Інженерно-технічна інтелігенція в розвитку важкої промисловості півдня України (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Спеціальність 07.00.01 - історія України

Інженерно-технічна інтелігенція в розвитку важкої промисловості півдня України (друга половина ХІХ-початок ХХ ст.)

Симоненко Ірина Віталіївна

Луганськ 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі всесвітньої історії Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник - доктор історичних наук, професор Михайлюк Віталій Павлович, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, завідувач кафедри всесвітньої історії.

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України Реєнт Олександр Петрович, Інститут історії України НАН України, заступник директора з наукової роботи,

кандидат історичних наук, доцент Д'яконіхін Андрій Валерійович, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, доцент кафедри історії України.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І.В. Довжук.

Анотація

технічний інтелігенція металургійний промисловість

Симоненко І.В. Інженерно-технічна інтелігенція в розвитку важкої промисловості Півдня України (друга половина ХІХ-початок ХХ ст.) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, Луганськ, 2011.

На основі аналізу джерел та літератури в дисертаційному дослідженні здійснено реконструкцію історії інженерно-технічної інтелігенції другої половини ХІХ-початку ХХ ст.: виявлені причини кількісного зростання кадрів інженерно-технічної інтелігенції, проаналізовано кількісний і якісний склад інженерно-технічних кадрів досліджуваного періоду, простежено становлення та формування системи вищої та середньої технічної школи з підготовки кадрів інженерно-технічної інтелігенції, показана та оцінена роль інженерно-технічних працівників в розвитку залізорудної та металургійної промисловості Півдня України, висвітлена участь інженерно-технічної інтелігенції в науково-технічних товариствах та роль цих товариств в модернізації промисловості Півдня.

Ключові слова: інженерно-технічна інтелігенція, Південь України, залізорудна та металургійна промисловість, науково-технічні товариства.

Аннотация

Симоненко И.В. Инженерно-техническая интеллигенция в развитии тяжелой промышленности Юга Украины (вторая половина ХІХ-начало ХХ в.) - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Восточноукраинский национальный университет имени Владимира Даля, Луганск, 2011.

На основе анализа источников и литературы в диссертационном исследовании осуществлена реконструкция истории инженерно-технической интеллигенции второй половины ХІХ-начала ХХ в. В исследовании освещается процесс формирования на Юге Украины промышленного района, выявлены и проанализированы факторы, которые способствовали этому процессу. Диссертанткой определены основные причины количественного роста инженерно-технических кадров в исследуемый период.

Определены основные источники пополнения кадров инженерно-технической интеллигенции. Рассмотрены вопросы подготовки инженерно-технических кадров высшими и средними специальными учебными заведениями. В диссертации анализируется динамика количественных и качественных изменений состава инженерно-технической интеллигенции второй половины ХІХ-начала ХХ в. Доказано, что темпы и объём подготовки кадров инженерно-технической интеллигенции второй половины ХІХ-начала ХХ в. увеличивались, но объём не удовлетворял потребности промышленности.

На рубеже ХІХ-ХХ ст. изменились социальные источники формирования кадров инженерно-технической интеллигенции. Происходил процесс демократизации состава инженерно-технической интеллигенции за счет разночинцев, а также средних слоев города и деревни. Но в количественном отношении интеллигенция в исследуемый период так и не стала мощным слоем общества. Нехватку отечественных специалистов на Юге Украины во второй половине ХІХ-начале ХХ ст. восполняли за счет выпускников высших технических учебных заведений Российской империи. Кроме того, автором подчеркнуто, что среди инженерно-технической интеллигенции было много иностранцев.

Инженерно-техническая интеллигенция сыграла значительную роль в развитии железорудной и металлургической промышленности на Юге Украины во второй половине ХІХ-начале ХХ ст. Инженеры и техники направляли свою деятельность на усовершенствование производства и изучении полезных ископаемых Юга Украины. Горные инженеры открыли и исследовали большое количество железорудных месторождений, определили масштабы и закономерности расположения железорудных пластов. Открытые горными инженерами месторождения стали базой для бурного развития металлургической промышленности на Юге Украины.

Диссертанткой доказано, что благодаря профессиональной деятельности инженерно-технической интеллигенции на Юге Украины произошло становление, и шел процесс развития металлургической промышленности. Теоретическая и практическая деятельность инженеров и техников способствовала усовершенствованию металлургической базы Юга Украины. Технические нововведения, осуществленные по инициативе инженерно-технических работников, способствовали увеличению производительности промышленности. Кроме производственной деятельности инженеры занимались научными исследованиями, способствуя не только развитию практики горнозаводского дела, но и теории.

Во второй половине ХІХ-начале ХХ в. Организационными центрами объединения инженерно-технической интеллигенции были научно-технические общества. Они сыграли значительную роль в развитии железорудной и металлургической промышленности Юга Украины. Научно-технические общества сделали вклад в дело распространения научных, технических знаний, изучение полезных ископаемых, разведку недр Кривого Рога, Донбасса, в решение практических задач промышленного производства. Членами научно-технических обществ в металлургию Юга внедрено немало технических усовершенствований того времени, которые значительно повлияли на повышение продуктивности производства.

Ключевые слова: инженерно-техническая интеллигенция, Юг Украины, железорудная и металлургическая промышленность, научно-технические общества.

Annotation

Simonenko I.V. Technical engineering intelligences in the development of the hard industry in the South of Ukraine (in the second half of XIX-the beginning of XX century). - Manuscript.

Dissertation for the scientific degree of Candidate of Historical Sciences, speciality 07.00.01 - History of Ukraine. - The East-Ukrainian National University named after Volodymyr Dahl, Luhansk, 2011.

In the given dissertation the reconstruction of history of technical engineering intelligences in the second half of XIX-the beginning of XX century are realized on the basis of analysis of sources and literature: the reasons of quantitative increase of technical engineering intelligences are determined, quantitative and qualitative structure of technical engineering intelligences of the investigated period is analyzed, the setting and formation of system of high and secondary technical school for training the technical engineering intelligences are showed, the role of technical engineering intelligences in the development of the iron & ore and metallurgy industry in the South of Ukraine is presented and appreciated, the participation of technical engineering intelligences in the scientific and technical associations and the role of this associations in modernization of industry in the South is illustrated.

Key words: technical engineering intelligences, South of Ukraine, iron & ore and metallurgy industry, scientific and technical associations.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. За часи незалежності України серед наукової громадськості значно зріс інтерес до історичного минулого свого народу. В останні роки спостерігається підвищення інтересу науковців до соціальної тематики і, зокрема, історії інтелігенції. Це пояснюється, перш за все, переглядом або новим розкриттям проблематики, можливістю об'єктивно висвітлювати явища, події та факти, які у попередні роки з ідеологічних причин висвітлювалися тенденційно.

Вивчення цієї проблематики актуальне і сьогодні. Інженерно-технічна інтелігенція завжди відігравала значну роль у розвитку економіки, у тому числі промисловості. Формування інженерно-технічної інтелігенції та інтенсивне використання її творчого потенціалу було і є центральною ланкою науково-технічного прогресу. Сьогодні незалежна Україна переживає складний період реорганізації господарства на ринкових засадах. У промисловості потрібні реформи. Проте спрямованість і зміст реформ розуміються по-різному. Для проведення модернізації потрібні висококваліфіковані інженерно-технічні кадри інтелігенції. Однак щоб обрати правильний напрям перетворень, необхідно осмислити й наявний історичний досвід з проведення заходів щодо розвитку промисловості та підготовки кадрів і їх раціонального використання. Потрібно переймати досвід попередніх етапів вітчизняної історії, багатий прикладами позитивного вирішення низки питань, зокрема інженерно-технічного спрямування.

Задля того, щоб віднайти оптимальні форми підготовки інженерно-технічних кадрів треба звернутися до досвіду дореволюційного періоду. Необхідно врахувати досвід роботи зі студентською молоддю - майбутньою інженерно-технічною інтелігенцією. Проте це не означає прагматичного копіювання досвіду організації системи підготовки кадрів інженерно-технічної інтелігенції дореволюційного періоду, а передусім свідчить про потребу його критичного вивчення і врахування. У зв'язку з розвитком в останні роки історичної регіоналістики актуальності темі дослідження додає її регіональний характер. Актуальність теми дослідження також обумовлена теоретико-пізнавальними потребами історичної науки. На сьогоднішній день бракує спеціальних праць з історії інженерно-технічної інтелігенції другої половини ХІХ-початку ХХ ст., її ролі в розвитку важкої промисловості Півдня України. Це також додає актуальності даному дисертаційному дослідженню.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках комплексної програми, що розробляється історичними кафедрами Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля і є складовою частиною теми: „Українська еліта в історичному контексті державотворчих процесів та розвитку суспільно-політичної думки” (номер державної реєстрації 0106U000296).

Об'єктом дослідження є модернізація промисловості Півдня України у другій половині ХІХ-на початку ХХ ст. за участю кваліфікованих інженерно-технічних кадрів. Предметом дослідження є формування і діяльність інженерно-технічної інтелігенції на промисловому Півдні України та її роль у розвитку важкої індустрії в цьому регіоні. До категорії „інженерно-технічна інтелігенція” слід віднести осіб, які мають вищу або середньо-спеціальну технічну освіту й обіймають на виробництві посади відповідно до кваліфікації інженера чи техніка.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з 1861 до 1917 рр. У цей час відбулося формування промислового району Півдня України. Він став найважливішим осередком вугільно-металургійної промисловості Російської імперії. Територіальні рамки роботи охоплюють Південь України, зокрема, ті землі, які до 1919 р. входили до складу Катеринославської, Херсонської і Таврійської губерній. Дослідження історії окремих регіонів України є необхідною передумовою відтворення історії України в цілому.

Мета дисертаційного дослідження сформульована з урахуванням стану наукової розробки проблеми й полягає в тому, щоб на основі неупередженого аналізу відповідної літератури, архівних матеріалів і опублікованих джерел, їх критичного осмислення і узагальнення відтворити в усій складності процеси формування і діяльності інженерно-технічної інтелігенції у другій половині ХІХ-на початку ХХ ст. Показати вплив інженерно-технічних кадрів на розвиток залізорудної та металургійної промисловості Півдня України в досліджуваний період.

Для реалізації поставленої мети окреслені такі завдання дослідження:

виявити, систематизувати та класифікувати джерельну базу дослідження;

виокремити з широкого загалу інтелігенції як особливу групу інженерно-технічну інтелігенцію, яка на професійному рівні створює матеріальні цінності, чітко визначивши при цьому саме поняття „інженерно-технічна інтелігенція”;

висвітлити процес формування на Півдні України промислового району у післяреформений період;

узагальнити накопичений вищими та середніми спеціальними навчальними закладами досвід з підготовки інженерно-технічних кадрів досліджуваного періоду;

проаналізувати кількісні та якісні зміни у складі інженерно-технічної інтелігенції другої половини ХІХ-початку ХХ ст.;

визначити внесок інженерно-технічної інтелігенції у промисловий розвиток Півдня України, насамперед в залізорудну та металургійну галузі промисловості;

дослідити роль науково-технічних товариств у модернізації важкої промисловості українського Півдня.

Наукова новизна дисертації визначається тим, що в ній на основі фактичного матеріалу узагальнено досвід вищих і середніх спеціальних навчальних закладів з вдосконалення системи підготовки інженерно-технічної інтелігенції. Окрім того, на відміну від праць попередників, які були, як правило, присвячені висвітленню окремих сторін нашої проблематики, у дисертації зроблено комплексний аналіз предмета дослідження. Починаючи від формування і кількісного зростання до практичного використання творчого потенціалу інженерно-технічних кадрів у залізорудній та металургійній промисловості Півдня України у другій половині ХІХ-на початку ХХ ст. До наукового обігу залучений новий фактичний і статистичний матеріал, що дало можливість, зокрема, більш достовірно визначити загальну кількість інженерно-технічної інтелігенції розглядуваного періоду.

Наукова новизна визначається такими результатами дослідження:

виявлено причини кількісного зростання кадрів інженерно-технічної інтелігенції другої половини ХІХ-початку ХХ ст.,

проаналізовано якісний склад інженерно-технічних кадрів досліджуваного періоду,

розглянуто соціальну структуру інженерно-технічної інтелігенції другої половини ХІХ-початку ХХ ст.,

простежено формування та участь вищої і середньої технічної школи у підготовці кадрів інженерно-технічної інтелігенції,

показана роль інженерно-технічних працівників у розвитку залізорудної та металургійної промисловості Півдня України,

висвітлена участь інженерно-технічної інтелігенції в науково-технічних товариствах,

Особистий внесок дисертантки полягає в постановці наукової проблеми й самостійному комплексному її вирішенні, що дає змогу глибше зрозуміти роль інженерно-технічної інтелігенції в розвитку важкої промисловості Півдня України післяреформеного періоду. Практичне значення дисертації полягає в тому, що її основні положення, висновки, залучені до наукового обігу документи й матеріали можуть бути використані при подальшій розробці теми, написанні узагальнюючих праць, посібників із соціально-економічної історії, історичного краєзнавства, при викладанні вузівських курсів з історії України, історії науки і техніки.

Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалася на засіданні кафедр історії України та всесвітньої історії Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Окремі положення і аспекти дослідження пройшли апробацію на конференціях різного рівня, а саме: Другої міжвузівської наукової конференції з актуальних питань вітчизняної, всесвітньої та історії освіти, науки і техніки (Луганськ, 28 жовтня 2006 р.); Четвертої міжвузівської наукової конференції з актуальних питань вітчизняної, всесвітньої та історії освіти, науки і техніки (Луганськ, 3 грудня 2007 р.); Міжнародної науково-практичної конференції „Актуальні питання вітчизняної, світової історії та історії науки: пошуки, роздуми, знахідки” (Луганськ, 24-25 квітня 2008 р.); Шостої міжвузівської наукової конференції з актуальних питань вітчизняної, всесвітньої та історії освіти, науки і техніки (Луганськ, 25 листопада 2008 р.); Другої міжнародної наукової конференції „Актуальні питання вітчизняної, світової історії та історії науки: пошуки, роздуми, знахідки” (Луганськ, 29 квітня 2009 р.); Другої всеукраїнської наукової конференції студентів, аспірантів та молодих вчених „Білі плями” в історії України у контексті світового розвитку” (Луганськ, 20 травня 2009 р.).

Публікації. За матеріалами досліджень, представлених у дисертації, опубліковано 12 праць, серед яких одна монографія (у співавторстві), 5 наукових статей у фахових видання, визначених переліком ВАК України та 6 публікацій у збірниках матеріалів наукових конференцій.

Структура дисертації зумовлена її метою та науковими завданнями. Вона складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків (175 с. - основний текст), списку використаних джерел та літератури (292 найменування на 30 стор.) і додатків (12 стор.). Загальний обсяг роботи становить 268 стор.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовується актуальність дисертації, її зв'язок з науковими програмами, визначаються мета, завдання, об'єкт і предмет дослідження, його хронологічні рамки й територіальні межі, розкривається наукова новизна обраної теми, а також практичне значення отриманих результатів.

Перший розділ - „Джерельна база, історіографія та методологія дослідження” - присвячено аналізу джерел, літератури та методологічних принципів дослідження. Джерельною базою дослідження є архівні матеріали, документальні публікації, документи державного законодавства, статистичні матеріали, дореволюційна періодика та мемуари. При написанні роботи використано матеріали двох центральних та обласних архівів - це фонди Центрального державного історичного архіву України у м. Києві, Російського державного історичного архіву у м. Санкт-Петербурзі, Державного архіву Луганської області й Державного архіву Донецької області.

У Центральному державному історичному архіві України у м. Києві зберігаються цікаві матеріали та документи стосовно економічного розвитку українського Півдня за доби Російської імперії, є матеріали, що характеризують процес становлення системи підготовки інженерно-технічних кадрів у другій половині ХІХ-на початку ХХ ст. У дисертації використано такі фонди: КМФ-12, 294, 304, 313, 442, 486, 575, 2090, 2161, 2162. Частина документів, виявлених авторкою, уперше залучена до наукового обігу. Для написання дисертації авторка використала фонди РДІА, а саме: Ф.20, 25, 37, 40, 44, 733, 1152, 1263, 1278, 1287. Особливе місце серед інших фондів РДІА посідає Ф.37. Документи, що тут зберігаються, висвітлюють процес вивчення залізорудних родовищ Криворізького басейну, роль у цьому процесі видатних гірничих інженерів. Щодо Державного архіву Луганської області (ДАЛО), то в цьому сховищі збереглися незначна кількість документів, що мають відношення до історії діяльності промислових підприємств в Донецькому басейні, зокрема це Ф.1 - Луганський казенний чавуноливарний завод Гірничого департаменту. У Державному архіві Донецької області (ДАДО) опрацьовано Фонди 2 і 171. Так, у Ф.2 зберігаються документи, в яких йдеться про відкриття вищого гірничого училища в Катеринославі. Додатковим комплексом джерел, які висвітлюють окремі аспекти історії інтелігенції, можна вважати документальні публікації з історії становлення і розвитку системи технічної освіти, історії окремих галузей промисловості Из истории Киевского политехнического института: сборник документов и материалов / [сост. Бондаровская Э.М., Горбунова М.И., Кущ Е.М.; ред. Лось Ф.Е.]. - К.: Изд-во Киевского ун-та, 1961. - Т.1: 1898-1917 гг. - 1961. - 387 с.; Днепропетровску 200 лет. 1776-1976. Сб. док. и матер. / [сост. Бриккер Б.Я., Гончарук П.С. и др.]. - К.: Наук. думка, 1976. - 510 с..

Важливим джерелом дисертаційного дослідження є законодавчі акти царського уряду, що увійшли в Повне зібрання законів Російської імперії. До дослідження залучені матеріали Першого Всеросійського перепису населення Російської імперії 1897 р. Первая всеобщая перепись населения Российской империи 1897 г. / Под. ред. Н.А. Тройницкого. Общий свод по империи результатов разработки данных первой всеобщей переписи населения, произведенной 28 января 1897 г. - Т.2. - СПб, 1905. - 257 с.. У перепису міститься певна інформація про окремі професійні групи, проте відсутні узагальнюючі дані про інженерно-технічну інтелігенцію як соціально-професійну верству суспільства. У дисертації використано статистичні видання різних міністерств і відомств. Це ряд довідково-статистичних видань, що різною мірою відбивають питання теми за окремими губерніями Сборник статистических сведений о горнозаводской промышленности России в 1890 году. - СПб., 1890. - 292 с.; Сборник статистических сведений по горной части на 1867 год. - СПб., 1867. - 238 с.; Сборник статистических сведений по Екатеринославской губернии / Сост. статистическим отделением екатеринославского губернского земства / Екатеринослав, 1886. - Вып. 3: Славяносербский уезд. - Екатеринослав, 1886. - 441 с.; Горнозаводская промышленность Юга России за 1900-1915 гг. Серия 3. Статистика промышленности и труда. Вып. 3. - Х: 4 гос. типография, 1922. - 284 с. та ін..Окрему групу джерел становлять дореволюційні періодичні видання. Джерельна база дисертаційного дослідження представлена періодикою, як загальною, так і галузевою. У галузевій періодиці можна виділити 2 основні групи: офіційно-відомчі видання Ауэрбах А.А. Описание ртутного рудника и завода / А.А. Ауэрбах // Горный журнал. - 1888. - № 4. - С. 1-19; Иванов Н.А. Химическое испытание руд и известкового флюса, назначенных для опытного доменного действия на вновь устраиваемом в Бахмутском уезде чугуноплавильном заводе / Н.А. Иванов // Горный журнал. - 1861. - № 7. - С. 1-35, 145-178; Конткевич С. Геологическое описание окрестностей Кривого Рога Херсонской губернии / С. Конткевич // Горный журнал. - 1880. - № 3. - С. 341-375 та ін., а також газети і журнали, що видавались представницькими організаціями поміщиків і буржуазії Миненков А.В. Месторождения киновари в Донецком бассейне / А.В. Миненков // Южнорусский горный листок. - 1881. - № 6. - С. 114-118; Миненков А.В. Ртутне руды в Донецком бассейне / А.В. Миненков // Южнорусский горный листок. - 1884. - № 86. - С. 1019-1026; Монковский Ч.А. Урало-Донецкая железная дорога (окончание) / Ч.А. Монковский // Горнозаводской листок. - 1898. - № 2. - С. 3206 та ін., науковими і технічними товариствами. Журнал заседания комиссии по вопросу о необходимости исследования минеральных богатств на Юге России. 2 мая 1874 г. // Записки Русского технического общества. - СПб., 1874. - Т. 3. - С. 149-151. Журнал заседания Общего собрания членов РТО // Записки Русского технического общества. - СПб., 1872. - Т. 2. - С. 121 та ін. Ці джерела дали змогу вивчити і дослідити цілий комплекс питань, пов'язаних з промисловим розвитком Півдня України, проаналізувати роль інженерно-технічної інтелігенції, видатних вчених та інженерів в індустріальному розвитку регіону.

Цінним історичним джерелом є мемуарна література. Спогади підсилюють конкретику досліджуваних процесів. Нами використано щоденники і спогади діячів державного апарату, видатних інженерів, вчених Дельвиг А.И. Полвека русской жизни. Воспоминания. 1820-1870 / Дельвиг А.И. - М.-Л., 1930. - Т. 1. - 1930. - 591 с.; Павлов М.А. Воспоминания металурга / Павлов М.А. - М: Металлургиздат, 1945. - 292 с.; Терпигорев А.М. Воспоминания горного инженера / Терпигорев А.М. - М.: АН СССР, 1956. - 272 с.. Важливим джерелом з історії підготовки кадрів інженерно-технічної інтелігенції другої половини ХІХ-початку ХХ ст. є часописи навчальних закладів досліджуваного періоду Отчет о состоянии и действиях Екатеринославского высшего горного училища за 1905 г. // Известия Екатеринославского высшего горного училища. - 1906. - С. 11-60; Отчет о состоянии Харьковского технологического института за 1906 г. // Известия Харьковского технологического института. - 1908. - Т. 4. - С. 1-58 та ін.. Ці джерела містять величезну за обсягом і різнопланову інформацію. Отже, залучена до аналізу сукупність джерел різного походження та характеру є достатньо представницькою і може бути документальною основою для досягнення мети даного дослідження та вирішення конкретних дослідницьких завдань. В історіографічному огляді дисертанткою розглянуто значну кількість праць, в яких знайшли відбиття деякі аспекти досліджуваної теми. Взагалі, в історіографії тема інженерно-технічної інтелігенції другої половини ХІХ-початку ХХ ст. є однією з маловисвітлених. Різним аспектам цієї теми присвячена чимала література, різнопланова за проблематикою, формою і жанром.

Дисертанткою запропонована така періодизація історіографії досліджуваної проблеми. Перший етап - це дореволюційна історіографія (друга половина ХІХ-1917 р.). У другій половині ХІХ ст. тема інженерно-технічної інтелігенції, здебільшого залишалася поза увагою істориків, публіцистів, економістів. Дослідження цього періоду присвячувалися передусім проблемам формування індустрії Півдня України. Інформація у працях викладалася фрагментарно у призмі фахових інтересів авторів Тиме И.А. Очерк современного состояния горнозаводского дела в Донецком бассейне / Тиме И.А. - СПб., 1889. - 191 с.; Мевиус А.Ф. Будущность горнозаводского промысла на Юге России / Мевиус А.Ф. - СПб., 1867. - 32 с.; Рагозин Е.И. Железо и уголь на Юге России / Рагозин Е.И. - Екатеринослав, 1895. - 170 с..Значна кількість наукової літератури дореволюційного періоду присвячена питанню підготовки інженерно-технічних кадрів інтелігенції. Дореволюційна історіографія не має узагальнюючих праць з історії технічної освіти. Окремі історичні розробки висвітлюють історію різних технічних навчальних закладів Киевский политехнический институт императора Александра ІІ: Краткий очерк его возникновения. - К., 1898. - 54 с.; Рубин П.Г. Исторический очерк возникновения Екатеринославского высшего горного училища и его деятельность за первое десятилетие: 1899-1909 / Рубин П.Г. - Екатеринослав, 1909. - 147 с..

Другий - радянська історіографія (1917-1991 рр.), де тема інтелігенції недостатньо розроблена. За радянських часів вивчення історії інтелігенції відбувалося у руслі марксистсько-ленінської методологічної парадигми. Доробок радянської історіографії потребує пильного та диференційованого підходу. У 30-х-на початку 60-х рр. ХХ ст. тема інтелігенції майже не досліджувалася, через що й не була представлена в радянській історіографії цих років. У період застою продовжувало зберігатись скептичне ставлення до інтелігентської діяльності. У ці часи вийшла серія праць, в яких безпосередньо або побічно порушувалися питання історії інтелігенції в Російській імперії у другій половині ХІХ-на початку ХХ ст. Лейкина-Свирская В.Р. Интеллигенция в России во второй половине ХІХ века / Лейкина-Свирская В.Р. - М.: Мысль, 1971. - 368 с.; її ж. Русская интеллигенция в 1900-1917 годах / Лейкина-Свирская В.Р. - М.: Мысль, 1981. - 285 с.; Ушаков А.В. Демократическая интеллигенция периода трёх революций в России / Ушаков А.В. - М.: Просвещение, 1985. - 159 с.. Ці праці цікаві фактологічним матеріалом і, безперечно, корисні для науковця. Проте, загалом, дослідники історії інтелігенції займалися вивченням інтелігенції Російської імперії, українській інтелігенції в їхніх працях відводилося мало місця.

Окремі аспекти діяльності інженерно-технічної інтелігенції другої половини ХІХ-початку ХХ ст. висвітлені у виданнях, присвячених історії промислового виробництва. Результати роботи дослідників висвітлені у загальних працях, курсах історії народного господарства, працях з окремих галузей промислового виробництва Бакулев Г.Д. Развитие угольной промышленности Донецкого бассейна / Бакулев Г.Д. - М.: Госполитиздат, 1955. - 672 с.; його ж. Черная металлургия Юга России / Бакулев Г.Д. - М.: Госуд. науч.-технич. изд-во лит-ры по черной и цветной металлургии, 1953. - 247 с., з історії гірничої техніки Данилевський В.В. Російська техніка / Данилевський В.В. - К.: Держтехвидав України, 1948. - 560 с.; Очерки истории техники в России (1861-1917). Горное дело, металлургия, энергетика, электротехника, машиностроение / [Артоболевский И.И., Благонравов А.А., Федоров А.С. и др.]; отв. ред. Б.А. Розентретер]. - М.: Наука, 1973. - 404 с. та ін.. За радянських часів надруковано чимало досліджень присвячених питанням пошуків і розвідок корисних копалин Малахов Г.М. Основная железорудная база СССР. Очерк развития Криворожского бассейна / Малахов Г.М., Стариков Н.И., Шостак А.Г. - М.: Металлургиздат, 1957. - 162 с.; Новик Е.О. История геологических исследований Донецкого каменноугольного бассейна (1700-1917) / Новик Е.О., Пермяков В.В., Коваленко Е.Е. - К.: АН УССР, 1960. - 531 с.. Ці праці є важливими джерелами інформації, мають певну цінність, бо на той час в науковий обіг був залучений чималий новий конкретний матеріал. Значна кількість радянської літератури присвячена питанням підготовки інженерно-технічних кадрів, становлення і розвитку системи спеціальної освіти. Історіографічний доробок цих часів представлений працями з історії технічних навчальних закладів кінця ХІХ-початку ХХ ст. Проте цей період в історії навчальних закладів у працях радянських істориків подавався у стислій формі. У 20-30-і роки з'явилися ювілейні видання Киевский индустриальный институт. Юбилейный сборник к 40-летию института. - К.: КИИ, 1939.. Вони стали першими узагальнюючими працями, містили багатий фактичний матеріал. Основний їх недолік - це тенденційність викладення матеріалу. У другій половині 40-х-50-і роки опубліковано роботи з історії розвитку технічної освіти, але фундаментальних праць майже не було. У 60-80-і роки написано чимало праць з історії технічної освіти Павлов Д.И. Среднее специальное образование в Украинской ССР / Д.И.Павлов, Г.П.Захаревич. - К.: Вища школа, 1976. - 215 с.; Харьковский политехнический институт 1885-1985. История развития / [Атрощенко В.И., Гробов Г.М., Долбня В.Т. и др.]; отв. ред. Н.Ф.Киркач]. - Х.: Вища школа, 1985. - 223 с.. Історіографічний доробок початку 90-х років представлений працями Е.Я. Красковського, В.І. Онопрієнко, М.Д. Ярмаченко, Є.П. Степанович Оноприенко В.И. Становление высшего технического образования на Украине / В.И. Оноприенко, Т.А. Щербань. - К.: Наук. думка, 1990. - 140 с.; Степанович Е.П. Высшая специальная школа на Украине (конец ХІХ-начало ХХ в.) / Степанович Е.П. - К.: Наук. думка, 1991. - 100 с.; Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні (Х-поч. ХХ ст.): Нариси / [ред. кол. Ярмаченко М.Д. та ін.]. - К.: Рад. шк., 1991. - 381 с.. Праці Є.П. Степанович і В.І. Онопрієнко є узагальнюючими дослідженнями з історії вищої спеціальної освіти кінця ХІХ - початку ХХ ст. Їх дослідження рівномірно висвітлюють становлення системи підготовки інженерно-технічних кадрів на Україні у другій половині ХІХ-на початку ХХ ст. На сьогодні ці праці не втратили свого наукового значення.

Певну цінність для вивчення питання участі інженерно-технічної інтелігенції у діяльності науково-технічних товариств мають праці радянських дослідників В.М. Костомарова, Н.Г. Філіппова і В.М. Пронь Филиппов Н.Г. Научно-технические общества России (1866-1917 гг.). Учебное пособие / Филиппов Н.Г. - М.: Московский госуд. историко-архивный институт, 1975. - 214 с.; Пронь В.М. В борьбе за металл Приднепровья: К 50-летию общества металлургов. 1910-1960 / Пронь В.М. - Днепропетровск, 1961. - 86 с. та ін.. Історіографія діяльності інженерно-технічної інтелігенції представлена також низкою праць, нарисів, присвячених окремим вченим та інженерам Белякова Є.П. Максим Власович Луговцов / Є.П. Белякова, І.М. Францевич. - К.: АН УРСР, 1958. - 36 с.; Гумилевский Л. Русские инженеры / Гумилевский Л.-М.: Молодая Гвардия, 1947. - 446 с.; Загорский Ф.Н. Владимир Сергеевич Кнаббе / Загорский Ф.Н. - М.-Л.: Наука, 1965. - 90 с.; Зензинов Н.А. Выдающиеся инженеры и ученые железнодорожного транспорта / Н.А. Зензинов, С.А. Рыжак. - М.: Транспорт, 1990.. Ці видання стали додатковим елементом до цілої картини виробничої діяльності інженерно-технічної інтелігенції, її внеску в розвиток важкої промисловості Півдня України у досліджуваний період. З 1991 р. розпочався третій сучасний етап в розвитку історіографії. В історичних дослідженнях змінилися пріоритети. З цього часу наукові роботи базуються на об'єктивному висвітленні діяльності інтелігенції. У 90-і роки вийшли монографії Г.В. Касьянова, Н.А. Шип Касьянов Г.В. Українська інтелігенція на рубежі ХІХ-ХХ століть: соціально-політичний портрет / Касьянов Г.В. - К.: Либідь, 1993. - 176 с.; Шип Н.А. Интеллигенция на Украине (ХІХ в.): Историко-социологический очерк / Шип Н.А. - К.: Наук. думка, 1991. - 172 с., в яких автори вперше порушили проблему ґрунтовного аналізу інтелігенції України ХІХ ст. як комплексної проблеми.

Деякі аспекти історії інженерно-технічної інтелігенції другої половини ХІХ-початку ХХ ст. відображено у загальних працях з історії України, окремих її регіонів Верига В. Нариси з історії України (кінець ХVІІІ-початок ХХ ст.) / Василь Верига. - Львів: Світ, 1996. - 447 с.; Винар Б. Економічний колоніалізм в Україні та інші праці / Богдан Винар. - Нью-Йорк; Париж; Львів: 2005. - 476 с.; Реєнт О.П. Україна в імперську добу (ХІХ-початок ХХ ст.) / Реєнт О.П. - К.: Інститут історії України НАН України, 2003. - 340 с.; Довжук І.В. Індустріальний Донбас в історії розвитку економіки Наддніпрянської України (друга половина ХІХ-початок ХХ ст.): Монографія. - Луганськ: вид-во СНУ ім.. В. Даля, 2009. - 364 с.. Так, у монографії О.П. Реєнта розглядається низка питань соціально-економічного розвитку України у післяреформену добу. У монографічному дослідженні І.В. Довжука серед інших питань аналізується науково-практична діяльність гірничих інженерів у Донецькому басейні. Слушно підкреслено, що їхня діяльність мала велике значення для збільшення кількісних і якісних показників у видобутку мінерального палива, активізації будівництва залізниць, розвитку металургійних підприємств, що сприяло загальній індустріалізації Донецького промислового району та українського Півдня в цілому. Огляд наукової літератури показує, що у 90-і рр. ХХ-на початку ХХІ ст. з'явилося чимало праць з історії технічної освіти. Ці дослідження містять багатий фактичний матеріал щодо формування інженерно-технічних кадрів у другій половині ХІХ-на початку ХХ ст. У цей час виходять друком праці, присвячені історії окремих навчальних закладів Высшее образование в России: Очерк истории до 1917 года / [под. ред. В.Г. Кинелева]. - М.: НИИ ВО, 1995. - 352 с.; КПІ - колиска інженерної освіти і науки в Україні / [М.З. Згуровський, М.Ю. Ільченко, В.О. Константинов та ін.]. - К.: Генеза, 1998. - 148 с.. Узагальнююча характеристика процесу підготовки кадрів вищими навчальними закладами Наддніпрянської України дана в дисертації С.М. Ховрича Ховрич С.М. Становлення та р озвиток вищої технічної освіти Наддніпрянської України (остання чверть ХІХ-перші десятиріччя ХХ ст.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.01 „Історія України” / С.М. Ховрич. - Київ, 2004. - 20 с..

Таким чином, незважаючи на те, що окремі аспекти функціонування інженерно-технічної інтелігенції другої половини ХІХ-початку ХХ ст. відображено у низці праць, проте ще й досі не створено узагальнюючого дослідження, де б розглядалися процес формування та професійна діяльність її на промислових підприємствах Півдня України. Методологічну основу дисертаційного дослідження становлять принципи історизму, об'єктивності та критичного аналізу документальних матеріалів. При розв'язанні дослідницьких завдань авторкою використано загальнонаукові та спеціальні історичні методи. Дисертація побудована за проблемно-хронологічним принципом, базується на методі комплексного дослідження проблем інженерно-технічної інтелігенції.

У роботі використано такі методи: системно-структурний, біографічний, математичний, генетичний, компаративний, діахронний, проблемно-хронологічний; пошуку, аналізу та синтезу емпіричного матеріалу, історико-ретроспективний, типологізації і класифікації, аналітичний, персоніфікованого аналізу, описовий і кількісного аналізу. У другому розділі - „Формування промислового Півдня та підготовка інженерно-технічних кадрів” висвітлюється процес формування промислового району на Півдні України у другій половині ХІХ-на початку ХХ ст. Проаналізовано фактори, що сприяли цьому процесу. Підкреслюється, що розвиток капіталізму викликав кількісне зростання інженерно-технічної інтелігенції. Інтенсивний розвиток промисловості вимагав значної кількості кваліфікованих інженерно-технічних кадрів. На той час у промисловості відчувалась гостра нестача кваліфікованих працівників. Брак власних технічних спеціалістів компенсували іноземці. Нерідко на підприємствах і рудниках управлінські функції здійснювали самі фабриканти, а на інженерні посади призначались техніки. З розвитком важкої промисловості на Півдні України потреба в інженерно-технічних кадрах інтелігенції постійно зростала. Попит на висококваліфікованих спеціалістів сприяв розвиткові системи освіти. Вища і середня спеціальна школа стали джерелом відтворення кадрів інженерно-технічної інтелігенції. Низький рівень розвитку спеціальної освіти не давав можливості задовольнити потреби постійно зростаючого виробництва в кваліфікованих спеціалістах.

До заснування спеціальних навчальних закладів на Україні, інженерно-технічні кадри інтелігенції для промисловості готувалися в Москві та Петербурзі. Підготовку кадрів інженерно-технічної інтелігенції здійснювали вищі навчальні заклади, зокрема такі інститути: Гірничий, Технологічний, Інститут інженерів шляхів сполучення у Петербурзі, Московське вище технічне училище та ін. На рубежі ХІХ-ХХ ст. в Російській імперії, в тому числі й на Україні, з'являються нові центри з підготовки інженерно-технічних кадрів інтелігенції - Харківський технологічний (1885 р.) і Київський політехнічний інститути (1898 р.), Технологічний інститут у Томську (1900 р.) і Політехнічний інститут у Петербурзі (1902 р.), Вище гірниче училище у Катеринославі (1899 р.) та ін. У зв'язку з відкриттям нових технічних навчальних закладів темпи і обсяг підготовки кадрів інженерно-технічної інтелігенції значно зросли, проте потреба в них ще не задовольнялась. Авторкою дослідження проаналізовані питання теоретичної і практичної підготовки інженерно-технічних кадрів у спеціальних навчальних закладах. Доведено, що у навчальних закладах було добре поставлене викладання: поряд з лекціями, на високому рівні проводилися семінарські, лабораторні і практичні заняття. Для кращої практичної підготовки студенти здійснювали екскурсії та проходили практику.

Істотну роль у підготовці інженерів зіграли технічні товариства. Випускники вищих технічних навчальних закладів (ВТНЗ) були висококваліфікованими спеціалістами, які, окрім теоретичних знань, мали добру практичну підготовку. Знання цих інженерів знайшли своє застосування в промисловості Півдня України. Велику допомогу в підготовці і підвищенні кваліфікації кадрів інженерно-технічної інтелігенції надавали гірничотехнічні і загально-технічні журнали. Окрім ВТНЗ кадри інженерно-технічних працівників випускалися середніми спеціальними навчальними закладами. У другій половині ХІХ-на початку ХХ ст. на Півдні Україні діяла невелика кількість середніх технічних навчальних закладів з малим контингентом учнів. Промисловість не була повністю забезпечена спеціалістами середньої кваліфікації. Це призводило до того, що середні технічні кадри формувалися в основному за рахунок майстрів-практиків.

Проаналізовано кількісні і якісні зміни у складі інженерно-технічної інтелігенції другої половини ХІХ-початку ХХ ст. У третьому розділі - „Роль інженерно-технічних кадрів в індустріальному розвитку українського Півдня” визначено, що на рубежі ХІХ-ХХ ст. інженерно-технічна інтелігенція являла собою соціально-професійну верству, представники якої займалися кваліфікованою розумовою працею, мали специфічні професійні навички і відповідний рівень знань. Інженерно-технічна інтелігенція того часу відігравала визначальну роль в економічному житті суспільства. Доведено, що інженерно-технічна інтелігенція відіграла значну роль в розвитку залізорудної та металургійної промисловості Півдня України у другій половині ХІХ-на початку ХХ ст. Інженери і техніки направляли свою діяльність на вдосконалення виробництва та вивчення надр Півдня України. Гірничі інженери та інженери-металурги відкрили і дослідили багато десятків залізорудних родовищ, сприяли розвитку теорії і практики гірничозаводської справи. Перші дані про ряд залізорудних родовищ Півдня України, які в подальшому використовувалися для розвитку металургійної промисловості, зібрали гірничі інженери ще у дореволюційний період. Інженери і техніки провели розвідувальні роботи на території Донецького басейну, а також Криворіжжя та на Керченському півострові. Розвідкою корисних копалин активно займалися гірничі інженери П.О. Кульшин, Є.С. Копанев, Я.С. Колесніков, В.М. Лодигін, І. Морозов, Гюльденштедт, В.Ф. Зуєв, В. Пиленко, А.А. Носов, В.Ф. Сапальський, Воскобойніков, Гур'єв, Іваницький та ін.

Інженерам-металургам, механікам, які працювали на перших металургійних підприємствах Півдня України, належить значний внесок у розвиток заводів, налагодження виплавки чавуну на мінеральному паливі. Прославили себе Л.Є. Ізъюров, М.В. Белоусов, брати Шостаки, І.А. Тіме, А.Ф. Мевіус, І.Ф. Фелькнер, Н.Ф. Мещерін, Н.Т. Летуновський, С. Подимовський, І.І. Зеленцов. Південні металургійні заводи відіграли в історії металургійної промисловості дуже важливу роль. На заводах дослідними плавками чавуну під керівництвом видатних гірничих інженерів було дано позитивну відповідь на питання про можливість створення і розвитку на Півдні України металургійного виробництва. Із заводських інженерів вийшло чимало вчених-металургів. Вони, окрім виробничої діяльності, займалися науковими дослідженнями, писали наукові праці, присвячували себе викладацькій діяльності.

На початку 70-х рр. ХІХ ст. уряд відмовився від казенного будівництва в металургійній промисловості й став на шлях заохочення в ній приватного підприємництва. На території Півдня України з'явилися перші приватні металургійні заводи: Юзівський і Сулінський. Значний внесок у справу становлення і розвитку заводів зробили Дж. Юз, Річардс, Н.Ф. Мещерін, М.О. Павлов та ін. Юзівський і Сулінський металургійні заводи поклали початок розвитку на Півдні України металургійної промисловості на мінеральному паливі. Важливу роль в налагодженні виплавки чавуну зіграла інженерно-технічна інтелігенція, її професійна діяльність сприяла прогресу в цій галузі промислового виробництва.

Важливе значення для розвитку металургійної промисловості Півдня України мало створення потужної залізорудної бази. У 70-і рр. ХІХ ст. провідну роль у забезпеченні металургійної промисловості Півдня України сировиною відігравав Донецький залізорудний район. Проте на початку 80-х років стан речей змінився. На підставі розвідувальних робіт, проведених гірничими інженерами І. Кондратовичем, А. Яковлєвим, Г.Д. Романовським встановили, що в Донбасі руди залягають гніздами і промислові розробки цих покладів малорентабельні. Нова епоха в розвитку металургійного виробництва розпочалася з відкриття Криворізького залізорудного родовища. Розвідувальні роботи в Криворізькому басейні провели гірничі інженери Барбот-де-Марні, О.М. Поль, Гартунг, Штріппельман, Н.Ф. Мещерін, Ц.Н. Фронцкевич, Г.П. Феодосьєв, Л.П. Семечкін, Є.Б. Іваницький, А.А. Носов, С.О. Конткевич та ін. Геологічні дослідження Криворізького басейну, проведені гірничими інженерами, виявили великі поклади залізних руд, що стали базою для бурхливого розвитку металургійної промисловості на Півдні України у другій половині ХІХ-на початку ХХ ст.

Для розвитку промисловості Півдня України названого періоду важливе значення мало відкриття залізниці, яка з'єднала Криворізький залізорудний і Донецький кам'яновугільний басейни. Відкриття Катерининської залізниці сприяло інтенсивному розвитку промисловості. Наприкінці 80-х-у 90-і рр. ХІХ ст. на Півдні України розпочалося активне зростання металургійної промисловості. В галузі металургійного виробництва став діяти іноземний приватний капітал. В зв'язку з нестачею вітчизняних інженерно-технічних кадрів при будівництві і експлуатації металургійних підприємств підприємці часто залучали іноземних спеціалістів. Але поступово тенденція змінилася. На підприємствах іноземні інженери і техніки поступалися місцем вітчизняним спеціалістам. Інженерно-технічні працівники в процесі будівництва нових великих металургійних заводів врахували відповідні технічні досягнення передових капіталістичних країн. У результаті за технічним рівнем південні заводи були найпередовішими підприємствами південної чорної металургії Російської імперії. Завдяки професійній діяльності інженерно-технічної інтелігенції здійснювався прогрес металургійного виробництва на Півдні України. Теоретична і практична діяльність інженерів і техніків сприяла вдосконаленню металургійної бази Півдня України. Доведено, що наприкінці ХІХ ст. Південь України набув всеімперського значення. Серед вітчизняних доменщиків прославили себе М.К. Курако, брати Горяінови, І.П. Бардін, М.В. Луговцов, Г. Казарновський та ін. Слід відмітити іноземних спеціалістів, які прийняли участь в будівництві і розвитку металургійної промисловості на Півдні України: А. Філіппар, Барраль, Лятеніс, Лязіус.

Зростання металургійної промисловості на Півдні стало головною причиною різкого збільшення видобутку руди в усіх залізорудних районах України, у тому числі і на Півдні України. В залізорудній промисловості Півдня України через панування іноземного капіталу склалося й засилля іноземних інженерів. Вітчизняних інженерно-технічних кадрів не вистачало. Для розвитку металургійної промисловості на Півдні України велике значення мали відкриття і промислова розробка марганцевих руд. Завдяки зусиллям гірничих інженерів Г. Федосєєва, В. Домгера, М. Коцовського та інших було відкрито Нікопольське марганцеве родовище. З 1886 р. розпочалась промислова розробка марганцевих руд.

Першим підприємством кольорової металургії на Півдні став Нікітовський ртутний комбінат, який побудували на базі відкритого у 1879 р. родовища кіноварі. Значну роль в розвитку кольорової металургії на Півдні України відіграли гірничі інженери А.В. Міненков і А. Ауербах. Отже, металургійна промисловість Півдня України на початку ХХ ст. стала головною металургійною базою Російської імперії як по обсягу виробництва, так і за технічною оснащеністю. Завдяки праці інженерно-технічних кадрів, проведенню ряду робіт по реконструкції металургійні заводи Півдня на початку ХХ ст. порівняно з заводами Уралу були технічно краще обладнані. Цьому сприяв й особистий внесок окремих представників інженерно-технічної інтелігенції у розвиток залізорудної та металургійної промисловості Півдня України у другій половині ХІХ-на початку ХХ ст.

У четвертому розділі - „Науково-технічні товариства в модернізації промисловості Півдня” - проаналізована роль технічної громадськості в розвитку залізорудної та металургійної промисловості Півдня України наприкінці ХІХ-на початку ХХ ст. У цей період відбулося організаційне об'єднання передової інженерно-технічної інтелігенції в гірничодобувній і гірничозаводській промисловості навколо питань її подальшого розвитку. Інженери і техніки брали активну участь в технічних бесідах з найактуальніших питань металургійного виробництва. На засіданнях науково-технічних товариств вони обговорювали шляхи збільшення продуктивності заводів, здешевлення виробництва металу, інформували про останні досягнення в металургії.

У Російській імперії діяли такі науково-технічні товариства: Російське технічне товариство, Товариство гірничих інженерів, Російське металургійне товариство та ін. РМТ та його відділення на Україні значно вплинули на розвиток металургійної промисловості Півдня. Члени товариства проводили широку наукову роботу, виконували науково-дослідницькі і проектні роботи. Журнал РМТ сприяв удосконаленню техніки металургійного виробництва. Членами науково-технічних товариств в чорну металургію Півдня втілено чимало технічних досягнень того часу, що мали великий вплив на підвищення продуктивності виробництва.

Значний внесок в науково-технічний прогрес металургійної промисловості Півдня України зробили професори технічних навчальних закладів Харкова, Києва, Катеринослава. Чимало професорів і діячів вищої школи являлись дійсними членами науково-технічних товариств. Це відомі інженери П.Г. Рубін, Л.М. Фортунато, І.П. Бардін, А.П. Виноградов та ін.

Висновки

Протягом другої половини ХІХ-на початку ХХ ст. внаслідок капіталістичної модернізації на Півдні України сформувався потужний індустріальний комплекс, який перетворив Південь на головний осередок важкої промисловості в Російській імперії. Розвиток промисловості вимагав значної кількості спеціалістів. З розвитком капіталізму почала кількісно зростати інженерно-технічна інтелігенція. Підготовка кадрів інженерно-технічної інтелігенції здійснювалася у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах. До заснування спеціальних навчальних закладів в Україні, інженерно-технічні кадри для промисловості Півдня України готувалися в Москві та Петербурзі. Наприкінці ХІХ-на початку ХХ ст. з відкриттям нових навчальних закладів темпи і обсяг підготовки кадрів інженерно-технічної інтелігенції зросли, проте все ще не задовольняли потреби промисловості.

На рубежі ХІХ-ХХ ст. змінилися соціальні джерела формування кадрів інженерно-технічної інтелігенції. Якщо раніше кадри інженерно-технічної інтелігенції формувалися переважно за рахунок дворянства, шляхти та інших привілейованих станів, то наприкінці ХІХ-на початку ХХ ст. відбулася демократизація складу інженерно-технічної інтелігенції за рахунок різночинців, середніх верств міста й села.