Українсько-польське переселення середини 40-х - початку 50-х років ХХ століття: історіографія проблеми

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ»

УДК 930.1:323.11(477; 438) «1940/1950»

07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКЕ ПЕРЕСЕЛЕННЯ СЕРЕДИНИ 40-х - ПОЧАТКУ 50-х РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ: ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ

Малка Алла Вікторівна

Переяслав-Хмельницький - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії для гуманітарних факультетів Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Казьмирчук Григорій Дмитрович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри історії для гуманітарних факультетів

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, доцент Ластовський Валерій Васильович, Київський національний університет культури і мистецтв, професор кафедри міжнародних відносин

кандидат історичних наук Ясь Олексій Васильович, Інститут історії України НАН України, старший науковий співробітник відділу української історіографії.

Захист відбудеться 14 жовтня 2011р. об 11°° годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 27.053.02 у ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» за адресою: 08401, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Сухомлинського, 30, конференц-зал ім. В.О. Сухомлинського.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» (08401, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Сухомлинського, 30).

Автореферат розісланий 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук І.О.Демуз

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Структура дисертації зумовлена метою, завданнями і характером дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, що охоплюють 11 підрозділів, висновків, списку використаних джерел і літератури (441 позиція, 45 сторінок). Загальний обсяг дисертації становить 254 сторінки.

Актуальність теми дослідження. Історія українсько-польських стосунків у ХХ ст. насичена подіями, що мають суперечливе трактування у працях вітчизняних і зарубіжних істориків. Якщо в комуністичну добу проблема українсько-польського переселення замовчувалась, то після зникнення СРСР зацікавленість до цієї теми значно посилилась. Вона перетворилася на предмет гарячих історичних дискусій, які перебувають в центрі уваги української та польської історіографій. Історіографія українсько-польського переселення нараховує більш ніж півстоліття. За цей час написано багато праць, які поки що не були комплексно проаналізовані. У наші дні відбувається зростання кількості публікацій документів і наукових праць, які свідчать про переосмислення взаємин двох сусідніх народів в історіографіях України та Республіки Польщі. Проведення комплексного наукового дослідження дасть змогу повніше оцінити стан української та польської історіографій, прослідкувати, які зміни відбулися в них за останні роки, що є причинами цих змін.

Отже, актуальність дисертаційної роботи зумовлена: а) відсутністю спеціального комплексного дослідження, у якому б давався ґрунтовний аналіз історіографії українсько-польського переселення середини 1940-х - початку 1950-х рр.; б) значним впливом цих процесів на історію України і Польщі, взаємини між цими державами та їхніми народами, недостатнім осмисленням їхньої ролі в концепції історії України; в) наявністю потужного пласту практично не досліджених в історіографії студій, присвячених українсько-польським взаєминам середини 1940-х - початку 1950-х рр.; г) тенденціями світової історичної науки до актуалізації історіографічних досліджень.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація підготовлена в контексті Указу Президента України «Про заходи у зв'язку з 60-ою річницею примусового виселення етнічних українців з території Польщі» та в рамках науково-дослідницької теми «Історія української державності нової та новітньої доби» (державний реєстраційний номер 06 БФ 046-01), що виконується на історичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Метою дослідження є висвітлення українсько-польського переселення середини 1940-х - початку 1950-х рр. в історичній літературі, осмислення панівних ідей та тенденцій в історіографії, порівняльний аналіз української та польської історіографій.

Реалізація поставленої мети здійснювалася шляхом вирішення таких дослідницьких завдань: історіографія польський література український

провести комплексний аналіз усього масиву праць, присвячених українсько-польському переселенню середини 1940-х - початку 1950-х рр.;

періодизувати історіографію питання, визначити загальні тенденції і особливості кожного з періодів, дати огляд джерельного комплексу;

виявити й охарактеризувати дискусійні питання історії українсько-польського переселення середини 1940-х - початку 1950-х рр. та визначити підходи до їхнього розв'язання, що здійснювалися в історіографії;

встановити межу між ідеологією і наукою в працях науковців на різних етапах розвитку історіографії питання;

проаналізувати висвітлення в історіографії українсько-польського конфлікту на Волині та в Закерзонні середини 1940-х рр.;

дослідити основні підходи в історіографії до вивчення українсько-польських переселенських акцій 1944-1946 рр.;

встановити основні напрямки і тенденції в дослідженні депортації польських громадян українського походження в рамках операції «Вісла»;

провести комплексний порівняльний аналіз української та польської, радянської та діаспорної історіографій українсько-польського переселення;

дати оцінку сучасному стану історіографії українсько-польського переселення, виділити основні напрямки для подальшого дослідження проблеми.

Об'єктом дослідження є українська, польська та українська діаспорна історіографія, зокрема, наукові та науково-популярні праці істориків, у яких висвітлюється українсько-польське переселення середини 1940-х - початку 1950-х рр. або окремі аспекти цієї проблеми.

Предметом дослідження є погляди істориків на українсько-польське переселення середини 1940-х - початку 1950-х рр., формування та еволюція його бачення в історичній літературі.

Хронологічні межі дисертації охоплюють період від середини 1940-х рр., тобто від появи перших згадок про українсько-польське переселення в офіційних, наукових публікаціях та публіцистиці, до нашого часу, коли після краху СРСР розгорнулося і триває переосмислення трагічних сторінок українсько-польських взаємин.

Методологічні засади дисертаційної роботи ґрунтуються на принципах історизму, об'єктивності, системності, науковості та всебічності. В роботі використовувались як загальнонаукові методи (насамперед, методи історіографічного аналізу та історіографічного синтезу, узагальнення, типологізації, логічний, системно-структурний), так і історичні (історико-хронологічний, порівняльний, ретроспективний, персонологічний), а також методи історичного джерелознавства - наукової евристики, систематизації, класифікації та критики джерел. Застосовувалися принципи періодизації та класифікації. Їхнє поєднання та комплексне використання дозволило зреалізувати дослідницькі завдання і досягти поставленої мети.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження визначається як самою постановкою багато в чому нової і важливої проблеми, що не отримала належного й об'єктивного висвітлення у науковій літературі, так і конкретними положеннями і висновками щодо еволюції історіографії українсько-польського переселення середини 1940-х - початку 1950-х рр. На основі системного аналізу, опрацювання значного масиву історичної літератури та інших джерельних матеріалів, їхнього узагальнення вперше у вітчизняній історіографії комплексно досліджено важливу історіографічну проблему, проаналізовано її ідеологізацію та політизацію, встановлено дискусійні питання та їхнє висвітлення в історичній літературі, вперше здійснено порівняльний аналіз національних історіографій (української та польської) українсько-польського переселення. Крім того, комплексно розглянуто висвітлення в історіографії ключових аспектів переселенських акцій і депортацій, пов'язаних з українсько-польським конфліктом, добровільним переселенням та депортацією українців з етнічних земель в ході операції «Вісла». Історіографія українсько-польського переселення представлена як безперервний процес, який відображав становище та зміни в житті суспільства і політиці, що відбувалися у Центрально-Східній Європі в другій половині ХХ ст.

Теоретичне та практичне значення дослідження зумовлене тим, що одержані й викладені в ньому результати та положення збагачують знання з історіографії міжнаціональних відносин на українсько-польському прикордонні, висвітлюють нові аспекти становлення та розвитку української та польської історіографій. У навчально-педагогічній роботі одержані результати можна застосувати при підготовці навчальних посібників, лекційних і спеціальних курсів з історіографії та джерелознавства, а також з історії України і Польщі, розробці наукових програм, методичних посібників, спецкурсів.

Особистий внесок здобувача. Викладені положення та висновки належать дисертантові одноосібно і зводяться до здійсненого вперше в українській історичній науці комплексного аналізу історіографії українсько-польського переселення середини 1940-х - початку 1950-х рр.

Апробація результатів дослідження. Наукові висновки дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри історії для гуманітарних факультетів Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Основні положення та результати дисертаційного дослідження пройшли апробацію на трьох всеукраїнських наукових конференціях: «Проблеми історії та історіографії України» (м. Київ, 23 квітня 2008 р.), «Проблеми історії та історіографії України» (м. Київ, 22-23 квітня 2010 р.), «День науки історичного факультету - 2011. Проблеми історії та історіографії України» (м. Київ, 28-29 квітня 2011 р.).

Публікації. Основні положення та висновки дисертаційної роботи викладені в 4 статтях загальним обсягом 2,5 друк. арк., опублікованих у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, а також у 5 статтях і матеріалах наукових конференцій (1,5 друк. арк.). Усі публікації є одноосібними.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділ 1. «Історіографія та джерельна база дослідження» складається з двох підрозділів і присвячений аналізу історіографії та джерельної бази проблеми.

У підрозділі 1.1. «Стан наукової розробки проблеми» за хронологічною ознакою на основі існуючої періодизації української, польської та світової історіографій проведено аналіз наукового доробку вчених, які досліджували вивчення українсько-польського переселення середини 1940-х - початку 1950-х рр. Встановлено, що історіографія поставленої проблеми перебуває в процесі становлення. Монографії, присвячені цій тематиці, поки що відсутні. Це й не дивно з огляду на те, що активне дослідження українсько-польського переселення ведеться з кінця 1980-х рр.

Історіографія проблеми представлена такими основними напрямками: 1) дослідження, присвячені історіографії окремих аспектів українсько-польського переселення; 2) історіографічні огляди в монографіях, наукових статтях, дисертаціях та авторефератах; 3) розділи та підрозділи навчальних посібників та курсів лекцій з історіографії; 4) рецензії.

До першої групи історіографічних студій належать наукові розвідки (переважно статті), присвячені висвітленню окремих аспектів українсько-польського переселення. У публікаціях українських істориків Л. Зашкільняка, І. Ільюшина, О. Марущенка, І. Мищака, Ю. Ніколайця, І. Цепенди та польських дослідників С.Кресла і Г. Мотики аналізуються відображення в історіографії українсько-польських взаємин у ХХ ст., українська та польська історіографії операції «Вісла»Зашкільняк Л. Українсько-польські стосунки в ХХ столітті: історіографічні аспекти / Л. Зашкільняк // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, духовність. - Вип. 13. - Львів, 2005. - С. 3-22; Iliuszyn I. Akcja «Wisіa» w historiografii ukraiсskiej / I. Iliuszyn // Akcja «Wisіa». - Warszawa, 2003. - S. 26-35; Iljuszyn I. Stosunki ukraiсsko-polskie w okresie II wojny њwiatowej oraz pierwszych latach powojennych w historiografii ukraiсskiej po roku 1989 / I. Iljuszyn // Historycy polscy i ukraiсscy wobec problemуw XX wieku. - Krakуw, 2000. - S. 179-188; Марущенко О. Волинська трагедія в сучасній українській історіографії / О.Марущенко // Галичина. - 2003. - № 9 - С.27-39; Мищак І. Сучасна українська та польська історіографії про Волинську трагедію 1943 року / І. Мищак // Історіографічні дослідження в Україні. - 2008. - Вип. 18. - С. 456-464; Ніколаєць Ю. Проблема ОУН-УПА та масових депортацій у повоєнний період в українській історіографії / Ю.Ніколаєць // Історія України: маловідомі імена, події, факти. - 2008. - Вип. 35. - С. 329-347; Цепенда І. Є. Операція «Вісла» в польській історіографії / І. Є. Цепенда // УІЖ, 2002. - № 3. - С. 84-93; Кресло С.А. Польсько-українські стосунки: історіографія питання (1991-2003) / С.А.Кресло // Вісник Львівського національного університету імені Івана Франка. Журналістика. - Львів, 2006. - Вип. 27; Motyka G. Problematyka stosunkуw polsko-ukraiсskich w latach 1939-1948 w polskiej historiografii po roku 1989 / G. Motyka // Historycy polscy i ukraiсscy wobec problemуw XX wieku. - Krakуw, 2000. - S. 166-179.. Причому, польська історіографія вивчалась навіть детальніше за українську. Це пояснюється тим, що українські історики почали займатися цією проблематикою значно пізніше, ніж польські.

Значно більше публікацій складають другу групу - історіографічні огляди в монографіях, наукових статтях, дисертаціях та авторефератах. Сюди ми відносимо ґрунтовні історіографічні розвідки в дисертаціях С.Дємідова, І. Ільюшина, В. Кіцака, А. Ліпкана, Ю. Сороки, І. Цепенди, І. Шишкіна Демидов С.Ю. Историография истории Украинской Повстанческой Армии: автореф. дис… канд. истор. наук: 07.00.06 / С.Ю. Демидов. - Львов, 2004. - С.4-15; Ільюшин І. І. Польське військово-політичне підпілля в Західній Україні (1939-1945 рр.): автореф. дис… докт. істор. наук: 07.00.01 / І.І.Ільюшин; Інститут історії України. - К., 2003. - С.5-10; Кіцак В. М. Депортації українців з Польщі в УРСР у 1944-1946 рр. та їх соціально-економічна адаптація: автореф. дис… канд. істор. наук: 07.00.01/ В.М.Кіцак. - Чернівці, 2003. - С.5-9; Ліпкан А.Г. Українське питання в радянсько-польських стосунках 20 - 50-х років ХХ ст.: військово-історичний аспект: автореф. дис… канд. істор. наук: 20.02.22 / А.Г.Ліпкан. - Л., 2003. - С.4-11; Сорока Ю. М. Населення західноукраїнських земель в етнополітичному та демографічному вимірах (1939-1950 рр.): автореф. дис… докт. істор. наук: 09.00.12 / Ю. М.Сорока. - К., 2009. - С. 9-14; Цепенда І. Є. Українсько-польські етнополітичні відносини 40-50-х років ХХ століття: автореф. дис… докт. політ. наук: 23.00.05 / І. Є.Цепенда. - К., 2009. - С. 8-11; Шишкін І. Г. Українське питання в політиці польського еміграційного уряду та підпілля в роки Другої світової війни: автореф. дис… канд. істор. наук: 07.00.02 / І. Г.Шишкін. - Львів, 2006. - С.4-7., монографіях О. Калакури та О. Рафальського Калакура О. Поляки в етнополітичних процесах на землях України у ХХ столітті / О. Калакура. - К.: Знання України, 2007. - С.34-54; Рафальський О.О. Національні меншини України у ХХ столітті: історіографічний нарис / О.О. Рафальський. - К., 2000. - 447 с..

Історіографія проблеми частково піднімається в навчальних посібниках, курсах лекцій Л. Зашкільняка, Я. Калакури, А. та В. Коцурів, В. Литвина. Щоправда, більшість з них відображають цю проблему лише частково, як правило, в контексті вивчення історіографії Другої світової війни та повоєнної відбудови Зашкільняк Л. О. Польська історіографія після Другої світової війни: проблеми національної історії (40-60-ті роки) / Л. О. Зашкільняк. - К., 1992 - С. 80-86; Калакура Я. С. Українська історіографія / Я. С. Калакура. - К., 2004; Коцур В. П. Історіографія історії України / В. П. Коцур, А. П. Коцур. - Чернівці, 1999; Литвин В. М. Україна в першому повоєнному десятилітті (1946-1955) / В.М.Литвин. - К., 2004. - С. 189-191..

Сучасну польську історіографію коротко оглянув Л. Зашкільняк. Він відзначив, що у колі найбільш гострих питань історії Другої світової війни опинилися й польсько-українські стосунки на теренах Волині й Галичини, відзначивши об'єктивний підхід до проблеми Р. Тожецького, Г. Мотики та ін. Розглядаючи польську історіографію операції «Вісла», Л. Зашкільняк підкреслив поширення значних антиукраїнських упереджень у післявоєнній Польщі, котрі штучно підтримувалися офіційною владою Польської Народної Республіки (далі - ПНР) Зашкільняк Л. Сучасна світова історіографія: посібник для студентів історичних спеціальностей університетів / Л. Зашкільняк. - Львів, 2007. - С. 234-235..

Дискусійні питання історіографії українсько-польського переселення порушувались в рецензіях та оглядах польської історіографії, авторами яких виступали діаспорні вчені В. Бородач, З. Семенів, П. Терещук та ін.Бородач В. Українська Повстанська Армія у польських друкованих джерелах (бібліографічні замітки) / В. Бородач // Естафета (Нью-Йорк, Торонто), 1974. - Число 2. - С. 265-278; Семенів З. УПА у ворожому насвітленні / З. Семенів // Український самостійник. - 1963. - № 2. - С. 36-42; Терещук П. Дивовижний «ребус» польських фальсифікаторів (з приводу однієї історичної праці) / П. Терещук // Визвольний шлях. - 1975. - № 7- 11; 1976. - № 1- 5; 7- 8; 10.

Із проведеного нами огляду наукової літератури випливає, що досьогодні немає спеціальних робіт з комплексним аналізом історіографії складних та суперечливих явищ, пов'язаних зі змінами у складі населення західноукраїнських земель.

Спираючись на наявну періодизацію історії України та Польщі, історіографічні студії, нами запропоновано власну періодизацію вивчення українсько-польського переселення середини 1940-х - початку 1950-х рр. На наш погляд, історіографія проблеми поділяється на два основні етапи, в межах яких можна виділити періоди та підперіоди. Перший - період ідеологічно заангажованого дослідження українсько-польського переселення, яке вважалось добровільним, а незручні факти замовчувалися в СРСР та фальсифікувалися в ПНР (1946-1991 рр.), другий - період розвитку національних історіографій, коли на тлі розширення документальної бази ведуться спроби переосмислення українсько-польських взаємин (з 1991 р., а в Польщі з 1989 р., до наших днів).

Підрозділ 1.2. «Джерельна база дослідження» містить аналіз різноманітних за походженням, характером, формою та змістом наукових матеріалів, що ілюструють розвиток історіографії українсько-польського переселення. Вони розподілені на такі групи: 1) наукові та науково-популярні праці, матеріали наукових конференцій, бібліографічні огляди, рецензії; 2) джерела особового походження (мемуарна спадщина очевидців та дослідників переселення); 3) опубліковані документи з історії українсько-польського переселення другої половини 1940-х - початку 1950-х рр.

Враховуючи специфіку історіографічного дослідження, основну групу джерел становлять наукові праці з історії українсько-польського переселення, що виступають як історіографічні джерела (пріоритетне коло джерел дисертації). Критично-методологічне вивчення і порівняння праць учених материкової України, українознавчих центрів західної української діаспори та польських істориків дають великий аналітичний матеріал для пізнання історіографічного процесу. До цієї групи джерел відносяться практично всі дослідження з історії українсько-польського переселення, які побачили світ від середини 1940-х рр. до нашого часу.

За своїм змістом вони не рівнозначні, тому їх теж розподілено на окремі підгрупи.

А) Узагальнюючі дослідження, в яких аналізується увесь спектр проблем українсько-польського переселення, цінні тим, що вони концентровано відтворюють рівень історичних знань, ступінь і глибину розробки головних аспектів проблеми. Таких праць небагато, серед них варто згадати роботи українських істориків М. Бугая, І. Ільюшина, В. Сергійчука, Ю. Сороку та ін. Бугай М. Депортація населення з України (30-50-ті рр.) // УІЖ. - 1990. - № 10 - С.32-38; Бугай М. За повідомленням НКВС СРСР були переселені… (Про депортацію населення з України у 30-40-ві роки) / М.Бугай. - К., 1992. - 47 с.; Ільюшин І. Ставлення підпілля до переселень поляків та українців. - Депортації українців і поляків: кінець 1939 - початок 50-х років (до 50-річчя операції «Вісла») / І. Ільюшин; [упорядник Юрій Сливка]. - Львів: Інститут українознавства імені І.Крип'якевича НАН України, 1998. - С.77-78; Сергійчук В. І. Трагедія українців Польщі / В. І. Сергійчук. - Тернопіль, 1997 - 438 с.; Сорока Ю. Населення західноукраїнських земель: депортації, переселення, мобілізації, міграції (1939-1950-ті роки) / Ю. Сорока. - К., 2007. - 275 с.

Б) Монографічні дослідження, в яких розкриваються окремі питання українсько-польського переселення. Вони присвячені вивченню репресивно-каральної системи, депортації українців (І. Білас, І. Винниченко) Білас І. Репресивно-каральна система в Україні. 1917-1953 рр. Суспільно-політичний та історико-правовий аналіз / І. Білас. - Кн. 2. - К., 1994. - 668 с.; Винниченко І. І. Україна 1920-1980-х: депортації, заслання, вислання / І. І. Винниченко. - К., 1994. - 126 с., встановленню українсько-польського кордону (В. Боєчко, П. Ебергардт, І. Козловський) Боєчко В. Кордони України: історична ретроспектива та сучасний стан / Боєчко В., Ганжа О., Захарчук Б. - К.: Основи, 1994. - 168 с.; Eberhardt P. Polska granica Wschodnia 1939-1945 / P. Eberhardt. - Warszawa, 1996 - 223 s.; Козловський І. С. Встановлення українсько-польського кордону. 1941-1951 рр. / І. С. Козловський. - Львів, 1998. - 222 с., польсько-українським взаєминам (Р. Дрозд, О. Калакура, Р. Тожецький) Drozd R. Polityka wіadz wobec ludnoњci ukraiсskiej w Polsce w latach 1944-1989 / R. Drozd. - Warszawa, 2001. - 380 s.; Калакура О. Я. Поляки в етнополітичних процесах на землях України у ХХ столітті / О. Я. Калакура. - К., 2007. - 507 с.; Torzecki R. Polacy i Ukraincy. Sprawa ukrainska w czasie II wojny swjatowej na terenie II Rzeczhpospolitej / R. Torzecki. - Warszawa, 1993. - 349 s.. У великій кількості праць, присвячених діяльності Організації Українських Націоналістів (далі - ОУН) і Української Повстанської Армії (далі - УПА), порушуються питання українсько-польського конфлікту 1943-1944 рр. та операції «Вісла». Їх авторами є українські історики Д. Вєдєнєєв та Г.Биструхін, І. Ільюшин, А. Кентій, Ю. Киричук, С. Кульчицький, В. Кучер, В. Масловський, П. Мірчук, В. Сергійчук, Ю. Шаповал Вєдєнєєв Д. В. Меч і тризуб: розвідка і контррозвідка руху Українських націоналістів та УПА. 1920-1945 / Д. В. Вєдєнєєв, Г. С. Биструхін. - К.: Генеза, 2006. - 408 с.; Ільюшин І. Волинська трагедія 1943-1944 рр. / І.Ільюшин. - К., 2003. - 312 с.; Ільюшин І. Українська повстанська армія і Армія Крайова: протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.) / І. Ільюшин. - К., 2009. - 399 с.; Кентій А. В. Українська повстанська армія в 1944-1945 рр. / А. В. Кентій; НАН України; Інститут історії України. - К., 1999. - 234 с.; Киричук Ю. Український національний рух 40-50-х років XX століття: ідеологія та практика / Ю. Киричук.- Львів, 2003. - 323 с.; Кульчицький С. Перші депортації польського населення УРСР у світлі сталінської національної політики / С. Кульчицький // Депортації українців та поляків, кінець 1939 - початок 50-х рр. / до 50-річчя операції «Вісла» / [збірник / упорядник Ю. Сливка]. - Львів: Інститут українознавства НАН України ім. І. Крип'якевича, 1998. - С. 13-18; Кучер В. І. ОУН-УПА в боротьбі за незалежну Україну / В. І. Кучер. - К., 1997. - 103 с.; Масловський В. Дорога в безодню / В.Масловський. - Львів, 1978. - 208 с.; Мірчук П. Українська Повстанська Армія 1942-1952 / П. Мірчук. - Львів, 1991. - 448 с.; Сергійчук В. Українські збройні формування на терені Польщі / В. Сергійчук // Акція «Вісла» на тлі стосунків польсько-українських у ХХ столітті. - Щецін, 1994. - С.113-118; Шаповал Ю. І. ОУН і УПА на терені Польщі (1944-1947 рр.) / Ю. І. Шаповал; Ін-т історії України НАН України, Центр історії та політології, Ін-т політичних і етнонаціональних досліджень НАН України. - К., 2000. - 229 с. та їх польські колеги Р. Внук, Г. Мотика, Е. Прус, В. Філяр Внук Р. Спроби польсько-українського порозуміння перед лицем радянської загрози в 1945-1947 роках / Р. Внук, Г. Мотика // Депортації українців і поляків: кінець 1939 - початок 50-х років (до 50-річчя операції «Вісла»); [упорядник Юрій Сливка]. - Львів: Інститут українознавства імені І.Крип'якевича НАН України, 1998. - С.44-51; Motyka G. Pany i rezuny. Wspуіpraca AK-WiN i UPA 1945-1947 / G. Motyka, R. Wnyk. - Warszawa, 1997. - 212 s.; Motyka G. Ukrainska partyzantka 1942-1960. Dzialalnosc Organizacji Ukrainskich Nacjonalistow i Ukrainskiej Powstanczej Armii / G. Motyka. - Warszawa, 2006. - 720 s.; Prus E. Atamanie UPA. Tragedia kresow / E. Prus. - Warszawa, 1988. - 367 s.; Filar W. «Burza» na Woіyniu. Z dziejуw 27 Woіyсskiej Dywizji Piechoty Armii Krajowej / W. Filar. - Warszawa, 1997. - 288 s..

В) Більшу частину джерельної бази складають наукові статті, у котрих, як правило, розглядався один або декілька аспектів українсько-польського переселення. Деякі з них згодом ставали «каркасом» для монографій, тому дають змогу простежити еволюцію наукових поглядів дослідників. Як правило, вони друкувалися в окремих збірниках, приурочених до певної річниці українсько-польського переселення, а також на сторінках провідних українських, польських і західних журналів. Автор передусім звертав увагу на праці з новими теоретичними висновками, запровадженням в обіг нових або новаторською інтерпретацією вже відомих джерел. Наукові статті рельєфно відбивали існуючі особливості вивчення теми на певному етапі, відображали інтерес науковців до неї, окреслювали актуальні питання.

Г) Дисертації та їхні автореферати, в яких розкриваються окремі аспекти українсько-польського переселення. Вони почали масово захищатися після падіння комуністичних режимів. Важливі проблеми українсько-польського переселення розглядались у дисертаціях І. Ільюшина, В. Кіцака, Й. Надольського, В. Наконечного, Ю. Сороки, І. Цепенди, Ю. Черченка Ільюшин І. Польське військово-політичне підпілля в Західній Україні (1939-1945): автореф. дис… докт. істор. наук: 07.00.01 / І.Ільюшин. - К., 2003. - 36 с.; Кіцак В. М. Депортації українців з Польщі в УРСР у 1944-1946 рр. та їх соціально-економічна адаптація: автореф. дис… канд. істор. наук: 07.00.01/ В. М.Кіцак - Чернівці, 2003. - 22 с.; Надольський Й.Е. Депортаційна політика сталінського тоталітарного режиму в західних областях України (1939-1953 рр.): автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.02 / Й.Е.Надольський. - Львів, 2007. - 19 с.; Наконечний В. М. Лемки в ХХ столітті: життя на етнічних землях та в нових геополітичних умовах: автореф. дис… канд. істор. наук: 09.00.12 / В. М. Наконечний. - К., 2008. - 19 с.; Сорока Ю. М. Населення західноукраїнських земель в етнополітичному та демографічному вимірах (1939-1950 рр.): автореф. дис… докт. істор. наук: 09.00.12 / Ю. М. Сорока. - К., 2009. - 35 с.; Цепенда І. Є. Українсько-польські етнополіичні відносини 40-50-х років ХХ століття: автореф. дис… докт. політ. наук: 23.00.05 / І. Є. Цепенда. - К., 2009. - 32 с.; Черченко Ю. А. Интеграционные процессы в западных областях Украины в 40-е годы: автореф. дис… канд. истор. наук: 07.00.02 / Ю. А. Черченко. - К., 1991. - 18 с. та ін.

Д) Матеріали наукових конференцій, вступні статті до збірників, огляди та рецензії. На особливу увагу заслуговують колективні збірники, підготовлені українськими та польськими науковцями Polska - Ukraina: trudne pytania / Україна - Польща: важкі питання. - Т. 1-10. - Warszawa, 1997-2006; Україна і Польща в ХХ столітті: проблеми і перспективи взаємовідносин / Відп. ред. П.М.Чернега. - К.; Краків, 2002. .

Е) Розділи узагальнюючих досліджень з історії України та Польщі повоєнного періоду, присвячені українсько-польському переселенню. У них яскраво простежується місце тематики в схемі української та польської історіографій упродовж певного часового відтинку. Значну увагу українсько-польському переселенню приділено у працях В. Барана та В. Даниленка, Я. Грицака, В. Косика, В. Литвина, М. Супруненка, Ю. Шаповала, Б. Яроша Баран В. К. Україна в умовах системної кризи (1946-1980-і рр.) / В. К. Баран, В. М. Даниленко. - Т.13. - К., 1999. - 448 с. - (Україна крізь віки); Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХ - ХХ століття / Я. Грицак. - К.: Генеза, 1996. - 360 с.; Косик В. Україна і Німеччина у другій світовій війні / В. Косик. - Львів, 1993 - 660 с.; Литвин В. Україна у першому повоєнному десятилітті (1946-1955) / В. Литвин. - К., 2004. - 240 с.; Супруненко Н. Украина в Великой Отечественной войне Советского Союза (1941-1945) / Н. Супруненко. - К., 1956. - 472 с.; Шаповал Ю. І. Україна 20-50-х років ХХ ст.: сторінки ненаписаної історії / Ю. І. Шаповал. - К., 1993. - 349 с.; Ярош Б. Тоталітарний режим на західноукраїнських землях. 30-50-ті роки ХХ століття: історико-політичний аспект / Б. Ярош. - Луцьк, 1995. - 176 с., польських істориків Р.Дрозда та Б.Гальчака Drozd R. Dzieje ukraincow w Polske w latach 1921-1989 / R. Drozd, B. Halczak. - Zielona Gora - Slupsk, 2010. - S. 49-136., колективних монографіях з історії України другої половини ХХ ст. Політична історія України. XX століття: у 6 т. - Т. 6: Від тоталітаризму до демократії (1945-2002). - К., 2003. - С. 39-48., навчальних посібниках Латыш Ю. В. Украина в годы послевоенного восстановления (1944-1953): учебное пособие для студентов гуманитарных факультетов / Ю. В. Латыш. - К., 2011. - С. 7-11. тощо.

Наступну групу джерел склали мемуари. Серед них можна виділити спогади вояка УПА на Закерзонні І. Дмитрика, праці одного з керівників ОУН та Української Головної Визвольної Ради (далі - УГВР) - М. Лебедя, п'ятитомник спогадів бійців УПА, підготований до друку польським істориком Б. Гуком Дмитрик І. У лісах Лемківщини. Спомини вояка УПА / І. Дмитрик. - Б. м., 1976. - 304 с.; Лебедь М. Українська Повстанська Армія. Її генеза, ріст і дії у визвольній боротьбі українського народу за Українську самостійну соборну державу. 1 частина. Німецька окупація України / Лебедь Микола. - Рим, 1946. - 208 с.; Закерзоння. Серія підпільних мемуарів за редакцією Богдана Гука. Спомини вояків УПА: [ у 5 т.]. - Варшава: Видавництво «Тирса», 1995 - 1997. тощо. У Польщі великими тиражами видаються спогади «кресов'яків» - колишніх мешканців українських земель, які звинувачують ОУН-УПА у безпідставних антипольських акціях. Особливого розголосу набула двотомна публікація Є. та В. Семашків Siemaszko W. Ludobojstwo dokonane przez nacionalistow ukrainskich na ludnosci polskiej Woіynia 1939-1945 / W. Siemaszko, E. Siemaszko. - Warszawa, 2000. - Т.1-2. -1440 s..

До окремої групи джерел віднесено опубліковані матеріали з історії українсько-польського переселення. Автор не ставив за мету дослідити публікацію джерел, тому розглянув лише найвідоміші видання, зокрема документи, опубліковані польськими істориками Р. Дроздом та І. Галагідою, Є. Місилом Drozd R. Ukraiсcy w Polsce 1944-1989. Walka o toїsamoњж (Dokumenty i materiaіy) / R. Drozd, І. Haіagida. - Warszawa, 1999. - 302 s.; Акція «Вісла». Документи / Впор. і ред. Є. Місила. - Львів; Нью-Йорк, 1997. - 524 с.; Misilo E. Repatriacja czy deportacja. Przesiedlenie Ukraincow z Polski do USRR. 1944-1946 T. 1-2. / Е. Misilo. - Warszawa, 1996-1999. та їхніми українськими колегами В. Сергійчуком, Ю. Сливкою, Ю. Шаповалом Сергійчук В. Поляки на Волині у роки Другої світової війни: документи з українських архівів і польські публікації / В. Сергійчук. - К., 2003. - 576 с.; Депортації: західні землі України кінця 30-х - початку 50-х років ХХ ст.: документи, матеріали, спогади: у 3-х т. / За ред. Ю. Сливки. - Львів, 1996-1998; Шаповал Ю. ОУН і УПА на терені Польщі (1944-1947): документи і матеріали / Ю.Шаповал. - К., 2000. - 228 с.. Вони допомагають з'ясувати ступінь достовірності висновків наукових робіт, рівень обізнаності науковців з джерельною базою, дають змогу зрозуміти, які матеріали, перш за все, цікавили істориків, а які, навпаки, не вводилися до наукового обігу. Ця група джерел є допоміжною.

Таким чином до аналізу було залучено різноманітні за формою (архівні та опубліковані), змістом (офіційні й особисті), рівнем репрезентативності, характером і походженням джерела. В цілому, залучений масив документів і матеріалів дав можливість зреалізувати поставлені дослідницькі завдання.

Розділ 2. «Українсько-польський конфлікт середини 1940-х рр.: історіографія» складається з трьох підрозділів, присвячених аналізу української, польської та української діаспорної історіографій.

У підрозділі 2.1. «Українсько-польське протистояння в українській історіографії» висвітлюється бачення українськими істориками трагічних подій 1943-1944 рр. на західноукраїнських землях. Радянська історіографія однобічно підходила до вивчення боротьби УПА з радянською владою та польським підпіллям, розглядаючи її як прояв бандитизму, приховуючи основну мету боротьби УПА за створення майбутньої української держави. Творцем схеми, в якій УПА відводилась роль німецьких прислужників, щодо яких вживався термін «українсько-німецькі націоналісти», був Д. Мануїльський Мануїльський Д. Українсько-німецькі націоналісти на службі у фашистської Німеччини: Доповідь 6-го січня 1945 року на нараді учителів західних областей України / Д. Мануїльський. - К.: Політвидав УРСР, 1946. - 24 с.. В її контексті було написано дослідження Є. Куц, М. Супруненка, В. Парсаданової. Однак проблематика міжнаціонального протистояння замовчувалася.

В незалежній Україні більшість істориків виробили нові підходи до вивчення збройного протистояння українських націоналістів польському підпіллю та радянській владі. Основна їхня відмінність - менша емоційність при викладенні матеріалу та спроба об'єктивно переглянути проблему. Сюди належать праці Д. Вєдєнєєва, Я. Дашкевича, І. Ільюшина, Ю. Киричука, В. Сергійчука, Ю. Сливки, Ю. Сороки, І. Цепенди, Ю. Шаповала. Невелика частина українських істориків продовжувала розглядати діяльність УПА з точки зору радянської історіографії (В. Масловський, А. Чайковський).

У підрозділі 2.2. «Українсько-польський конфлікт 1943-1944 рр. в українській діаспорній історіографії» висвітлено наукові концепції, що склались в українському екзилі. Становлення української діаспорної історіографії починається з другої половини 1940-х рр. Українська еміграція була політично строкатою, що відбилося на історичних дослідженнях. Один із лідерів ОУН-Б М. Лебедь першим запропонував свою концепцію українсько-польського конфлікту, яка зводилась до визнання окупаційного характеру польської влади на західноукраїнських землях. Цю схему розвинули П. Мірчук і Л. Шанковський. В українській діаспорі існувала група авторів, які виступали за міжнаціональне примирення. До них можна віднести П. Потічного, Є. Штендеру, І. Лисяка-Рудницького, М. Прокопа.

Підрозділ 2.3. «Причини й перебіг польсько-українського конфлікту в польській історіографії» засвідчує, що перші спроби дослідження політичної ситуації на українсько-польському пограниччі в середині 1940-х рр. робилися в польській історіографії за доби ПНР. У працях Е. Пруса, Р. Тожецького, В. Шоти ініціатором збройного протистояння двох народів називалось керівництво українських націоналістів, яке поставило собі за мету створення майбутньої української держави. Ці автори наводять численні приклади знищення польських сіл загонами УПА. Джерелом інформації виступають післявоєнні праці ветеранів Армії Крайової (далі - АК) і тих поляків, які були свідками подій. Дані про кількість жертв суттєво завищувалися.

В сучасній польській історіографії відбулось переосмислення причин і масштабів українсько-польського конфлікту. Група істориків (Б. Скарадзінський, Т. Ольшанський, А. Хойновська, Г. Мотика, Р. Внук та ін.), яких Г. Мотика назвав «ревізіоністами», переглядають історичні фальсифікації доби ПНР, визнаючи право українського народу на національно-визвольну боротьбу та покладаючи відповідальність за кривавий конфлікт на обидві сторони. Інші дослідники - «традиціоналісти» (Є. та В.Семашки, В. Філяр, Є.Венгерський, Г. Мазур, Ю.Туровський та ін.) - вивчають переважно трагічні події на Волині та в Східній Галичині, покладаючи провину за них на українських націоналістів. Окрему групу складають польські історики українського походження (Є. Місило, Б. Гук, Р. Дрозд та ін.), котрим належать грунтовні документальні публікації.

У розділі 3. «Висвітлення історичною наукою переселення українського та польського населення» розглядається відображення міграційних процесів 1944-1946 рр. в історіографії. Він складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Переселення українського та польського населення 1944-1946 рр. в українській історіографії» констатовано, що у радянській історіографії проблема міжнаціональних стосунків і переселень не розглядалась, натомість приділялась увага політичній ситуації на українсько-польському пограниччі. Ці питання фрагментарно висвітлювались у працях Ф.Зуєва, І. Кундюби, О. Манусевича, Ю. Макара, збірниках статей. Вони носили виражене ідеологічне забарвлення. Радянська історіографія так і не вийшла за рамки обслуговування офіційних поглядів.

В сучасній українській історіографії, з розкриттям архівних документів, аналізується вся складність і неоднозначність процесу переселення (праці О. Буцко, О. Калакури та ін.). Більшість істориків вважають, що зініційоване частиною українського населення Польщі бажання добровільного переселення, яке було задеклароване в угоді між УРСР і Польським Комітетом Національного Визволення (далі - ПКНВ), згодом перетворилось на примусово-обов'язкове, набираючи виразних депортаційних ознак. Останнім часом у дослідженнях з'явилися пропозиції розглядати дану проблему в контексті сталінських депортацій 1930-1940-х рр.

У підрозділі 3.2. «Українсько-польське переселення 1944-1946 рр. в українській діаспорній історіографії» зазначається, що в українському екзилі українсько-польське переселення 1944-1946 рр. досліджувалось фрагментарно. Це пояснюється тим, що першочерговою проблемою була акція «Вісла» та її наслідки для українства Польщі. Виходячи з цього дослідники починали аналізувати процес переселення лише з 1947 р. Діаспорні вчені, зокрема М. Трухан, часто оцінювали переселення 1944-1946 рр. як депортаційну акцію, тому що при його реалізації було порушено принцип добровільності. Крім того підкреслювалось, що завдяки переселенню до УРСР було врятовано від полонізації багато українського населення.

Як витікає з підрозділу 3.3. «Переселенська акція 1944-1946 рр. в польській історіографії», історіографія питання засвідчує не тільки протилежність думок у польській історіографії, а й наявність декількох наукових шкіл. Польські історики українського походження (Р. Дрозд) звертають увагу, що під час переселення війська та функціонери громадської безпеки здійснили численні вбивства українського мирного населення. Інша група істориків зосереджує увагу переважно на злочинах ОУН-УПА, покладаючи на них відповідальність за факти примусу щодо переселення.

Розділ 4. «Історіографічний аналіз операції «Вісла» складається з трьох підрозділів. У ньому висвітлено історіографічне відображення цієї трагічної сторінки в історії українського народу.

У підрозділі 4.1. «Операція «Вісла» в українській історіографії» зазначається, що лише в 90-ті рр. ХХ ст. після розсекречення архівів Польщі, Росії та України відкрилася можливість ґрунтовного вивчення й аналізу проблем депортації і репатріації населення Польщі та України, виявлення витоків і наслідків трагічних етнополітичних процесів. Було опубліковано низку змістовних археографічних збірників, які дали змогу науковцям глибше дослідити складні й дискусійні питання українсько-польських взаємин. У працях О. Буцко, С. Заброварного, А. Ліпкана, Ю. Макара, В. Сергійчука, Ю. Сливки, Ю. Сороки, Ю. Шаповала показано депортаційний характер цієї акції.

Серед українських істориків точиться дискусія стосовно авторства операції «Вісла». Більшість вважає, що вона була задумом польської сторони, однак деякі дослідники (Л. Зашкільняк, М. Крикун, І. Цепенда) вбачають радянський слід. Драматизм питання полягає у визначенні того, хто несе відповідальність за депортації українців та поляків.

У підрозділі 4.2. «Операція «Вісла» в українській діаспорній історіографії» зазначено, що вона почала досліджуватись істориками українського зарубіжжя - безпосередніми учасниками тих складних подій, ще в кінці 1940-х рр. Першими діаспорними дослідниками депортації українців із Закерзоння були П. Мірчук і Л. Шанковський, які ввели до наукового обігу значний документальний матеріал і стали виразниками оунівського бачення проблеми. М. Трухан оцінив операцію «Вісла» як реалізацію курсу комуністичної влади на створення мононаціональної держави шляхом асиміляції українського населення Польщі. Натомість канадський історик українського походження В. Поліщук вважає, що основною причиною депортації українців стала діяльність підпілля ОУН-УПА.

У підрозділі 4.3. «Депортаційна операція «Вісла» в польській історіографії» розкрито відображення польською історичною наукою причин, перебігу та наслідків депортації етнічних українців з батьківських земель у Закерзонні.

Польські історики почали досліджувати окремі аспекти операції «Вісла» в другій половині 1950-х рр. Вони пояснювали причини проведення виселення активною діяльністю УПА. Зокрема, І. Блюм намагався довести, що спецслужби були не в змозі знищити український повстанський рух через активну підтримку його місцевим українським населенням. Проте, і регулярна армія за допомоги спецслужб не змогла знищити УПА. На думку дослідника, все це змусило польський уряд прийняти радикальне рішення - одночасно ліквідувати УПА і виселити все українське населення Закерзоння на північ і захід Польщі. Інші вчені (А. Щесняк, В. Шота) доводили, що такий крок офіційної польської влади був вимушеним, необхідним і виправданим. У польській історіографії до 1989 р. дослідники акцентували особливу увагу на вбивстві бійцями УПА К. Сверчевського, підкреслюючи, що воно «переповнило чашу народного гніву».

Сучасних польських дослідників цієї проблеми можна поділити на декілька груп. До першої слід віднести тих, хто і далі вважає, що головною метою операції «Вісла» була боротьба проти УПА, внаслідок чого депортація українців була вимушеною необхідністю (Б. Бобуся, З. Пальський, В. Філяр). Другу групу складають дослідники, чия концепція базується на перегляді попередніх оцінок шляхом введення до наукового обігу нових джерел та нової інтерпретації відомих документів (Б. Скарадзінський, Т. Ольшанський, Г. Мотика, А. Хойновська). Сюди відносимо й польських дослідників українського походження - Є. Місила, Р. Дрозда, Б. Гука, В. Мокрого, І. Галагіду, які на підставі архівних документів зробили висновок про домінування політичних, а не військових чинників у підготовці та проведенні операції «Вісла».

У висновках викладено підсумки роботи й актуалізовано проблеми подальших досліджень. Аналіз дослідження історіографії українсько-польського переселення середини 1940-х - початку 1950-х рр., проведений відповідно до поставлених мети і завдань, дозволив сформулювати такі узагальнюючі положення:

- Наявний масив історіографічних джерел, присвячених українсько-польському переселенню, був сформований в період другої половини 1940-х рр. - початку ХХІ ст. і є достатньо репрезентативним, однак його глибокого аналізу цілеспрямовано не проводилося.

- У вивченні українсько-польського переселення виокремлено два періоди: 1) 1946-1991 рр. - період політизованого вивчення проблеми під державно-партійним диктатом в УРСР та ПНР, замовчування окремих фактів, а також становлення української діаспорної історіографії; 2) з 1991 р. - до наших днів - період переосмислення українсько-польських взаємин, коли на тлі демократизації суспільного життя відбуваються спроби примирення українців та поляків, зближення історіографічних позицій.

- На сьогодні ключовими питаннями українсько-польського переселення, довкола яких точиться наукова дискусія, є: 1) українсько-польський конфлікт на Волині та в Закерзонні в роки Другої світової війни; 2) проблема добровільності взаємного переселення українців та поляків у 1944-1946 рр.; 3) операція «Вісла», її причини та наслідки.

- Політизація історичної науки заважала об'єктивному та неупередженому висвітленню питань українсько-польського переселення в СРСР та ПНР, а також значною мірою і в українській діаспорі. На жаль, і сьогодні заангажованість заважає польським та українським історикам в пошуку історичної правди.

- Переміщення населення розглядається переважною більшістю істориків як квінтесенція політики депортацій та репатріацій, як в позитивному, так і в негативному розумінні. Насильницька депортація українського та польського населення, спричинена рішеннями комуністичних режимів СРСР та Польщі, є трагічною сторінкою в історії двох слов'янських народів. Довгий час ця тема не досліджувалась або висвітлювалася тенденційно та фрагментарно в радянській історіографії. Вперше питання про переселення порушив у своїй монографії, присвяченій співпраці УРСР і ПНР, І. Євсєєв, однак представив його як добровільну згоду українського населення переїхати до УРСР.

- Великий внесок у вивчення теми в 1946-1991рр. зробили зарубіжні українські історики. Саме в діаспорі вперше з'явилися монографії, збірники документів, статті з окремих питань, спогади учасників подій. Ставлення до українсько-польського переселення в діаспорі було неоднозначним. Протиріччя в українському нерадянському політичному таборі були перенесені і в зарубіжну історіографію. Тому ми виділяємо три напрямки в українській діаспорній історіографії, розподіл за якими вказує на політичне забарвлення даної проблематики. Перша група авторів вважає, що причиною переселення цивільного населення була ліквідація УПА; друга група авторів вказує на те, що причиною цього явища слугувала давно виношена польськими політиками концепція створення мононаціональної держави, позбавлення українців власної території й розпорошення їх невеликими групами серед польського населення так, щоб вони в майбутньому вже ніколи не змогли стати компактним організмом, здатним становити в державі національну меншість; третя - звинувачує в переселенні як польське, так і радянське керівництво, шукаючи шляхи до міжнародного примирення.

- Найбільше досліджень з цієї теми в 1946-1991 рр. написали польські історики. Це пояснюється тим, що умови роботи дослідників у комуністичній Польщі були більш ліберальними, ніж умови, в яких працювали їхні радянські колеги. Тогочасна польська історіографія знаходилась під впливом ідеологічних догм і політичної кон'юнктури. Тому рішення про проведення переселення українського населення вважалось справедливим, оскільки внаслідок терористично-диверсійної діяльності українського збройного підпілля необхідно було позбавити його матеріальної і людської бази. Ставлення радянських істориків до переселення завжди було забарвлене принципом його «добровільності». Українських націоналістів, які чинили опір депортації, комуністичні історики завжди розглядали як колаборантів. Представники польської еміграції (Є. Гедройц та ін.), згуртовані довкола часопису «Культура», виступали за врегулювання українсько-польського конфлікту, закликаючи співвітчизників прийняти повоєнні кордони.

- З політичними змінами у Польщі в 1989 р. та розпадом СРСР у 1991 р. ситуація з вивченням переселення українсько-польського населення змінилась. Історики в Україні отримали можливість доступу до забороненої раніше літератури, в першу чергу діаспорної. Стали доступними численні архівні матеріали з грифом «Цілком таємно». Частина українських істориків потрапила під вплив української діаспорної історіографії, яка була підпорядкована ідеологічному впливу націоналізму, так само як радянська - комунізму. У працях більшості сучасних українських дослідників простежується спроба відійти від прийнятих раніше радикальних оцінок депортаційних акцій та діяльності УПА. Серед них можна виокремити прибічників переосмислення українсько-польського переселення в контексті міжнаціонального примирення (О. Буцко, І. Ільюшин, С. Кульчицький, О. Савчук, Ю. Сорока, Ю. Шаповал, І. Цепенда), послідовників діаспорної концепції (В. Сергійчук, О. Сич) та послідовників радянської концепції (В. Масловський, В. Поліщук, А. Чайковський). Найбільш дискусійним на даний момент є питання участі бойовиків УПА в польсько-українському конфлікті в роки Другої світової війни. Воно вийшло далеко за межі наукової проблеми, а його вивчення показує, наскільки складна й суперечлива історія УПА.

- В сучасній польській історіографії основними напрямами є «ревізіоністський», дослідники якого, переглядаючи фальсифікації історії доби ПНР, намагаються переглянути негативний образ українця, сформований у Польщі (Б. Скарадзінський, Т. Ольшанський, А. Хойновська, Г. Мотика, Р. Внук, Р. Тожецький), та «традиціоналістський», представники якого основну увагу в дослідженнях приділяють трагічним подіям на Волині та Східній Галичині (Є. та В. Семашки, В. Філяр, Є. Венгерський, Г. Мазур, Ю. Туровський). При знайомстві з працями цих авторів впадає в око тенденційність більшості з них у підході до висвітлення українсько-польського конфлікту. Окрему групу складають розвідки польських істориків українського походження (Є. Місило, Б. Гук, Р. Дрозд).

Крім того, у висновках сформульовано низку пропозицій щодо подальшого дослідження дискусійних питань. Їх в історіографії переселенських процесів багато, проте найскладніші питання - це роль УПА в протистоянні депортаційним акціям та в польсько-українському конфлікті в роки Другої світової війни. На сьогоднішній день відсутнє окреме дослідження монографічного характеру, присвячене безпосередньо розвитку досліджень з історіографії українсько-польського переселення. Дана дисертація певною мірою може заповнити цю прогалину.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Малка А. Українсько-польське переселення: історіографія / А. Малка // Гілея. Науковий вісник. - К., 2010. - Вип. 41, № 11. - С. 210-215.