Розвиток стаціонарної торгівлі у Харківській губернії (друга половина XIX – початок XX ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені В.Н. КАРАЗІНА

РОЗВИТОК СТАЦІОНАРНОЇ ТОРГІВЛІ У ХАРКІВСЬКІЙ ГУБЕРНІЇ (ДРУГА ПОЛОВИНА XIX - ПОЧАТОК XX ст.)

07. 00. 01 - історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

СКИДАНОВА АНТОНІНА ВІКТОРІВНА

Харків - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Калініченко Володимир Вікторович, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, завідувач кафедри історії України.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, доцент Чорний Дмитро Миколайович, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, професор кафедри українознавства;

кандидат історичних наук, доцент Бєліков Юрій Анатолійович, Харківська національна академія міського господарства, доцент кафедри історії і культурології

Захист відбудеться 12 березня 2010 року о 15.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64. 051. 10 Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4, ауд. 5-58.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (61077, м. Харків, пл. Свободи, 4).

Автореферат розісланий 08 лютого 2010 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Є.П. Пугач.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження пов'язана із роллю стаціонарної торгівлі в соціально-економічному житті України. У другій половині XIX - на початку XX ст. стаціонарна торгівля була одним із основних шляхів безперервного руху товарів від виробників до споживачів, а отже - невід'ємною частиною всього економічного життя як Російської імперії, так і українських земель у її складі. Зростання темпів та обсягів стаціонарної торгівлі позначилося на розвитку міст, вплинуло на товарозабезпечення сільської місцевості. Стаціонарна торгівля стала джерелом зайнятості для значної частини населення, важливою формою підприємництва, невід'ємною складовою торгівельної культури та повсякденного життя, фактором формування образу тогочасних міст.

Практична актуальність дослідження зумовлена існуючим на сьогодні інтересом широкого загалу до різноманітних питань розвитку приватної торгівлі, котрий виник в умовах розбудови підприємництва у пострадянський період. Зміни економічних реалій в Україні після 1991 р. призвели до бажання осягнути історичні традиції реалізації приватної ініціативи, ідентифікувати нову ринкову систему як відновлення перерваного шляху суспільно-економічного розвитку. За таких обставин необхідною є достовірна наукова реконструкція розвитку стаціонарної торгівлі у дореволюційний час.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках вивчення соціально-економічної та політичної історії України XIX - XX ст., що здійснюється на кафедрі історії України Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.

Об'єктом дослідження є стаціонарна торгівля Харківської губернії, котра розглядається як сукупність різних за масштабами діяльності та способами організації торгових підприємств, через які відбувалося безперервне надходження товарів до споживачів.

Предметом дослідження є основні прояви розвитку стаціонарної торгівлі (кількісні та якісні показники розвитку стаціонарної торгової мережі, економічні характеристики торгової діяльності підприємств), правові умови її реалізації, матеріальні сторони існування, соціокультурний зріз функціонування торгового підприємництва.

Хронологічні межі охоплюють період другої половини XIX - початку XX ст. Нижньою хронологічною межею є середина XIX ст. - час становлення й розвитку нових процесів у суспільному та економічному житті країни, зумовлених попереднім розвитком господарчого життя та активізованих проведенням ліберальних реформ у 60-х роках XIX ст. Верхня хронологічна межа дослідження - 1917 р., революційні події котрого призвели до зміни політичного та соціально-економічного устрою країни, обірвали існуючий розвиток торгової сфери.

Територіальні межі охоплюють Харківську губернію в її адміністративних кордонах другої половини XIX - початку XX ст. Вибір у якості об'єкта Харківської губернії зумовлений наявністю на її території широкої міської мережі, досить розгалуженої системи шляхів сполучення та інших факторів, які сприяли налагодженню та розвитку торгових зв'язків. Поєднання в межах губернії відмінних за рівнем соціально-економічного розвитку районів дозволяє розглянути проблему в різних умовах, надає можливість для здійснення порівняльних характеристик. З методологічної точки зору в звужених територіальних межах найбільш повно можуть бути виявлені та простежені взаємозв'язки, чинники, які нівелюються при проведенні досліджень із широкою географією.

Метою дослідження є всебічна комплексна характеристика розвитку стаціонарної торгівлі в Харківській губернії протягом другої половини XIX - початку XX ст. Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

– охарактеризувати правове забезпечення торгового підприємництва, податкову політику та її вплив на становлення стаціонарної торгівлі, державний нагляд за стаціонарною торгівлею;

– вивчити питання організації торгівлі підакцизними товарами, впровадження та реалізації державної горілчаної монополії;

– встановити динаміку розвитку міської стаціонарної торгової мережі;

– дати комплексну характеристику стану крамничної, магазинної, базарної торгівлі, зокрема з'ясувати локальні особливості розвитку стаціонарної торгової мережі в сільській місцевості Харківської губернії, охарактеризувати її основні риси;

– проаналізувати показники обігів та прибутків торгових підприємств;

– простежити розвиток у Харківській губернії різних форм торгових об'єднань (торгових домів, акціонерних компаній, споживчих кооперативів);

– дати характеристику торгівельній верстві населення (чисельність, статево-вікова структура, національний склад, професійно-освітній рівень).

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що в роботі вперше в історіографії здійснено комплексне дослідження розвитку стаціонарної торгівлі в межах Харківської губернії, зокрема:

– вперше встановлено та проаналізовано динаміку розвитку стаціонарної торгової мережі в Харківській губернії, доведені територіальні відмінності в розвитку стаціонарної торгівлі;

– вперше надана загальна характеристика торгівельних обігів та прибутків торгових підприємств Харківської губернії за період з 80-х років XIX ст. й до початку XX ст.;

– вперше на прикладі Харківської губернії показано вплив правової регламентації стаціонарної торгівлі на її розвиток;

– на основі комплексного аналізу статистичних, законодавчих та справочинних джерел уточнені та детально охарактеризовані питання про матеріально-технічний стан торгових закладів, напрямки та ефективність нагляду органів влади за здійсненням стаціонарної торгівлі, статево-віковий, професійний та національний склад торгівців;

– на основі комплексного аналізу статистичних джерел вперше здійснена розгорнута характеристика розвитку торгових домів та акціонерних торгових компаній у Харківській губернії;

– детально та систематично висвітлені питання про організацію та діяльність споживчих кооперативів у Харківській губернії.

Практичне значення дисертації полягає в можливості використання результатів дослідження при розробці навчальних курсів з історії України та краєзнавства, спецкурсів з економічної та соціальної історії, при написанні науково-популярних робіт з історії підприємництва на Харківщині.

Апробація дослідження. Основні положення дисертації обговорювалися на кафедрі історії України історичного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Матеріали дослідження доповідались авторкою на всеукраїнських і міжнародних конференціях: Міжнародній краєзнавчій конференції молодих вчених (Харків, 15 грудня 2006 р., 14 грудня 2007 р.), Міжнародній науковій конференції «Каразінські читання (історичні науки)» (Харків, 20 квітня 2007 р., 25 квітня 2008 р.), Міжнародній науковій конференції «Проблеми історії і археології України» (Харків, 10-11 жовтня 2008 р.), Міжнародній науковій конференції «Краєзнавство і учитель - 2008» (Харків, 28 лютого 2008 р.), Всеукраїнській науково-теоретичній конференції молодих учених «Культура та інформаційне суспільство XXI століття» (Харків, 24-25 квітня 2008 р.).

Основний зміст роботи викладено у 5 публікаціях тез конференцій та круглих столів, 7 наукових статтях, розміщених у фахових виданнях.

Структура роботи визначається системним підходом до вирішення дисертаційної проблеми, побудована за проблемним принципом. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, додатків (на 60 сторінках), списку джерел і літератури (280 бібліографічних позицій). Загальний обсяг роботи становить 261 сторінку, із них 176 сторінок основного тексту.

стаціонарний товарозабезпечення губернія нагляд

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У «Вступі» обґрунтовується актуальність роботи, визначаються мета і завдання, об'єкт, предмет, хронологічні та територіальні межі, наукова новизна дослідження, практичне значення дисертації.

Перший розділ - «Історіографія, джерельна база, методологія і методи дослідження» - складається із трьох підрозділів.

У першому підрозділі - «Історіографія проблеми» - розглядається історія вивчення розвитку стаціонарної торгівлі в Харківській губернії у другій половині XIX - на початку XX ст. В історіографії проблеми виділяється кілька етапів: дожовтневий період (друга половина XIX - початок XX ст.), період від 1917 р. до кінця 1920-х років, 1930-ті - середина 1950-х років, середина 1950-х- початок 1990-х років, сучасний етап (1990-ті роки - початок XXI ст.).

У другій половині XIX ст. розвиток стаціонарної торгівлі в Харківській губернії не вивчався. В цей період проводилися дослідження з окремих питань (становлення торгового законодавства, споживчих кооперативів, торгівлі алкогольними напоями тощо Рудченко И.Я. Исторический очерк обложения торговли и промыслов в России / И.Я. Рудченко. - СПб., 1893. - 423, 78 с.; Баллин Н.П. Первая памятная книжка русских потребительных обществ / Баллин Н.П. - СПб., 1870. - 49 с.; Терский Н.С. Питейные сборы и акцизная система в России. Исторический очерк и настоящее положение / Н.С. Терский. - СПб., 1890. - XII, 252 с. та інші роботи.). Перша спроба дослідити розвиток стаціонарної торгівлі на території губернії була здійснена в роботі Д.І. Багалія та Д.П. Міллера «История города Харькова за 250 лет его существования» Багалей Д.И., Миллер Д.П. История города Харькова ... - Репринтное издание. - Харьков, 1993. - Вып. дан. ориг. : Харьков, 1912. - Т. 2. - 974 с.. В цілому стан розробки проблеми характеризувався фрагментарною тематикою, описовістю у викладенні матеріалу.

У 1920-х роках з'являються праці з динаміки торгових обігів Струмилин С. Товарооборот России / С. Струмилин // Экономическое обозрение. - 1924. - Вып. 19. - С. 3-23; Струмилин С.Г. Наш довоенный товарооборот / С.Г. Струмилин // Плановое хозяйство. - 1925. - № 1. - С. 115-134; Авилов Б. Обороты внутренней торговли за 1900 и 1923 г. / Б. Авилов // Экономическое обозрение. - 1924. - Вып. 8. - С. 11-22., аналізується податкова політика Болдырев Г.И. Подоходный налог на Западе и в России / Г.И. Болдырев. - Л., 1924. - 274 с., вивчається досвід кооперативного будівництва Марков В.И. Пионеры Южно-Русской кооперации / В.И. Марков. - Харьков, 1919. -106 с; Стопневич Б. Споживча кооперація на Україні / Б. Стопневич. - Полтава , 1919. - 112с.. Деякі питання з розвитку стаціонарної торгівлі піднімалися у зв'язку із розробкою теорії «торгового капіталізму» (М.М. Покровський, М.І. Яворський).

З 30-х років XX ст. в історіографії утвердилася марксистсько-ленінська інтерпретація соціально-економічного розвитку, в якій торгівлі відводилося другорядне значення. До середини 1950-х років спеціальні дослідження з проблеми практично не проводилися, незначною була також й історична література з соціально-економічного розвитку країни, де б стаціонарна торгівля знайшла висвітлення. Провідною роботою в цій сфері тривалий час вважалася праця П.І. Лященка «Історія народного господарства СРСР».

З другої половини 50-х років XX ст. під впливом часткової лібералізації радянського суспільства у висвітленні проблеми розвитку торгівлі, зокрема стаціонарної, відбулися певні зміни. Так, торгівля почала розглядатися як окремий об'єкт дослідження Половников А.П. Торговля в старой России / А.П. Половников. - М., 1958. - 100 с.. Історіографія проблеми збагатилася низкою робіт з історії розвитку стаціонарної торгівлі в українських губерніях (спеціальні дослідження з цієї проблематики належать Б.А. Кругляку Кругляк Б.А. Роль постійної торгівлі у розвитку капіталізму на Україні (60-90-ті роки XIX ст.) / Б.А. Кругляк // Історія народного господарства та економічної думки Української РСР. - 1983. - Вип. 17. - С. 53-58; Кругляк Б.А. Роль і місце внутрішньої торгівлі в системі експлуатації робітничого класу царської Росії на початку XX ст. / Б.А. Кругляк // Історичні дослідження. Вітчизняна історія. - 1987. - Вип. 13. - С. 56-58 та інші роботи.), до наукового обігу були залучені нові джерела, зокрема, з історії торгівлі в Харківській губернії. Марксистсько-ленінська методологічна основа досліджень обумовила фокусування уваги істориків на проблемах монополізації та концентрації в торгівлі, участі торгових працівників у революційних подіях, експлуатації торгівцями широких народних мас тощо. З другої половини 1980-х років у часи перебудови увагу науковців починає привертати історія розвитку торгових домів, комерційної освіти, реформування торгового законодавства Боханов А.Н. Торговые дома в России в конце XIX - начале XX века (численность, структура, состав владельцев) / А.Н. Боханов // История СССР. - 1990. - № 4. - С. 88-101; Козлова Н.В. Организация коммерческого образования / Н.В. Козлова // Вестник Ленинградского университета. - 1989. - Вып. 4. - С. 108-112; Богданов А.И. Реформа торгово-промышленного налогообложения в России 1898 года / А.И. Богданов // Вестник Ленинградского университета. - 1986. - Вып. 3. -С. 9-14.. Спеціальні дослідження з розвитку торгівлі в Харківській губернії в означений період не проводилися.

Новий етап у розвитку історичних досліджень з проблеми розпочався із розпадом СРСР, розбудовою в незалежній Україні ринкових відносин, відходом у галузі історичної науки від єдиної методології. Протягом 1990-х років та за перше десятиліття нашого століття суттєвий внесок до розробки загальних питань розвитку торгівлі було внесено російськими та українськими дослідженнями з історії підприємництва та торгових домів История предпринимательства в России / В. И. Бовыкин, М. Л. Гавлин, Л. М. Епифанова. - М., 1999. - Кн. 2.- 575 с.; Лазанська Т.І. Історія підприємництва в Україні : на матеріалах торгово-промислової статистики XIX ст. / Т. І. Лазанська. - К., 1999. - 281с.; Лазанська Т. І. Торговельні доми України на рубежі двох століть (1892 -1914 рр.) / Лазанська Т. І. // Історія України. - 2001. - № 31-32. - С. 12-15., споживчих кооперативів та комерційної освіти Корелин А.П. Зарождение кооперативного движения в России / Корелин А.П. // Экономическая история - М., 2003. - С. 421-454; Половець В.М. Історія кооперації Лівобережної України (1861-1917 рр.) / В.М. Половець. - Чернігів, 2002. - 265 с.; Разманова Н.А. Становление коммерческого и финансово-экономического образования в России / Разманова Н.А. - М., 2002. - 332 с.; Нариси з історії Харківського національного економічного університету. - Харків, 2005. - 328 с.. На початку 1990-х років продовжував дослідження стаціонарної торгівлі Б.А. Кругляк Кругляк Б.А. Внутрішня торгівля в Україні наприкінці XIX - на початку XX ст.: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора іст. наук / Кругляк Борис Абрамович. - К., 1993. - 33 с. та інші роботи. Деякі аспекти розвитку стаціонарної торгівлі в Харківській губернії досліджувалися Ю.А. Бєліковим Бєліков Ю.А. Торгівля харківського купецтва (60-ті роки XIX ст. - 1917 р.) / Бєліков Ю.А. // Історія України. Маловідомі імена, події, факти. - 2001. - Вип. 19. - С. 37-45; Беликов Ю.А. Организация и деятельность Харьковской общей (купеческой) биржи (60-е годы XIX - 1917 г.) / Ю.А. Беликов // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. - 2002. - Вип. 34. - С. 242-252. та Д.М. Чорним Чорний Д.М. Торгівля в Харкові на початку XX ст. / Д.М. Чорний // Український історичний журнал. - 2005. - № 5. - С. 53-59; Чорний Д.М. По лівий бік Дніпра: проблеми модернізації міст України (кінець XIX - початок XX ст.) / Д.М. Чорний. - Харків, 2007. - 307 с.. Спеціальних комплексних досліджень з історії розвитку стаціонарної торгівлі в Харківській губернії у другій половині XIX на початку XX ст. не проводилося.

Таким чином, проблема розвитку стаціонарної торгівлі у другій половині XIX - на початку XX ст. вивчена лише частково. Найбільш повним висвітленням відрізняються питання правового забезпечення торгівельної діяльності, вироблений загальний методологічний підхід до аналізу показників товарообігу й прибутків у торгівлі, змістовно висвітлений розвиток комерційної освіти та споживчих кооперативів у Російській імперії та українських губерніях у її складі. Дослідження торгівлі за матеріалами Харківської губернії є нечисленними, присвячені окремим, вузькоспеціальним питанням. Відсутність комплексних робіт з історії розвитку стаціонарної торгівлі у Харківській губернії, необхідність у дослідженні питань, які не висвітлювалися, та у з'ясуванні особливостей розвитку в Харківській губернії низки процесів та явищ торгового життя дозволяє вважати тему дисертаційної роботи актуальною.

У другому підрозділі - «Джерельна база» - здійснюється аналіз історичних джерел, що склали основу дослідження. Дисертація ґрунтується на комплексному вивченні правових, статистичних, справочинних груп джерел, періодичних та історико-довідкових видань.

Для дослідження питань організації стаціонарної торгівлі залучаються джерела правового характеру. Ключовими є положення, що регламентували організацію торгівлі, оподаткування, розподіл торгових прав Положение о пошлинах за право торговли и промыслов: Высоч. утв. 9 февраля 1865 г. // ПСЗ. - Собрание 2-е. - Т. 40. - Отд. 1. - № 41779; Торгово-промышленный сборник. Свод действующих в империи узаконений и правил о торговле и промышленности / сост. С. А. Просьбин. - СПб., 1910. - 643 с.. Основи торгової системи країни були зафіксовані в Торговому статуті. У дослідженні використовується низка постанов, що уточнювали та доповнювали перелічені основні закони. Окрему групу правових джерел складають закони з регламентації виробництва та торгівлі підакцизними товарами (Статут про акциз із тютюну 1861, 1871 та 1882 р., Статут про збір із алкогольних напоїв 1868 р., Положення про казенний продаж напоїв 1894 р. тощо). Питання про нагляд за стаціонарною торгівлею досліджуються за нормами Міського Положення 1870 та 1892 років, Статуту про забезпечення народного продовольства, Статуту лікарського, за нормами карного законодавства та постановами міських дум Сборник обязательных для жителей г. Харькова постановлений, изданных Харьковскою Городскою Думою с 1872 года по 1 июля 1893 года. - Харьков, 1893. - 47 с. та інші видання. . Організація торгівельних товариств та комерційних навчальних закладів аналізується за відповідними спеціальними законами Положение о коммерческих учебных заведениях : Высоч. утв. 15 апреля 1896 г. // ПСЗ. - Собр. 3-е. - Т. 16. - Отд. 1. - № 12774; О дарованных купечеству новых выгодах, отличиях, преимуществах...: Манифест 1 января 1807 г. // ПСЗ. - Собр. 1-е. - Т. 29. - № 22418., статутами товариств та навчальних закладів.

Чисельну групу статистичних джерел варто розділити на кілька підгруп за критерієм предмету збору даних. Так, податкова статистика, що збиралася й систематизувалася при органах Міністерства фінансів, стосується виданих документів на право здійснення торгівлі та обігів і прибутків торгівельних закладів. Відомості з чисельності виданих у губернії торгових документів публікувалися у «Харківському календарі» - друкованому органі Харківського губернського статистичного комітету. З 1885 до 1898 р. зведені дані про чисельність виданих на право здійснення торгівлі документів публікувалися у виданні Міністерства фінансів «Свод данных о торговых сборах в России». Зведені статистичні дані з обігів і прибутків торгових підприємств з 1885 до 1898 р. публікувалися у міністерських збірниках «Статистические результаты раскладочного сбора» (з 1886 по 1888 р. - «Статистические результаты раскладочного и трехпроцентного сборов», з 1889 по 1898 р. - «Статистические результаты процентного и раскладочного сборов»). Джерелом, що відображає означені показники на початку XX ст. є видання «Статистика прямих налогов и пошлин», присвячене державному промисловому податку за 1912 р.

Для вивчення стану торгівельної мережі в містах та в сільській місцевості Харківської губернії були використані загальноросійські статистико-економічні збірники Центрального статистичного комітету Міністерства внутрішніх справ Экономическое состояние городских поселений Европейской России в 1861-1862 г. - СПб., 1863.- Ч.2. - Отд. 2: Харьковская губерния. - С. 3-48; Список населенных мест по сведениям 1864 года. Харьковская губерния. - СПб, 1869. - 210 с.; Волости и важнейшие селения Европейской России. - СПб., 1885. - Вып. 3: Губернии Малороссийские и Юго-Западные. - 349 с..

Комплексним джерелом для дослідження матеріально-технічного стану крамничної мережі є «Материалы для оценки недвижимых имуществ [...]», укладені на основі досліджень оціночно-статистичного відділу Харківської губернської земської управи, проведених між 1905 та 1912 р. у містах губернії (Старобільську, Куп'янську, Слов'янську, Вовчанську, Золочеві, Валках, Білопіллі, Охтирці, Богодухові).

Динаміка розвитку, характеристика діяльності торгових домів і акціонерних торгових компаній (склад власників, напрямок торгівлі, розмір товариських капіталів) з'ясовуються на основі аналізу статистичних збірок Міністерства фінансів, Міністерства торгівлі та мануфактур, Міністерства внутрішніх справ, та покажчиків, укладених за офіційними
матеріалами Сведения о торговых домах, действовавших в России в 1892 году. - Спб., 1893. - 212 с.; Сборник сведений о действующих в России торговых домах. - СПб., 1912. - LIV, 467 с.; Сборник сведений о действующих в России акционерных обществах и товариществах на паях. - СПб., 1911. - 249 с.; Указатель действующих в Империи акционерных предприятий и торговых домов / Под ред. В. А. Дмитриева-Мамонова. - СПб., 1905. 783, CIV с.; Указатель действующих в Империи акционерных предприятий и торговых домов / под ред. В.А. Дмитриева-Мамонова. - СПб., 1908. - 2027 с.. Для характеристики розвитку споживчих кооперативів використовується статистико-довідкове видання, укладене В. Сапьолкіним, та збірка, створена при Петербурзькому відділенні комітету сільських позичково-ощадних і промислових товариств Потребительные и сельскохозяйственные общества Российской империи / сост. В. Сапелкин. - Б.м., б.г. - 548 с.; Список всех потребительных обществ России - СПб., 1912. - XVII, 192 с..

Окрему групу статистичних джерел становлять матеріали переписів Первая всеобщая перепись населения Российской империи 1897 г. Харьковская губерния. - Харьков, 1904. 297 с.; Харьковский календарь.- Год 11. - 1883. - С. 214-227. . Вони дозволяють встановити чисельність, статево-віковий, професійний, національний склад населення, зайнятого в торгівлі.

Важливим джерелом з історії розвитку стаціонарної торгівлі в Харківській губернії є справочинна документація. Із опублікованих джерел значну цінність для дослідження мають журнали засідань Харківської міської думи Журналы Харьковской городской Думы (с 1908 г. - Известия Харьковской городской Думы). - 1872 - 1917., звіти навчальних закладів, які вели підготовку за напрямками, пов'язаними із торговою справою (звіти Харківського комерційного училища, торгової школи Товариства Взаємної Допомоги Прикажчиків, торгових класів Харківського Купецького товариства, Харківського комерційного інституту). Широке коло справочинних матеріалів міститься у фондах Державного архіву Харківської області (фонд канцелярії губернатора, казенної палати, фонди податних інспекторів).

Поточні огляди зі стану торгівлі в губернії, події торгового життя Харкова відображені у періодичних виданнях - газетах «Харьковские губернские ведомости» (1856-1917 рр.), «Южный край» (1880-1917 рр.), щорічниках «Харьковский календарь» (1869-1917 рр.), «Харьковский сборник» (1886-1898 рр.). Описи торгових осередків Харкова містяться в історико-довідкових виданнях Памятная книжка Харьковской губернии на 1863 год / под ред. Я. Голяховского. - Харьков, 1863. - 344 с.; Устинов И.А. Путеводитель по городу Харькову / И.А. Устинов.- Харьков, 1881.- 350 с.; Гусев А.Н. Историко-справочный путеводитель / А.Н. Гусев.- Харьков, 1902. - 260 с.. Досить змістовним висвітленням питань, пов'язаних із розбудовою торгової інфраструктури губернського центру та встановленням санітарного контролю за торгівлею, відрізняються видання, присвячені міському господарству Город Харьков: справочник по городскому общественному управлению. - Харьков, 1913. - 103с.; Современное хозяйство города Харькова: 1910-1913 гг.- Харьков, 1914. - Вып. 2. - 197, 151 с. та інші видання..

В цілому джерельна база дослідження є широкою. Використані джерела дозволяють дослідити різні сторони розвитку стаціонарної торгівлі в Харківській губернії, вирішити всі поставлені завдання.

У третьому підрозділі - «Методологія та методи дослідження» - обґрунтовуються теоретико-методологічні основи дисертаційної роботи. При розгляді проблеми враховуються методологічні підходи теорії модернізації. Основними методологічними принципами дослідження є об'єктивність, системність та історизм. Дослідження ґрунтується на застосуванні загальнонаукових методів аналізу, синтезу, індукції, дедукції та спеціальних історичних методів - історико-генетичного, історико-системного, історико-типологічного, порівняльно-історичного, квантитативних методів статистичної обробки джерел.

Другий розділ - «Правова регламентація стаціонарної торгівлі» - складається із трьох підрозділів.

У першому підрозділі - «Розподіл торгових прав та оподаткування торгових підприємств» - аналізуються зміни правового забезпечення та норм оподаткування торгового підприємництва протягом другої половини XIX - початку XX ст. та їхній вплив на реалізацію приватної ініціативи.

В результаті реформи 1863/1865 рр. патентна система розподілу торгових прав, що раніше носила становий характер, почала існувати на безстановій основі. До торгових документів, які мав придбати підприємець, входило одне з п'яти типів свідоцтво та білети на торгові заклади. Ціна цих документів і становила розмір податку за право торгівлі. Вартість документів залежала від так званого «класу місцевості», де діяв підприємець. Кожне зі свідоцтв дозволяло здійснювати лише певне коло торгових операцій, що суттєво перешкоджало встановленню рівноправності суб'єктів підприємницької діяльності на ринку, ускладнювало розвиток торгових капіталів. Від сплати податків звільнялися безпосередні виробники сільськогосподарської та ремісничої продукції, найдрібніші торгівці, які поширювали цю продукцію в містах, підприємці, що забезпечували поставки сировинних товарів. Запровадження низки додаткових зборів (зокрема додаткового розкладочного збору у 1885 і 1889 р.) обумовило зростання податкових відрахувань за право здійснення торгівлі.

З 1899 р. набрав чинності новий закон про Державний промисловий податок, на підставі котрого торгівельні заклади діяли до 1917 р. Перетворення на одиницю оподаткування торгівельного закладу, поширення широких торгових прав на свідоцтва третього роду при збереженні рівня їхньої вартості сприяли встановленню загальних принципів оподаткування, розвитку середньої ланки торгівлі. Розрахунки середнього рівня річних податкових витрат показали, що з останньої чверті XIX й до початку XX ст. нижче податкове навантаження (6-7% річного прибутку) несли значні торгові підприємства Харківської губернії, натомість від 8 до 17 % річного прибутку відраховували середні та невеликі торгові підприємства.

У другому підрозділі - «Організація торгівлі підакцизними товарами. Державна горілчана монополія» - характеризуються правові засади здійснення торгівлі тютюновими та алкогольними виробами, з'ясовується вплив акцизної політики на реалізацію низки товарів широкого народного споживання.

Зростання акцизів на виробництво солі, цукру, освітлювальних, тютюнових та горілчаних виробів спричиняло подорожчання цих товарів у продажу. Найбільше державна акцизна політика позначилася на торгівлі тютюновими та алкогольними виробами. Ці заняття вимагали придбання спеціальних свідоцтв і мали здійснюватися за визначеними правилами у певному колі торгівельних закладів. У галузі тютюнової торгівлі права на найбільш прибуткові операції зберігалися за власниками торгових свідоцтв вищого рівня. Вартість акцизних свідоцтв на тютюнову торгівлю неодноразово підвищувалася.

Зарахування торгівлі алкогольними напоями до числа підакцизних занять відбулося одночасно зі скасуванням системи відкупів у галузі. Це обумовило стрімке зростання кількості приватних закладів із алкогольною продукцією. З 1898 р. на Харківську губернію було поширено дію державної горілчаної монополії, яка передбачала продаж спирту, горілки та горілчаних виробів із казенних оптових складів і горілчаних крамниць, а також із приватних трактирів, пивних крамниць, погребів, виставок за державними цінами. У вільному обігу залишалися пиво, мед, брага, виноградне вино. Запровадження монополії обумовило суттєві якісні та кількісні зміни в інфраструктурі закладів. Змінилися умови продажу горілчаних виробів.

У третьому підрозділі - «Нагляд за здійсненням стаціонарної торгівлі» - характеризуються напрямки, форми, ефективність та наслідки контролю за здійсненням стаціонарної торгівлі.

Нагляд за законністю торгівлі покладався на міські думи (торгових депутатів), волосні та сільські правління, казенні палати, а з кінця XIX ст. - також і на податних інспекторів. До нагляду залучалася поліція. Через невеликий склад торгових депутацій у більших містах (перш за все в Харкові) генеральні та поточні перевірки не охоплювали всіх торгових закладів. З кінця XIX ст. намітилося певне покращення умов проведення перевірок. Аналіз матеріалів перевірок у Харкові показав, що 2/3 порушень торгового податкового законодавства здійснювалося дрібними та середніми торгівцями. В цілому ж більша частина стаціонарного торгового сектору Харківської губернії перебувала в межах державних правил реєстрації та оподаткування.

Одними із основних проблем залишалися зловживання якістю товарів. На рівні законодавства та організації нагляду вони не здобули належного вирішення. З останньої чверті XIX ст. низку кроків для вирішення цих проблем зробили органи міського самоврядування. У містах здійснювався частковий контроль за розбудовою торгових осередків. Діяльність дум у цій сфері мала на меті запобігти стихійному розвитку торгового сектору, забезпечити зручність торгівлі для городян. Окреслені заходи з контролю за якістю товарів та за торговою інфраструктурою прищеплювали міській торгівлі більш високий рівень культури організації.

Органи влади здійснювали заходи для забезпечення безперешкодного доступу на ринки міст селян, що мало на меті попередити товарний дефіцит. Ціноутворення було вільним. Такси розглядалися як недоцільний захід в умовах нормального функціонування ринку. Встановлення фіксованих цін та інші регуляторні дії почали застосовуватися в роки Першої світової війни. В цілому вони мали суперечливий та малоефективний характер.

Третій розділ - «Мережа стаціонарної торгівлі. Обіги та прибутки торгівельних закладів» - складається із трьох підрозділів.

У першому підрозділі - «Міська торгова мережа» - характеризується динаміка розвитку мережі торгових закладів у містах Харківської губернії, їхній матеріально-технічний стан, напрямки торгівлі, розглядається розвиток міських базарно-ринкових осередків.

Найчисельнішу групу торгових закладів у містах становили крамниці. За ступенем розвитку крамничної мережі міста губернії суттєво відрізнялися. Тенденція до зосередження більшої кількості закладів спостерігалася у значних містах губернії, зручно розташованих на шляхах сполучення у повітах із розвиненим сільськогосподарським виробництвом (міста центральної та північно-західної частини губернії). Основними причинами існування вужчої мережі крамниць були: мала місткість внутрішнього міського споживчого ринку, низький рівень розвитку товарно-грошових відносин у навколишній сільській місцевості, економічний вплив більших міст. Більш ніж 50% загальної кількості міських крамниць знаходилося в Харкові. Асортимент товарів у крамницях був різноманітним; домінував продаж бакалійних, дрібних непродовольчих товарів. Зростав відсоток капітальних крамниць із цегли, проте в цілому переважали дерев'яні споруди.

Магазини набули розвитку лише в Харкові та Сумах. Вони зберігали переважно непродовольчий характер, орієнтувалися на покупців середнього й високого рівнів достатку, розміщувалися на центральних вулицях поза ринковими площами. До запровадження державної монополії значною залишалася мережа закладів з торгівлі алкогольними напоями. Їм була властива своя специфіка, зумовлена державними правилами реалізації товарів. Важливою складовою торгівельного життя міст була торгівля із рундуків, столів, палаток тощо. В усіх містах губернії (окрім Харкова) центрами торгового життя залишалися ринкові площі, які були також і своєрідними центрами повсякденного життя міст.

У другому підрозділі - «Стаціонарна торгівля у сільській місцевості» - аналізуються особливості становлення і розвитку стаціонарного товарозабезпечення в сільських поселеннях Харківської губернії.

Слабкий розвиток споживчого попиту обумовив повільний та обмежений характер розвитку стаціонарної торгівлі на селі. Суттєву альтернативу стаціонарній торгівлі тут продовжували складати ярмарки та міська торгівля. Проте в сільській місцевості губернії все ж сформувалися основні складові постійного товарозабезпечення (мережа крамниць та закладів з продажу алкогольних напоїв, базарна торгівля). Крамнична мережа в повітах охоплювала від 5 до 16 % сільських поселень. Більш чисельною і розгалуженою вона була в південно-східних повітах (території з віддаленими населеними пунктами), меншою - у центральних та північно-західних, де була висока щільність населення і великі, розташовані недалеко міста. У сільських поселеннях знаходилося пересічно по 1-3 крамниці. Більша кількість крамниць існувала лише у великих поселеннях, що мали промислові об'єкти, знаходилися на важливих шляхах сполучення. Через крамниці реалізувалися переважно бакалійні та прості, дешеві ужиткові (чорні) товари. Чисельність сільських центрів базарної торгівлі залишалася незначною.

У третьому підрозділі - «Обіги та прибутки торгівельних закладів» - характеризуються показники обігів і прибутків торгівельних закладів Харківської губернії за період з 1886 по 1912 р.

Достовірні відомості про обіги та прибутки з'являються з 1885 р. у зв'язку із запровадженням податку, що вираховувався на основі даних про торгові обіги підприємств. Існуючі статистичні дані охоплюють значний спектр торгових операцій, проте не включають певні категорії дрібної торгівлі. Протягом зазначеного періоду в Харківській губернії мали місце періоди зростань та спадів товарообігу. В основі коливань були загальноекономічні процеси в країні, рівень врожаю зернових у губернії, поширення державної горілчаної монополії. В цілому досліджувані показники товарообігу зросли за цей час практично вдвічі, відбулося підвищення загальної суми отриманих прибутків. Більшу частину товарообігу формували підприємства власників свідоцтв 1-ї та 2-ї гільдій (з 1898 р. - 1-2 розрядів) у сфері торгівлі мануфактурними та продуктовими товарами. Більш ніж 3/4 товарообігу формувалося в містах губернії. 1/2 товарообігу губернії складав товарообіг торгових підприємств Харкова. Найбільше зростання товарообігу спостерігалося в торгівлі сільськогосподарською та сировинною продукцією. Рівень обігів та прибутків окремих закладів залежав від співвідношення попиту, чисельності та обсягів пропозиції торгівельних закладів у тій чи іншій галузі.

Четвертий розділ - «Організація торгівельної справи» - має два підрозділи.

У першому підрозділі - «Форми організації капіталу в торгівлі» - аналізується розвиток торгових товариств повних та на вірі (торгові доми), акціонерних торгових компаній та споживчих кооперативів.

У порівнянні з традиційним одноосібним (сімейним) способом ведення торгової справи, всі ці підприємства діяли на основі нових організаційних засад (об'єднання капіталів, нові способи управління).

Суттєве зростання чисельності торгових домів та акціонерних торгових компаній почалося наприкінці першого десятиліття XX ст. Найчисельнішим типом об'єднань були повні товариства. Створенню товариств на більш високому рівні асоціювання капіталів заважали низька довіра вкладників і бюрократичні труднощі реєстрації. Поширення набули родинні торгові доми. Торгові товариства знаходилися переважно в Харкові. Економічні показники розвитку торгових товариств характеризувалися збільшенням розмірів акумульованих капіталів, посиленням концентрації капіталів в рамках значних підприємств.

Початок, основні етапи та характерні риси розвитку споживчих кооперативів у Харківській губернії в основному співпадали із загальноросійськими. В губернії розвитку набули усі основні типи споживчих кооперативів (сільські, міські, фабрично-заводські тощо). Найбільш потужними кооперативами були спілки залізничників.

У другому підрозділі - «Торгові працівники: чисельність, статево-вікова структура, національний склад, професійно-освітній рівень» - надається розгорнута характеристика прошарку підприємців та робітників торгової сфери Харківської губернії.

Наприкінці XIX ст. торгівлею у Харківській губернії займалося 3 % зайнятого самостійною трудовою діяльністю населення, переважали чоловіки. З-поміж міського населення відсоток зайнятих у торгівлі був вищим (до 11 %). Частка українців у торгівлі губернії становила близько 46 %, росіян - 45 %. Протягом другої половини XIX ст. до торгівлі Харківської губернії активно долучалися представники єврейської національності. Єврейське торгове підприємництво формувалося як своєрідне явище, основною рисою котрого був динамізм та невластивий для місцевих підприємців шлях первинного нагромадження.

Наприкінці XIX, й особливо на початку XX ст. у зв'язку із появою в Харкові спеціальних навчальних установ намітилася тенденція до підвищення рівня загальних та професійних знань широкого загалу працівників нижчої та середньої ланок торгівлі. Розвиток спеціальної торгової освіти поклав початок виходу підготовки торгових працівників за межі традиційної системи.

У «Висновках» дисертаційної роботи відображені результати дослідження розвитку стаціонарної торгівлі в Харківській губернії у другій половині XIX - на початку XX ст.

Розвиток стаціонарної торгівлі у Харківській губернії в досліджуваний період був зумовлений об'єктивними факторами зростання споживчого попиту та поглиблення ринкових відносин. Особливості розвитку торгівельної мережі в тій чи іншій частині губернії залежали від економіко-географічних чинників. Значний вплив на здійснення торгівлі мала правова регламентація.

У другій половині XIX - на початку XX ст. торгівельна діяльність розвивалася в нових, порівняно із попереднім періодом, правових умовах. Позитивні наслідки для розвитку стаціонарної торгівлі мало реформування системи розподілу торгових прав на безстановій основі, скасування відкупів у торгівлі горілчаними напоями, відмова від обов'язкового встановлення у міській торгівлі фіксованих цін (такс). Разом із тим збереження патентної системи оподаткування, часткове застосування поприбуткового податку обумовило непропорційність розмірів податкових витрат дійсним обсягам торгівельної діяльності, обмеження у виборі предметів реалізації. Часткове або повне звільнення від податків найдрібніших торгових занять створювало сприятливі умови для їхнього широкого розповсюдження та участі в торгівлі різних верств населення.

На здійснення торгівлі алкогольними та тютюновими виробами суттєвий вплив мало віднесення цих занять до підакцизних, встановлення порядку реалізації означених товарів. Докорінні зміни в сфері торгівлі алкогольними напоями відбулися із поширенням на територію Харківської губернії з 1898 р. державної горілчаної монополії.

З останньої чверті XIX ст. у містах (перш за все в Харкові) починає здійснюватися систематична регламентація санітарно-гігієнічних норм реалізації товарів. Важливим чинником розвитку міської торгівлі стає контроль за розбудовою торгового сектору у відповідності до принципів зручності та благоустрою. Це, з одного боку, ставило розвиток міської торгівлі в певні рамки, з іншого - виводило торгову культуру на вищий рівень.

Характерною рисою стаціонарної торгівлі була її концентрація у містах. Потужним центром, масштаби торгового потенціалу котрого в десятки разів перевищували пересічні міста губернії, був Харків. Найбільш поширеним типом торгових закладів, кількість котрих з 1861 до 1914 р. зросла майже втричі, були крамниці. Чисельною залишалася мережа закладів з торгівлі алкогольними напоями, зростала кількість некапітальних закладів (рундуків, палаток, столів тощо). Магазини, які були новими, відмінними від традиційних, торговими закладами, набули поширення лише в Харкові й, меншою мірою, в Сумах. Центрами торгового життя в переважній більшості міст губернії залишалися ринкові площі. Відбувалося поступове покращення облаштування торгових закладів. При загальному домінуванні дерев'яних крамниць, збільшився відсоток цегляних будівель.

Особливістю розвитку стаціонарної торгівлі в сільській місцевості Харківської губернії було формування більш розгалуженої та чисельної торгової мережі в повітах із більшою питомою вагою віддалених населених пунктів, слабким розвитком міст (південно-східні повіти губернії). Меншою сільська стаціонарна торгова мережа була при високій щільності населення, наявності великих, розташованих недалеко одне від одного, торгових міст у центральних та північно-західних повітах.

Аналіз обігів і прибутків торгівельних підприємств Харківської губернії показав, що динаміка товарообігу характеризувалася піднесеннями та спадами, але в цілому товарообіг, як і загальна сума отриманих у торгівлі прибутків, значно зросли. З-поміж українських губерній за розмірами торгових обігів Харківська губернія в 1912 р. займала третє місце після Херсонської та Київської. Такі показники свідчать про важливе місце Харківської губернії в економічному житті країни.

З кінця XIX ст. й у перші десятиліття XX ст. у Харківській губернії помітного розвитку набули торгові товариства у формі торгових домів (повних і на вірі), акціонерних компаній, споживчих кооперативів. Ці організаційні форми відкривали можливість для успішної комерційної діяльності в умовах поглиблення ринкових відносин. Товариські асоціації представляли новий формат партнерських відносин, поширювали нові засади управління торговою справою. Але разом із тим у торговій практиці продовжували домінувати індивідуально-сімейні норми ведення справи.

З кінця XIX ст. й на початку XX ст. у зв'язку з поширенням у Харкові навчальних закладів комерційного спрямування відкривається можливість для поліпшення загальної та фахової освіти торгових працівників, збагачення торгівлі сучасними знаннями з ряду питань підприємницької діяльності.

Проведене дослідження дозволяє зробити висновок, що більш динамічний розвиток торгового сектору в Харківській губернії намітився з 90-х років XIX ст. й тривав до Першої світової війни. В основному саме у цей час практично у кожній зі складових торгового життя проявилися нові тенденції, які свідчили про вихід стаціонарної торгівлі на якісно новий рівень розвитку.

Дослідження дає підстави стверджувати, що протягом другої половини XIX - початку XX ст. стаціонарна торгівля утвердилася як важлива частина соціально-економічного життя Харківської губернії. Саме через стаціонарну торгівлю в цей період задовольнялася значна частка попиту населення. Розвиток стаціонарної торгівлі став чинником зростання податкових надходжень, джерелом зайнятості для значної кількості населення, важливим фактором піднесення економічного потенціалу Харківської губернії.

Результати дослідження викладені у наступних публікаціях

1. Скиданова А.В. Магазинна торгівля Харкова (30-ті - 50-ті роки XIX ст.) А.В. Скиданова // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. - 2006. - Вип. 8. - С. 203-213.

2. Скиданова А.В. Становлення та розвиток Благовіщенського ринку м. Харкова (30-ті роки XIX - початок XX ст.) / Скиданова А.В. // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. - 2007. - Вип. 39. С. 64-76. - (Історія).

3. Скиданова А. Розвиток крамничної мережі Харківської губернії (друга половина XIX - початок XX ст.) / Антоніна Скиданова // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. - 2007. - Вип. 10. - С. 150-160.

4. Скиданова А. Підготовка працівників торгівлі комерційними навчальними закладами Харкова (друга половина XIX - початок XX ст.) / Антоніна Скиданова // Київська старовина. - 2007. - № 4. - С. 53-62.

5. Скиданова А.В. Оберти та прибутки закладів стаціонарної торгівлі у Харківській губернії (80 - 90-ті роки XIX ст.) / А.В. Скиданова // Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. - 2008. - Вип. 29-30. - С. 42-48. - (Історія).

6. Скиданова А. Економіко-правові умови розвитку стаціонарної торгівлі у Харківській губернії (друга половина XIX - початок XX ст.) / Скиданова Антоніна // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. - 2008. - Вип. 11. - С. 241-250.

7. Скиданова А. Торгові товариства Харківської губернії (друга половина XIX - початок XX ст.) / Антоніна Скиданова // Наукові записки. Збірник наукових праць молодих вчених та аспірантів / Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського. - 2008. - Т. 16. - С. 208-219.

Додаткові публікації:

1. Скиданова А. Участь єврейського населення в торгівлі Харківської губернії (друга половина XIX - початок XX ст.) / Антоніна Скиданова // Харків-багатонаціональний. - Харків, 2007. - С. 128-145.

2. Скиданова А.В. Стаціонарна торгівля в Харківській губернії у другій половині XIX - на початку XX ст.: стан наукової розробки, основні проблеми та перспективи дослідження / А.В. Скиданова // Кафедрі історії України Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна - 50 років. - Харків, 2007. - С. 73-76.

3. Скиданова А. Торгівці ринків Харкова (друга половина XIX - початок XX ст.) / Скиданова Антоніна // Матеріали міжнародної конференції молодих вчених «Каразінські читання» (історичні науки) (Харків, 20 квітня 2007 р.). - Харків, 2007. - С. 270-272.

4. Скиданова А.В. Товарна структура стаціонарної торгівлі в Харківській губернії (друга половина XIX - початок XX ст.) / А.В. Скиданова // Культура та інформаційне суспільство XXI ст.: матеріали всеукраїнської науково-теоретичної конференції молодих учених (Харків, 24-25 квітня 2008 р.). - Харків, 2008. - С. 41-42.

5. Скиданова А. Вплив державної економіко-правової політики на розвиток постійної торгівлі у Російській імперії (друга половина XIX - початок XX ст.) / Антоніна Скиданова // Матеріали 61-ї Міжнародної конференції «Каразінські читання» (історичні науки) (Харків, 25 квітня 2008 р.). -Харків, 2008. - С. 265-266.

6. Скиданова А.В. Від системи відкупів до казенної монополії: розвиток торгівлі спиртними напоями у Харківській губернії у XIX ст. / А.В. Скиданова // Проблемы истории и археологии Украины: Материалы VI Международной научной конференции, посвященной 150-летию со дня рождения академика В.П. Бузескула (Харьков, 10-11 октября 2008 г.). - Харьков, 2008. - С. 99-100.

АНОТАЦІЯ

Скиданова Антоніна Вікторівна. Розвиток стаціонарної торгівлі у Харківській губернії (друга половина XIX - початок XX ст.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. - Харків, 2010.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню розвитку стаціонарної торгівлі в Харківській губернії у другій половині XIX - на початку XX ст., зокрема таким питанням, як динаміка розвитку торгової мережі, правова регламентація, обіги, прибутки, форми організації капіталів у торговій справі, соціокультурний зріз торгового підприємництва.

Розвиток стаціонарної торгівлі в Харківській губернії характеризувався: збільшенням мережі торгових закладів і загального товарообігу, появою та розвитком торгових товариств, поступовим покращенням культури торгівлі. Разом із тим зберігалася тенденція до зосередження торгової мережі в містах, значне випередження в темпах і масштабах розвитку торгового сектору Харкова. Нові явища в торговому житті розвивалися поряд із традиційними.

Суттєвий вплив на розвиток стаціонарної торгівлі демографічних та географічних факторів обумовив формування більш розвиненої торгової інфраструктури в північно-західних та центральних повітах губернії.

В цілому розвиток стаціонарної торгівлі в Харківській губернії у другій половині XIX - на початку XX ст. супроводжувався низкою значних кількісних та якісних змін, зважаючи на котрі торговий сектор утвердився як один із провідних у соціально-економічному житті губернії.