Роман Шухевич у національно-визвольному русі України другої чверті ХХ століття

Другий етап (1939-1950 рр.) - характеризується керівною роллю Романа Шухевича в ОУН і УПА: протягом 1939 - 1943 рр. він виступає як один із організаторів боротьби проти радянських владних структур на території Західної України; у 1943-1944 рр. - як керівник УПА в її боротьбі проти німецько-фашистського й радянського тоталітарних режимів; в повоєнну добу (1944 - 1950 рр.) - як організатор національно-визвольного руху антирадянської спрямованості.

В процесі політичної, організаційної та військової діяльності Романові Шухевичу вдалося зосередити у своїх руках основні владні важелі повстанського руху, зайнявши три головні посади - Голови Генерального Секретаріату, генерального секретаря військових справ і головного командира УПА. У ході діяльності в ОУН і УПА Романові Шухевичу вдалося об'єднати усі українські повстанські центри, підпорядкувавши їх Головному військовому штабові УПА, який перебував під контролем ОУН. Було вдосконалено організаційну структуру ОУН.

Важливою ознакою розширення соціальної бази руху стали періодичні збори представників усіх політичних сил, які існували в Україні. В результаті нарад було створено Українську Головну Визвольну Раду, яка стала верховним органом українського народу у його визвольній боротьбі. За ініціативою Р. Шухевича, на теренах Галичини виникли військові відділи Української Народної Самооборони, для захисту населення від сваволі польської та німецької поліції і вивезення людей на каторжні роботи. Було розроблено план партизанської війни малими відділами - «Дажбог», для збереження кадрів і глибокої конспірації. З ініціативи Р. Шухевича, була розроблена тактика протидії комунізації України («Орлик») та підготовки молодіжного резерву підпілля («Олег»). Доповнюючи військові аспекти боротьби політико-пропагандистськими, Романові Шухевичу вдалося поєднати національну й соціальну ідеї.

Високо оцінюючи можливості Романа Шухевича, як талановитого конспіратора та керівника руху, радянські силові структури здійснили для його ліквідації цілу систему заходів: створено оперативний план «Барліг», спрямований на розшук і ліквідацію членів проводу ОУН і Романа Шухевича; заведено розшукову справу «Вовк»; арештовано та репресовано рідних командира (батька, матір, сестру, дружину (дітей відправлено у дитячі будинки); проведено облави солдатами Червоної Армії та оперативними спецгрупами МДБ; організовано проникнення агентів МДБ в керівні ланки визвольного руху; влаштовано масовий терор і знищення мирного населення, яке співпрацювало з повстанцями, депортовано родини членів ОУН і УПА у східні райони СРСР тощо.

5 березня 1950 р. Роман Шухевич загинув у сутичці зі співробітниками спецслужб СРСР в с. Білогорща на Львівщині. Зі смертю Р. Шухевича національно-визвольний рух поступово пішов на спад і наприкінці 50-х років повністю припинився.

Постать головного командира УПА Романа Шухевича займає вагоме місце в історії національно - визвольного руху другої чверті ХХ століття. З 1943 по 1950 рр. Р.Шухевич очолював національно-визвольну боротьбу українського народу, зумівши налагодити всю систему функціонування руху. Завдяки його пропагандистській та організаторській діяльності в лавах УПА воювали представники різних народів та різних соціальних верств населення, яких об'єднувала національна ідея. Українське греко-католицьке духовенство, інтелігенція, селянство і, певною мірою, міщанство були об'єднані в потужну силу.

Стратегія і тактика УПА під проводом Романа Шухевича ґрунтувалася на чітких ідейно-політичних засадах. Повстанський рух прагнув утвердитись на засадах всеукраїнської національної та політичної єдності, толерантного ставлення до представників національних меншин. При цьому братовбивче польсько-українське протистояння в умовах відсутності державності в обох народів стало результатом історичної інерції й застарілих амбіцій, актом взаємного політичного непорозуміння й трагічної безкомпромісності, що об'єктивно дискредитували справедливі цілі визвольного руху українського й польського народів.

В умовах, коли надії на допомогу Заходу згасали, а всі сили радянської воєнної та пропагандистської машини було кинуто проти повстанського руху, Р.Шухевичу вдавалося тривалий час забезпечувати єдність повстанців, боротьба яких продовжувалась понад десять років навіть після його загибелі.

На підставі результатів дослідження життя і діяльності Романа Шухевича дисертанткою пропонується: ініціювати відкрите й широке обговорення проблем національно-визвольного руху другої чверті ХХ ст., включаючи діяльність його лідерів, на міжнародних науково-практичних семінарах, конференціях, «круглих столах» тощо з метою дефальсифікації історії визвольного процесу й відтворення історичної правди.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

1. Бондаренко Г.Б. Військова та політична діяльність Романа Шухевича у боротьбі за державну незалежність у повоєнний період (1945 - 1950 рр.) / Галина Бондаренко // Український історичний збірник. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - Вип. 8. - С. 299 - 307.

2. Бондаренко Г.Б. Формування світогляду майбутнього генерал-хорунжого УПА (Романа Шухевича - Тараса Чупринки) / Галина Бондаренко // Збірник наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства. - К.: «Фоліант», 2005. - Т. 4. - С. 215 - 224.

3. Бондаренко Г.Б. Роман Шухевич - Командир-Провідник ОУН-УПА / Галина Бондаренко // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. статей - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - Вип. 10. - Ч. 2. - С. 12 - 23.

4. Бондаренко Г.Б. П'ять видатних осіб роду Шухевичів і їхня роль в історії України / Галина Бондаренко // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції «Роман Шухевич в українському національно-визвольному русі ХХ ст.» (м. Івано-Франківськ, 17-18 травня 2007). - Івано-Франківськ: Вид-во часопису «Галичина», 2008. - Вип. 14. - С. 453 - 461.

АНОТАЦІЯ

Бондаренко Г.Б. «Роман Шухевич у національно-визвольному русі України другої чверті ХХ століття». - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Київський університет імені Бориса Грінченка. - Київ, 2010.

В даній роботі на основі різностороннього аналізу архівних джерел та опублікованих матеріалів, здійснено спробу комплексного дослідження політичної постаті Р.Шухевича, передусім, як провідника ОУН і УПА на тлі доленосних для України історичних подій. Охарактеризовано соціальні чинники формування світогляду Р.Шухевича, його ідеологічні переконання, військову та політичну діяльність в Українській Військовій Організації (УВО), Організації Українських Націоналістів та Українській Повстанській Армії. У дослідженні висвітлено умови життя, побуту повстанців та головнокомандуючого ОУН і УПА. Проаналізовано роль та історичне значення Р. Шухевича в національно-визвольному русі другої чверті ХХ ст.

На підставі результатів дослідження автор дійшла висновків, що постать головного командира УПА Р. Шухевича займає вагоме місце в історії національно-визвольного руху другої чверті ХХ століття, завдяки його організаторському хистові та військовій рішучості УПА вдалося тривалий час зберігати цілісність і боєздатність своїх партизанських загонів й успішно протистояти діючим на українських землях тоталітарним режимам.

Ключові слова: Роман Шухевич, головнокомандувач, національно-визвольна боротьба, Українська Військова Організація (УВО), Організація Українських Націоналістів (ОУН), Українська Повстанська Армія (УПА), німецько-фашистська окупація, більшовицький тоталітарний режим, польсько-українське протистояння, історична правда.

АННОТАЦИЯ

Бондаренко Г.Б. «Роман Шухевич в национально-освободительном движении Украины второй четверти ХХ столетия». - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Киевский университет имени Бориса Гринченка. - Киев, 2010.

Диссертация посвящена комплексному исследованию личности главного командира Украинской Повстанческой Армии - Романа Иосифовича Шухевича, анализу его вклада в организацию украинского национально-освободительного движения второй четверти ХХ века.

В работе определена степень изученности проблемы в исторической науке и на основе комплексного анализа отечественной и зарубежной (росийской, польськой, англо-американськой) литературы впервые выявлены основные концептуальные подходы к пониманию роли Романа Шухевича в национально-освободительных процессах в Украине второй четверти ХХ века. Показано, в частности, что деятельность Романа Шухевича в контексте первой - великодержавной концепции - отождествляется с национал-фашизмом и осуждается как преступная. Согласно второй - национально-ориентированной радикальной концепции - характер и результаты деятельности Романа Шухевича поддаются почти всецелой идеализации. Третья - национально- ориентированная, умеренная концепция - характеризуется отношением к Роману Шухевичу как к противоречивому политическому деятелю, который героически и последовательно отстаивая идею национального освобождения, сознательно принимал даже трагическую необходимость гражданского противостояния двух идеологически розъединенных частей українського народа.

Впервые проанализирована историография и источники ключевых спорных проблем, которые характеризуют деятельность Романа Шухевича. В этом контексте доказано, что обвинения Р. Шухевича в коллаборационизме, а также в организации репрессий ОУН и УПА против мирного еврейського и украинского населения не подкреплены обьективным фактическим материалом, поэтому они являються безосновательными и политически мотивированными. Показано неправомерность применения термина «колаборационизм», к Роману Шухевичу и к другим учасникам освободительного движения. Повстанцы во главе с ним не восприняли советскую окупацию Западной Украини, поэтому не считали себя гражданами СССР и вели освободительную борьбу против действующих тоталитарных режимов, в том числе и советского. Показано, что острое польско-украинское противостояние, инспирированое жестокой унификационной политикой польского колониального режима 1920-1930-х годов, получило развитие в 1940-е гг. и переросло в братоубийственное противоборство с вовлечением мирного населения. Эта трагическая страница совмесной истории, к которой непосредственно причастен и Роман Шухевич, характеризуется как польско-украинская война.

В работе исследуются этапы формирования мировозрения Р. Шухевича, становление его как личности, его военная и политическая деятельность в Украинской Военной Организации (УВО), Организации Украинских Националистов (ОУН), Украинской Повстанческой Армии (УПА). Раскрыты его политические взгляды, его видение будущности национально-освободительного движения и Украины в целом.

В исследовании установлено, что благодаря своему дипломатическому и военному таланту Р. Шухевичу удалось объединить украинские повстанческие силы в единую УПА и занять главные посты в движении - председателя Генерального Секретариата, генерального секретаря военных дел и главного командира УПА, что было чрезвычайно важно для консолидации национально-освободительных сил и усиления движения сопротивления.

В работе анализируются подходы Р. Шухевича к различным социальным, региональным и национальным группам населения Украины, благодаря которым в армии УПА воевали представители разных национальностей. Предоставленные статистические данные, позволяют составить представление о количестве и составе воинов в армии УПА. Показаны взаимоотношения представителей разных слоев украинского общества: интеллигенции, крестьянства, служителей Украинской греко-католической церкви с националистическим подпольем во главе с Романом Шухевичем.

Диссертантка исследует деятельность советских силовых структур по розыску и ликвидации головнокомандующего УПА и анализирует версии его гибели.

Результаты исследования дали основания для вывода о том, что личность главного командира УПА Р. Шухевича (Тараса Чупринки) занимает важное место в в украинской и общеевропейской истории прошлого века.

Ключевые слова: Роман Шухевич, главнокомандующий, национально-освободительная борьба, Украинская Военная Организация (УВО), Организация Украинских Националистов (ОУН), Украинская Повстанческая Армия (УПА), немецко-фашистская оккупация, большевицкий тоталитарный режим, польско-украинское противостояние, историческая правда.

ANNOTATION

Bondarenko G.B. «Roman Shuhevitch in the national emancipatory fight for Ukraine in the second half of the XX^th century». ? Manuscript.

Thesis for obtaining Candidate's degree of historical sciences in speciality 07.00.01 ? History of Ukraine. - Borys Grinchenkо Kyev University. ? Kyiv, 2010.

This work is done on the teases of versatile analyses of the archives sources and published materials. It was made an attempt of the complex research of the prominent political figure of Roman Shuhevitch first of all as a leader of OUN and UIA on the background of the events witch were very important for Ukraine. The work gives the main social factors of Roman Shuhevitch`s outlooks formation, his ideological persuasion, his military and political activities in Ukrainian Military Organization (UMO) and Organization of Ukrainian Nationalists (OUN) and Ukrainian Insurrectional Army (UIA). It was represented the life conditions way of life of OUN and UIA soldiers and their commander. The role and historical importance of Roman Shuhevitch in national-liberation movement in the second half of the XX^th century is deeply and lased.

Based on the research results the author came to the conclusion that the figure of UIA commander Roman Shuhevitch takes ponderable place in national-liberation movement in the second half of the XX^th century, thanks to his creative talents and his military resolution in UIA it was possible for a long time to keep fighting efficiency of partisan`s detachments and to resist acting totalitarian regime on the Ukrainian lands.

Key words: Roman Shuhevitch, commander, national emancipatory movements, Ukrainian Military Organization (UMO), Organization of Ukrainian Nationalists (OUN), Ukrainian Insurrectional Army (UIA), germans-fascists occupation, bolshevik totalitarian regime, polish-ukrainian confrontation, history verity.

Размещено на Allbest.ru