Податкова політика російського царату в українському селі у другій половині XIX - на початку XX століття: історичний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

УДК 94 (477) „18/19”

Спеціальність 07.00.01 - історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА РОСІЙСЬКОГО ЦАРАТУ В УКРАЇНСЬКОМУ СЕЛІ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ - НА ПОЧАТКУ ХХ ст.: ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ

Берестовий Андрій Іванович

Черкаси - 2011

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі архівознавства, новітньої історії та спеціальних історичних дисциплін Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Корновенко Сергій Валерійович, Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, завідувач кафедри інтелектуальної власності та цивільно-правових дисциплін

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Темірова Надія Романівна, Донецький національний університет, завідувач кафедри історіографії, джерелознавства, археології та методики викладання історії

кандидат історичних наук, доцент Десятніков Іван валерійович, Східноєвропейський університет економіки і менеджменту, завідувач кафедри туризму

Захист відбудеться ,,26” травня 2011 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 73.053.01 у Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького за адресою: 18031, м. Черкаси бульвар Шевченка, 81, кімн. 211.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (18031, м. Черкаси, вул. Університетська, 22)

Автореферат розіслано ,,22” квітня 2011 р.

В.о. вченого секретаря спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук, доцент Земзюліна Н.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Трансформаційні процеси в аграрному секторі економіки України кінця ХХ - початку ХХІ ст. стимулюють зростання значного інтересу як дослідників-фахівців, так і широкої громадськості до специфічних особливостей перебігу аграрних перетворень, що мали місце в українському селі у минулому. У такому контексті на увагу заслуговують питання, що стосуються аграрної історії України другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Це зумовлено тим, що у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. змінюються підходи до управління державою, її фінансами. Особливої актуальності набуває податкова політика. Державні та громадські діячі, чиновники дедалі більше усвідомлюють важливість податків та їхнього регулярного надходження до бюджету. Формується і відповідне ставлення до податкової політики як до важливого інструменту впливу на суспільство. Стає зрозумілим, що за допомогою продуманої, виваженої податкової політики можна ефективно регулювати такі складні соціально-економічні процеси, як обсяг виробництва, структурні зміни суспільства, рівень життя населення, його політичну активність.

Багато у чому процеси і явища, що мали місце в аграрній історії України другої половини ХІХ - початку ХХ ст., перегукуються із сучасними. Насамперед це стосується податкової політики. Їхнє вивчення та осмислення може допомогти сучасним українським політикам, економістам, якщо не уникнути, то, принаймні, пом'якшити можливі негативні наслідки реформування у цій сфері.

Наведене вище дає підстави стверджувати, що обрана для вивчення тема має важливе науково-практичне та суспільно-політичне значення. Цим і зумовлено її актуальність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з науковою тематикою кафедри архівознавства, новітньої історії та спеціальних історичних дисциплін Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. Робота органічно пов'язана з темою наукового пошуку Науково-дослідного інституту селянства Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького „Історичні форми ментальності, соціально-економічної та громадсько-політичної організації українського селянства” (номер державної реєстрації 0102U006796).

Об'єктом дослідження є податкова політика російського царату щодо українського селянства в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.

Предмет дослідження - податки, грошові та натуральні повинності українського селянства Російської імперії, форми й методи їхнього стягнення, функціонування податкового апарату на селі.

Хронологічні межі дослідження охоплюють 1861 - 1906 рр. Вибір нижньої хронологічної межі (1861 р.) зумовлено скасуванням кріпосного права в Російській імперії та подальшими змінами у податковому законодавстві держави; верхньої (1906 р.) - початком Столипінської аграрної реформи та відповідними трансформаціями податкової політики. В окремих випадках задля цілісного відтворення подій, явищ, їхнього комплексного аналізу автор виходив за окреслені хронологічні межі дослідження.

Територіальні межі дослідження. Опрацьовані матеріали стосуються території Волинської, Київської, Подільської, Чернігівської, Харківської, Полтавської, Катеринославської, Херсонської, Таврійської губерній, які у досліджуваний період входили до складу Російської імперії.

Мета дисертації полягає в тому, щоб на основі аналізу історичних джерел, спеціальної літератури дослідити податкову політику російського царату щодо українського селянства в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.

Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких дослідницьких завдань:

з'ясувати стан наукового вивчення теми, визначити рівень і повноту її джерельного забезпечення, окреслити методологію дослідження;

дослідити еволюцію розуміння понять „податки”, „податкова політика” в соціально-економічній та суспільно-політичній думці другої половини ХІХ - на початку ХХ ст.;

розкрити особливості оподаткування селян українських губерній та відбування ними повинностей у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.;

визначити вплив прямих податків на соціально-економічне становище українського селянства;

реконструювати історичну еволюцію непрямого оподаткування українського селянства;

проаналізувати діяльність податкових органів в українських губерніях Російської імперії.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:

вперше проведено спеціальне дослідження податкової політики російського царату в українському селі в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.; оподаткування селянин губернія імперія

- розкрито особливості виконання українськими селянами податкових зобов'язань перед державою, відбування ними натуральних та грошових повинностей;

- встановлено, що заходи царського уряду стосовно реформування податкового законодавства спрямовувалися насамперед на наповнення державного бюджету;

- з'ясовано, що для зменшення обсягів недосплат до державного бюджету російський уряд застосовував так званий принцип перекладання податків, який ще більше посилював податковий тягар селянства;

- доведено, що діяльність податкових органів на селі потребувала постійного вдосконалення, оскільки характеризувалися нерівномірністю та несправедливістю обкладання різних прошарків суспільства.

Практичне значення дисертації полягає у тому, що її матеріали, теоретичні положення та висновки значно розширюють сучасні знання з історії України, аграрної історії України другої половини ХІХ - початку ХХ ст., сприятимуть подальшому дослідженню історії оподаткування. Результати дослідження можуть залучатися для підготовки узагальнювальних праць із історії України, аграрної історії України, історії держави і права, державного управління України, а також для написання курсів лекцій, підручників, навчальних посібників тощо. Висновки та узагальнення, що містяться у роботі, можуть стати у нагоді органам державної влади та управління, зокрема, державним службовцям під час формування бюджету країни та реалізації податкової політики.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи обговорено на засіданнях кафедри архівознавства, новітньої історії та спеціальних історичних дисциплін Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, Ради Наукового товариства істориків-аграрників. Результати дослідження апробовано у доповідях та повідомленнях автора на V Всеукраїнському симпозіумі з проблем аграрної історії (Черкаси, 7 - 8 жовтня 2005 р.), ІІ Гуржіївських історичних читаннях (Черкаси, 2006), Міжнародній науковій конференції „Наддніпрянська Україна в контексті історичного розвитку Центрально-Східної Європи” (Дніпропетровськ, 24-25 жовтня 2006), Міжнародній науковій конференції викладачів „Проблеми світового розвитку в історичному контексті” (Луганськ, 27 листопада 2006 р.), VІ Всеукраїнському симпозіумі з проблем аграрної історії, присвяченому 100-ій річниці початку земельної реформи П. А. Столипіна (Черкаси, 16 - 17 березня 2006 р.), ІІІ Міжнародній науковій конференції „Знаки питання в історії України: регіональний вимір української історії” (Ніжин, 19-21 квітня 2007 р.), ІІІ Міжнародних Гуржіївських історичних читаннях (Черкаси, 20-21 вересня 2007 р.), VІІ Міжнародному симпозіумі з проблем аграрної історії, присвяченому 90-ій річниці Української Держави П.П. Скоропадського (Черкаси, 17 - 18 вересня 2008 р.), ІV Міжнародних Гуржіївських історичних читаннях (Черкаси, 22-23 вересня 2009 р.), VІІІ Міжнародному симпозіумі з проблем аграрної історії (Черкаси, 23 - 24 вересня 2010 р.), Всеукраїнській науковій конференції „Велика реформа 1861 року” (Черкаси, 21-23 лютого 2011 р.).

Публікації. За матеріалами дослідження опубліковано 10 наукових статей, 10 з яких - у фахових виданнях, визначених переліком ВАК України. Загальний обсяг публікацій становить 4,8 друкованих аркушів.

Обсяг та структура дисертації зумовлені метою, завданнями та проблемно-хронологічним принципом дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, поділених на 9 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (24 сторінки, 234 позиції). Загальний обсяг дисертації становить 205 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт і предмет, хронологічні межі дослідження, з'ясовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, подано відомості щодо апробації положень і висновків дисертації.

У першому розділі ,,Стан наукового вивчення теми, джерельна база та методологія дослідження” проаналізовано стан наукової розробки теми та джерельну базу, обґрунтовано методологію дослідження.

У підрозділі 1.1 „Стан наукового вивчення теми” розкрито історіографію теми. Зокрема, в історіографії обраної нами для вивчення теми умовно розрізняємо вітчизняну дореволюційну (друга половина ХІХ ст. - 1917 р.), радянську (1920-ті - початок 1990-х рр.), сучасну українську (1990-ті - початок ХХІ ст.) та зарубіжну історіографію.

Дореволюційний період вітчизняної історіографії характеризується науковим осмисленням питань, які тією чи іншою мірою пов'язані з реформуванням та розвитком податкової системи Російської імперії у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. Інтерес тогочасних дослідників визначався двома потужними факторами. По-перше, суспільно-політичним, адже в країні тривали перетворення, що увійшли в історію під назвою „ліберальні реформи”. По-друге, податки та податкова політика були маловідомою темою, яку на порядок денний поставив тогочасний перебіг соціально-економічного та суспільно-політичного життя. Такі обставини стали причиною того, що першими авторами досліджень були не історики, а переважно вчені-економісти: В. Лебедєв, М.Алексєєнко, М. Шелгунов, О. Головачов, Ю. Янсон, І. Тарасов, Д. Львов, С. Іловайський, І. Янжул Лебедев В. О поземельном налоге / В. Лебедев. - Спб., 1868.; Алексеенко М. Действующее законодательство о прямых налогах / М. Алексеенко. - Спб., 1879.; Алексеенко М. Общая теория переложения налогов / М. Алексеенко. - Х., 1870.; Шелгунов Н. Податной вопрос / Н. Шелгунов. - Спб., 1872.; Головачев А. Десять лет реформ. 1861-1871 / А. Головачев. - Спб., 1872.; Янсон Ю. Опыт статистического исследования о крестьянских наделах и платежах / Ю. Янсон. - Спб., 1877.; Тарасов И. Очерк науки финансового права / И. Тарасов. - Ярославль, 1883.; Львов Д. Курс финансового права / Д. Львов. - Казань, 1887.; Иловайский С. Конспект лекций по финансовому праву / С. Иловайский. - Одесса, 1889.; Янжул И. Основные начала финансовой науки / И. Янжул. - Спб., 1895. та інші.

Загалом аналіз дореволюційної історіографії засвідчив, що податки, податкова політика самодержавства перебували у центрі наукової уваги. Наукова продукція дореволюційної історіографії була достатньо жанрово різноманітною: монографії, наукові статті, науково-популярні, навчальні видання. Дореволюційні автори в основному вивчали питання, що стосувалися тягаря оподаткування, пропорційності податкових платежів тощо. Більшість дослідників податкової політики російського царату в українському селі у пореформений період схилялася до думки про необхідність кардинального реформування системи оподаткування. Податкова політика царату в українському селі як самостійний напрямок науково-історичних студій не була представлена. Мова йшла про податкову політику самодержавства у цілому, на всій території імперії. Поза увагою дореволюційної історіографії опинився ряд питань, які стосувалися того, як урядові податкові ініціативи впливали на добробут селян, їхню політичну активність, міграційні процеси тощо.

Початок радянського історіописання збігся у часі із запровадженням в УСРР нової економічної політики. Заміна продрозкладки продподатком активізувала інтерес дослідників до історії податкової справи. Цим і зумовлено появу ряду робіт у 20-х рр. ХХ ст., авторами яких були К. Шмельов, М. Гуревич, А. Большаков, Л. Оболенський та інші. Однак із утвердженням в СРСР культу особи Й. Сталіна дослідження, дотичні до нашої теми, фактично припинилися.

Позитивно на динаміці розвитку історіографічного процесу позначився період хрущовської „відлиги”. Саме у цей час починають друкуватися не лише монографії, а й наукові статті у періодичних виданнях, присвячені досліджуваній темі. Їхніми авторами були А. Погребінський, Є. Луцький, В. Теплицький, П. Зайончковський, А. Бондаревський, В. Чунтулов, І. Гуржій Погребинский А. Очерки истории финансов дореволюционной России / А. Погребинский. - М., 1954.; Луцкий Е. История СССР. 1861-1917. Пособие для учителей / Е. Луцкий. - М., Учпедгиз, 1956.; Теплицький В. Реформа 1861 року і аграрні відносини на Україні (60-90-ті роки ХІХ ст.) / В. Теплицький. - К., 1959.; Зайончковский П. Отмена крепостного права в России / П. Зайончковский. - М., Учпедгиз. - 1960.; Бондаревський А. Волосне управління та становище селян на Україні після реформи 1861 року / А. Бондаревський. - К., 1961.; Чунтулов В. Развитие народного хозяйства России в 60-80 годах ХІХ века. Материалы к лекциям по истории народного хозяйства СССР / В. Чунтулов. - К., 1961.; Гуржій І. Україна в системі всеросійського ринку 60-90-х років ХІХ ст. / І. Гуржій. - К.: Наукова думка, 1968. та інші. Можна говорити і про певне розширення науково-методологічного поля досліджень.

1970-ті - початок 1980-х рр. характеризується появою значного масиву праць, присвячених еволюції суспільно-економічної думки в Україні у другій половині ХІХ ст., діяльності царського уряду у сфері прямого оподаткування, податковим перетворенням в Російській імперії у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст., кризовим явищам в економіці Російської імперії в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. тощо. У цей період виходять друком напрацювання Л. Корнійчука, В. Чернухи, Н. Ананьїч та інших авторів.

У роки перебудови науковці, громадськість більше уваги приділяли вивченню так званих „білих плям”. Тому фактично поза увагою фахівців опинилися питання аграрної історії України, зокрема податкової політики російського царату щодо українського села у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.

Таким чином, у радянський період наукове студіювання питань, дотичних до досліджуваної нами теми, стало прерогативою фахівців-істориків. Разом із тим, науковим дослідженням радянських істориків притаманні такі риси, як політична заангажованість та методологічний монізм.

У сучасній українській історіографії податкова політика царату в українському селі в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. вивчається на сторінках монографій, дисертацій, навчально-наукової та довідникової літератури. Так, зокрема, вона частково представлена у працях І. Благуна, М. Вишневської, Я. Талали, В. Слепеця, О. Жовтанецького та інших авторів. Однак поза увагою цих учених залишився історичний аспект податкової політики царату в українському селі другої половини ХІХ - на початку ХХ ст. Податкову політику російського царату в українському селі у досліджуваний нами період в історичному контексті висвітлено у працях О. Реєнта, В. Орлика, Н. Темірової, І. Десятнікова, В. Шевченка Реєнт О. Велика реформа 1861 р.: погляд із ХХІ століття / О. Реєнт // Проблеми історії України ХІХ - початку ХХ ст. - Вип. XVІІІ. - К., 2011.; Орлик В. Податкова політика уряду Російської імперії в кінці ХVІІІ - середині ХІХ ст. / Орлик В.: Дис. … доктора істор. наук. - Переяслав-Хмельницький, 2008.; Темірова Н. Соціально-економічна еволюція поміщицтва України 1861-1917 рр. / Н. Темірова: автореф. дис.... д-ра іст. наук. - Донецьк, 2003.; Десятніков І. Наймана праця у сільському господарстві України в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. / І. Десятніков: автореф. дис. ... канд. істор. наук. - Черкаси, 2004; Шевченко В. Земельний ринок України (1861-1917 рр.) / В. Шевченко. - Ніжин, 2010. та інших.

Отже, у сучасній українській історіографії спостерігається значний науковий інтерес до податків і податкової політики російського царату на українських землях. Водночас слід відзначити, що дослідників більшою мірою цікавлять економічні, правові, методологічні аспекти теми. Значно менше уваги приділено історії податкової політики царату в українському селі у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.

Зарубіжні дослідники (Н. Корольова, А. Толкушкін, В. Захаров, Ю. Петров, М. Шацило, П. Грегорі та інші) передусім звертаються до порівняльного аналізу податкових перетворень у Західній Європі та Російській імперії та висвітлюють переважно загальноекономічні та юридичні аспекти податкової системи досліджуваного періоду.

Отже, аналіз історіографії дозволяє стверджувати, що до цих пір відсутні спеціальні праці, в яких би обрана нами для вивчення тема була предметом самостійного наукового осмислення. Цим і зумовлено вибір дисертантом теми дослідження.

У підрозділі 1.2 ,,Джерельна база дослідження” проаналізовано джерельну базу дослідження, яка складається з різнопланових за змістом і характером джерел.

Автором під час написання дисертації було опрацьовано 11 фондів Центрального державного історичного архіву м. Києва (ЦДІАК), Державного архіву Черкаської області (ДАЧО), Інституту рукописів Національної бібліотеки ім. В. Вернадського.

З-поміж неопублікованих письмових історичних джерел у дисертації представлено такі: 1) протоколи; 2) положення; 3) постанови; 4) накази; 5) циркуляри; 6) інструкції; 7) листування; 8) річні звіти; 9) статистичні дані. Вони різняться за своєю інформативністю. Більшість документів відіграє ключову роль у з'ясуванні податкової політики царату в українському селі у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.

Залучені до дисертації опубліковані джерела можна поділити на такі групи: 1) тогочасна періодика (газети, журнали, тощо); 2) опубліковані збірники постанов та розпоряджень уряду; 3) мемуарна література; 4) збірники документів.

Отже, залучена до дослідження джерельна база є достатньою для досягнення поставленої мети і вирішення дослідницьких завдань. Вона представлена переважно архівними документами, окремі з яких залучено до наукового обігу вперше, а також уже опублікованими раніше матеріалами.

У підрозділі 1.3 „Методологія дослідження” визначено, що теоретико-методологічну базу дисертації склали принципи об'єктивності, історизму, системності та всебічності, репрезентативності, плюралізму, соціального підходу. В дисертації було застосовано методи групування й типологізації, індуктивний та дедуктивний методи, єдності історичного й логічного, порівняльно-історичний, історико-статистичний, структурний, метод абстрагування.

З огляду на комплексний характер теми, її тісний взаємозв'язок із соціологією, економікою, правознавством у роботі застосовано й міждисциплінарні підходи, що базуються на залученні даних та методик означених вище наук. Це забезпечило вищий ступінь повноти й багатогранності вивчення основних аспектів теми дисертації. Зокрема, для комплексного аналізу було використано такі міждисциплінарні методи: порівняльний метод, метод репрезентативної вибірки. Також ми послугувалися методологічними засадами, запропонованими В. Орликом Орлик В. Методологічні аспекти дослідження проблем податкової політики в українських губерніях Російської імперії у першій половині ХІХ ст. / В. Орлик // Український історичний журнал. - 2008. - № 5.; Орлик В. До питання методології досліджень проблем економічної історії Російської імперії / В. Орлик // Проблеми історії України ХІХ - початку ХХ ст. - Вип. XVІІІ. - К., 2011..

У підрозділі подано й авторське розуміння таких понять, як „акцизи”, „гербовий збір”, „державна монополія”, „земські повинності”, „земські збори”, „кадастр земельний”, „квартирний податок”, „мирські повинності”, „непрямі податки”, „оброчний податок”, „підводна повинність”, „податки”, „податкова система”, „податкова політика”, „податкова політика російського царату”, „податковий капітал”, „подушний податок”, „повинності”, „поземельний податок”, „присутствіє”, „прибутковий податок”, „прямі податки”, „ревізія”, „рекрутська повинність”, „уставна грамота”.

Отже, в основі дисертації лежать новітні методологічні принципи та адекватні їм оптимальні методи, застосування яких дозволило простежити кожне явище чи подію в хронологічній послідовності та взаємозв'язку з іншими явищами і подіями на тлі конкретно-історичних обставин.

Другий розділ ,,Податкові платежі, грошові та натуральні повинності українського селянства у 1860-х - 1870-х рр.” складається з трьох взаємопов'язаних підрозділів. У підрозділі 2.1 ,,Податки, податкова політика в соціально-економічній та суспільно-політичній думці Російської імперії 1860-х - 1870-х рр.” висвітлено основні тенденції в соціально-економічній та суспільно-політичній думці Російської імперії 1860-х - 1870-х рр. стосовно змісту та реалізації податкових перетворень, з'ясовано сутність податків та визначено їхній суб'єкт, охарактеризовано систему перекладання податків. Податкова політика Російської імперії зазнала суттєвих трансформацій після скасування кріпосного права у 1861 р., коли стрімке зростання державних потреб і перехід країни на капіталістичні рейки розвитку зумовили необхідність модернізації системи оподаткування. З огляду на це податки та принципи реалізації податкової політики перебували в центрі уваги таких громадських, політичних діячів, економістів другої половини ХІХ ст., як Т. Локоть, І. Озеров, С. Іловайський, Л. Ходський, В. Лєбєдєв, Ю. Янсон та ін. Аналіз соціально-економічної та суспільно-економічної думки в Російській імперії 1860-х - 1870-х рр. стосовно податків, податкової політики засвідчив, що більшість податкових ініціатив спрямовувалися на підвищення рентабельності селянських господарств, покращення платоспроможності селян. Це визначалося як основа для ефективного збору необхідної для бюджету суми податків. Разом із тим, у зазначений період існував серйозний спротив із боку великих землевласників щодо позбавлення їх статусу неоподатковуваного населення. Тому значна кількість питань залишалася дискусійною, невирішеною. Однак більшість учасників обговорення була єдина в думці стосовно того, що податкова система має ґрунтуватися на засадах пропорційності та прогресивності.

У підрозділі 2.2 ,,Зміни в системі прямого і непрямого оподаткування українських селян” розглянуто зміни у системі прямого та непрямого оподаткування українського селянства у 1860-х - 1870-х рр. Так, у 1859 р. було сформовано спеціальну урядову податкову комісію. На її членів покладалося завдання пристосувати всю податкову систему Російської імперії до нових соціально-економічних умов, які виникнуть після ліквідації кріпосного права. Комісія працювала майже два десятиріччя, набувши статусу постійного державного органу, який регулював податкову справу. Найактивніше комісія працювала над реформуванням подушного податку. У 1862 р. на розгляд урядовців комісія внесла пропозиції про заміну подушного податку обкладанням нерухомої власності в містах та селах. Ці заходи, на думку її членів, полегшили б податковий тягар селян на 2,5 млн. руб. за рахунок підвищення обкладання майна поміщиків та розповсюдження цього податку на неподатні стани. Однак привілейовані верстви суспільства висловили рішучий протест проти впровадження таких змін у життя. Міністр фінансів М. Рейтерн, не зумівши протистояти тиску впливового дворянства, змушений був поступитися їм.

Слід зазначити, що більшість земств Російської імперії, в яких переважало дворянство, висловилася за проведення таких змін. Однак позиція великих землевласників у цей час переважила, що завадило реалізувати радикальні реформи у податковій системі та розпочати обкладання привілейованих станів тогочасного суспільства вже у 60-х рр. ХІХ ст., обмежившись частковими змінами у податковій системі. Вони стосувалися такого: розробка та впровадження викупної операції, скасування подушного та оброчного податків, запровадження поземельного податку, збільшення термінів сплати податків, розробка законів, що забезпечували надання податкових пільг для ліквідації недосплати тощо.

Однією з найсуттєвіших перешкод на шляху реорганізації податкової системи був її становий характер. Царський уряд розумів, що подушна система обкладання вичерпала себе, її необхідно змінити. З цією метою 10 червня 1870 р. розпочали роботу губернські земські збори. Вони мали розробити проект положення про заміну подушних зборів подвірним і поземельним податком. Водночас царат не наважувався кардинально змінити діючу систему, а лише намагався пристосувати її до нових соціально-економічних умов. Такий підхід призводив до стрімкого накопичення недосплат по селянським платежам, основним засобом боротьби з якими був розпродаж селянського майна, передусім рухомого, що зумовлювало подальше падіння платоспроможності українського селянства.

Царський уряд, намагаючись вирішити фінансові проблеми держави, певною мірою підривав основи своєї податкової політики, нарощуючи надходження до бюджету за рахунок селянства, яке і так сплачувало понад 95% загальної суми прямих податків. Перехід уряду до гнучкішої податкової політики після неврожаю 1867-1868 рр., яка передусім була спрямована на зменшення розриву у платежах колишніх поміщицьких та державних селян та збільшення питомої ваги непрямого оподаткування, засвідчив, що скасування будь-якого податку супроводжувалося прагненням уряду компенсувати втрату надходжень до бюджету за допомогою запровадження нових або збільшення вже існуючих податків.

У підрозділі 2.3 ,,Грошові та натуральні селянські повинності” розглянуто рівень обтяжливості відбування грошових та натуральних селянських повинностей, з'ясовано їхні види та структуру, проаналізовано тогочасне імперське законодавство, зловживання місцевих громад та посадових осіб у системі відбування казенних, земських та мирських повинностей. У 1860 - 1870-х рр. селяни українських губерній у складі Російської імперії відбували 3 види повинностей: а) казенні; б) земські; в) мирські. Слід зауважити, що відбування казенних та земських повинностей було як грошовим, так і натуральним, тоді як мирських - лише натуральним. Грошові повинності складалися з таких видів: а) казенних, до яких належали подушний податок (скасований для селян з 1 січня 1887 р.) та державний поземельний податок; б) земські - земський збір на місцеві губернські потреби, збір на утримання і забезпечення православного духовенства та збір з колишніх державних селян на утримання училищ.

Грошові та натуральні повинності українського селянства гальмували розвиток сільського господарства, посилюючи загальний податковий тягар для селянства. Губернські установи здійснювали окремі заходи щодо полегшення або скасування на деякий час натуральних та грошових повинностей. Однак їхнє відбування ускладнювалося зовнішніми факторами та зловживаннями з боку місцевих органів, на які було покладено контроль за відбуванням та грошовим надходженням повинностей. Прагнення полегшити становище селянства сприяло еволюції поглядів значної частини представників місцевих губернських органів влади, схиливши їх до думки, що досягти рівномірності у розподілі грошових та натуральних повинностей можливо, здійснюючи поступове переведення натуральних повинностей на грошову основу.

Третій розділ „Податкова політика в українському селі у 1880-х рр. - на початку ХХ ст.” структурно поділяється на три взаємопов'язані підрозділи. У підрозділі 3.1 ,,Еволюція соціально-економічної та суспільно-політичної думки в Російській імперії стосовно системи оподаткування у 1880-х рр. - на початку ХХ ст.” проаналізовано еволюцію поглядів таких тогочасних урядовців, вчених, економістів на зміст податкової політики, як С. Грейг, М. Бунге, І. Вишнеградський, С. Вітте, М. Алєксєєнко, Є. Перетц, І. Янжул, В. Трирогов та ін. У соціально-економічній та суспільно-політичній думці Російської імперії 1880 - 1906 рр. значна увага приділялася проблемам общинного землеволодіння та реформуванню системи оподаткування, яка завжди перебувала у тісному співвідношенні з державними потребами. Центральне місце у реформуванні податкової системи з 1881 р. посідала підготовка та реалізація скасування подушного оподаткування. Історія безпосередньої підготовки реформи зі скасування подушного податку бере свій початок від діяльності комісії на чолі з міністром фінансів С. Грейгом. Результатом діяльності цієї комісії була розробка проекту заміни подушного оподаткування трьома видами податків, якими повинні були обкладатися всі соціальні стани. У 1880 р. М. Бунге запропонував скасувати соляний податок та знизити рівень викупних платежів. Він вважав за доцільне запровадити більш справедливий розподіл податків, зменшити податкове навантаження на селян, перенести частину податкового тягаря на інші прошарки суспільства. Такі погляди Міністра фінансів викликали протистояння правлячих урядових кіл податковим реформам, оскільки вони не бажали втрачати свого панівного становища як у політиці, так і фінансах.

Погляди С. Вітте щодо оподаткування стали симбіозом позицій І. Вишнеградського та М. Бунге, спрямованих на зниження податкового тягаря для селянства. Так, з цією метою С. Вітте 14 травня 1893 р. було запроваджено квартирний податок.

Відзначаючи непостійність доходів основної маси населення країни, С. Вітте переконував, що непряме оподаткування повинно бути основним у податковій системі. Свою позицію він обґрунтовував тим, що „такі платежі є обтяжливими для населення, оскільки належать примусовому стягненню в раніше визначених окладах. Непрямі податки, при усіх їхніх недоліках, надають платникам можливість досить широкого співставлення не лише із загальним рівнем своєї господарської заможності, але й із тимчасовими коливаннями у прибутках. Цією досить дорогоцінною властивістю не володіють прямі податки”.

Підрозділ 3.2 „Реформування податкової системи у 1880-х рр. - на початку ХХ ст.” присвячено вивченню реформ у сфері оподаткування українського селянства у 1880-х рр. - на початку ХХ ст. Найбільш результативними реформаторським заходами у досліджуваний період були: скасування соляного податку, зниження викупних платежів (1882 р.), скасування подушного податку (1883 - 1886 рр.) та підвищення поземельного податку (1884 р.). Так, за ініціативи міністра фінансів М. Бунге, від стягнення подушного податку з 1 січня 1883 р. звільнялися міщани, безземельні та колишні поміщицькі селяни.

Подальші законодавчі ініціативи стосовно податкової системи були такими: законом від 28 травня 1885 р. остаточно скасовано подушний податок на Європейській території Російської імперії, прийнято закон згідно якого з 1 січня 1887 р. було скасовано подушний та перетворено на викупні платежі чиншовий податки; 30 квітня 1885 р. - запроваджено посади податкового інспектора; 12 червня 1886 р. - скасовано оброчний податок та перетворено його на викупні платежі; 12 липня 1889 р. - прийнято закон про припинення існування губернських з селянських справ присутствій; 1895 р. - скасовано паспортний збір; 24 травня 1899 р. - затверджено „Положення про податних інспекторів та їхніх помічників”; 12 березня 1903 р. - прийнято закон про скасування кругової поруки; 5 листопада 1905 р. - оприлюднено указ про зменшення вдвічі з 1 січня 1906 р. окладів викупних платежів колишніх поміщицьких, державних і удільних селян.

Заходи, започатковані М. Бунге, продовжили І. Вишнеградський (встановлено нові акцизи на гас та сірники, підвищено акцизи на спирт та тютюн, збільшено гербовий збір та вартість гербового паперу, підвищено ставки поземельного податку, збору з торгівельних та промислових підприємств тощо), С. Вітте (підвищено податок з пива на 50%, вдвічі збільшено податок на сірники, зріс акциз на тютюн на 50%, запроваджено квартирний податок тощо).

Скасування подушного податку ознаменувало остаточний поворот від старого феодального устрою до нового, що більше відповідало економічним умовам, в яких опинилася Російська імперія наприкінці ХІХ ст. - на початку ХХ ст. Однак, незважаючи на проведені реформи та їхні наслідки, селянство й надалі залишалося основним платником податків та основним джерелом наповнення бюджету Російської імперії. Зволікання царату зі скасуванням застарілої подушної системи прямого обкладання гальмувало процес формування спеціалізованого податкового апарату держави.

У підрозділі 3.3 „Функції податкових інспекторів на селі” розкрито створення та функціонування податкової інспекції в українському селі. На податкових інспекторів покладалося досить широке коло обов'язків, що зводилися, головним чином, до спостереження за стягненням прямих податків та нагляду за громадськими і становими закладами, які сплачували казенні збори. Податковий інспектор зобов'язувався пильнувати за порушеннями під час збору гербових і кріпосних зборів, повідомляючи про них до Казенної палати, збирати статистичні відомості про платоспроможність населення та про натуральні й грошові повинності, які воно відбувало. Із часом інститут податкової інспекції набував самостійності, зріс обсяг його повноважень і виконуваних функцій. Так, згідно з „Положенням” від 23 червня 1899 р., податкові інспектори залучалися до стягнення окладних зборів із селян. Фактично це було початком нового етапу в діяльності фінансових агентів. Згідно з новим законом, виконавча влада зосереджувалася у земських начальників і податкових інспекторів. У компетенції поліції залишалися лише торги на продаж майна осіб, які мали недосплати. Отже, формування інституту податкових інспекторів було логічним продовженням реформування податкової системи Російської імперії кінця ХІХ - початку ХХ ст. Варто зазначити, що процес формування податкової інспекція був складним. Архівні матеріали містять інформацію про зловживання податкових інспекторів, передусім в сільській місцевості. Податкові інспектори часто користувалися низьким рівнем освіченості селян, стягуючи з них надмірні податкові платежі. Вдосконалення законодавства щодо прав та обов'язків податкових інспекторів, поступове розширення переліку їхніх повноважень були зумовлені насамперед потребою впорядкування процесу збору податків на селі.

У результаті проведеного наукового дослідження автор виносить на захист такі висновки і положення:

1. Аналіз стану наукової розробки теми засвідчив, що вона досі не була предметом спеціального вивчення. Залучена до дисертації джерельна база є різноплановою, достовірною і дозволяє досягти поставленої мети та вирішити дослідницькі завдання. Представлені у дисертації принципи, методи та поняттєвий апарат зумовили відповідну структуру роботи, логіку викладу матеріалу.

2. У соціально-економічній та суспільно-політичній думці Російської імперії 1860-х - 1880-х рр. переважали ініціативи, спрямовані на підвищення рентабельності селянських господарств та покращення платоспроможності селянства. Більшість тогочасних економістів, державних, політичних та громадських діячів приходили до спільної думки про те, що саме підвищення платоспроможності селянства створить необхідні умови для стабільного надходження коштів до бюджету, оподаткування повинно ґрунтуватися на принципах пропорційності та прогресивності.

3. Окремою складовою податкової політики російського царату в українському селі другої половини ХІХ - початку ХХ ст. були грошові та натуральні повинності. Останні суттєво гальмували розвиток сільського господарства, перетворюючись на додатковий тягар для селянства. Відбування українськими селянами грошових та натуральних повинностей суттєво ускладнювалося зловживаннями з боку місцевих органів влади.

4. Друга половина 1860-х рр. характеризувалася змінами в податковій політиці царату в українському селі. Якщо у перші пореформені роки селяни були найбільше переобтяжені податками, порівняно з іншими верствами тогочасного суспільства, то після неврожаю 1867-1868 рр. царат змушений був піти на пом'якшення податкової політики на селі. Податкові перетворення у перше пореформене двадцятиріччя свідчать, що скасування або пом'якшення будь-якого податку супроводжувалося заходами уряду, спрямованими на компенсацію втрат надходжень до бюджету за допомогою збільшення вже існуючих податків або ж запровадження нових.

5. Важливий внесок у реформування податкової системи Російської імперії зробили М. Бунге, С. Вітте. Так, зокрема, реформаторські ініціативи М. Бунге були спрямовані на поліпшення економічного становища селянства за допомогою перенесення частини податкових платежів на інші прошарки суспільства. С. Вітте вважав, що головним шляхом підвищення життєвого рівня селянства, а отже, і його спроможності сплачувати податки, є послідовне вирішення так званого „селянського питання”, в цьому напрямку йому вдалося знизити викупні платежі, що у значній кількості накопичилися після неврожаїв 1891-1892 рр., провести конверсію викупного боргу за рахунок продовження викупного періоду, зменшити тиск прямого оподаткування селянства, збільшити розміри непрямих податків.

6. Логічним продовженням реформування податкової системи Російської імперії кінця ХІХ - початку ХХ ст. було формування інституту податкових інспекторів. Вдосконалення законодавства щодо прав та обов'язків податкових інспекторів, поступове розширення переліку їхніх повноважень були зумовлені насамперед потребою впорядкування процесу збору податків на селі. Водночас діяльність податкових інспекторів сприяла покращенню сприйняття селянством функцій фіскальних органів загалом.

7. Невдачі та прорахунки в економічній політиці царату другої половини ХІХ - початку ХХ ст. були безпосередньо пов'язані з невирішеністю селянського питання. Податкова політика в українському селі в пореформений період передусім була спрямована на своєчасне наповнення державного бюджету, зменшення обсягів недосплат. Однак внаслідок незавершеності, непослідовності, половинчастості проведених реформ, відсутності єдності щодо податкових перетворень в урядових колах Російської імперії, небажання заможних прошарків суспільства сплачувати податки ціла низка реформ царату не принесла очікуваних результатів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Берестовий А.І. Податкові органи Російської імперії в Україні в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. // Український селянин: Зб. наукових праць / За ред. А.Г. Морозова. - Черкаси, 2005. - №9. - С. 119-121. (у співавторстві, автору належить 60% тексту).

2. Берестовий А.І. Трансформації податкової політики уряду Російської імперії в українському селі в пореформений період: погляди вітчизняних дослідників останньої третини ХІХ ст. - початку ХХ ст. // Український селянин: Зб. наукових праць / За ред. А.Г. Морозова. - Черкаси, 2006. - № 10. - С. 57-59.

3. Берестовий А.І. Функції податкового інспектора у другій половині ХІХ ст.: короткий законодавчий аналіз // Історичні записки Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. - Луганськ, 2006. - С. 14-19.

4. Берестовий А.І. Зміни в системі прямого оподаткування українського селянства (1860 - 1870-х рр.) // Гуржіївські історичні читання. - Черкаси-Київ, 2006. - С. 114-119.

5. Берестовий А.І. Податкові платежі та недоїмка в оподаткуванні українського селянства Російської імперії у другій половині ХІХ ст. // Гуржіївські історичні читання. - Черкаси, 2007. - С. 120-123.

6. Берестовий А.І. Податкова політика, податкові платежі та недоїмка в оподаткуванні українського селянства Російської імперії другої половини ХІХ ст. // Література та культура Полісся. Вип. 35: Філологія, історія та культура Полісся на перетині думок. - Ніжин: Видавництво НДУ ім. М.Гоголя, 2007. - С. 147-151.

7. Берестовий А.І. Податкове законодавство та податкові платежі і натуральні повинності українського селянства Російської імперії в другій половині ХІХ ст. // Український селянин: Зб. наукових праць / За ред. А.Г. Морозова. - Черкаси, 2008. - Вип. 11. - С. 218-220.

8. Берестовий А.І. Прямі податкові платежі селян підросійської України: спроби їхньої модифікації (1860-ті - 1870-ті рр.) // Гуржіївські історичні читання. - Черкаси, 2009. - С. 143-149.

9. Берестовий А.І. Законодавче забезпечення повноважень податкового інспектора в Російській імперії у другій половині ХІХ ст. // Український селянин: Зб. наукових праць / За ред. А.Г. Морозова. - Черкаси, 2010. - Вип. 12. - С. 147-149 (у співавторстві, автору належить 60% тексту).

10. Берестовий А.І. Грошові та натуральні повинності українського селянства у другій половині ХІХ ст. // Проблеми історії України ХІХ - початку ХХ ст. - Випуск XVIII. - Київ: Інститут історії України, 2011. - С. 129-133 (у співавторстві, автору належить 60% тексту).

АНОТАЦІЇ

Берестовий А. І. Податкова політика російського царату в українському селі у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.: історичний аспект. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук зі спеціальності 07.00.01 - історія України. - Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького. - Черкаси, 2011.

У роботі на основі аналізу історичних джерел та здобутків історіографії, з урахуванням новітньої методології комплексно досліджено податкову політику російського царату в українському селі як складову частину внутрішньоекономічної політики уряду Російської імперії у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. Зокрема, охарактеризовано податкові платежі, грошові та натуральні повинності українського селянства, досліджено рівень податкового тягаря, з'ясовано основні причини накопичення недосплат із селянських платежів. Досліджено основні напрямки реформування податкової системи в Російській імперії та їхню реалізацію в українських губерніях. Проаналізовано еволюцію соціально-економічної та суспільно-політичної думки в Російській імперії стосовно системи оподаткування. Вивчено процес утворення та діяльність податкових органів в українських губерніях Російської імперії.

Ключові слова: податок, податкова політика російського царату, прямі податки, податкова система, натуральні повинності, грошові повинності, непрямі податки, недосплата.

Берестовой А. И. Налоговая политика российского царизма в украинском селе во второй половине ХІХ - в начале ХХ вв.: исторический аспект. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Черкасский национальный университет имени Богдана Хмельницкого. - Черкассы, 2011.

В работе на основе анализа исторических источников, а также историографии, применяя современную методологию, комплексно исследована налоговая политика российского царизма в украинском селе как неотъемлемая часть внутриэкономической политики государства в конце ХІХ - в начале ХХ вв. В частности, охарактеризованы налоговые платежи, денежные и натуральные повинности украинского крестьянства, исследован уровень налогового бремени, выяснены основные причины накопления недоимок по крестьянским платежам. Диссертантом раскрыты основные направления реформирования налоговой системы в Российской империи и особенности реализации реформ в украинских губерниях. Проанализирована эволюция социально-экономической и общественно-политической мысли в Российской империи относительно системы налогообложения. Изучен процесс создания, становления и деятельности налоговых органов в украинских губерниях Российской империи.

Большинство таких экономистов, государственных, политических и общественных деятелей второй половины ХІХ - начала ХХ вв., как Т. Локоть, И. Озеров, С. Иловайский, Л. Ходский, В. Лебедев, Ю. Янсон, С. Грейг, М. Бунге, И. Вишнеградский, С. Витте, М. Алексеенко, Е. Перетц, И. Янжул, В. Трирогов пришли к общему мнению о том, что только улучшение платежеспособности крестьянства сможет создать необходимые условия для стабильного поступления налоговых средств в бюджет страны. К началу 1880-х гг. большинство ученых, высказываясь относительно реформирования налоговой системы Российской империи, были едины в том, что налогообложение должно базироваться на принципах пропорциональности и прогрессивности.

Самостоятельной составной налоговой политики российского правительства в украинском селе второй половины ХІХ - начала ХХ вв. были денежные и натуральные повинности, которые существенно тормозили развитие сельского хозяйства, превращаясь в дополнительное бремя для крестьянства. Отбывание украинскими крестьянами денежных и натуральных повинностей усложнялось злоупотреблениями со стороны местных органов власти, на которых был возложен контроль за отбыванием и денежным поступлением повинностей.

Анализ налоговых преобразований в первое пореформенное двадцатилетие свидетельствует о том, что отмена или смягчение любого налога сопровождались соответственными правительственными мерами, направленными на компенсацию уменьшившихся поступлений в бюджет с помощью увеличения уже существующих налогов или введения новых.

Неудачи и просчеты в экономической политике царизма во второй половине XIX - в начале ХХ вв. были непосредственно связаны с нерешенностью крестьянского вопроса. Налоговая политика в украинском селе в пореформенный период прежде всего была направлена ??на своевременное наполнение государственного бюджета, уменьшение объемов недоимки. Однако вследствие незавершенности, непоследовательности, половинчатости проводимых реформ, отсутствия единства относительно налоговых преобразований в правительственных кругах Российской империи, нежелание богатых слоев общества платить налоги, реформы не принесли ожидаемых результатов.

Ключевые слова: налог, налоговая политика русского царизма, прямые налоги, налоговая система, натуральные повинности, денежные повинности, косвенные налоги, недоимка.

Berestoviy A. Tax policy of Russian tsarism in the Ukrainian village in the second half XIX - beginning XX century: historical aspect. - Manuscript.

The thesis for a Candidate degree in historical sciences in the speciality 07.00.01. - History of Ukraine. - Cherkasy national university of the name of Bohdan Khmel'nitskogo. - Cherkasy, 2011.

The tax policy of the Russian tsarism in the Ukrainian village as a part of internally economic policy of the Russian empire government in the second half XIX - beginning XX century is complexly investigated in the work at the bases of the analysis of the historical sources and accoutrements of historiography with considering modern methodology. Especially the tax payments, pecuniary and natural taxes of Ukrainian peasantry are characterized, the level of tax burden is investigated, the main reasons of the accumulation of the unpayments from peasant's payment are found out. The main directions of the reformation of the taxable system in Russian empire and their realization in Ukrainian provinces. It is analyzed the evolution of social-economics and social-political thought in Russian empire concerning the tax system. It is studied the process of formation and activity of tax authorities in Ukrainian provinces of Russian empire.

Key words: tax, taxable policy of the Russian tsarism, direct taxes, taxable system, natural taxes, pecuniary taxes, indirect taxes, unpayment.

Размещено на Allbest.ru