Внесок Російського товариства з вивчення Криму у розвиток історико-краєзнавчих досліджень (1922–1932)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

УДК 94(477.75)”192/193”:061.12

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Спеціальність 07.00.06 - Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни

Внесок Російського товариства з вивчення Криму у розвиток історико-краєзнавчих досліджень (1922-1932)

Севастьянов Олександр Валерійович

Дніпропетровськ - 2011

Дисертація є рукописом

Робота виконана на кафедрі історії України Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Непомнящий Андрій Анатолійович, Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського, професор кафедри історії України

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Пінчук Юрій Анатолійович, Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України,завідувач відділу пам'яток духовної культури доктор історичних наук, професор, Швидько Ганна Кирилівна, ДВНЗ «Національний гірничий університет», професор кафедри історії та політичної теорії.

Захист відбудеться 8 червня 2011 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.051.14 у Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара за адресою: 49027, м. Дніпропетровськ, пл. Тараса Шевченка, 1, Палац студентів, ауд. 30.

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, вул. Козакова, 8.

Автореферат розіслано «5» травня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук, доцент І.О. Кривий.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. З 80-х рр. ХХ ст. характерною рисою української історіографії стала актуалізація краєзнавчої проблематики. Сьогодні цей напрямок характеризується розширенням дослідницьких інтересів та розробкою нових перспективних сюжетів, переосмисленням подій та явищ минулого, які за радянських часів замовчувалися або трактувалися тенденційно. У цьому контексті помітне місце посідає вивчення наукової спадщини товариств учених і дослідників - істориків, археологів, етнографів, організаційного становлення та розвитку громадських наукових організацій у 20-х - на початку 30-х рр. ХХ ст. В цей період спостерігався якісно новий етап розвитку історико-краєзнавчих студій, що характеризувався науковою активністю як академічних кіл СРСР, так й чисельними заходами, організаторами яких були дослідники регіонального рівня. Дослідження проводилися за відповідної матеріальної й організаційної підтримки державних установ центрального та регіонального рівнів. Громадські наукові товариства були ініціаторами наукового вивчення регіонів, соціальних груп, культурних явищ у житті різних народів, фіксували форми побуту населення. Важливим напрямом роботи краєзнавчих громадських наукових організацій була популяризація результатів проведених досліджень.

Показовою в цьому відношенні стала діяльність у 1922-1932 рр. Російського товариства з вивчення Криму (РТВК; з 1927 р. - Товариства з вивчення Криму), яка пов'язана з іменами видатних діячів радянської науки - О. С. Башкірова, Г. А. Бонч-Осмоловського, І. М. Бороздіна, К. Е. Гриневича, М. С. Державіна, Б. Ф. Добриніна, О. М. Самойловича та ін. Наукова спадщина Товариства акумулює в собі підсумки системних досліджень з історії, археології, охорони пам'яток, етнографії Криму. Ці студії мають як проблемно-дослідницький, так і науково-популярний характер. Вони сконцентровані в періодичному органі Товариства - науковому часописі «Крым», що став провідним періодичним кримознавчим виданням 20-х рр. ХХ ст. Актуальність дослідження підсилюється тим, що наукова спадщина Товариства тривалий час була виведена з наукового обігу внаслідок примусової реорганізації краєзнавчого руху в СРСР на початку 30-х рр. ХХ ст., яка поєднувалася з репресіями, жертвами яких стали, в тому числі, представники керівництва й активу РТВК.

Таким чином, дисертаційне дослідження зумовлене необхідністю заповнення відповідної наукової лакуни в історіографії - вивчення особливостей розвитку значних за обсягом історико-краєзнавчих студій, які проводилися РТВК, об'єктивної оцінки їх результатів і досягнень, що має важливе дослідницьке та практичне значення в контексті відродження національної культури, науки, гуманітарної освіти.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках науково-дослідницької теми кафедри історії України Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського (ТНУ) «Проблеми соціально-політичної, етнічної та культурної історії України та Криму» (№ 0101U005419).

Метою дослідження є вивчення форми і змісту наукової спадщини РТВК, визначення її місця і ролі у розвитку історіографії тієї доби.

Завдання дослідження визначені відповідно до поставленої мети:

· реконструювати загальний корпус опублікованої та рукописної наукової спадщини членів РТВК; виявити невідомі архівні джерела, пов'язані з темою дисертації, провести їх класифікацію та аналіз за змістом;

· дослідити основні етапи розвитку та напрями діяльності РТВК;

· виявити закономірності функціонування часопису «Крым» як періодичного краєзнавчого органу, з'ясувати міру його впливу на розвиток краєзнавчої роботи у країні;

· здійснити наукову репрезентацію історико-краєзнавчої спадщини РТВК, зробити класифікацію й аналіз родо-видового складу матеріалу на тлі буття вітчизняного краєзнавства загалом;

· на основі просопографічного методу визначити персональний склад РТВК, відновити канву їх біографій, оцінити внесок у роботу організації;

· проаналізувати форми та зміст дослідницьких та популяризаторських заходів Товариства та його підрозділів.

Об'єктом дослідження є наукова спадщина вчених і краєзнавців, об'єднаних у 20-х - на початку 30-х рр. ХХ ст. у РТВК.

Предметом дисертаційного дослідження є закономірності співвідношення основних тенденцій розвитку краєзнавства в 20-х - на початку 30-х рр. ХХ ст. та їх вираження в діяльності та науковій спадщині РТВК, відображення дослідницьких парадигм і концепцій краєзнавства 20-х - початку 30-х рр. ХХ ст. у публікаціях журналу «Крым».

Методологічну основу дисертації на загальнонауковому рівні склали фундаментальні теоретичні положення про природу історичного пізнання, внутрішні та зовнішні умови розвитку науки, її норми та цінності. Ідеться про сукупність принципів історизму, наукової об'єктивності, всебічності та комплекс загальнонаукових і спеціально-наукових методів, притаманних історичній науці. Загальнонаукові методи (історичний, хронологічний, логічний, порівняльний, системно-структурний, індуктивний, дедуктивний, абстрагування) дозволили дослідити об'єктно-предметну сферу розвитку діяльності наукового співтовариства, провести наукову реконструкцію його ґенези та причин виникнення, з'ясувати характер зв'язків між краєзнавством та суміжними галузями знань. Системний підхід до розвитку науки, суспільства та методи генетичного, компаративного аналізу й синтезу допомогли виявити особливості різних етапів дослідницької та популяризаторської роботи РТВК. Завдяки методу хронологізації встановлено основні напрями та рівні розв'язання завдань діяльності РТВК, їх змінність і постійність, підпорядковані об'єктивним викликам і суб'єктивним факторам. Соціокультурний підхід дозволив розкрити зв'язки між підсистемами культурної сфери життя соціуму. Для досягнення конкретних завдань використано методи, притаманні окремим наукам, зокрема історіографії (методи просопографічного аналізу та біоісторіографії), інтелектуальній історії, джерелознавству, наукознавству.

Хронологічні межі дослідження визначаються відповідно заснуванням (жовтень 1922 р. - нижня межа); й офіційним розформуванням РТВК (січень 1932 р. - верхня межа).

Географічні рамки дослідження включають територію Кримської АСРР, де проводилися основні практичні заходи РТВК, а також міста, де проводили свою роботу найбільші відділення Товариства (Ленінград, Москва).

Наукова новизна дослідження визначається тим, що в ньому вперше:

· виявлено та введено до наукового обігу значний корпус неопублікованих документів з історії РТВК і краєзнавчого руху в СРСР 20-х - початку 30-х рр. ХХ ст. загалом;

· системно представлено корпус опублікованих джерел з історії РТВК, проведено його класифікацію, аналіз, визначено наукову цінність матеріалів, що містяться в ньому; складено бібліографічний покажчик наукової спадщини членів організації, відображеної у публікаціях часопису «Крым»;

· комплексно відображено історію створення й організаційного розвитку одного з найбільших краєзнавчих об'єднань СРСР - РТВК;

· на основі аналізу історіографічної спадщини висвітлено та проаналізовано основні напрями наукових досліджень і популяризаторських заходів членів Товариства;

· встановлено та простежено зв'язки представників наукової та дослідницької еліти СРСР періоду 20-х - початку 30-х рр. ХХ ст. з кримськими вченими, краєзнавцями, розглянуто форми їх співпраці.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що результати дослідження дозволяють суттєво розширити джерельну й історіографічну базу історії кримознавства, розкрити специфічні риси маловідомого та невідомого раніше корпусу публікацій, доповнити новими відомостями джерельну базу історіографії України. Результати дисертаційного дослідження вже використовуються при підготовці тому «Автономна Республіка Крим» Зводу пам'яток історії та культури України, в процесі викладання курсів з історії Криму, спецкурсів з історії кримознавства в ТНУ та в республіканському виші «Кримський інженерно-педагогічний університет». російський товариство вивчення крим

Апробацію результатів дослідження здійснено на більш ніж 20 міжнародних, всеукраїнських, регіональних наукових і науково-практичних конференціях, серед яких: Міжнародний конгрес «Археологія та етнологія Східної Європи» (Донецьк, 2004 р.); VІ-Х Таврійські наукові читання (Сімферополь, 2005-2009 рр.); VI, VIII та IX Всеукраїнські наукові конференції «Актуальні питання історії науки та техніки»» (Полтава, 2007 р.; Очаків, 2009 р.; Житомир, 2010 р.); Міжнародна наукова конференція «Вузівська бібліотека в реалізації нових концепцій освіти: принципи розвитку та результати діяльності» (Одеса, 2008 р.); Десята Всеукраїнська науково-теоретична конференція «Українська періодика: історія і сучасність» (Львів, 2008 р.); Другі Всеукраїнські Зарембівські наукові читання «Українське пам'яткознавство: сучасні проблеми та тенденції» (Київ, 2009 р.); Дев'ята Всеукраїнська науково-практична конференція «Сіверщина в історії України» (Глухів, 2010 р.), а також щорічні наукові конференції професорсько-викладацького складу ТНУ (2004-2010 рр.).

Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження розкрито в одноосібній монографії та 22 наукових публікаціях, з них 9 - у провідних спеціалізованих виданнях, перелік яких затверджений ВАК України.

Структура дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів (11 підрозділів), висновків (всього 178 сторінок), списку використаних джерел і літератури (304 позиції на 31 стор.), та двох додатків (на 32 стор.).

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність та наукове значення роботи. Окреслюється предмет, об'єкт дослідження, хронологічні межи дисертації, сформульовані її цілі та завдання, визначена новизна та практичне значення одержаних результатів, їх зв'язок із науковими програмами, планами, темами. Вказано на апробацію зроблених висновків.

Розділ 1 - «Історіографія та джерельна база дослідження» - присвячено аналізу наукових робіт з проблематики дослідження та використаних джерел. У підрозділі 1.1. - «Історіографія питання» - визначено рівень науково-теоретичного опанування проблеми в історичній літературі, проаналізовано історіографічну спадщину з досліджуваної проблеми, яка хронологічно включає два етапи: друга половина 60-х рр. ХХ ст. - 1991 р. та сучасний. На першому етапі дослідниками (В.Ф. Козлов, О.І. Полканов, С.Б. Філімонов, В.Ф. Шарапа), були оприлюднені лише окремі факти про діяльність РТВК та подано загальну оцінку його краєзнавчої роботи. Відсутність у них достатньої джерельної бази та відповідного науково-довідкового апарату значно знижує їх інформативну та дослідницьку цінність.

Сучасний етап дослідження діяльності Товариства характеризується появою перших узагальнюючих нарисів його роботи, студій, присвячених видавницький, музейній та експедиційній діяльності членів організації, спробам біоісторіографічного вивчення окремих постатей керівництва та рядових членів РТВК. Критично охарактеризовано методику висвітлення окремих сюжетів розвитку краєзнавчого руху у Кримський АСРР на тлі загального розвитку радянського регіонознавства 20-х рр. ХХ ст., яка була запропонована 1991 р. С.Б. Філімоновим. Упорядники збірки «Забвению не подлежит: из истории крымскотатарской государственности и Крыма» (1992 р.) намагалися надати значне політико-ідеологічне забарвлення науковій спадщини членів РТВК. Автори цього проекту (В. Є. Возгрін та ін.) знайшли у працях О. С. Башкірова, І. М. Бороздіна, М. О. Волошина обґрунтування сучасної політичної концепції т. зв. «корінного кримського народу». Це призвело до значних перекручувань тлумачення наукової спадщини дослідників 20-х рр. ХХ ст., низки фактичних помилок при складені передмови, що знизило археографічне значення збірки.

Серед досліджень діяльності РТВК початку XXI ст. виокремлюються розробки Л.С. Моїсеєнкової та В.Ф. ШарапиМоисеенкова Л.С. Из истории журнальной периодики : журнал «Крым» (1925-1927 гг.) / Л. С. Моисеенкова, В.Ф. Шарапа // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии / Крымское отд. Ин-та востоковедения им. А.Е. Крымского НАН Украины. - Симферополь, 2000. - Вып. 7. - С. 393-400., В.Ф. КозловаКозлов В. Ф. Из истории деятельности Российского общества по изучению Крыма (РОПИК) / В. Ф. Козлов // Москва - Крым : ист.-публ. альманах. - М., 2000. - Вып. 1. - С. 272-280., У. К. МусаєвоїМусаева У.К. Подвижники крымской этнографии, 1921-1941 : историогр. очерки / У. К. Мусаева / Таврический нац. ун-т им. В.И. Вернадского ; под ред. и вступ. ст. А.А. Непомнящего. - Симферополь, 2004. - 214 с. - (Серия : Биобиблиография крымоведения ; вып. 2).. В них здійснені спроби відтворити оглядовий нарис діяльності Товариства як в краєзнавчому русі в цілому, так і в його окремих напрямах: видавницькій справі, історико-етнологічних студіях.

Питання вивчення ролі РТВК на тлі історії науки в Кримській АСРР у 20-тих - на початку 30-х рр. ХХ ст. висвітлено у працях професора А. А. НепомнящогоНепомнящий А.А. Арсений Маркевич : страницы истории крымского краеведения / А.А. Непомнящий. - Симферополь, 2005. - 432 с. - (Серия : Биобиблиография крымоведения ; вып. 3); Он же. «Еще держится у нас старая культурность…» : новые материалы по истории крымоведения в переписке местных историков с академиком И. Ю. Крачковским / А.А. Непомнящий // Историческое наследие Крыма. - 2007. - № 19. - С. 181-202; Он же. Подвижники крымоведения : в 2 т. / А.А. Непомнящий. - Симферополь, 2008. - Т. 2 : TAURICA ORIENTALIA. - 600 с. - (Серия : Биобиблиография крымоведения ; вып. 12). . Комплексний характер дослідження дозволив йому виявити нові факти, зробити оцінку певних явищ розвитку краєзнавчого процесу крізь призму міжособистісної комунікації безпосередніх учасників кримознавчого руху. Аспекти розвитку бібліографічної роботи в наукових товариствах Кримської АСРР розкрито в науковому доробку Т.Б. НазарчукНазарчук Т. Б. Розвиток бібліографічних досліджень громадськими науковими організаціями Криму в 20-ті роки ХХ століття / Т. Б. Назарчук // Вісник Одеського нац. ун-ту. сер. : «бібліотекознавство, бібліографознавство, книгознавство». - 2010. - Т. 15, вип. 21. - С. 72-79. .

Разом із аналітичними розробками, основаними на ґрунтовному джерельному корпусі, в останні роки з'являються й популярні компілятивні нариси (Л.І. Григор'єва, В.М. Пащеня) де повторюються загальновідомі факти з історії кримознавства доби, що вивчається. Спробою узагальнення видавничої діяльності РТВК, що відобразилася у часописі «Крым» (1925-1929), можна вважати складання у 2006 р. Н.М. Колесніковою на правах рукопису спеціального довідника, в якому наявні чисельні фактологічні та бібліографічні помилки.

Таким чином, проведений аналіз літератури дозволяє стверджувати, що діяльність РТВК та наукова спадщина членів Товариства хоча й привертають все більшу увагу кримознавців, але досі не стали об'єктами узагальнюючих історіографічних та джерелознавчих студій.

Підрозділ 1.2. - «Джерельна база дослідження» - відображає результат бібліографічної та архівної евристики, містить аналіз опублікованих матеріалів, а також архівних документів, виявлених дисертантом в державних, відомчих та місцевих архівах України та Російської Федерації. Це праці істориків, археологів, етнографів, що займалися кримознавчими дослідженнями у складі РТВК в Москві, Ленінграді, містах Кримської АСРР, статутні документи Товариства та значний корпус архівних документів, які за формою репрезентовані діловодною документацією (звіти, доповідні записки, протоколи, поточне листування) та джерелами особового походження: автокомунікативними (щоденники) та міжособистісної комунікації (епістолярій). У дисертації використано опублікований статутний документ РТВК, що сприяє встановленню організаційних засад діяльності громадської наукової організації, допомагає у вивченні окремих аспектів її діяльності.

Основою джерельної бази дисертаційного дослідження є опубліковані праці членів РТВК. За формою викладу, науковим рівнем та метою видання вони підрозділяються на кілька груп: ґрунтовні наукові дослідження, які формулюють концепції розвитку певних історичних процесів (Г.А. Бонч-Осмоловський, І.М. Бороздін, К.Е. Гриневич, Б.М. Засипкін, Б.О. Куфтін, Ю.Ю. Марті, С.Д. Ширяєв), спеціалізовані студії, що присвячені сюжетам минулого Криму із залученням матеріалів статистики (Б.П. Вологдін, С.О. Усов, М. Т. Юрін), археології (О.С. Башкіров, Б.С. Жуков), етнографії (У.А. Боданинський, А.К. Кончевський), демографії (С.О. Гамалов, І.М. Саркізов-Серазіні), історичної географії (Б.Ф. Добринін, Є.В. Шифферс, Б.С. Шустов), науково-популярні, компілятивні публікації (Л.І. Ремпель, Г.К. Сирота, П.Я. Чепуріна).

Не менш важливим джерелом є періодична преса: друкувалися звіти діяльності підрозділів організації. Виокремлені матеріали друкованого органу РТВК - журналу «Крым», які дозволяють простежити становлення, активну діяльність, взаємозв'язки філій РТВК з правлінням організації та владними установами Кримської АСРР, виявити відомості про склад товариства, соціальну структуру організації, методи її роботи. Відображенням роботи РТВК у контексті його ролі в громадському житті Криму стали публікації на сторінках офіційних періодичних видань РСФРР та Кримської АСРР - журналу «Краеведение», газет «Красный Крым», «Красная Керчь», «Маяк Коммуны».

Найбільш чисельною з архівних матеріалів є категорія діловодних джерел, серед яких виокремлюється організаційна, розпорядча, протокольна, планова, облікова документація та листування держаних та громадських установ, зосереджена у фонді «Головнаука Наркомосу РСФРР» (ф. А-2307) в Держаному архіві Російської Федерації (м. Москва). Ці матеріали надають повну картину створення, початкового етапу, розвитку і перших підсумків роботи наукової організації та охоплюють період із моменту організації РТВК до початку його реорганізації на межі 1925-1926 рр. Подібні за походженням документи, відклалися у фонді «Раднарком Кримської АСРР» (ф. Р-652) Держ. архіву в АРК (м. Сімферополь).

Найбільш синкретичний документальний масив за темою дисертації містять матеріали рукописного відділу Наукового архіву Інституту історії матеріальної культури РАН (м. Санкт-Петербург): докладно висвітлюється внесок членів РТВК у вивчення пам'яток історії та культури Криму, археологічні дослідження й пам'яткоохоронні заходи. У фонді «Державна академія історії матеріальної культури» (ДАІМК, ф. 2) зосереджено відкриті листи, звіти, польові щоденники, листування вчених - членів РТВК з ДАІМК щодо організаційних, матеріальних аспектів роботи, її наукового підґрунтя і проміжних результатів.

Цінна біобібліографічна інформація про членів РТВК залучена з фонду «Комісія «Наука та її робітники в межах СРСР» (1930-1932)» (ф. 155) Санкт-Петербурзької філії Архіву РАН.

У цілому, використання репрезентативної джерельної бази дозволило вирішити завдання, що визначені у дисертаційній роботі.

Розділ 2 - «Створення та основні напрями діяльності Російського товариства з вивчення Криму» - присвячено характеристиці організаційного становлення, дослідницьких та масових заходів правління РТВК та його відділень. У підрозділі 2.1. - «Заснування та початковий етап діяльності Товариства (1922-1925)» - висвітлено роботу ініціативної групи московських учених і громадських діячів щодо створення Товариства (Д. М. Анучін, Є. Е. Лейтнеккер, О.О. Літкенс та ін.). Основними завданнями, які були сформульовані під час створення організації, стали: відновлення зв'язків Криму з науковими і культурними центрами РСФРР, проведення комплексного вивчення регіону, виявлення нових дослідницьких тенденцій та перспектив кримознавства. До цього часу відноситься формування керівних органів Товариства, проходження процедури офіційної реєстрації РТВК у НКВС РСФРР, формулюються основні дослідницькі інтереси вчених, що увійшли до складу організації. Основним змістом діяльності Московського відділення Товариства стала організація публічних кримознавчих заходів (відкритих засідань, лекцій, тематичних вечорів, спеціалізованої виставки).

Підрозділ 2.2. - «Формування та початковий етап діяльності мережі регіональних відділень (1923-1925)» - розкриває процес створення відділень РТВК в Алушті, Бахчисараї, Джанкої, Євпаторії, Керчі, Ленінграді, Севастополі, Сімферополі, Судаку, Феодосії, Ялті. Заходами щодо організації постійно діючого науково-дослідницького підрозділу Товариства - Гурзуфської наукової бази (1923-1926) були дослідницькі (експедиції, спостереження) та популяризаторські (збір колекцій, публічні заходи) студії вчених-членів РТВК. Репрезентовано результати роботи членів правління РТВК (О.О. Крубера, Б.О. Куфтіна, Є.Е. Лейтнеккера та ін.) щодо надання методологічної допомоги відділенням РТВК у проведенні краєзнавчих студій в Кримській АСРР. Специфікою дослідницьких напрямів роботи членів відділень РТВК були питання історії (А.І. Маркевич, О.І. Полканов, С.О. Усов), археології (К.Е. Гриневич, Ю.Ю. Марті), етнографії (У.А. Боданинський, А.К. Кончевський, В.Й. Филоненко, П.Я. Чепуріна). Відмічається значення заснування наукового журналу Товариства «Крым» (1925 р.) для консолідації членів організації і завершення організаційного становлення РТВК.

У підрозділі 2.3. - «Організаційні перетворення в структурі Товариства (1925-1927)» - висвітлено процес реорганізації структури РТВК, ініційованої активістами відділень Товариства у зв'язку з необхідністю активізації краєзнавчої роботи відділень на території Кримської АСРР. Ці заходи передбачали зміну статуту організації, перенесення основних розпорядчих повноважень від правління РТВК до регіональних підрозділів, зміну назви (Товариство з вивчення Криму, (ТВК)). Проаналізовано нову редакцію статуту Товариства та супровідні умови підготовки першого з'їзду РТВК, що відбувся в квітні 1927 р. Подано хроніку та основні результати цього заходу, що затвердив нову структуру Товариства. Проте неузгодженість розпорядчих функцій і прагнення Московського відділення Товариства до проведення автономної дослідницької діяльності, стали причинами невиконання рішень з'їзду РТВК. Це спричинило внутрішній конфлікт між Московським відділенням і новим складом правління наукового співтовариства.

Підрозділ 2.4. - «Діяльність регіональних відділень у 1926-1928 рр.: цілі, заходи, результати» - присвячений огляду різних форм краєзнавчої діяльності відділень ТВК в Євпаторії, Керчі, Ленінграді, Москві, Феодосії та Ялті. Відзначається наявність різних пріоритетів для членів Товариства в краєзнавчій роботі: популяризаторських (публічні збори і лекції, організація музейної та секційної роботи, екскурсій, анкетування) і дослідницьких (збір колекцій, аналіз результатів археологічних та етнографічних експедицій, підготовка спеціалізованих наукових праць). Прикладом ключового дослідницького заходу ТВК стала комплексна експедиція, здійснена Московським відділенням організації (1928 р.), яка провела масштабні дослідження з географії, геології, економіки та етнографії району. Як результат самостійного розвитку відділень ТВК характеризується спеціалізація дослідницьких інтересів активістів відділень Товариства в наступних сферах: вивчення історії та етнографії (Євпаторійське, Феодосійське), природничих наук (Ленінградське, Ялтинське), економіки і продуктивних сил (Керченське).

У підрозділі 2.5. - «Згортання діяльності Товариства (1929-1932)» - охарактеризовано причини та зміст кризи краєзнавчого руху в СРСР у 1929 - на початку 30_х рр. ХХ ст. Ліквідація 1930 р. Головнауки Наркомосу РСФРР, значне звуження компетенції та повноважень Центрального бюро краєзнавства, початок переслідування та репресій щодо представників академічної науки, призвело до помітного зниження дослідницької та популяризаторської активності правління та відділень ТВК. Ця тенденція проявилася у припиненні видання журналу «Крым» після 1929 р., невдалій спробі видання «Бюлетеня ТВК». На другому з'їзді ТВК, (грудень 1929 р., Сімферополь) розгорнулися дискусії стосовно залучення краєзнавців до заходів із виконання планів державних і партійних органів щодо подальшого соціалістичного перетворення економіки та суспільного життя в СРСР, про пріоритетність пропагандистської та дослідницької функцій краєзнавства. Правління Товариства прагнуло знайти компромісну форму збереження дослідницьких пріоритетів наукової роботи вчених у складі організації і необхідності відповідати популяризаторсько-пропагандистському ідеологічному оформленню закріплення основних принципів доктрини радянського тоталітаризму на початку 30-х рр. ХХ ст. У січні 1932 р. ТВК було змушене припинити самостійну діяльність і увійти до складу Кримського обласного бюро краєзнавства.

Розділ 3 - «Внесок членів Російського товариства з вивчення Криму в розвиток історії та етнографії Криму» - присвячено аналізу наукової спадщини членів РТВК з історії, археології, охорони пам'яток, етнографії та бібліографії Криму.

У підрозділі 3.1. - «Розробка питань історії Криму» - визначено коло та проаналізовано основні сюжети вивчення минулого регіону, які привернули увагу членів РТВК і стали темами спеціальних досліджень: проблема заселення та міграційних процесів на території півострова наприкінці XVIII - на початку ХХ ст. (Б. П. Вологдін, А. С._А. Озенбашли, С. О. Усов); процес колонізації Криму і становлення господарства регіону наприкінці XVIII - першій половині XIX ст. (А. І. Маркевич, С. Д. Ширяєв); історія місцевого революційного руху на початку ХХ ст. (Г. К. Сирота); події Громадянської війни (О.І. Полканов, Л. І. Ремпель). Безперечний пріоритет у масиві публікацій займали праці дослідницького характеру. Так, висунута А. С.-А. Озенбашли концепція про багатомільйонне татарське населення Криму в останній третині XVIII ст. і ключову роль приєднання території колишнього Кримського ханства до Російської імперії в масовій еміграції кримських татар викликала широку дискусію серед кримознавців-сучасників. Наслідком публікації А. С.-А. Озенбашли, заснованої на залученні обмеженого кола джерел і сформульованої у руслі офіційної ідеологічної доктрини «татаризації», було використання в історіографії кількісних (Б.П. Вологдін) і порівняльних (А.І. Маркевич, С.О. Усов) методів оцінки масштабів еміграції та аналізу міграційних процесів та їх наслідків у цілому. В повоєнні роки висновки Б. П. Вологдіна, А.І. Маркевича, С.О. Усова знайшли своє підтвердження в працях С.А. Секирінського, В.М. Кабузана. Концепція ж А.С.-А. Озенбашли стала частиною політико-ідеологічної програми т. зв. «корінного кримського народу», сформульованої в 90-х рр. ХХ ст. (В.Є. Возгрін).

Дослідження С.Д. Ширяєва, присвячені аналізу ходу колонізації Криму представниками вищих аристократичних кіл Російської імперії наприкінці XVIII - першій половині XIX ст., стали першими оглядовими, але разом із тим, вичерпними працями з цієї теми. Для цих публікацій характерна не тільки ґрунтовна постановка проблеми, а й залучення широкого та об'єктивного кола джерел, формулювання обґрунтованих та об'єктивних висновків. Учений уперше використав методи комплексного аналізу безпосереднього процесу колонізації південного берега Криму представниками знаті та впливу цієї діяльності на розвиток господарства регіону, зокрема, в контексті розвитку сільського господарства, виноробства, садівництва, складання основ кримської економіки в XIX ст. Концепція С. Д. Ширяєва (середина 20_х рр. ХХ ст.) не отримала розвитку в радянській історіографії надалі. Виняток становить лише співзвучне дослідження А. І. Маркевича. Однак її основні постулати були повторені в публікаціях із цієї теми на рубежі XX-XXI ст. (А.В. Мальгін), що свідчить про актуальність і повноту висновків дослідника.

Підрозділ 3.2. - «Вивчення історії матеріальної культури та пам'яткоохоронна діяльність» - висвітлює масив наукової спадщини членів РТВК, присвячений дослідженню минулого Криму на підставі матеріальних свідчень життєдіяльності людини. Ці студії розділені на кілька груп: вивчення первісної археології (Г.А. Бонч-Осмоловський, Б.С. Жуков), дослідження та охорона пам'яток античності в Херсонесі й на Керченському півострові (К.Е. Гриневич, Ю.Ю. Марті), вивчення середньовічних пам'яток татарського та генуезького походження Старого Криму, Бахчисарая і Судака (О.С. Башкіров, І.М. Бороздін, М.Д. Протасов). Завдяки результатам польових досліджень, були сформульовані авторські концепції життя людини і суспільства в Криму в різні історичні епохи (Г. А. Бонч-Осмоловський, К. Е. Гриневич, І. М. Бороздін), подано проміжні результати розкопок, наукові висновки з яких ще вимагали подальшого формулювання (О.С. Башкіров, Ю.Ю. Марті, М.Д. Протасов). Акцентовано увагу на оцінці відкриттів Г.А. Бонч-Осмоловського в середині 20-х рр. ХХ ст. в Криму (розкопки в гроті Кіїк-Коба), що поклали початок системному вивченню первісних останків у СРСР, а також простежено розвиток основних положень археолого-антропологічної концепції вченого в радянській історичній науці й сучасних дослідженнях (С.М. Бібіков, В. В. Бунак, С.А. Васильєв, С.В. Смірнов). Відзначено вплив досліджень К. Е. Гриневича на становлення постійного археологічного вивчення пам'яток Херсонеса, констатовано актуальність основних висновків ученого для сучасного антикознавства.

У підрозділі 3.3. - «Вивчення побуту та культури народів Криму» - проаналізовані наукові праці членів РТВК, присвячені вивченню різноманітних національних культур Криму як у минулому, так і в сучасному для дослідників часові. Це відповідало тенденціям політики «татаризації». У ґрунтовному нарисі Б.М. Засипкіна, присвяченому огляду пам'яток кримськотатарської середньовічної архітектури, вперше в історіографії було зроблено спробу класифікації цих пам'яток зодчества, виокремлено будівельні періоди та їх характерні риси, виявлено особливості будівництва, простежено архітектурні запозичення й аналогії з пам'ятками середньовіччя Вірменії, Єгипту, Туреччини. Студії У. А. Боданинського являли собою екскурс в історію організації цехового ткацького виробництва кримських татар, предметом аналізу стала колекція старовинних килимів, які мали побутове та релігійне призначення і збереглися у фондах Державного палацу-музею тюрко-татарської культури в Бахчисараї. Дослідник відзначав значний розвиток цехового виробництва серед кримських татар у другій половині XIX ст. і констатував як негативний факт втрату цієї організації господарської діяльності в 20-х рр. ХХ ст.

Публікацію значного масиву етнографічних матеріалів - кримськотатарського фольклору, пісень, музичних інструментів, добутих під час експедиції, було здійснено А. К. Кончевським. Він звертав увагу на необхідність фіксації пам'яток народної творчості кримських татар, закликав до збереження унікальних музичних традицій народу, констатував втрату багатьох самобутніх музичних інструментів періоду середньовіччя.

Теоретичні розробки, присвячені перспективам вивчення культури та побуту народів Криму, зафіксували протилежний підхід членів РТВК до цієї проблеми. Були сформульовані дві методологічні концепції подальшого етнографічного вивчення Криму. Так, І. М. Бороздін наполягав на пріоритеті вивчення кримськотатарської культури, а В. Й. Филоненко виступав за утвердження принципу дослідного плюралізму та збалансованого вивчення всіх етнічних груп Криму.

Підрозділ 3.4. - «Бібліографічні студії в науковій спадщині Товариства» - присвячений діяльності членів РТВК з фіксування, аналізу, бібліографічного дослідження кримознавчих видань і публікацій. За напрямами ці студії поділяються на три тематичні групи: дослідження екскурсійної бібліографії як самостійного напряму в бібліографії (М. П. Зимін, М. М. Решеткін); складання оглядів і відгуків із різних галузей краєзнавчої бібліографії Криму (Є. Ю. Гопштейн, А. М. Коноплянцев, А. К. Кончевський, Є. В. Мілановський, С. С. Станков); створення поточного бібліографічного зводу літератури з кримознавства (П. З. Зенкевич). Констатується роль правління і Московського відділення Товариства в зборі, класифікації видань про Крим, організації книгообміну між Москвою і містами Кримської АСРР. Проект створення постійно діючої кримознавчої бібліотеки в Москві не був реалізований.

Висновки

1. Історіографічний аналіз літератури з теми дослідження свідчить про недостатню вивченість проблеми. Залучений в ході роботи корпус маловідомих опублікованих джерел, а також чисельні матеріали центральних, відомчих та місцевих архівів України та Російської Федерації дозволили об'єктивно реконструювати хід становлення й організаційного розвитку найбільш спроможної кримознавчої наукової організації - Російського товариства з вивчення Криму, виявити основні напрями досліджень учасників товариства, простежити особливості формування наукової спадщини членів РТВК, значно розширити уявлення про його склад, оцінити науковий доробок спілки учених для розвитку кримознавства та краєзнавства в СРСР.

2. Діяльність РТВК здійснювалася в період якісно нового етапу в розвитку історико-краєзнавчих досліджень у СРСР - у 20-х - на початку 30-х рр. ХХ ст., для якого було характерним залучення до краєзнавчої роботи широких соціальних верств населення, що дозволило не тільки розширити коло дослідників, а й сформувало краєзнавство як самостійну галузь історичного знання. Ініціативу представників академічних наукових осередків Москви та Ленінграда, разом із заходами членів РТВК безпосередньо на території Кримської АСРР, було підтримано відповідними державними закладами сфери освіти, науки, культури, музейного та курортного будівництва, пам'яткоохоронної роботи, що стало запорукою продуктивної дослідницької та популяризаторської роботи РТВК, підвищило значення й цінність цієї діяльності.

В історії РТВК нами виокремлено чотири основні етапи: 1) жовтень 1922 - осінь 1925 рр. - заснування та початок діяльності Товариства: проведення установчих зборів РТВК у Москві, становлення Московського відділення РТВК, формування мережі регіональних відділень у містах Кримської АСРР; 2) осінь 1925 - вересень 1927 рр. - період організаційних перетворень у структурі РТВК, зумовлений закінченням становлення Товариства та необхідністю вирішення нових дослідницьких завдань: розробки нової редакції статуту організації, передача основних розпорядчих функцій регіональним відділенням Товариства, проведення першого з'їзду РТВК (квітень 1927 р.), перетворення РТВК у Товариство з вивчення Криму; 3) 1926-1928 рр. - проведення активних кримознавчих студій відділеннями Товариства, розкриття дослідницької специфіки в роботі активістів РТВК у різних містах Криму (дослідження історії й археології, етнографічні студії, пріоритет вивчення економічного потенціалу регіону), проведення комплексної експедиції на Керченський півострів Московським відділенням РТВК влітку 1928 р.; 4) 1929 - січень 1932 рр. - зниження активності відділень ТВК підчас згортання краєзнавчого руху в СРСР, припинення видання журналу «Крым» (з 1930 р.), проведення другого з'їзду ТВК у Сімферополі (грудень 1929 р.), саморозпуск ТВК і його вступ до складу Кримського обласного бюро краєзнавства. Початок утисків і репресій проти керівників і активістів організації.

3. Дослідження історії видавничої діяльності РТВК, що втілилася у випуску часопису «Крым», аналіз його форми і змісту, відстеження мережі взаємозв'язків і системи взаємопосилань на рівні журнал - аудиторія - суспільство - журнал дають підстави для висновку про важливе значення цього періодичного видання для розвитку краєзнавчого руху в СРСР у другій половині 20-х рр. ХХ ст. Кримознавчий часопис, що видавався у Москві (з 1927 р. - Москва-Ленінград) та синтезував у своєму змісті дослідження столичних учених і краєзнавців із Криму став засобом, що уможливив спілкування учасників краєзнавчого руху, організувавши їхні взаємини в площині спільних інтересів. Часопис «Крым» був важливим елементом поширення відомостей про краєзнавче середовище, труднощі та творчі, наукові здобутки учасників діяльності РТВК. Він був каталізатором формування нових цінностей краєзнавства, стереотипів, установок мотивів дій його учасників, які відповідали б генеральним концепціям народжуваним марксистсько-ленінськими методологічними схемами.

4. Предметом історико-краєзнавчих досліджень членів РТВК стали окремі питання історії, етнографії, археології, охорони пам'яток і бібліографії Криму.

Тенденції в етнічній політиці СРСР того періоду (що проявилися в Криму в кампанії «татаризації») сприяли концентрації уваги дослідників на проблемах етнічної історії й етнографії кримських татар, що потягнуло за собою певну вибірковість членів Товариства у виборі тем досліджень. Наукову спадщину РТВК кримознавчого напряму представлено трьома типами публікацій: а) теоретичними дослідженнями базової проблематики (формулювання наукових принципів і методів вивчення минулого та сучасного Криму (І. М. Бороздін, В. Й. Филоненко), розробка періодизації стародавньої історії регіону (Г. А. Бонч-Осмоловський, Б. С. Жуков), визначення завдань і перспектив археологічного й етнографічного вивчення півострова (У. А. Боданинський, І. М. Бороздін, К. Е. Гриневич)); б) оригінальними прикладними науковими дослідженнями, написаними за результатами експедиційних і польових досліджень, зокрема - звіти про виконану наукову роботу для керівних державних закладів (О. С. Башкіров, Г. А. Бонч-Осмоловський, К. Е. Гриневич, Б. М. Засипкін, Б. О. Куфтін, Ю. Ю. Марті, М. Д. Протасов): визначалася структура зібраних матеріалів, проводився опис етнографічних і археологічних пам'яток, інших матеріалів, отриманих у результаті досліджень; в) популярними нарисами, що висвітлювали окремі епізоди історії Криму та розповідали про найяскравіші пам'ятки, побут народів регіону.

5. Найважливішим підсумком різнобічних досліджень РТВК стала поява оригінальних концепцій, що стосувалися подальшого розвитку вивчення Криму або формулювали авторські інтерпретації історії Криму. Програми етнографічного вивчення Криму представили І. М. Бороздін (Москва, 1927 р.) та В. Й. Филоненко (Сімферополь, 1929 р.). Авторська концепція стародавньої історії Криму була сформульована Г. А. Бонч-Осмоловським. Разом із тим, згортання діяльності РТВК і репресії проти активних членів товариства в 30-х рр. ХХ ст. не дозволили розвинути й удосконалити названі концепції, на деякий час вивели самих авторів, а також їхню наукову спадщину з активного наукового обігу.

Зосередження уваги членів РТВК на комплексному вивченні історії, археології й етнографії Криму дозволило зробити цінний внесок у вивчення стародавньої історії Криму за залишками матеріальної культури: визначити ключові етапи життя первісного населення та запропонувати періодизацію найдавнішого періоду історії регіону (Г. А. Бонч-Осмоловський, Б. С. Жуков); розширити знання про античні та середньовічні пам'ятки й культуру загалом.

Польовими археологічними дослідженнями пам'яток Бахчисарая, Євпаторії, Керченського півострова, Севастополя, Старого Криму, Судака, Феодосії було встановлено причини, особливості створення цих пам'яток, простежено їхній зв'язок із культурами синхронного характеру, названо запозичення й оригінальні риси (О.С. Башкіров, І.М. Бороздін, К.Е. Гриневич, Б. М. Засипкін, Ю.Ю. Марті, М. Д. Протасов); розкриті питання етнічної історії Криму (О.С. Башкіров, І. М. Бороздін), вивчено проблеми історії міграції та колонізації Криму в XIX ст.: досліджено сюжети проблеми кількості населення Криму до приєднання регіону до Російської імперії, динаміку міграційних процесів, пояснено їх причини та закономірності, сформульовано основні їх підсумки та наслідки для розвитку Криму (Б. П. Вологдін, А.І. Маркевич, А.С._А. Озенбашли, С.О. Усов, С.Д. Ширяєв).

6. Членами РТВК використовувалися методи експедицій і польових досліджень (розкопки, інтерв'ю, записи матеріалів та інші). Застосовувалися відповідні програми й інструкції, розроблені у відповідності з актуальними на той період пріоритетами вивчення.

Формами використання отриманих матеріалів стали: публікація в науковій періодиці, доповіді, формування музейних колекцій та експозицій, проведення виставок і відкритих зборів, тематичних вечорів, популяризація результатів досліджень шляхом їх публікації в масовій пресі, а також у вигляді залучення до роботи широких мас ентузіастів.

Багата наукова спадщина РТВК не втратила наукового та практичного значення на сучасному етапі розвитку історичної науки. Її використання буде сприяти подальшому об'єктивному вивченню Півдня України.

Основні положення дисертаційного дослідження викладені автором у наступних публікаціях

1. Севастьянов А.В. Десять лет на службе краеведения : Российское общество по изучению Крыма (1922-1932) / А.В. Севастьянов ; Центр памятниковедения НАН Украины и УТОПИК. - К. ; Симферополь, 2010. - 255 с. - (Серия : Биобиблиография крымоведения ; вып. 13). у фахових виданнях:

2. Севастьянов А.В. Арсений Маркевич - действительный член Российского общества по изучению Крыма / А.В. Севастьянов // Ученые записки Таврического нац. ун-та им. В.И. Вернадского. сер. : «история». - 2005. - Т. 18 (57), № 1. - С. 161-166.

3. Севастьянов А.В. Из истории деятельности Гурзуфской научной базы Российского общества по изучению Крыма (1923-1926 гг.) / А.В. Севастьянов // Культура народов Причерноморья. - 2005. - № 66. - С. 42-46.

4. Севастьянов А.В. Библиографические штудии в научном наследии Российского общества по изучению Крыма (1922-1932 гг.) / А.В. Севастьянов // Ученые записки Таврического нац. ун-та им. В.И. Вернадского. сер. : «история». - 2007. - Т. 20 (59), № 1. - С. 156-165.

5. Севастьянов О.В. Керченська комплексна експедиція Московської філії Товариства з вивчення Криму (1928-1929 рр.) : мета, заходи, результати / О.В. Севастьянов // Краєзнавство. - 2008. - № 1/4. - С. 96-100.

6. Севастьянов О.В. Питання вивчення середньовічної історії Криму у науковій спадщині Російського товариства з вивчення Криму (1922-1932 рр.) / О.В. Севастьянов // Ученые записки Таврического нац. ун-та им. В.И. Вернадского. сер. : «исторические науки». - 2008. - Т. 21 (60), № 1. - С. 124-132.

7. Севастьянов О.В. Статути Російського товариства з вивчення Криму - джерела з історії інституалізації краєзнавчого руху в Кримський АСРР в 20-ті роки ХХ ст. / О.В. Севастьянов // Питання історії науки і техніки. - 2008. - № 2. - С. 12-17.

8. Севастьянов О.В. Десять років на службі краєзнавству : Російське товариство з вивчення Криму (1922-1932 рр.) / О.В. Севастьянов // Краєзнавство. - 2009. - № 3/4. - С. 96-102.

9. Севастьянов А.В. О научном наследии Российского общества по изучению Крыма (1922-1932 гг.) : историографический аспект / А.В. Севастьянов // Крымский архив. - 2009. - № 11. - С. 251-264.

10. Севастьянов А.В. Материалы по истории крымской архитектуры в научном наследии Российского общества по изучению Крыма (1922-1932 гг.) / А.В. Севастьянов // Сіверщина в історії України : зб. наук. праць / Нац. заповідн. «Глухів» ; Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК. - К. ; Глухів, 2010. - Вип. 3. - С. 30-33. публікації, що додатково відображают результати дисертаційного дослідження:

11. Севастьянов А.В. Этнографические исследования в деятельности Российского общества по изучению Крыма (1922-1932 гг.) / А.В. Севастьянов // Археологія та етнологія Східної Європи : мат-ли i досл. / Донецький нац. ун-т. - Донецьк, 2004. - Т. 4. - С. 81-83.

12. Севастьянов А.В. Доклад В.И. Филоненко «Очередные задачи современной крымской этнографии и работа Общества по изучению Крыма» - неизвестный источник по истории краеведения Крыма в 20-е гг. XX в. / А.В. Севастьянов // Историческое наследие Крыма. - 2005. - № 10. - С. 129-140.

13. Севастьянов А.В. Основание и первые годы деятельности Российского общества по изучению Крыма (1922-1925 гг.) / А.В. Севастьянов // VI Таврические научн. чт., 27 мая 2005 г. : сб. мат-лов / Крымский респ. краевед. музей. - Симферополь, 2006. - С. 142-147.

14. Севастьянов А.В. «...Работа Российского общества по изучению Крыма является в интересах Крыма крайне желательной…» : документы архивов свидетельствуют / А.В. Севастьянов // Историческое наследие Крыма. - 2006. - № 12/13. - С. 128-152.

15. Севастьянов А.В. Свидетельство дочери, или Еще раз о судьбе личной библиотеки Арсения Маркевича / А.В. Севастьянов // Историческое наследие Крыма. - 2007. - № 17. - С. 228-235.

16. Севастьянов О.В. Журнал «Крым» як джерело з питань організації наукового кримознавства в 20-ті рр. ХХ ст. / О.В. Севастьянов // Українська періодика : історія і сучасність : доп. та повідом. Десятої Всеукр. наук.-теор. конф., Львів, 30-31 жовт. 2008 р. / Львівська наук. б-ка ім. В. Стефаника. - Львів, 2008. - С. 328-336.

17. Севастьянов А.В. Из истории библиографических исследований в Российском обществе по изучению Крыма (1922-1932 гг.) / А.В. Севастьянов // Вісник Одеського нац. ун-ту ім. І. І. Мечникова. сер. : «бібліотекознавство, бібліографознавство, книгознавство». - 2008. - Т. 13, вип. 8. - С. 75-81.

18. Севастьянов А.В. Организационные преобразования в деятельности Российского общества по изучению Крыма (1925-1927 гг.) / А.В. Севастьянов // Мат-ли 6-ї Всеукр. наук. конф. «Актуальні питання історії науки і техніки», м. Полтава, 11-12 жовт. 2007 р. / Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК. - Полтава, 2008. - С. 82-85.

19. Севастьянов А.В. «На переломе» : Российское общество по изучению Крыма в 1926-1928 гг. : цели, мероприятия, результаты / А.В. Севастьянов // Историческое наследие Крыма. - 2009. - № 25. - С. 185-203.

20. Севастьянов О.В. Пам'яткоохоронні експедиції Ю. Ю. Марті : історіографічний аспект / О.В. Севастьянов // Другі Всеукр. Зарембівські наук. чит., м. Київ, 19-20 січ. 2009 р. / Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК. - К., 2009. - С. 206-213.

21. Севастьянов А.В. Съезды Российского общества по изучению Крыма : проблематика, дискуссии, итоги / А.В. Севастьянов // Мат-ли 8-ї Всеукр. наук. конф. «Актуальні питання історії науки і техніки», м. Очаків, 17-19 вер. 2009 р. / Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК. - К., 2009. - С. 59-62.

22. Севастьянов А.В. Проблемы изучения и охраны древнейших и античных памятников в трудах членов Российского общества по изучению Крыма (1922-1932 гг.) / А.В. Севастьянов // Мат-ли 9-ї Всеукр. наук. конф. «Актуальні питання історії науки і техніки», м. Житомир, 7-9 жовт. 2010 р. / Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК. - К., 2010. - С.116-119.

23. Севастьянов А.В. Изучая древность и сохраняя память : проблемы истории материальной культуры и охраны памятников в научном наследии членов Российского общества по изучению Крыма (1922-1932 гг.) / А.В. Севастьянов // Ученые записки Таврического нац. ун-та им. В.И. Вернадского. сер. : «исторические науки». - 2010. - Т. 23 (62), № 1. - С. 168-179.

Анотація

Севастьянов О.В. Внесок Російського товариства з вивчення Криму у розвиток історико-краєзнавчих досліджень (1922-1932). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. - Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара. - Дніпропетровськ, 2011.

Дисертація є першим комплексним дослідженням внеску Російського товариства з вивчення Криму (РТВК) у розвиток історико-краєзнавчих досліджень та наукової спадщини його членів. Репрезентовано аналіз наукової спадщини членів у галузі історичного кримознавства. Розглянуто обставини створення, хід організаційного розвитку Товариства, відновлені й проаналізовані основні форми і методи роботи організації, її правління, відділень у Москві, Ленінграді і містах Криму. Хронологічні межі роботи визначені 1922 р. - нижня межа - заснуванням Товариства, 1932 р. - верхня межа - розформуванням РТВК. Проаналізовано співвідношення дослідницьких та популяризаторських заходів організації, визначена інтегрованість членів Товариства в становлення радянської науки та їхня участь у формуванні нових методологічних засад цього процесу.

У трьох розділах дисертаційного дослідження розглянуті історіографія питання, джерельна база, сформульована концепція внеску РТВК в краєзнавчі дослідження в СРСР. Систематизовано та проаналізовано масив кримознавчих публікацій, виявлено основні теми, тенденції та підсумки досліджень різноманітних сюжетів, присвячених історії та етнографії народів Криму. Репрезентовано процес формулювання авторських наукових концепцій членами РТВК у галузях історії (А. І. Маркевич, С. О. Усов, С. Д. Ширяєв), археології Криму (Г. А. Бонч-Осмоловський, К. Е. Гриневич), методології етнографічних досліджень (І. М. Бороздін, В. Й. Филоненко), простежені подальший розвиток та трансформування теоретичних розробок вчених на тлі розвитку науки, визначена їхня актуальність та обґрунтованість для сучасних досліджень.