Політика і практика нацистського фізичного терору проти східних слов’ян у період Другої світової війни

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Політика і практика нацистського фізичного терору проти східних слов'ян у період Другої світової війни

Спеціальність 07.00.02 - всесвітня історія

Іржавська Анжела Петрівна

Черкаси - 2011

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі всесвітньої історії Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент

ПЕРЕХРЕСТ ОЛЕКСАНДР ГРИГОРОВИЧ,

Черкаський національний університет

імені Богдана Хмельницького,

завідувач кафедри всесвітньої історії

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

БУШИН МИКОЛА ІВАНОВИЧ,

Черкаський державний технологічний університет,

завідувач кафедри історії України

кандидат історичних наук, доцент

ШЕВЧЕНКО ОЛЕГ ТАРАСОВИЧ,

Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова,

доцент кафедри джерелознавства та спеціальних історичних дисциплін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У період панування нацистського окупаційного режиму стало особливо зрозумілим значення загальнонаціональних, загальнодемократичних та загальнолюдських цінностей, а отже, саме тих принципів суспільного життя, які є пріоритетними нині. Німецький нацизм підніс насильство, терор, агресію до основоположних засад життєдіяльності держави, і саме політика фізичного терору вважалася нацистами найдієвішою у реалізації світових експансіоністських планів. Нацистський геноцид став крайнім виявом терору, що здійснювався на окупованих східнослов'янських територіях, мета якого полягала у знищенні великих груп населення за расовими, національними, релігійними, політичними, соціально-економічними мотивами. Нацистський фізичний терор проти східних слов'ян періоду Другої світової війни здійснювався як шляхом прямого знищення великої кількості людей, так і у прихованих формах, за яких цілеспрямовано створювалися такі життєві умови, котрі спричинили повне або часткове фізичне винищення населення окупованих територій.

Нині агресивна сутність фізичного терору не змінилась. Сьогодні, як і під час Другої світової війни, терор, із притаманними йому внутрішніми закономірностями, є джерелом небезпеки. Повернення до подій минулого, критичний аналіз та розкриття змісту, форм і методів підготовки та практичного застосування нацистстами фізичного терору дають можливість глибше зрозуміти причини масового винищення східних слов'ян, а також застерегти людство від повторення подібної катастрофи.

Поважаючи і приймаючи до уваги непорушність ключових постулатів історії Другої світової війни та вагомого наукового доробку, автор має можливість звернутися до комплексного вивчення низки питань, які дотепер не перебували у фокусі дослідницького пошуку. Наведене вище дозволяє стверджувати, що обрана для вивчення тема має важливе науково-практичне та суспільно-політичне значення. Цим і зумовлено її актуальність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з науковою тематикою кафедри всесвітньої історії Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького. Робота органічно пов'язана з комплексною темою кафедри всесвітньої історії “Актуальні проблеми історії світових війн ХХ ст.”

Об'єктом дослідження є нацистський фізичний терор як складова окупаційної політики нацистської Німеччини на тимчасово окупованих територіях Української РСР, Білоруської РСР та Російської РФСР.

Предметом дослідження є сутність, форми і методи нацистського фізичного терору, спрямованого проти східних слов'ян у роки Другої світової війни.

Хронологічні межі дослідження охоплюють 1939 - 1945 рр. Вибір нижньої хронологічної межі (1939 р.) зумовлено процесом напрацювання основ політики колонізації східнослов'янських територій, формуванням механізму реалізації нацистської карально-репресивної системи в умовах Другої світової війни; вибір верхньої (1945 р.) - обумовлений розгромом нацистської Німеччини і завершенням політики фізичного терору. Водночас для більш повного дослідження теми автор в окремих випадках виходить за визначені межі.

Територіальні межі дослідження. Опрацьовані автором матеріали стосуються окупованих нацистською Німеччиною територій Української РСР, Білоруської РСР, Російської РФСР у період Другої світової війни.

Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі новітніх методологічних засад, виявленого комплексу джерел, здобутків історіографії комплексно проаналізувати сутність, форми, методи і наслідки нацистського фізичного терору проти східних слов'ян у період Другої світової війни.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких дослідницьких завдань:

- проаналізувати стан дослідження теми в історіографії, визначити рівень і повноту її джерельного забезпечення, окреслити методологічний інструментарій;

- розкрити сутність расистської, антислов'янської доктрини нацистської партії;

- охарактеризувати процес розробки основ політики колонізації захоплених нацистськими окупантами східнослов'янських територій;

- дослідити етапи формування механізму реалізації карально-репресивної політики проти східнослов'янського населення;

- проаналізувати основні форми і методи практичної реалізації політики фізичного терору проти східних слов'ян;

- визначити наслідки нацистського фізичного терору та його вплив на подальший розвиток східнослов'янських народів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:

- у дисертації комплексно досліджено політику і практику нацистського фізичного терору проти східних слов'ян у період Другої світової війни;

- на основі широкого залучення раніше неопублікованих джерел і опублікованих матеріалів визначено та комплексно проаналізовано основні форми і методи нацистського фізичного терору проти східних слов'ян;

- проведено порівняльний аналіз реалізації політики фізичного терору на окупованих німецькими військами територіях Української РСР, Білоруської РСР та Російської РФСР;

- розширено джерельну базу досліджуваної проблеми, проаналізовано та систематизовано свідчення остарбайтерів та людей, які проживали на окупованій території;

- визначено демографічні втрати східних слов'ян внаслідок нацистського фізичного терору.

Практичне значення дослідження полягає у тому, що його основні теоретичні положення та висновки, фактичний матеріал можуть залучатися у науково-дослідній роботі, до написання узагальнювальних та монографічних праць, курсових та випускних студентських робіт, при підготовці та розробці лекційних курсів та спецкурсів з вітчизняної історії та історії слов'янських народів у вищих та інших навчальних закладах. Результати досліджень можуть бути використані в музейній та виховній роботі.

Апробація результатів дослідження. Основні положення роботи обговорено на засіданнях кафедри всесвітньої історії Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького. Загальну концепцію дослідження апробовано у доповідях та повідомленнях автора на Міжнародній конференції “Етносоціальні процеси на Середньому Подніпров'ї: минуле і сучасність” (Черкаси, 22-24 квітня 1999 р.); Круглому столі: “Український фактор Другої світової і Великої Вітчизняної воєн” (Київ, Інститут історії України НАН України, 27 жовтня 1999 р.); V Міжнародній студентській історичній науково-практичній конференції “Історія України і сучасність. Внесок українського народу в перемогу у Великій Вітчизняній війні. (До 55-річчя перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 - 1945 рр.)” (Київ, 24-27 квітня 2000 р.); Міжнародній науковій конференції, присвяченій 55-й річниці перемоги над фашизмом “Слов'янські народи в Другій світовій війні” (Київ, 4-5 травня 2000 р.); Міжвузівській науково-практичній конференції, присвяченій 55-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 - 1945 років (Умань, 12 травня 2000 р.); I Всеукраїнській науковій конференції “Актуальні проблеми вітчизняної і всесвітньої історії” (Луганськ, 8-9 лютого 2001 р.); Міжнародній науковій конференції “Актуальні проблеми історії Великої Вітчизняної війни 1941 - 1945 рр. (до 60-річчя початку Великої Вітчизняної війни)” (Черкаси, 21-23 червня 2001 р.); ІІ Всеукраїнській науковій конференції “Україна напередодні та в роки Другої світової війни (1939 - 1945)” (Кривий Ріг, 3-4 жовтня 2002 р.); Міжнародній науковій конференції “Українці і поляки в роки Другої світової війни: внутрішній та міжнародний аспекти взаємин” (Київ, 20-21 березня 2003 р.); Черкаському обласному молодіжному антифашистському форумі “ХХІ століття - уроки Нюрнберга” (Черкаси, 19 квітня 2007 р.); Круглому столі: “Велика Вітчизняна війна в історичній пам'яті поколінь” (Черкаси, 7 травня 2007 р.); Всеукраїнській науковій конференції “Маловідомі сторінки історії Другої світової війни в Україні та на Полтавщині” (Полтава, 23-24 травня 2007 р.); VII Міжнародному симпозіумі з проблем аграрної історії (Черкаси, 16-18 вересня 2008 р.); Науково-практичній конференції викладачів та студентів Навчально-наукового інституту історії і філософії Черкаського національного університету імені Б. Хмельницького, присвяченій 70-й річниці початку Другої світової війни (Черкаси, 28 вересня 2009 р.); Міжнародній науковій конференції “1939 рік: світ на порозі війни” (до 70-річчя початку Другої світової війни) (Київ, 7 жовтня 2009 р.); Міжнародній науковій конференції “Україна у Другій світовій війні: джерела та інтерпретації” (до 65-ї річниці Перемоги над нацизмом та фашизмом) (Київ, 27 квітня 2010 р.); Другій міжнародній науковій конференції “Україна в добу окупації 1941 - 1944 рр.” (Кривий Ріг, 24 вересня 2010 р.); Міжнародній науковій конференції “Україна - геополітичний і воєнний фактор Другої світової війни (до 65-ї річниці завершення Другої світової війни)” (Черкаси, 15-16 жовтня 2010 р.); ІІ Всеукраїнській науковій конференції “Геноцид України у ХХ столітті” (Львів, 25 березня 2011 р.).

Публікації. За матеріалами дослідження опубліковано 16 статей, 11 з яких - у фахових виданнях, визначених переліком ВАК України. Загальний обсяг публікацій становить 4,5 друкованих аркушів.

Обсяг і структура дисертації зумовлені метою, науковими завданнями, проблемно-хронологічним принципом дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, 10 підрозділів, висновків, списку використаних джерел і літератури (628 позицій). Загальний обсяг рукопису становить 260 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт та предмет дослідження, його хронологічні та територіальні межі, сформульовано мету та завдання дослідження, окреслено наукову новизну й практичне значення роботи, вказано на апробацію отриманих результатів і висновків.

У першому розділі “Стан наукової розробки теми, джерельна база, методологія та методи дослідження”, який складається з трьох взаємопов'язаних підрозділів, з'ясовано стан наукового вивчення теми, проаналізовано джерельну базу та обґрунтовано методологію дослідження.

У підрозділі 1.1 “Історіографія теми” історіографію досліджуваної теми розглянуто в контексті історіографії Другої світової війни і поділено на два великі періоди: радянський - 1941 - 1991 рр. і сучасний - 1991 р. - початок ХХІ ст. Радянський період можна поділити на чотири етапи: перший етап розпочався під час Великої Вітчизняної війни і тривав до середини 1950-х рр.; другий етап - з середини 1950-х рр. - до середини 1960-х рр.; третій етап - з другої половини 1960-х рр. - до середини 1980-х рр.; четвертий етап - 1985 - 1991 рр.

Дослідження і висвітлення нацистського фізичного терору на окупованих територіях Радянського Союзу розпочалося вже з перших днів окупації. Окремі аспекти цього явища знайшли відображення у працях В. Василенка, К. Дубини, Л. Новиченка, М. Супруненка, Е. Ярославського та інших, які були написані на основі наявних в розпорядженні авторів документів та оприлюднених в радянських засобах масової інформації матеріалів. Опубліковані масовими тиражами, ці видання поширювалися серед населення, в тому числі і на окупованій території, і відігравали важливу роль у викритті нацистського режиму та несли агітаційно-пропагандистський характер у справі мобілізації радянських людей на боротьбу із загарбниками. У перше післявоєнне десятиліття окремі питання, дотичні до нашої теми, досліджували І. Кравченко, А. Залеський, Е. Рассел, В. Романовський, М. Скирдо, Б. Утевський та ін.

Другий етап у розвитку дослідження проблеми нацистського окупаційного режиму відкрила “хрущовська відлига”. Унаслідок ширшого доступу дослідників до нових архівних матеріалів було значно розширено джерельну базу для вивчення історії воєнного періоду, зокрема й нацистського фізичного терору на окупованих східносло'янських територіях. У цей період окремі питання було фрагментарно досліджено у працях М. Андрюхіна, В. Клокова, Л. Безименського, М. Коваля та ін.

У другій половині 1960-х - 1980-х рр. у радянській історіографії зросла кількість публікацій з історії Другої світової та Великої Вітчизняної воєн. Зокрема, було видано ряд фундаментальних багатотомних праць, в яких отримала фрагментарне відображення й тема нацистського фізичного терору на східнослов'янських територіях. У межах означеного періоду різні аспекти нацистського окупаційного режиму і практики фізичного терору проти мирного населення та військовополонених були досліджені у працях А. Бланка, П. Брицького, М. Загорулька і А. Юденкова, П. Ромашкіна, В. Фоміна та ін.

Четвертий етап в радянській історіографії, який розпочався після 1985 р. і тривав до 1991 р., характеризувався першими спробами методологічної трансформації як історичної науки взагалі, так і досліджень в галузі Другої світової та Великої Вітчизняної воєн, зростанням теоретичного навантаження наукових праць, залученням до наукового аналізу нових, раніше недоступних дослідникам документів з вітчизняних та зарубіжних архівосховищ, більш вагомими узагальненнями і висновками. Це було характерно й для праць, присвячених аналізу окупаційної політики нацистів на території СРСР, М. Коваля, С. Кузьміна, Д. Мельникова і Л. Чорної, Т. Першиної. Проте нацистський фізичний терор проти східнослов'янських народів в їхніх працях не став предметом спеціального комплексного дослідження і розглядався авторами фрагментарно.

Проголошення незалежності України створило сприятливі умови для започаткування об'єктивного наукового пошуку у висвітленні історії Другої світової війни. Нові методологічні підходи в осмисленні та інтерпретації подій історії Другої світової та Великої Вітчизняної воєн започаткував і послідовно стверджував М. Коваль. Важливу роль в утвердженні нових підходів у вивченні актуальних питань історії Другої світової війни мають також історіософські та конкретно-історичні праці сучасних вітчизняних учених О. Лисенка, Т. Вронської, С. Гальчака, Г. Грінченко, Г. Голиша, М. Дубик, В. Короля, В. Кучера, Т. Пастушенко, О. Перехреста, О. Потильчака, В. Стецкевича, А. Чайковського та інших, які містять ряд концептуальних положень, узагальнень та аналіз суті нацистського фізичного терору періоду Другої світової війни.

Значним здобутком новітньої вітчизняної історіографії стало видання фундаментальних узагальнювальних праць із воєнної проблематики, в яких певну увагу приділено розкриттю основних аспектів політики і практики нацистського фізичного терору щодо окупованого східнослов'янського населення.

Сучасну зарубіжну історіографію з досліджуваної проблеми можна умовно поділити на три групи: перша група - сучасна російська історіографія; друга група - сучасна білоруська історіографія; третя група - західна історіографія.

Вагомим для нашого дослідження є науковий доробок сучасних російських дослідників: Г. Кривошеєва М. Семиряги, Л. Рибаковського, Л. Полякова та ін., в якому тією чи іншою мірою розкрито питання особливостей та наслідків нацистського окупаційного режиму на захоплених східнослов'янських територіях, а також висвітлено демографічні втрати у війні. Соціально-психологічні аспекти війни, проблеми виходу людини і суспільства з війни і подолання її наслідків досліджено О. Сенявською. Трагічним долям остарбайтерів, вивезених в роки Другої світової війни на примусові роботи до Німеччини, та військовополонених присвячені наукові праці Г. Вербицького та П. Поляна.

На увагу заслуговують фундаментальні узагальнювальні колективні наукові праці російських істориків, які розширюють хронологічні, територіальні і тематичні рамки вивчення проблем Другої світової війни і фрагментарно висвітлюють проблему нацистського фізичного терору проти східних слов'ян.

Сучасна білоруська історіографія Другої світової війни бере початок з нового етапу європейської історичної думки і державності Білорусі поза межами СРСР (1990 - 2011 рр.) У наукових працях провідних білоруських дослідників О. Ковалені, А. Литвина, С. Новікова, Р. Платонова, Л. Скрябіної, Ю. Туронака та інших розглянуто широкий спектр проблем історії Білорусі періоду Другої світової війни, зокрема нацистської окупації і політики фізичного терору на окупованій території Білоруської РСР.

Поряд із широким відображенням подій Другої світової та Великої Вітчизняної війн, у науковому доробку білоруських вчених фрагментарне висвітлення отримали питання, що стосуються нацистського фізичного терору проти східних слов'ян на окупованій території Білорусі, зокрема у фундаментальних колективних наукових виданнях останніх років.

Західна історіографія характерна тим, що за основу для своїх досліджень західні історики брали переважно недоступні для радянських вчених джерельні матеріали і мали змогу альтернативно оцінити особливості нацистського фізичного террору на окупованих територіях. На увагу заслуговують монографії та статті О. Верта, К. Герлаха, А. Далліна, Л. Дейтона, В. Краля, Д. Поля, К. Штрайта, представника української діаспори В. Косика, в яких, поряд із загальним висвітленням подій Другої світової війни, фрагментарно розкрито деякі аспекти досліджуваної теми.

Однією із нових тенденцій в німецькій історіографії є значний інтерес до ролі Вермахту у проведенні винищувальної політики на окупованих територіях. Ця проблема стала актуальною через спроби на Заході спростувати причетність німецького війська до здійснення каральних заходів стосовно до мирного населення та військовополонених. Особливо вагомими у цьому контексті є праці Н. Мюллера та Г. Геєра.

Таким чином, історіографічний аналіз праць з обраної нами для вивчення теми свідчить, що, з одного боку, окремі питання, порушені у нашій дисертації, знайшли своє належне наукове висвітлення, з іншого - обрана нами для вивчення тема до цих пір не була предметом самостійного наукового осмислення. Цим і зумовлено звернення дисертантки до її вивчення.

У підрозділі 1.2 “Джерельна база дослідження” з'ясовано, що джерельну базу дослідження становлять різноманітні за своїм походженням, інформативністю, змістом та характером опубліковані і неопубліковані документи і матеріали як особистого, так і колективного походження. Загалом залучені до дослідження автором джерела можна умовно поділити на три групи: перша група - архівні документи радянського і німецького походження; друга група - опубліковані документи, які містяться у збірниках документів і матеріалів; третя група - джерела особистого походження - спогади безпосередніх учасників та свідків подій періоду німецької окупації.

Перша група джерел - архівні документи, опрацьовані автором під час дослідження теми. Їх можна поділити за типово-видовим критерієм на дві частини: перша частина - архівні документи радянського походження: документи Надзвичайної Державної Комісії СРСР та республіканських комісій (Української РСР і Білоруської РСР) зі встановлення і розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників та їх посібників і збитків, заподіяних громадянам, колективним господарствам, організаціям, державним підприємствам і закладам, колекція документів з історії Великої Вітчизняної війни та з історії Комуністичної партії України, документи комісій з питань історії Великої Вітчизняної війни при ЦК КП(б) Білорусі і при Академії наук УРСР, документи загального відділу ЦК Компартії України (акти про знищення мирного населення та військовополонених, звіти, доповідні та повідомлення партизанських штабів про становище в окупованих районах, протоколи допитів свідків та німецьких військовополонених, висновки судово-медичних експертиз, листи остарбайтерів, звернення ЦК ЛКСМУ і РК КП (б)У до молоді окупованих областей і радянських військовополонених та ін.); друга частина - архівні документи німецького походження: документи штабу імперського керівника (райхсляйтера) Розенберга для окупованих східних областей, колекція мікрофотокопій документів німецьких адміністративних закладів, армійських груп та тилових охоронних підрозділів, які діяли на окупованих східних територіях (накази, розпорядження, звіти про арешти і розстріли радянських громадян, директиви, протоколи допитів радянських військовополонених). Авторкою проаналізовано та використано документи і матеріали 106 справ, які зберігаються у фондах: Р-7021 Державного архіву Російської Федерації (ДАРФ); 845, 750 Національного архіву Республіки Білорусь (НАРБ); 4620, 3538, 3676, 4328, КМФ-8 Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України); 1, 56, 57, 166 Центрального державного архіву громадських об'єднань України (ЦДАГО України).

Опубліковані джерела містяться у збірниках документів та матеріалів, які висвітлюють події воєнного часу та містять фрагментарну інформацію з досліджуваної теми. Їх можна умовно поділити на декілька груп:

перша група - документи, які містяться у збірниках агітаційно-пропагандистського характеру воєнного і післявоєнного часу.

друга група - джерела комплексного характеру, які містяться у збірниках документів 60-80-х рр. ХХ ст. У них, як правило, відображено загальні проблеми Другої світової та Великої Вітчизняної воєн;

третя група - опубліковані документи, які містяться в тематичних збірниках;

четверта група - мемуарні матеріали - щоденники та спогади нацистських керівників, генералітету, записи їхніх таємних розмов та бесід;

п'ята група - оприлюднені джерела, які містяться в документальних збірниках та довідниках як вітчизняного, так і зарубіжного походження сучасного періоду.

У роботі використано опубліковані та неопубліковані спогади очевидців нацистського окупаційного режиму, які є джерелом для вивчення проблеми нацистського фізичного терору на окупованих територіях і містять в собі корисну інформацію про події тих часів.

Отже, джерельна база є достатньою і репрезентативною, вона дозволяє автору вирішити дослідницькі завдання і реалізувати поставлену мету.

У підрозділі 1.3 “Методи і принципи дослідження” визначено, що теоретико-методологічну основу дисертації становить сукупність загальнонаукових та спеціальних принципів дослідження: об'єктивності, історизму, системності, науковості, плюралізму і всебічності. Дослідження проблеми нацистського фізичного терору проти східних слов'ян у роки Другої світової війни здійснювалося за допомогою логічних, соціометричних, статистичних і психологічних прийомів. Під час дослідження були використані такі загальнонаукові методи: теоретичний, емпіричний, описовий, проблемно-хронологічний, історико-генетичний, історико-системний, метод архівної евристики, методи типологізації і класифікації.

Таким чином, методи і принципи дослідження відповідно до мети та завдань роботи, носять комплексний характер, що дозволило повною мірою розкрити тему і зробити обґрунтовані висновки.

Другий розділ “Теоретичне обґрунтування та планування фізичного терору щодо слов'янських народів” складається з трьох взаємопов'язаних підрозділів. У підрозділі 2.1 “Сутність расистської доктрини нацистської партії щодо східних слов'ян” доведено, що у роки Другої світової війни керівництвом нацистської Німеччини було здійснено спробу реалізації небаченої за масштабами расистсько-експансіоністської програми здобуття життєвого простору та встановлення світового панування. Її важливими складовими були колонізація окупованих територій, організація тотального фізичного терору і пограбування з одночасним знищенням державності та культурних надбань, заселення колонізованих земель десятками мільйонів німців. Практика знищення великих груп людей за расовими, національними і релігійними мотивами базувалася на відповідній ідеології, отримала в нацистській Німеччині теоретичне обґрунтування і стала її державною політикою. нацистський східнослов'янський террор

Важливою складовою частиною нацистської ідеології стала расова теорія, яка обґрунтовувала расові переваги німців над іншими народами, зокрема і над слов'янами. Поряд із загальною расовою теорією нацистами також використовувалися теорії расової антропології і расової гігієни. Завдання вищої раси, згідно з нацистською ідеологією, полягало в тому, щоб вести безперервну боротьбу за свою чистоту, за відчудження елементів нижчих рас, за зміцнення свого пануючого стану. Концепція зверхності нордичної раси була вигідним інструментом для ідеологічного обґрунтування терору проти східних слов'ян.

У підрозділі 2.2 “Напрацювання основ політики колонізації захоплених східнослов'янських територій” викладено концепцію загарбницьких планів нацистів щодо встановлення світового панування, в яких особливе місце посідала так звана “східна політика”. Окуповані німецькими військами східнослов'янські території передбачалося перетворити на німецький “життєвий простір”. Була розроблена ціла серія планів, основним з яких був генеральний план “Ост”. Він мав декілька варіантів і передбачав заходи політичного, економічного та ідеологічного характеру і базувався на головній расистській вимозі нацизму - фізичний терор і знищення якомога більшої кількості «неповноцінних народів». Захоплюючи східнослов'янські території, нацисти мали на меті порушити територіальну цілісність УРСР, БРСР та РРФСР, розчленувати їх на окупаційні зони цивільного та військового управління, таким чином перешкоджаючи соборності східнослов'янських народів.

У підрозділі 2.3 “Апарат реалізації карально-репресивної політики щодо східних слов'ян” висвітлено формування і функціонування карально-репресивного апарату в роки війни. Встановлено, що в нацистській Німеччині існувало кілька рівнів виконавців політики фізичного терору стосовно до населення окупованих територій: вище нацистське керівництво Третього райху; військове командування на Східному фронті та окупаційна адміністрація; особовий склад збройних сил Вермахту, поліції, жандармерії, спецслужб, війська СС та айнзатцгрупи. Проведенням терористичних акцій на окупованих східнослов'янських територіях у роки війни керувало Головне імперське управління безпеки (РСХА).

На окупованих східнослов'янських територіях діяла також допоміжна адміністрація з місцевих жителів (бургомістри, старости, поліція). Необхідність керування окупованими територіями України, Білорусі та Росії вимагала великого і розгалуженого адміністративного апарату, створити який без участі місцевого населення було складно, тому до співробітництва з окупаційною адміністрацією залучалися колабораціоністи.

Третій розділ “Форми і методи фізичного терору щодо східнослов'янського населення” складається з двох взаємопов'язаних підрозділів. У підрозділі 3.1 “Фізичне винищення та тероризування німецькими окупантами мирного східнослов'янського населення” встановлено, що нацистський фізичний терор проти східних слов'ян у роки Другої світової війни мав низку специфічних форм і методів злочинного характеру і був спрямований на знищення якомога більшої кількості окупованого населення та обезлюднення величезних слов'янських територій.

Реалізація нацистами політики фізичного терору проти східних слов'ян на практиці здійснювалася в таких формах: навмисне вбивство військовополонених та мирного населення; навмисне спричинення фізичних і моральних страждань; незаконне позбавлення свободи; приниження людської гідності населення окупованих територій. З огляду на вказану класифікацію форм фізичного терору, можна виокремити основні методи, які використовували нацисти, проводячи політику фізичного терору щодо східних слов'ян: фізичне знущання та масові репресії по відношенню до мирного цивільного населення; ув'язнення і вбивство членів Компартії, активних політичних діячів та радянських активістів; насадження штучного голоду; вбивство невиліковно та психічнохворих людей; взяття і вбивство заручників; поширення епідемій та інфекційних хвороб; використання робочої сили на примусових роботах; використання Вермахтом цивільного населення під час військових дій; тактика «випаленої землі» і знищення населених пунктів разом із їх мешканцями; ув'язнення та знищення в концентраційних таборах та місцях примусового утримання.

Політика фізичного терору повною мірою була реалізована нацистами і отримала своє практичне втілення на окупованих східнослов'янських територіях, що призвело до величезних людських втрат і жахливих демографічних наслідків.

У підрозділі 3.2 “Використання концтаборів та місць примусового утримання для знищення мирного населення та військовополонених” зроблено класифікацію нацистських таборів та місць примусового утримання і з'ясовано, що табори стали одним із найжорстокіших проявів нацистського фізичного террору, важливою складовою терористичної системи та знаряддям антислов'янського геноциду під час Другої світової війни.

Використовуючи концентраційні табори та місця примусового утримання для масового знищення мирного східнослов'янського населення і військовополонених, нацисти свідомо застосовували такі методи знищення, як нестерпний голод, спрага, переохолодження, антисанітарні умови, злочинні медичні експерименти, виснаження тяжкою працею, тортури, повішання, розстріл, газові камери. Встановлено, що у роки війни з 6,2 млн радянських військовополонених нацисти знищили понад 4,3 млн. Постійна ескалація насилля на окупованих територіях супроводжувалася удосконаленням концтаборів та місць примусового утримання, а також збільшенням їх кількості (тільки на території УРСР нараховувалося близько 230 таборів різного спрямування, на території БРСР їх функціонувало 260).

Четвертий розділ “Наслідки фізичного терору та їх відлуння в історичній долі східнослов'янських народів” складається з двох взаємопов'язаних підрозділів. Підрозділ 4.1. “Демографічні та морально-психологічні наслідки політики нацистського фізичного терору” присвячено аналізу демографічних втрат східних слов'ян унаслідок нацистського фізичного терору періоду Другої світової війни, характеристиці різних оціночних підходів у дослідженні цього питання. Варто зауважити, що вивчення цього питання ускладнюється як різними оцінками в офіційних документах і науковій літературі щодо кількості загиблих за роки війни й окупації цивільних громадян, військовополонених та остарбайтерів загалом по СРСР й, зокрема, по УРСР, РРФСР і БРСР, так і вкрай обмеженими даними про національний склад жертв цих злочинів нацистів.

На основі зроблених нами підрахунків, вважаємо, що загальна кількість загиблих громадян України, Росії й Білорусі внаслідок фізичного терору гітлерівців становитиме близько 15 млн 500 тис. чол. Якщо з наведеної кількості вилучити кількість знищених на території цих республік євреїв (від 2 млн 093 тис. до 2 млн 200 тис. чол.) і ромів (30 тис. чол.), то кількість жертв решти населення республік складатиме 13 млн 300 тис. - 13 млн 407 тис. чол. А якщо взяти до уваги, що східнослов'янське населення цих трьох республік становило 85,5% від загальної кількості їх населення, то загальні втрати східнослов'янських народів унаслідок фізичного терору нацистів сягатимуть 13 млн 252 тис. чол.

Наслідки нацистського фізичного терору проти східних слов'ян на десятки років наперед визначили складні і суперечливі морально-психологічні процеси, відчутно вплинули на психологію післявоєнних поколінь людей, перетворилися на невід'ємну складову сучасного життя.

У підрозділі 4.2 “Окупаційний терор в історичній пам'яті східнослов'янських народів” доведено, що пам'ять про окупаційний режим на східнослов'янських територіях має генетичну основу і передається із покоління в покоління. Історичне знання про війну існує у двох взаємозв'язаних формах: історичній пам'яті та науковому знанні.

У 1960 - 1980-х рр. постійно конкурували між собою два типи історичної пам'яті про війну і нацистський терор на окупованих радянських територіях. Перший - це пам'ять про війну, яку намагалася усіляко використати влада як реальний ідеологічний фундамент. Другий тип - пам'ять як головне джерело десталінізації і критики режиму. Ці дві пам'яті довгий час жили у сприйнятті подій Другої світової і Великої Вітчизняної воєн, суперечачи і переплітаючись одна з одною. І тільки в 90-х рр. ХХ ст. у результаті демократичних перетворень і доступу до раніше засекречених архівів у пострадянському суспільстві з'являється новий тип пам'яті воєнних поколінь, який формує новий метод наукового дослідження - метод «усної історії». В українській, російській і білоруській науці та інтелектуальному середовищі інтерес до цієї теми з'явився в останні роки: розвиваються проекти з дослідження усної історії та історичної пам'яті поколінь.

У результаті проведеного наукового дослідження автор виносить на захист такі висновки і положення:

1. Аналіз стану наукової розробки теми засвідчив, що вона не знайшла достатнього відображення в історіографії і досі не була предметом спеціального вивчення. Залучена до дослідження джерельна база є репрезентативною і достовірною, що дало змогу автору повною мірою розв'язати дослідницькі завдання і реалізувати поставлену мету. У роботі сформульовані положення і висновки, які мають елементи новизни і значно розширюють знання з історії Другої світової війни.

2. Реалізація масштабної експансіоністської програми нацистської партії Німеччини вимагала детальної розробки політики щодо населення захоплених територій. Націонал-соціалістична ідеологія акумулювала в собі головні принципи расової теорії, яка стала теоретичним обґрунтуванням політики нацистського фізичного терору стосовно до східних слов'ян.

3. Антислов'янська спрямованість колонізаційних планів нацистської Німеччини була невід'ємною і важливою частиною загальних експансіоністських планів завоювання “життєвого простору”. Запланований на окупованих східнослов'янських територіях “новий порядок” мав на меті встановлення режиму терору і вседозволеності, усунення елементарних демократичних прав; в економічному відношенні - пограбування і розорення господарства захоплених територій; у національному відношенні - геноцид щодо східних слов'ян.

4. Фізичний терор проти східних слов'ян здійснювався не тільки нацистськими каральними органами (СС, гестапо, СД, поліцією), а й військами Вермахту, військовими формуваннями країн-союзників Німеччини, збройними формуваннями, створеними з представників народів СРСР та колабораціоністами.

5. У результаті аналізу особливостей німецького окупаційного режиму на захоплених територіях Української РСР, Білоруської РСР та Російської РФСР встановлено, що використовувалися такі форми і методи практичної реалізації політики фізичного терору проти східних слов'ян, які були спрямовані на знищення якомога більшої кількості мирного населення та військовополонених.

6. Нацистський фізичний террор на окупованих територіях зумовив масштабні демографічні втрати. Встановлено, що вірогідна кількість загальних втрат східних слов'ян (мирного населення і військовополонених) становить 13 млн 252 тис. чол.

7. Політика нацистського фізичного терору мала надзвичайно негативний вплив на морально-психологічний стан східних слов'ян, умови існування та розвиток вікової, статевої і сімейно-шлюбної структури. У період нацистської окупації на долю східних слов'ян випали особливі психологічні випробування. Фізичний терор спричинив колективну історичну травму, наслідком якої став посттравматичний синдром з усіма його негативними виявами.

8. Післявоєнне і сучасне функціонування та трансформування історичної пам'яті про окупаційний терор на східнослов'янських територіях, зокрема, і ще донедавна “заборонені спогади” свідків досліджуваного періоду, містять цінну інформацію про ті трагічні часи і повинні мати важливе значення для сучасного покоління у справі формування його світогляду.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Іржавська А. П. Ідеологічна підготовка геноциду щодо слов'янських народів у роки Другої світової війни / А. П. Іржавська // Вісник Черкаського університету. Серія “Історичні науки”. - Вип. 6. - Черкаси, 1998. - С. 60 - 65.

2. Іржавська А. П. Німецько-фашистський геноцид щодо польського народу під час Другої світової війни / А. П. Іржавська // Вісник Черкаського університету. Серія “Історичні науки”. - Вип. 12. - Черкаси, 1999. - С. 111 - 117.

3. Іржавська А. П. Теоретичне обґрунтування та планування нацистами геноциду щодо слов'янських народів / А. П. Іржавська // Сторінки воєнної історії України: збірник наукових праць. - Вип. 4. - К. : Ін-т історії України НАН України, 2000. - С. 84 - 90.

4. Іржавська А. П. Концентраційні табори - знаряддя антислов'янського геноциду / А. П. Іржавська // Історія слов'янських народів: актуальні проблеми дослідження. Вип. 6. Слов'янські народи і Другій світовій війні: збірник наукових праць / відповід. редактор П. М. Чернега. - К., 2000. - С. 180 - 182.

5. Іржавська А. П. Антислов'янська спрямованість колонізаційних планів фашистської Німеччини / А. П. Іржавська // Вісник Черкаського університету. - Вип. 21. - Серія “Історичні науки”. - Черкаси, 2000. - С. 117- 122.

6. Іржавська А. П. Особистості найвідоміших виконавців нацистської політики геноциду щодо слов'янських народів / А. П. Іржавська // Сторінки воєнної історії України: збірник наукових праць. - Вип. 6. - К., 2001. - С. 206 - 209.

7. Іржавська А. П. Злочинні плани гітлерівської Німеччини щодо України напередодні та в роки Другої світової війни / А. П. Іржавська // Сторінки воєнної історії України: зб. наук. статей / НАН України. Ін-т історії України. - К., 2004. - Вип. 8. - Част. 1. - С. 175 - 178.

8. Іржавська А. П. Використання концентраційних таборів нацистською Німеччиною для здійснення політики фізичного терору щодо населення окупованих країн / А. П. Іржавська // Наукові записки. - Випуск 11. - Серія: Історичні науки. - Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка. - 2008. - С. 230 - 234.

9. Іржавська А. П. Політика нацистського фізичного терору на окупованих територіях України в 1941 - 1944 роках / А. П. Іржавська // Український селянин: зб. наук. праць / за ред. А. Г. Морозова. - Черкаси : Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, 2008. - Вип. 11. - С. 293 - 297.

10. Іржавська А. П. Німецька окупація в історичній пам'яті східнослов'янських народів / А. П. Іржавська // Вісник Черкаського університету. Серія “Історичні науки”. - Випуск 160-161. - Черкаси : ЧНУ ім. Б. Хмельницького, 2009. - С. 194 - 199.

11. Іржавська А. П. Політика і практика нацистського фізичного терору проти східних слов'ян у період Другої світової війни: джерелознавчий аспект дослідження / А. П. Іржавська // Вісник Черкаського університету. - Серія. Історичні науки. Вип. 202. - Ч. 1. - Черкаси, 2011. - С. 109 - 115.

12. Іржавська А. П. Фашистський геноцид щодо слов'янських народів у роки Другої світової війни та його вплив на етнодемографічну ситуацію на території Середнього Подніпров'я / А. П. Іржавська // Матеріали міжнародної конференції “Етносоціальні процеси на Середньому Подніпров'ї: минуле і сучасність”. - Черкаси, 1999. - 22-24 квітня. - С. 35.

13. Іржавська А. П. Формування та підготовка нацистського апарату для реалізації політики геноциду у роки Другої світової війни / А. П. Іржавська // Суд пам'яті: Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції, присвяченої 55-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 - 1945 рр. / редкол.: В. Г. Кузь (голов. ред.) та ін. - К. : Знання, 2000. - С. 37 - 40.

14. Іржавська А. П. Економічне пограбування західно- та південнослов'янських країн (Польщі, Чехословаччини, Югославії, Болгарії) гітлерівською Німеччиною у роки Другої світової війни / А. П. Іржавська // Актуальні проблеми вітчизняної і всесвітньої історії: матеріали І Всеукраїнської наукової конференції. - Луганськ : СНУ, 2001. - С. 265 - 266.

15. Іржавська А. П. Форми і методи нацистського геноциду щодо західних та південних слов'ян у роки Другої світової війни / А. П. Іржавська // Україна і Польща в XX столітті: проблеми і перспективи взаємовідносин: збірник наукових праць / за ред. П. М. Чернеги. - Київ-Краків : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2002. - С. 173 - 178.

16. Іржавська А. П. Планування нацистською Німеччиною політики геноциду як складової окупаційного режиму на території України в роки Великої Вітчизняної війни / А. П. Іржавська // Маловідомі сторінки історії Другої світової війни в Україні та на Полтавщині: збірник наукових статей за матеріалами Всеукраїнської наукової конференції (23-24 травня 2007 р.). - Полтава : АСМІ, 2007. - С. 103 - 112.

АНОТАЦІЇ

Іржавська А. П. Політика і практика нацистського фізичного терору проти східних слов'ян у період Другої світової війни. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук зі спеціальності 07.00.02 - всесвітня історія. - Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького. - Черкаси, 2011.

У роботі на основі всебічного аналізу широкого кола архівних матеріалів, опублікованих джерел та наукових публікацій вперше зроблено спробу комплексного дослідження політики і практики нацистського фізичного терору проти східних слов'ян періоду Другої світової війни. Доведено, що расова теорія стала теоретичним обґрунтуванням політики нацистського фізичного терору стосовно до східних слов'ян. Встановлено, що антислов'янська спрямованість колонізаційних планів нацистської Німеччини була невід'ємною і важливою частиною загальних експансіоністських намірів завоювання “життєвого простору”. З'ясовано процес формування механізму реалізації карально-репресивної політики проти східнослов'янського населення. Проаналізовано німецький окупаційний режим на захоплених територіях Української РСР, Білоруської РСР та Російської РФСР і визначено основні форми і методи практичної реалізації політики фізичного терору проти східних слов'ян. У дослідженні вперше зроблено спробу підрахувати вірогідну кількість втрат східних слов'ян (мирного населення і військовополонених) внаслідок політики нацистського фізичного терору. Проаналізовано вплив політики нацистського фізичного терору на морально-психологічний стан східних слов'ян.

Ключові слова: нацистський фізичний терор, расистська доктрина, східні слов'яни, Друга світова війна, концентраційні табори, військовополонені.

Иржавская А. П. Политика и практика нацистского физического террора против восточных славян в период Второй мировой войны. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 - всемирная история. - Черкасский национальный университет имени Богдана Хмельницкого.

В диссертации на основе всестороннего анализа широкого круга архивных материалов, опубликованных источников и научных публикаций впервые сделана попытка комплексного исследования проблемы политики и практики нацистского физического террора против восточных славян в период Второй мировой войны. Доказано, что реализация експансионистской программы нацистской партии Германии требовала детальной разработки, а национал-социалистическая идеология аккумулировала в себе главные принципы расовой теории, которая стала теоретическим обоснованием политики нацистского физического террора по отношению к восточным славянам. Установлено, что антиславянская направленность колонизационных планов нацистской Германии была неотъемлемой и важной частью общих експансионистских планов завоевания “жизненного пространства”. В основе спланированного на оккупированных восточнославянских территориях «нового порядка» был режим террора и вседозволенности, устранение елементарных демократических прав; в экономическом отношении - грабёж и разорение хозяйства захваченных территорий; в национальном отношении - геноцид против целых народов и национальных групп, национальная дискриминация.

В диссертации проанализированы особенности немецкого оккупационного режима на захваченных территориях Украинской ССР, Белорусской ССР и Российской ССР и обозначены основные формы и методы практической реализации политики нацистского физического террора против восточных славян. В работе впервые сделана попытка подсчитать приблизительное количество потерь восточных славян (мирного населения и военнопленных) в результате политики нацистского физического террора.

Ключевые слова: нацистский физический террор, расистская доктрина, восточные славяне, Вторая мировая война, концентрационные лагеря, военнопленные.

Irzhavska A. The Policy and Practice of Nazi Physical Terror against Easten Slavic during the Second World War. - Manuscript.

The thesis for the Candidate degree of historical sciences in the speciality 07.00.02 - The world history. - Cherkassy National Bohdan Khmelnytsky University. - Cherkassy, 2011.

The scientific work is dedicated to the complex research of the problem of nazi physical terror against Easten Slavs during the Second World War. It was proved, that race theory became the theoretical politics' substantiftion of nazi physical terror according to Eastern Slavs. It was determinated, that untislavs direction of colonial plans of nazi Germany was an important part of common expansive intention to conquier the vital spatiousness. A “new regime”, which was planned on the occupied territories, meant regime of terror deprivation of the democratic rights; robbery and ravage economy of seized territories; genocide against all peoples and national groups. It was analyzed the nazi occupied regime on seized territories of Ukraine, Russia and Byelorus and it was determined the main forms and methods of practical realization in politics of physical terror against Eastern Slavs. For the first time in the work made the attempt to pick out the amount of Eastern Slavs' loss (civilian and prisoners of war) in consequence of the politics' nazi physical terror.

Key words. Nazi physical terror, race doctrine, the Second World War, nazi death camp, prisoners of war.

Размещено на Allbest.ru