Борис Тимощук – дослідник давніх і середньовічних старожитностей східної Європи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

УДК: 94 (477) «19» (092) Тимощук

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Борис Тимощук - дослідник давніх і середньовічних старожитностей східної Європи

Спеціальність 07.00.01 - Історія України

Шманько Олег Володимирович

Чернівці - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі етнології, античної та середньовічної історії Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор історичних наук, доцент Пивоваров Сергій Володимирович, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри етнології, античної та середньовічної історії

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор Юрій Михайло Федорович, Чернівецький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету, завідувач кафедри соціально-економічних наук

кандидат історичних наук, доцент Баженов Олександр Львович Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, кафедра історії народів Росії і спеціальних історичних дисциплін

Захист відбудеться 18 грудня 2009 року о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 76.051.06 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича за адресою: 58000, Чернівці, вул. Кафедральна, 2, корп. 14, ауд. 18.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за адресою: 58000, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23.

Автореферат розісланий «____» листопада 2009 р.

Учений секретар cпеціалізованої вченої ради Г.М. Скорейко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. На сучасному етапі історичного розвитку дедалі більший інтерес викликають питання, що стосуються давньої історії та походження кожного народу. Проблема їхнього вивчення досить складна, оскільки „писемна” доба в історії людства триває порівняно недовго, а за браком нарративних джерел на перше місце виступають археологічні матеріали. Особливо це стосується слов'янських країн пострадянського простору, де значна зацікавленість питаннями етногенезу спричинила появу нових, часто-густо дискусійних, теорій щодо походження окремих народів та їх визначальної ролі в історії людства. В зв'язку з цим великого значення на даний час набувають постаті та творчість тих людей, які об'єктивно досліджували ці питання, керуючись у своїх пошуках виключно фактами та наявними джерелами.

Серед багатьох науковців, чиї праці збагатили скарбницю вітчизняної та зарубіжної історичної науки, одне з чільних місць займають дослідження археолога, історика, краєзнавця, доктора історичних наук Бориса Онисимовича Тимощука (1919-2003). Завдяки його роботам було виявлено близько 1,5 тис. різночасових археологічних пам'яток, проведено масштабні розкопки десятків об'єктів, багато з яких стали хрестоматійними у вітчизняній та зарубіжній історіографії. Сформульовані ним історичні концепції та методи досліджень отримали підтримку у багатьох учених і знайшли чимало послідовників як в Україні, так і за її межами. Незважаючи на те, що головні дослідження Б.О. Тимощука були сконцентровані в західноукраїнському регіоні, винятково важливе значення мають праці вченого, що стосуються вивчення слов'янської та давньоруської історії, зокрема, періоду перехідного від первісності до ранньофеодального часу, аналіз процесу виникнення перших державних утворень й особливо дослідження суспільного ладу східних слов'ян та їхньої духовної культури.

Зважаючи на сказане вище, постать і науково-дослідницька діяльність Б.О. Тимощука вимагають ґрунтовного і комплексного вивчення. Адже це дасть можливість краще зрозуміти особливості історичного розвитку населення Східної Європи в давні часи, особливо ж еволюції східного слов'янства в додержавний та ранньодержавний періоди, а, з іншого боку, дозволить показати умови розвитку та праці творчої особистості науковця в період панування радянської тоталітарної системи.

Важливість обраної тематики підкреслена також започаткуванням у 2009 р. міжнародної наукової археологічної конференції, присвяченої Б.О. Тимощуку.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснене на кафедрі етнології, античної та середньовічної історії Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича та є однією із складових частин наукового напряму «Проблеми історії стародавнього світу і середньовіччя та значення археологічних і етнологічних джерел для реконструкції минулого» (номер державної реєстрації 0199U001876).

Мета дослідження полягає у комплексному науковому аналізі наукової, освітньої і громадської діяльності Б.О. Тимощука, визначенні його ролі у вивченні старожитностей від палеоліту до середньовіччя.

Для здійснення цієї мети поставлені такі завдання:

- визначити й обґрунтувати головні етапи життєвого шляху Б.О. Тимощука;

- узагальнити й ввести в науковий обіг нові та маловідомі факти його біографії і науково-дослідницькі роботи;

- дослідити внесок науковця у вивченні археологічних старожитностей Буковини від періоду палеоліту до середньовіччя;

- проаналізувати вивчення археологом слов'янських і давньоруських пам'яток Українського Прикарпаття і Подністров'я;

- здійснити аналіз дослідження Б.О. Тимощуком процесу розвитку східнослов'янської громади V-Х ст., а також вивчення й інтерпретації святилищ та культових місць давніх слов'ян.

Об'єктом дослідження є розвиток історичної науки в Україні в другій половині ХХ - початку ХХІ ст.

Предмет дослідження становить наукова діяльність Б.О. Тимощука та його погляди на окремі періоди історичного розвитку східних слов'ян та давньоруської держави.

Методи дослідження, якими керувався автор у дослідженні теми, послужили принципи історизму й об'єктивності з урахуванням конкретно-історичних чинників, які зумовили формування і становлення Б.О. Тимощука як археолога та історика. У роботі були використані загальнонаукові й конкретні історичні методи дослідження, зокрема: конкретно-пошуковий (виявлення, відбору, теоретичного аналізу, синтезу, актуалізації, класифікації, узагальнення архівних і друкованих джерел з досліджуваної проблематики), історико-структурний (визначення, структурування основних складових періодів життя, творчості), біохронний (при створенні періодизації життєвого шляху та наукової діяльності вченого), діахронний (для дослідження життя та діяльності Б.О. Тимощука в межах визначених історичних періодів), проблемно-хронологічний (для викладу історичного матеріалу).

Наукова новизна отриманих результатів визначається постановкою і втіленням авторської концепції дослідження, об'єктивним аналізом й неупередженою оцінкою життєдіяльності та наукового доробку Б.О. Тимощука. На стику різноманітних галузей, а саме: історії, археології, історичного краєзнавства, історіографії, біографістики складено періодизацію життєвого та творчого шляхів дослідника, висвітлено й обґрунтовано форми та методи діяльності вченого в контексті розвитку вітчизняної археологічної науки. Визначено внесок творчої діяльності науковця у розвиток української науки. В процесі вивчення теми було отримано та введено в науковий обіг значну кількість фактичного матеріалу, а також архівних джерел, систематизовано творчу спадщину вченого і проаналізовано його наукові погляди.

Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що вони доповнюють, узагальнюють та систематизують наявний теоретичний та практичний доробок Б.О. Тимощука у галузі слов'янської та давньоруської історії. Зібраний фактичний матеріал, висновки та узагальнення, представлені в роботі, можуть стати підґрунтям для подальших досліджень в цій царині, підготовки узагальнюючих праць з історії східних слов'ян (друга половина V-Х ст.), давньоруської держави (ХІ - перша половина ХІІІ ст.), підручників і науково-методичних посібників, розробки лекційних курсів з історії України та її окремих регіонів, у науково-дослідницькій роботі студентів, краєзнавчій роботі, а також для вироблення поточних та перспективних програм збереження історико-культурної спадщини, розгортання музейних експозицій.

Особистий внесок здобувача. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано одну статтю та одні тези доповіді на конференцію із С.В. Пивоваровим та Л.П. Михайлиною (особистий внесок здобувача в кожному випадку - 35 %)

Апробація результатів дослідження. Загальна концепція й результати досліджень обговорювалися на засіданні кафедри етнології, античної та середньовічної історії Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича та знайшли відображення у доповідях на 5 наукових конференціях, в тому числі на VII Всеукраїнській науково-практичній конференції (15-16 квітня 2004 року), ІІІ міжнародній науковій археологічній конференції „Середньовічні старожитності Південної Русі-України” (м. Чернігів, 16-18 квітня 2004 р.), ІІ-ій Міжнародній науковій конференції „Кайндлівські читання” (м. Чернівці, 16-17 травня 2008 р.), „Міжнародної археологічної конференції, присвяченій світлій пам'яті відомого археолога та громадського діяча Ігоря Петровича Герети” (Тернопіль, 24-26 вересня 2008 р.), міжнародній науковій конференції „Східноєвропейські старожитності в добу середньовіччя”, присвяченої 90-річчю з дня народження Б.О. Тимощука (м. Чернівці, 10-11 квітня 2009 р.).

Публікації. Головні положення дисертації викладені у
12 статтях у наукових збірниках, матеріалах і тезах наукових конференцій, з них 6 - у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Мета і завдання дослідження визначили структуру дисертації, яка складається зі вступу, п'яти розділів (11 підрозділів) і висновків (5 с.) (178 с.), списку використаних джерел (1173 найменування на 93 с.), 30 додатків на 30 с. Загальний обсяг дисертації 301 сторінка.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, показано зв'язок роботи з науковими програмами, визначено мету і завдання, об'єкт та предмет дослідження, розкривається наукова новизна та практичне значення отриманих результатів, особистий внесок здобувача, подано апробацію результатів та структуру дослідження.

Перший розділ - “Стан наукової розробки проблеми” висвітлює історіографію проблеми, а також характеризує джерельну базу дослідження.

Постать та творчість Бориса Онисимовича Тимощука, як дослідника давнього та середньовічного минулого, в українській історіографії не знайшла свого всебічного і цілісного відображення.

Наявні праці можна поділити на: 1) наукові та науково-популярні роботи; 2) рецензії та матеріали меморіального характеру.

Перша публікація про Б.О. Тимощука, написана О.М. Масляним, з'являється у 1968 р. і присвячена захисту дослідником кандидатської дисертації. До 50-літнього ювілею археолога вийшла стаття І.С. Винокуром, де крім короткого опису життєвого шляху відзначено основні здобутки Б.О. Тимощука у вивченні давньоруських пам'яток. Наступна публікація вийшла з нагоди 60-ліття науковця. Автори роботи П.В. Михайлина та О.М. Романець не тільки відзначили масштабні дослідження Б.О. Тимощука, але й дали стислу характеристику його наукових та науково-популярних праць.

Набагато більше постаті і творчості дослідника було приділено у 90-х рр. ХХ - на початку ХХІ ст., що пов'язане із настанням нової історичної епохи і зняттям всіх ярликів, адже Б.О. Тимощук належав до «колишніх неблагонадійних».

Протягом зазначеного періоду вийшла значна кількість робіт, написана учнями та послідовниками Бориса Онисимовича. Так, О.М. Масан опублікував понад 10 статей біографічного характеру, де визначена роль вченого у вивченні середньовічної історії слов'ян, а особливо їх соціального устрою та духовної культури. Важливу інформацію мають роботи В.М. Войнаровського, І.П. Возного, І.О. Гавритухіна, В.С. Ідзьо, Г.К. Кожолянка, Ю.В. Мисько, Л.П. Михайлини, В.Б. Перхавко С.В. Пивоварова, І.А. Піддубного, Б.Т. Рідуша, М.А. Филипчука, А.Л. Хорошкевич, які проливають світло на різні аспекти діяльності вченого. У 1998 р. побачив світ бібліографічний покажчик праць Б.О. Тимощука, упорядкований О.М. Масаном та Ю.В. Мисько з написаною біографією вченого.

Варто згадати і статтю біографічного характеру, які вийшли з нагоди 90-річчя з дня народження археолога. Вона написана дисертантом у співавторстві з С.В. Пивоваровим та Л.П. Михайлиною у книзі, де опубліковані мемуари, щоденники, ранні наукові праці науковця, а також подано найповніший бібліографічний покажчик його наукових та науково-популярних праць.

Загалом проведений аналіз історіографії дає підстави стверджувати, що незважаючи досить значну кількість праць із даної проблематики, наявні роботи дуже мало висвітлюють вивчення науковцем окремих археологічних періодів, недостатньо повно приділяється увага його теоретичним напрацюванням, щодо яких і зараз точаться дискусії серед дослідників слов'яно-руських старожитностей.

Джерельна база умовно розділена дисертантом на дві основні категорії - опубліковані та неопубліковані джерела.

До опублікованих джерел слід віднести численні роботи науковця. Цю категорію можна поділити на наукові, науково-популярні праці, матеріали періодики, а також мемуари. Одними з найважливіших серед опублікованих джерел є наукові праці, оскільки вони здебільшого ґрунтуються на власних дослідженнях Б.О. Тимощука та висвітлюють його погляди щодо окремих наукових проблем. Серед них слід назвати монографії, статті, повідомлення, тези доповідей на міжнародних, всесоюзних, республіканських та регіональних конференціях.

Для висвітлення біографії вченого велике значення мають його спогади. Це, насамперед, опубліковані нещодавно мемуари Б.О. Тимощука “Найкраща моя знахідка” (Чернівці, 2009). Про участь археолога у Великій Вітчизняній війні досить детально описано у збірці спогадів ветеранів-археологів (Москва, 1991).

Неопубліковані джерела класифіковано наступним чином: 1) документи творчої та наукової діяльності; 2) особисті документи, 3) листування. Залучені до дослідження неопубліковані джерела зберігаються в кількох архівах. Більшість джерел знаходиться в фондах ДАЧО (Фонд. №2921, Опис 1), куди родичами Б.О. Тимощука у 2004 р. був переданий особистий архів дослідника. Тут зберігається 180 справ (№1-180) за 1919-2006 рр., де об'єднано 6427 документів на 12255 аркушах, 2160 фотографій, фотоекскізів, ескізів, малюнків, 9 альбомів, 3 журнали, 9 карт, 328 негативів, 1 відеокасета. Інформаційна цінність цих джерел полягає у тому, що тут містяться невідомі раніше біографічні дані, матеріали про наукову і громадську діяльність вченого.

В архіві Чернівецького краєзнавчого музею та Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича (ЧНУ) знаходяться особові справи Б.О. Тимощука, які інформують про науково-педагогічну діяльність археолога. Важлива джерельна база міститься у Науковому архіві Буковинського центру археологічних досліджень при Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича (НА БЦАД), та Науковому архіві Інституту археології НАН України (НА ІА НАНУ). Вона представлена звітами про здійснені роботи та обліковими картками виявлених старожитностей, що дало змогу оцінити методику проведення досліджень та визначити наукові пріоритети

Документи творчої та наукової діяльності археолога є найбільш численними серед неопублікованих джерел. Їх класифіковано за таким принципом: спогади; щоденники; наукові звіти про проведені розкопки та розвідки; рукописи статей і монографій; фотоматеріали; облікові картки виявлених та обстежених пам'яток.

Серед матеріалів особистого характеру слід назвати документи про освіту, трудову книжку, почесні грамоти і нагороди, автобіографію. Важливу групу джерел складають листи, адресовані Б.О. Тимощуку друзями, колегами та відомими вченими. Тут містяться важливі дані наукового та особистого характеру

Отже, проведення аналізу та належне опрацювання всіх категорій джерел, всебічне їхнє вивчення та комплексний аналіз дає можливість вирішити поставлені у вступі роботи завдання.

У другому розділі “Етапи життєвого шляху, наукової і громадської діяльності Бориса Тимощука” досліджується біографія вченого, його праця на ниві науки та педагогічна і громадська діяльність. Дисертантом встановлено, що вирішальними чинниками і обставинами, що вплинули на формування світогляду, переконань і наукових уподобань, стали соціокультурні та політичні події в СРСР у 30-х - 40 рр. ХХ ст. Б.О. Тимощук пережив голодомор 1932-1933 рр., брав участь у Великій Вітчизняній війні, майже 2 роки перебував у німецьких таборах смерті.

Безпосередньо науковою діяльністю Б.О. Тимощук зайнявся у 1947 р., коли завдяки щасливому випадку потрапив працювати у археологічну експедицію В.К. Гончарова поблизу с. Лука на Житомирщині. Це стало доленосним для Б.О. Тимощука і пов'язало все його подальше життя з археологією. Влітку того ж року на запрошення директора Чернівецького краєзнавчого музею Л.Ф. Новицького молодий науковець переїжджає до Чернівців, де починає працювати на посаді археолога в обласному музеї. Так Буковина стала регіоном, де відбувалися більшість досліджень вченого та формувалися його наукові погляди. В цей час визначилися і основні пріоритети у дослідженнях - проблеми середньовічної історії слов'янського населення напередодні та під час утворення держави. Після двадцятилітніх пошукових робіт у регіоні Б.О. Тимощук у 1967 р. в Інституті історії АН УРСР захистив кандидатську дисертацію на тему „Північна Буковина
„ІХ-ХІV ст. за археологічними даними”. Проведені Б.О.Тимощуком дослідження старожитностей слов'янського та давньоруського часу в регіоні були широко визнані науковою громадськістю і увійшли до більшості оглядових праць з історії та археології.

Наприкінці 1967 р. Б.О. Тимощука запрошують на посаду старшого викладача кафедри історії СРСР Чернівецького університету. Тут він читає студентам курс „Основи археології”, спецкурси „Історія Буковини” та „Основи Радянського краєзнавства”, а також керує студентським археологічним гуртком, археологічною практикою та археолого-етнографічною експедицією університету. Фактично Б.О.Тимощук став засновником наукової школи археології в Чернівецькому університеті. Завдяки його плідній діяльності на ниві археології зі стін вузу вийшла ціла когорта вітчизняних науковців, які стали гордістю української археологічної та історичної науки. Це Д.Я. Телегін, І.І. Винокур, О.М. Приходнюк, Л.В. Вакуленко, І.П. Герета, С.В. Пивоваров, Б.П. Томенчук, О.М. Масан, В.М. Войнаровський, М.А. Филипчук, М.О. Ягодинська та інші. В кінці лютого 1970 р. Б.О. Тимощук перейшов на роботу до Відділу історії і конкретних соціальних досліджень Інституту Історії АН УРСР (згодом Інститут соціальних і економічних відносин проблем зарубіжних країн). Крім виконання планових тем дослідник продовжував викладання в університеті, постійно проводив дослідження. Зібраний та проаналізований з пам'яток матеріал дав змогу написати докторську дисертацію на тему „Общинний устрій східних слов'ян VІ-Х ст. (за археологічними даними Північної Буковини)”, захист якої відбувся у 1983 р. у Москві в Інституті археології АН СРСР.

У 1984 р. Б.О. Тимощука запрошено на роботу в Інститут археології АН СРСР. Тут він пройшов шлях від старшого наукового співробітника до провідного співробітника-консультанта. В цей час його пошуки сконцентровані у Західній Україні. Найважливішим відкриттям Б.О. Тимощука (разом із дружиною І.П. Русановою) стало дослідження язичницького культового комплексу Х-ХІІІ ст. на р. Збруч. У 1997 р. стан здоров'я вченого погіршився і він відійшов від активної наукової діяльності, а після смерті дружини І.П. Русанової (1998 р.) переїхав до Чернівців. Тут до самої смерті він жваво цікавився науковим життя України, багато читав, диктував спогади про життя, його постійно відвідували учні і послідовники, друзі.

Третій розділ “Вивчення Б.О. Тимощуком давньої та середньовічної історії Буковини у 1947-1968 рр.” розкриває головні напрямки наукових досліджень під час його роботи у Чернівецькому краєзнавчому музеї. Вагоме місце у дослідженнях вченого в цей час належить вивченню старожитностей від давньокам'яного віку і до середини І тис.н.е. Наукові студії археолога на палеолітичних пам'ятках мали в основному розвідувальний характер. Якщо дані старожитності в межах Середнього Подністров'я вивчались дослідником в складі експедицій центральних наукових установ, то територія Попруття вивчалась археологом самостійно. Серед виявлених Б.О. Тимощуком пам'яток варто назвати стоянки у Білій, Стрілецькому Куті, Чорториї та ін. Особлива заслуга вченого полягає у дослідженні енеолітичних старожитностей краю (ІV-ІІІ тис. до н.е.), де він виявив понад 300 поселень трипільської культури. Крім численних розвідок на них проводились і розкопки.

Серед трипільських пам'яток, які виявив або досліджував Б.О. Тимощук, найцінніші матеріали дали пам'ятки у Витилівці, Рогатці (Чернівці), Графській Поляні, Коновці, Ленківцях, Поливановому Яру та ін. Не менш важливими були дослідження археолога на пам'ятках бронзового (ІІІ-ІІ тис.до н.е.) часу. Відомими стали матеріали з розкопок поховань комарівської культури у Василеві, Киселеві, Чернівцях, курганів та зольників пізньобронзового періоду поблизу с. Круглик (спільно з експедицією державного Ермітажу, Ленінград). Нові дані про історію регіону у І тис.до н.е. дали результати досліджень таких пам'яток ранньозалізного часу як кургани в Іванівцях, городища на новій Жучці (Чернівці), Сучевени, Волока та ін. Б.О. Тимощук був першим, хто після досліджень пам'яток пізньоантичного періоду (ІІ-V ст.н.е.) (Глибока, Великий Кучурів, Чагор, Борівці та ін) чітко визначив кордон між старожитностями культури карпатських курганів та черняхівської (він проходив по р. Прут). Матеріали з розкопок та розвідок Б.О. Тимощука стали основою для написання численних праць, де висвітлена давня історія Буковини.

Більш детально в дисертації показано процес вивчення вченим пам'яток слов'янського та давньоруського часу на території Буковини. Відзначається, що дослідження Б.О. Тимощука повністю відкинули поширену в зарубіжній історіографії до середини ХХ ст. думку про незначний відсоток або і повну відсутність слов'янського елементу на Буковині до ХV-ХVІІІ ст. Започаткувавши у 1947 р. на території краю масштабні вивчення середньовічних старожитностей, Б.О. Тимощук протягом 20-літніх пошуків виявив та дослідив понад 300 пам'яток VІ - першої половини ХІІІ ст. Дуже важливі результати дали розкопки пунктів, які згадуються на сторінках писемних джерел (Василів, Онут, Хотин, Кучелмин). Вони довели про наявність в краї значних центрів із розвинутим ремеслом, торгівлею, тощо. Відомими стали розкопки трьохапсидного чотирьохстовпового білокам'яного храму у Василеві, що засвідчило існування у регіоні розвиненої монументальної архітектури.

Не менш інформативними та цінними стали розкопки городищ в Горішніх Шерівцях, Василеві, Ленківцях, Дарабанах, Цецино, поселень в Мартинівці, Онуті, Задубрівці, Миткові та ін.

Аналіз виявленого і опрацьованого писемного та археологічного матеріалу дозволив досліднику констатувати приналежність Буковини до складу Давньоруської держави, а пізніше - Галицького і Галицько-Волинського князівств.

Четвертий розділ “Дослідження ранньослов'янських та давньоруських старожитностей Подністров'я і Східного Прикарпаття у 1968-1984 рр.” присвячений вивченню дослідником городищ VІІІ - першої половини ХІІІ ст., а також відкритих поселень зазначеного часу в межиріччі Верхнього Сирету та Середнього Дністра. Подальші розкопки на укріплених пам'ятках (сс. Ломачинці (уроч. Галиця), Перебиківці (хут. Зелена Липа), Грозинці, Добринівці, Ржавинці (басейн р. Дністер), Горішні Шерівці, Ревне, Коростовата, Біла, Молодія, Чорнівка (Попруття) дали змогу вченому класифікувати їх на 5 типів: 1) городища - общинні центри, що були осередками суспільно-економічного життя слов'янського населення в додержавний період (Горішні Шерівці, Грозинці, Добринівці, Ревне, Червона Діброва та ін.); 2) городища - князівські фортеці, збудовані за ініціативою великих князів, як опорні пункти їх влади на місцях (Карапчів, Цецин, Ломачинці та ін.); 3) городища-сторожові фортеці, що розміщувались переважно вздовж державних кордонів і торгових шляхів (Молодія та ін.); 4) городища - феодальні замки, збудовані за ініціативою феодалів (князів, бояр, монастирів), як укріплені садиби (Чорнівка, Недобоївці, Дарабани та ін.); 5) городища - дитинці та городища - посади, що були частинами давньоруських міст (Василів, Ревне та ін.). Дана класифікація і на даний час в значній мірі застосовується для поділу слов'янських і давньоруських пам'яток на всій території їх поширення.

Досить детально в роботі проаналізовано діяльність Б.О. Тимощука у вивченні слов'янських та давньоруських селищ. Наприкінці 60-х - початку 80-х рр. ХХ ст. роботи Б.О. Тимощука на даній категорії пам'яток набирають тенденції до суцільного обстеження регіону. Починаючи з середини 70-х рр. археолог почав працювати спільно з Прикарпатською експедицією Інституту археології АН СРСР (керівник І.П. Русанова). Метою поставлених завдань було виокремлення „гнізд” поселень другої половини І тис., а в подальшому вивчення їх основних складових, що дало змогу розкрити не тільки особливості розвитку матеріальної культури, але й такий складний, і до цього не досліджений археологічними методами, аспект, як соціальну та суспільну еволюцію суспільства. Загалом експедиція провела обстеження більше 30 „гнізд” слов'янських поселень VІІІ-Х ст. в межах Чернівецької, Івано-Франківської та Тернопільської областей. Серед найбільш досліджених пам'яток варто назвати поселення Добринівці, Ревне, Перебиківці (уроч. Лука і Цегельня), Коровія, Гореча, Задубрівка та ін.

До найбільш значних здобутків археолога слід також віднести вперше виявлені та досліджені в межах Східної Європи (спільно з І.П. Русановою) слов'янські поселення в уроч. Кодин поблизу Чернівців, чітко датовані другою половиною V ст. н. е. Результати розкопок дали змогу заповнити хронологічну лакуну між культурою пізньоримського часу та слов'янськими старожитностями. Це сприяло виясненню питань про час появи перших слов'янських пам'яток, їх співвідношення з попередніми культурами та про складання локальних варіантів цих старожитностей.

Важливою складовою дослідження комплексу слов'янських старожитностей другої половини І тис. н. е. стало вивчення їх духовної культури. Найбільш цінну інформацію в цьому плані представляли матеріали поховань. Співставлення результатів власних досліджень із попередніми роботами на слов'янських могильниках, а також з інших регіонів дали можливість Б.О. Тимощуку виокремити специфічні риси слов'янських поховань. Серед них: 1) слов'янські могильники розміщуються за межами поселень і складаються з ґрунтових і курганних поховань; 2) захоронення покійників проводилося шляхом їх спалення, як на місці поховання, так і за його межами. Переважають поховання, здійснені на спині; 3) рештки кремації вміщувалися в глиняні урни, в невеликі ямки або залишали на давній поверхні; 4) в основі більшості курганів виступають вугільно-попільні прошарки - рештки спеціального ритуалу, здійсненого на місці захоронення покійника; 5) молильний інвентар поховань бідний і представлений горщиками, дрібними залізними виробами, речами, сплавленими з кольорових металів та скла.

Логічним результатом проведеної роботи став захист Б.О. Тимощуком докторської дисертації. На основі матеріалів із „гнізд” слов'янських поселень та при співставленні їх з даними писемних джерел про громади - „верві”, науковець за допомогою археологічних методів розкрив внутрішній устрій цих общин і простежив їхню еволюцію аж до початку державотворення і розкладу общинної організації, яку змінила державна й феодальна система. Вчений світ оцінив працю Б.О. Тимощука як нове слово у слов'янознавстві, а самого дослідника почали розглядати як одного з провідних археологів-славістів.

У 5 розділі “Особливості еволюції духовної культури та суспільного розвитку східного слов'янства у науковій спадщині Б.О. Тимощука (1984-2003 рр.)” розглядається значення наукових студій археолога для дослідження таких складних для вивчення сторін слов'янського та давньоруського населення як духовна культура та суспільний устрій. Вагомим здобутком вченого стали спільні з І.П. Русановою дослідження унікальної культової пам'ятки - Збруцького язичницького комплексу, що функціонував протягом трьох століть після прийняття в давньоруській державі християнства (сучасна територія Тернопільської обл.). Відкриття пов'язане із віднайденням археологами місцезнаходження знаменитого Збруцького ідола, співвідношення його з давньоруськими старожитностями, а після тривалих польових досліджень твердження про існування на території Русі у важкодоступних лісових місцевостях острівців язичництва, датованих Х-ХІІІ ст. Це кат піддало сумніву поширену на той час думку про швидку та остаточну перемогу християнства на теренах давньоруської держави. Дослідники показали, що функціонування язичницьких осередків не є винятковим явищем у слов'янському світі, свідченням чого стали матеріали з пам'яток у західних слов'ян. Подібні твердження Б.О. Тимощука та І.П. Русанової викликали жваву дискусію, сприяли розширенню пошуків з даної проблематики і найшли як своїх прихильників, так і гострих опонентів. Стало зрозуміло, що археологічні матеріали істотно доповнюють фрагментарні писемні джерела у ранній період слов'янської історії, а комплексний та творчий підхід до їх інтерпретації допомагає визначити особливості соціально-економічного та суспільного ладу слов'ян.

Окрему увагу в дисертації приділено теоретичним узагальненням Б.О. Тимощука здобутих ним та іншими дослідниками матеріалів, завдяки чому показана можливість на основі археологічних джерел показати особливості суспільної еволюції слов'янського суспільства протягом VІ - першої половини ХІІІ ст.

Новий підхід до історичної інтерпретації археологічного матеріалу, дозволив вивчити та проаналізувати особливості суспільного ладу східних слов'ян напередодні та під час утворення держави. Археологом було виділено 8 типів центрів суспільного життя слов'ян: общинні, великосімейні, общинні сховища, общинні адміністративно-господарські, надобщинні (племінні), князівські (державні) фортеці, феодальні замки-садиби, давньоруські міста. Визначення головних ознак цих центрів, їхнє хронологічне розчленування в поєднанні з даними про соціально-економічний розвиток слов'ян дали змогу вченому визначити стадії розвитку слов'янського та давньоруського суспільства у VІ-ХІІІ ст., а саме: первіснообщинну (VІ-VІІ ст.), передкласову (VІІІ-ІХ ст.), ранньофеодальну (кінець ІХ - друга половина ХІ ст.) та феодальну (друга половина ХІ - перша половина ХІІІ ст.).

Аналізуючи типи пам'яток, час їх існування, застосовуючи порівняльні методи, Б.О. Тимощук приходить до висновку, що всі вони стали проявом окремого періоду розвитку східного слов'янства. Для першого (VІ-VІІ ст.) характерні неукріплені общинні центри - великосімейні, та сховища. На початку другого періоду (VІІІ ст.) з'являються нові укріплені общинні центри - адміністративно-господарські, а також надобщинні центри, а трохи пізніше городища-святилища. Початок третього періоду (кін. ІХ ст.) ознаменувався ліквідацією общинних центрів і будівництвом князівських (державних) фортець. Одночасно з ними будуються давньоруські міста. До останнього періоду (ХІ-ХІІІ ст.) відносяться приватновласницькі феодальні замки-садиби, в той же час існують князівські фортеці і давньоруські міста

Після проведених досліджень та зроблених висновків вивчення історії слов'ян у перехідний період досягло якісно нового рівня, коли археологічні джерела максимально доповнювали писемні і навпаки.

У висновках підведено теоретичні узагальнення результатів розв'язання недостатньо в історіографії проблеми визначення ролі і місця Б.О. Тимощука у вивченні давньої та середньовічної історії Східної Європи. Опрацьовані автором матеріали дають змогу стверджувати, що Борис Онисимович Тимощук - один з видатних українських істориків, археологів, краєзнавців другої половини ХХ ст. Його науковий доробок в галузі історії та археології став одним із важливих внесків у розвиток вітчизняної науки. Результати діяльності вченого, що стосувалися слов'янського етногенезу напередодні та під час утворення держави, вилились у сотнях наукових та науково-популярних монографічних досліджень та статей, які були написані ним на основі як багаторічних власних досліджень археолога, так і наявних інших джерел.

Життєвий і творчий шлях вченого слід поділити на 4 періоди, в основі яких лежать доленосні події, що так чи інакше залишили помітний слід в його біографії. В процесі дослідження життєвого шляху доведено, що Б.О. Тимощук проявив себе не тільки як науковець, але і як патріот України, людина з чітко визначеною громадянською позицією, яку він чітко проявив на початку 90-х рр. ХХ ст., коли із захопленням зустрів демократичні перетворення в тодішньому СРСР.

Переїзд Б.О. Тимощука на Буковину поклав початок великої роботи по пошуку та інтерпретації нових археологічних старожитностей в межах краю. Регіон, який до цього був „білою плямою” в археологічному відношенні, став справжньою „Меккою” для археологів. Дослідник виявив та дослідив пам'ятки періоду палеоліту, неоліту, трипільської культури, бронзового, ранньозалізного часу, черняхівської культури, культури карпатських курганів, слов'янської культури типу Корчак, райковецької та давньоруської. Певну увагу приділяв дослідник і старожитностям пізнішого періоду (ХІV-ХVІІІ ст.). Серед виявлених та досліджених Б.О. Тимощуком близько 1,5 тис. різночасових пам'яток найвідомішими стали Глибока, Ревне, Добринівці, Мартинівка, Чорнівка, Ленківці та ін.

Дуже важливим доробком Б.О. Тимощука є встановлення локалізації та розкопки населених пунктів ХІІ - першої половини ХІІІ ст., які згадуються на сторінках писемних джерел того часу. Проведені роботи довели про те, що території Буковини з Х-ХІ ст. була складовою частиною Київської Русі, а пізніше Галицького та Галицько-Волинського князівств.

Археолог став першовідкривачем перших слов'янських пам'яток в межах Східної Європи (Кодин, Гореча), чітко віднесених до другої половини V ст. н. е. Після виявлення подібних старожитностей, по-перше, була доведена теза про слов'янських характер населення Східного Прикарпаття в середині І тис. н. е., по-друге, вдалося заповнити той хронологічний розрив, який існував до цього часу між культурами римських впливів та, власне, слов'янськими.

Одним з найбільших досягнень вченого є його наукові студії стосовно вивчення духовної культури та суспільного устрою слов'янських та давньоруських старожитностей. Визначною подією стало віднайдення спільно з І.П. Русановою місцезнаходження знаменитого Збруцького ідола та віднесення його до давньоруських старожитностей. Дослідження комплексу язичницьких святилищ на Збручі дали сенсаційні результати, які довели про існування на Русі у ХІІ - першій половині ХІІІ ст. осередків язичництва як альтернативи християнській релігії. Теза деяких істориків про раптову перемогу християнства була спростована. Відкинуто було і твердження про нібито невисокий рівень розвитку дохристиянських вірувань. На основі досліджень стверджувалося про існування у слов'ян язичницьких спеціальних храмів, місць для принесення жертв, прошарку жерців і т.д., тобто доведено багатство і цілісність язичницького світогляду східних слов'ян як складової системи, що розвивалася в часі і була характерною тією чи іншою мірою для всіх слов'янських народів. Подальша робота в цьому напрямку дозволила Б.О. Тимощуку та І.П. Русановій узагальнити дані з інших святилищ (Росії, Білорусії, Польщі, Болгарії, Німеччини, Чехії) та визначити загальні тенденції в історичному розвитку слов'янства.

Під час вивчення наукової спадщини Б.О. Тимощука доведено визначальну роль дослідника у вивченні суспільного ладу та соціального устрою східних слов'ян. Основою для таких студій були „гнізда” поселень, як археологічна ознака окремої слов'янської общини. Виокремлення окремих центрів життя слов'ян (общинні та великосімейні селища, общинні сховища, общинні адміністративно-господарські, надобщинні (племінні), князівські (державні) фортеці, феодальні замки-садиби, давньоруські міста) та їх хронологічний поділ дали можливість визначити науковцеві стадії розвитку слов'яно-руського суспільства у V-ХІІІ ст.: первіснообщинну (V-VІІ ст.), передкласову (VІІІ-ІХ ст.), ранньофеодальну (кінець ІХ - друга половина ХІ ст.) та феодальну (друга половина ХІ - перша половина ХІІІ ст. Стадіальне вивчення дозволило вченому дійти висновку, що не пізніше ІХ ст. у найбільш розвинутих регіонах розселення східних слов'ян відбувся соціальний переворот, що призвів до формування ранньофеодальних відносин. На основі археологічних джерел та при максимальному залученні писемних археолог простежив також особливості та хід еволюції східнослов'янської общини напередодні та під час утворення Київської Русі, охарактеризував великосімейну, землеробську, сусідську общини, розкрив шляхи формування індивідуальних сімей та деяких категорій феодально-залежного населення.

Основні положення і висновки дисертації викладено у таких публікаціях автора

1. Шманько О.В. До історії населення межиріччя Прута і Середнього Дністра в період енеоліту / Шманько О. // Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість (зб. матеріалів VII Всеукр. наук.-практ. конф. 15-16 квітня 2004 року): У 7-и т. Т. 3. - К.: Вид-во Європейського університету, 2004. - С. 189-192.

2. Шманько О. Землеробські знаряддя праці давньоруського населення межиріччя Верхнього пруту і Середнього Дністра / Шманько О. // Середньовічні старожитності Південної Русі - України: Тези доповідей Третьої міжнародної студентської наукової археологічної конференції (Чернігів, 15-17 квітня 2004 р.) /Інститут археології НАН України, Чернігівський державний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка. - Чернігів, 2004. - С. 135-136.

3. Шманько О.В. Дослідження трипільської культури в межиріччі Верхнього Пруту і Середнього Дністра (кін. ХІХ - поч. ХХІ ст.) / О. Шманько // Питання стародавньої, середньовічної історії, археології й етнології.. - Чернівці: Золоті литаври, 2006. - Т. 2 (22). - С. 184-195.

4. Шманько О. Дослідження Б.О. Тимощуком археологічних старожитностей (палеоліт - доба міді-бронзи) на Буковині / О. Шманько // Археологічні студії / Інститут археології НАН України, Буковинський центр археологічних досліджень при Чернівецькому державному університеті імені Юрія Федьковича. - Київ-Чернівці: Наші Книги, 2008. - Вип. 3. - С. 285-295.

5. Шманько О.В. Дослідження Б.О. Тимощуком старожитностей трипільської культури в межиріччі Верхнього Сирету та Середнього Дністра / О. Шманько // Питання стародавньої, середньовічної історії, археології й етнології. - Чернівці: Прут, 2008. - Т.1 (25). - С. 293-300.

6. Шманько О.В. Історія досліджень наукової спадщини та творчого шляху видатного українського археолога Б.О. Тимощука / О. Шманько // Питання стародавньої, середньовічної історії, археології й етнології. - Чернівці: Зелена Буковина, 2008. - Т.2 (26). - С. 260-270.

7. Шманько О.В. Формування наукових поглядів Бориса Тимощука / О. Шманько // Буковинський журнал. - 2008. - №3. - С. 178-181.

8. Шманько О. Історія досліджень літописного Василева / О. Шманько // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія / За заг. ред. проф. І.С. Зуляка. - Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2009. - Вип. 1. - С. 9-11.

9. Михайлина Л.П. Життєвий та творчий шлях видатного українського археолога Бориса Онисимовича Тимощука (1919-2003 рр.) / Л.П. Михайлина, С.В. Пивоваров, О.В. Шманько // Тимощук Б.О. Найкраща моя знахідка - Чернівці: Зелена Буковина, 2009. - С. 6-28.

10. Шманько О. Суспільна діяльність видатного українського археолога Б.О. Тимощука / О. Шманько // Видатні науковці Чернівецького університету. Р.Ф. Кайндль. Матеріали V міжнародної наукової конференції „Кайндлівські читання”, 16-17 травня 2008 р. Частина 1. - Чернівці: Прут. - С. 174-176.

11. Михайлина Л. Життєвий та творчий шлях Б.О. Тимощука / Л. Михайлина, С. Пивоваров, О. Шманько. // Тези міжнародної наукової конференції „Східноєвропейські старожитності в добу середньовіччя”, присвяченої 90-річчю з дня народження видатного вітчизняного археолога Б.О. Тимощука. Чернівці, 10-11 квітня 2009 р. - Чернівці: Зелена Буковина, 2009. - С. 3-4.

12. Шманько О. Питання дослідження слов'янських пам'яток у науковій спадщині Б.О. Тимощук / О. Шманько // Тези міжнародної наукової конференції „Східноєвропейські старожитності в добу середньовіччя”, присвяченої 90-річчю з дня народження видатного вітчизняного археолога Б.О. Тимощука. Чернівці, 10-11 квітня 2009 р. - Чернівці: Зелена Буковина, 2009. - С. 79-81.

Анотація

Шманько О.В. Борис Тимощук - дослідник давніх і середньовічних старожитностей Східної Європи. - Рукопис (301 с.)

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. - Чернівці, 2009.

У дисертації вперше всебічно висвітлено життєвий шлях та наукова діяльність Б.О. Тимощука (1919-2003) - видатного археолога, історика, краєзнавця.

На основі вивчення наукової спадщини вченого, інших джерел, які автор опрацював у архівах наукових та музейних установ, визначено внесок Б.О. Тимощука у дослідження давніх і середньовічних старожитностей Східної Європи. Особлива увага звернена на вивчення науковцем середньовічних пам'яток Українського Прикарпаття та Середнього Подністров'я.

В роботі відзначено основні наукові пріоритети вченого - історичний розвиток слов'янського та давньоруського населення в межиріччі Верхнього Сирету та Дністра у другій половині V - першій половині ХІІІ ст., духовна культура місцевого середньовічного населення Східної Європи, соціальний устрій слов'ян в означений період.

Ключові слова: Б.О. Тимощук, історична наука, археологічна наука, старожитності, матеріальна культура, духовна культура, соціальний устрій, слов'янська культура, давньоруська культура.

Аннотация

Шманько О.В. Борис Тимощук - исследователь давних и средневековых древностей Восточной Европы. - Рукопись (301 с.)

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук за специальностью 07.00.01 - История Украины. - Черновицкий национальный университет имени Юрия Федьковича. - Черновцы, 2009.

В диссертации впервые всесторонне исследован жизненный путь и научная деятельность Б.А. Тимощука (1919-2003) - выдающегося археолога, историка, краеведа. На основе изучения научного наследия ученого, других источников, с которыми автор работал в архивах научных и музейных учреждений, определен взнос археолога в исследование давних и средневековых древностей Восточной Европы.

Диссертантом подчеркнуто, что за период более чем полувековой научно-исследовательской работы Б.А. Тимощук сделал выдающейся взнос в развитие археологической науки, в частности славяно-русской, воплотил в жизни новый подход к исторической интерпретации археологического материала, что разрешило изучать такие составные жизни древнего человека, как духовная культура, общественные и социальные отношения. Творческие достижения исследователя, его научное наследие особенно актуальны на данное время, когда в научных кругах продолжаются острые дискуссии относительно славянского этногенеза.

Особое внимание обращено на изучение археологом средневековых памятников Украинского Прикарпатья и Среднего Приднестровья. В работе отмечен взнос Б.А. Тимощука в открытие, исследование и интерпретацию свыше 1,5 тис. археологических памятников, выявленных и в значительной мере исследованных им в междуречье Верхнего Сирета и Среднего Днестра. Автором описаны научные студии Б.А. Тимощука на памятниках периода палеолита, неолита, трипольской культуры, бронзового, раннежелезного времени, черняховской культуры, культуры карпатских курганов, славянских культур типа Корчак, а также райковецкой и древнерусской. Среди исследованных археологом древностей «хрестоматийными» стали Василев, Ленковцы, Хотин, Мартыновка, Онут, Ревно, Добрыновцы, Богит, Звеныгород и др. В работе отмечены основные научные приоритеты ученого - историческое развитие славянского и древнерусского населения в бассейне Верхнего Прута и Среднего Днестра во второй половине V - первой половине ХIII вв., духовная культура местного средневекового населения Восточной Европы, социальные отношение славян в обозначенный период. В диссертации показано, как благодаря творческому подходу и целенаправленной научной работе ученый сумел научно правильно интерпретивать археологический материал и определить стадии развития славяно-русского общества в V-ХІІІ вв.: первобытнообщинную (V-VІІ вв.), передклассовую (VІІІ-ІХ вв.), раннефеодальную (конец IХ - вторая половина ХI вв.) и феодальную (вторая половина XI - первая половина ХII вв.).

В диссертации описано, как при изучении археологических источников и при максимальном привлечении письменных ученый проследил особенности эволюции общины накануне и во время образования Киевской Руси, охарактеризовал большесемейную, земледельческую, соседскую общины, раскрыл пути формирования индивидуальных семей и некоторых категорий феодально-зависимого населения.

Автором констатировано, что одним из наибольших достижений Б.А. Тимощука стало открытие совместно с И.П. Русановой местонахождения знаменитого Збруцкого идола и отнесения его к древнерусским памятникам. Исследования комплекса языческих святилищ на Збруче дали сенсационные результаты, которые доказали об функционировании на Руси в
ХII - первой половине ХIII вв. очагов язычества как альтернативы христианской религии.

Ключевые слова: Б.А. Тимощук, историческая наука, археологическая наука, материальная культура, духовная культура, социальное устройство, славянские древности, древнерусская культура.

Summary

Shman'ko O.V. Borys Tymoshchuk - the Researcher of Ancient and Medieval Antiquities of Eastern Europe. - Manuscript (301 p.)

A thesis for the Candidate of Sciences Degree in History in speciality 07.00.01 - History of Ukraine. Yuriy Fed'kovych Chernivtsi National University. Chernivtsi, 2009.

The thesis, for the first time, gave a complete coverage of life and scientific activities of B.O. Tymoshchuk - an outstanding archeologist, historian and regional ethnographer.

The contribution of B.O. Tymoshchuk into the research of ancient and medieval antiquities of Eastern Europe was defined in the thesis on the basis of the scholar's scientific heritage, other sources, studied by the author in the archives of scientific institutions and museums. Of considerable attention is the study of medieval monuments of Eastern Carpathians and Middle Dniester areas by the archeologist.

The thesis defines major scholar's scientific priorities: historic development of Slav and Old Rus population of the area between Upper Syret and Dniester in the late 5th century - early 8th century, spiritual culture of local medieval population, social order of eastern Slavs in the mentioned period.

Key words: B.O. Tymoshchuk, history, archeology, antiquities, material culture, spiritual culture, social order, Slav's culture, Old Rus culture.

Размещено на Allbest.ru