Методичні засади вивчення історії повсякденності в 8-9 класах загальноосвітніх шкіл

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут педагогіки НАПН України

13.00.02 - теорія та методика навчання (історія та суспільствознавчі дисципліни)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Тема:

Методичні засади вивчення історії повсякденності в 8-9 класах загальноосвітніх шкіл

Федчиняк Артур Олександрович

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Бердянському державному педагогічному університеті Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник:

доктор педагогічних наук, професор Баханов Костянтин Олексійович, Бердянський державний педагогічний університет, завідувач кафедри всесвітньої історії та методики навчання суспільствознавчих дисциплін.

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор Левітас Фелікс Львович, Інститут післядипломної педагогічної освіти, Київський університет ім. Бориса Грінченка, завідувач кафедри методики суспільно-гуманітарної освіти та виховання;

кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Малієнко Юлія Борисівна, Інститут педагогіки НАПН України, старший науковий співробітник.

Із дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Інституту педагогіки НАПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-д.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Т.І. Мацейків



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Динамічний розвиток сучасної цивілізації, з притаманними йому стрімкими зрушеннями в техніці й технологіях, швидким накопиченням інформації, інтелектуалізацією праці, зростанням соціальної мобільності в глобальному масштабі, піднесенням ролі індивідуальності засвідчує формування нового типу суспільства, що постійно оновлюється. Це вимагає від сучасної освіти підготовки людини, здатної діяти в ситуації, що швидко змінюється, відкритої для сприйняття всього нового і водночас гідної продовжувати національні та європейські традиції.

Особлива роль у цьому процесі покладається на історичну освіту. Саме вона має сприяти формуванню особистості, яка шанує загальнолюдські й національні цінності, керується морально-етичними критеріями у власній поведінці. Разом з тим, це має бути громадянин, вихований у дусі любові й поваги до рідної країни, причетний до її споконвічних історичних, політичних і культурних цінностей і толерантний до різних поглядів, релігій, звичаїв і культур, здатний знаходити порозуміння з іншими людьми. Реалізувати цю мету неможливо без подальшої антропологізації змісту шкільних курсів історії, одним зі шляхів якої є вивчення історії повсякденності, позаяк саме вона ставить у центр уваги не абстрактні соціологічні категорії, а людину та її повсякденне життя.

Знайомлячись із повсякденним життям, школярі пересвідчуються в тому, що люди тієї чи іншої епохи діяли відповідно до усталених стереотипів поведінки, закріплених у звичаях і традиціях, які формувалися на основі глибинних ментальних рис, що становили своєрідний «код» певного суспільства, етносу, нації. Учні краще розуміють зв'язок між мотивами, які рухали людьми, та їхнім практичним утіленням, емоційніше ідентифікують себе з минулим. Включення питань повсякденності до змісту шкільних курсів нової історії позбавляє останню одновимірності й однозначності, дозволяє школяреві усвідомити циклічність, неоднорідність історичного простору, на який впливають зовнішні і внутрішні чинники, що були визначальними в житті тих чи інших народів.

Стан розроблення проблеми. Загальнотеоретичні основи вивчення історії повсякденності розробили західноєвропейські вчені П. Бергер, Ф. Бродель, Г. Гарфінкель, Е. Гуссерль, Т. Лукман, А. Людке, Х. Медик, А. Сікурель, Л. Февр, А. Шюц. Науковці змінили напрям історичних досліджень із політичної історії, пошуків загальних закономірностей розвитку людства й етнографічних описів на комплексне аналітичне вивчення історико-психологічних, історико-демографічних та історико-культурних аспектів людського життя.

Останнім часом історія повсякденності стала предметом дослідження російських (Н. Козлової, С. Оболенської, Н. Пушкарьової, Л. Рєпіної, О. Сенявського) та українських істориків (О. Коляструк, В. Коцура, С. Куделко, С. Кульчицького, О. Лисенка, О. Мовчан, В. Ткаченка, О. Трубенок, О. Удода, Н. Яковенко та ін.), які на прикладах конкретних регіонів висвітлили особливості буденного життя людей в окремі історичні епохи.

У сучасній методиці навчання історії питання вивчення історії повсякденності досліджувались у контексті розробки загальних підходів (К. Баханов, А. Булда, Н. Гупан, Ю. Малієнко, Т. Мацейків, О. Пометун, Г. Сєрова, О. Удод, Г. Фрейман), у порівняльно-історичному аспекті на прикладі вивчення соціальної історії у країнах Європи (І. Акіншева), вивчення історії повсякденності в контексті культури (М. Короткова, Г. Прохорова). Методистами розроблялися окремі практичні рекомендації щодо вивчення історії повсякденності в межах певного шкільного курсу: історія стародавнього світу (І. Горбунко, Я. Камбалова, Л. Кулікова, П. Мороз), історія середніх віків (Ю. Малієнко, Н. Подаляк), історія нового часу (Ю. Малієнко, О. Розумієнко, Л. Харченко), історія України (Г. Сєрова), - та в позанавчальній діяльності (І. Амосова, Ф. Левітас, І. Нікітіна).

Аналіз наукових і методичних праць засвідчив, що в Україні до сьогодні відсутні спеціальні наукові дослідження, присвячені методичним засадам вивчення історії повсякденності в шкільних курсах історії 8-9 класів. Разом з тим, потреба в них зумовлюється протиріччям, що виникло в сучасній методиці навчання: між посиленою увагою до вивчення історії повсякденності, що знайшло своє відображення в шкільних програмах і підручниках з історії, та недостатньою розробленістю методики її вивчення.

Таким чином, об'єктивні потреби у вивченні життя пересічних людей, а також недостатня теоретична та методична розробленість підходів до ознайомлення учнів з історією повсякденності зумовили вибір та актуальність теми дисертаційного дослідження «Методичні засади вивчення історії повсякденності в 8-9 класах загальноосвітніх шкіл».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до тематичного плану наукових досліджень кафедри всесвітньої історії та методики навчання суспільствознавчих дисциплін Бердянського державного педагогічного університету - «Запровадження компетентнісного підходу до навчання історії». Тему дисертації затверджено Вченою радою Бердянського державного педагогічного університету (протокол №2 від 27.09.2007 р.) і узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології НАПН України (протокол №9 від 27.11.2007 р.).

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити методичні засади вивчення історії повсякденності у 8-9 класах загальноосвітніх шкіл.

Завдання дослідження:

1. На основі аналізу психолого-педагогічної, методичної літератури розкрити значення й особливості вивчення історії повсякденності як складової змісту сучасної шкільної історичної освіти.

2. Здійснити комплексний аналіз сучасної практики викладання історії повсякденності в шкільних курсах нової історії.

3. Визначити й теоретично обґрунтувати зміст, обсяг і структуру навчального матеріалу з історії повсякденності у 8-9 класах.

4. Визначити критерії, показники та рівні сформованості компетентностей з історії повсякденності в учнів 8-9 класів загальноосвітніх шкіл.

5. Розробити й експериментально перевірити ефективність методики вивчення історії повсякденності у 8-9 класах загальноосвітніх шкіл.

Об'єкт дослідження - процес навчання історії у 8-9 класах загальноосвітніх шкіл.

Предмет дослідження - вивчення історії повсякденності як складової змісту шкільної історичної освіти у 8-9 класах загальноосвітніх шкіл.

Окреслені завдання розв'язуються із застосуванням таких методів дослідження:

теоретичних - аналіз і синтез наукових джерел із теми дослідження, аналогія, моделювання, порівняння, систематизація, узагальнення, застосовані під час вивчення психологічної, педагогічної, методичної літератури з метою визначення особливостей історії повсякденності як складової змісту сучасної історичної освіти, обґрунтування методичних вимог до відбору змісту матеріалу з історії повсякденності, принципів вивчення історії повсякденності;

емпіричних - анкетування, тестування, спостереження, бесіда, складання й аналіз творчих завдань, що використовуються для дослідження сучасного стану вивчення історії повсякденності, визначення рівня сформованості компетентностей: уявлень, понять, навчально-пізнавальних умінь та емоційно-оцінних суджень в учнів 8-9 класів з історії повсякденності та для перевірки ефективності авторської методики вивчення історії повсякденності;

статистичних - методи математичної статистики, обробки даних, графічного подання результатів експерименту у відстеженні динаміки рівня розвитку в учнів компетентностей: уявлень, понять, навчально-пізнавальних умінь, емоційно-оцінних суджень про історію повсякденності на уроках історії у 8-9 класах і встановленні наукової достовірності отриманих кількісних результатів дослідження.

Теоретико-методологічну основу дослідження становлять філософські положення про діяльність і її соціальну природу, єдність діяльності та свідомості особистості, її розвиток і саморозвиток; концептуальні положення про взаємозв'язок, взаємозумовленість і взаємозалежність педагогічних явищ і процесів; ідеї запровадження особистісно орієнтованого та компетентнісного підходів до навчання (К. Баханов, І. Бех, С. Гончаренко, О. Пометун, О. Савченко, О. Турянська); посилення аксіологічної спрямованості навчального процесу (І. Бех, О. Сухомлинська, О. Удод, Г. Фрейман) й активізації пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання історії (К. Баханов, В. Власов, Т. Ладиченко, О. Пометун та ін.).

Організація дослідження. Дослідження відбувалося в три етапи впродовж 2007-2010 рр.

На першому етапі дослідження (2007-2008 рр.) було проаналізовано стан досліджуваної проблеми у філософській, педагогічній і методичній літературі, визначено мету і завдання дослідження, розроблено програму експерименту, сформульовано умови, за яких можливе експериментування, визначено залежні та незалежні змінні фактори, можливості змін, види об'єктів дослідження й об'єктів, що контролюються, складено план дослідних робіт, підготовлено завдання для моніторингу рівня сформованості компетентностей: уявлень, понять, навчально-пізнавальних умінь, емоційно-оцінних суджень з історії повсякденності в учнів 8-9 класів, засоби обробки й аналізу інформації, визначено навчальні заклади, які братимуть участь в експерименті.

На другому етапі (2008-2009 рр.) - проведено констатувальний експеримент, під час якого визначався рівень сформованості компетентностей: уявлень, понять, навчально-пізнавальних умінь і емоційно-оцінних суджень з історії повсякденності в учнів 8-9 класів загальноосвітніх шкіл, здійснено аналіз отриманих результатів, теоретично обґрунтовано й розроблено методику вивчення історії повсякденності у 8-9 класах загальноосвітніх шкіл.

На третьому етапі (2009-2010 рр.) під час проведення формувального експерименту здійснено апробацію та перевірку результативності (контрольний експеримент) методики вивчення історії повсякденності в учнів 8-9 класів на уроках історії, апробовано методичні умови її запровадження, розроблено рекомендації, сформульовано висновки й узагальнення, оформлено текст дисертаційного дослідження.

Експериментальна база дослідження: дослідно-експериментальна робота проводилась особисто автором і вчителями ЗОШ І-ІІІ ступенів №5, 7, 11, 16 м. Бердянська; Андрівської, Карло-Марксівської, Луначарської, Новопетрівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Бердянського району Запорізької області; Мар'янівської, Миколаївської, Королівської, Спаської ЗОШ І-ІІІ ступенів Новомосковського району Дніпропетровської області, а також навчально-виховного комплексу №91 з поглибленим вивченням іноземних мов Кіровського району Донецької області. На різних етапах в експерименті брали участь 702 учні та 59 учителів загальноосвітніх навчальних закладів.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягають у тому, що:

- уперше визначено поняття «методичні засади вивчення історії повсякденності»; теоретично й експериментально перевірено методику вивчення історії повсякденності у 8-9 класах загальноосвітніх шкіл, результатом якої є сформованість предметних компетентностей: уявлень, понять, навчально-пізнавальних умінь, емоційно-оцінних суджень учнів; з'ясовано принципи вивчення історії повсякденності, методичні вимоги до відбору змісту матеріалу з історії повсякденності; визначено критерії та рівні засвоєння учнями матеріалу з історії повсякденності;

- удосконалено методику навчання учнів 8-9 класів нової історії; поняттєво-категоріальний апарат з досліджуваної проблеми, зокрема, уточнено поняття «історія повсякденності» як складову змісту шкільної історичної освіти; структуру історії повсякденності; критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у контексті її вивчення;

- дістали подальшого розвитку ідеї запровадження особистісно орієнтованого, компетентнісного, аксіологічного (ціннісного) підходів до навчання історії в загальноосвітніх школах.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що її теоретичні висновки й узагальнення, експериментальні матеріали можуть бути використані авторами під час написання підручників для учнів загальноосвітніх закладів, навчальних і методичних посібників зі шкільних курсів історії для вчителів. Науково-експериментальні результати дослідження можуть стати основою для розробки спецкурсів із методики навчання історії у вищих педагогічних навчальних закладах, факультативів для учнів загальноосвітніх навчальних закладів, а також під час підготовки методичних рекомендацій у системі післядипломної освіти й підвищення кваліфікації вчителів історії.

Обґрунтовані в дослідженні висновки і практичні рекомендації впроваджено в навчальний процес загальноосвітніх шкіл №5, 7, 11, 16 м. Бердянська (довідка про впровадження №1395 від 27.10.2010 р.), Андрівської (довідка про впровадження №161 від 08.11.2010 р.), Карло-Марксівської (довідка про впровадження №91 від 02.12.2010 р.), Луначарської (довідка про впровадження №72 від 01.12.2010 р.) Новопетрівської (довідка про впровадження №23 від 25.11.2010 р.) загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступенів Бердянського району Запорізької області; Мар'янівської, Миколаївської, Королівської, Спаської загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступенів Новомосковського району Дніпропетровської області (довідка про впровадження №1197 від 25.10.2010 р.); навчально-виховного комплексу №91 з поглибленим вивченням іноземних мов Кіровського району Донецької області (довідка про впровадження №724 від 28.10.2010 р.).

Вірогідність результатів дослідження забезпечується теоретико-методологічною обґрунтованістю та комплексним використанням методів, їх адекватністю меті та завданням дослідження, репрезентативністю експериментальних даних, кількісним і якісним аналізом зібраних даних із використанням методів математичної статистики, а також апробацією автором основних теоретичних і методичних положень дослідження.

Апробація результатів дослідження. Отримані результати дослідження обговорювалися на Всеукраїнському науково-практичному семінарі «Концептуальні засади сучасної шкільної історичної освіти» (Бердянськ, 2007), міжнародних і всеукраїнських науково-практичних і методичних конференціях: «Розвиток критичного мислення на уроках суспільствознавчих дисциплін» (Бердянськ, 2008), «Північне Приазов'я у філософсько-історичному та філологічному вимірах» (Бердянськ, 2008), «Всеукраїнські психолого-педагогічні Демиденківські читання «Навчання, виховання та розвиток» (Бердянськ, 2009), «Запровадження компетентнісного підходу в навчанні гуманітарних предметів» (Бердянськ, 2009), «Актуальні проблеми методики викладання історії, правознавства та суспільствознавчих дисциплін у вищих навчальних закладах» (Харків, 2009), «Історія повсякденності: теорія і практика» (Переяслав-Хмельницький, 2010) і доповідях на наукових семінарах кафедри всесвітньої історії та методики навчання суспільствознавчих дисциплін БДПУ.

Публікації. Основні результати дослідження висвітлено в 10 друкованих працях автора, з них 1 методичний посібник і 4 статті, опубліковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України. Усі публікації одноосібні.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів (теоретичного й експериментального), висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 236 сторінок, із них основний зміст - 153 сторінки, список використаних джерел - 216 найменувань на 21 сторінці, додатки - 15 найменувань на 44 сторінках. Робота містить 21 таблицю і 14 рисунків.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір і актуальність обраної теми дослідження, розкрито сутність і загальний стан її наукової розробки, визначено об'єкт, предмет, завдання, методи, наукову новизну, практичне значення дослідження, особистий внесок здобувача, подано інформацію про апробацію та публікації результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретико-методичні основи дослідження» визначено й проаналізовано понятійний апарат дослідження, розкрито значення та особливості вивчення історії повсякденності як складової змісту сучасної шкільної історичної освіти; здійснено комплексний аналіз сучасної практики викладання історії повсякденності в загальноосвітній школі; визначено й теоретично обґрунтовано зміст, обсяг і структуру матеріалу з історії повсякденності в навчальних програмах, підручниках і посібниках з історії.

Аналіз і узагальнення історичної та науково-методичної літератури дозволили визначити історію повсякденності як складову змісту шкільної історичної освіти, що відображає життєвий світ людини з усіма його духовними й матеріальними вимірами, що має властивість трансформуватися під впливом різних чинників: політичних, економічних, культурних, етнічних і ґендерних. Співвідношення понять «побут», «культурна історія» та «матеріальна культура» з «історією повсякденності» не є сталим. В одному випадку ці категорії поглинають сферу повсякденності, в іншому - є лише її проявом, окремою характеристикою. Взаємодія зазначених категорій у єдиній упорядкованій системі не лише допомагає, а й створює цілісне уявлення про повсякденне життя людини тієї чи іншої епохи, країни тощо.

До опису структури історії повсякденності як частини змісту шкільної історії треба підходити комплексно, дотримуючись таких вимог: висока наукова і практична значущість змісту; відповідність складності змісту матеріалу реальним пізнавальним можливостям учнів певного віку й обсягу змісту дійсним навчальним годинам; цілісність відображення в змісті завдань розвитку особистості й формування її базової культури; узгодження змісту з наявною навчально-методичною та матеріальною базою сучасної школи. Таким чином, категоріями історії повсякденності є: людина та її ментальність, шлюб, транспорт, житло, харчування, мода та дозвілля. Зважаючи на те, що повсякденність, хоча й повільно, але повсякчас змінюється, проявляється не лише в будні та свята, а і в екстремальних умовах (війна, революція, повстання), вивчення її не варто обмежувати лише буденністю - вона має відображати її багатогранність і динаміку, а матеріал із повсякденності повинен висвітлюватися крізь призму не лише економічних, політичних, але й культурних, релігійних, етнічних, регіональних, вікових і ґендерних чинників.

Здійснений теоретичний аналіз проблеми дозволив визначити, що вивчення історії повсякденності має ґрунтуватися на таких принципах:

1) цілеспрямованості, дотримання якого вимагає від учителя вміння ставити оптимальні завдання навчання, розвитку й виховання;

2) доступності, що полягає у відборі та підготовці авторами підручників і вчителями навчального матеріалу з історії повсякденності з метою забезпечення його сприйняття й засвоєння учнями з урахуванням їхніх вікових та індивідуальних особливостей;

3) самостійності й активності, який передбачає поступове просування учнів від активного засвоєння матеріалу з історії повсякденності під керівництвом учителя до самостійної діяльності, від репродуктивної діяльності до творчої, що забезпечується під час роботи з різними засобами навчання;

4) проблемності, який сприяє активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів за допомогою спеціально створених учителем суперечливих ситуацій, порівняння різних, часом протилежних позицій у поясненні різних явищ повсякденності, розв'язання яких вимагає застосування наявних у школярів знань й умінь;

5) наочності, сутність якого зводиться до необхідності залучення різних органів відчуття до процесу сприймання й аналізу навчальної інформації з історії повсякденності за допомогою використання речових пам'яток, образних та умовно-графічних засобів;

6) емоційності, що сприяє виникненню в процесі пізнавальної діяльності учнів відповідних емоцій, почуттів, які можуть стимулювати успішне просування школярів у навчанні через жвавий, образний виклад матеріалу вчителем, використання цікавих прикладів, застосування наочності й технічних засобів навчання, стимулювання учнів до висловлювання емоційно-ціннісних суджень.

Аналіз навчальних програм з історії здійснювався під кутом зору відображення в них повсякденності і співвідношення її з політикою, економікою, культурою в змісті шкільних курсів нової історії; урахування різних аспектів історії повсякденності під час відбору і структурування навчального змісту; вивчення різних груп суспільства (за національною, соціальною, майновою, конфесійною, ґендерною ознаками). Уведення питань історії повсякденності до змісту сучасних програм з історії відбувалося в кілька етапів, яким притаманні характерні ознаки:

1) 1989-1995 рр. - поява окремих сюжетів із повсякденного життя людей лише як складової тем, присвячених культурі певного періоду;

2) 1996-2000 рр. - включення до програм деяких аспектів історії повсякденності в контексті економіки, політики, соціальних перетворень;

3) 2001-2003 рр. - коригування змісту програм у бік зменшення обсягу матеріалу з історії повсякденності;

4) 2004-2009 рр. - офіційне закріплення історії повсякденності як обов'язкової складової змісту шкільної історичної освіти у Державному стандарті і шкільній програмі з історії для 12-річної школи (2005 р. і 2009 р.).

Дослідження шкільних підручників і посібників з нової історії передбачало виявлення співвідношення історії повсякденності з політичною, соціальною, економічною історією в загальному змісті підручника та в його позатекстовому компоненті; висвітлення її крізь призму соціальних, національних, релігійних, майнових, вікових, ґендерних особливостей окремої людини й суспільства в цілому; насиченості підручника додатковими навчальними текстами і специфічними історичними джерелами, які висвітлюють різні аспекти історії повсякденності; наявності методичного апарату, який активізує пізнавальну діяльність учнів на репродуктивному, перетворюючому і творчому рівнях під час ознайомлення з історією повсякденності та її структурними компонентами.

Зазначені критерії дозволили виокремити різні групи шкільних підручників із досліджуваних історичних курсів:

1) підручники, що містять епізодичну інформацію з історії повсякденності і створюють первинний образ переважно за допомогою окремих малюнків і картин із повсякденного життя людей того чи іншого періоду;

2) підручники, у яких історія повсякденності висвітлюється частково, використовуються малюнки, документи, статистичні дані, матеріал супроводжується поодинокими пізнавальними завданнями;

3) підручники, у яких розкрито різні сторони історії повсякденності, до змісту, малюнків, джерел пропонуються різноманітні завдання, розраховані на відповідні рівні пізнавальної діяльності учнів;

4) підручники, що містять найповнішу інформацію про історію повсякденності, доповнену великою кількістю візуальних, писемних джерел і методичним апаратом.

У другому розділі «Експериментальна методика вивчення історії повсякденності в 8-9 класах загальноосвітніх шкіл та перевірка її ефективності» визначено критерії, показники та рівні сформованості компетентностей учнів з історії повсякденності; розроблено й експериментально перевірено ефективність методики вивчення історії повсякденності у 8-9 класах загальноосвітніх шкіл, описано перебіг й аналіз результатів експерименту та підготовлено методичні рекомендації щодо її практичної реалізації.

Показником результативності вивчення історії повсякденності є рівень компетентності школярів, що визначався, зважаючи на рівні сформованості її складових: уявлень (кількісні, просторові, часові, образні), понять, навчально-пізнавальних умінь (хронологічні, просторові, інформаційні, мовленнєві, аналітичні) й емоційно-оцінних суджень.

Моніторинг сформованості складових компетентностей школярів з історії повсякденності засвідчив, що в більшості учнів спостерігається достатній рівень сформованості образних - 46% у 8-х і 48% у 9-х класах і кількісних (30% і 35%), середній рівень сформованості часових (29% і 27%) і просторових (27% і 25%) уявлень. Дослідження рівня сформованості понять з історії повсякденності у восьмикласників і дев'ятикласників дає підстави стверджувати, що серед школярів переважають учні із середнім рівнем сформованості понять (35% і 35%), дещо менше учнів із достатнім (26% і 26%) і низьким (25% і 24%) рівнями. Загальні результати рівня сформованості навчально-пізнавальних умінь свідчать, що у 33% учнів 8 класу та у 31% дев'ятикласників найслабше вироблено логічні вміння, не набагато краще - хронологічні, просторові вміння (35% і 34%). Дещо вищі результати сформованості мовленнєвих та інформаційних умінь продемонстрували 18% і 17% школярів цих класів. Подальший аналіз учнівських робіт засвідчив, що 52% восьмикласників та 46% учнів 9 класу мають низький рівень сформованості емоційно-оцінних суджень. У цілому, констатувальний експеримент продемонстрував невисоку ефективність вивчення історії повсякденності в середній школі.

На основі аналізу результатів, отриманих на констатувальному етапі експерименту, було визначено перелік методичних вимог до відбору змісту матеріалу з історії повсякденності, що сприятиме підвищенню рівня сформованості компетентностей (уявлень, понять, навчально-пізнавальних умінь, емоційно-оцінних суджень). Це відповідність загальнонауковим принципам достовірності й історичності; урахування різних проявів повсякденності, її ситуативних особливостей і вплив політичних, економічних, культурних, етнічних та інших чинників; залучення інформації з різних тем курсу історії та суміжних із нею наук, відображення найсуттєвіших тенденцій розвитку повсякденного життя людини та відповідність програмовим вимогам; аксіологічна (ціннісна) спрямованість, відповідність віковим та індивідуальним особливостям учнів; дидактична завантаженість - здатність забезпечувати формування предметних компетентностей учнів і просування школярів від репродуктивної до творчої пізнавальної діяльності, надання можливості для широкого застосування різноманітних прийомів, методів і засобів навчання.

Експериментальна методика вивчення історії повсякденності передбачала певним чином організовану взаємодію суб'єктів процесу навчання з чітким визначенням цілей і завдань, спеціально окресленим змістом і відповідно до вимог його засвоєння та пізнавальних можливостей учнів відібраними методами, прийомами та засобами навчання, що гарантувало досягнення освітнього результату - підвищення рівня сформованості компетентностей в учнів: уявлень, понять, умінь та емоційно-оцінних суджень з історії повсякденності (рис. 1). Методика базувалась на створенні й закріпленні в пам'яті учнів чуттєвих образів (уявлень) історії повсякденності, які в процесі розумової діяльності школярів осмислюються ними, унаслідок чого розвиваються певні спеціальні й індивідуальні вміння та формуються поняття. Здобуті учнями знання й уміння порівнюються з наявним особистим досвідом, що стає підставою для визначення власного ставлення на рівні емоцій або відповідно до цінностей та усталених норм.

Загалом, експериментальна методика реалізовувалася на 41 уроці. Кількість їх визначалася відповідно до вимог Державного освітнього стандарту, навчальної програми з історії та на основі аналізу підручників. Це дало можливість виявити взаємозалежність уроків, їхню роль у шкільному курсі нової історії.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Експериментальна методика вивчення історії повсякденності

Дев'ять із них було повністю присвячено історії повсякденності (4 уроки у 8 класі, 5 уроків у 9 класі). Один - за типом комбінований, шість - різних типів (із них чотири - уроки систематизації та узагальнення, два - контролю та корекції), два позашкільні заходи (екскурсії). До цих уроків висувалася низка обов'язкових вимог: актуалізація минулих образів і попереднього досвіду учнів як основа для формування уявлень учнів про повсякденне життя людини нового часу; максимальне залучення різних каналів інформації (слухових, зорових та інших) для створення образів повсякденності минулого та їх закріплення в пам'яті учнів за допомогою практичних дій. На інших 32 уроках розглядалися лише окремі аспекти повсякденності, створювалися умови для осмислення образів за допомогою системи пізнавальних завдань, унаслідок чого в школярів розвивалися вміння та формувалися поняття. Учням надавалася можливість висловлювати власне ставлення до набутих знань з історії повсякденності. Добір організаційних форм, методів, прийомів і засобів навчання чітко відповідав зазначеним вище вимогам. шкільний методика історія повсякденність

Проте невелика кількість уроків, відведених програмою на вивчення історії повсякденності, їхня невпорядкованість у часі не сприяли створенню цілісної картини повсякденності нового часу, вимагали періодичного повернення до цього матеріалу на інших уроках історії. Тому експериментальна методика вимагала використання низки пізнавальних завдань, пов'язаних із історією повсякденності. Вони включалися до загальної структури уроку, не порушуючи його компонентів і змістовної частини. Завдання стосувалися різних аспектів історії повсякденності та дозволяли встановити зв'язок між ними, оскільки вони спиралися на попередні уявлення учнів і були логічно взаємопов'язані та допомагали створювати цілісний образ історії повсякденності нового часу.

Пізнавальні завдання, що пропонувалися учням, мали різну спрямованість (формування уявлень, понять, навчально-пізнавальних умінь, емоційно-оцінних суджень); передбачали ознайомлення з різними складовими історії повсякденності (житло, харчування, одяг тощо); особливостями їх прояву (соціальними, економічними, політичними, національними, релігійними, регіональними, етичними, ґендерними); орієнтувалися на різні рівні пізнавальної діяльності учнів (репродуктивний, перетворюючий, творчий).

На контрольному етапі дослідження було перевірено ефективність методики вивчення історії повсякденності та зафіксовані позитивні якісні зміни у 8-9 експериментальних класах: переважання учнів із достатнім рівнем сформованості уявлень, над школярами з високим рівнем, переважання учнів із середнім рівнем сформованості понять, навчально-пізнавальних умінь, а також тенденція до підвищення кількості учнів із достатнім рівнем, зниження кількості школярів із низьким і середнім рівнями емоційно-оцінних суджень та збільшення показників достатнього та високого рівнів відповідно; краще запам'ятовування школярами фактів із історії повсякденності, виявлення інтересу до її вивчення, вільне використання під час відповідей понять з історії повсякденності, застосовування учнями вже відомих розумових дій у новій ситуації, пов'язаній з аналізом явищ повсякденності, вільне висловлювання власних думок щодо конкретних фактів з історії повсякденності тощо. Незначні позитивні якісні зрушення відбулися в контрольних класах, що було пов'язано з такими факторами: тип школи, місце її розташування, особистість учителя, підготовленість школярів, психологічний аспект тощо (Таблиця 1).

Із таблиці видно, що за всіма показниками якісний приріст індексів фактичної результативності (К₂-К₁) груп учнів 8-9 класів склав від 12 до 80 балів та динаміка якісних змін (Q₂-Q₁) від 17% до 36% в експериментальних класах порівняно з контрольними. Таким чином, за результатами статистичного аналізу було доведено, що на формувальному етапі дослідження в експериментальних класах рівень розвитку компетентностей: уявлень, понять, навчально-пізнавальних умінь в учнів - є вищим, ніж у контрольних.

Таблиця 1

Результати контрольного експерименту

Показники	Класи	Результати (якісний вимір)	Аналіз
		Конст. експ.	Форм. експ.	Якісний приріст	Q1 %	Q2 %	Q2-Q1
		К1	К2	К2-К1
Уявлення	8	Контр.	290	302	12	4		22%
		Експ.	291	367	76		26
	9	Контр.	293	304	11	4		24%
		Експ.	294	374	80		28
Поняття	8	Контр.	225	229	4	2		17%
		Експ.	230	273	43		19
	9	Контр.	227	233	6	3		17%
		Експ.	233	280	47		20
Навчально-пізнавальні вміння	8	Контр.	202	209	8	4		23%
		Експ.	204	256	52		27
	9	Контр.	208	217	9	5		24%
		Експ.	209	268	59		29
Емоційно-оцінні судження	8	Контр.	149	156	7	4		34%
		Експ.	152	210	58		38
	9	Контр.	174	180	6	4		36%
		Експ.	171	240	69		40

Отже, отримані результати дозволили дійти висновку про достатньо високу ефективність використання розробленої на основі застосування положень дослідження експериментальної методики вивчення історії повсякденності у 8-9 класах загальноосвітніх шкіл та досягнення мети дослідження.

ВИСНОВКИ

1. Історія повсякденності - це складова змісту шкільної історичної освіти, що відображає життєвий світ людини з усіма його духовними та матеріальними вимірами, який має властивість трансформуватися під впливом різних чинників: політичних, економічних, культурних, етнічних, ґендерних тощо.

Значення історії повсякденності полягає в тому, що її вивчення сприяє не лише набуттю первинних знань, а й розвитку складних умінь, накопиченню досвіду, опануванню стратегій поведінки, емоційно-ціннісній орієнтації, розвитку творчого мислення, формуванню власного погляду і критичного ставлення до інформації, отриманої під час ознайомлення з повсякденним життям людини певної епохи, толерантному, неупередженому сприйняттю й доброзичливому ставленню до інших народів, груп, осіб. Особливості вивчення історії повсякденності полягають у наданні набутим знанням, навичкам і вмінням індивідуалізованого, конкретного життєво-смислового характеру, чітко визначеної практичної спрямованості щодо власного життя.

Методичними засадами вивчення історії повсякденності є система принципів, підходів та ідей, на яких ґрунтуються цілі, зміст, організація навчання історії повсякденності й отримання результатів, що в сукупності складають методику вивчення історії повсякденності.

2. Комплексний аналіз сучасної практики вивчення історії повсякденності в шкільному курсі нової історії засвідчив, що лише частина вчителів:

1) висувають чіткі завдання навчання, розвитку й виховання;

2) добирають навчальний матеріал з історії повсякденності з метою забезпечення його сприйняття й засвоєння учнями з урахуванням їхніх вікових та індивідуальних особливостей;

3) створюють умови для поступального просування учнів від засвоєння матеріалу з історії повсякденності під керівництвом учителя до самостійної діяльності, від репродуктивної до творчої діяльності з різними засобами навчання;

4) мотивують пізнавальну діяльність учнів за допомогою спеціально створених суперечливих ситуацій, порівняння різних, часом протилежних позицій під час пояснення явищ повсякденного життя;

5) залучають різні органи відчуття до процесу сприймання й аналізу навчальної інформації з історії повсякденності за допомогою речових пам'яток, образних та умовно-графічних засобів;

6) сприяють виникненню в учнів у процесі пізнавальної діяльності відповідних емоцій, почуттів, які стимулюють успішне просування в навчанні через жвавий, образний виклад матеріалу, емоційність, використання цікавих прикладів, застосування наочності й технічних засобів навчання тощо.

Аналіз змісту навчального матеріалу з історії повсякденності у 8-9 класах дає підстави стверджувати, що його інтегрування в курси нової історії відбувалося через поступове включення окремих сюжетів повсякденності лише як складової тем, присвячених культурі певного періоду (1989-1995 рр.); внесення до програм окремих аспектів історії повсякденності в контексті економіки, політики, соціальних перетворень (1996-2000 рр.); відбувалося коригування змісту програм у бік зменшення обсягу матеріалу з історії повсякденності (2001-2003 рр.); історія повсякденності як обов'язкова складова змісту шкільної історичної освіти була офіційно закріплена в Державному стандарті і шкільній програмі з історії для 12-річної школи (2004-2009 рр.).

У шкільних підручниках з нової історії простежується кілька підходів до висвітлення історії повсякденності: епізодичне висвітлення історії повсякденності, використання малюнків, документів, статистичних даних, які супроводжуються поодинокими пізнавальними завданнями; розкриття різних сторін історії повсякденності, подання різноманітних завдань до змісту, малюнків, джерел, розрахованих на конкретні рівні пізнавальної діяльності учнів; подання найповнішої інформації з історії повсякденності, яка доповнюється значною кількістю візуальних і писемних джерел, супроводжується належним методичним апаратом, що не відповідає сучасним вимогам до змісту шкільної історичної освіти.

3. Зміст, обсяг і структура навчального матеріалу з історії повсякденності у 8-9 класах визначалися з огляду на такі вимоги: загальнонаукові принципи достовірності й історичності; системності; інтегрованості (залучення інформації з різних тем курсу історії та суміжних з нею наук); аксіологічної (ціннісної) спрямованості, доступності, відповідності віковим та індивідуальним особливостям учнів; дидактичної завантаженості, що були покладені в основу експериментальної методики вивчення історії повсякденності у 8-9 класах.

4. Компетентність - це якість особистості, що передбачає наявність в учнів складних інтегрованих умінь, які базуються на знаннях і досвіді, та дозволяє ефективно здійснювати навчальну та позанавчальну діяльність. Рівень її розвитку визначався за рівнем сформованості її складових (уміння, базові знання, ціннісні орієнтації, досвід діяльності). Провідними показниками рівня сформованості компетентностей є уявлення (чуттєві образи явищ історії повсякденності) та поняття (відображення явищ і процесів історії повсякденності в їх найістотніших зв'язках), за якими визначали обсяг і рівень засвоєних знань учнів з історії повсякденності; навчально-пізнавальні вміння - обсяг і рівень засвоєних учнями способів виконання дії, пов'язаних із використанням набутих знань і навичок під час вивчення історії повсякденності; емоційно-оцінні судження - особисте ставлення учнів до певних явищ, подій, процесів з історії повсякденності, що виникає на основі зіставлення засвоєних знань, набутих умінь, навичок під час її вивчення із наявним досвідом і відповідно до усталених ціннісних орієнтирів, як загальнолюдських, так і національних. У залежності від розвитку цих показників визначаються низький, середній, достатній, високий рівні сформованості компетентностей.

5. Розроблена експериментальна методика передбачала створення атмосфери співпраці вчителя й учнів та учнів між собою; формулювання мети навчання як кінцевих результатів (конкретних уявлень, понять, умінь та емоційно-оцінних суджень про історію повсякденності); формування змісту відповідно до визначених теоретичних засад; реалізацію методики як на спеціальних заняттях, передбачених навчальною програмою, так і на інших уроках історії (де це доцільно й дозволяє час) за допомогою розв'язання комплексних пізнавальних завдань; оптимальне використання стандартних і нестандартних уроків; індивідуальної, групової та фронтальної форм роботи; пасивних, активних та інтерактивних методів навчання; репродуктивної, перетворюючої та творчої діяльності учнів; здійснення поточного, тематичного та підсумкового моніторингу сформованості компетентностей учнів: уявлень, понять, навчально-пізнавальних умінь та емоційно-оцінних суджень з історії повсякденності.

6. Експериментальна перевірка методики вивчення історії повсякденності довела її ефективність: зросла кількість учнів із високим і достатнім та зменшилася кількість учнів з низьким і середнім рівнями сформованості компетентностей: уявлень, понять, навчально-пізнавальних умінь, емоційно-оцінних суджень; значно підвищилися якісні показники сформованості часових, просторових уявлень, хронологічних, логічних, просторових навчально-пізнавальних умінь та емоційно-оцінних суджень; рівень сформованості уявлень, понять, навчально-пізнавальних умінь учнів в експериментальних класах став помітно вищим, ніж у контрольних. Спостереження за діяльністю учнів показало, що під час вивчення історії повсякденності в експериментальних класах відбулися позитивні якісні зрушення: став яскравіше виявлятися інтерес до повсякденного життя людини; вільніше використовувалися поняття з історії повсякденності; застосовувалися вже відомі розумові дії в нових і нестандартних ситуаціях, пов'язаних з аналізом явищ повсякденності; учні частіше висловлювали власне ставлення до конкретних фактів з історії повсякденності тощо.

7. У результаті дослідження і проведеного експерименту було розроблено низку рекомендацій авторам навчальних програм і підручників з історії, вчителям для ефективного вивчення історії повсякденності в школі.

Під час розробки навчальних програм з історії для різних шкільних курсів бажано враховувати такі моменти: додатково включити та пропорційно розподілити сюжети з історії повсякденності у загальному змісті теми курсу; виокремлювати найсуттєвіше в змісті навчального матеріалу, те, що відбиває ключові тенденції розвитку повсякденності людини і є характерною ознакою певного історичного періоду; внести до державних вимог рівня загальноосвітньої підготовки учнів додатковий перелік компетентностей (уявлень, понять, навчально-пізнавальних умінь, емоційно-оцінних суджень) з історії повсякденності, які б дозволили школярам ефективно засвоювати цей матеріал.

Під час розробки підручників з історії для різних шкільних курсів можна рекомендувати: співвідносити історію повсякденності з політичною, соціальною, економічною історією в загальному змісті підручника та в його позатекстовому компоненті (у відповідних пропорціях); висвітлювати її крізь призму національних, релігійних, майнових, гендерних особливостей окремої людини й суспільства в цілому; створювати методичний апарат підручника, який би дозволив активізувати пізнавальну діяльність учнів на різних рівнях під час ознайомлення з історією повсякденності та її структурними компонентами.

Під час підготовки та проведення уроків учителям у педагогічній діяльності доцільно спиратися на особистісно орієнтований, компетентнісний, діяльнісний і комплексний підходи; чітко формулювати цілі та завдання уроку, які сприятимуть формуванню компетентностей: уявлень, понять, навчально-пізнавальних умінь, емоційно-оцінних суджень з історії повсякденності; ретельніше добирати для вивчення учнями на уроці типові сюжети з історії повсякденності й окремі її аспекти; використовувати різноманітні прийоми, методи і засоби, пізнавальні завдання, що дозволять школярам просуватися від репродуктивного до творчого характеру їхньої діяльності; проводити поточний, тематичний і підсумковий моніторинг знань, умінь і навичок учнів з історії повсякденності; накопичувати необхідний дидактичний матеріал, мультимедійне забезпечення для організації роботи учнів під час вивчення історії повсякденності.

Виконане дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Зокрема, подальших наукових пошуків потребують такі питання, як розробка та запровадження методики вивчення історії повсякденності в інших класах загальноосвітніх шкіл, дослідження впливу історії повсякденності на мотивацію учнівської діяльності, емоційну сферу й оцінні судження школярів.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Федчиняк А. О. Вивчення історії повсякденності в шкільному курсі Нової історії. 8-9 класи /А. О. Федчиняк / за заг. ред. К. О. Баханова. - Харків : Вид. група «Основа», 2009. - 142 с. - (Б-ка журн. «Історія і правознавство». Вип.1 (61)).

2. Федчиняк А. О. Відображення історії повсякденності у сучасних шкільних підручниках із всесвітньої історії / А. О. Федчиняк // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). - №2. - Бердянськ : БДПУ, 2007. - С. 62-69.

3. Федчиняк А. О. Розвиток критичного мислення учнів на уроках вивчення історії повсякденності в 8-9 класах / А. О. Федчиняк // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). - №4. - Бердянськ : БДПУ, 2008. - С. 32-39.

4. Федчиняк А. О. Повсякденне життя людини Нового часу в уявленнях восьмикласників / А. О. Федчиняк // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). - №2. - Бердянськ : БДПУ, 2009. - С. 228-235.

5. Федчиняк А. О. Досвід викладання історії повсякденності в сучасній школі / А. О. Федчиняк // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). - Бердянськ : БДПУ, 2009. - №4. - С. 104-112.

6. Федчиняк А. О. Історія повсякденності як складова змісту шкільної історичної освіти / А. О. Федчиняк // Концептуальні засади сучасної шкільної історичної освіти. Збірник документів і наукових праць / за ред. К. О. Баханова. - Бердянськ : БДПУ, 2007. - С. 263-267.

7. Федчиняк А. О. Лабораторно-практична робота «Повсякденне життя людей Нового часу» / А. О. Федчиняк // Історія і правознавство. - 2009. - №11. - С. 8.

8. Федчиняк А. О. Лабораторно-практична робота «Повсякденне життя людей Нового часу» / А. О. Федчиняк // Історія і правознавство. - 2009. - №14. - С. 4-6.

9. Федчиняк А. Формування предметної компетентності учнів 8-9 класів під час вивчення історії повсякденності / А. Федчиняк // Запровадження компетентнісного підходу в навчанні гуманітарних предметів: матеріали Всеукр. наук. практ. конф. / [редкол. : Баханов К.О., Дороз В.Ф., Ярова О.Б., Коваль Л.В.]. - Бердянськ : БДПУ, 2009. - С. 57-60.

10. Федчиняк А. О. Формування емоційно-оцінних суджень учнів у навчанні історії повсякденності нового часу / А.О. Федчиняк // «Історія повсякденності: теорія і практика»: матеріали Всеукр. наук. конф., Переяслав-Хмельницький, 14-15 травня 2010 р. / [упоряд. : Лукашевич О.М., Нагайко Т.Ю.]. - Переяслав-Хмельницький: ПХДПУ, 2010. - С. 223-226.



АНОТАЦІЇ

Федчиняк А.О. Методичні засади вивчення історії повсякденності в 8-9 класах загальноосвітніх шкіл. - Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 - Теорія та методика навчання (історія та суспільствознавчі дисципліни). - Інститут педагогіки НАПН України, Київ, 2011 р.

У дисертації досліджено проблему вивчення історії повсякденності у 8-9 класах загальноосвітніх шкіл, визначено й проаналізовано понятійний апарат дослідження, розкрито значення та особливості вивчення історії повсякденності як складової змісту сучасної шкільної історичної освіти; здійснено комплексний аналіз сучасної практики викладання історії повсякденності у шкільних курсах нової історії; визначено і теоретично обґрунтовано зміст, обсяг і структуру навчального матеріалу з історії повсякденності у 8-9 класах.

Визначено критерії, показники та рівні сформованості компетентностей: уявлень, понять, навчально-пізнавальних умінь та емоційно-оцінних суджень з історії повсякденності в учнів 8-9 класів; розроблено й експериментально перевірено ефективність методики вивчення історії повсякденності у 8-9 класах загальноосвітніх шкіл, описано перебіг та аналіз результатів експерименту та сформульовано методичні рекомендації щодо її практичної реалізації.

Ключові слова: історія повсякденності, компетентність, уявлення, поняття, навчально-пізнавальні вміння, емоційно-оцінні судження.

Федчиняк А.А. Методические основы изучения истории повседневности в 8-9 классах общеобразовательных школ. - Рукопись

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02 - Теория и методика обучения (история и обществоведческие дисциплины). - Институт педагогики НАПН Украины, Киев, 2011 г.

Диссертационное исследование посвящено проблеме изучения истории повседневности в 8-9 классах общеобразовательных школ. В работе проанализированы подходы ученых и методистов к освещению истории повседневности, определено ее место и роль в содержании современного школьного исторического образования. Дана характеристика современного преподавания истории повседневности в школах Украины.