Нацистський окупаційний режим в Україні у 1941–1944 рр. (на матеріалах генеральної округи "Волинь–Поділля")

Размещено на http://www.allbest.ru/

КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ОГІЄНКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

НАЦИСТСЬКИЙ ОКУПАЦІЙНИЙ РЕЖИМ В УКРАЇНІ У 1941-1944 рр. (НА МАТЕРІАЛАХ ГЕНЕРАЛЬНОЇ ОКРУГИ «ВОЛИНЬ-ПОДІЛЛЯ»)

07.00.01 - історія України

ОЛІЙНИК Юрій Васильович

Кам'янець-Подільський - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі історії України Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - кандидат історичних наук, професор Завальнюк Олександр Михайлович, Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, ректор

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Брицький Петро Павлович, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, професор кафедри історії України;

кандидат історичних наук, доцент Гальчак Сергій Дмитрович, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, доцент кафедри журналістики Інституту філології і журналістики

Захист відбудеться 28.05.2010 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 71.053.01 у Кам'янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка за адресою: 32300, м. Кам'янець-Подільський, вул. Огієнка, 61, ауд. 208.

Із дисертацією можна ознайомитися у читальному залі історичного факультету наукової бібліотеки Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка (32300, м. Кам'янець-Подільський, вул. Татарська, 14 а).

Автореферат розіслано 27.04.2010 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради А. Б. Задорожнюк

АНОТАЦІЇ

Олійник Ю. В. Нацистський окупаційний режим в Україні у 1941-1944 рр. (на матеріалах генеральної округи «Волинь-Поділля»). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка. - Кам'янець-Подільський, 2010.

У дисертації комплексно досліджено реалізацію політики органів окупаційної влади в генеральній окрузі «Волинь-Поділля». Нині - це територія Волинської, Рівненської, Хмельницької, частини Тернопільської, Вінницької та південних районів Брестської та Пінської областей Республіки Білорусь. На основі всебічного аналізу широкого кола архівних джерел і наукової літератури простежено встановлення й функціонування окупаційного режиму в генеральній окрузі. Розкрито засади, на яких формувався територіально-адміністративний устрій округи, уточнено її територію та зміни, яких вона зазнавала впродовж окупації. Висвітлено механізм діяльності нацистських адміністративних органів цивільної влади та місцевих структур української допоміжної адміністрації. Досліджено соціальне становище мешканців регіону. Проаналізовано суть і наслідки нацистської окупаційної політики в промисловості, сільському господарстві, освіті, культурі, церковному середовищі.

Ключові слова: генеральна округа «Волинь-Поділля», окупаційний режим, промисловість, сільське господарство, освіта, церква.

Олейник Ю. В. Нацистский оккупационный режим в Украине в 1941-1944 гг. (на материалах генерального округа «Волынь-Подолье»). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Каменец-Подольский национальный университет имени Ивана Огиенко. - Каменец-Подольский, 2010.

В диссертации комплексно исследована политика нацистских оккупационных органов в генеральном округе «Волынь-Подолье».

Доказано, что сформированный нацистами управленческий аппарат ставил за цель тотальное ограбление природных, финансово-экономических и трудовых ресурсов захваченной территории. Для поддержания колониального режима и усмирения местного населения оккупационные власти сформировали карательно-репрессивные и судебные органы.

Одним из видов экономического ограбления было использование трудовых ресурсов генерального округа. К труду привлекались лица в возрасте от 14 до 60 лет. С 1942 г. жителей генерального округа начали вывозить в рейх, где ощущалась нехватка рабочих рук. За годы оккупации с региона было вывезено около 170 тыс. людей.

Аграрная политика нацистов предусматривала реорганизацию советских колхозов в общинные хозяйства. Параллельно были организованы помещичьи и кулаческие хозяйства.

Провал стратегии «молниеносной войны» заставил немецкое командование пересмотреть планы деиндустриализации. Новый порядок предусматривал приспособление местной промышленности к сложившимся условиям. При этих обстоятельствах возник вопрос о восстановлении местных предприятий для выполнения необходимых фронту заказов.

Оккупанты реорганизовали советские учебные заведения в народные 4-х классные и профессиональные школы, основным заданием которых было подготовка детей к физическому труду.

Таким образом, проведенное исследование позволило раскрыть установление и функционирование нацистского оккупационного режима на территории генерального округа «Волынь-Подолье» в промышленности, сельском хозяйстве, образовании, религии.

Ключевые слова: генеральный округ «Волынь-Подолье», оккупационный режим, промышленность, сельское хозяйство, образование, церковь.

Oliynyk Y. V. Nazi occupation regime in Ukraine in 1941-1944 (on the materials of the general neighbourhood «Volyn'-Podillya»). - Manuscript.

The thesis to obtain the scientific degree of candidate of historical science with the speciality 07.00.01 - history of Ukraine. - Kam'yanets-Podilskiy National University named after Ivan Ogiyenko. - Kam'yanets-Podilskiy, 2010.

Implementation of occupation regime policy in general region «Volyn'-Podillya» is fully studied in the dissertation research. Nowadays this territory is shared by Volynskaya, Rivnenskaya and Khmelnytskaya oblasts, part of Ternopolskaya, Vinnitskaya and eastern areas of Brest and Pinskaya oblasts (Republic of Belarus).

On the basis of a wide-range analysis of a great deal of archive sources and scientific literature it is traced setting up and functioning of occupation regime in general region. It is revealed principles of formation of territorial administrative structure, obtained more specific its territory and changes under the occupation period. Activity mechanism of Nazi administrative bodies of civilian authority as well as local structures of Ukrainian supplementary administration is exposed in the research.

Social status of region population is studied. Essence and consequences of Nazi occupation policy in industry, agriculture, education, culture, and church neighborhood are analyzed.

Key words: general region, «Volyn'-Podillya», occupation regime, industry, agriculture, education, church.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У травні 2010 р. виповнюється 65 років з часу перемоги країн антигітлерівської коаліції над нацистською Німеччиною. До цієї події звернута увага громадськості, учасників Другої світової і Великої Вітчизняної воєн, письменників, журналістів, публіцистів, учених. Готуються нові наукові праці, які мають на меті пролити світло на малодосліджені і невідомі сторінки історії 1939-1945 рр. Колишні країни антигітлерівської коаліції запланували проведення великого комплексу заходів з увіковічування пам'яті тих, хто здобув історичну перемогу над нацизмом, зруйнував жахливий окупаційний режим, який ніс загрозу існуванню цілих народів. З метою належної підготовки та відзначення 65-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр. Президент України 10 грудня 2008 р. підписав Указ «Про відзначення 65-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років», що передбачає заходи по всебічному висвітленню подій війни, а також вшанування ветеранів та учасників тих подій.

Дослідження окупаційного режиму в Україні загалом та її регіонах, зокрема, розпочалися з воєнних часів і виконувалися під гаслом комуністичної ідеології. Дотримування офіційних шаблонів призвело до однобічного вивчення складних і неоднозначних питань періоду Великої Вітчизняної війни та окупації. Більшість праць істориків присвячена проблемам радянського підпільно-партизанського руху, ходу бойових дій на німецько-радянському фронті, внеску комуністичної партії у перемогу над ворогом. Залишилась недослідженою низка важливих питань, а саме: соціальна політика окупантів, робота українських органів влади, закладів культури, освіти, становище церкви на окупованих територіях.

Тому наукова актуальність дисертаційного дослідження пояснюється: по-перше, однобічним та не завжди об'єктивним вивченням проблеми радянськими істориками; по-друге, нез'ясованою низкою питань, пов'язаних з генеральною округою «Волинь-Поділля» в сучасній українській історіографії; по-третє, важливим її пізнавальним і виховним значенням на сучасному етапі розбудови незалежної української держави.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження здійснено в рамках державної «Програми розвитку краєзнавства на період до 2010 р.», науково-дослідної теми «Актуальні питання історії, історіографії та культури України ХVІІ-ХХ ст.», затвердженою кафедрою історії України Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка та узгоджується з науковою темою відділу історії України періоду Другої світової війни Інституту історії України НАН України «Трансформація суспільно-політичних, економічних та культурних процесів в Україні під впливом воєнних подій 1939-40-х рр.» (номер державної реєстрації 0104U0000624).

Мета дослідження полягає в тому, щоб із врахуванням стану наукової розробки та актуальності дослідження встановити характер і зміст окупаційного режиму, його особливості, практичну реалізацію політики окупантів у різноманітних сферах життя щодо залучення населення генеральної округи «Волинь-Поділля» до співпраці з рейхом.

Для досягнення поставленої мети автор ставить перед собою завдання:

- охарактеризувати стан і ступінь дослідження проблеми в історіографії, визначити повноту та рівень джерельного наповнення;

- розглянути встановлення і функціонування окупаційного режиму, висвітлити механізм діяльності нацистських адміністративних органів цивільної влади і місцевих структур української допоміжної адміністрації;

- проаналізувати суть і наслідки нацистської репресивної політики в промисловості, сільському господарстві, освіті, культурі, духовному житті;

- показати депортаційні заходи окупаційної влади щодо населення;

- дослідити соціальне становище мешканців регіону;

- висвітлити пограбування гітлерівцями території генеральної округи.

Об'єктом дослідження є нацистський окупаційний режим у двох українських регіонах - на Волині і Поділлі.

Предметом дослідження виступає комплекс заходів щодо формування німецької окупаційної й української допоміжної адміністрацій, їх функціонування в карально-репресивній, економічній, соціальній та духовно-культурній сферах на території генеральної округи «Волинь-Поділля».

Методи дослідження. Методологічна база дослідження ґрунтується на принципах історизму, об'єктивності, критичного підходу до аналізу джерельного матеріалу, а також проблемно-хронологічному, структурно-системному, порівняльно-системному, порівняльно-історичному, логічного аналізу, класифікації і систематизації, узагальнення та статистичному методах.

Використання структурного і проблемно-хронологічного методів дало можливість висвітлити роль виконавчої вертикалі органів німецької цивільної влади та української допоміжної адміністрації, специфіку їх роботи й підпорядкування.

За допомогою статистичного методу досліджено розміри податків, які платило місцеве населення, рентабельність підприємств, чисельність шкіл, закладів культури, церков та ЗМІ, що працювали в генеральній окрузі.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період існування територіально-адміністративної одиниці - генеральної округи «Волинь-Поділля» та функціонування на її території органів німецької цивільної та місцевої української влади з липня 1941 по липень 1944 рр. Нижня хронологічна межа дисертації обумовлена створенням рейхскомісаріату «Україна», верхня - повним звільненням радянськими військами території генеральної округи від нацистів.

Територіальні межі дослідження охоплюють створену окупаційною владою генеральну округу «Волинь-Поділля». Нині - це територія Хмельницької, Рівненської і Волинської областей, частина Тернопільської, Вінницької та південні райони Брестської й Пінської областей (Республіка Білорусь).

Наукова новизна одержаних результатів полягає:

- у постановці та розробці актуальної проблеми, яка не дістала всебічного й об'єктивного висвітлення в українській історичній науці;

- у залученні до наукового обігу значного масиву архівних документів, матеріалів, кореспонденцій численних періодичних видань, які до початку 90-х рр. ХХ ст. знаходились під забороною і не використовувалися дослідниками, проте мають важливе значення для подальшого вивчення проблем окупаційного режиму;

- у проведенні комплексного дослідження характеру і змісту окупаційного режиму на зазначеній території, що є першим досвідом в українській історіографії;

- у розкритті засад, на яких формувався територіально-адміністративний устрій генеральної округи, уточненні її території та змін, яких вона зазнавала впродовж окупації;

- у проведеному аналізі роботи органів німецької цивільної та української допоміжної влади.

Практичне значення одержаних результатів виконаної роботи полягає у тому, що фактичний матеріал, теоретичні положення й узагальнення можуть бути використані в процесі дослідження проблем новітньої історії України, написанні комплексних праць, монографій, методичних посібників і статей, а також при підготовці лекцій, нормативних курсів і спецкурсів з історії Другої світової та Великої Вітчизняної воєн у вищих навчальних закладах. Розділи дисертації можуть стати матеріалом у вивченні історії вищезгаданих областей.

Особистий внесок здобувача. Усі наукові положення, висновки і пропозиції у дисертаційній роботі сформульовані особисто автором та є його науковим доробком.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри історії України Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, викладені у доповідях, повідомленнях та матеріалах 5-ти міжнародних конференцій: «Українська історіографія на рубежі століть» (Кам'янець-Подільський, 2001 р.), «Історична наука: проблеми розвитку» (Луганськ, 2002 р.), «Актуальні проблеми історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.» (Черкаси, 2001 р.), «Історія релігій в Україні» (Львів, 2007 р.), «Проблеми археографії та джерелознавства історії Правобережної України» (Хмельницький, 2008 р.); 2 всеукраїнських конференцій: «Актуальні проблеми вітчизняної і всесвітньої історії» (Луганськ, 2001 р.), «Поділля у контексті української історії» (Вінниця, 2001 р.); 3-ох регіональних конференціях: «Проблеми етнології, фольклористики, мистецтвознавства Поділля та Південно-Східної Волині: історія і сучасність» (Кам'янець-Подільський, 2002 р.), ХІІ Подільській історико-краєзнавчій конференції (Кам'янець-Подільський, 2007 р.), звітній науковій конференції викладачів, докторантів і аспірантів, присвяченій 90-річчю Кам'янець-Подільського національного університету (12-13 березня 2008 р.).

Публікації. Загальні положення дисертаційного дослідження викладено у 24 працях, з них: 1 - у колективній монографії, 1 - у хронологічному довіднику, 1 - у збірнику документів і матеріалів, 13 (загальним обсягом 6,4 авт. арк.) - у збірках, включених до переліку наукових фахових видань України та 8 - у збірниках конференцій. Три окремих видання та одна стаття написані у співавторстві, авторський внесок складає - 11,9 авт. арк.

Структура дисертації зумовлена метою і завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (681 позиція), додатків (18 позицій). Обсяг основного тексту дисертації -181 сторінка, загального - 266 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт та предмет дослідження, хронологічні й територіальні межі, сформульовано мету і завдання, окреслено наукову новизну й практичне значення роботи.

Перший розділ “Історіографія та джерельна база проблеми» складається із двох підрозділів, у яких здійснено аналіз та осмислено історіографію і джерельну базу дослідження.

У підрозділі 1.1. “Історіографія проблеми» зроблено огляд історіографічного доробку, який умовно можна поділити на 3 великі періоди: 1) 1940-і - середина 50-х років; 2) середина 1950-х - 80-і роки; 3) від початку 1990-х років до сьогодення.

Дослідження нацистського окупаційного режиму в Україні розпочалося ще в період ведення бойових дій Червоної армії проти вермахту. Українські історики, діячі культури К. Гуров, О. Глухий, О. Довженко, К. Дубина впродовж 1942-1943 рр. опублікували низку розвідок, у яких на конкретних прикладах розкрили цілі, завдання окупаційного режиму на території України, викрили злочини, вчинені гітлерівцями проти мирного населення в економічній та культурній сферах. За перше повоєнне десятиріччя історики, скориставшись наявною джерельною базою, написали низку узагальнюючих праць. Однак акцент був зроблений не на проблемах окупації, а на висвітленні руху Опору та бойових дій на радянсько-німецькому фронті. Генеральна округа «Волинь-Поділля» подавалася у загальному контексті. Таким чином, упродовж першого періоду дослідження проблеми були лише закладені основи її вивчення. Більшість публікацій мала ідеологічно заангажований характер.

З середини 50-х років у радянській історіографії розпочався наступний період вивчення окупаційного режиму. З'являються академічні праці, у яких історики з позиції радянської ідеології висвітлювали нацистську політику в промисловості, сільському господарстві, культурі, використання українців на примусових роботах в рейху. У це час аграрну політику «нової влади» в українському селі досліджував С. Лаута. Плани та конкретні заходи гітлерівців у сфері культури, їх ставлення до української інтелігенції, вивезення робочої сили до рейху, випробовування і поневіряння мешканців України у Німеччині розкривають праці М. Коваля.

Таким чином, у зазначений період радянські історики створили узагальнюючі, масштабні праці, які не зважаючи на методологічні та фактологічні упущення, розширили джерельну базу для подальшого вивчення окупаційного режиму в Україні.

Третій період припав на час переосмислення українськими істориками методологічних і концептуальних засад історії Великої Вітчизняної війни. З'являються роботи, у яких дослідники виходять за межі тем радянської історіографії. Зокрема, конфесійній політиці німецької окупаційної влади присвячено праці О. Лисенка, Ю. Волошина. Структуру управління німецької цивільної адміністрації, місцевих допоміжних органів, їх компетенції та функції дослідив П. Рекотов. Фінансову політику Берліна в окупованій Україні, а саме: механізми вилучення банківських цінностей, безконтрольну емісію паперових грошей, яка призвела до виникнення «чорного ринку» розкрив І. Вєтров.

Стан і наслідки окупаційного режиму в колишній Кам'янець-Подільській області окреслено в 4-томному виданні «Книга Скорботи України. Хмельницька область». Автори у вступних статтях проаналізували політику німецьких цивільних органів у соціально-економічній сфері, експлуатацію людських ресурсів у місцевій промисловості та на примусових роботах у рейху, частково з'ясували збитки, завдані населенню, підприємствам, установам і організаціям на території східної частини генеральної округи.

Використання трудових ресурсів з Поділля в економіці рейху дослідив С. Гальчак, соціально-економічні та політичні мотиви співпраці українського населення з гітлерівцями - В. Шайкан.

Певні аспекти окупаційної політики в Україні з'ясовані в працях зарубіжних істориків В. Краля, О. Верта.

Таким чином, історіографічний аналіз свідчить, що за понад 60 років дослідження нацистської окупації регіонів, які входили до складу генеральної округи «Волинь-Поділля», лише окремі події та явища знайшли відображення в працях радянських дослідників. Зарубіжні історики доповнили картину подій, хоча спеціально не вивчали окупаційний режим у зазначеному регіоні. Сучасні українські історики попри значні набутки у дослідженні окупаційного режиму в загальноукраїнському і регіональному вимірах залишили нез'ясованим цілий ряд питань, пов'язаних з генеральною округою «Волинь-Поділля».

У підрозділі 1.2. “Характеристика джерел» аналізується комплекс архівних та опублікованих документальних матеріалів, що стосується досліджуваної проблеми.

У Центральному державному архіві вищих органів влади і управління України найбільш інформативними щодо нашої теми є документи Ф-4620 «Колекція документів з історії Великої Вітчизняної війни» (586 справ). Вони представлені збірниками документів, дисертаційними дослідженнями, науковими розвідками, а також нарисами та спогадами, записаними членами Комісії по вивченню історії Великої Вітчизняної війни, яка працювала при АН УРСР. Ці документи дають змогу з'ясувати становлення окупаційного режиму, діяльність карально-репресивних органів щодо місцевого населення, політику гітлерівців у соціально-економічній та духовній сферах життя регіону.

У Центральному державному архіві громадських об'єднань України документи із досліджуваної проблеми зберігаються у Ф. 62. «Український штаб партизанського руху» (оп. 1, спр. 182, 184, 185). Зокрема, це листування ЦК КП(б)У і УШПР, накази УШПР, доповідні записки, розвіддані командирів з'єднань і загонів, довідки Головного розвідувального управління Червоної армії, витяги з донесень партизанських з'єднань, висновки. Ці документи містять інформацію про економічне пограбування окупованої території, фізичне знищення населення тощо.

У фондах архіву УСБУ в Хмельницькій області зберігаються кримінальні справи осіб, що співпрацювали з німецькою цивільною владою в органах української допоміжної адміністрації, а саме: керівників громадських господарств (спр. 4220, 21057), робітників підприємств місцевої промисловості (спр. 209, 2133, 2125), працівників каральних органів (спр. 24144, 26237) тощо.

Матеріали німецького походження, зокрема розпорядження, накази, звіти, доповідні записки, листування, що зберігаються у Ф. 3206 «Рейхскомісаріат України, м. Рівне» (ЦДАВО України) (оп. 1, спр. 6, 39, 63; оп. 2, спр. 23, 25) в оригіналах, перекладах і фотокопіях, дають можливість проаналізувати процес формування адміністративних органів, схему управління, соціальну та економічну політику гітлерівців. Моральний стан населення регіону впродовж окупації відображають оперативні зведення німецької агентури та аналітичні доповіді.

Загалом у роботі використано понад 200 справ із 55 фондів зазначених архівів.

Іншу групу джерел дисертаційного дослідження складають опубліковані документи, матеріали та довідкові видання. З-поміж них важливе значення мають збірники документів, які незважаючи на тенденційність підбору матеріалів, мають певну пізнавальну й джерельну цінність.

Важливим джерелом є спогади учасників руху Опору. Свідчення мемуаристів доповнюють характеристику окупаційного режиму.

Нами залучено також значну кількість періодичних видань, які виходили в генеральній окрузі, а саме: «Подолянин», «Український голос» (Проскурів), «Урядові Дунаєвецькі вісті», «Нова Шепетівщина», «Горохівські вісті», «Ковельські вісті», «Український голос» (Луцьк).

Проаналізувавши наявну літературу, архівні джерела, збірки документів і матеріалів, тогочасну періодику, автор дійшов висновку, що вони мають значний інформаційний потенціал, цілком достатній для того, аби розв'язати поставлені завдання й досягти сформульованої у дослідженні мети.

Другий розділ «Запровадження і функціонування управлінської і репресивної систем у генеральній окрузі «Волинь-Поділля» складається з двох підрозділів, у яких розкрито засади формування територіально-адміністративного устрою, аналізується структура і штат органів німецької цивільної влади, карально-репресивних та судових органів, української допоміжної адміністрації.

У підрозділі 2.1. «Територіально-адміністративний устрій. Діяльність ОУН щодо створення допоміжних органів самоврядування» відзначається, що гітлерівці відповідно до поставлених завдань сформували територіальний устрій, у якому використали елементи радянської системи. На території округи діяли 25 гебітів та 132 райони. Для управління ними було сформовано адміністративну вертикаль з німецьких цивільних органів та української допоміжної адміністрації. Німецькі цивільні органи влади працювали на рівні генеральної округи, у гебітах та великих містах, а українські - у районах, волостях та селах. Робота німецьких цивільних органів влади була б паралізованою без залучення до їх діяльності місцевого населення. Випереджаючи підрозділи вермахту, в містах і селах генеральної округи органи влади формували також похідні групи ОУН. Їм вдалося вибудувати владну вертикаль на рівні обласних, окружних, районних та міських управ. Однак, через національно-патріотичний характер їх діяльності, до осені 1941 р. вони були ліквідовані. Заново відроджувати органи влади ОУН розпочала після оволодіння підрозділами УПА частиною волинської території генеральної округи.

У підрозділі 2.2. «Формування карально-поліційної системи та органів судової влади» розкрито процес створення правоохоронних органів, до якого були причетні похідні групи ОУН (б), ОУН (м), а саме українська міліція, як виконавчий орган державної влади. Оскільки українські міліцейські структури йшли в розріз з політичними планами нацистів, то вони були ліквідовані, а їх місце зайняла українська допоміжна поліція. До складу карально-репресивної системи входили й підрозділи гестапо, державної таємної поліції, жандармерії.

Для придушення спротиву місцевого населення гітлерівці вибудували власну судову систему, яка базувалася на німецькому законодавстві, пристосованому до окупованих територій та інструкціях, що надходили до них. Судові органи працювали виключно в інтересах окупаційної влади. До кримінальної відповідальності притягувалося лише місцеве населення. За період окупації мирові судді генеральної округи розглянули майже 3,5 тис. справ.

Третій розділ «Соціально-економічне життя населення округи» містить чотири підрозділи, у яких досліджуються питання, пов'язані із встановленням системи загальної трудової повинності, набору робочої сили до Німеччини, аналізується аграрна, соціальна та економічна політика німецьких окупаційних органів влади.

У підрозділі 3.1. «Мобілізація трудових ресурсів. Відновлення діяльності підприємств» показано, що німецька цивільна адміністрація юридично узаконила трудову повинність та надала їй систематичності. Відповідальність за залучення населення до трудового обов'язку було покладено на уряди (біржі) праці. До примусової праці на підприємствах місцевої промисловості гітлерівці залучали населення віком від 16 до 60 років. З 1942 р. окупаційна влада розпочала вивозити працездатне населення на примусові роботи до рейху, де відчувалася гостра нестача робочих рук. Після провалу плану «блискавичної війни» нацистські лідери переглянули економічну політику щодо місцевої промисловості. Відновлювали роботу лише ті підприємства, які могли випускати продукцію, необхідну для ведення війни. Працюючі підприємства за кількістю робітників і виробничою ефективністю значно поступалися показникам радянського часу. Через відсутність складного технологічного обладнання основна частина робіт виконувалася вручну. Більшість фабрик і заводів змушені були змінити профіль діяльності.

У підрозділі 3.2. «Новий порядок» на селі. Реанімація колгоспно-радгоспної системи» доведено, що сільське господарство регіону займало домінуючу роль в економічних планах нацистів. На базі колишніх колгоспів гітлерівці створили громадські господарства, які займалися вирощуванням рослинної та виробництвом тваринницької продукції для потреб рейху. На селян, очікувала виснажлива примусова праця, а за найменший непослух застосовувались фізичні покарання та розгалужена система штрафів. Селяни зазнавали визиску не лише від гітлерівців, а й від новоспечених поміщиків. Ними, як правило, ставали високопоставлені есесівські офіцери, чиновники цивільної адміністрації. Свої права на землю виборювали колишні поміщики, яким «нова влада» дозволила відновлювати старі порядки. Лише у Волинському регіоні було створено 312 поміщицьких маєтків та 8 тис. куркульських господарств.

У підрозділі 3.3. «Економіка округи на службі рейху» розглядається економічна політика окупаційної влади. Зокрема, зазначається, що вироблена продукція спрямовувалася виключно на задоволення потреб вермахту. Встановлено, що цукрові заводи східних гебітів округи зварили для потреб рейху 521 тис. ц цукру та 18 тис. т патоки; маслозаводи цього ж регіону направили до Німеччини у 1942 р. 218 тис. ц масла; промислову деревину гітлерівцям постачали 93 лісопильні, які у 1943 р. заготовили 49300 м³ будівельного лісу.

Економічне пограбування регіону велося не тільки в промисловості, а й у фінансовій сфері через систему банків та проведення грошової реформи. Надприбутки «нова влада» отримувала від надходження сплачених підприємствами податків, а також продажу за завищеними цінами товарів першої необхідності та продуктів у відкритих закладах торгівлі.

У підрозділі 3.4. «Матеріальне становище мешканців регіону. Податковий гніт. Геноцид проти українців» встановлено, що одним із видів нацистської політики у регіоні було пограбування матеріальних статків населення. За роки окупації гітлерівці в генеральній окрузі зруйнували 36 тис. житлових будинків, понад 11 тис. селянських дворів. Збитки, завдані лише громадянам східних регіонів генеральної округи, склали понад 3 млрд. крб.

Органи цивільної влади звели до мінімуму продуктове постачання зайнятого населення. Зокрема, мешканці Луцька та Рівного отримували в день по 214 г хліба на дорослого і по 170 г на дитину. Частковим порятунком від голоду для зайнятого населення були продовольчі картки. Однак норми продуктового постачання постійно змінювалися окупантами в бік зменшення, заміни одного виду продуктів харчування на інші. Працівники отримували заробітну плату у розмірі 500-600 крб., яка дозволяла її власникам ледь животіти.

Найефективнішою формою пограбування населення було обкладання його різними видами грошових і натуральних податків.

Четвертий розділ «Зміни в духовно-культурному житті українців на території округи» складається з двох підрозділів, у яких розкрито суть і наслідки втілення нацистської расової доктрини в культурно-духовній галузі.

У підрозділі 4.1 «Становище закладів освіти і культури. “Просвіти». Україномовна преса» стверджується, що в колоніальних планах нацистів про високий освітній рівень населення окупованого регіону не йшлося. Базовою стала реформована гітлерівцями чотирирічна народна та професійна школи. Однак навіть вони через відсутність палива, навчальної літератури, учнів та педагогів майже не працювали. У роки окупації прогресивна місцева інтелігенція сприяла відродженню просвітницьких товариств, бібліотек, музеїв, україномовної преси, театрів. Бібліотеки, музеї отримували дозвіл на роботу лише після вилучення найцінніших зразків творів мистецтва, книг.

В окремих містах працювали кінотеатри, де демонструвалися німецькомовні фільми з обмеженим відвідуванням для українців. Українську культуру, звичаї і традиції намагалася пропагувати україномовна періодика. Разом з тим, газети були переповнені сфальсифікованими історичними фактами про роль німців в історії України, їх «успіхи» на фронті тощо.

У підрозділі 4.2. «Діяльність церкви і релігійних громад» розкрито характер конфесійної політики гітлерівців, які з метою досягнення своїх колоніальних завдань дозволили релігійне відродження в містах і селах генеральної округи. Багатовекторність поглядів щодо розвитку православ'я в регіоні призвела до утворення двох гілок православної церкви - УАПЦ під керівництвом митрополита Полікарпа та АПЦ, яку очолив митрополит Олексій Громадський. Міжконфесійний поділ уміло використала окупаційна влада, яка остаточно підпорядкувала церкву своєму управлінню. Поряд з православними в генеральній окрузі діяли греко-католицька, римо-католицька і протестантські конфесії.

нацистський окупаційний політика влада

ВИСНОВКИ

1. Обрана тема ще не була предметом спеціального наукового дослідження та не отримала належної оцінки в радянській історіографії. Досліджувалися лише окремі проблеми, які допомагали радянській ідеології формувати міф про єдність радянського народу та комуністичної партії в боротьбі з ворогом. Нагромаджений історичний матеріал і введений до наукового обігу комплекс архівних документів дає можливість належним чином виконати поставлені завдання.

2. Відповідно до програмних засад ведення політики в окупованій Україні гітлерівці з самого початку провели територіально-адміністративну реформу, яка передбачала ліквідацію радянського адміністративного устрою. Територія Волинської, Рівненської, Хмельницької областей, частини Тернопільської, Вінницької та південних районів Брестської та Пінської областей (Республіка Білорусь) увійшли до складу генеральної округи «Волинь-Поділля». Для управління нею гітлерівці створили адміністративну вертикаль з німецьких цивільних органів влади, яким належала законодавчо-розпорядча ініціатива, та української допоміжної адміністрації, на яких покладалися виконавчі функції.

3. В економічному блоці для гітлерівців першочерговим завданням було вилучення сировини та виробленої продукції. Відповідно до цих планів промисловість регіону підлягала деіндустріалізації. Однак, з провалом плану «блискавичної війни», відбувся процес реіндустріалізації певних галузей виробництва - відновили роботу підприємства харчової, переробної галузей, із пошиття одягу, окремі механічні заводи. Утім, через зношеність обладнання, відсутність деталей, сировини, пального та кваліфікованої робочої сили, ці підприємства працювали з перебоями та вимушено змінювали профіль виробництва.

4. Одним із найефективніших методів економічного пограбування стало обкладання населення та підприємств різними видами податків, які з кожним днем окупації зростали в арифметичній прогресії. Населення сплачувало понад 20 різноманітних податків та контингентів. Особливим податком обкладалися мешканці гетто. Черговою економічною аферою стала грошова реформа, за рахунок якої гітлерівці отримали зиск 2 млрд. крб.

5. Важливим сегментом в економічних планах гітлерівців було інтенсивне використання трудових ресурсів регіону як на місцевих підприємствах, так і в економіці рейху. За роки окупації нацисти з міст і сіл генеральної округи депортували до рейху майже 170 тис. осіб.

6. Аграрна політика гітлерівців у генеральній окрузі упродовж всієї окупації характеризувалася масштабними пограбуваннями. Для планомірного та організованого виснаження українського села окупаційна влада сформувала розгалужений чиновницький апарат, запровадила натуральні, грошові податки й долучила до їх вилучення німецькі фірми і товариства.

7. Німецька окупаційна політика у соціальній сфері здійснювалася відповідно до розроблених нацистськими керівниками військових, економічних та політичних планів. Вона була спрямована на обмеження населення у продуктах харчування та предметах щоденного вжитку. Мінімальною кількістю продуктів забезпечувалися лише працівники установ, підприємств та фабрик. Найбільш тяжким виявилося становище робітників, службовців та інтелігенції, що жили у містах. А запровадження загальної трудової повинності стало складовою соціальної політики.

8. Нацисти розглядали освіту як один з інструментів запровадження нового порядку. Відродження освітянських закладів у початковий період окупації стало можливим завдяки зусиллям української інтелігенції. У 1942 р. гітлерівці реформували радянські заклади освіти, перетворивши їх у народні 4-х класні та професійні школи, основним завданням яких була підготовка дітей до фізичної праці.

9. Відродити українську культуру намагалися товариства «Просвіти». Вони ініціювали організацію та проведення заходів і академій на вшанування відомих діячів культури, мистецтва та самоосвіту населення. Утім у 1942 р. гітлерівці згорнули діяльність «Просвіт».

10. Здійснюючи окупаційну політику, цивільна влада дозволила діяльність різних релігійних конфесій, церков і костелів. Разом з тим, церковне відродження привело до розколу української православної церкви та її повного підпорядкування окупаційній владі.

СПИСОК ОСНОВНИХ ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Окремі видання:

1. Завальнюк О. М. Хмельниччина у 1941-1944 рр.: хроніка війни / О. М. Завальнюк, О. Б. Комарніцький, Ю. В. Олійник. - Кам'янець-Подільський : Абетка-НОВА, 2005. - 139 с. (авторський внесок - 2,8 авт. арк.).

2. Слободянюк П. Я. Воєнне лихоліття на Поділлі (1941-1945 рр.) : монографія / П. Я. Слободянюк, М. П. Вавринчук, Ю. В. Олійник та ін. - Кам'янець-Подільський : ПП «Медобори 2006», 2007. - 311 с. (авторський внесок - 3,5 авт. арк.).

3. Нацистський окупаційний режим на Хмельниччині 1941-1944 : док. і матер. / [упорядн.: М. П. Вавринчук, О. М. Завальнюк, П. Я. Слободянюк, Ю. В. Олійник та ін.]. - Кам'янець-Подільський : Оіюм, 2009. - 574 с. (авторський внесок - 5 авт. арк.).

Статті в наукових фахових виданнях:

4. Олійник Ю. В. Проблема колабораціонізму в умовах німецького окупаційного режиму у 1941-1944 рр. в Україні (до історіографії питання) / Ю. В. Олійник // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету : історичні науки. - Кам'янець-Подільський : Оіюм, 2001. - Т. 7 (9). - С. 677-681.

5. Олійник Ю. В. Німецький окупаційний режим на Хмельниччині: економічне пограбування і спроба земельної реформи (1941-1944 рр.) / Ю. В. Олійник // Актуальні проблеми історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. : матеріали міжнародної наукової конференції (Черкаси, 21-23 червня 2001 р.). - К. : Інститут історії НАН України, 2002. - С. 215-218.

6. Олійник Ю. В. Функціонування освіти Кам'янець-Подільської області періоду окупаційного режиму / Ю. В. Олійник // Освіта, наука і культура на Поділлі : збірник наукових праць. - Кам'янець-Подільський : Оіюм, 2002. - Т. 2. - С. 72-80.

7. Олійник Ю. В. Політика окупаційної влади щодо використання трудових ресурсів міст Хмельниччини у 1941-1944 роках / Ю. В. Олійник // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету : історичні науки. - Кам'янець-Подільський : Оіюм, 2006. - Т. 16. - С. 281-291.

8. Олійник Ю.В. Преса Хмельниччини в роки окупації: становлення та діяльність (1941-1944 рр.) / Ю. В. Олійник // Освіта, наука і культура на Поділлі : збірник наукових праць. - Кам'янець-Подільський : Оіюм, 2006. - Т. 6. - С. 354-360.

9. Олійник Ю. В. Культурно-освітня політика окупаційного режиму в Україні у 1941-1944 рр. (на матеріалах Хмельниччини) / Ю. В. Олійник // Освіта, наука і культура на Поділлі : збірник наукових праць. - Кам'янець-Подільський : Оіюм, 2007. - Т. 10. - С. 160-169.

10. Олійник Ю. В. Українське село в роки нацистської окупації (за матеріалами генеральної округи «Волинь-Поділля») / Ю. В. Олійник // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету : історичні науки. - Кам'янець-Подільський : Оіюм, 2007. - Т. 17. - С. 235-244.

11. Олійник Ю. В. Засоби та форми нацистської пропаганди в рейхскомісаріаті «Україна» (на матеріалах генеральної округи «Волинь-Поділля») / Ю. В. Олійник // Освіта, наука і культура на Поділлі : збірник наукових праць. - Кам'янець-Подільський : Оіюм, 2008. - Т. 11. - С. 286-297.

Статті в інших наукових виданнях:

12. Олійник Ю. В. Генеральна округа «Волинь-Поділля»: територіально-адміністративний устрій / Ю. В. Олійник // Актуальні проблеми вітчизняної і всесвітньої історії : матеріали першої всеукраїнської наукової конференції (Луганськ, 8-9 лютого 2001 р.). - Луганськ : Східноукраїнський національний університет, 2001. - С. 158-161.

13. Олійник Ю. В. До питання про зміни в побуті, звичаях та традиціях населення Хмельниччини в роки окупаційного режиму (1941 - 1944 рр.) / Ю. В. Олійник // Проблеми етнології, фольклористики, мистецтвознавства Поділля та південно-східної Волині: історія і сучасність : матеріали всеукраїнської наукової конференції (Кам'янець-Подільський, 18-19 червня 2002 р.). - Кам'янець-Подільський : Абетка-НОВА, 2002. - С. 105-110.

14. Олійник Ю. В. Православна церква в умовах нацистської окупації (за матеріалами генеральної округи «Волинь-Поділля») / Ю. В. Олійник // Історія релігій в Україні : матеріали міжнародної конференції (Львів, 15-17 травня 2007 р.). - Львів : Логос, 2007. - Кн. 1. - С. 661-667.

15. Олійник Ю. В. Створення на території генеральної округи «Волинь-Поділля» національних поліцейських підрозділів / Ю. В. Олійник // ХІІ Подільська історико-краєзнавча конференція : збірник матеріалів / [редкол.: О. М. Завальнюк (співголова), В. І. Войтенко, Л. В. Баженов та ін.]. - Кам'янець-Подільський : Оіюм, 2007. - Т. 2. - С. 116-124.

Размещено на Allbest.ru