне значення мають його праці гімназійних та студентських років, а також зібрані ним у той період прислів'я, приказки, легенди, анекдоти, пісні та інше. Водночас, серед значної кількості документів ученого трапляються практично не відомі дотепер твори, в тому числі ті, що належали його юнацькому перу.

Слід зупинитись ще на одному виді джерел - рецензіях та критичних матеріалах. Очевидне недооцінювання цієї групи, на нашу думку, послаблює доказовість та аргументованість концептуальних гіпотез про історико-краєзнавчу та етнографічно-фольклорну спадщину І. Франка з історії Галицького Підгір`я. Адже саме тут лаконічно розглядаються різноманітні теоретичні проблеми історичного дослідження.

Особливу цінність серед джерел другого комплексу складають так звані «художні» джерела франкознавства. Це - поезія, художня проза, белетристика. Аналіз пам'яток художньої прози дозволяє краще зрозуміти світоглядні засади дослідницької діяльності Івана Франка, особливості його душевного стану, ціннісні та етичні орієнтації. Значущість цих документальних матеріалів особливо зростає при дослідженні формування світогляду вченого в молоді роки, оскільки це практично єдині джерела для того часу.

Про громадсько-політичну діяльність, наукові, світоглядні та дослідницькі позиції Івана Франка щодо історії Галицького Підгір'я свідчить його публіцистика, опублікована на сторінках періодичних видань («Дзвін», «Діло», «Етнографічний збірник», «Житє і слово. Вісник літератури, історії і фольклору», «Житє і слово. Вісник літератури, політики і науки», «Записки НТШ», «Зоря», «Киевская Старина», «Етнографічний збірник», «Молот», «Народ», «Світ», «Товариш», «Українське слово», «Хлібороб», «Die Zeit», «Kurjer Lwowski», «Praca», «Prawda»). Особливістю публіцистичного стилю І. Франка є критичність, толерантність, ідеологічна загостреність.

Важливу роль в розширенні джерельної бази франкознавства відіграла публікація мемуарів І. Франка. У спогадах вченого відображено гімназійний період його життя. Слід звернути увагу і на згадки сучасників дослідника (К. Бандрівський, Т. Грушкевич, М. Коріневич, І. Підгорецький).

Найчисленнішим видом другого комплексу джерел є епістолярна спадщина Івана Франка - унікальне історичне першоджерело для реконструкції і дослідження тогочасної доби та простеження його історико-краєзнавчої, етнографічно-фольклорної дослідницької діяльності на теренах Східної Галичини. Окрім листів самого І. Франка, вагоме місце в джерельній базі посідають листи до нього. Лише з теренів Галицького Підгір'я до І. Франка писало близько сотні осіб, зокрема збереглося близько 50-ти листів адресованих І. Франку з Дрогобича від різних адресатів.

Третій комплекс джерел дозволяє об'єднати в межах однієї системної джерельної сукупності документи архівних фондів ряду установ. Так, у Центральному державному історичному архіві України у Львові знаходимо матеріал про соціально-економічний стан Галицького намісництва часу І. Франка, стосунки ученого з М. Рошкевичем із Лолина Стрийського повіту; розвиток Галицько-Карпатських нафтових товариств, що дає змогу зробити порівняльну характеристику із даними, які фіксує І. Франко у наукових працях, присвячених Дрогобицько-Бориславському нафтовому комплексу, про поліційний нагляд за громадською та політичною діяльністю письменника на теренах Галицького Підгір'я.

У Державному архіві Львівської області представлені документи дирекції поліції та Дрогобицького повітового суду, а також про склад Академічного гуртка та прихильників української літератури, науки і мистецтва у Львові, де окремими сюжетами простежується громадсько-політична та дослідницька діяльність І. Франка на теренах Дрогобиччини та навколишніх регіонів.

Досить цінним є фонд №3, який знаходиться у відділі рукописних фондів та текстології Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України. Тут досить повно представлено науково-дослідницьку та епістолярну спадщину І. Франка. Нами використані листи І Франка до Т. Костіва, О. Нижанківського, В. Гнатюка, Н. Кобринської та інших, які дають можливість простежити окремі, досить змістовні факти. У цьому фонді знаходиться чимало записних книжок дослідника, у яких представлено етнографічно-фольклорні матеріали, зібрані дослідником на Дрогобиччині, Самбірщині, Старосамбірщині, Турківщині, Стрийщині та Сколівщині.

Фонд №29 (Возняк М.) і №160 (Павлик М.) відділу рукописів Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В. Стефаника, уміщує матеріали про взаємовідносини І. Франка з селянами Галицького Підгір'я, його громадсько-політичну діяльність на Дрогобиччині, Самбірщині та ін. Збережено деякі листи І. Франка до М. Павлика та Хв. Вовка до І. Франка, де відтворено окремі епізоди науково-дослідницької діяльності вченого. Також тут зберігаються збірки оповідань-легенд, які дослідник записав у Нагуєвичах від своїх батьків і односельців, та рукописна спадщина І. Франка.

У відділі рідкісної, рукописної та стародрукованої книги ім. М. Максименка Наукової бібліотеки Львівського національного університету ім. І. Франка зберігається Архів самбірської економії, що дає змогу простежити походження родоводу І. Франка.

Виявлена евристичним шляхом сукупність джерел, попри деякі лакуни, є достатньо репрезентативною і може забезпечити досягнення мети нашого дослідження та вирішення поставлених завдань. Отже, твори І. Франка, опубліковані джерельні матеріали та архівні документи, а також вивчена література дають достатні підстави для обґрунтованої оцінки історико-краєзнавчих, етнографічно-фольклорних досліджень І. Франка з історії Галицького Підгір'я.

У другому розділі - «Дрогобиччина в житті та науковій творчості Івана Франка», який складається з чотирьох підрозділів, простежено громадську діяльність І. Франка та висвітлено його наукову спадщину з історії рідного села, міст Дрогобича та Борислава, а також сіл і поселень усієї Дрогобиччини.

Аргументовано підтверджено, що І. Франко впродовж усього життя зберігав пошану до рідних місць. Про це свідчать зібрані ним бувальщини, приповідки, пісні, легенди, перекази, наукові розвідки, статті та художні твори тощо.

І. Франко високо цінував збирачів краєзнавчого матеріалу і, по змозі, спрямовував їх на тематичне опрацювання етнографічних знахідок. З цією метою він розробляв програми, подавав методичні поради, складав докладні анкети. За сприянням Наукового товариства імені Т. Шевченка (НТШ) і безпосередньою участю І. Франка було організовано кілька наукових регіональних експедицій. Зібрані на місцях матеріали за редакцією І. Франка та В. Гнатюка публікувалися на сторінках наукових видань НТШ - «Етнографічний збірник» і «Матеріали до українсько-руської етнографії». Вчений теоретично розробив проблеми етнографії, комплексно вивчаючи духовну і матеріальну культуру, народну архітектуру. Об`єктом дослідження стала Бойківщина, а також Дрогобиччина, та історія її населених пунктів, передовсім, історія рідних йому Нагуєвич.

Праці І. Франка про Нагуєвичі умовно поділяються на декілька тем/періодів, добір яких був зумовлений наявним та віднайденим джерельним матеріалом, зокрема археологічними пам`ятками. Дослідник всіляко сприяв організації археологічних досліджень та публікації їх результатів, не шкодував часу на пропагування здобутків археологічної науки.

Аналізуючи зацікавлення І. Франка середньовічним Дрогобичем, варто наголосити на тому, що він був невтомним збирачем і дослідником писемних стародруків, релігійних пам'яток того періоду. Так, наприклад, 1912 р. у дрогобицьких оо. василіан він віднайшов два рукописні кодекси 1563 р., які є найдавнішими точно датованими книжковими пам'ятками Дрогобича. І. Франка цікавилили також рукописні скарби монастирських збірок, цей науковий інтерес набув сталого характеру.

Іван Франко одним з перших порушив проблему історії освітніх закладів Дрогобича ХІХ ст. У цьому контексті цікавим є його «Допис про Дрогобицьку Гімназію». Дрогобицька гімназія, за словами І. Франка, за останніх 12 років XIX ст., на відміну від інших у Галичині, значно модернізувалася. Структура професорського складу в ці роки значно змінилася.

Дрогобицько-бориславська тематика посідає чільне місце у кількох десятках літературних, публіцистичних і наукових праць Івана Франка, що творить справжню епопею життя робітників Дрогобиччини 70-80-х рр. ХІХ ст. У ній він акцентує гострі соціальні конфлікти, якими супроводжувався розвиток нафтового басейну в період первісного нагромадження капіталу. Незрівнянну цінність мають спеціальні дослідження І. Франка про становище бориславських і дрогобицьких робітників.

Громадська діяльність І. Франка на Дрогобиччині була пов'язана з пропагандою соціалістичних ідей. Їх не сприйняли у Нагуєвичах та Ясениці Сільній і, навпаки, Іван Франко мав успіх у двох сусідніх селах - Добрівлянах та Волі Якубовій. Він часто приходив на таємні селянські збори в Добрівляни, і, можливо, написав для селян декілька малих агітаційних брошур. На одному з таких зібрань він мав розповідати про земельну справу і про порядки в Америці і Швейцарії. Проблеми аграрної політики в Галичині повсякчас цікавили І. Франка, і для їх вирішення він постійно звертався до досвіду Америки, Німеччини, Англії, Польщі (публіцистичні праці 1886-1888 рр).

Історія та культура Нагуєвич, Дрогобича, Борислава та всієї Дрогобиччини посідає вагоме місце в громадсько-політичній та науковій діяльності Івана Франка. Це підкреслює важливий штрих його дослідницької, пошукової діяльності і свідчить, що І. Франко добре знав історію та оповідні традиції робітників та селян не лише Дрогобича і Борислава, а й околиць. Цей досвід прислужився йому у написанні ряду наукових, історико-краєзнавчих, художньо-літературних та публіцистичних студій. Франкові праці про рідне село досить повно характеризують історико-етнографічні та краєзнавчі аспекти його досліджень. Наукова спадщина І. Франка про Дрогобич прислужилася багатьом дослідникам. Оцінюючи доробок вченого, варто сказати, що цілий ряд аспектів історії Дрогобича залишилося поза його увагою. Так, недостатньо уваги дослідник приділив вивченню історії дрогобицьких храмів (костьол св. Бартоломея, церкви св. Юра та Воздвиження Чесного Хреста).

Дуже активною була громадсько-політична та наукова діяльність вченого на теренах Борислава. Його праці про це були засобом пропаганди для соціалістичної та націоналістичної ідеологій, які домінували в політичному житті українців кінця ХІХ - початку ХХ ст. Діяльність І. Франка на Дрогобиччині є різноплановою, а наукова спадщина насичена історико-краєзнавчим, етнографічно-фольклорним матеріалом, де висвітлено окремі аспекти історії деяких сіл Дрогобиччини середньовічного та нового періодів.

У третьому розділі - «Іван Франко і Самбірсько-Турківське Підгір'я», який має три підрозділи, простежено громадсько-політичну та науково-дослідницьку діяльність вченого на теренах Самбірщини, Старосамбірщини та Турківщини.

З 80-х рр. ХІХ ст. І. Франко, подорожуючи, часто відвідував міста і села Самбірщини. З усіх населених пунктів краю найчастіше бував у Самборі. Це пов'язано передовсім з його передвиборчою компанією до австрійського сейму, у який він балотувався на депутата загальної курії в 1897 р. по окрузі Перемишль - Мостиська - Рудки - Самбір - Дрогобич - Підбуж. Лише за цей рік І. Франко здійснив чотири візити в місто Самбір, під час яких виступив перед мешканцями міста та навколишніх сіл.

Попри шалений тиск політичних недругів через пресу та офіційної влади, в ході виборів, 11 березня 1897 р. І. Франко, все ж таки отримав значне число голосів (320 із 506: у Мостиськах - 85, Перемишлі - 78, Рудках - 70, Дрогобичі - 44, Самборі - 43). Але це не вплинуло на загальний результат: у виборчій компанії 1897 р. українські політичні сили зазнали краху, з 78 галицьких послів до віденського парламенту потрапило лише 9 українців.

Важливим аспектом наукової діяльності І. Франка є аналіз соціально-економічного стану краю. Такі міста, як Старий Самбір, Добромиль, Хирів, села Мшанець, Тур'є, Велика і Мала Волосянки та інші відіграли неабияку роль у житті та творчості письменника. Відвідуючи їх пішки чи на селянських возах або санях, І. Франко дізнавався про реалії суспільно-політичного життя бойківського селянства, старався пробудити в ньому почуття власної гідності, прилучити до визвольного руху.

Окрім політично-агітаторської роботи на теренах Старосамбірщини, І. Франко детально вивчав етнографічно-фольклорні особливості цієї місцевості. Разом з кількома провідними ученими Наукового товариства ім. Шевченка він у 1904 р. організував і здійснив наукову експедицію, метою якої було всебічне обстеження Бойківщини, і тривала вона від 18 серпня до 24 вересня. За цей період він встиг побувати у Мшанці, Лютовиськах, Диньовій, Бандрові і Локоті.

Вихідним пунктом для дослідників стала залізнична станція Устрики, звідки вони вирушили до Мшанця, де їм надавав допомогу священик Михайло Зубрицький. Він, як і І. Франко, досліджував побут та інші сфери життя бойків: одяг, взуття, житло. М. Зубрицького цікавили вівчарство, рільництво, народні промисли, він записував народні перекази, оповідання, пісні. Все це він пізніше публікував майже у всіх тогочасних періодичних виданнях (журналах, газетах, наукових збірниках). Отцю М. Зубрицькому належить понад 330 наукових праць. Зібрані ним фольклорні і етнографічні матеріали Іван Франко широко використовував у своїй науковій і літературній праці.

В період між 17 липня і 20 серпня 1886 р. І. Франко побував у селах Вовче і Лімна, де провідував Михайла Павлика. Перебування у цих гірських селах І. Франко використав насамперед, для дослідницької роботи.

У науково-публіцистичних працях І. Франка чільне місце посідає культура та побут населення Турківщини. Під час експедиції на теренах Бойківщини у 1904 р. І. Франко разом з іншими провідними вченими Наукового товариства ім. Шевченка зробив другу велику зупинку в селі Дидьова. Під час етнографічних досліджень Турківщини І. Франко конкретизував деякі етнографічні особливості, притаманні тільки цій місцевості.

Самбірщина, Старосамбірщина і Турківщина посідають досить вагоме місце в житті і творчості Івана Франка. Матеріали з історії і культури окреслених регіонів, прислужилися йому для написання чималої кількості науково-публіцистичних, художньо-літературних творів. І. Франко показав себе глибоким знавцем соціально-економічного та культурно-просвітницького життя краю, досвідченим політиком та агітатором радикальних ідей в період виборчих компаній 1895 та 1897 рр., ерудитом-медієвістом церковної рукописної книги, добрим дослідником флори і фауни, знавцем мінералогії.

В четвертому розділі дисертаційного дослідження «Стрийсько-Сколівське Підгір'я в діяльності Івана Франка», який поділяється на два підрозділи, відображено громадську та наукову діяльність дослідника на теренах Стрийщини та Сколівщини.

У Стрию І. Франко мав чимало друзів, зокрема, Костянтина Горбаля, з яким познайомився у 1883 р. До послуг І. Франка була не тільки його садиба, але й книгозбірня з бібліографічними раритетами. На жаль, під час великої пожежі в Стрию 17 квітня 1886 р. частина цієї бібліотеки згоріла. Завдяки К. Горбалю та його однодумцям І. Франко заприязнився зі священиками Олексою Бобикевичем та Остапом Нижанківським, інженером, композитором і піаністом Остапом Бобикевичем, родиною Колессів із села Ходовичі, актрисою Іванною Біберович із села Фалиш, іншими громадсько-культурними діячами, охоче брав участь у різних святах і концертах. І. Франко не менше двадцяти п'яти разів відвідував місто Стрий. Це було зумовлено тим, що, окрім пошуково-дослідницької діяльності, якою він займався у місті та його околицях, Франко мав тут добрих друзів і знайомих ще з часів навчання у Дрогобицькій гімназії.

Перебуваючи тут, І. Франко занотував коломийки, які пізніше помістив у своїх збірках, а Філарет Колесса з його голосу записав їх мелодії. На вшанування пам'яті Т. Шевченка і з нагоди 25-річчя літературної діяльності Юрія Федьковича в Стрию 1887 р. вийшов літературно-науковий збірник «Ватра» за редакцією Василя Лукича. Крім творів інших письменників, у ньому вміщено також оповідання І. Франка «Місія». Прибуток від збірника було витрачено на відновлення книгозбірні міського касира, пошкодженої пожежею 1886 р. Також І. Франко збирав та фіксував коломийки у селі Лолин на Стрийщині, основна частина яких була записана від Фенни Лучкійової.

У громадській та науковій діяльності Івана Франка чільне місце посідає Сколівщина - частина Галицького Підгір'я. Ще навчаючись у дрогобицькій гімназії, І. Франко розпочинає знайомство з місцевостями цього краю. У наукових працях І. Франка зустрічаємо чи не перші всебічно обгрунтовані судження про початки літературного процесу на Сколівщині. Так, у статті «Карпаторуське письменство XVII-XVIII вв.» він писав, що навіть у важких умовах того часу в Карпатах відбувається досить «жвавий письменницький рух». Саме тут, на думку І. Франка, складаються народною мовою розмаїті рукописні збірники, про що свідчать два манускрипти, які знайдено на території краю - в селі Хітара (тодішній Стрийський повіт, тепер Хітар Сколівського району) та в Тухлі.

З діяльністю Івана Франка на теренах Сколівщини пов'язаний новий період в історії розвитку галицького краєзнавства, етнографії та фольклору. Влітку 1884 р. він сформував експедицію української студентської молоді. Завчасно було визначено її напрям і мету, поінформовано про них не лише учасників, а й населення тих міст і сіл, які передбачалося відвідати.

У 1904 р. І. Франко разом з іншими членами НТШ сформував наукову експедицію, яка мала на меті різнобічно оглянути Бойківщину. Через брак часу науковці вирішили дослідити та обстежити лише частину Бойківщини і пройти приблизний маршрут: від Лютовиськ до Лавочного, пізніше гірськими стежками від Лавочного аж до Синевідська вздовж річок Опір та Стрий, паралельно із залізничною колією. Учасники експедиції, збираючи народознавчі матеріали на теренах Сколівщини, відвідали села Верхнє Висоцьке, Сморже (тепер - Сможе), Феліцієнталь (тепер - Долинівка), Аннаберг (тепер - Нагірне), Тухольку. Проте було досліджено лише долину річки Опір від станції до станції, роблячи зупинки в селах Лавочне, Тернавка, Славське, Тухля, Гребенів, місті Сколе, селах Верхнє і Нижнє Синевідсько та Крушельниця, де і закінчився маршрут експедиції. Вона тривала від 18 серпня до 24 вересня. І. Франко брав у ній участь тільки до 5 вересня. Про виконану роботу він прозвітував у статті 1905 р., яка була написана німецькою мовою, «Eine ethnologische Expedition in das Bojkenland». Ця праця є однією з ґрунтовних народознавчих розвідок І. Франка і свого часу була кілька разів перекладена українською мовою та перевидана. Сьогодні вона є неоціненним джерелом відомостей про Бойківщину, в тому числі й Сколівщину.

В дослідженнях історії та культури Стрийщини та Сколівщини Іван Франко виявив себе добрим знавцем давньої та нової історії, медієвістом, який скрупульозно віднаходив та вивчав стародруки. Ці терени Галицького Підгір'я описані у багатьох літературно-художніх, публіцистичних та наукових творах вченого, а також у його величезній епістолярній спадщині. І. Франко почав подорожувати цим краєм, вивчати і досліджувати його ще з юнацьких літ. Основною метою мандрівок було вивчення історико-краєзнавчих та етнографічно-фольклорних матеріалів. Також учений брав активну участь горомадсько-політичному житті Сколівщини, завдяки чому навів тісні контакти з М. Устияновичем, О. Роздольським, А. Березинським та іншими.

У результаті проведеного наукового дослідження дисертант виносить на захист такі висновки і положення:

- історико-краєзнавчі та етнографічно-фольклорні дослідження Івана Франка були предметом зацікавлення багатьох учених. На сьогодні їх доробок складає більше сотні праць, що становить значну частину наукового франкознавства. Проте науковці не ставили перед собою завдання цілісно, систематично розглянути спадщину І. Франка крізь призму вивчення ним історії окресленого регіону, простежити формування та еволюцію дослідницької діяльності письменника на теренах рідного краю. Уведені до наукового обігу джерела дозволили створити цілісну картину історико-краєзнавчих та етнографічно-фольклорних досліджень І. Франка теренів Галицького Підгір'я;

- на основі аналізу архівних і друкованих матеріалів встановлено, що одним із чинників, які вплинули на процес формування громадсько-політичної та наукової діяльності І. Франка на Дрогобиччині було соціальне середовище (походження, сім'я, оточення). Досліджуючи історію Нагуєвичів, Дрогобича, Борислава та інших населених пунктів Дрогобиччини, І. Франко неодноразово звертав свою увагу на вивчення її соціально-економічного та культурно-просвітницького становища. Основну частину його спадщини з історії Дрогобиччини складають історико-краєзнавчі та етнографічно-фольклорні праці. Зазначимо, що важливе місце у творчому доробку вченого посідають легенди, пісні, оповідання історичного характеру, робітничі коломийки. Ці записи є неоціненним джерелом вивчення історії Дрогобиччини. В історико-краєзнавчій та етнографічно-фольклорній спадщині І. Франка нараховуємо: про Нагуєвичі - близько 40-ка окремих досліджень, з яких 4 суто наукові, 8 науково-публіцистичних репортажів, 1 казку, 12 легенд, 4 перекази, 1 демонологічне оповідання та 9 анекдотів; про Дрогобич - близько 20-ти, з них 9 наукових студій, 3 спогади, 3 легенди, 1 пісня та 4 анекдоти; про Борислав - близько 10-ка, левову частку яких складають наукові та художньо-літературні праці; про різні місцевості Дрогобиччини - близько 20-ти, з-поміж них варто виділити 3 наукові праці про Добрівляни та ряд студій, присвячених селам Слобода, що біля Нагуєвич, Воля Якубова, Дорожів, Доброгостів та ін.;

- на території Самбірсько-Турківського Підгір'я І. Франком було віднайдено та вивчено чимало манускриптів релігійного характеру. Значну увагу в дослідженнях відведено вивченню історичних процесів, зокрема, панщизняним відносинам в селі Мшанець, боротьбі єзуїтів за Добромильський та Лаврівський монастирі та інше. Науково вартісними є дослідження І. Франка, присвячені побутові й культурі населення Самбірсько-Турківського Підгір'я - бойків, яких він справедливо визнавав частиною українського народу, чим рішуче заперечив твердження деяких етнографів про начебто їхнє неслов'янське походження. У науковій діяльності І. Франка дослідження історії Самбірсько-Турківського Підгір'я тісно переплітається з його громадсько-політичною діяльністю, що було зумовлено передвиборчою діяльністю 1895, 1897 та 1898 рр. Під час цієї кампанії вчений віднайшов низку матеріалів, які прислужилися йому для багатьох майбутніх праць, де він викрив ганебні вчинки його конкурентів, масові підробки та фальсифікації, які негативно впливали на політичний розвиток краю;

- науково-пошукова праця І. Франка на Стрийщині та Сколівщині була тісно пов `язана з його громадською діяльністю, позначена зв'язками із тутешніми представниками духовенства та елітою, які допомагали вченому в історико-краєзнавчих та етнографічно-фольклорних дослідженнях. У цьому контексті спадщина І. Франка багата на рецензії, огляди, передмови, коментарі, статті, доповіді, реферати. Досліджуючи розвиток історико-краєзнавчих та етнографічно-фольклорних пам'яток на теренах Стрийсько-Сколівського Підгір'я, учений стверджував, що звернення до наукового доробку дослідників краю - це об'єктивна потреба часу, яка спонукає по-новому й неупереджено оцінити їхнє надбання. Саме вивчення рідного краю, на думку І. Франка, відіграє величезну роль у дослідженні історико-культурної спадщини українського народу;

- визначено, що суспільно-політична діяльність Івана Франка не лише в регіонах Галицького Підгір`я, а й всієї Галичини займала значне місце в загальних національно-творчих процесах України у останній чверті ХІХ ст., тому що його наукові праці суспільно-політичного характеру уміщували у собі ідеї поступу, вказували на вихід зі злиднів та сприяли самоутвердженню українського нації. Попри те, І. Франко був не лише письменником і науковцем, але й активно вів суспільно-політичну діяльність, яка є однією з найяскравіших сторінок політичної історії Східної Галичини того часу. Ця діяльність зустрічала на своєму шляху чимало об`єктивних і суб`єктивних перешкод, але реальної альтернативи запобігти внутрішньому занепаду українського народу в нього не було.

Основні положення дисертації висвітлені в таких публікаціях

1. Галик В.М. До питання історичного краєзнавства Галичини в спадщині Івана Франка / Володимир Галик // Студії з архівної справи та документознавства. - Т. 10. - К: Б. в., 2003. - С. 165-167.

2. Галик В.М. Франкіана Ганни Гром / Володимир Галик // Дрогобицький краєзнавчий збірник. - Вип. VIІІ. - Дрогобич: Коло, 2004. - С. 599-601.

3. Галик В.М. Археографічні та етнографічно-фольклорні знахідки Івана Франка на території Дрогобицько-Самбірського Підгір'я: спроба каталогізації / Володимир Галик // Дрогобицький краєзнавчий збірник. - Вип. ІХ. - Дрогобич: Коло, 2005. - С. 31-38.

4. Галик В.М. Краєзнавчі дослідження Івана Франка з історії Дрогобиччини / Володимир Галик // Літопис Бойківщини. - Ч. 2/71 (82). - Дрогобич: Б. в., 2006. - С. 58-63.

5. Галик В.М. Нагуєвичі у дослідженнях Івана Франка / Володимир Галик // Дрогобицький краєзнавчий збірник. - Вип. - Х. - Дрогобич: Коло, 2006. - С. 331-345.

6. Галик В.М. Історія селянства й робітників Дрогобицько-Самбірського Підгір'я в дослідженнях Івана Франка / Володимир Галик // Проблеми історії України ХІХ - початку ХХ ст. - Вип. ХІІІ. - К.: Б. в., 2007. - С. 16-24.

7. Галик В.М. Погляди Івана Франка на українсько-польські стосунки селян та робітників Підкарпаття / Володимир Галик // Fasciculi musei regionalis Brzozoviensis. - Nr. 2. - Brzozуw: Wydawnictwo Muzeum regionalnego im. Adama Fastnachta w Brzozowie, 2007. - S. 155-163.

8. » І знову бачу тя, село моє родинне…» (Вибрані праці Івана Франка про Нагуєвичі) / Упорядкування, передмова і коментарі Володимира Галика. - Дрогобич: Коло, 2007. - 144 с.

9. Галик В.М. Нафтовий комплекс Дрогобицько-Бориславського басейну в оцінці Івана Франка / Володимир Галик // Літопис Бойківщини. - Ч. 1/74 (85). - Дрогобич: Б. в., 2008. - С. 50-55.

10. Галик В.М. Борислав в історико-краєзнавчих дослідженнях Івана Франка / Володимир Галик // Літопис Бойківщини. - Ч. 2/75 (86). - Дрогобич: Б. в., 2008. - С. 34-42.

11. Галик В.М. Дрогобиччина в дослідницькій спадщині Івана Франка / Володимир Галик // Дрогобицький краєзнавчий збірник. - Вип. ХІ-ХІІ. - Дрогобич: Коло, 2008. - С. 272-294.

12. » Там город преславний Дрогобич лежить…» (Вибрані праці Івана Франка про Дрогобич) / Упорядкування, передмова і коментарі Володимира Галика. - Дрогобич: Коло, 2008. - 200 с.

Размещено на Allbest.ru