Размещено на http://www.allbest.ru/

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

УДК 94: 329 (477. 85) "18/19"

07. 00. 01 - історія України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Політичні партії Буковини (кінець ХІХ ст. - 1940 р.)

Яремко Оксана Георгіївна

Чернівці - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії України Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Ботушанський Василь Мефодійович Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича, професор кафедри історії України

Офіційні опоненти:

- доктор історичних наук, доцент Жерноклеєв Олег Станіславович Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника, завідувач кафедри всесвітньої історії

- кандидат історичних наук, доцент Піддубний Ігор Андрійович Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича, доцент кафедри нової та новітньої історії

Захист відбудеться "18" березня 2011 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 76. 051. 06 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича (58012, м. Чернівці, вул. Кафедральна, 2, корп. 14, ауд. 18).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (58012, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23).

Автореферат розісланий "___" 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Г.М. Скорейко

Анотації

Яремко О.Г. Політичні партії Буковини (кінець ХІХ ст. - 1940 р.)-Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Чернівці, 2011.

Дисертацію присвячено діяльності політичних партій на Буковині в кінці ХІХ ст. - 1940 р. Висвітлено передумови утворення політичних партій на Буковині. Основна увага приділена аналізу діяльності український партій на Буковині та крайових осередків австрійських і румунських партій в краї. Здійснено системний аналіз стану партійно-політичного життя інших національних спільнот краю та охарактеризовано основні суспільно-політичні процеси регіону в досліджуваний період.

На основі широко документального матеріалу доведено, що поява політичних партій на Буковині в кінці ХІХ ст. свідчила про структуризацію суспільства. Встановлено, що в багатонаціональній Буковині існували як осередки загальнодержавних партій, так і місцеві національні партії. Показано, що в міжвоєнний період румунська окупаційна влада відкинула австрійський лібералізм у партійному будівництві краю, надаючи перевагу румунським партіям.

Ключові слова: партія, друкований орган, керівник, програма, крайовий осередок, міжнаціональне об'єднання, конференція, з'їзд, політичне життя.

Yaremko O. G. Political parties of Bucovyna (the end of 19th century - 1940). Manuscript.

Dissertation to obtain a scientific degree of the Candidate of Historical Sciences with the speciality 07.00.01 - history of Ukraine - Chernivtsi National University named after Yuriy Fedkovych, Chernivtsi, 2011.

The thesis is dedicated to the activities of political parties in Bucovyna at the end of 19th century - 1940. There have been elucidated preconditions of the political parties creation in Bucovyna. The main attention is paid to the analysis of Ukrainian parties activities in Bucovyna as well as local Austrian and Romanian parties. Systematic analysis has been done of the state of party-political processes of the other ethnic groups of the land and the main social- political processes of the region in the above researched period have been characterized.

Of the grounds of profound documentary material it has been proved that appearance of political parties in Bucovyna at the end of 19th century testifies to the structurization of the society. It has been ascertained that in the multi-national Bucovyna there existed both cells of the state parties and local national parties. It is shown that in the mid-war period Romanian occupational power rejected Austrian liberalism concerning parties construction in the area, giving preference to the Romanian parties.

The key-words: a party, a publishing authority, a leader, a program, an area cell, an international union, a conference, a congress, political life.

Яремко О.Г. Политические партии Буковины (конец ХІХ ст. - 1940г.) Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Черновицкий национальный университет имени Юрия Федьковча, Черновцы, 2011.

Диссертация посвящена деятельности политических партий на Буковине в конце ХІХ ст. - 1940 г. Освещены предпосылки создания политических партий на Буковине. Основное внимание уделено анализу деятельности украинских партий на Буковине и краевых ячеек австрийских и румынских партий. Проведён детальный системный анализ состояния партийно-политической жизни других национальных сообществ края, а также дана характеристика основным общественно-политическим процессам региона в исследуемый период.

На основе большого документального материала доказано, что появление политических партий на Буковине в конце ХІХ ст. свидетельствовало о структуризации общества. Во второй половине ХІХ ст. на Буковине создаютса необходимые условия для формирования партийной системы края. Характерной особенностью системы политических партий, которые функционировали в западноукраинских землях, и в частности на Буковине в конце ХІХ ст. - начале ХХ ст. было то, что их возникновение носило закономерный характер и обусловлено социально-экономическими, национальными и политическими составными.

Диссертацией установлено, что в многонациональной Буковине существовали как ячейки общегосударственных партий, так и местные национальные партии. Первыми партиями на Буковине были подразделения общеавстрийских партий: Немецкой либеральной партии, Немецкой христианско-социальной партии и Социал-демократической партии. Кроме общегосударственных политических партий, в крае создаютса партии, которые формируютса по принципу национальной принадлежности: украинские, румынские и еврейские, внутри которых появляються разные общественные течения. Исключением была политическая деятельность поляков на Буковине, которые не создали свои национальные партии, но в то же время в сейме открыли польско-армянский клуб, который защищал интересы польского населения Буковины.

С началом Первой мировой войны была запрещена деятельность всех политических партий, которым уже не суджено было возобновить свою деятельность. В 1918 г. партийно-политическая жизнь Буковины значительно активизировалась, она сосредоточивается вокруг украинско-румынского противостояния в решении национально-территориального вопроса и завершается оккупацией Буковины румынскими войсками.

В период между мировыми войнами румынская оккупационная власть отказалась от австрийского либерализма в партийном строительсве края и отдавала предпочтение румынским партиям. От общерумынской политической жизни зависела политическая жизнь Буковины, в которой важную роль сыграли краевые организации румынских политических партий. Буковинцы ставали членами этих партий и по их спискам баллотировались на выборах в парламент.

В румынский период на Буковине появились и национальные политические партии. В частности, в украинском партийном движении сформировалась реформистская Украинская национальная партия и националистическое политическое течение ОУН. Для немецкого населения действовали национал-либеральная Немецкая партия и христианско-социалистическая Народная партия. Еврейское партийное движение было представлено Национальной партией, сионистскими организациями, сионистско-социалистической партией "Поалей-Цион", социал-демократической партией Бунд и коммунистической организацией. Поляки Буковины не имели отдельной политической партии, но объединялись в общественно-политические организации.

Политические партии края в исследуемый период имели собственные программы, которые декларировали цель борьбы и способы её достижения, имели свои уставы, которые фиксировали принципы построения партии, права и обязанности ее членов, функции, иерархию внутрипартийных структур. Важными составными каждой партии было её идеологическое единство, разветвлённая организационная сеть, наличие руководящего центра, печатного органа.

Партии принадлежали к разным политическим группировкам, отличались программными положеннями, стратегией и тактикой, основными направлениями теоретической деятельности, численностью, социальным составом, организационным устройством, влиянием на социальные слои населения.

Ключевые слова: партия, печатный орган, руководитель, программа, краевая ячейка, межнациональное объединение, конференция, съезд, политическая жизнь.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. На сучасному етапі свого розвитку Україна переживає складний період партійно-політичної структуризації на засадах демократії та плюралізму. У зв'язку з цим неабияке значення набуває звернення до витоків цього складного процесу в минулому та особливостей його протікання в окремих регіонах нашої країни. Тому значний науковий і суспільно-пізнавальний інтерес становить досвід діяльності національних партій та політичних сил різного ідеологічного спрямування, які існували на Буковині з кінця ХІХ ст. до 1940 р. Актуальним на сьогодні залишається дослідження ролі й місця партійно-політичного життя в краї, що спочатку перебував у складі Австро-Угорської імперії, а потім Румунського королівства, в утвердженні державної ідеології та розвитку національної свідомості серед місцевого населення.

Комплексне вивчення досвіду роботи партій і товариств стосовно формування передумов консолідації різноманітних політичних сил навколо національної ідеї є особливо важливим в умовах реформування суспільних та економічних відносин на сучасному етапі, коли творення нових політичних структур, утвердження громадянського суспільства відбувається на фоні погіршення соціально-економічних умов існування українського населення. У цьому контексті дослідження партійно-політичного життя на Буковині в означений період має займати одне з пріоритетних місць, оскільки у вітчизняній історичній науці цей аспект недостатньо досліджено.

Таким чином, наукове осмислення досвіду діяльності різних національних політичних партій і товариств на Буковині є важливим та актуальним завданням вітчизняної історіографії. Його розв'язання може сприяти вирішенню міжпартійних конфліктів, внутрішніх розколів та готовності до компромісів - єдиного шляху до консолідації українських політичних сил у межах єдиного державного простору.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках комплексної науково-дослідної програми "Актуальні питання соціально-економічного і суспільно політичного життя України XVII - XX ст. (за матеріалами західного регіону України)", що розробляється кафедрою історії України Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Номер державної реєстрації 0106U008487.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в об'єктивному висвітленні партійно-політичного життя на Буковині кінця ХІХ ст. до 1940 р. на основі значної джерельної бази та історіографічного матеріалу. Мета дисертаційного дослідження визначила необхідність розв'язання таких завдань:

? з'ясувати історичні передумови утворення політичних партій;

? дати оцінку основним суспільно-політичним процесам у регіоні в досліджуваний період;

? охарактеризувати діяльність на Буковині крайових осередків загальнодержавних партій Австро-Угорщини та Румунії;

? проаналізувати діяльність політичних партій українців Буковини;

? здійснити системний аналіз діяльності партій та політичного життя інших національних спільнот Буковини.

Об'єктом дисертаційного дослідження є суспільно-політичне життя Буковини кінця ХІХ - першої половини ХХ ст.

Предметом дослідження є виникнення та діяльність політичних партій Буковини кінця ХІХ ст. - 1940 р.

Територіальні межі охоплюють територію Буковини, яка в досліджуваний період була під владою Австро-Угорщини та Румунії.

Хронологічні рамки дисертаційного дослідження охоплюють період кінця ХІХ ст. - 1940 р. Нижньою межею роботи є період виникнення і формування політичних осередків та партій на Буковині, в умовах конституційного ладу Габсбурзької монархії (з 1867 р.). Верхня межа - це кінець румунської влади в Північній Буковині та приєднання її до УРСР у складі СРСР.

Методи дослідження. Для досягнення визначеної у дисертації мети та розв'язання окреслених завдань використано принцип історизму й наукової об'єктивності. Наукова об'єктивність у вивченні передбачає висвітлення діяльності партій не тільки під кутом власне політичної історії, але й у контексті соціально-економічних, національно-політичних процесів, виключення особистих симпатій чи антипатій до окремих партій і особливо їх лідерів. Принцип історизму дає можливість розглядати історію партій в їх генезисі, розвитку, тісному взаємозв'язку. В роботі використано основні методи студіювання історії, а саме: проблемно-хронологічний, що зумовив висвітлення політичних подій у часовій послідовності, відповідно до історичних змін; історико-порівняльний, за допомогою якого встановлено загальні закономірності й специфічні риси діяльності політичних партій; системний, що сприяв комплексному дослідженню діяльності партій; логічний - відтворення історичного розвитку, в ході якого сформувалися необхідні умови для створення та функціонування партійно-політичної системи; наукового пошуку, аналізу й синтезу, які допомогли оптимально використати різноманітні історичні джерела. Використання цих методів сприяло глибшому розкриттю обраної наукової проблеми, новому трактуванню багатьох маловивчених питань партійно-політичної історії у досліджуваний період.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що:

- вперше в українській історіографії здійснено комплексний аналіз діяльності всіх політичних партій Буковини в зазначений період;

- суттєво доповнено, уточнено історичні відомості про партійно-політичне життя на Буковині;

- простежено ідейну еволюцію та становлення політичних партій краю;

- розкрито організаційні засади та методи діяльності політичних партій;

- конкретизовано місце і роль окремих політичних партій та їх лідерів у суспільно-політичному житті Буковини;

- введено у науковий обіг неопублікований раніше матеріал архівних документів та преси досліджуваного періоду.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що фактологічний матеріал і висновки дослідження можуть бути використані при написані узагальнюючих праць, підручників і науково-методичних посібників, розробки лекційних курсів з історії західноукраїнських земель ХІХ - ХХ ст., а також у науково-дослідницькій роботі студентів, музейній та краєзнавчій роботі.

Апробація результатів дисертації здійснювалась у формі виступів на міжнародних, загальноукраїнських та регіональних, науково-практичних конференціях. Зокрема, на VI Буковинській Міжнародній історико-краєзнавчій конференції, присвяченій 600-річчю першої писемної згадки про Чернівці (Чернівці, 12-13 жовтня 2007 р.); Міжнародній науковій конференції "Постать Степана Смаль-Стоцького в національно-культурному житті Буковини кінця ХІХ - початку ХХ ст. і сучасна рецепція його доби" (19-21 лютого 2009 р.), VIІ Буковинській Міжнародній історико-краєзнавчій конференції, присвяченій 140-річчю заснування першого українського культурно-освітнього товариства на Буковині "Руська бесіда" (Чернівці, 27-28 листопада 2009 р.). Крім того, положення дисертації обговорювалися на кафедрі історії України Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані у 7 наукових статтях, які вміщено у наукових виданнях ВАК України.

Структура і обсяг дисертаційної роботи визначається змістом проблеми, поставленою метою і завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, поділених на дванадцять підрозділів, висновків (разом - 184 сторінки), списку використаних джерел і літератури (57 сторінок, 610 позицій) та додатків (23 сторінки). Загальний обсяг роботи становить 264 сторінки.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, визначено об'єкт, предмет та методи дослідження, територіальні й хронологічні межі, розкрито наукову новизну й практичне значення отриманих результатів роботи, показано зв'язок дисертації з науковими програмами та темами, містяться відомості про структуру й обсяг роботи.

Перший розділ - "Історіографія та джерельна база" складається з двох підрозділів, у яких подано аналіз стану наукової розробки теми та джерельної бази.

Історіографію проблеми умовно можна поділити на шість груп. До першої належать праці авторів так званого австрійського періоду. Дослідження суспільно-політичного життя Буковини було започатковано у кінці ХІХ ст. місцевими вченими та буковинськими громадсько-політичними діячами. Зокрема, Р.Ф. Кайндль у своїй праці "Історія Буковини" акцентував увагу на процесі створення та діяльності Буковинського сейму. Окремі аспекти політичного життя Буковини кінця ХІХ - початку ХХ ст. можна відстежити в працях С. Касснера, М. Кордуби, С. Смаль-Стоцького, Є. Пігуляка, Я. Пістінера, А. Ончула, та інших. Ці автори аналізували політико-правове становище краю та пропагували свої політичні погляди, оскільки були активними учасниками партійно-політичного життя Буковини австрійського періоду.

Друга група - це праці місцевих істориків румунського періоду. Діяльність політичних партій на Буковині в цей час досліджували С. Канюк та Г. Піддубний, що емігрували в радянську Україну. Автори проаналізували суспільно-політичне життя краю, підпорядковане загальнодержавній політиці "Великої Румунії" та пропагували ідею єдності всіх українських земель у складі радянської України. Водночас дослідження румунських вчених І. Ністора, Т. Балана та інших утверджували концепцію "великого об'єднання" Буковини з Румунією.

До третьої групи праць з означеної проблеми належить радянська історіографія. Головними темами, які досліджувались в цей час, стали революційний рух та класова боротьба, соціально-економічні проблеми, економічні та культурні зв'язки з Наддніпрянською Україною та Росією, підтримка з боку СРСР визвольної боротьби українців краю. Типовими в цьому плані є роботи Л. Васюка, Є. Городецького, М. Гонжі, М. Кукурудзяка, В. Курила, К. Ципка та ін.

До четвертої групи можна віднести праці авторів української діаспори. Серед них першість займає колективна праця "Буковина, її минуле і сучасне", де у розділі "Політичне життя" викладено історію політичного руху та діяльності різних політичних партій краю кінця ХІХ ст. - 1940 р., передусім українських. Проблеми партійно-політичного життя Буковини означеного періоду досліджували А. Жуковський, Д. Квітковський, І. Новосівський, І. Лисяк-Рудницький, Дж. -П. Химка. Їх праці містять цінний фактологічний матеріал, однак відзначаються певною ідеологізацією українського політичного життя, недостатнім використанням архівних джерел.

П'ята група досліджень - це сучасна українська історіографія про Буковину, в якій першість займають науковці факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича. Велику увагу суспільно-політичному життю на Буковині приділяють у своїх дослідженнях В. Ботушанський, О. Добржанський, І. Піддубний, С. Осачук, А. Горук, М. Кушнір та інші. Соціал-демократичний рух на Буковині з періоду становлення до 1918 р. проаналізував у своїх дослідженнях О. Жерноклеєв. Окремі аспекти теми досліджувалися у публікаціях П. Брицького, М. Гуйванюка, І. Дробот, Ю. Макара, О. Масана, Г. Скорейко, В. Струтинського, Ф. Яценюка, В. Філіпчука та ін. Наукові праці цих істориків є важливими для загального розуміння суспільно-політичних процесів, які відбувалися на Буковині в досліджуваний період.

Шоста група представлена працями зарубіжних авторів. Серед них першість займають румунські дослідники. Питанням румунського національного руху на Буковині, приділяли увагу Й. Братіану, Н. Йорга, К. Лача, які відстоювали ідею єдності румунського національного руху та перетворення його в міцну політичну силу. У міжвоєнний період основну увагу румунські автори приділяли питанню приєднання Буковини до Румунії. В цей час утверджувалась концепція "великого об'єднання" Буковини з Румунією, якої притримувався І. Бретіану. Історію політичного життя Румунії досліджували румунські історики Е. Соня, Г. Соня, Г. Поп, М. Іван. Значну увагу діяльності румунських політичних партій Буковини приділяють сучасні румунські дослідники В. Гафіца, Д. Гренчук, І. Кокус, М. Олару, Ш. Пурич, Ш. Чаушу.

У працях німецьких дослідників М. Баха, Р. Вагнера, М. Ратнера простежується певна ідеалізація австрійського парламентаризму та національної рівноправності на Буковині, як події не тільки місцевого значення, але й європейського. Громадсько-політичне життя євреїв Буковини висвітлюється у працях, Й. Кіссмана, Л. Шмельцера та інших. Про політичне життя поляків на Буковині написав книгу польський дослідник Е. Беджицький.

Незважаючи на чималий науковий доробок вітчизняних та зарубіжних дослідників у руслі порушеної проблеми, діяльність політичних партій Буковини з кінця ХІХ ст. до 1940 р. дотепер не стала предметом спеціального, комплексного дослідження в українській історичній науці.

Джерельна база представлена широким колом різнопланових документів і матеріалів.

Першу групу джерел становлять документи архівних фондів, які зберігаються Центральному державному архіві громадських об'єднань України (ЦДАГО - Ф.6, Ф.41, Ф.57) та Центральному державному історичному архіві в Києві (ЦДІА - Ф.313, Ф.339, Ф.365, Ф.442). Матеріали їх фондів зокрема, програми політичних партій, доповідні записки, жандармські донесення дають можливість охарактеризувати політичне становище Буковини досліджуваного періоду, висвітлити діяльність окремих партій. Фонди Центрального держаного історичного архіву Львова (ЦДІА у Львові) містять автобіографічні відомості про видатних буковинських діячів С. Смаль-Стоцького, О. Поповича, їх листи та інші матеріали, де аналізується партійно-політичне життя краю.

Основний масив неопублікованих матеріалів зберігається у Державному архіві Чернівецької області. Цінними для дослідження стали матеріали Буковинської крайової управи, Дирекції поліції, Бюро президії міністра-делегата Буковини, м. Чернівці (Ф.6), Секретаріату Міністерства внутрішніх справ Буковини, м. Чернівці (Ф.12), Другого міністерського директорату Буковини, м. Чернівці (Ф.13), Королівського намісника округу Сучава у м. Чернівцях (Ф.26), Префектури Чернівецького повіту (Ф.15), Чернівецького повітового трибуналу (Ф.118), Квестури поліції м. Чернівців (Ф.38), які містять чимало інформації про суспільно-політичне життя краю досліджуваного періоду.

Особливе значення для дослідження суспільно-політичних рухів має епістолярна спадщина партійних діячів. Зокрема, в Інституті рукопису Національної бібліотеки ім. В. Вернадського збереглися листи О. Поповича, С. Смаль-Стоцького (Ф.3).

Друга група джерел - це опубліковані документи. Серед них виокремлюються збірники законодавчих документів "Вестник законов державных" та матеріали діяльності Буковинського сейму - "Стенографічні протоколи Буковинського ландтагу". Цінними є опубліковані програми партій та агітаційно-пропагандистська література.

Важливою складовою джерел є опублікована мемуарна література. До їх числа належать спогади активних громадсько-політичних діячів та керівників партій краю - А. Артимовича, Т. Галіпа, М. Кордуби,О. Поповича та інших, які дають можливість простежити суспільно-політичне життя краю крізь призму особистого сприйняття лідерів різних рухів.

Як історичне джерело важливу роль при дослідженні теми відіграла преса. На сторінках партійної періодики друкувалися офіційні документи керівних органів партій, їх програми, заяви і постанови, звернення до виборців з приводу конкретних політичних подій і актуальних суспільних проблем, повідомлення про факти й події, пов'язані з діяльністю партій, полемічні нотатки, спрямовані проти політичних опонентів, докладний перебіг з'їздів, конференцій та нарад.

Значний інформативний матеріал міститься в опублікованих збірниках документів та матеріалів з історії суспільно-політичного руху Буковини, підготовлених українськими та зарубіжними дослідниками.

Комплексне використання джерел, підданих критичному аналізу, дає можливість вирішити головні завдання дисертаційного дослідження. Вагому частину джерельної бази складають неопубліковані досі джерела, частина з яких уперше вводиться у науковий обіг.

Другий розділ - "Діяльність політичних партій на Буковині в складі Австро-Угорщини" має п'ять підрозділів, у яких висвітлюються передумови утворення політичних партій на Буковині, аналізується діяльність міжнаціональних партійних об'єднань та загальнодержавних і національних партій краю, розкривається партійно-політичне життя буковинців впродовж 1914 - 1918 рр.

Конституційні реформи 60-х рр. ХІХ ст. в Австро-Угорській імперії активізували політичне життя на Буковині. У другій половині ХІХ ст. на Буковині виникають перші політичні партії. Їх поява мала закономірний характер та була обумовлена політичними, національними та соціально-економічними змінами.

Партійно-політичне життя Буковини кінця ХІХ - початку ХХ ст. зосереджувалося переважно навколо діяльності сейму, який був крайовим парламентом протягом 1861 - 1914 рр. В складі сейму сформувалися перші політичні міжнаціональні угруповання: централістів, автономістів та "Вільнодумний союз". Основні суперечки у сеймі велися між централістами та автономістами, які відстоювали різні шляхи політичного розвитку Буковини. Перші - були прихильниками загальнодержавної політики створення міцної централізованої імперії та формування австрійського громадянина і патріота, другі - відстоювали право національностей імперії на самобутній розвиток, розширення крайового самоврядування. "Вільнодумний союз" був яскравим, хоч і недовготривалим, прикладом міжнаціонального угруповання. Він зумів реалізувати свою політичну програму - подолати лідерство румунських консерваторів у сеймі, які гальмували прийняття прогресивних реформ. Проте внутрішні суперечності та особисті конфлікти між лідерами "Вільнодумного союзу" призвели до його розпаду. Ці міжнаціональні об'єднання стали прототипами політичних партій та сприяли структуризації партійно-політичного життя краю.

На Буковині діяли осередки загальнодержавних партій: Німецька ліберальна партія, Німецька християнсько-соціальна партія та Буковинська соціал-демократична партія (БСДП). Незважаючи на поліетнічний склад, їх основною метою було консолідували політичне життя краю у руслі політики Австро-Угорщини.

На початку ХХ ст., крім загальнодержавних політичних партій, на Буковині виникають місцеві національні політичні партії, які репрезентували інтереси своїх національностей. Незважаючи на проголошену рівність усіх громадян у державі, становище національних груп було неоднаковим. Поряд з конституцією важливу роль у становленні партійно-політичної системи відігравали виборчі ординації, які визначали механізм формування представницьких органів усіх рівнів. Шляхом значного обмеження виборчого права забезпечувалася перевага в цих органах представників найзаможніших соціальних верств і фактично панівних національностей - німців та румунів Буковини. У зв'язку з таким становищем для захисту своїх інтересів й інші національні спільноти Буковини (українці, євреї, поляки) створювали свої політичні партії та організації.

Українські політичні партії Буковини австрійського періоду представлені чотирма течіями: народовська, радикальна, соціал-демократична та москвофільська. У народовському русі впродовж 1905-1914 рр. існувало декілька партій: Національна рада русинів на Буковині (1905-1907 рр.), Українська поступова партія (1908-1910 рр.), Руська рада (1909-1912 рр.), Національно-демократична (1912-1914 рр.) та Українська народна партія (1913-1914 рр.). Народовські партії Буковини об'єднували різні прошарки українського суспільства на національно-демократичних принципах. Більшість їх членів за соціальним статусом складали інтелігенти та священики. Однак народовцям не вдалося об'єднатися в одну, міцну партію.

Радикальну течію представляла Радикальна партія Буковини на чолі з Т. Галіпом, яка виступала за створення окремої автономної політико-адміністративної території з українських частин Галичини та Буковини, за широкі соціально-економічні перетворення та встановлення соціалізму. Членами партії були здебільшого молоді інтелігенти, вчителі та частина молодого селянства. Радикали Буковини співпрацювали з Українською радикальною партією Галичини та різко полемізували з народовцями.

Наприкінці ХІХ ст. у складі БСДП, розгортається український соціал-демократичний рух, соціальною базою якого був український пролетаріат. Із збільшенням кількості українських робітників зростає значення соціал-демократії у партійно-політичному житті краю. Лідером українських соціал-демократів став О. Безпалко.

Слабо представленим партійному відношенні залишався москвофільський рух. Його лідери об'єдналися у Русско-народною партію. До її складу, в основному, входили українське православне духовенство, окремі поміщики, чиновники та заможні селяни. Діяльність москвофільської партії опиралася на матеріальну підтримку Росії, зводилася до поширення ідеї про єдиний російський народ та єдину російську мову, невизнання українців окремим народом.

Першою впливовою політичною організацією буковинських румунів стало товариство "Сoncordia" ("Згода"), яку очолював І. Зотта. У його складі сформувалося два угруповання: консервативне та радикальне, які пізніше виділилися у окремі партії. Консервативна румунська партія складалася переважно з румунських поміщиків та духовенства. Лідером партії був І. Волчинський. Партія тісно співпрацювала з крайовою адміністрацією, виступала за збереження цілісності великого землеволодіння поміщиків і Православного релігійного фонду Буковини та проти допущення українців до органів самоврядування. Радикальна група заснувала Румунську народно-національну партію. Очолювали її спочатку І. Лупул, пізніше - Я. Флондор. Румунська народно-національна партія піклувалася про розвиток румунської шкільної освіти, виступали за автономію православної церкви, боролася проти онімечення та не визнавала жодних прав за українцями.

У 1902 р. Консервативна румунська партія та Румунська народно-національна партія об'єдналися й утворили Румунську національну партію (партію "Оборони"), на чолі з Я. Флондором. У своїй програмі партія акцентувала увагу на питаннях церковного, культурного, адміністративного, економічного, політичного та національного життя румунів Буковини.

Основним політичним опонентом Національної партії з 1903 р. була Демократична партія. Її керівником був А. Ончул. Демократична партія виступала як захисник селянства та інших незаможних верств суспільства, відстоювала рівність в національному питанні, проголошувала соціальну справедливість.

17 вересня 1908 р. делегати Демократичної та Національної румунських партій оголосили на з'їзді про об'єднання в єдину Румунську християнсько-соціальну партію, яка прийняла християнсько-соціальну програму та декларувала боротьбу проти засилля євреїв у краї. Метою діяльності партії проголошувався прогрес буковинських румунів на національній, конфесійній, культурній, політичній та економічній ниві. В 1911 р. у середовищі Румунської національної партії виникли суперечки між консерваторами, демократами і націоналістами, які тривали до початку Першої світової війни.

Румунська соціал-демократична партія як складова БСДП була також активним учасником політичного життя румунів Буковини. Її очолював Г. Григорович.

У політичному житті єврейського населення Буковини значну роль відігравали Єврейська національна партія (Б. Штраухер), сіоністська Народна партія (Л. Кельнер), Єврейська соціалістична робітнича партія "Поалей Ціон" (Берл Локер), Єврейська крайова соціал-демократична організація Бунд (Я. Пістінер).

Зауважимо, що місцеві національні партії мали свої програми, в яких визначалися методи і тактика діяльності, друковані органи та організаційну мережу. Основним своїм завданням вони вважали здобуття мандатів на виборах. Для цього використовувались різні методи (збільшення кількості членів, об'єднання та ін.) та засоби пропаганди, в тому числі критика опонентів

Польська громада Буковини для захисту своїх інтересів спільно із вірменською громадою створила Польсько-вірменський клуб, який діяв у сеймі. буковина партія влада лібералізм

З початком Першої світової війни діяльність всіх політичних партій була заборонена. У період війни на Буковині поширюється діяльність таких організацій: Репрезентація українських послів з Відня (з 1915 - Загальна Українська Рада), москвофільської течії, Виконавчого комітету Галичини і Буковини, Українського військового клубу імені Павла Полуботка та інших.

У 1918 р. партійно-політичне життя Буковини значно активізувалося, воно зосереджувалося навколо українсько-румунського протистояння щодо вирішення національно-територіального питання. Під впливом українських політичних сил Буковинське віче 3 листопада 1918 р. ухвалило рішення про входження краю до складу Західноукраїнської держави і висловило бажання приєднатися до Великої України. 11 листопада 1918 р. Буковина окупована румунськими військами, політична боротьба між Українською та Румунською національними радами завершилась.

У третьому розділі "Політичні партії на Буковині під владою Румунії" проаналізовано діяльність політичних партій різних спрямувань міжвоєнного періоду. У краю сформувалася нова партійна структура, яка відповідала румунській політичній системі. Зрозуміло, що політичне життя Буковини залежало від політичного життя Румунії. Значну роль відіграють румунські національні партії, до яких належали Демократична партія об'єднання, Націонал-ліберальна партія, Народна ліга, Національна партія, Цараністська (пізніше Націонал-цараністська). Членами цих партій, переважно були румуни, які отримали право за їх списками балотувалися на виборах до парламенту. У політичному житті Румунії (1918 - 1937 рр.) боротьбу між собою вели дві партії - Націонал-ліберальна, яка виражала інтереси великих землевласників і промисловців, та Націонал-цараністська (селянська) партія, яка захищала інтереси дрібних селянських власників.

Вплив на політику Буковини мали й праворадикальні румунські партії, осередки яких в основному діяли в південній частині краю. Своєю метою вони проголошували побудову румунської мононаціональної держави. Їх діяльність відзначалася антисемітськими виступами, боротьбою з національними меншинами та різкою критикою ліберальної політики.

До числа праворадикальних румунських партій належала Ліга націонал-християнського захисту (ЛНХЗ), яку очолював А. Куза. Її діяльність була зорієнтована на ідеї антисемітизму та румунського націоналізму. Із складу ЛНХЗ в 1927 р. вийшла група на чолі К.З. Кодряну, створивши терористичну організацію "Легіон архангела Михаїла". В 1929 р. Легіон було перейменовано на "Залізну гвардію", а у 1935 р. вона трансформувалася в партію "Все для країни". Через свою терористичну діяльність партія переслідувалася владою. Ці партії мали свої осередки на Буковині.

У 1932 р. у Румунії виникла ще одна праворадикальна організація - Націонал-аграрна партія (НАП). Її керівником був О. Гога. Подібність поглядів ЛНХЗ та НАП привела до зближення цих двох партій, які 14 липня 1935 р. об'єднавшись, створили Націонал-християнську партію (НХП). У 1937 р. внаслідок авторитарного рішення короля до влади в Румунії прийшла НХП, яка проголосила ідеї націоналізму та християнства.

На Буковині також діяли партії лівого спрямування, які в основному акцентували на вирішенні соціальних питань. Відзначимо Інтернаціональну соціал-демократичну партію Буковини (ІСДПБ), в складі якої діяло п'ять національних секцій. Лідером партії був Я. Пістінер, а з 1930 р. - Г. Григорович. Завданнями партії було - організувати робітників Буковини на боротьбу за покращення їх матеріального становища, поширення соціалістичних ідей серед населення та захист національних меншин від політики румунізації. ІСДПБ діяла у рамках загальнодержавної політики, про що свідчить її участь у парламентських виборах та участь у створенні Федерації соціалістичних партій Румунії й Соціал-демократичної партії Румунії.

На базі ІСДПБ виникла нелегальна Комуністична партія Буковини (КПБ), яку очолив С. Канюк. До 1926 р. КПБ була складовою частиною КП(б)У, а з 1926 р. стала крайовою організацією Комуністичної партії Румунії, що діяла під керівництвом ІІІ Інтернаціоналу. У зв'язку із переслідуванням з боку румунської влади КПБ створила Закордонний комітет (Закордонне бюро) у Відні, який сприяв поширенню комуністичної літератури та організовував збір матеріальної допомоги комуністичному рухові на Буковині. З метою легалізувати свою діяльність КПБ заснувала у 1925 р. секцію Міжнародної організації допомоги борцям революції, у 1928 р. - Робітничо-селянський блок (РСБ).

Впродовж 1929 - 1934 рр. на Буковині діяла Партія українських працюючих в Румунії "Визволення", яка сформувалася з групи ІСДПБ та РСБ. Членами партії були не лише українці, але й представники інших національностей. Програма партії передбачала боротьбу за соціальне й національне визволення краю, його возз'єднання з радянською Україною, націоналізацію промислових підприємств, конфіскацію поміщицької землі та розподіл її між селянами, семигодинний робочий день, списання селянських боргів. Для втілення в життя політичної програми партія "Визволення" використовувала пропагандистську діяльність своїх гуртків у повітах Буковини та газету "Борець".

У міжвоєнний період на Буковині простежується діяльність й національних політичних партій. Зокрема, в українському партійному русі сформувалася реформістська та націоналістична політичні течії. Українські політичні організації реформістської течії були представлені Українською народною партією (1921 р.), Українською народно-демократичною партією (1922 - 1927 рр.) та Українська національна партія (1927 - 1938 рр.) (УНП). Реформістські партії діяли в рамках закону та прагнули легально відстоювати інтереси українського населення Буковини шляхом співпраці з урядовими партіями. Найвпливовішою серед них була УНП на чолі з В. Залозецьким.

На противагу угодовській політиці реформістських партій на Буковині сформувався український націоналістичний рух, який об'єднався в Організацію українських націоналістів Південно-західних українських земель. Її члени, в основному молодь, виступали за зміцнення зв'язків українців Румунії, єдність українських земель та створення незалежної Української держави.

Німців Буковини репрезентувала "Народна рада", яка виступала на захист національних, економічних і культурних прав німецького населення в Румунії. Серед її членів сформувалось дві течії: націонал-ліберальна (Німецька партія) та християнсько-соціалістична (Народна партія). Німецька партія виступала на захист національних, економічних і культурних прав німецького населення краю легальним шляхом. Народна партія німців Буковини дотримувалася ідей націонал-соціалізму та співпрацювала з ЛНХЗ і націонал-соціалістами Німеччини.

Єврейський партійний рух було представлено Національною партією, сіоністськими організаціями, сіоністсько-соціалістичною партією "Поалей-Ціон", соціал-демократичною партією та комуністичною організацією. Їх діяльність була спрямована на захист національних та соціальних інтересів єврейського населення Буковини. Зокрема, члени єврейських партій Буковини обиралися депутатами румунського парламенту, що свідчило про їх активну політичну діяльність. З поширенням у Румунії, в тому числі й на Буковині, націонал-соціалістичної ідеології розпочалися утиски політичних прав євреїв.

Особливістю політичного життя поляків Буковини цього періоду була відсутність окремої політичної партії. Вони гуртувалися в організаціях "Національна рада" та "Національне об'єднання поляків у Румунії", які у 1930 р. об'єдналися в "Комітет порозуміння" (з 1932 р. "Союз польських товариств у Румунії"). Таке становище польського політичного руху можна пояснити, з одного боку, малочисельністю польського населення в краї, а з другого - політикою румунізації.

У 1938 р. діяльність всіх політичних партій була заборонена. Натомість влада спробувала запровадити однопартійну систему, сформувавши Фронт національного відродження. Більшість буковинських політиків влилися до складу ФНВ, щоб брати участь у легальній політичній діяльності. Становлення нової політичної системи на Буковині було припинено у 1940 р. із вступом Червоної армії на територію краю.

У висновках підбито підсумки дисертаційного дослідження.

Поява політичних партій на Буковині в кінці ХІХ ст. стала закономірним наслідком як загальнодержавних суспільно-політичних процесів в Австро-Угорщині та Румунії, так і конкретно-історичних особливостей краю. Зокрема, загальна політизація суспільства Австро-Угорщини та впровадження Конституції 1867 р., що декларувала широкі демократичні права і відкривала можливості розвитку культурно-духовного, громадсько-політичного життя всіх верств і груп населення, відгукнулося в краї створенням різноманітних товариств та гуртків, які поступово переростали у впливові політичні організації.

Перші прояви політично-партійного життя на Буковині пов'язані з формуванням та діяльністю Буковинського сейму, де виникли перші міжнаціональні політичні угруповання централістів, автономістів та "Вільнодумний союз". Вони мали свої програми політичного розвитку Буковини і стали підґрунтям утворення тут загальнодержавних партійних осередків та місцевих національних партій Буковини.

Незважаючи на різні політичні позиції та програмні вимоги, загальнодержавні партії австрійського періоду на Буковині (Німецька ліберальна партія, Німецька християнсько-соціальна партія та Буковинська соціал-демократична партія як складова частина Соціал-демократичної робітничої партії Австрії) утверджували ідеї необхідності впровадження загальноімперських соціально-економічних та суспільних змін еволюційним шляхом. Основний наголос робився на участі у діяльності Буковинського сейму та австрійського парламенту.

У міжвоєнний період румунська окупаційна влада відкинула австрійський лібералізм у партійному будівництві краю, надаючи явну преференцію румунським партіям. У цей час політичне життя Буковини було залежним від загальнорумунського політичного життя. На території краю діяли крайові організації румунських національних й праворадикальних політичних партій та політичних сил лівого спрямування. Відзначимо, що основною метою загальнодержавних партій Австро-Угорщини та Румунії було консолідувати політичне життя краю в контексті загальнодержавної політики цих держав.

Крім осередків загальнодержавних партій, на Буковині досліджуваного періоду існували місцеві національні партії (українські, румунські, німецькі та єврейські). Їх становлення відбувалося під впливом діяльності громадсько-культурних товариств та діячів, які будили національну свідомість у середовищі своєї громади. Організована і самосвідома громада ставала впливовим чинником у політичні боротьбі, зокрема відігравала вирішальну роль під час виборчих кампаній до парламенту та крайового сейму. Найвпливовіші національні лідери ставали лобістами своїх національних спільнот, як на загальнодержавному, так і місцевому рівні.

Серед національних партій особливою активністю відзначалися українські політичні партії. Як в австрійський, так і румунський період вони виступали на захист національно-культурних, соціально-економічних та політичних інтересів українського населення краю. У середовищі українських партій виникали різні суспільні течії народовські, москвофільські, радикальні, соціал-демократичні, національні, націоналістичні, які різнилися між собою програмними засадами, стратегією і тактикою, основними напрямками теоретичної і практичної діяльності, чисельністю, соціальним складом, організаційним устроєм, впливом на соціальні верстви населення.

Водночас з українськими політичними партіями на Буковині діяли місцеві партії та організації інших національних спільнот краю. В австрійський період особливою активністю відзначалися румунські та єврейські партії, які в межах своєї спільноти репрезентували різні соціальні верстви населення. У міжвоєнний період нерумунські партії могли існувати лише за умови співпраці з румунськими партіями та владою, або переходити на нелегальний статус. Відповідно, найкращі умови для розвитку партійно-політичного життя мали німецька та польська спільноти краю, які ще з листопада 1918 р. зайняли лояльну позицію до румунського уряду. Водночас поляки Буковини в досліджуваний період не мали своєї політичної партії: в австрійський час їх інтереси представляв польсько-вірменський клуб у Буковинському сеймі, а в румунський період вони гуртувалися в громадсько-політичних організаціях.

Суспільно-політичні процеси краю досліджуваного періоду залежали від загальнодержавної політики щодо багатонаціональної Буковини та активної діяльності партій, що супроводжувалося еволюційними процесами всередині партійних структур, політичними розколами, амбітністю, а то й нетолерантністю їх лідерів. Кожна політична партія мала власну програму, у якій декларувалася мета діяльності та засоби її досягнення, статут, де фіксувалися принципи побудови партії, права й обов'язки її членів, функції та ієрархія внутрішньопартійних структур. Важливими для кожної партії стало збереження її ідеологічної єдності, розгалуженість організаційної мережі, наявність керівного центру та друкованого органу.

Отже, політичні партії на Буковині з кінця ХІХ ст. по 1940 р. виникли та діяли в умовах входження краю до двох держав, які різнилися своїми політичними системами. Це свідчило про те, що тяглість політичного життя краю була перервана. Лояльна політика Австро-Угорщини сприяла розвитку політичного життя на Буковині та зростанню кількості партій. Приєднання краю до складу Румунії привело до обмеження активності політичного життя і проявів радикалізму в діяльності партій, що діяли у підпіллі.

Список опублікованих праць

1. Бильцан О. Український національний рух на Буковині - передвісник появи політичних партій / О. Бильцан // Питання історії України / наук. ред. В.М. Ботушанський та ін. - Чернівці: Зелена Буковина, 2006. - Т. 9. - С. 191-195.

2. Бильцан О. Румунські політичні партії Буковини 20-30-х рр. ХХ ст. / О. Бильцан // Питання історії України / наук. ред. В.М. Ботушанський та ін. - Чернівці: Зелена Буковина, 2007. - Т. 10. - С. 241-245.

3. Бильцан О. Діяльність Української радикальної партії Буковини на сторінках періодичної преси (1907 - 1910) / О. Бильцан // Питання історії України / наук. ред. В.М. Ботушанський та ін. - Чернівці: Технодрук, 2008. - Т. 11. - С. 193 - 197.

4. Бильцан О. Участь Степана Смаль-Стоцького у діяльності українських політичних партій Буковини 1905-1914 рр. / О. Бильцан // Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка: Історичні науки / [редкол. В.А. Смолій, Л.В. Баженов, В.П. Газін, В.С. Стапанков та ін]. - Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2009. - Т. 19: На пошану академіка В.А. Смолія. - С. 427 - 437.

5. Бильцан О. Соціал-демократична партія Буковини (кінець ХІХ ст. - 1914 р.) / О. Бильцан // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія / За заг. ред. І. С. Зуляка. - Тернопіль: ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2009. - Вип. 2. - С. 59 - 64.

6. Яремко О. Політичні партії народовців на Буковині 1908 - 1914 рр. / О. Яремко // Питання історії України / наук. ред. В.М. Ботушанський та ін. - Чернівці: Технодрук, 2009. - Т. 12. - С. 247 - 252.

7. Яремко О. Програми українських політичних партій Буковини на сторінках періодичної преси (кінець ХІХ - початок ХХ ст.) / О. Яремко // Питання історії України / наук. ред. В.М. Ботушанський та ін. - Чернівці: Технодрук, 2010. - Т. 13. - С. 159 - 164.

8. Бильцан О. Румунські політичні партії Буковини 20 - 30-х рр. ХХ ст. / О. Бильцан // VI Буковинська Міжнародна історико-краєзнавча конференція, присвячена 600-річчю першої писемної згадки про Чернівці (Чернівці, 12-13 жовтня 2007 р.)

9. Бильцан О. Участь Степана Смаль-Стоцького у діяльності українських політичних партій Буковини 1905 - 1914 рр. / О. Бильцан // Постать Степана Смаль-Стоцького в національному-культурному житті Буковини кінця ХІХ - початку ХХ ст. і сучасна рецепція його доби. Міжнародна наукова конференція присвячена 150-річчю від дня народження видатного українського філолога, культурного і громадського діяча (Чернівці, 19-21 лютого 2009 р.)

10. Бильцан О. Програми українських політичних партій Буковини на сторінках періодичної преси (кінець ХІХ - початок ХХ ст.) / О. Бильцан // VIІ Буковинська Міжнародна історико-краєзнавча конференція присвячена 140-річчю заснування першого українського культурно-освітнього товариства на Буковині "Руська Бесіда" (Чернівці, 27-28 листопада 2009 р.)

Размещено на Allbest.ru