Діяльності політичних партій та громадських організацій України по утвердженню її державного суверенітету (1985–1991 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Спеціальність 07.00.01 - Історія України

УДК 94(477)1-61 "1985/1991":329

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Діяльності політичних партій та громадських організацій України по утвердженню її державного суверенітету (1985-1991 рр.)

Семененко

Андрій Іванович

Київ

2010



ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана на кафедрі історії для гуманітарних факультетів Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник:

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

КАЗЬМИРЧУК ГРИГОРІЙ ДМИТРОВИЧ,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри історії для гуманітарних факультетів доктор історичних наук, професор ШЕВЧУК ВАСИЛЬ ПЕТРОВИЧ, Національний університет оборони України, головний науковий спеціаліст наукового центру кандидат історичних наук, доцент

БАЖАН ОЛЕГ ГРИГОРОВИЧ, Інститут історії України НАН України, старший науковий співробітник відділу регіональних проблем історії України

Захист відбудеться 20 грудня 2010 р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.20 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 349).

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий 19 листопада 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук, доцент Божко О.І.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (773 позиції). Загальний обсяг дисертації складає 252 с.

Вступ. Актуальність дослідження. Провідною тенденцією, що впливала на суспільно-політичну ситуацію в Україні в період другої половини 80-х - початку 90-х рр. ХХ ст. була боротьба за створення незалежної держави. Ця боротьба поєднувала у собі прагнення до політичної незалежності та демократичні й гуманітарні цінності. Внаслідок політики перебудови відбулися кардинальні зміни, що призвели до появи політичних партій та політизованих громадських організацій. Це засвідчувало: в Україні відбувається процес громадянської структуризації суспільства, що є запорукою розбудови України як демократичної держави та її перспективи у світовому співтоваристві.

Відтак, перед історичною наукою постає завдання з'ясувати процес становлення громадських організацій та політичних партій, дослідити практику їх роботи, вплив на суспільні зрушення та роль у формуванні соціальної структури суспільства. Окрім того, дослідження появи, розвитку та методів діяльності опозиційних до влади структур дає можливість вирішення багатьох культурних та політичних проблем в сучасній Україні.

Отже, вивчення внеску політичних партій та громадських організацій в отримання Україною державного статусу дає змогу використати попередній досвід як важливий чинник розвитку суспільства в історичному розрізі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснено в рамках науково-дослідної теми „Історія української державності нової та новітньої доби" (державний реєстраційний номер 06. БФ046-01), що включена до тематичного плану історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Об'єктом дослідження виступають громадські організації та політичні партії, які брали активну участь у суспільному житті України.

Предметом дослідження є форми і напрямки діяльності громадських організацій та партій, особливості їх ставлення до проблеми суверенітету України.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з 1985 р. до грудня 1991 р. Обрання нижньої межі обумовлюється проголошенням в СРСР курсу М.Горбачова на перебудову, початком процесів, результатом яких стала поява політизованих громадських об'єднань, а згодом і політичних партій. Обрання верхньої межі обумовлюється юридичним припиненням існування СРСР і повстанням незалежної держави Україна.

Мета дослідження - з'ясувати особливості діяльності політичних партій і громадських організацій, їх програмних вимог та впливу на розвиток українського суспільства і трансформацію державного статусу України.

Досягнення окресленої мети передбачає розв'язання таких дослідницьких завдань:

- проаналізувати ступінь наукової розробки проблеми та джерельну базу дослідження;

- реконструювати історичні обставини розгортання національно-демократичного руху в України;

- дослідити позиції керівництва України та опозиційних сил під час Ново-Огарьовського процесу;

- проаналізувати позицію України та роль її політичного керівництва у процесі остаточної ліквідації СРСР.

Методологічну основу дослідження складають загальнонаукові принципи об'єктивності, історизму і системного підходу, які відкривають можливості глибокого вивчення предмета дослідження і послідовного системного впорядкування матеріалу. В роботі застосовано як загальнонаукові, так і спеціальні історичні методи. Загальнонаукові методи: спостереження, збір інформації, порівняння, моделювання ситуацій. Спеціально-історичні методи: проблемно-хронологічний, синхронний, статистико-аналітичний, метод аналізу історичного контексту. Використано метод джерелознавчого аналізу, що включає методи наукової евристики, класифікації та критики джерел.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена метою, предметом і завданнями дисертації. Вперше зроблено спробу дослідити діяльність політичних партій та громадських організацій крізь призму їхнього бачення державного статусу України. Поглиблено проаналізовано програмові документи та показано особливості бачення державного статусу України. До наукового обігу введено значну кількість архівних документів. По-новому розкрито трансформацію поглядів КПУ на проблему державного статусу республіки у 1990-1991 рр. Переглянуто позицію України в процесі остаточної ліквідації СРСР.

Практичне значення дослідження полягає у тому, що його матеріали можуть бути використані для поглибленого вивчення даної та суміжної проблематики, а також при підготовці спеціальних та узагальнюючих праць з історії України та всесвітньої історії. Досвід діяльності громадських організацій може бути використаний у процесі структуризації суспільної системи України та їх впливу на діяльність державних органів.

Апробація результатів дисертації. Окремі положення та висновки дисертаційного дослідження доповідалися на міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях: І Міжнародна науково-практична конференція „Науковий потенціал світу - 2004" (м.Дніпропетровськ, 1-15 листопада 2004 р.), VІІІ Міжнародна науково-практична конференція „Наука і освіта - 2005", (Дніпропетровськ, 7-21 лютого 2005 р.), ІV Міжнародна науково-практична конференція "Динаміка наукових досліджень - 2005" (Дніпропетровськ, 20-30 червня 2005 р.) „Проблеми історії України" (Київ, 13 квітня 2005 р.), „Проблеми історії та історіографії України" (Київ, 5 квітня 2006 р.).

Публікації. Основні результати дослідження опубліковані у 10 наукових публікаціях, вміщених у провідних фахових виданнях, затверджених у переліках ВАК України. Опубліковано тези доповідей на 5 міжнародних та всеукраїнських наукових та науково-практичних конференцій.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі "Характеристика джерельної бази та історіографія проблеми" розглядаються основні здобутки дослідників з теми дослідження та характеризується джерельна база.

Стан наукової розробки теми. Проблема створення та діяльності національних політичних партій та громадських організацій вперше піднімається в працях дослідників діаспори. Процес їх формування розглядається в праці А.Камінського, що була написана на основі відомих на заході друкованих та радіоматеріалів. Аналогічні проблеми з акцентом на висвітлення діяльності офіційних структур піднято в працях М.Малецького та М.Мельника, а М.Прокоп розглянув вплив національного руху на суспільне життя протягом 1960-1980-х рр. Камінський А. “На перехідному етапі. “Гласність”, “перебудова” і “демократизація” на Україні” / Камінський Анатоль. - Мюнхен, 1990; Малецький М. Пріоритети. Статті / Малецький Мирослав / Передмови І. Драча та І. Кедрина. - К., 1996; Мельник М. Українські проблеми: зб. статей і коментарів / Мельник Мирослав. - К., 1999; Прокоп М. Напередодні незалежної України: спостереження і висновки / Прокоп Мирослав. - Нью-Йорк, 1993. Дослідники діаспори, з одного боку, схильні до перебільшення ролі національного фактору в суспільно-політичному житті, а також відверто суб'єктивне й негативне висвітлення діяльності КПУ.

Після 1991 р. інтерес до вивчення проблем періоду перебудови значно поглиблюється. Роль молодіжних громадських та політичних організацій в отриманні Україною незалежності досліджували В.Головенько, О.Корнієвський, В.Якушик, В. Кулик, Т.Голобуцька Головенько В.А., Корнієвський О.А. Український молодіжний рух: історія та сьогодення / Головенько Валерій Андрійович. - К., 1994; Кулік В., Голобуцька Т., Голобуцький О. Молода Україна: сучасний організований молодіжний рух та неформальна ініціатива / Кулік Віталій. - К., 2000.. В центрі їх уваги -причини виникнення, основні етапи організаційного становлення таких молодіжних організацій, як Спілка незалежної української молоді (СНУМ), Українська студентська спілка (УСС), Товариство Лева. Однак комплексно діяльність громадських організацій та форми їхньої роботи щодо питання здобуття Україною державного статусу не досліджувались.

Діяльність політичних партій та громадських організацій розглядають С.Бондаренко, В.Гончарук, О.Горбачова, Ю.Діденко, В.Литвин, І.Кривдіна, О.Шановська Бондаренко С.В. Народний Рух України та його роль у національно-політичному житті наприкінці 80-х - початку 90-х років ХХ століття: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к.і.н.: спец. 07.00.01 - Історія України / Чернівецький національний університет ім. Ю.Федьковича / Бондаренко Сегрій Васильович. - Чернівці, 2006; Гончарук Г.І. Народний Рух України. Історія / Гончарук Григорій Іванович.-Одеса, 1997; Горбачова О.С. Громадські організації в Україні другої половини 80-х - початку 90-х рр. ХХ ст.: процес становлення та розвитку: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к.і.н.: спец. 07.00.01 - Історія України / КНУ ім. Т. Шевченка / Горбачова Ольга Сергіївна. - К., 2008; Діденко Ю. В. Народний Рух у державотворчих процесах України (1988-2002) / Діденко Юрій Володимирович. - Одеса, 2006; Литвин В.М. Політична арена України: Дійові особи та виконавці (Суспільно-політичний розвиток України в другій половині 80-х - першій половині 90-х років): Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д.і.н.: 07.00.02/ НАН України / Литвин Володимир Михайлович. - К., 1995; Кривдіна І.Б. Гельсінський рух та його вплив на політичні процеси в Україні (1976 - поч. 1990-х рр.): Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к.і.н.: спец. 07.00.01 - Історія України / Одеський національний університет ім. І. Мечнікова / Кривдіна Інна Борисівна. - Одеса, 2001; Шановська О.А. Діяльність Народного Руху України з розробки національної програми та її втілення в процесі державотворення (1989 - 1996): Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к.і.н.: спец. 07.00.01 - Історія України / Одеський національний університет ім. І. Мечнікова / Шановська Олена Андріївна. - Одеса, 2003.. Автори вивчали загальний розвиток політичних партій та громадських організацій, не торкалися їх впливу на процес набуття Україною державного статусу.

Останнім часом в Україні з'явилися праці, присвячені конкретним особистостям, здебільшого - лідерам або ж провідним діячам політичних сил, що відігравали значну роль в суспільному житті України Секо Я.П, Бондаренко С.В В`ячеслав Чорновіл: постать на тлі доби / Секо Ярослав Петрович // Українська історична біографістика: забуте і невідоме / За ред. Алексієвця М.М. - Тернопіль, 2005. - Т. 1. - С. 314 - 344; Батенко Т. Свіча Михайла Гориня: Штрихи до портрета / Батенко Тарас. - К., 1995.. Пороте ім притаманний значний ступень суб'єктивізму, гіперболізація ролі окремих діячів національно-демократичного табору в історичних подіях досліджуваного часу.

Отже, в історіографії можемо виділити вітчизняну історіографію та праці дослідників діаспори. Праці сучасних дослідників можна розділити на такі групи: загальні праці, де розглядається досліджуваний історичний період та процес появи громадських організацій як частини національного руху; роботи, присвячені діяльності конкретних організацій; література, що розкриває діяльність окремих активних громадських і політичних діячів. Виявлено, що найбільш глибоко розкриті проблеми функціонування політичних партій та громадських організацій в загальному контексті більш ширшого історичного явища - перебудови Горбачова, а також діяльність таких організацій, як Народний Рух України (НРУ), Українська Гельсинська Спілка (УГС), "Проствіта" та політичних партій - Українська Республіканська Партія (УРП), Партія Зелених України (ПЗУ). Недостатньо уваги приділено діяльності менш чисельних політичних організацій; відсутній історично коректний розгляд діяльності Комуністичної партії України (КПУ). Проблеми їх функціонування, еволюцію проглядів на проблему державного статусу УРСР подано лише в загальному контексті історії України, що спонукає до детальнішого розгляду питання. Загалом історіографія проблеми не є вичерпною і потребує подальших узагальнень.

Джерельну базу дослідження становлять архівні та опубліковані матеріали.

Важливе значення для дослідження зазначеної проблематики мають фонди Центрального державного архіву громадських об'єднань України (ЦДАГО України), Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України), Архіву Верховної Ради України.

В ЦДАГО України зберігаються інформації, звіти протоколи засідань, записки Політбюро і Секретаріату ЦК КПУ, його відділів, а також листи, записки, інформації на адресу ЦК КПУ від центральних і місцевих органів влади. Вони дають можливість проаналізувати специфічні риси політики партійних органів стосовно опозиційного руху. Документи НРУ, УРП та ДемПУ дозволяють простежити трансформацію програмових положень, діяльності організацій, еволюцію поглядів на державний статус республіки, хронологічно реконструювати обставини їхньої діяльності в др. пол. 80-х - поч. 90-х рр. ХХ ст.

Матеріали Верховної Ради УРСР (ЦДАВО) дозволяють простежити процес боротьби правлячої "Групи - 239" і опозиційної "Народної Ради" стосовно різних політичних питань. Значний інтерес являють матеріали з підготовки обговорення на сесії питань щодо Декларації про державний суверенітет України та Законом про економічну самостійність УРСР; проблем, пов'язаних із студентським голодуванням (жовтень 1990 р.), Союзним Договором, березневим та грудневим референдумами (1991 р.), серпневим заколотом (1991 р.), участю УРСР у перехідних структурах Союзу. Важливе значення мають документи Центральної Виборчої Комісії УРСР, що містять докладну щодо референдумів 1991 р.

Комплекс опублікованих документів правлячої партії включає у себе матеріали та стенографічні звіти ХХVІІ та ХХVШ з'їздів КПРС та КПУ, ХІХ Всесоюзної конференції КПРС, офіційні публікації текстів програм КПРС та КПУ, Статуту КПРС, збірники партійних рішень та резолюцій. Вони висвітлюють офіційну позицію КПУ щодо широкого кола проблем.

Іншу групу джерел становлять збірники опублікованих документів. Їх можна поділити залежно від місця видання на російські (радянські) та українські. Збірники першої групи сконцентровані на висвітлені діяльності М.Горбачова. Вони містять витримки з його виступів зі стенограм засідань Політбюро ЦК КПРС, Ради Федерації, Президентської Ради СРСР тощо. Це видання "В Политбюро ЦК КПСС" та "Союз можно было сохранить". Вони, по суті, є єдиним опублікованим і доступним широкому колу дослідників джерелом, що розкриває внутрішню суть згаданих вище державних і партійних органів СРСР та КПРС. Окрім того, є велика кількість тематичних документальних видань, які розкривають обставини Серпневого путчу 1991 р. Серед українських збірників виділяється видання "Україна багатопартійна: програмові документи нових партій" з передмовою О.Гараня, де подано тексти програмових документи політичних партій. На сторінках видання "Тисяча років української суспільно-політичної думки (Т. 9) подано документи і стенограми зборів НРУ. Документи щодо процесу заборони та відновлення діяльності КПУ містять на своїх сторінках збірники "Відновлена справедливість" та "КПУ. Хроника запрета", що підготовлені науковцями, близькими до середовища КПУ. Поряд із відомими документами в них подаються й ті, які замовчуються або ж "не помічаються" українською офіційною історичною наукою. Збірник "Хроніка опору" розкриває обставини перебігу серпневого заколоту 1991 р. в України.

До наступної групи джерел входять опубліковані документи некомуністичних національних політичних організацій. Це рухівські документи - проект програми НРУ, стенограма Установчих Зборів Руху, збірник документів ІІ Всеукраїнських Зборів НРУ. УГС/УРП - "Українська Гельсинська Спілка. Основоположні документи", УРП - "УРП. Програмові документи", "Маніфест Демократичної партії України" та ін. Опубліковані документи політичних партій та громадських об'єднань відображають цілі та характеризують основні напрямки їх діяльності. Проаналізувавши їх ми можемо прослідкувати ступінь трансформації завдань організацій в галузі державного статусу України, простежити відповідність задекларованих положень та принципів реальній діяльності даних політичних організацій.

Періодичні видання містить оперативні публікації заяв політичних діячів, інтерв'ю лідерів, програмових документів, інформацію про поточну політичну ситуацію в УРСР. Преса громадських формувань зосереджує увагу на проблемах розвитку українського суспільства, функціонування української мови і культури, питаннях релігійного відродження, відновлення історичної пам'яті. Серед найвідоміших видань - "Народна газета" (НРУ), "Замкова гора" (СНУМ), "Голос відродження" (УГС), "Слово" (ТУМ) та ін. В офіційних виданнях КПУ та органів державної влади на першому місті знаходиться тематика протистояння влади та опозиції, відносини суспільства і держави, питання нового союзного договору, критика опозиції ("Голос України", "Правда України" ).

Важливу інформацію містять у собі мемуарні джерела. Їх можна поділити на дві великі групи. Перша - спогади діячів загальносоюзного масштабу. Найбільш змістовні праці М.Горбачова, Б.Єльцина, А.Лук`янова, М.Рижкова, В.Болдіна, А.Черняєва, Г.Шахназарова, О.Яковлєва та ін. Значна їх частина опублікована у формі докладних, майже щоденних записів, містять в собі інформацію стосовно внутрішньої атмосфери у владних ешелонах означеного періоду, подають конкретно-історичні обставини прийняття тих чи інших рішень керівниками вищого ешелону влади. Другу групу мемуарів становлять праці представників української політичної сцени. В даному пласті мемуарів можна виокремити два напрямки: праці діячів комуністів - прихильників "оновленого СРСР" та праці націонал-демократів та Л.Кравчука. Серед першого напрямку - роботи Г.Крючкова, О.Ляшка, В.Мисніченка, В.Масола, Л.Грача. Другого - І.Драча, Л.Лук'яненка, В.Чорновола, Д.Павличка, С.Хмари та ін. Варто відзначити, що коли роботи першого напряму містять в собі додаткову інформацію, яку не можливо почерпнути з інших джерел, то спогади націонал-демократів скоріше схожі на спробу виправдатися перед нащадками за провали у своїй політичній діяльності.

Використані мемуари політиків допомагають прослідкувати еволюцію їх поглядів на проблеми суспільно-політичного розвитку України. Проте слід наголосити, що цій групі джерел притаманна велика ступінь тенденційності, а тому інформація, представлена в них потребує перевірки та надзвичайно глибокого критичного аналізу.

Отже, джерела різноманітні за походженням, інформативністю, ступенем достовірності, відображають різні етапи діяльності політичних партій та громадських організацій.

У другому розділі "Проблема державного суверенітету УРСР в діяльності політичних партій та громадських об'єднань (1988 - серпень 1991 рр.)" розкривається початок становлення неформальних громадських об'єднань та політичних партій, головні напрямки їхньої діяльності під час так званого новоогарьовського процесу.

В підрозділі 2.1. "Початок національного відродження" відзначається, що виникнення політизованих громадських організацій наприкінці 1980-х рр., з одного боку, було закономірним результатом курсу на перебудову, а з іншого - наслідком невирішених проблем (у першу чергу - гуманітарних), що постали перед суспільством. Серед цілого ряду причин, що зумовили виникнення політизованих громадських організацій домінуючу роль на початковому етапі їх розвитку відігравала протестна реакція великої частини населення на існуючі порядки. Втім, окрім соціального протесту, для провідного прошарку керівництва цих об'єднань, значним спонукальним чинником був потяг до особистої влади.

Поява перших статутних та програмових документів була свідченням формування структур, здатних протиставити себе правлячій КПУ. Документи організацій націонал-демократичного напрямку декларували діяльність, спрямовану перш за все на надання українській мові статусу державної, відродження традицій, історичної пам'яті тощо. В документах не подавалося вмотивованих шляхів вирішення економічних проблем.

Під впливом лібералізації радянського режиму, внаслідок ослаблення силового тиску в програмових документах УГС і УКК з'являються вимоги реального державного суверенітету УРСР. Ці організації вирізнялися більшим ступенем політизації.

В підрозділі 2.2. "Розгортання опозиційного руху в Україні" досліджуються основні програмні та статутні документи НРУ, УРП, а також процеси, що відбувалися з кінця 1988 до весни 1990 р.

Розглянуто процес створення та інституалізації НРУ, охарактеризовано його програмові документи. З перших днів існування НРУ ставив за мету приведення Конституції та законодавства України у відповідність до положень Загальної декларації прав людини, Міжнародного пакту про політичні і громадянські права, інших міжнародно-правових документів. Більшу частину документів НРУ становила критика радянського режиму, приділялася значна увага проблемам національного відродження. Втім, документи НРУ не давали відповіді на питання в галузі економічного розвитку.

Досліджено програму та діяльність менш чисельних політичних партій - УСДП, УРП та ін. З'ясовано, що магістральною лінією їхньої діяльності була підтримка ідеї державності України.

В підрозділі 2.3. "Позиція політичних організацій щодо участі УРСР у Новоогарьовському процесі" висвітлено протиборство правлячої партії та опозиції під час обговорення нового Союзного Договору (весна 1990-серпень 1991 р.). Означено позицію КПУ з питання державного суверенітету республіки. Висвітлено, що КПУ раніше за парламент (ще у березні 1990 р.) схвалив акт стосовно державного суверенітету республіки. Розкрито історичні обставини прийняття Декларації про державний суверенітет УРСР, Закону про економічну самостійність. Охарактеризовано обставини студентського голодування у Києві в жовтні 1990 р. Зазначено, що вимоги акції були копією вимог опозиції. Показано, що студентська акція була використана "Народною Радою" для досягнення власної політичної мети, адже постановою Верховної Ради було прийнято лише ті пункти вимог, які влаштовували опозицію, зокрема щодо Союзного Договору та відставки уряду В.Масола.

Проаналізовано діяльність політичних організацій під час підготовки та проведення Всесоюзного референдуму та республіканського опитування 17 березня 1991 р. Значна частина опозиційних партій різко виступила проти проведення референдуму, оскільки було зрозуміло, що вони його програють. Саме тому опозиція всі свої сили спрямовувала спочатку на зрив референдуму, а потім - на девальвацію його результатів. Протягом другої половини березня - першої половини серпня 1991 р. спостерігається посилення активності опозиційних політичних сил, що мала на меті нав'язати суспільству власне бачення шляхів розвитку держави. Саме в цей час опозиційні кола настійливо починають мусувати тези про "пограбування України Союзом та Росією".

В третьому розділі "Ліквідація СРСР і народження незалежної України" розглянуто події серпня - грудня 1991 р.

В підрозділі 3.1. "Політичні сили в боротьбі за незалежність України (серпень 1991 р.)" розкрито історичні обставини спроби державного перевороту 19 - 22 серпня 1991 р. Виявлено, що заколот було організовано консервативною частиною вищого союзного керівництва, що мала на меті недопущення підписання нового Союзного Договору. Досліджено, що починаючи з кінця 1990 р. консерватори систематично підштовхували М.Горбачова до вживання силових дій з метою недопущення розпаду СРСР. На квітневому (1991 р.) Пленумі ЦК КПРС група високопоставлених посадовців здійснила невдалу спробу скинути М.Горбачова з посади Генерального Секретаря ЦК КПРС. На зачиненому засіданні Верховної Ради СРСР 17 червня 1991 р. з вимогою надання йому надзвичайних повноважень виступив глава уряду В.Павлов, якого підтримали керівники силових відомств. Проте й ця спроба виявилася невдалою. 29 липня 1991 р. було домовлено про перенесення підписання нового Союзного Договору на 20 серпня, а також про заміну прем'єра та силових міністрів, що являли собою уособлення консервативного блоку. Про цю розмову стало відомо КДБ. 19 серпня 1991 р. було видано указ віце-президента СРСР про відсторонення М.Горбачова від влади "за станом здоров'я" та про передачу всієї влади в країні Державному комітету з надзвичайного стану СРСР. Було введено надзвичайний стан в окремих місцевостях СРСР, призупинено вихід деяких газет, обмежено проведення мітингів і демонстрацій. Показано, що центром опору ДКНС стали владні структури РРФСР. Керівництво республіки чітко й однозначно заявило про незаконність ДКНС та закликало громадян до активного опору.

Зовсім іншою ситуація була в Україні. Націонал-демократи однозначно висловилися проти ДКНС. Парламент України та особисто його голова не спромоглися вчасно дати оцінку ДКНС. Більше того, неоднозначність поведінки та висловлювань Л. Кравчука, архівні документи дають підстави спростувати нав'язувану ним самим, а також деякими вітчизняними дослідниками тезу про те, що Л. Кравчук діяв у нібито єдиному можливому на той час форматі. Уважний розгляд показує, що він був готовий та здатний відкрито підтримати заколот. Після того, як стало зрозуміло, що поразка ДКНС невідворотня, республіка впадає у вир антикомуністичної істерії.

В підрозділі 3.2. "Роль України в процесі остаточної ліквідації СРСР (вересень - грудень 1991 р.)" розкрито процеси, що відбувалися в Україні в останній період існування СРСР. Встановлено, що всупереч результатам Всесоюзного референдуму та республіканського опитування 17 березня 1991 р., республіканське керівництво взяло курс на ігнорування участі в процесі творення Союзу Суверенних Держав. Після важких дебатів у парламенті В.Фокін взяв участь у підписанні Економічного Договору. Проте до угоди вносилися такі положення, спрямовані на всіляке підкреслення незалежного державного статусу України, що документ втрачав будь-який сенс. Складніше було з політичними питаннями. Парламент наполягав, щоб республіканська делегація не брала участі у переговорах з політичних проблем, тим самим унеможливлюючи цивілізований демонтаж СРСР, процедуру якого було чітко прописано в союзному законодавстві. Після розгляду питання щодо участі України у перехідних структурах Союзу, парламент зосередив свою увагу на проблемах, пов'язаних з проведенням Всеукраїнського референдуму з приводу Акта про незалежність, призначеного на 1 грудня 1991 р. 1 грудня за незалежність висловилося 92,34 % від тих, хто брав участь у голосуванні. 8 грудня 1991 р. було підписано Біловезькі угоди про припинення існування СРСР та створення СНД. 21 грудня СРСР припинив існування як держава.

У результаті дисертаційного дослідження автором були зроблені наступні Висновки, які виносяться на захист:

- В результаті аналізу наукової літератури було виявлено, що історіографія проблеми не є вичерпною і потребує подальших узагальнень. Найбільш повно розкрито процес формування і функціонування, погляди таких політичних організацій і партій, як НРУ, УГС/УРП, "Просвіта". Поверхово розглянуто діяльність менш чисельних організацій, недостатньо приділено уваги дослідженню появи, розвитку і поглядам деяких з них. Джерельна база є різноманітною та достатньою для опрацювання даної проблеми. Вперше до наукового обігу введено раніше не використовувані документи; опозиційний боротьба політпартія незалежність

- На етапі функціонування громадських організацій, що хронологічно припадає на 1987 - 1989 рр. головним в їхній діяльності був культурницький напрямок, зокрема, проблематика відновлення статусу української мови як державної, проблеми історичної пам'яті. У цей час проходить становлення провідних організацій національно-демократичного спрямування - ТУМ, НРУ, УГС. В розділі показано, що діяльність зазначених організацій протягом означеного періоду здебільшого не мала яскраво вираженого політичного характеру. Проте в ході передвиборчої кампанії до парламенту діяльність громадських та політичних організацій політизується, внаслідок чого в їх увазі "культурні" проблеми змінюються політичними, а головним серед останніх було питання щодо суверенітету республіки; у 1989 - 1990 рр., коли фактично стало очевидним, що керівництво країни остаточно відходить від жорсткої консервативної лінії, діяльність політичних партій різко трансформується. Внаслідок кампанії з виборів до Верховної Ради УРСР до її стін проходить значна кількість представників опозиції, які об'єднуються в "Народну Раду". Після структурування сил, Парламент переходить до розгляду питання щодо Декларації про державний суверенітет й ухвалює її більшістю голосів. Протягом другої половини липня - початку вересня 1990 р. парламент приймає низку законодавчих актів, спрямованих на забезпечення реального суверенітету республіки. Яскравим підтвердженням чого стало ухвалення закону про економічну самостійність УРСР;

-Протягом осені 1990 - весни 1991 рр. відбувається загострення політичної ситуації в Україні. Причиною цьому були організовані опозицією акції проти Союзного Договору. Їх кульмінаційним моментом стало інспіроване опозицією студентське голодування в Києві. Саме таке бачення акції є обґрунтованим, оскільки вимоги голодуючих є майже стовідсотковою копією гасел опозиції з "Народної Ради" й жодним чином не стосувалися питань, безпосередньо пов'язаних із власне студентським життям. Під тиском голодуючих парламент приймає постанову про передчасність підготовки та укладання нового Союзного Договору. Фактично з комплексу вимог студентів було задоволено лише частину, яка збігалася з позицією Народної Ради. Це є очевидним доказом кореспондування студентської акції з діями опозиції. Восени 1990 р. відбувається дальше утвердження лінії опозиційних сил на досягнення повної незалежності республіки.

Політичні сили намагаються протидіяти процесам трансформації СРСР за планом М. Горбачова. Протягом першої половини 1991 р. зусилля ВРУ були спрямовані з першу на перешкоджання проведення референдуму з питання збереження СРСР, а згодом - на девальвацію його результатів. Одним з проявів таких спроб стало введення республіканського бюлетеню на Всесоюзному референдумі 17 березня 1991 р.;

-Період серпня - грудня 1991 р. - один з найдраматичніших як в радянській, так і в новітній українській історії. Перш за все - з точки зору втрачених можливостей. На кінець липня 1991 р. в країні був наявним майже узгоджений текст нового Союзного Договору. Це був реалістичний план перетворення СРСР на сучасну співдружність республік, що зберігали всі ознаки державності. Оновлений Союз у варіанті, погодженому наприкінці липня 1991 р. мав досить непогані перспективи на майбутнє. Від керівництва держави мали бути відсторонені консерватори, що відкривало б дорогу до дальшого поступального розвитку. 19 серпня від керівництва країною було відсторонено М. Горбачова. Головним центром опору ДКНС стала Росія. Керівництво КПУ підтримало заколот. Основою опору ДКНС в Україні стали опозиційні сили. Стосовно ж Л. Кравчука реальних підстав і свідчень щодо його спротиву чи незгоди з лінією ДКНС не має; відзначено, що головним фактором поразки ДКНС став опір населення, організований російськими демократами в Москві. Він і спричинив поразку "ретроградів". З поразкою путчу була сформована унікальна за своєю сприятливістю ситуація для подальшої трансформації СРСР за схемою, висунутою в Заяві Президента СРСР та лідерів республік. Проте план М. Горбачова було відкинуто. Політична еліта України у жовтні - грудні 1991 р. взяла курс на ігнорування зусиль центральної влади, що були спрямовані на запобігання економічного колапсу в країні. Підтвердженням цього є зумисний зрив переговорів щодо Союзного Договору 25 листопада 1991 р. Доведено, що одним із знарядь, яке керівництво України використало фактично в якості "тарану" проти Союзного Договору, стали підсумки Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р. Л. Кравчук використав його результати для оформлення ліквідації СРСР у Біловезькій Пущі. З підписанням Алма-Атинської угоди СРСР припинив своє існування. Означено, що головною причиною ліквідації СРСР були не якісь природні, історично обумовлені фактори, а прагнення певних політиків, що не мали жодного шансу залишитися на політичній сцені оновленого Союзу, до закріплення в своїх республіках особистої влади.



ВИСНОВКИ

Основні положення і висновки дисертації висвітлено у публікаціях у фахових виданнях:

1. Між "застоєм" і "перебудовою": до питання про передумови приходу до влади М.Горбачова / А.І. Семененко // Український історичний збірник / Інститут історії НАН України. - К., 2004. - Вип.7. - С. 371 - 379.

2. Правління Юрія Андропова / А.І. Семененко // Наука. Релігія. Суспільство/ Донецький державний інститут штучного інтелекту. - Донецьк: ІПШІ "Наука і освіта", 2004. № 4. - С. 50 - 55.

3. Референдум 17 березня 1991р. та його політичне значення / А.І.Семененко // Наукові записки з української історії: Збірник наукових статей / Кафедра історії та культури України Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди. - Переяслав - Хмельницький, 2005. - Вип. 17. - С. 242 - 246.

4. Політичні партії та громадські об'єднання в процесі становлення та розбудови самостійної України / А.І. Семененко // Наукові записки з української історії: Збірник наукових статей присвячений пам'яті Олексія Стефановича Якименка / Кафедра історії та культури України Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди. - Тернопіль: Видавництво Астон, 2006. - Вип. 18. - С. 316 - 321.

5. Еволюція ставлення НРУ до проблеми державного суверенітету України (1989 - 1991рр.) / А.І. Семененко // Наука. Релігія. Суспільство/ Донецький державний інститут штучного інтелекту. - Донецьк: ІПШІ "Наука і освіта", 2005. - № 4. - С. 137 - 145.

6. Українська Студентська Спілка у боротьбі за незалежність України (1989 - 1990 рр.) / А.І. Семененко // Наука. Релігія. Суспільство / Донецький державний інститут штучного інтелекту. - Донецьк : ІПШІ, 2007. - № 3. - С. 63 - 70.

7. УГС/УРП в боротьбі за незалежність України (1988 - 1991) / А.І.Семененко // Українознавство / МОН України, Науково-дослідний інститут Українознавства. - К., 2007. - № 3. - С. 82 - 86.

8. Місце України в процесі остаточного розвалу СРСР (вересень - грудень 1991 р.) / А.І. Семененко // Українознавство / МОН України, Науково-дослідний інститут Українознавства. -К., 2008. - № 1. - С. 143 - 147.

9. Місце України в процесі остаточного розвалу СРСР (вересень - грудень 1991р.) / А.І. Семененко // Українознавство / МОН України, Науково-дослідний інститут Українознавства. - К., 2008. - № 3. - С.42 - 47.

10. Исторические обстоятельства подготовки и проведения референдума по вопросу о независимости Украины (1 декабря 1991 г.) / А.И. Семененко // Соціальна історія / Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра історії для гуманітарних факультетів. - Київ, 2009. - Вип. V. - С. 77 -82.



ПУБЛІКАЦІЇ, ЩО ДОДАТКОВО ВІДОБРАЖАЮТЬ РЕЗУЛЬТАТИ ДИСЕРТАЦІЙНОГОДОСЛІДЖЕННЯ

11. Ставлення ІІ з'їзду НРУ до проблеми державної незалежності України / А.І. Семененко //Матеріали І Міжнародної науково - практичної конференції "Науковий потенціал світу 2004", м. Дніпропетровськ, 1 - 15 листопада 2004 р. - Дніпропетровськ: "Наука і освіта", 2004. - Т. 29: Історія України. - С. 60 - 61.

12. Ставлення Демократичної партії України до проблеми державного суверенітету України / А.І. Семененко // Проблеми історії України: Програма і матеріали конференції, присвяченої 60-річчю Перемоги над фашизмом (13 квітня 2005 р.) / День науки історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Секція кафедри історії для гуманітарних факультетів. - К.: Логос, 2005. - С. 41 - 44.

13. Ставлення Української Національної Партії до проблеми державного суверенітету України/ А.І. Семененко // Матеріали VIII Міжнародної науково-практичної конференції "Наука і освіта 2005". - Дніпропетровськ, 7 - 21 лютого 2005 р. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - С. 72 - 73.

14. Ставлення Партії Демократичного Відродження України до проблеми державного суверенітету / А.І. Семененко // Матеріали ІV Міжнародної науково-практичної конференції "Динаміка наукових досліджень 2005". - Дніпропетровськ, 20-30 червня 2005 р. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - Т. 23: Історія України. - С. 45 - 46.

15. УСС в боротьбі за незалежність України (осінь 1990 р.) / А.І. Семененко // Проблеми історії та історіографії України: Програма і матеріали науково-практичної конференції, присвяченої 15-річчю незалежності України, 5 квітня 2006 р. / Наук. ред. проф. Казьмирчук Г.Д. - К.: Логос, 2006. - С. 65 - 69.



АНОТАЦІЯ

Семененко А.І. Боротьба політичних партій та громадських організацій України за її державний суверенітет (1985 - 1991 рр). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - Історія України. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2010.

Дисертацію присвячено розкриттю історичних обставин боротьби політичних партій та громадських організацій за державний суверенітет України у 1985-1991 рр.

На основі широкого кола вперше введених в обіг архівних документів, раніше опублікованих джерел в роботі висвітлено процес боротьби політичних партій та громадських організацій України за її державний суверенітет у 1985 - 1991 рр. Проаналізовано бачення ними державного статусу України висвітлене у їх програмових документах. Показано здійснення ними цього бачення у практичній діяльності. Виявлено еволюцію поглядів політичних партій та політизованих громадських організацій України на питання її державного суверенітету. Показано їх внесок у здобуття Україною державної незалежності.

Ключові слова: Україна 1985 - 1991, політичні партії, громадські організації, державний суверенітет, державна незалежність



АННОТАЦИЯ

Семененко А.И. Борьба политических партий и общественных организаций Украины за ее государственный суверенитет (1985 - 1991 гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - История Украины. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2010.

Диссертационное исследование посвящено исследованию истории возникновения и развития политических партий и политизированных общественных организаций в 1985 - 1991 гг., освещению их деятельности, направленной на достижение государственной независимости Украины.

В диссертации проанализирована степень историографической разработки проблемы, охарактеризована источниковая база исследования.

На основе широкого круга архивных документов и опубликованных материалов отслежена трансформация взглядов политических партий и общественных организаций на проблему государственного статуса Украины. Определен уровень научной разработки проблемы, этапы развития историографии. Установлено, что в период 1985 - 1991 гг. политические партии и политизированные общественные организации выступили движущей силой и составной частью украинского национального движения.

Освещен процесс зарождения неформальных политических организаций в Украине, установлено, что на начальном этапе существования в центре внимания неформальных объединений находились вопросы, популяризации истории Украины,

Проанализированы соответствующие трансформации политических объединений изменения в их уставных документах и практической деятельности. Проведена детальная реконструкция митинговой активности оппозиционных политических структур. Исследован вклад оппозиционных организаций в достижение независимости Украины.

В диссертации проанализирована трансформация взглядов Коммунистической партии Украины на вопрос о процессах национального возрождения, о государственном статусе республики.

Освещена деятельность республиканского парламента в области достижения Украиной полноценного государственного статуса.

Ключевые слова: Украина 1985 - 1991, политическая партия, общественная организация, государственный суверенитет, государственная независимость.



ANNOTATION

Semenenko A.I. The struggle of Ukrainian political parties and public organizations for its sovereignty (1985 - 1991). - Manuscript.

Thesis for the degree of candidate of historical sciences, specialty 07.00.01 - History of Ukraine. - Kyiv Taras Shevchenko National University. - Kyiv, 2010.

The dissertation is devoted to the study of the origins and development of political parties and politicized public organizations in 1985-1991 years. The transformation of the political parties and public organizations views on the Ukrainian state status issue has been traced based on a wide range of archival documents and published materials. The corresponding changes in their statutes and practices, accruing after the transformation as well as the contribution of the opposition organizations in attainment of independence of Ukraine have been analyzed.

Key Words: Ukraine 1985 - 1991,A political party, public organization, state sovereignty, national independence.

Размещено на Allbest.ru