Обласні ради депутатів у системі владних відносин радянського суспільства у 1947-1990 рр. (на прикладі південних областей УРСР)

????????? ?? http://www.allbest.ru//

????????? ?? http://www.allbest.ru//

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

07.00.01 - Історія України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Обласні ради депутатів у системі владних відносин радянського суспільства

у 1947-1990 рр. (на прикладі південних областей УРСР)

Молдавська Тетяна Іванівна

Запоріжжя - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі джерелознавства, історіографії та спеціальних історичних дисциплін Запорізького національного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор історичних наук, доцент

Васильчук Геннадій Миколайович

Запорізький національний університет,

професор кафедри джерелознавства, історіографії та спеціальних історичних дисциплін

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, доцент

Ніколаєць Юрій Олексійович

Інститут політичних і

етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса

НАН України, відділ національних меншин,

старший науковий співробітник

доктор історичних наук, професор

Кривчик Геннадій Георгійович

Придніпровська державна академія будівництва та архітектури,

завідувач кафедри українознавства

Захист відбудеться “_24__” _____червня______ 2010 р. о _13__ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.01 у Запорізькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 69063, м.Запоріжжя, вул. Жуковського, 66, корп. 5, ауд. 326.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Запорізького національного університету за адресою: 69063, м.Запоріжжя, вул. Жуковського, 66, корп. 2.

Автореферат розісланий “_20__” ____травня_______ 2010 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Т. В. Грушева

????????? ?? http://www.allbest.ru//

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Трансформації політичних і державних інституцій сучасного українського суспільства можуть бути пояснені через ретроспективний аналіз. При цьому, такий аспект існування радянської держави і радянського суспільства, як функціонування місцевих органів влади - Рад депутатів та їх виконкомів - залишається малодослідженим. Тим часом, похідним від аналізу діяльності Рад є також вивчення таких явищ, як радянські вибори і через них - процес генези регіональних еліт, особливості взаємозв'язків між органами місцевої та центральної влади, ступінь та механізми впливу партійних структур на державні інституції. У сучасній Україні збереглися головні засади радянського адміністративно-територіального устрою, в тому числі і форми роботи Рад, делегування їх функцій виконавчим органам. Важливість даної теми полягає в потребі виділити, у контексті спроб адміністративно-територіальної реформи, найбільш значущі моменти в діяльності Рад, сильні, дієві механізми цієї системи. Важливо з'ясувати причини її поступової стагнації та занепаду, які мають вплив і на існуючу сьогодні систему рад як способу організації місцевої влади.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках наукової теми кафедри джерелознавства, історіографії та спеціальних історичних дисциплін Запорізького національного університету “Історична пам'ять етносоціальних груп як складова формування толерантного суспільства Степової України”, номер держреєстрації 0108У001330. Особистим внеском здобувача є аналіз особливостей ставлення населення Степової України до органів радянської влади та участь в їх роботі у другій половині ХХ ст.

Об'єктом вивчення є трансформація місця та функцій обласних Рад депутатів у системі владних відносин радянського суспільства.

Предметом дисертації виступає система обласних Рад депутатів у її історичному розвитку.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період 1947-1990 рр. Оскільки способом формування місцевих Рад депутатів були прямі вибори, то нижня межа пояснюється першими повоєнними виборами в УРСР, що відбулися 21 грудня 1947 р.; верхня детермінується закінченням повноважень обласних Рад депутатів, обраних на безальтернативній основі у червні 1987 р. - березнем 1990 р.

Територіальні межі визначаються південними областями УРСР, до яких, згідно із тогочасним районуванням, входили Запорізька, Миколаївська, Одеська, Херсонська, а з 1954 р. - і Кримська область.

Методологічну основу дослідження склали принципи історизму, багатофакторності, системності, об'єктивності та аксіологічності.

Мета дослідження полягає у з'ясуванні закономірностей формування, специфіки функціонування, характерних особливостей та напрямків трансформаційних процесів в обласних Радах як органах державної влади на території Південної України у 1947 - 1990 рр.

Досягнення поставленої мети реалізується шляхом вирішення таких завдань:

- охарактеризувати стан розробки проблеми, структуру джерельної бази, довести методологічні засади та методи, застосування яких зумовлює достовірність та об'єктивність отриманих результатів;

- розглянути становлення законодавчої бази та формування нормативних засад діяльності обласних Рад та їх виконавчо-управлінських структур;

- визначити специфіку структури відділів та управлінь обласних Рад у південному регіоні УРСР;

- дослідити особливості виборчого процесу у радянському суспільстві як способу формування обласних Рад;

- з'ясувати якісний склад депутатського корпусу обласних Рад Півдня УРСР за соціальними, віковими та гендерними параметрами;

- виокремити зміни в керівному складі виконавчо-управлінських структур обласних Рад депутатів, визначити їх причини та характер;

- висвітлити повноваження та форми діяльності обласних Рад, з'ясувати причини дисбалансу між їх формальними та фактичними функціями; обласний рада управлінський

- проаналізувати трансформаційні процеси у функціонуванні виконавчо-управлінських структур, дослідити характер цих зрушень, їх причини та наслідки.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше,

на основі актуалізованого комплексу джерел, було системно проаналізовано діяльність обласних Рад депутатів та їх виконавчо-управлінських структур

як органів державної влади у системі владних відносин радянського суспільства. Було відслідковано етапи підготовки і проведення виборів в обласні Ради депутатів та детально відтворено якісний склад їхнього депутатського корпусу. На основі актуалізованого комплексу усноісторичних джерел продемонстровано низький рівень зацікавленості громадськості до роботи місцевих Рад, в тому числі і осіб, які обиралися до них. Обґрунтовано тезу про варіативність особового складу обласних Рад депутатів в межах однієї каденції. Доведено, що не існувало прямої залежності соціального складу Рад від соціального складу населення певної області. Висвітлено особливості соціально-демографічних характеристик керівного складу виконавчо-управлінських структур. Виділено причини поступового перебирання функцій обласних Рад їх виконкомами та перетягування обласними виконавчими комітетами повноважень виконкомів районних Рад. Виокремлено характерні риси діяльності обласних Рад депутатів, пов'язані з партизацією місцевих органів державної влади. Виявлено та досліджено принципи уніфікації й універсалізації у прийнятті рішень обласними Радами та їх виконавчо-управлінськими структурами.

Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості їх використання у навчальних курсах політичної історії України, історії держави та права УРСР, при написанні узагальнюючих праць з історії радянського суспільства. Створена схема характеристики якісного складу депутатського корпусу з деякими змінами може бути використана і для аналізу складу сучасних обласних рад.

Апробація результатів. Основні положення дослідження знайшли відображення у доповідях та повідомленнях під час проведення VІ регіональної краєзнавчої конференції “Актуальні питання дослідження історії міст і сіл Придніпров'я” (м. Дніпропетровськ, 24 березня 2006 р.), VІІ всеукраїнської науково-практичної конференції “Державна етнонаціональна політика: правовий та культорологічний аспекти в умовах Півдня України” (м. Запоріжжя, 4-6 жовтня 2007 р.), V міжнародної конференції “Розвиток демократії і демократична освіта в Україні” (м. Київ, 8-10 листопада 2007 р.), Міжнародної практичної конференції “Політична еліта України ХХ-початку ХХІ століття” (м. Запоріжжя, 15-16 травня 2008 р.), Всеукраїнської наукової конференції “Усна історія в науковому дослідженні” (м. Запоріжжя, 23-24 травня 2008 р.), VІІІ регіональної краєзнавчої конференції “Розвиток науки, освіти і культури на Придніпров'ї в ХVІІІ-ХХ ст.” (м. Дніпропетровськ, 20 березня 2009 р.), Міжнародної наукової конференції “Історія Степової України ХVІІІ-початку ХХ століття” (м. Запоріжжя, 22-23 травня 2009 р.).

Основний зміст дисертації викладено у 7 статтях, з яких 5 надруковано у фахових виданнях.

Структура дисертації відповідає поставленій меті та завданням. Дисертація складається зі вступу, 4 розділів, 10 підрозділів, додатків, списку використаних джерел та літератури (689 позицій). Загальний обсяг дисертації - 250 сторінок, основного тексту - 182 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність та наукова новизна обраної теми, визначено об'єкт, предмет, хронологічні та територіальні межі, мету і завдання дослідження, окреслено практичне значення отриманих результатів.

Розділ 1 “Наукові основи дослідження” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1.“Стан наукової розроби проблеми” проаналізовано науковий доробок з історії функціонування обласних Рад. Підкреслено, що питання діяльності місцевих органів влади в радянському науковому дискурсі розглядалися в декількох напрямках. Перший напрямок складають роботи, у яких об'єктом виступали Ради та їх виконавчо-управлінські структури як органи управління. Другий представлений працями, присвяченими безпосередньо виконкомам або відділам та управлінням, постійним комісіям. У дослідженнях третього напрямку проблеми розширення або звуження повноважень Рад та виконкомів, розмежування функцій між ними розглядаються крізь призму аналізу актів - рішень та розпоряджень, що видавалися ними. Метою досліджень було показати розвиток органу державної влади в динаміці.

Існувало дві протилежні точки зору на правову природу Рад та їх виконкомів: Ради розглядалися або як органи державної влади, або як органи місцевого самоврядування; виконкоми визначалися або як апарат управління відповідної Ради, або як самостійний орган державної влади. Послідовно застосував термін “місцеве самоврядування” по відношенню до обласних Рад Азовкін І.О. Азовкин И.А. Областной (краевой) Совет депутатов трудящихся. Правовые вопросы организации и деятельности / И.А. Азовкин. - М., “Юридическая литература”, 1962. - С. 26-27. Головною ознакою доцільності застосування цього терміна він називав виборність Рад. Григорян Л.О. Григорян Л.А. Советы - органы власти и народного самоуправления / Л.А. Григорян. - М., Юридическая литература, 1965. - С. 129-137.; Григорян Л.А. Народовластие в СССР / Л.А. Григорян. - М., “Юридическая литература”, 1972 - 296 с. визначав Раду депутатів як складову системи народного представництва. Бутко І.П. і Корнієнко М.І.Бутко І.П. Політична система радянського суспільства / І.П. Бутко, М.І. Корнієнко. - К. : Рад. шк., 1988. - С. 55. вважали Ради елементом “соціалістичного самоврядування” та “органами державної влади”. Представники другого напрямку досліджень

Авакьян С.А., Тихомиров Ю.О., Терлецький В.М. Авакьян С.А. Правовое регулирование деятельности местных Советов / С.А. Авакьян. - М., “Юридическая литература”, 1974. - 222 с.; Авакьян С.А. Правовое регулирование деятельности Советов (конституционные основы, теория, практика) / С.А. Авакьян. - М. : Издательство МГУ, 1980. - 176 с.; Тихомиров Ю. А. Советы и развитие государственного управления в период развернутого строительства коммунизма / Ю.А. Тихомиров. - М., “Юридическая литература”, 1963. - 168 с.; Терлецький В.М. Ради депутатів трудящих Української РСР в період завершення будівництва соціалізму (1938-1958 рр.) / В.М. Терлецький. - К. : Наукова думка, 1968. - 377 с. розглядали Ради як складову системи державного управління та представницьких органів, а виконком - як апарат управління Ради, не розділяючи їх повноважень. Волков Н.А., Попова В.І., Федонюк К.Є., Шеремет К.Ф. Волков Н.А. Исполнительный апарат местных Советов депутатов трудщихся / Н.А. Волков. - Казань, [без видавництва], 1968. - 172 с.; Попова В.И. Социалистическая законность в деятельности местных Советов. - М., Госюриздат, 1954. - 125 с.; Федонюк К.Є. Організаційна діяльність виконавчих комітетів місцевих Рад депутатів трудящих УРСР / К.Є Федонюк. - К. : Рад. шк., 1968. - 96 с.; Федонюк К.Є. Організація роботи місцевих Рад депутатів трудящих / К.Є Федонюк. - Львів : Видавництво Львівського університету, 1973. - 30 с.; Шеремет К.Ф. Советское строительство / К.Ф. Шеремет, Г.В. Барабашев. - М., Госюриздат, 1961. - 106 с. вважали недоцільним першочергове підпорядкування відділів і управлінь міністерствам та попереднє затвердження керівників відділів та управлінь у вищих органах влади та управління. У третьому комплексі робіт досліджувалося питання правової природи акту та поняття їх нормативності і ненормативності Вальденберг. Я.С.Правовые формы деятельности местных Советов (решения и распоряжения) / Я.С. Вальденберг. - М. : Изд-во МГУ, 1957 - 203 с.; Васильєв Р.Ф. Решения местных Советов с административной санкцией / Р.Ф. Васильєв. - М., Издательство МГУ, 1967. - 108 с.; Васильєв Р.Ф. Правовые акты органов управления / Р.Ф. Васильєв. - М., Издательство МГУ, 1969. - 163 с.; Васильев Р.Ф. Правовые акты местных Советов (почерки о юридической природе) / Р.Ф. Васильєв. - М., Издательство МГУ, 1975. - 152 с.; Васильев Р.Ф. Акты управления / Р.Ф. Васильєв. - М., Издательство МГУ, 1981 - 144 с.; Копейчиков В.В. Правовые акты местных органов государственной власти и управления / В.В. Копейчиков. - М., Госюриздат, 1956. - 112 с.; Рудоквас А.С. Нормотворческая деятельность исполкомов местных Советов / А.С. Рудоквас. - К. : Рад. шк., 1986. - 100 с.. Таким чином, серед радянських науковців не було вироблено єдиної концепції щодо функцій місцевих Рад та виконкомів у системі загального державного управління та юридичної природи їх актів.

Становлення пострадянських українських студій із досліджуваної проблеми відбувається довільно. На початку 1990-х рр. було захищено чотири десертації, в яких об'єктом дослідження виступали Ради депутатів Кравченко В.И. Советы народных депутатов Украины в 80-е годы: Опыт. Проблемы. Уроки: автореф. дис. на соиск. ученой ст. доктора ист. наук : спец. 07.00.02 “История СССР” / В.И. Кравченко. - Киев, 1991. - 33 с.; Гудзь М.В. Ради депутатів трудящих України в 1958-1964 роках: дис. ... канд. іст. наук : 07.00.01 / М.В. Ґудзь. - Київ, 1992. - 194 с.; Костюк М. Л. Українська історіографія діяльності місцевих Рад з другої половини 50-х до середини 80-х років: дис. ... канд. іст. наук : 07.00.01 / М.Л. Костюк. - Київ, 1993. - 199 с.; Москаленко В.Г. Местные Советы УССР в системе тоталитарной власти (30-е годы): дис. ... канд. ист. наук : 07.00.01 / В.Г. Москаленко. - Киев, 1993. - 165 с. Починаючи із середини 1990-х рр., в Україні з'являються ґрунтовні узагальнюючі праці, присвячені історії СРСР та УРСР, в яких система Рад розглядається як складова системи державної влади. Сюди відносяться дослідження Барана В.К., Даниленка В.М., Кривчика Г.Г., Кульчицького С.В., Кураса І.Ф., Панченка П.П., Слюсаренка А.Г. Баран В.К. Україна в умовах системної кризи (1946-1980-і рр.) / В.К. Баран, В.М. Даниленко. - К. : Видавничий дім “Альтернативи“, 1999. - 326 с.; Кривчик Г.Г. Українське село під владою номенклатури (60-80-ті рр. ХХ ст.) / Г.Г. Кривчик. - Дніпропетровськ : Вид-во Дніпропетровського ун-ту, 2001. - 190 с.; Політична історія України ХХ століття: В 6-ти томах \ ред. колегія І. Курас, С. Кульчицький, Л. Нагорна, І. Солдатенко. - Т. 6 - К., 2003. - 460 с.; Кульчицький С. Україна і Росія в історичній ретреспективі: новітня українська державотворча перспектива / С. В. Кульчицький, Б.О. Парахонський / К. : Наукова думка, 2004. - 326 с.; Україна: друга половина ХХ століття : Нариси історії / П.П. Панченко, М.Р. Плющ, Л.А. Шевченко та ін. - К. : Либідь, 1997. - 352 с.; Новітня історія України (1990-2000): Підручник / А.Г. Слюсаренко, В.І. Гусев, В.П. Дрожжин та ін. - К. : Вища шк., 2000. - 663 с. Аналіз сучасної української історіографії суспільно-політичного розвитку УРСР було здійснено в докторській дисертації Ніколайця Ю.О. Ніколаєць Ю.О. Суспільно-політичні процеси в УРСР другої половини 1940-х-першої половини 1960 років: українська історіографія: дис. ... доктора іст. наук : 07.00.06 / Ю.О. Ніколаєць. - Київ, 2008. - 481 с.

Наприкінці 1980-х років у науковій літературі поширюється поняття “номенклатура” в значенні “радянська еліта”. На сьогоднішній день проблематикою еліт радянського періоду займаються Васильєв В.Ю., Дорошко М.С., Журавський В.В., Першина Т.С., Фролов О.М. Васильєв В.Ю. Динаміка диктатури: стосунки “центр-субцентр” влади в радянській управлінській системі в УСРР-УРСР (20-30-ті рр. ХХ ст) / В.Ю. Васильєв // Наук. пр. іст. ф-ту Запоріз. держ. ун-ту. - Запоріжжя : Просвіта, 2008. - Вип. ХХІІІ : Політична еліта в історії України. - С. 190-200 с.; Дорошко М.С. Номенклатура: керівна верхівка радянської України (1917-1938 рр.) / М.С. Дорошко. - Монографія. - К. : Ніка-Центр, 2008. - 368 с.; Журавський В. Політична еліта України: Теорія та практика трансформації / В. Журавський. - К. : Логос, 1999. - 224 с.; Першина Т.С. Господарська номенклатура в Україні. 1943-1945 рр. - К, 1997. - 116 с; Фролов М.О. Компартійно-радянська еліта в Україні: особливості існування та функціонування в 1923-1928 рр. / М.О. Фролов. - Запоріжжя : Прем'єр, 2004. - 800 с.

Дослідження історії місцевих Рад має низку особливостей. По-перше, основний комплекс наукової літератури було створено у радянський період. По-друге, абсолютна більшість радянської літератури з даної теми - юридичного характеру, з усіма особливостями, характерними для цього виду наукових досліджень. У сучасній українській історіографії вивчення історії Рад як способу організації місцевої влади ще не має сталої традиції. Якщо ж вони і розглядаються в контексті більш широких досліджень, присвячених історії радянського суспільства загалом, то регіональні особливості не висвітлюються.

У підрозділі 1.2. “Характеристика джерельної бази” висвітлено особливості джерельної бази до вивчення історії обласних органів радянської влади другої половини ХХ ст., що представлена документальними та наративними джерелами.

За формальною ознакою, комплекс документальних джерел до

вивчення історії діяльності обласних Рад Південної України періоду 1947-1990-х рр., поділяється на опубліковані та неопубліковані. До опублікованих відносяться законодавчі та нормативні акти, що регламентували процес формування та діяльності обласних Рад. Неопублікованим є корпус архівних матеріалів, що сформувався в процесі діяльності обласних Рад. Було використано матеріали з ЦДАВО України та ЦДАГО України, Центрального державного архіву автономної Республіки Крим, державних архівів Запорізької, Миколаївської, Одеської, Херсонської областей. За видовою класифікацією всі актуалізовані джерела поділяються на справочинні, законодавчі та періодичні джерела. Комплекс справочинних джерел формує документація, яка продукувалася в ході діяльності обласних Рад, партійних та вищих радянських органів влади, законодавчих - з власне законодавчих та нормативних актів. У справочинних джерелах, як окремі різновиди документів, виділяють рішення, розпорядження, протоколи та стенограми Варшавчик М.А. Источниковедение истории КПСС. - Учебник для вузов по специальности история КПСС / М.А. Варшавчик - М. : Высш. шк., 1989. - 224 с. - С. 67-83; Документы великого созидания: источники по истории Украинской ССР / В.А. Заславский, Л.Е. Бернштейн, В.В. Долинский. - К. : Вища школа, 1986. - С. 43-50..

Однак рішення і розпорядження, прийняті Радою чи її виконкомом, будучи частиною протоколу, в той же час мають усі ознаки окремого документа. Усі рішення та розпорядження обласних виконавчих комітетів можна розділити на дві групи: нормативні та ненормативні. Можна виділити чотири типи рішень, які є характерними і для нормативних, і для ненормативних рішень: особові, ситуативні, виконавчо-розпорядчі, планово-поточні.

Актуалізована джерельна база вищих органів державної та партійної влади представлена матеріалами по виборах, документами про порядок проведення перших сесій, звітами (інформаціями) обласних комітетів КПУ щодо ходу підготовки та результатів виборів, статистичними звітами про якісний склад керівної ланки. У русі документів між обласними Радами та ЦК КПУ, Президією Верховної Ради УРСР і Радою Міністрів близько 60% займали різні форми звітної документації.

Періодичні джерела представлені комплексом газет, що видавалися як друковані органи обласних Рад депутатів. Наративи представлені комплексом усноісторичних джерел, тобто записів усних спогадів людей похилого віку - жителів південноукраїнських областей. При їх аналізі можна виділити ряд закономірностей, які висвітлюють місце спогадів про адміністративну владу у вивченні історії владних відносин у радянському суспільстві.

Можна говорити, що інформація, яка містилася в справочинних документах, була достовірною, оскільки будь-який факт проходив принаймні два рівні перевірки. Вона призначалася для прийняття управлінських рішень, досить часто - оперативного характеру, що дозволяє припустити, що значних викривлень і перекручувань на рівні місцевих та районних адміністративних органів намагалися уникати.

У підрозділі 1.3.“Методологічні засади дослідження” визначено принципи та методи, що забезпечують достовірність отриманих результатів. Явища, події та процеси, що аналізуються у дисертації, розглядаються в контексті функціонального підходу до вивчення суспільства. Автор дотримувався принципів історизму, системності, багатофакторності, об'єктивності, аксіологічності.

Було застосовано загальнонаукові методи: системно-структурного та логічного аналізу, дедукції та індукції, ідеалізації, аналізу і синтезу.

Отримані результати стали можливими завдяки використанню традиційних спеціально-історичних методів: описового, історико-генетичного, співставлення, діахронного, періодизації. Описовий метод

дозволяє якомога повніше висвітлити фактичний матеріал; історико-генетичний метод використовувався для розкриття процесу розвитку обласних Рад та їх становлення як бюрократичних структур. Метод співставлення було застосовано при порівнянні якісного складу обласних Рад. Діахронний метод застосовується для аналізу особливостей діяльності обласних Рад депутатів в різних областях в один період. Метод періодизації використовувався при написанні історіографічного огляду досліджуваної проблеми, а також для виділення періодів зміни характеру виборчих практик в радянському суспільстві, неформальної зміни повноважень та функцій обласних Рад та їх виконавчо-управлінських структур.

Зі спеціальних методів джерелознавчого дослідження були використані метод систематизації, класифікації, клаузульно-формулярний.

Розділ 2 “Регуляторні важелі функціонування обласних Рад та їх виконавчо-управлінських структур” складається з двох підрозділів.

У підрозділі 2.1. “Законодавча база та нормативні засади діяльності обласних Рад” розкрито особливості законодавчо-нормативної бази, що регламентувала діяльність обласних Рад та їх виконавчо-управлінських структур. Законодавчо-нормативна база щодо обласних Рад функціонально поділяється на два комплекси. До першого відносяться законодавчі та нормативні акти, що визначали сфери повноважень, принципи діяльності власне самих Рад, їх виконавчо-управлінських структур. До другого - акти, що визначали порядок формування Рад - так зване виборче законодавство.

Період кінця 1950-х - початку 1960-х рр. характеризується спробами певної демократизації радянського суспільства. Ці тенденції торкнулися і місцевих Рад. Їх правове становище, а особливо - взаємовідносини в системі “Рада - виконком - відділи та управління”, не було чітко визначеним. Особливості повоєнного періоду спричиняли неформальний перерозподіл між структурами адміністративної влади саме на користь виконкомів. На межі 1950 - 1960-х рр. нелогічність і навіть певна неправомірність цієї ситуації стала очевидною і для вищих органів влади. Однак, з іншого боку, нормативно-правові акти, що були прийняті протягом подальших 10 років, розширювали управлінські функції саме виконавчих комітетів місцевих Рад всіх рівнів, тим самим підсилюючи їх роль в системі державного управління.

Виборче законодавство УРСР протягом 1940 - 1070-х рр. складалося з положень про вибори, а перший виборчий закон з'явився лише в 1979 р. Протягом 1950-1980-х рр. Президією Верховної Ради УРСР приймалися постанови про хід підготовки до виборів у місцеві Ради, в яких вказувалося на недоліки в організації виборчого процесу в окремих областях, та шляхи їх усунення.

Протягом 1940-1950-х рр. обласні Ради депутатів функціонували в певному “юридичному вакуумі”. “Положення про обласні Ради депутатів трудящих”, прийняте у 1957 р., вперше за 30 років існування радянської влади - фактично без змін діяло більше 20 років. Перший Закон “Про обласні Ради народних депутатів УРСР” був затверджений лише у 1980 р. Це вказувало на те, що радянська держава чітко розподіляла повноваження між центральними і регіональними органами влади. Крім того, неформально обласні Ради відігравали другорядну роль відносно обласних комітетів КПУ, і тому законодавчо “розписувати” сфери їх діяльності просто не було потреби. Обмеженість законодавчої бази, що регламентувала діяльність обласних Рад, була викликана також і недостатньою розробленістю теоретичних засад функціонування місцевих органів влади в радянському суспільстві.

У підрозділі 2.2. “Специфіка системи виконавчо-управлінських структур” розглянуто специфіку виконавчо-управлінських структур на півдні УРСР. Зазначено, що види відділів та управлінь залежали від особливостей господарсько-економічної спеціалізації областей, де вони створювалися. Кожен відділ та управління мали свою структуру, що опосередковано вказує на їх організаційну самостійність по відношенню до облвиконкому. Доведено, що управлінські реформи 1957 та 1962-1963 рр., фактично, ніяк не вплинули на повноваження та функції Рад і виконкомів. Виділено три періоди розвитку виконавчо-управлінських структур. Перший охоплює кінець 1940-х-кінець 1950-х рр., коли домінуючим чинником була потреба відбудови народного господарства, що зумовлювало переважання у системі відділів та управлінь так званих “виробничих” структур, тобто таких, що були пов'язані з управлінням промисловістю та сільським господарством. У період 1950-х рр.-кінець 1970-х рр. розвиток виконавчо-управлінських структур обласних Рад характеризується планомірним збільшенням кількості відділів та управлінь, що було викликане загальним ускладненням управління суспільством. У третій період, з кінця 1970-х р.-протягом 1980-х р., відбувається невпинне розростання всього управлінського апарату. У системі відділів та управлінь радянські дослідники виділяли дві групи. До першої входили відділи, які забезпечували організаційну та документаційну роботу Ради і виконкому: організаційно-інструкторський та загальний відділ. Всі інші відносилися до органів галузевого управління. Дроблення управлінських повноважень закономірно спричиняло розростання бюрократичного апарату, уповільнення в процесі збирання інформації та прийняття рішень.

Розділ 3 “Формування та склад обласних Рад” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. “Процес формування обласних Рад” аналізуються етапи виборчих кампаній в УРСР, специфіка відбору та висування кандидатів в депутати обласних Рад. Встановлено, що організацією виборчого процесу на місцевому рівні займалися дві структури: виконавчий комітет обласної Ради та його організаційно-інструкторський відділ і обком КПУ. Процес формування списків кандидатів в депутати обласних Рад відбувався в два етапи і здійснювався ЦК КПУ та обласними комітетами КПУ, які формували неоднорідність особового складу обласних Рад. Відбір та висування кандидатів у депутати осіб, що не займали управлінських посад, мало варіативний або навіть випадковий характер. Зафіксоване в джерелах негативне ставлення до виборчого процесу було пов'язане або з соціальними, або з релігійними причинами. Радянські вибори були не результатом маніпулювання, а інструментом для виконання політичного і соціального замовлення, оскільки суспільство позитивно сприймало саме таку модель формування представницьких органів влади, з прогнозованою системою відбору кандидатів в депутати. У 1950-1960-х рр. бути “народним обранцем” вважалося престижним. З другої половині 1970-х рр., на фоні наростання кризових явищ, у радянських громадян поступово виникає усвідомлення, що вибори та їх результати є цілком прогнозованими, а Ради - це зовсім не “народні органи влади”, оскільки на керівні посади в виконкомах та відділах і управліннях висувають не рядових робітників і колгоспників, а керівників великих господарських та промислових об'єктів, партійних і радянських функціонерів.

У підрозділі 3.2. “Уніфікація складу депутатського корпусу” розглядається динаміка якісного та кількісного складу депутатського корпусу обласних Рад Півдня УРСР, що був головним формальним джерелом формування кадрового складу виконавчо-управлінських структур. Кількісний склад обласних Рад в період 1947-1990 рр. не був стабільним, коливаючись в межах від 70 до 350 осіб. Представництво робітників і селян було найбільш масовим, і мало тенденцію до збільшення, а осіб, не зайнятих в сільському господарстві та промисловому виробництві, складало в середньому 5-10%. Відсоток працівників радянських органів влади коливається в межах 14%-30%. Спостерігалася тенденція до поступового збільшення даного представництва, однак вона не була стійкою та планомірною. Представництво партійної номенклатури було найбільш стійке 10%, а з початку 1980-х рр. - 5,6-6% від загального складу обласних Рад. Варіативність складу обласних Рад характерна як для Рад у межах однієї області в різні каденції, так і в межах однієї каденції в різних Радах. Починаючи з 1982 р., соціальне представництво стає найбільш однорідним, а відсоток повторно обраних коливався від 12% до 33%, з тенденцією до збільшення повторних обрань представників владних структур. У динаміці змін соціально-демографічного складу обласних Рад південноукраїнського регіону чітко виділяється три періоди. Перший охоплює 1950-1960-ті рр., коли соціально-демографічний склад був найбільш варіативним. Другий період припадає на першу половину 1970-х рр., коли варіативність соціально-демографічні характеристики депутатського складу зменшуються. У третій період, з початку 1980-х рр. відбувається стабілізація складу обласних Рад.

Починаючи з 1960-х рр., на фоні поступового, але невпинного збільшення кількості депутатів в усіх південноукраїнських обласних Радах відбір “рядових” кандидатів у депутати стає більш формалізованим. З кінця 1970-х рр., для процесу відбору та висування в “народні обранці” характерні дві протилежні тенденції. З одного боку, знову починає звертатися увага на професійні досягнення кандидатів, його особистісний статус в колективі. Проте, з іншого боку, поступово однією з головних умов кар'єрних досягнень стає членство в КПРС, яке у свою чергу, саме в цей час набуває масового характеру.

У підрозділі 3.3. “Тенденції змін у керівному складі” визначено особливості керівного складу виконавчо-управлінських структур. Найменш змінними посадами у період, що розглядається, були посади голови облвиконкому та секретаря. При призначенні на першу враховувався, в першу чергу, досвід роботи у виконавчих органах місцевої влади та робота в партструктурах; однак ні перший, ні другий чинник не можна назвати домінуючим. На посаду заступників голови облвиконкому призначали з двох кадрових джерел: з партійних структур обласного рівня або з посади керівника виконавчо-управлінської структури. Стовідсоткове оновлення цих кадрів відбувалося через 5-6 каденцій.

Починаючи з середини 1950-х рр., з'являється практика першопочаткового призначення на керівну посаду в управлінських структурах облвиконкому в період між скликаннями, а вже потім - обрання депутатом обласної Ради. У 1970-х рр. відмічається явище, коли одночасно з визнанням повноважень новообраних у результаті довиборів депутатів, на тій самій сесії приймалося рішення про звільнення з посади керівника певної виконавчо-управлінської структури - зазвичай, у зв'язку з виходом на пенсію - та призначення на цю посаду новообраного депутата.

У 1950 - 1960-х рр. оновлення виконавчо-управлінських структур обласних Рад кожної каденції складало в середньому 30-40%, а з середини 1970-х рр., процеси оновлення керівного складу стають ще менш динамічними.

Розділ 4 “Обласні Ради у владній вертикалі республіки” складається з двох підрозділів.

У підрозділі 4.1. “Формалізація діяльності обласних Рад” висвітлено особливості їх функціонування. Встановлено, що функції Ради визначалися її повноваженнями і включали в себе управлінські, контрольно-розпорядчі та легітимуючи. Серед питань, що розглядалися під час сесій, виділяються питання виключної компетенції та загальної компетенції, які розглядалися обласною Радою не як представницьким органом, а як органом державної влади та управління.

Протягом однієї каденції розглядалося від 35-40 до 60-70 питань. В період підготовки до виборів оргінструкторський відділ Президії Верховної Ради УРСР через оргінструкторські відділи виконкомів розсилав перелік питань, які мали розглядатися на сесії Рад наступного скликання, що мав загальнорекомендаційний характер. Питання, які виносилися на першу сесію, були незмінними і не могли бути іншими: обиралися виконавчо-управлінські структури. Дисбаланс повноважень між обласною Радою та її виконкомом проявлявся і в роботі постійних комісій: з одного боку, вони були підпорядковані виключно обласній Раді, з іншого - їх діяльність була більше пов'язана з роботою виконавчо-управлінських структур. На практиці проблематика, що вирішувалася обласними Радами, була досить обмежена. Збільшення кількості питань відбувалося, в першу чергу, за рахунок вирішення кадрових оновлень та необхідності прийняття обов'язкових рішень політичного характеру на основі постанов вищестоящих органів влади та промов генерального секретаря ЦК КПРС. Це свідчило, в першу чергу, про поглиблення формалізму в діяльності обласних Рад депутатів, об'єктивне зменшення їх можливостей реалізовувати управлінські функції. Питання суспільно-політичного характеру фактично заміщали вирішення соціально-економічних проблем, та об'єктивно підкреслювало посилення впливу КПУ на обласні Ради депутатів.

У підрозділі 4.2. “Трансформаційні процеси у функціонуванні виконавчо-управлінських структур” проаналізовано зміни в процесі

діяльності виконавчих комітетів та системи відділів і управлінь обласних Рад. Встановлено, що у структурі функцій виконкому можна виділити управлінську, звітньо-виконавчу та організаційну діяльність. За формами її здійснення виокремлюється проведення регулярних засідань та робота оргінструкторського відділу. Спроба впорядкувати діяльність виконкому через зменшення кількості засідань призвела до збільшення кількості питань приблизно вдвічі. Їх коло було дуже широким і торкалося як проблем соціально та економічного характеру, так і питань побутового характеру. Реалізацією управлінських функцій виконкому було видання рішень. Найбільший відсоток серед усіх прийнятих рішень складали планово-поточні рішення, які були типовими, пов'язаними з вирішенням постійних питань соціально-економічного чи соціально-побутового характеру. Аналіз питань, що виносилися на засідання виконавчих комітетів у 1940-1980-х рр., та методи і шляхи їх рішень дають уявлення, в першу чергу, про розвиток соціальної інфраструктури південного регіону УРСР; однак для них була характерна обмежена локальність.

Організаційну діяльність обласного виконавчого комітету можна розділити на чотири групи: пов'язана з організацією роботи Ради; з адміністративно-територіальними перетвореннями; організацією виборчого процесу; плануванням та контролем роботи з населенням та діяльністю управлінського апарату місцевих виконкомів. Аналіз управлінської діяльності обласних виконавчих комітетів показує, що вони були явно переобтяжені функціями, які є нехарактерними для управлінських органів загальної компетенції, головною метою діяльності яких було здійснення загального управління соціально-економічними процесами області як адміністративного утворення. Значна частина роботи, яку виконували виконкоми, могла виконуватися безпосередньо на підприємствах. Питання, які могли бути вирішені на рівні районних чи міських виконкомів, або навіть і сільських та селищних Рад, перекладалися на розгляд та вирішення обласного виконавчого комітету, що створювало дисбаланс у роботі і районних, і обласних органів виконавчої влади. Місцеві Ради та виконкоми не могли реалізувати свої повноваження, надані їм законодавцем, обласні - перевантажувалися роботою. Ця ланцюгова реакція була запущена в перші повоєнні роки, в умовах необхідності концентрації матеріальних та фінансових ресурсів з метою їх найбільш оптимального розподілу.

Діяльність відділів та управлінь можна розділили на власне управлінську та звітно-організаційну. Хоча формально вони перебували в потрійному підпорядкуванні, ніякої співпраці між відділами й управліннями та обласною Радою не було. Однак найбільш важливі питання, які стосувалися діяльності підвідомчих відділам і управлінням установ та організацій, проходили через затвердження рішенням облвиконкому. У той же час, як уже зазначалося, міністерства співпрацювали з відділами та управліннями напряму, минаючи облвиконком, структурами якого вони були, згідно з Конституцією. Це було одним з проявів двозначності становища відділів та управлінь у системі державних органів місцевої влади та правової непослідовності.

Ради та їх виконавчо-управлінські структури виявилися “затиснутими” між двома чинниками, які фактично виключали один одного. З одного боку, вони знаходилися під неформальним контролем обкомів, і фактично були позбавлені самостійності у вирішенні важливих питань. Однак, в той же час, Ради та їх виконкоми першими мусили реагувати на всі проблеми та неузгодженості, що їх викликали бюрократизм, непродумана соціальна та економічна політика.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Аналіз наукового доробку з проблеми функціонування місцевих органів влади - обласних Рад та їх виконавчо-управлінських структур дає підстави стверджувати, актуальність даної теми в радянському науковому дискурсі була зумовлена, в першу чергу, практичними потребами державного управління. В українській історичній науці ще не сформувалося цілісного підходу до вивчення історії Рад, і їх діяльність розглядається переважно лише в контексті вивчення тоталітарної системи загалом.

Актуалізована джерельна база дає уявлення про особливості руху фондоутворення між обласними та центральними органами влади, а структура фондоутворювачів - про розуміння місця того чи іншого елемента системи місцевої влади (Ради, виконкоми та відділи й управління) в системі організації влади. Враховуючи, що документи обласної Ради та її виконкому разом з усіма їх внутрішніми структурами (загальний відділ, канцелярія, оргінструкторський відділ) відкладалися на зберігання в межах одного фонду, а інколи - і в межах одного опису, можна припустити, що організаційно і функціонально обласна Рада та виконком, попри всі проблемні питання щодо розподілу/заміщення їх повноважень, в очах радянських управлінців виступали єдиною структурою. У той же час відділи та управління, які, так само як і виконком, були підзвітні і Раді, і самому виконкому, виступали окремими структурами, зі своєю внутрішньою організацією.

Встановлено, що обмеженість законодавчої бази була викликана недостатньою розробленістю теоретичних засад функціонування місцевих органів влади. Якщо розподіл сфер діяльності між центральними та регіональними органами влади був чітким, то розподіл повноважень між обласними і районними Радами, з одного боку, та Радами і їх виконкомами, з іншого, не був достатньо обґрунтованим. Це не ставило перешкод для реалізації управлінських функцій загалом, однак викликало протиріччя при вирішенні конкретних питань соціально-економічного характеру.

Система відділів та управлінь обласних Рад не була стабільною та мала стійку тенденцію до розгалуження і розростання. Це було викликане ускладненням системи управління в УРСР, що спричинялося як суб'єктивним розширенням бюрократичного апарату, так і поглибленням кризових явищ в економіці та соціальній сфері, на які необхідно було адекватно реагувати.

Попри існуючу на сьогодні думку про цілковиту відлагодженість в організації радянського виборчого процесу, яке пояснювалося повним контролем з боку партійних органів, певні проблеми все ж таки існували. Протягом 1950-х рр. особливо відчутними були матеріально-технічні труднощі, які значно ускладнювали цей процес. За недбальство, нехтування посадовими обов'язками особи, відповідальні за цей процес, не каралися. У цей період радянська держава ще тільки виробляла механізми виборчого процесу. Починаючи з 1970-х рр., наростала байдужість до цього процесу широких мас, що проявлялося у відмові від підтримки певних кандидатів ще на стадії їх висування, написах на бюлетенях.

Було з'ясовано, що якісний склад, а саме соціальні та демографічні характеристики депутатів обласних Рад не були сталими та стабільними. Причому ці відмінності фіксуються як у межах однієї каденції для кожної з досліджуваних обласних Рад, так і в суміжних каденціях для конкретної Ради. Однак, у той же час, фіксується й абсолютна рівність за окремими категоріями, зокрема, селянами, робітниками, представниками правоохоронних та силових структур, у межах однієї каденції для різних Рад. Проте виділити якісь закономірності в динаміці соціального та статевого складу можна лише умовно. Не існувало прямої залежності соціального складу від особливостей народногосподарського комплексу тієї чи іншої області. Зрощення партійних структур та обласних Рад відбувалося в тому числі і на особистісному рівні, оскільки кількість депутатів - членів КПРС, невпинно збільшувалася.

Доведено, що динаміка змін керівного складу виконавчо-управлінських структур загалом укладалася в динаміку розвитку регіональної номенклатури в радянських органах влади в цей період. У досліджених Радах та їх виконавчо-управлінських структурах не була поширена практика призначення однієї і тієї ж людини на посаду керівника різних відділів та управлінь.

У другій половині 1940-х рр. діяльність обласних Рад остаточно втрачає політичне навантаження. Вже починаючи з середини 1970-х рр., кількість питань, що виносилися на сесію, невпинно збільшується. Збільшення кількості рішень політичного характеру вказувало на посилення

партократизації суспільства та посилення централізаторських тенденцій на рівні “ЦК КПУ - Президія ВР УРСР - обласні Ради депутатів”.

Встановлено, що хоча обласні Ради, їх виконкоми і відділи та управління формально складали єдину систему державної влади, на практиці кожна з них була цілком самостійною структурою. Всі управлінських функції були делеговані виконавчим комітетам.

Саме Ради, а не їх виконавчі комітети, історично були основою радянського ладу, результатом “революційного завоювання мас”. У 1954-1957 рр. існував шанс для реальної демократизації Рад. У другій половині ХХ ст. протиріччя в розвитку обласних Рад як форми народного представництва поглиблюються. З одного боку, радянські управлінці намагалися не допустити повного зрощення партійних та державних структур, оскільки необхідно було зберігати видимість “народної демократії”. Проте збільшення кількісного складу обласних Рад, втягнення широкої громадськості (навіть не депутатів) у роботу різноманітних комісій нівелювали значення депутатського мандату. Протягом всього періоду 1947-1990 рр. відбувалося формальне збільшення повноважень та функцій місцевих Рад. Однак, процес партизації державного апарату УРСР був невпинним, і, відповідно, неформальний вплив партійних структур на радянські збільшувався. Крім того, їх діяльність дедалі більше бюрократизувалася, в наслідок чого вони не встигали реагувати ні на інструкції вищих органів влади, ні на поточні проблеми соціально-економічного характеру, поступово втрачали внутрішню динаміку розвитку. Протиріччя у розвитку обласних Рад депутатів та їх виконкомів полягали і в тому, що вони знаходилися, по суті, у трьох владних вертикалях - представницькій, виконавчій та партійній, але не мали з жодною з них зворотнього зв'язку. “Друге життя” в них намагалися “вдихнути” на початку 1980-х рр., з прийняттям нових законів про вибори до місцевих Рад та першого Закону про обласну Раду, але внутрішні ресурси “народної демократії” були вичерпані.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових виданнях

1. Лещенко Т.І. Якісний склад радянських регіональних представницьких органів влади (на прикладі Запорізької області) / Т.І. Лещенко // Зб. праць мол. вчен. та аспірантів. - Т. 12. - К. : Поліграфічна дільниця Інституту української археографії, 2006. - С. 358-375.

2. Молдавська Т.І. Перші повоєнні вибори до місцевих Рад та території Запорізької області (аналіз джерел) / Т.І. Молдавська //Наук. пр. іст. ф-ту Запоріз. держ. ун-ту. - Вип. XХІ. - Запоріжжя : Просвіта, 2007. - С. 365-370.

3. Молдавська Т.І. Законодавче регулювання діяльності обласних Рад Української РСР (друга половина ХХ ст.) / Т.І. Молдавська // Гуманітарний журнал. - Вип. 33-34. - Дніпропетровськ : Редакційно-видавничий комплекс НГУ, 2007. - С. 175-181.

4. Молдавська Т.І. Виконавчо-управлінські структури обласних Рад УРСР у другій половині ХХ ст.: тенденції змін (на прикладі Запорізької області) / Т.І. Молдавська // Наук. пр. іст. ф-ту Запоріз. держ. ун-ту - Вип. XХІV. Тематичний випуск : Соціальні та національні чинники революцій і реформ в Україні: проблеми взаємовпливів (до 90-річчя УНР). - Запоріжжя : Просвіта, 2008. - С. 205-211.

5. Молдавська Т.І. Агітаційно-масова робота в Запорізькій області під час перших повоєнних виборів 1945-1947 рр. / Т.І. Молдавська // Історія і культура Придніпров'я: Невідомі та маловідомі сторінки: Наук. щоріч. - Дніпропетровськ : Нац. гірнич. ун-тет, 2009. - Вип. 6. - С. 195-202.

АНОТАЦІЯ

Молдавська Т.І. Обласні Ради депутатів у системі владних відносин радянського суспільства у 1947-1990 рр. (на прикладі південних областей УРСР). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - Історія України. - Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2010.

Дисертація присвячена особливостям функціонування обласних Рад депутатів та їх виконавчо-управлінських структур у системі владних відносин радянського суспільства у 1947-1990 рр. В дисертації проаналізовано становлення законодавчо-нормативної бази щодо формування і діяльності обласних Рад і зміни в системі відділів та управлінь. Розглянуто етапи і форми проведення виборчих кампаній у південноукраїнському регіоні. Висвітлено якісний склад депутатського корпусу обласних Рад південних областей УРСР. Досліджено специфіку взаємодії обласних Рад депутатів та їх виконавчої управлінських структур з вищими органами державної влади і їх організаційна та управлінська діяльність.

Ключові слова: південь УРСР, обласна Рада, виконавчо-управлінські структури, обласний комітет КПУ, вибори, депутат, каденція.

SUMMARY

Moldavska T. I. Regional deputy Councils in the system of relations of power in Soviet Society in 1947-1990 (in terms of southern regions of Uк SSR). - Manuscript.

The dissertation for gaining a history PhD degree by the discipline 07.00.01 - History of Ukraine. - Zaporizhzhya National University, Zaporizhzhya, 2010.

The http://multitran.ru/c/m.exe?a=110&t=28270_2_1&sc=0dissertation is dedicated to peculiarities of regional deputy Councils functioning and their executive-administrative structures in the system of relations of power in Soviet Society in 1947-1990. In dissertation is analysed making of legislative normative base concerning regional Councils formation, their activity and changes in system of departments and head offices. Examined stages and forms of carrying of election campaigns in South Ukraine region. Analysed a qualitative composition of deputy corps of regional Councils in Uкraine SSR southern regions. Examined specific features of regional deputy Councils interaction and their executive-administrative structures with bodies of supreme governmental power and their organizational and administrative activity.

Key words: south of Uкraine SSR, regional Council, executive-administrative structures, CPU regional committee, elections, deputy, cadence.

АННОТАЦИЯ

Молдавская Т.И. Областные Советы депутатов в системе властных отношений советского общества в 1947-1990 гг. (на примере южных областей УССР). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - История Украины. - Запорожский национальный университет, Запорожье, 2010.

Диссертация посвящена особенностям функционирования областных Советов депутатов и их исполнительно-управленческих структур в системе властных отношений советского общества в 1947-1990 гг. В диссертиции проанализировано становление законодательно-нормативной базы относительно формирования и деятельности областных Советов, изменения в системе отделов и управлений. Рассмотрено этапы и формы проведения избирательных кампаний в южноукраинском регионе, специфику выдвижения кандидатов в депутаты, критерии и механизмы их отбора. Исследовано качественный состав депутатского корпуса областных Советов южных областей УССР. Доказано, что социальный состав не зависел от особенностей народнохозяйственного комплекса области и ее социальной структуры. Выявлено вариативность качественного состава областных Советов в пределах одной каденции. Качественный состав стал наиболее стабильным и типичным с начала 1980-х гг. Изменения руководящего состава исполнительно-управленческих структур происходили медленно: в среднем, состав депутатов обновлялся через 5-6 каденций. Продемонстрировано специфику взаимодействия областных Советов депутатов и их исполнительно-управленческих структур с высшими органами государственной власти, их организационная и управленческая деятельность по отношению к районным, сельским и поселковым Советам.