Радянські військові мобілізації 1943 року на території лівобережної України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

УДК 355.27 (477.5) “1943”

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Радянські військові мобілізації 1943 року на території лівобережної України

07.00.01 - історія України

Рибченко Людмила Вікторівна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана

на кафедрі новітньої історії України Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент ПЕТАСЮК ОЛЕНА ІВАНІВНА, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри новітньої історії України

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор КУЧЕР ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України, науковий співробітник відділу соціально-політичної історії

кандидат історичних наук, професор МІНГАЗУТДІНОВ АЛІК ФАСХУТДІНОВИЧ, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор-консультант кафедри історії для гуманітарних факультетів

Захист відбудеться _15_ _лютого________ 2010 р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.20 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 349).

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий __14___ січня_____________________ 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат історичних наук, доцент О.І. Божко

Загальна характеристика роботи

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури (29 стор., 207 позицій). Загальний обсяг дисертації становить 201 с.

Вступ. Актуальність дослідження. Історія радянсько-німецької війни понад шість десятиріч є предметом дослідження як вітчизняних, так і зарубіжних істориків. В незалежній Україні розпочато процес переосмислення українського виміру в минулій війні. Зважуються воєнні злочини, заподіяні народові як нацистською, так і комуністичною сторонами. Попри чималу кількість праць, багато питань, надзвичайно важливих для розуміння суті минулих подій для історії України, залишаються недослідженими. Одним з них є радянські військові мобілізації на території України під час її звільнення та участь щойно мобілізованого місцевого поповнення у наступальних боях.

Військові мобілізації - це спосіб поповнення особового складу армії, направлений на захист країни у воєнний час. До мобілізаційних заходів належать: організація військового призову та мобілізацій, підготовка кадрів, створення резервів та нових військових формувань.

Вивчення радянських військових мобілізацій під час звільнення України від нацистських окупантів, з одного боку дозволяє дослідити конкретний хід вирішення командуванням РСЧА завдань з поновлення втрат особового складу та ролі мобілізованого місцевого поповнення у вирішенні стратегічних наступальних задач, а з іншого - аналіз співвідношення втрат з мобілізаційними контингентами дає можливість предметно оцінювати радянське військове мистецтво і ставлення держави до власного народу. Важливість вивчення цієї проблеми також обумовлена необхідністю правдивої реконструкції та переосмислення подій радянсько-німецької війни, зокрема звільнення України від нацистських окупантів і внеску її народу в перемогу над фашизмом.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження "Радянські військові мобілізації 1943 року на території Лівобережної України" виконано в рамках науково-дослідної теми "Історія української державності нової та новітньої доби" (державний реєстраційний номер 06БФ046-01), яка включена до тематичного плану історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Об'єктом дослідження є радянські військові мобілізації та військові призови людських ресурсів на територіях Лівобережної України, що перебували під тимчасовою окупацією Німеччини, у ході їх звільнення.

Предметом дослідження є діяльність радянських державних та армійських вищих керівних і командних органів, військових частин і з'єднань, окремих установ воюючої РСЧА, а також органів військової влади на місцях, спрямована на проведення людських мобілізацій до діючої армії та здійснення чергових та дострокових військових призовів; становлення нормативно-правової бази, що регулювала проведення військової мобілізації та призовів; ставлення звільненого населення Лівобережжя до проведення мобілізацій.

Хронологічні межі дослідження охоплюють 1943 рік - від остаточного звільнення східних територій УРСР, до завершення Київської стратегічної наступальної операції (3. - 13. 11. 1943 р.) - початку Житомирсько - Бердичівської фронтової наступальної операції (24. 12. 1943 р. - 14. 01. 1944 р.). Обраний хронологічний період обумовлений становленням основних правил і практики проведення радянських військових мобілізацій на територіях, що донедавна перебували під окупацією Німеччини та її союзників.

Територіальні межі дослідження тісно пов'язані з хронологічними рамками теми. Оскільки вони визначаються завершенням операції з форсування Дніпра, то це усі регіони Лівобережної України, м. Київ.

Метою дисертаційного дослідження є комплексний аналіз перебігу та особливостей радянських військових мобілізацій на території Лівобережної України протягом 1943 року.

Поставленою метою обумовлені основні завдання:

- проаналізувати стан наукової розробки теми та охарактеризувати джерельну базу дослідження;

- простежити еволюцію ставлення населення окупованих територій до повернення радянської влади та проведення військових мобілізацій до лав Червоної армії;

- розглянути нормативно-правову базу військових мобілізацій, висвітлити етапи проведення мобілізації місцевого поповнення діючою армією та прослідкувати дотримання задекларованих правил на практиці;

- розкрити місце і роль у мобілізаційному процесі місцевих військових органів;

- визначити основні чисельні підсумки та наслідки проведення радянських військових мобілізацій на території Лівобережної України.

Методологічну основу дисертації становить органічна сукупність базових принципів дослідження: об'єктивності, історизму, багатофакторності, системності, всебічності та комплексності. Для розв'язання дослідницьких завдань використовувалися такі методи наукового пізнання, як проблемно-хронологічний, конкретно-історичний, статистичний, описовий, логічно-аналітичний.

Наукову новизну роботи визначає сама постановка проблеми, яка не отримала всебічного та об'єктивного висвітлення у науковій літературі. Вперше на підставі широкої джерельної та історіографічної бази охарактеризовано специфіку проведених військових мобілізацій на території Лівобережної України, виокремлено основних учасників даного процесу, висвітлено головні аспекти та наслідки їхньої діяльності. Результати дослідження дозволяють по-новому переглянути особливості військових мобілізацій та призовів на звільненій від окупантів території України, оцінити їх масштаби, значення та методи проведення, виправити розповсюджені у вітчизняній військовій історіографії помилки щодо часу та територіональної прив'язки у формуванні нових підходів у практиці проведення військових мобілізацій, а також проаналізувати стереотипи зарубіжної історіографії щодо типовості мобілізаційних правил та порядку їх проведення для всієї території СРСР. Значна частина документів і матеріалів, що були використані під час підготовки роботи, вперше вводиться до наукового обігу.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що її фактичний матеріал, положення, узагальнення та висновки можуть бути використані для підготовки досліджень з історії України, праць з історії радянсько-німецької війни, української військової історії, під час розробки лекційних і спеціальних курсів для вищих навчальних закладів.

Наукова апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення та висновки дослідження були викладені у доповідях на четвертій Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених "Шевченківська весна", м. Київ, 2006 р.; на Міжнародній науково-практичній конференції "Військово-історична наука в Україні та за рубежем: вчора, сьогодні, завтра", м. Київ, 2009 р.; на Міжнародній науковій конференції "Джерела локальної історії. Методи дослідження, проблеми інтерпретації, популяризація", м. Київ, 2009 р.; у низці телевізійних трансляцій та радіопередач. Основні результати дослідження викладено в 3 статтях автора, опублікованих у провідних наукових фахових виданнях.

Основний зміст дисертації

У першому розділі "Історіографія та джерельна база дослідження" проаналізовано стан наукової розробки проблеми та подано характеристику джерельної бази дисертації.

Історіографія. Наукові праці з досліджуваної теми можна поділити на три основні групи: радянську, пострадянську та зарубіжну історіографію.

За радянських часів проблема людських військових мобілізацій була однією із заборонених для дослідження. Наказом НКО № 034 від 15. 02. 1944 р. вводились "Правила зі збереження воєнної таємниці у пресі". Першими у списку небажаних для друку стали таємні мобілізаційні накази НКО та ДКО, які були розсекречені лише наприкінці 90-х років ХХ століття. У наукових працях радянських вчених вивчалися лише загальні принципи мобілізаційної політики СРСР та окремі її напрямки.

У роботах з історії Комуністичної партії Радянського Союзу проблема людських військових мобілізацій подавалась як приклад значного успіху партійного керівництва СРСР в організації збройного протистояння ворогу Немятый В.Н. Коммунистическая партия Украины в годы Великой Отечественной войны / В.Н. Немятый. - К.: Политиздат, 1980. - 240 с.; Буцько М.О. В ім'я перемоги / М.О. Буцько, В.М. Тараненко. - К.: Київський університет, 1967. - 197 с.; Плахін В.М. Діяльність військових відділів ЦК КП(б)У і місцевих партійних органів (1943 - 1945 рр.) / В.М. Плахін. // УІЖ. - 1976. - № 11. - С. 73 - 82.. У працях, присвячених функціонуванню військових структур СРСР у воєнний час, були досліджені окремі організаційні аспекти військових мобілізацій Соколов П.В. Война и людские ресурсы / П.В. Соколов. - М.: Воениздат, 1961. - 189 с.; Плахін В.М. Про діяльність військових комісаріатів на Україні (1943 - 1945 рр.) / В.М. Плахін. // УІЖ. - 1979. - № 10. - С.63 - 69; Яценко В. Деятельность военных округов в Великой Отечественной войне/ В. Яценко. // Военно-исторический журнал. - 1985. - № 2. - С.32 - 39.. Разом з тим, тема військових мобілізацій широко використовувалась з метою пропаганди патріотичного піднесення населення СРСР на боротьбу з ворогом, людей різних національностей Артемьев А.П. Братский боевой союз народов СССР в годы Великой Отечественной войны / А.П. Артемьев. - М.: Мысль, 1975. - 187 с.; Кучер В.И. Единство и братская дружба народов СРСР в годы Великой Отечественной войны / В.И. Кучер. - К.: Знание, 1983. - 17 с..

З утворенням незалежної України в історичній науці почався пошук нових концептуальних засад та теоретико-методологічних підходів. З'явилися спроби оцінити радянські військові мобілізації з точки зору інтересів українського народу.

М.В. Коваль у праці "Україна: 1939 - 1945. Маловідомі і непрочитані сторінки історії" Коваль М.В. Україна 1939 - 1945. Маловідомі і непрочитані сторінки / М.В. Коваль. - К.: Вища школа, 1995.- 194 с. вперше окреслив загальні моменти проблеми та вказав на трагічні наслідки проведених військових мобілізацій для українського народу.

Подальша розробка теми І.Т. Муковським вилилась в один із розділів його спільної з О.Є. Лисенком ґрунтовної праці Муковський І.Т. Звитяга і жертовність: Українці на фронтах Другої світової війни / І.Т. Муковський, О.Є. Лисенко. - К.: Пошуково-видавниче агентство "Книга Пам'яті України", 1997. - С. 393 - 404.. В ній вперше зазначалося, що мобілізацію поповнення на щойно звільненій території України вели не лише місцеві, а й "польові" армійські військкомати, залучалися підрозділи НКВС. У тексті також міститься інформація про проведені в 1943 р. перевірочну реєстрацію військовозобов'язаного контингенту, мобілізацію жінок, призов юнаків 1926 р. н., кількість призваного поповнення по всіх областях України. Однак використання у роботі лише вітчизняних архівних джерел, призвело до фрагментарності інформації та відриву її від загального контексту мобілізаційної політики СРСР. Також у роботі відсутні оцінки й аналіз наслідків проведеної мобілізації.

У цей же період проблему радянських військових мобілізацій на території України активно досліджував В.А. Гриневич Гриневич В.А. Військове будівництво в Україні в 1938 - 1991 рр. / В.А. Гриневич. // Історія українського війська / Я. Шашкевич (ред.). - Львів: Вид-во "Світ", 1996. - С. 332-467; Гриневич В.А. Україна на початковому етапі Другої світової війни; Німецько-радянська війна 1941 -1945 рр. / В.А. Гриневич. // Політична історія Україна. ХХ ст.: в 6 т. / І.Ф.Курас (голова редкол.). - К.: Генеза, 2002 - 2003. - Т.4: Україна у Другій світовій війні (1939 - 1945). - К., 2003. - С. 63 - 304; Гриневич В.А. Суспільно-політичні настрої населення України в роки Другої світової війни. (1939 - 1945 рр.) / В.А. Гриневич. - К.: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса, 2007. - 521 с.. У низці розділів колективної праці "Історія українського війська" ним були окреслені питання мобілізації українців у 1941, 1943, 1944 рр., дострокові призови, національні особливості й характеристика поповнення Червоної армії зі звільненої України. До наукового обігу залучено широке коло архівних джерел з російських архівів, проте серед фактичної інформації переважає та, що стосується території Західної України. Це обумовило подану автором оцінку мобілізаційної ситуації 1944 р., як такої, що була характерною для всієї території України у ході її звільнення. У подальших роботах автор послідовно відстоює думку, що проведені у 1943 - 1945 рр. військові мобілізації були своєрідною формою помсти сталінської імперії українському населенню, яке залишилось на окупованій території.

Також низку статей, присвячених долі щойно призваного українського поповнення, підготував В.Ю. Король Король В.Ю. Визвольні бої Червоної армії на території України (1941 -1944 рр.) / В.Ю. Король. // УІЖ. - 2005.- № 1. - С. 16 - 34; Король В.Ю. Битва за Лівобережну Україну і Київ: героїзм і трагедія (нові аспекти проблеми) / В.Ю. Король. // Історичний журнал. - 2003. - № 3. - С. 7 - 13; Король В.Ю. Ціна перемоги: військові втрати українського та інших слов'янських народів / В.Ю. Король. // Історичний журнал. - 2005. - № 2. - С. 16 - 34.. Цієї теми дослідник не раз торкався у контексті висвітлення бойових дій РСЧА під час наступальних операцій на території України. Наведені в роботах приклади використання поповнення у ролі "гарматного м'яса", пояснюються автором недолугістю у плануванні наступальних операцій, жорстокістю та низьким професійним рівнем окремих керманичів Червоної армії. Більшість подібних звинувачень ґрунтуються на емоціях та опосередкованих доказах. Ґрунтовного пошуку і дослідження архівного матеріалу проведено не було.

Не розкритими залишаються питання мобілізаційної політики СРСР на час проведення визвольних боїв, питання перевірок та використання на фронті військовозобов'язаного контингенту, що з різних причин залишився на окупованій території. Значною є прогалина у вивченні мобілізаційної діяльності військкоматів. Також важливою є проблема морально-психологічного стану мешканців звільнених українських територій та їх ставлення до продовження боротьби в лавах РСЧА.

Вивчення військових мобілізацій потребує комплексного підходу і розгляду цієї теми у більш широкому історичному контексті. До роботи над дисертаційним дослідженням залучались також праці з історії тоталітаризму, голодомору, окупації, морально-психологічного стану населення України Шаповал Ю. Людина і система (Штрихи до портрета тоталітарної доби в Україні) / Ю.І. Шаповал. - К.: НАН України; Інститут національних відносин і політології, 1994. - 270 с.; Білас І. Репресивно-каральна система в Україні. 1917 - 1953. Кн.1. / І. Білас. - К.: "Либідь" - "Військо України", 1994. - 432 с.; Петасюк О.І. Морально-психологічні аспекти голодомору як тоталітарного методу / О.І. Петасюк. - К.: Науковий світ, 2008. - 21 с.; Скоробогатов А.В. Харків у часи німецької окупації (1941 - 1943) / А.В. Скоробогатов. - Х.: Прапор, 2004. - 368 с.; Ніколаєць Ю.О. Морально-політичний стан населення і воїнів Червоної армії в перший період Великої Вітчизняної війни (на матеріалах України): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.01 "Історія України" / Ю.О. Ніколаєць. - К., 1999. - 16 с..

У Російській Федерації протягом кінця 1980-х - 2004 рр. з'явилась доволі значна кількість напрацювань з теми радянських військових мобілізацій у роки радянсько-німецької війни Бодрова Е.В. Создание и деятельность системы обеспечения людскими ресурсами действующей армии в годы Великой Отечественной войны: автореф. дис. на соискание науч. степени д-ра ист. наук: спец. 07.00.02 "Отечественная история" / Е.В. Бодрова. - М., 2000. - 45 с.; Боле Е.Н. Мобилизации людских ресурсов на фронт в годы Великой Отечественной войны 1941 - 1945 гг.: На материалах Коми АССР / Е.Н. Боле. - Сыктывкар, 2003. - 217 с.. Проте дана проблема розглядається у контексті забезпечення національної безпеки Росії, тому існування іншої практики проведення військових мобілізацій на звільнених територіях СРСР, зокрема України, у роботах не згадується.

У дослідженні історика української діаспори В. Косика Косик В. Україна і Німеччина в Другій світовій війні / В. Косик. - Париж - Нью-Йорк - Львів, 1993. - 660 с. міститься значний документальний матеріал із західних архівів, на підставі якого автор розповідає про масові арешти та мобілізації щойно звільненого населення, передусім м. Харкова.

Корисною для порівняння мобілізаційної політики СРСР та Німеччини у роки війни є робота колишнього офіцера вермахту Б. Мюллер-Гіллебрантда Мюллер-Гиллебрантд Б. Сухопутная армия Германии. 1939 - 1945 гг. / Б. Мюллер-Гиллебрантд. - М.: Эксмо, 2002, - 799 с..окупований радянський мобілізація військовий

Низка мобілізаційних наказів НКО та Ставки ВГК, які дають можливість простежити розвиток мобілізаційної політики СРСР на період звільнення України опубліковані у збірниках "Російський архів" Русский архив: Великая Отечественная: в 30 т. / Институт военной истории Министерства обороны РФ, Российский государственный военный архив / В.А. Золотарев (общ. ред.). - М.: Терра, 1994 - 1999. - Т. 13 (2-1, 2-2, 2-3): Приказы Народного Комиссара Обороны СССР. 1941 -1945. - 1997. - 1401 с.; Русский архив: Великая Отечественная: в 30 т. / Институт военной истории Министерства обороны РФ, Российский государственный военный архив / В.А. Золотарев (общ. ред.). - М.: Терра, 1999. - Т. 16 (5-1, 5-2, 5-2): Приказы Ставки ВКГ. 1941 - 1945. - 1999. - 1327 с..

Для висвітлення теми з різних точок зору були використані документи протилежних радянській воюючих сторін - німецької та української національно-визвольної ОУН-УПА на Сумщині. Документи з Державного архіву Сумської області: в 2 т. / Г.М. Іванущенко (упоряд.). - К.: Українська видавнича спілка ім. Юрія Липи, 2007 - 2009; Сергійчук В. Український здвиг: Наддніпрянщина. 1941 - 1955. Документи та матеріали / В. Сергійчук (упоряд.). - К.: Українська видавнича спілка, 2005. - 836 с.; Україна у Другій світовій війні у документах: Збірник німецьких архівних матеріалів: в 4 т. / В. Косик (упоряд.). - Львів, 1997.. Для реконструкції більш об'єктивної картини встановлення радянського порядку на звільненій території України - документи задіяних у цьому процесі каральних органів СРСР Київ у дні нацистської навали: За документами радянських спецслужб / НАН України; Інститут історії України, Київська державна адміністрація, Державний архів СБУ / О.Є. Лисенко (відп. ред.). - К., 2003. - 528 с. ; Білас І. Репресивно-каральна система в Україні. 1917 - 1953. - Кн.2. - К.: "Либідь" - "Військо України", 1994. - 432 с..

До опублікованих джерел слід також віднести щоденники та мемуарну літературу, яка репрезентована спогадами безпосередніх учасників подій, представників різних політичних поглядів Довженко О.П. Зачарована Десна. Оповідання. Щоденник (1941 - 1956) / О.П. Довженко. - К.: Дніпро, 2008. - 502 с.; Любченко А.П. Вертеп (повість). Оповідання. Щоденник / А.П. Любченко. - Харків: Основа, 2005. - 464 с.; Нагибин Ю.М. Дневник / Ю.М. Нагибин. - М.: "Олимп", 2001. - 624 с.; Лебединцев А.З. Отцы-командиры / А.З. Лебединцев, Ю.И. Мухин. - М.: Эксмо, 2005. - 608 с.; Худяков Ф.Ф. Прожитое и пережитое / Ф.Ф. Худяков. - К., 2005. - 426 с..

Отже, джерельна база є достатньо широкою для комплексного розкриття запропонованої теми дисертації.

У другому розділі "Морально-психологічний стан населення Лівобережної України у 1941 - 1943 рр. та його ставлення до радянських військових мобілізацій" розглянуто історичні передумови проведення військових мобілізацій в Лівобережній Україні, дано характеристику суспільних та політичних змін, що відбулися на цих територіях впродовж 1941 - 1943 років та основним соціальним групам потенційних суб'єктів призову до лав Червоної армії.

З'ясовано, що поширена у сучасній історіографії теза про те, що населення України, потерпаючи від репресій сталінського режиму, на початку німецького вторгнення покладало певні надії на німців, а після масового вбивства мирних громадян відвернулося від окупантів та приєдналося до руху Опору¹¹⁶ Косик В. Україна під час другої світової війни 1938 - 1945. - С. 122; Субтельний О. Україна. Історія / О. Субтельний - К.: Либідь, 1993. - С. 566.⁶, є надто спрощеною. Аналіз мемуарів, листів, щоденників воєнного часу дає підстави стверджувати, що серед населення Лівобережної України думки, відчуття, політичні погляди як цивільних, так і бійців Червоної армії ні на початок окупації, ні на час звільнення не були однаковими. Вони залежали від життєвого досвіду, національної приналежності, рівня освіти, місця проживання, наслідків радянської пропаганди тощо. Однак в умовах окупації, основною стала мотивація - вижити, зберегти життя собі й рідним. Та частина населення, яка зазнала важких випробувань, певною мірою зрівнялась у своїх думках та оцінках, зокрема у негативному ставленні до окупантів.

Встановлено, що на початок 1943 р. серед переважної кількості населення окупованих територій Лівобережжя було сформовано відверто негативне ставлення до окупантів. Найбільше на його формування вплинули знищення євреїв, вивезення молоді на примусові роботи, злочинне поводження з радянськими військовополоненими і створення для них таборів з жахливими умовами існування. Доведено, що чутки про вчинені радянськими карними органами репресивні дії у тимчасово звільнених населених пунктах Харківщини та Луганщини швидко розповсюдились серед мешканців окупованих територій і призвели до значного нагнітання серед них паралізуючої атмосфери страху та невизначеності. "Дуже тривожно, - пише у щоденнику киянка Н.В. Герасимова, - фронт наближається. Говорять, узято Ніжин. Багато хто боїться, оскільки розповідають багато жахів. Погано, що таке негативне ставлення до мешканців, вони бояться і хочуть йти від своїх..."¹¹⁷ Фонди НМІВВВ. - КВ - 207916.⁷.

З'ясовано, що в цілому ставлення населення окупованої території до повернення Червоної армії значно різнилося від його реакції на вороття радянського режиму. Люди вважали армію визволителькою й щиро чекали на неї. Переважна кількість колишніх військовослужбовців 1941 р. та військовополонених, з одного боку прагнули помститися ворогові, а з іншого - якомога швидше легалізуватися та захистити себе і родину від переслідувань радянської влади. Молоді, яка за роки окупації досягла призовного віку, здебільшого було властиве рішуче та щире прагнення воювати у лавах РСЧА. Чоловіки ж старшого віку переважно йшли на фронт з вірою в демократичні зміни в державі. Вони плекали надію, що разом зі своїми громадянами, переживши такі страшні випробування, влада зміниться на краще, відбудуться зміни в соціальній та економічній сферах.

Доведено, що на час наступальних боїв діюча Червона армія перетворилася на інструмент тоталітарного режиму. Проведення нею мобілізації населення, яке певний час перебувало під владою іншої політичної системи, розглядалось частиною командування як чергова каральна функція, на кшталт розстрілу без суду панікерів, дезертирів тощо.

У третьому розділі "Мобілізація населення Лівобережної України діючою армією в 1943 р." розглянуто загальні правила військових мобілізацій, які існували напередодні війни та у перший її період, розкрито особливості мобілізаційної політики, що склалися в СРСР на поч. 1943 р. На конкретних прикладах доведено наявність значних порушень правил мобілізації та використання поповнення.

Визначено, що з огляду на невдачі на фронті, швидкий ворожий наступ, втрату значної кількості солдатів, в СРСР вже до кінця літа 1941 р. відбулися зміни чинних на той час правил військових мобілізацій. Влітку 1941 р. з території України призивалось й одразу відправлялось на фронт поповнення, яке не мало мобілізаційних приписів і було у військовому відношенні непідготовленим. Вік перебування на військовій службі був збільшений до 51-го року (1890 р. н.), частково відбувся достроковий призов 18-річної молоді (1923 р. н.), що не досягла призовного (19-річного) віку. Упродовж 1942 р. в РСЧА проводились перереєстрація та пересвідчення військовослужбовців за новими, значно заниженими вимогам, зокрема, щодо стану здоров'я; розпочато мобілізацію контингенту населення, що раніше не підлягав призову - засуджених, спецпоселенців тощо.

З'ясовано, що на час початку звільнення території України, в СРСР діяв Наказ Ставки ВГК № 089 від 9. 02. 1942 р. "Про призов до Червоної армії громадян, що мешкають на визволених від окупації територіях". Він запроваджував принципово новий підхід до проведення мобілізацій - діючій армії було дозволено самостійно проводити поповнення власних військових підрозділів на щойно звільненій території. Мобілізації армійськими призовними комісіями підлягало чоловіче населення віком від 17-ти до 50-ти років, яке раніше не призивалось. Термін навчання поповнення в АЗСП зменшувався до 15-ти діб. З 29. 01. 1943 р., через очевидний брак військової підготовки молодого поповнення, призовників з АЗСП необхідно було направляти на навчання до Московського та Приволзького військових округів¹¹⁸ ЦАМО РФ. - Ф. 169 АЗСП, оп. 14309 с, спр. 1, арк. 36.⁸, а з 13. 01. 1943 р. - до ХВО та КВО¹¹⁹ ЦАМО РФ. - Ф. 131, оп. 12951, спр. 60, арк. 4.⁹. Також армійським призовним комісіям було дозволено проводити мобілізацію радянських військовополонених та оточенців з наступним направленням їх до АЗСП або спецтаборів НКВС (за результатами перевірок), а з 10. 03. 1943 р. - до штрафних та штурмових частин Червоної армії ²²⁰ ЦАМО РФ. - Ф. 209, оп. 999, спр.317, арк. 35.⁰.

Доведено, що з самого початку проведення діючою армією військових мобілізацій відбувались факти безконтрольного призову та використання поповнення. Зокрема, на 10. 10. 1943 р. Центральним фронтом було мобілізовано та використано на своїй території 2 тис. призовників 1926 р. н., Південно-Західним фронтом - 7 тис.²²¹ ЦАМО РФ. - Ф. 56, оп.12236, спр. 564, арк. 1.¹ Крім того, протягом 1943 р., одночасно з армійськими призовними комісіями, відбувалась мобілізація місцевого населення т.з. "польовими військкоматами" - підрозділами передових військових частин. За такою мобілізацією, як правило, одразу слідувало використання щойно мобілізованого поповнення в наступальних боях, іноді без обліку, навчання, обмундирування.

Виділено наступні періоди проведення мобілізації та використання поповнення, відповідно до ситуації, що складалася на радянсько-німецькому фронті:

1) січень - березень 1943 р. - ряд тактичних операції Червоної армії, у ході яких постійно або тимчасово були звільнені окремі східноукраїнські території і розпочато процес мобілізацій та використання щойно мобілізованого населення у боях;

2) серпень - листопад 1943 р. - проведення великомасштабних стратегічних операцій зі звільнення Лівобережжя України, форсування Дніпра, звільнення Києва, а також найбільш масштабний процес мобілізацій та залучення нового поповнення до виконання стратегічних завдань;

3) листопад - грудень 1943 р. - завершення форсування Дніпра, Київська оборонна операція, деякі офіційні заходи з формального обмеження використання місцевого поповнення (з 4. 11. 1943 р. -мобілізації для армії обмежувались 50-кілометровою прифронтовою зоною) та водночас, продовження планування наступу з переважним використанням у боях щойно мобілізованого поповнення.

Встановлено, що після введення територіальних обмежень, відсоток мобілізації, проведеної діючою армією складав від 25 до 50 % від загального масштабу. Наприклад, за даними Чернігівського обласного військкомату в 50-кілометровій прифронтовій зоні армією було призвано 112253 чол., представниками РВК - 45997 чол.²²² ЦАМО РФ. - Ф. 151, оп. 13014, спр. 95, арк. 201.²

Четвертий розділ "Мобілізаційні заходи місцевих військових органів на території Лівобережної України в 1943 р." містить аналіз мобілізаційної роботи, проведеної військовими комісаріатами Лівобережної України в 1943 р.

Доведено, що до листопада 1943 р. військкомати Лівобережжя проводили мобілізації лише за нарядами воюючих на їхній території військ Червоної армії. З відновленням ХВО та КВО, мобілізаційна діяльність військкоматів була взята під їхній контроль. Районними військовими комісаріатами (РВК) було проведено реєстрацію військовозобов'язаного контингенту, що лишився, продовжено мобілізацію за нарядами військових округів, та розпочато відтворення кількісної картини проведеної діючою армією мобілізації, про яку в переважної кількості РВК не лишалось жодних даних. "Мобілізація людських ресурсів по Києву почалася з моменту його визволення - 6 листопада 1943 р. У період з 6 по 9 листопада 1943 р. мобілізація військовозобов'язаних проводилась військовими частинами 1-го Українського фронту. Кількість призваних встановити не вдалося, оскільки військові частини іменних списків до РВК не висилали, а неодноразові звернення з даного питання до начальника відділу комплектування 1-го Українського фронту ні до чого не призвели", - йдеться, зокрема, у донесенні Київського міського військкомату від 13.11.1943 р.²²³ ЦАМО РФ. - Ф. 151, оп. 12951, спр. 81, арк.181.³

Також військкоматами протягом 1943 р. були проведені жіночі мобілізації, призов призовників 1926 р. н.

Спільно з представниками НКВС та НКДБ відбувався постійний пошук осіб, що ухилялися від військового призову та дезертирів. Виявлені військовозобов'язані та призовники, а також ті, хто сприяли їхнім діям, підлягали карній відповідальності й передавалися до суду.

У Висновках підведені загальні підсумки дослідження, викладені основні результати, сформульовано положення, що виносяться на захист:

? Визначено, що сучасна історична наука має доволі незначну кількість праць, безпосередньо присвячених проблемі радянських військових мобілізацій 1943 р. Не існує комплексного історичного дослідження, в якому даний процес та його наслідки були б висвітлені всебічно, розглянуті у контексті як загальної мобілізаційної політики СРСР в роки радянсько-німецької війни, так і внеску України у здобуту перемогу. Джерельна база дослідження, яка представлена комплексом архівних матеріалів, збірників документів, мемуарною літературою є достатньо репрезентативною для висвітлення досліджуваної теми;

? Виявлено, що дії окупаційної влади та наслідки політики "нового порядку" вплинули на морально-психологічний стан та настрої населення окупованих українських територій, трансформувавши його ставлення до ворога від стримано-очікувального, до відверто негативного. Переважна частина усіх категорій потенційного мобілізаційного контингенту окупованих територій була позитивно налаштована на подальшу участь у війні в лавах РСЧА. Одні керувались патріотичними почуттями та розглядали службу у збройних силах СРСР як необхідність і єдину можливість боротися проти ворога й звільнити рідну землю. Інші йшли до РСЧА з метою власної легалізації. Поширення чуток про використання поповнення у наступальних боях без обліку, обмундирування та належної військової підготовки, призвело до появи дедалі негативнішого ставлення населення окупованих територій до радянських військових мобілізацій;

? З'ясовано, що мобілізаційна політика СРСР 1943 року була продовженням практики мобілізацій, проведених у 1941 - 1942 рр., й була направлена не на формування дієвої військової стратегії, навчання, підготовку військ, а на здобуття перемоги за рахунок значної чисельної переваги військ. Наказ Ставки ВГК № 089 від 9. 02. 1942 р., який дозволяв діючій армії РСЧА на звільнених територіях самостійно поповнювати війська, не був пов'язаний безпосередньо з територією України. Однак його трагічна дія найбільш виявилась саме на Лівобережній Україні, де з одного боку перші визвольні бої з перемінним успіхом потребували швидкого введення в бій нових резервів, а з іншого - участь нового поповнення була закладена до плану найбільшої стратегічної операції на території України - форсування Дніпра. Практика виконання даного наказу показала, що рішення надати діючій армії право самій проводити поповнення на звільнених територіях істотно знижувало якість відбору призовників, негативно позначалася на рівні їхнього вишколу та сприяло безвідповідальному, не виправданому у стратегічному відношенні, використанню місцевого поповнення у наступальних боях;

? Встановлено, що до листопада 1943 р. військові комісаріати Лівобережжя у своїй мобілізаційній роботі були повністю підпорядковані армійським призовним комісіям та АЗСП. Упродовж 1943 р. ними також були проведені жіночі мобілізації, призов юнаків 1926 р. н., рейди з виявлення дезертирів;

? Визначено, що проведена у 1943 р. на звільнених територіях Лівобережної України подвійна мобілізація (діючою армією та РВК) мала інтенсивний та масштабний характер. За різними підрахунками, за період з лютого 1943 р. по жовтень 1944 р., кількість мобілізованого до лав РСЧА поповнення з України коливається у межах від 3 до 4 млн. чоловік. З огляду на загальну цифру призваних з УРСР протягом усієї війни - 7 млн. чол., вона означає, що під час звільнення на території України була проведена друга загальна людська військова мобілізація. Вона була значно жорстокішою й суворішою ніж перша, адже навіть після встановлення територіальних обмежень, до 50 % поповнення призивались саме діючою армією й одразу потрапляло на передову. Призов 1943 р. мав для України трагічні демографічні наслідки. Кількість загиблих прихована. Виявлені факти фальсифікацій в обліку втрат дають підстави стверджувати, що переважна кількість щойно мобілізованих воїнів, які загинули у перші тижні свого перебування на фронті, зараховані зниклими безвісти у квітні - травні 1944 р. Такі дії є проявом тоталітарних методів ведення війни й злочином радянської системи проти власного народу. Разом з тим, залучення до завершального етапу боротьби з фашизмом значної частини українського населення і виявлена ним звитяга і жертовність на полях боїв, певною мірою завадили можливим подальшим репресіям проти українців, сприяли зростанню української національної свідомості, а отже - поступовому визріванню державницького потенціалу України.

Публікації у наукових фахових виданнях, які відображають результати і зміст дисертаційного дослідження

1. Радянські військові мобілізації 1943 року. (Київська область, Обухівський район) / Л.В. Рибченко. // Сторінки воєнної історії України. Збірник наукових статей. - К.: НАН України; Інститут історії України, 2007. - Вип. 12. - С. 103 - 112.

2. Морально-психологічний стан населення визволених територій Лівобережної України у 1941 - 1943 рр. / Л.В. Рибченко. // Український історичний збірник. - К.: НАН України; Інститут історії України, 2008. - Вип. 11. - С. 251-265.

3. Проблема радянських військових мобілізацій 1943 року на території Лівобережної України / Л.В. Рибченко. // Гілея (науковий вісник): Збірник наукових праць. - К., 2009. - Вип. 22. - С. 103 -110.

Анотація

Рибченко Л. В. Радянські військові мобілізації 1943 року на території Лівобережної України. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2010.

В дисертаційному дослідженні висвітлено процес проведення людських військових мобілізацій до лав Червоної армії на щойно звільненій від ворога території Лівобережної України. Проаналізовано загальну нормативну мобілізаційну базу, що існувала в СРСР у перший період радянсько-німецької війни та протягом 1943 р. Розглянуто практичні мобілізаційні дії та заходи, проведені діючою армією та місцевим військовими органами. Досліджено практику широкого використання у наступальних бойових діях щойно мобілізованого населення зі звільнених територій Лівобережної України.

Ключові слова: радянсько-німецька війна 1941 - 1945 рр., Друга світова війна 1939 - 1945 рр., звільнення України від німецько-фашистських загарбників, радянські військові мобілізації, військові комісаріати.

Аннотация

Рыбченко Л.В. Советские воинские мобилизации 1943 года на территории Левобережной Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. Киев, 2010.

В диссертации рассмотрен процесс проведения людских воинских мобилизаций в ряды Красной армии на освобожденной от немецко-фашистской оккупации территории. Освещены основные этапы проведения мобилизации местного пополнения армейскими призывными комиссиями и военкоматами. Проанализирована практика использования нового пополнения в наступательных боях.

Хронологические рамки исследования охватывают 1943 г., начиная с окончательного освобождения восточных территорий Украины, до окончания Киевской стратегической наступательной операции.

На основе изучения и критического анализа архивных и опубликованных документов, отечественной и зарубежной историографии, воспоминаний очевидцев и участников событий дана характеристика морально-психологического состояния населения оккупированных территорий, его отношение к возвращению советской власти и оценка готовности продолжить ним борьбу в рядах РККА.

В работе анализируется мобилизационная политика СССР в 1941 -1943 гг. Характеризуется нормативно-правовая база, которая определяла правила призыва различных категорий военнообязанных: тех, кто до оккупации не был в рядах Красной армии, призывников 1925 - 1926 г.р., а также советских военнопленных и окруженцев, которые находились на оккупированной территории. Приказом Ставки ВГК № 089 от 9. 02. 1942 года действующей армии разрешалось самостоятельно пополнять свои ряды. Мобилизации подлежали мужчины от 17 до 50 лет, ранее не призывавшиеся в ряды РККА. Устанавливался 15-дневный срок их обучения. Также армейскими призывными комиссиями проводилась предварительная мобилизация советских военнопленных и окруженцев. До марта 1943 г. после проверок, данный контингент направлялся в армейские запасные стрелковые полки или в спецлагеря НКВД, а после - в штрафные и штурмовые части. Выделены основные этапы проведения мобилизации населения действующей армией, прослежено несоответствие фактического проведения нею мобилизаций с задекларированными правилами. Также доказано существование в армии неконтролируемых, ненормированных людских мобилизаций, проводимых ее передовыми воинскими частями.

Раскрыто роль и место военкоматов в мобилизационном процессе. Сделан вывод о том, что в 1943 г. на территории Левобережной Украины действующей армией и военкоматами была проведена масштабная мобилизация, которая имела трагические демографические последствия для Украины.

Ключевые слова: советско-немецкая война 1941 - 1945 гг., Вторая мировая война 1939 - 1945 гг., освобождение Украины от немецко-фашистских захватчиков, советские воинские мобилизации, военные комиссариаты.

Annotation

Rybchenko L.V. "Soviet Military Mobilizations in 1943 in Left Bank Ukraine". Manuscript.

The dissertation submitted for the degree of Candidate of Science in History, specialty - 07.00.01 - Ukrainian History. Kyiv Taras Shevchenko National University. Kyiv, 2010.

The dissertation is concerned with military mobilizations carried out by the Red Army in newly liberated territories in Left Bank Ukraine. The author has analyzed a general regulatory framework on military mobilizations and conscription which was used in the USSR in the first period of the Soviet-German war and in 1943. Mobilization practices and measures implemented by field forces and local military authorities have also been studied and characterized.

Key words: the Soviet-German war 1941 - 1945, World War II 1939 -1945, the liberation of Ukraine from the Nazi invaders, military mobilizations, military commissariats.

Размещено на Allbest.ru