Англо-американська історіографія війни в Перській затоці 1990–1991 років

10

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ОБОРОНИ УКРАЇНИ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКА ІСТОРІОГРАФІЯ ВІЙНИ В ПЕРСЬКІЙ ЗАТОЦІ 1990-1991 РОКІВ

Гребенюк Михайло Володимирович

Київ - 2011

Анотація

Гребенюк М.В. Англо-американська історіографія війни в Перський затоці 1990-1991 років. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 20.02.22 - військова історія. - Національний університет оборони України, Київ, 2011.

У дисертації на основі вивчення праць американських і британських дослідників, аналітичних документів державних установ, навчальних та наукових закладів США та Великобританії, які створили основу англо-американської історіографії подій війни в Перській затоці 1990-1991 років, було зроблено її комплексний аналіз, виявлені загальні тенденцій та особливості її формування, повнота та достовірність досліджень, різниця в підходах американських та британських авторів до трактування історичних фактів, з'ясуванні малодосліджених питань, які потребують більш глибокого вивчення, та окресленні перспективних напрямів подальших наукових пошуків. На підставі отриманих результатів надані рекомендації відмовитися від визначення цієї війни як “війни нового покоління”, трактування подій в затоці, як таких, що відбувалися за єдиним сценарієм. Пропонується ширше використовувати прийнятий в США та Великобританії понятійний апарат для розуміння змісту та характеру операцій, що проводились військами коаліції та спрямувати подальші дослідження на вивчення праць, які присвячені досвіду застосування нових технологій, підготовки військ та використання резервістів, застосуванню космічних систем, оперативному мистецтву, об'єднаним та коаліційним операціям, операціям з омани противника, питанням психологічної боротьби та експедиційній логістиці.

Ключові слова: англо-американська історіографія, війна в Перській затоці 1990-1991 років, локальні війни ХХ століття.

Аннотация

Гребенюк М.В. Англо-американская историография войны в Персидском заливе 1990-1991 годов. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной ступени кандидата исторических наук по специальности 20.02.22 - военная история. - Национальный университет оборони Украины, Киев, 2011.

В диссертации на основе изучения трудов американских и британских исследователей, аналитических документов государственных учреждений, учебных и научных заведений США и Великобритании, которые создали основу англо-американской историографии событий в Персидском заливе 1990-1991 годов, был проведен ее комплексный анализ, установлены общие тенденции и особенности в ее изучении, полнота та достоверность исследований, разница в подходах американских и британских авторов до трактовки исторических фактов, а также установлены малоизученные вопроси, которые требуют более глубокого исследования, и намечены перспективные направления дальнейших научных поисков. На основе полученных результатов даны рекомендации отказаться от определения этой войны как “войны нового поколения”; истолкования событий в заливе как таких, что происходили по одному сценарию. Предлагается шире использовать принятый в США и Великобритании понятийный аппарат для понимания содержания и характера проводимых войсками союзников операций и направить дальнейшие исследования на изучение трудов, которые посвящены применению новых технологий, подготовке войск и использованию резервистов, применению космических систем, оперативному искусству, межвидовым та коалиционным операциям, операциям по обману противника.

Ключевые слова: англо-американская историография, война в Персидском заливе 1990-1991 годов, локальные войны ХХ столетия.

Annotation

Hrebeniuk M.V. Anglo-American historiography of the Gulf War 1990-1991. - Manuscript.

This dissertation was authored in support of a scientific degree of candidate of sciences (History) 20.02.22 - Military history. - The National Defence University of Ukraine, Kyiv, 2011.

Based on a review of American and British publications, state departments' and educational and research establishments' analytical documents that have created a basis of the Anglo-American historiography of the Gulf War 1990-1991, the dissertation offers a complex analysis of the historiography, examines its tendencies and particularities, the inclusiveness and credibility of the study results, and the differences among the approaches of American and British authors to the interpretation of historical facts, exposes under-researched issues that require additional studying and outlines perspective directions for further research.

The analysis of the historiography's source content allowed for the distinguishing of seven subject groups that coved 68 subject matters, comparison of different scientific approaches, schools and authors that were studying the Gulf War over the course of twenty years, assessment of the historiography's completeness, discover number and role of main research centres. The aforementioned subject groups are: doctrine, personnel, weapons, political aspects, humanitarian aspects, memories and lessons learned.

The whole spectrum of publications was classified in according to medium (type)- books, documents and periodicals, and also according to its focus (kind) - monographs, studies and study projects, student and post-graduate student theses, essays, reports, surveys, analyses, assessments (estimates), memories and interviews.

The dissertation proves that the formation of the Gulf War Anglo-American historiography has mainly been completed. The formation process was divided into three stages. The 1^st stage (2 Aug 1990 - 1991) - the period of close observation, instant reflection, information (including data, photos, videos, etc) gathering and documenting. The 2^nd stage (1992-1998) - the period of the Gulf War deep analyses and lessons learned. The 3^rd stage (1999-2010) - the period of the Gulf War comprehensive studying in comparison with following wars in Europe and Iraq, as well as revision of some previously achieved conclusions due to Iraqi secret documents availability.

The author discovered and studied the most controversial subjects of the historiography. There were issues surrounding the unpredictable and unexpected nature of the Iraqi attack on Kuwait, significant changes of coalition initial operational plans and the possibility of air power to win the war alone, the war results assessments, appropriateness of considering of the Gulf War as “revolution in military warfare” and as a new-generation war.

Despite of variety of opinions on why the Iraqi invasion was not truly anticipated from “conspiracy theory” to “the logical step,” Saddam Hussein's decision came unexpected to the American and British leaderships due to mistakes in pre-war policy towards Iraq, a poor understanding of the Iraqi leader's personality, the non-existence of a USA-Kuwait military treaty, diplomats' miscalculations, vain hopes for an “Arabic solution” of the Iraq-Kuwait relations crises, “Vietnam syndrome” and a lack of relevant military contingency planning.

The analysis didn't reveal any pre-prepared operation plans to defeat the Iraqi military that included force deployment and concentration during the first phase, and conduct of offensive operations during the second phase.

There was unified judgment on the war's achievements in the Anglo-American historiography. Notwithstanding spectacular military success, the anti-Iraq coalition lost the propaganda war against Saddam Hussein and, as a result, couldn't win a war for peoples' “hearts and minds” where a perception of victory or defeat is being formed. The Iraqi leader had not been seen humiliated and beaten therefore the victory in the war has not been an indisputable one.

This study discovered that the American scientific and educational institutions practiced a “missionary” (easy and free of charge) approach to spreading results of their studies while the British ones pursue a “commercial” (for fee/money) approach to accessing their books and publications.

Based upon the study results, the following recommendations are given:

to reject the notion of the Gulf War as a new-generation war;

to revise understanding of the events in the Gulf as they happened in accordance with a single scenario;

to revise the division of the War into periods and the spectrum of operations run by the coalition troops as it understood in the Ukrainian historiography;

to apply more extensively relevant terms and definitions used by American and British authors for analysis of the anti-Iraqi coalition's operations planning and conduct;

to focus further studying of the Anglo-American historiography on publications dedicated to implication of new technologies, troops training and reservists deployment, use of space platforms, operational art, joint and coalition operations, deception operations, psychological warfare, expeditionary logistics, and host nation support.

Key words: Anglo-American historiography, Gulf War 1990-1991, local wars of the XX century.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Однією із помітних подій воєнної історії кінця ХХ століття була війна в Перській затоці 1990-1991 років, яка викликала великий інтерес дослідників до вивчення її уроків та наслідків. Особливе місце в цих дослідженнях належить англо-американській історіографії, наукова цінність якої полягає в тому, що вона ґрунтується на першоджерелах провідних країн антиіракської коаліції, безпосередніх учасників воєнних подій.

Актуальність теми дослідження визначається історичним значенням війни в зоні Перської затоки для з'ясування розстановки воєнно-політичних сил та розвитку воєнного мистецтва, науковою цінністю англо-американської історіографії, а також відсутністю у вітчизняній історичній науці цілісної картини подій, що була відображена у працях американських і британських дослідників, через розпорошеність джерельної інформації, її ретельного наукового опрацювання, брак англо-американських джерел у фондах вітчизняних бібліотек та наукових установ. Вивчення малодосліджених подій війни, уточнення отриманих попередніми дослідниками результатів, ідентифікація важливих уроків для Збройних Сил України потребує від вітчизняних дослідників об'єктивного вивчення досвіду війни в затоці.

Виходячи з вищезазначеного, дисертантом визначено наукове завдання, сутність якого полягає в узагальненні англо-американської історіографії, визначенні її стану, повноти і достовірності висвітлення основних подій війни в зоні Перської затоки 1990-1991 років, встановлення тенденцій і особливостей її розвитку завдяки критичному вивченню та ретельному опрацюванню наявної історіографічної джерельної бази.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до плану наукової і науково-технічної діяльності Національного університету оборони України в рамках науково-дослідної роботи “Розробка методологічних основ трансформації та управління змінами у воєнній сфері в контексті євроатлантичної інтеграції України”, шифр “Материк” (номер державної реєстрації 0101U000907), де автором на основі виявленої ним джерельної бази англо-американської історіографії проаналізовані процеси, які відбувалися у збройних силах США та Великобританії внаслідок війни у затоці 1990-1991 років.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексне вивчення англо-американської історіографії війни в Перській затоці 1990-1991 років.

Досягнення мети передбачає вирішення таких дослідницьких завдань:

виявити та провести науковий аналіз наявних історіографічних джерел американських і британських авторів, що розглядають війну в Перській затоці, систематизувати та класифікувати їх за тематичними групами, створити електронну базу джерельної інформації;

визначити та охарактеризувати основні етапи, напрями, тенденції та особливості формування англо-американської історіографії подій війни в зоні Перської затоки;

оцінити повноту та достовірність досліджень американських та британських авторів;

встановити основні наукові школи дослідників, визначити їх внесок в американську та британську історіографію війни у Перській затоці;

розкрити найбільш дискусійні оцінки війни в працях американських і британських дослідників, простежити динаміку та особливості їх висвітлення;

виявити недостатньо висвітлені американськими та британськими дослідниками аспекти історії війни в Перській затоці та визначити пріоритетні напрямки подальших її досліджень.

Об'єктом дослідження є війна в Перській затоці 1990-1991 років.

Предметом дослідження є англійська та американська історіографії війни в Перській затоці 1990-1991 років.

Методи дослідження. Автором використано загальнонаукові та спеціальні методи історичного дослідження, серед яких особливу роль відіграли аналіз, синтез, абстракція, класифікація, узагальнення, порівняльно-історичний, періодизації, критично-історичний і статистичний методи. Використання наявної методології дозволили досягти поставленої дисертантом мети та виконати наукове завдання дослідження.

Хронологічні межі зумовлені періодом від початку вторгнення Іраку до Кувейту 2 серпня 1990 року до 2010 року. Нижня межа обумовлена датою початку іракської агресії, початком накопичення інформації про війну, реакцією на події міжнародних, урядових та неурядових організацій, засобів масової інформації. Верхню межу становить теперішній час.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена відсутністю досліджень за визначеним науковим завданням. У дисертації вперше:

досліджено та узагальнено англо-американську історіографію війни в Перській затоці;

запропоновано періодизацію накопичення військово-історичних знань та обґрунтовано три етапи розвитку англо-американської історіографії, пов'язаних з документальною фіксацією та нагромадженням інформації, аналітичним вивченням досвіду війни та його осмисленням у порівнянні з наступними війнами;

встановлено основні наукові центри та їх роль у розвитку англо-американської історіографії подій війни в Перській затоці;

шляхом аналізу широкої джерельної бази, тематичних груп та напрямків, порівняння різних наукових підходів, шкіл, висновків та тверджень окремих дослідників дана авторська оцінка повноти англо-американської історіографії.

Дістало подальшого розвитку:

систематизація джерельного комплексу за трьома видами та одинадцятьма типами публікації;

оцінка англо-американською історіографією несподіваності агресії, висвітлення змін військових планів коаліцій, застосування нових військових технологій, оцінка результатів конфлікту та його наслідків, психологічне забезпечення військ (сил) на віддаленому театрі воєнних дій;

визначення мотивів вчинків іракського політичного та військового керівництва під час подій, склад іракських збройних сил перед початком бойових дій, реальних втрат особового складу та військової техніки Іраку;

порівняння підходів англо-американської історіографії та у працях вітчизняних дослідників щодо оцінки кампаній та операцій війни в Перській затоці, а також у трактуванні змісту терміну “доктрина”.

Удосконалено:

бібліографічну базу даних за темою дослідження та методику аналізу великих масивів джерельної інформації.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації матеріали, теоретичні висновки та узагальнення наблизять досягнення американської та британської наукової думки про війну в Перській затоці до вітчизняних дослідників, сприятиме розширенню світогляду, розвитку творчого мислення військових фахівців.

Матеріали дисертаційного дослідження доцільно використовувати:

при вивченні досвіду війни в Перській затоці;

при підготовці монографічних праць, навчальних посібників з історії локальних війн ХХ століття, у проведенні науково-дослідних робіт із тематики воєнно-історичної науки.

Окремі матеріали дослідження знайшли практичне використання у навчальному процесі в Національному університеті оборони України при викладанні дисциплін “Курс офіцерів багатонаціональних штабів”, “Курс логістики в міжнародних миротворчих операціях”; при розробці тем “Багатонаціональні штаби”, “Бойові накази” та “Військова документація” підручника “Основи військової термінології” з урахуванням організаційних структур, які були створені коаліцією під час операцій “Щит пустелі” та “Буря в пустелі”.

За результатами дослідження запропоновано рекомендації щодо доцільності доповнення бази даних новими джерелами щодо застосування нових технологій у війні; підготовки військ та використання резервістів; застосування космічних систем; оперативного мистецтва; ведення об'єднаних і коаліційних операцій; омани противника; психологічної боротьби та експедиційної логістики.

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати дослідження та їх публікації в наукових фахових виданнях виконані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження апробовано в доповідях дисертанта на наукових, науково-практичних конференціях: другій Всеармійській науково-практичній конференції в Національній академії оборони України “Актуальні проблеми психологічного забезпечення життєдіяльності військ (сил) в сучасних умовах” (жовтень 2009 р.), науково-практичній конференції “Проблеми та шляхи реформування системи морально-психологічного забезпечення у Збройних Силах України” (листопад 2010 р.), Круглому столі у Національному педагогічному університеті ім. М.П. Драгоманова “Проблеми впровадження новітніх наукових розробок у навчальний процес при вивченні історії України періоду Другої Світової війни (1939-1945 рр.)” (грудень 2009 р).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображені у 10 публікаціях, у тому числі у 8 наукових фахових виданнях та у 2 збірниках матеріалів науково-практичних конференцій, які додатково відображають результати дослідження. Усі публікації є одноосібними.

Структура дисертації визначається метою та завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів та висновків. Повний обсяг дисертації становить 217 сторінок. Текст дисертації доповнюють 9 додатків загальним обсягом 30 сторінок. Список використаних джерел та літератури включає 236 найменування.

2. Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано наукове завдання, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, окреслено його хронологічні рамки та методологічну основу. Визначено наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, висвітлено особистий внесок дисертанта й апробацію результатів дослідження.

У першому розділі “Історіографія, джерельна база та методи дослідження” з'ясовано формування джерельної бази дослідження, особливості висвітлення війни в Перській затоці в 1990-1991 роках у американській і британській літературі, надана характеристика основних етапів розвитку англо-американської історіографії.

Джерельна база, що сформувалась у 1990-2010 роках, нараховує понад 400 книг, близько 400 документів (звітів, аналізів, доповідей, оглядів тощо) та приблизно стільки ж публікацій у періодичних виданнях. Наявні джерела залишаються недостатньо проаналізовані вітчизняними науковцями. До праць американських авторів зверталися вітчизняні дослідники: Б. Іванов використовував їх матеріали у навчальному посібнику “Війна у зоні Перської затоки”, В. Трояновський у дисертації “Бойове застосування та розвиток засобів збройної боротьби у війнах в зоні Перської затоки і на Балканах (1990-1999)”, А. Слюсаренко у дисертації “Розвиток форм і способів збройної боротьби у війнах у зоні Перської затоки у 90-х роках XX ст. - початку XXI ст.”, В. Вилко у статті “Напрями наукового дослідження щодо інформаційного забезпечення застосування збройних сил США”. Але кількість була відносно незначною. Ці праці важко знайти в бібліотеках, у продажу в Україні. Практично відсутні їх переклади українською мовою, тоді як окремі російські переклади та публікації на їх основі відображали саме російський погляд на цю війну.

Аналіз бібліографії дозволив створити відповідну електронну базу даних про війну в затоці, які були класифіковані за трьома видами та одинадцятьма типами публікацій - монографії, дослідження та науково-дослідні проекти, магістерські роботи та дисертації, есе, звіти, огляди, аналізи, оцінки, статті, спогади та інтерв'ю.

Серед монографій виділяються праці Б. Буша “Логіка помилок військової розвідки” (2001) та П. Шарон “Торговці Месопотамії та причини війни в Перській затоці” (1995), які підготовлені під час навчання авторів у військових закладах післядипломної освіти та роботи у військових дослідних установах. Дослідження та науково-дослідні проекти з широкого кола питань війни виконувалися колективами дослідників на замовлення переважно державних установ, видів збройних сил тощо. Авторами невеликих за обсягом наукових праць (есе) є слухачі вищих військових навчальних закладів. Вони присвячувались критичному аналізу певного аспекту подій, що стимулювало відповідну наукову дискусію. Звіти готувалися військовими фахівцями на вимогу конкретного замовника. В оглядах узагальнювався аналітичний та фактологічний матеріали, зібрані та опрацьовані великим колективом дослідників. З метою дослідження ефективності застосування військ (сил), певних видів озброєння та військової техніки професійні експерти опрацьовували та публікували відповідні оцінки. Публікації-аналізи присвячувались ґрунтовному дослідженню окремих аспектів війни, а їх авторами були фахівці спеціалізованих наукових установ (центрів, лабораторій). Спогади дозволяли авторам-учасникам подій донести до широкого загалу власне бачення та оцінку різних аспектів війни. Інтерв'ю містили зафіксовані думки та свідчення учасників подій, отримані під час опитування (інтерв'ю). Статті відображали попередні або неповні результати досліджень широкого кола науковців.

Англо-американська історіографія представлена ґрунтовними дослідженнями Н. Фрідмана “Перемога в пустелі: війна за Кувейт” (1991), “Після шторму: Уроки війни в затоці” за редакцією Й. Нея (1992), “Переконлива перемога” за редакцією Р. Скейлза (1993), Р. Аткінсона “Хрестовий похід: Нерозказана історія про війну в Перській затоці” (1993), М. Гордона та Е. Трейнора “Війна генерала: Прихована історія конфлікту в затоці” (1995), Е. Кордесмана та А. Вагнера “Уроки сучасної війни: Війна в затоці” (1996). Автори цих праць критично аналізували широкий спектр аспектів війни. Виділяються праці, у яких висвітлювалися дії видів збройних сил: Ф. Шуберта та Т. Краус “Вихор війни: Сухопутні війська США в операціях Щит пустелі та Буря в пустелі” (1995), Е. Маролда та Р. Шнеллера “Щит і меч: Воєнно-морські сили США та війна в Перській затоці” (2001), Д. Путні “Перевага повітряної сили: планування повітряної кампанії у війні в затоці, 1989-1991” (2004).

Першочергове значення для з'ясування офіційної точки зору на вказані події мають документи державних установ та організацій: “Ведення війни в Перській затоці: заключний звіт конгресу” (1992) та “Огляд дій повітряних сил під час війни в затоці. Підсумковий звіт” за редакцією Т. Кінея та Е. Коена (1993). Важливе значення для ширшого розуміння подій війни мають мемуари генерала Н. Шварцкопфа “Без героїзму” (1992), командувача об'єднаними силами британських військ генерала П. Білйєра “Командування шторму. Війна в Перській затоці - особистий рахунок” (1992), генерала К. Пауела “Моя американська подорож” (1995). Ці праці дають можливість уявити всю складність процесу прийняття воєнно-політичних рішень, створення та утримання коаліції. За широтою охоплення та інформаційним впливом на аудиторію важливими джерелами інформації про війну були документальні серіали “Війна в затоці” (1991), “Війна в затоці 1991 року: на лінії вогню” (2002) та “Війна в затоці” (2005), у яких йдеться про причини виникнення конфлікту, його ескалацію, вторгнення Іраку до Кувейту, часи окупації, свідчення учасників війни.

Початок формування англо-американської історіографії подій війни поклали статті, опубліковані в наукових періодичних виданнях. Більшість із них базувалась на свідченнях, спостереженнях та власних висновках авторів. Ці статті давали можливість охопити події у всій їх багатогранності. У ході війни почали розроблятися аналітичні звіти, огляди, оцінки на замовлення державних інституцій, зокрема конгресу та міністерства оборони США. Ці документи є важливими джерелами інформації про погляди представників держаних структур США на перебіг подій та домінуючі підходи у трактуванні різних аспектів війни. Міністерство оборони та парламентські комітети Великобританії також замовляли дослідження, але тільки незначна їх кількість знаходиться у відкритому доступі. Аналітичні документи виходили в світ протягом семи років після подій війни, в міру вивчення першоджерел або зняття з них грифу таємності. Паралельно результати досліджень оприлюднювались у періодичних виданнях, монографіях, дисертаціях, хронологіях, які виходили у світ до останнього часу. Наступні війни та конфлікти примушували переглядати події 1990-1991 років у Перській затоці, знову звертатися до досвіду цієї війни, робити порівняння та відповідні висновки.

Дослідження процесу формування англо-американської історіографії подій війни дозволило виділити три етапи її становлення та розвитку. На першому етапі, який тривав з початком бойових дій з 2 серпня 1990 року близько двох років, кількість публікацій різко збільшувалася, досягнувши свого піку в 1991 році, коли іракським військам була завдана поразка. Велику кількість матеріалів та документів було підготовлено по “гарячих” слідах. На другому етапі, протягом 1992-1997 років, досвід бойових дій активно вивчався, хоча кількість робіт суттєво скорочувалась. Спостерігалося певне розчарування політично “неохайним” завершенням цієї війни, що дозволило С. Хусейну зберегти владу. Цей період характеризується як період ґрунтовних досліджень. Він завершується у 1998 році, коли увага американських і британських дослідників була прикута до подій на Балканах. На третьому етапі, з початком війни в колишній Югославії, виходили праці, автори яких порівнювали цю війну з війною проти Іраку. Досвід війни у Перській затоці не втрачав актуальності у зв'язку з наступними подіями в Афганістані та Іраку. Найважливішим поштовхом до активізації досліджень за цією тематикою стало захоплення у 2003 році іракських архівів. Введення до наукового обігу раніше недоступних документів має важливе значення для створення більш об'єктивної картини подій, які відбувалися в 90-х роках не тільки в Іраку, а й у регіоні Перської затоки в цілому.

Аналіз публікацій виявив неоконсервативну школу дослідників у Королівському коледжі Лондонського університету, лідером якої був Л. Фрідман. Найбільш авторитетними представниками цієї школи були Е. Карш, К. Так, Є. Саїх, С. Віллет. Автори підкреслювали ефективність традиційних для Великобританії підходів до основних аспектів подій, необхідність еволюційних змін у нових реаліях, надавали високу оцінку діям воєнно-політичного керівництва та британських військових, наголошували на новій ролі ООН у вирішенні збройних конфліктів та важливості створення широкої коаліції для ведення “справедливої” війни. Схожих неоконсервативних поглядів дотримувалась об'єднана школа дослідників у воєнному коледжі сухопутних військ США та національного університету оборони США. Засновниками школи були С. Метц та Т. Кіней, а найвідомішими її представниками - Р. Аткінсон, Р. Скейлз, В. Хоукінс, В. Флавін, А. Дауд, Ґ. Саммерс, К. Шейк, Д. Петерс, П. Девіс, Д. Міллер. Не заперечуючи важливості коаліційних дій у вирішенні конфліктів, автори залишали за США можливість жорсткої, силової політики. Дослідники високо оцінювали дії військового командування та військ, що призвело до швидкої перемоги, але висловлювали критику щодо отриманих політичних результатів війни. Вони скептично оцінювали “революційність” застосування нових військових технологій, хоча і робили сміливі прогнози та рекомендації щодо подальшого розвитку ЗС США, враховуючи досвід війни в затоці та появу нових геополітичних чинників.

За поглядами авторів на війну в Перській затоці та їх підходами до її висвітлення було виділено дві основні течії, політичну та воєнну, які поділялись на напрями та піднапрями. До офіційно-консервативного напряму політичної течії віднесено Л. Аспіна та Б. Дікінсона, які в цілому схвалювали дії американських військових, але критично оцінювали результати здійснення плану операцій та наслідки для оборонного та бюджетного планування. На думку впливових представників політико-культурного напряму Дж. Джонсона та Д. Вігеля, війна країн коаліції з Іраком була справедливою відповідно до традиційно сформованих моральних критеріїв. Важливими працями політико-економічного напряму були дослідження А. Франка, В. Халіді, А. Кілгора, які розкрили глибинні історичні, політичні та економічні суперечки між країнами регіону, проаналізували причини, які спонукали іракського лідера до агресії, зокрема, його прагнення підняти ціну на нафту та бажання списати іракські “воєнні” борги. Будучи критичними до політики Ізраїлю, вони також бачили причини війни в нерозв'язаній арабо-ізраїльській проблемі, палестинському питанні, продажу озброєнь до країн регіону тощо.

Представники воєнно-академічного напрямку К. Так, М. Клодфелтер, Б. Рейч, Е. Кордесман, Л. Фрідман, Е. Карш досліджували нову геополітичну ситуацію, що склалася після завершення бойових дій, робили прогнози подальшого розвитку систем безпеки для забезпечення “нового світового порядку”. Один із помітних представників воєнно-політичного напряму Б. Трейнор вважав помилкою керівництва США залишення С. Хусейна при владі, а всю війну прикладом помилкових дій США - спочатку у стримуванні Іраку та запобіганні конфлікту, а потім - у його припиненні. У воєнно-історичному напрямі працювали професійні історики Д. Путні, Ф. Шуберт, Р. Лоурі та інші, завданням яких було зафіксувати досвід війни, скласти хронології подій та закласти фундамент для патріотичного виховання наступних поколінь. Тому їх дослідження, хоча й мали багато детальної та цікавої інформації, залишали читачам простір для їх критичного аналізу. Серед досліджень воєнно-технологічного напряму найбільш вагомими були праці ентузіастів повітряних сил Р. Рейнольдза, Е. Манна, Дж. Тітуса та Й. Мартіно, які переконували в домінуванні повітряних сил у майбутніх військових конфліктах. Варта уважного вивчення праця під редакцією Е. Маролди, де крім аналізу участі флоту у війні з Іраком, автори розглядали стабілізуючу роль перебування флоту США в регіоні вже після завершення конфлікту. Також важливими є праці Н. Фрідмана та Б. Вотсона, в яких аналізується взаємозалежність політики та розвитку технологій, а також вплив нових технологій на системи управління та прийняття рішень.

Методологічною основою дисертаційної роботи став комплекс загальнонаукових принципів, загальнонаукових і спеціальних методів дослідження. Найважливішим був принцип історизму, який вимагав від дисертанта дотримання конкретно-історичного підходу до аналізу всього процесу нагромадження знань про війну в Перській затоці 1990-1991 років із врахуванням умов формування поглядів авторів і написання ними праць. Застосування методу аналізу дозволило з'ясувати достовірність історіографічного джерела, мотиви та обставини його створення, місце в нагромадженні знань про війну в затоці. Метод абстракції посприяв відсіюванню ненаукових і малозначущих джерел. Синтез допоміг реконструювати процес накопичення знань із історії війни в затоці, а метод класифікації (систематизації) дозволив виділити тематичні напрямки висвітлення подій. Метод узагальнення дозволив з'ясувати тенденції та особливості формування англо-американської історіографії подій війни. Дедукція спрямовувала до пошуку причин, описаних або задокументованих подій періоду війни. Індукція допомогла встановленню обґрунтованості висунутих у працях дослідників припущень. Синхронний метод використовувався при розгляді подій, які відбувалися одночасно у США і Британії та мали вплив на висвітлення війни в затоці американськими та британськими дослідниками. Хронологічний метод надав можливість побачити формування знань про події війни в динаміці. Метод періодизації дозволив визначити основні етапи процесу нагромадження знань про вказані події. Порівняльно-історичний метод дав змогу виявити єдине, загальне, відмінне й особливе в підходах до висвітлення війни в затоці у працях американських і британських дослідників, порівняти підходи різних наукових шкіл у Великій Британії та США. Структурно-системний метод дозволив розглянути вказану історіографію комплексно та як єдине ціле, а критично-історичний метод вимагав сприймати певні радикальні твердження окремих авторів з урахуванням конкретних історичних обставин, у яких вони працювали. Метод актуалізації дозволив надати практичні рекомендації щодо подальших досліджень. Статистичний метод дав можливість знайти та дослідити кількісні та якісні показники, які характеризували стан і розвиток англо-американської історіографії зазначених подій.

У другому розділі “Характер агресії та плани коаліції щодо відсічі агресора в англо-американській історіографії” досліджені оцінки несподіваності нападу Іраку на Кувейт, особливості планування операцій та зміни воєнних планів коаліції, аспекти психологічного забезпечення та психологічної боротьби під час війни в Перській затоці у 1990-1991 роках.

В оцінці несподіваності іракської атаки Кувейту в серпні 1990 року в англо-американській історіографії домінували три підходи. Група дослідників, а саме: Ф. Шуберт, Т. Краус, В. Халіфі, Ф. Халдей та інші стверджувала, що криза у взаєминах Іраку та Кувейту тривала багато років, поглиблювалась і закономірно мала своє продовження - спроба Іраку вирішити власні проблеми силовим способом. Якщо зазіхання Іраку на територію Кувейту мали історичне коріння, як і територіальні претензії на острови Варба та Бубійан, то економічна ситуація в Іраку стала критичною та вимагала її вирішення будь-якою ціною. Крім того, загальнополітична ситуація була несприятливою до Іраку і підштовхувала його до агресивної політики.

Інші автори, зокрема П. Артс, П. Саліндж стверджували, що напад Іраку на Кувейт інспірований ззовні та був результатом провокаційної політики США і Кувейту, які мали “таємний зговір” проти Іраку. Не останню роль, на думку окремих авторів, відігравав також Ізраїль, інтереси якого відстоювали США. Із їх тверджень випливало, що Ірак потрапив у заздалегідь підготовлену пастку.

Однак дисертант вважає, що переконливішими були висновки третьої, домінуючої, групи авторів, таких, як Д. Неф, Р. Аткінсон, Т. Драпер, Т. Кіней, Е. Коен та інших. Вони стверджували, що атака на Кувейт була несподіванкою для самого Кувейту, його арабських сусідів, Великобританії і США та була наслідком їх стратегічних прорахунків і помилок. США не змогли передбачити, що С. Хусейн зважиться на війну з США та 37 іншими країнами, тобто ступінь його ірраціональності. У Великобританії ідея нової після Фолклендської війни була вкрай непопулярна й її можливість не розглядалась.

Зміст планів урегулювання конфлікту трансформувався протягом трьох етапів. Перший етап, “дипломатичний”, характеризувався домінуванням дипломатичних зусиль зі створення антиіракської коаліції, об'єднанням зусиль ключових членів Ради безпеки ООН, активізацією довоєнного плану оборони Аравійського півострова. Другий етап, “економічний”, розпочався через два тижні після іракської агресії із запровадженням санкцій та ембарго. Ізоляція Іраку супроводжувалась політичним тиском та воєнним плануванням захисту Саудівської Аравії. Застосування військової сили передбачалось виключно для забезпечення дії економічних санкцій і ембарго та як засіб помсти на випадок брутального поводження іракців із заручниками. Третій етап, “воєнний”, розпочався з жовтня 1990 року та характеризувався переходом до планування наступальної операції зі звільнення Кувейту. Незважаючи на продовження дипломатичного, економічного тиску, основним шляхом розв'язання конфлікту став воєнний.

У свою чергу, військові плани коаліції мали власну еволюцію, яка починалась з планів повітряної операції як засобу помсти або стримування Іраку та виключно захисту Саудівської Аравії до перекидання додаткових сил з Європи та відпрацювання чотирьохфазової наступальної кампанії. Стратегічна повітряна кампанія, що могла стати вирішальною, продовжувалась наземною наступальною кампанією з фронту через оборону іракців у Кувейті силами одного корпусу США та силами інших країн антиіракської коаліції. Цей план у остаточному варіанті суттєво змінився та передбачав наземну кампанію подвоєними силами коаліції з головним ударом із флангу іракців через територію південно-західного Іраку.

На хід планування суттєво впливали такі фактори: сприятлива політична ситуація у світі, політична воля лідерів країн коаліції, передусім США та Великобританії, негативний досвід війни у В'єтнамі вищого військового керівництва збройних сил США, необхідність збереження цілісності коаліції, “статична оборона” іракців, достатність часу на планування, приховане суперництво видів збройних сил.

Багато авторів, зокрема Р. Рейнольдс, Р. Галліон, У. Андрюс, Е. Манн та інші, дослідили можливість перемоги над Іраком без проведення наземних операцій. Хоча багато американських авторів відповідали на це стверджувально, і повітряна кампанія, без сумнівів, у цій війні мала велике значення, однак вона не могла бути вирішальною за поставленими завданнями, й планування наземної кампанії було необхідним. Головну роль у формуванні воєнних планів, безперечно, відігравали США. Меншою мірою погляди змінились у британського політико-військового керівництва. Що стосується військових планів США, то вони суттєво змінювались, головним чином через зміни в підходах до цього вищого військово-політичного керівництва США.

Завдяки аналізу праць К. Андексона, М. Баумайстера, М. Ченовеса, К. Гайамса, П. Білйєра, С. Ренсона та інших було з'ясовано, що основними способами підтримки високого морально-психологічного стану американських та британських військ були: заснування періодичних друкованих видань на театрі воєнних дій, ретельна організація різних, особливо релігійних, святкувань, безкоштовна польова пошта, сприяння моральної підтримки військ з боку співвітчизників, практика відвідування військ політико-військовим керівництвом своєї країни, організація власних радіотрансляцій та обмеження впливу неконтрольованих медіа.

У третьому розділі “Оцінка американськими та британськими дослідниками результатів війни та її наслідків” розглянуто погляди на війну як “революцію у військовій справі”, неоднозначність оцінки результатів перемоги над Іраком та рекомендації щодо використання досвіду війни у Перській затоці в 1990-1991 роках.

Аналіз публікацій показав, що група дослідників США, насамперед М. Мазар, С. Бланк, Д. Маккітрік, трактувала зміни у веденні бойових дій, пов'язані із використанням нових технологічних досягнень, як “революцію у військовій справі” та стверджувала, що вона дозволяє швидко, недорого та майже без втрат перемагати в локальних війнах та регіональних конфліктах, на відміну від війни в Кореї та В'єтнамі. Було з'ясовано, що число прихильників теорії “революції у військовій справі” після закінчення війни та протягом декількох наступних років була достатньо великою. Посиленню таких поглядів сприяли такі фактори, як малі втрати особового складу під час бойових дій, неймовірно швидка наземна кампанія, застосування небачених раніше нових технологій і видів озброєння, масове застосування резервістів, нова об'єднана, коаліційна структура командування та інше.

Виявлено, що на хід дискусії навколо війни в затоці вплинула суб'єктивна оцінка окремими військовими керівниками, суттєве скорочення військового бюджету, а також обмеження програм розробки та закупівлі озброєння і військової техніки для видів збройних сил та оборонних контрактів і замовлень для промислових корпорацій. З'ясувалось, що британські дослідники в цій дискусії участі практично не брали, тому що під час війни не мали у своєму розпорядженні “революційних” технологій. Крім того, їх увага була прикута до внутрішніх проблем зі скорочення воєнного бюджету часів “холодної війни”, виводу військ з Європи, скорочення ядерного арсеналу, нових викликів безпеки в Європі, до війни на Балканах тощо. Дискусія про “революцію у військовій справі” активно велася переважно у США.

Встановлено, що з роками кількість скептиків щодо “революції у військовій справі” зростала. Це були дослідники С. Мец, Д. Ківіт, В. Нольт, Т. Ґалді, Е. Коен, Д. Міллер, М. Вікерс, Р. Мартінейдж, Д. Шапіро та інші. Історик П. Брекен вважав війну в затоці еволюцією в розвитку збройної боротьби, тому що зміни, що відбувались, мали бути оцінені на великому відтинку часу та в “класичному” розумінні революції, тобто як заперечення того, що передувало та віджило.

Серед факторів надзвичайного успіху військ коаліції були майже ідеальні умови для дій авіації, небажання іракців воювати “до останнього солдата”, нова система бойової підготовки разом із повністю професійними збройними силами. При цьому просування вперед нових підходів до організації планування та управління операціями об'єднаними органами управління відбувалось дуже важко, продовжувалось використання старих механізмів управління. Сумісність, інтегрованість коаліції та навіть окремих видів збройних сил США були явно недостатніми. Нові космічні системи, малопомітні літаки та інші “революційні” технології не змогли вирішити завдання, які перед початком операції “Буря в пустелі” помилково не мали високого пріоритету, наприклад, знищення іракських мобільних ракетних установок “Скад”. Революція приводить до зламу існуючої системи, але система зберігає себе, якщо між новими її елементами або тими окремими елементами, що продемонстрували бурхливий розвиток, не встигли утворитися принципово нові зв'язки.

Дискусія про “революцію у військовій справі” була важливим інструментом пошуку шляхів розвитку збройних сил США в нових геостратегічних умовах. Аналізуючи твердження окремих дослідників про те, що війна в Перській затоці відкрила нову сторінку збройної боротьби завдяки початку використання високоточної зброї, з'ясовано, що ця війна була лише “попередником” “революції у військовій справі”, а враховуючи різницю в трактуванні змісту понять поколінь війн американських і пострадянських шкіл, війна з Іраком не була принципово новою війною, що належала до іншого покоління війн.

На питання “чи була отримана перемога над Іраком” намагались відповісти багато американських і англійських авторів, учасників подій і політичних гравців. Їх оцінка найчастіше будувалась на двох неписаних критеріях: для одних дослідників перемога була забезпечена виконанням резолюції ООН зі звільнення Кувейту та розгром іракських військ у Кувейті. Такий критерій, “коаліційний”, у цілому підходив усім країнам-членам антиіракської коаліції. Другий критерій успіху у війні мав на меті розширене коло цілей, включаючи зміну балансу сил у регіоні, створення передумов для початку арабо-ізраїльського діалогу тощо. Цей “розширений” критерій не міг бути сприйнятий всіма членами коаліції, особливо арабськими країнами.

Використовуючи неоднакові критерії, дослідники робили несхожі висновки щодо отриманих результатів війни. За оцінками результатів війни виділялися: “оптимісти”: Д. Андерсен, Т. Кіней, Е. Лупо, Ф. Шуберт, Дж. Расел, А. Насбахер, автори підсумкового звіту міністерства оборони США конгресу “Ведення війни в Перській затоці”, які вірили в безумовну перемогу; “помірковані”: В. Флавін, Р. Лоурі, К. Так, Л. Фрідман, Е. Карш, І. Метью, Р. Свейн, Р. Аткінсон, які схилялись у своїх оцінках до часткової перемоги, та “песимісти”: К. Маг'яр, Д. Пімлот, С. Бадсі, А. Дауд, Д. Лібаерт, Б. Трейнор, які вважали, що це була зовсім не перемога. Завдяки розбіжностям та суперечливості в оцінках результатів війни англо-американська історіографія не змогла вирішити завдання формування однозначної думки, особливо в арабському світі, про отримання коаліцією беззаперечної перемоги. Хоча результати війни у затоці викликали неоднозначне трактування як дослідників США, так і Великобританії, встановлено, що у цілому британські науковці оцінювали результати конфлікту більш стримано та критично, тоді як американські автори - більш прихильно.

У англо-американській історіографії доведено, що сторона, яка претендує на перемогу, повинна знайти підтримку своїх дій не тільки у своїй країні, але й отримати схвалення впливових міжнародних організацій, зокрема ООН, мати чітко визначені та сформульовані політичні цілі, можливість використовувати передові бази на театрі воєнних дій для швидкої та безпечної передислокації військ, бути готовою до коаліційних дій, володіти всіма необхідними для вирішення військових завдань ресурсами перед початком бойових дій, а також мати чітку стратегію та детально розроблений план завершення збройного конфлікту.

Висновки

Дисертаційна робота є першим у вітчизняній військовій історичній науці комплексним дослідженням, у якому вирішено наукове завдання, що полягає в узагальненні англо-американської історіографії, визначенні її стану, повноти і достовірності висвітлення основних подій війни в зоні Перської затоки 1990-1991 років, встановлення тенденцій і особливостей її розвитку шляхом критичного вивчення та ретельного опрацювання наявної джерельної бази.

Виходячи з поставлених автором завдань дослідження, досягнуто такі наукові результати:

1. Аналіз стану наукової розробки теми дисертації засвідчує, що науковці, спираючись на вітчизняні та російські джерела, у своїх дослідженнях торкалися переважно політичних та військово-прикладних аспектів даної війни, однак формування англо-американської історіографії, її аналіз досі залишався поза увагою вітчизняної історичної науки. Проведене дослідження дозволяє стверджувати, що на теперішній час англо-американська історіографія війни в зоні Перської затоки в основному сформувалась.

Встановлено, що за своїм змістом публікації американських та британських дослідників умовно поділяються на сім основних тематичних груп: розглядають воєнне мистецтво, форми, методи, прийоми та способи ведення бойових дій; характеризують стан особового складу, його підготовку, морально-психологічне забезпечення тощо; озброєння та військову техніку; надають хронологічні й статистичні матеріали, текстові, графічні, плануючі та узагальнюючі документи; висвітлюють політичні та гуманітарні аспекти війни; роль масмедіа; мемуари та спогади учасників війни. За спрямованістю публікацій автором дисертації виділено шістдесят вісім тематичних напрямків.

2. Аналіз англо-американських публікацій за змістом та спрямованістю дозволив окреслити три основні етапи формування та розвитку історіографії: перший (2 серпня 1990 р. - кінець 1991 р.) - етап безпосереднього, поверхового спостереження, негайного реагування та документальної фіксації (в тому числі фото та відео) та накопичення інформації стосовно основних подій війни; другий (1992 - 1998 рр.) - етап ґрунтовного аналітичного вивчення досвіду війни; третій (1999 - 2010 рр.) - етап осмислення досвіду війни у порівнянні з наступними війнами в Європі та Іраку, а також оцінка та переосмислення її окремих аспектів під впливом введення до наукового обігу таємних документів іракського військово-політичного керівництва.

Закінчення “холодної війни”, прийняття законів у Британії та США про право вільного доступу до урядових документів, стрімкий розвиток інформаційних технологій у бібліотечній справі, поширення інформації через Інтернет сприяли відкритості та доступності публікацій.

З'ясовано, що особливостями формування англо-американської історіографії було те, що у США домінував “місіонерський” підхід до вільного безкоштовного розповсюдження інформації про війну, а у Великобританії - “комерційний”, який не передбачав безкоштовного доступу до інформації.

Встановлено, що намагання США якнайшвидше подолати психологічні наслідки невдалої війни у В'єтнамі, гостра боротьба між видами збройних сил за більшу частку воєнного бюджету, намагання військово-промислового комплексу зберегти свої військові контракти в нових умовах, посилення суперництва на ринку озброєнь у регіоні Перської затоки були тими факторами, які обумовлювали викривлення фактів і появи необ'єктивних оцінок. Аналіз посилань у працях американських та британських авторів показав, що вони вивчали переважно праці своїх співвітчизників або авторів, які писали англійською мовою, що робило їх погляди та висновки односторонніми.

3. Аналіз публікацій, існування різних підходів авторів до трактування історичних фактів дозволяє зробити висновок про високий ступінь повноти висвітлення подій війни в Перській затоці.

Виявлені загальні тенденції щодо збільшення достовірності та відкритості публікацій, чому сприяло припинення протистояння двох ворожих систем, ейфорія, перш за все в США, від встановлення “нового світового порядку”, значний відрив США від інших країн у військової сфері. Достовірність підтверджується схожістю висновків різних авторів, наукових шкіл, високим індексом цитування досліджень провідних фахівців, базуванням оцінок і висновків на об'єктивних історичних фактах і спадкоємності їх трактування.

4. Виявлено, що в США домінували військові школи та офіційні установи, а у Британії - цивільні неурядові “thinking tanks”. Аналіз наукових центрів та шкіл США та Великобританії, які активно висвітлювали війну, дозволив виявити всього дві наукові школи, причому обидві неоконсервативного характеру. Це пояснює схожість трактування ними більшості аспектів подій у затоці в 1990-1991 роках.

5. Аналіз англо-американської історіографії виявив найбільш дискусійні питання в працях дослідників: раптовості та несподіваності іракської атаки на Кувейт; необхідності та обґрунтованості значних змін початкових військових планів коаліції та можливості вирішити завдання війни виключно силами авіації; правомірності трактування цієї війни “війною нового покоління” та бойові дії у затоці “революцією у військовій справі”; неоднозначності оцінки результатів війни.

З'ясовано, що, незважаючи на наявність широкого спектру поглядів на цю проблему, від логічного кроку до “таємного зговору”, вторгнення Іраку до Кувейту стало несподіваним для американського та британського керівництва внаслідок хибної довоєнної політики щодо Іраку, недооцінки особистості Саддама Хусейна, відсутності військового союзу між Кувейтом і США, прорахунків дипломатів, надії на “арабське вирішення” кризи в іраксько-кувейтських відносинах, побоювання США “ув'язнути у війні” на кшталт в'єтнамської та відсутності відповідного військового планування.