Експортна діяльність самоврядних селянських організацій Української Радянської Соціалістичної Республіки в роки нової економічної політики: історичний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Спеціальність 07.00.01 - Історія України

Експортна діяльність самоврядних селянських організацій Української Радянської Соціалістичної Республіки в роки нової економічної політики: історичний аспект

Раку Юрій Григорович

Черкаси 2010

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі новітньої історії Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент Мельниченко Василь Миколайович, Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, завідувач кафедри історіографії, джерелознавства та спеціальних історичних дисциплін

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор КАПУСТЯН Ганна Тимофіївна, Кременчуцький державний політехнічний університет імені Михайла Остроградського, професор кафедри історії, теорії держави та права

кандидат історичних наук, доцент ЛАЗУРЕНКО Валентин Миколайович, Черкаський державний технологічний університет, доцент кафедри суспільних дисциплін і права

Захист відбудеться 15 вересня 2010 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 73.053.01 Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького за адресою: 18031, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 81, кім. 211.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (18031, м. Черкаси, вул. Університетська, 22).

Автореферат розіслано «12» серпня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор історичних наук, доцент Корновенко С.В.

1. Загальна характеристика роботи

експортний історичний сільський заготівля

Актуальність теми. В умовах глобалізації світової економіки особливого значення для аграрного сектора економіки України набуває максимально ефективне використання усіх наявних можливостей, які вона має для того, щоб посісти належне місце у світовому розподілі праці, стати потужним експортером основних видів продуктів харчування. Чинники, які формують передумови реалізації цього завдання, мають довготривалий, власне геостратегічний характер. Це забезпечує сучасним українським товаровиробникам сільськогосподарської продукції сприятливі стартові позиції та обнадійливу перспективу. Так, навіть за умов обмеженого сприяння держави українські виробники виробляють значні обсяги, наприклад, зернової продукції. Значна її частина має чітко виражену експортну спрямованість.

У цьому контексті актуалізується всебічне вивчення процесів, що відбувалися в житті українського села в минулому, передусім відтворення реальної ситуації, яка склалася в сільському господарстві України в добу непу. Дослідження цього періоду української історії підійшло до якісно нового рубежу, коли відкрилося багато аспектів історичного процесу, до цього часу комплексно не вивчених або висвітлених тенденційно і неповно. Радянська історична наука, перебуваючи під впливом тоталітарної ідеології і методологічного догматизму, не могла достатньо об'єктивно і неупереджено висвітлювати самоврядні засади виробничо-експортної діяльності українського доколгоспного села.

Враховуючи це, вивчення експортної діяльності самоврядних селянських організацій УСРР в роки непу є досить актуальним, оскільки ситуація, що склалася в аграрному секторі економіки сучасної України, має очевидні паралелі зі станом сільського господарства періоду, що досліджується. Крім того, експортна діяльність української сільськогосподарської кооперації, незважаючи на тиск держави, була позначена виразним домінуванням інтересів самого селянства. З'ясування усього комплексу різнобічних проблем, які доводилося вирішувати сільськогосподарській кооперації України для того, щоб налагодити масштабний та економічно ефективний експорт сільськогосподарської продукції, врахування набутого як позитивного, так і негативного досвіду, усіх чинників, які тією чи іншою мірою давали про себе знати в процесі складної роботи, стане у нагоді і за сучасних умов. Об'єктивне вивчення обраної нами теми сприятиме визначенню найбільш оптимальних шляхів і методів організації вітчизняного експорту широкого спектру сільськогосподарської продукції. Тому узагальнення та критичне осмислення історичного досвіду експортної діяльності самоврядних селянських організацій у період непу сприятиме вирішенню окресленої проблеми в сучасних умовах.

Отже, обрана нами для дослідження тема має наукове та суспільне значення, чим і зумовлено її актуальність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно наукової проблематики кафедри новітньої історії Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького. Вона органічно пов'язана з темою наукового пошуку Науково-дослідного інституту селянства Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького „Історичні форми ментальності, соціально-економічної та громадсько-політичної самоорганізації українського селянства“ (номер державної реєстрації 01020006796).

Об'єктом дослідження є самоврядна сільськогосподарська кооперація як основна організаційно-економічна структура виробничої діяльності доколгоспного українського села та державна політика щодо неї.

Предметом дослідження є різнопланова діяльність самоврядних селянських організацій з налагодження широкого, економічно вигідного експорту сільськогосподарської продукції.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період нової економічної політики - 1921-1929 рр. Вибір нижньої хронологічної межі (1921 р.) зумовлено запровадженням нової економічної політики; верхньої (1929 р.) - згортанням непу та переходом до командно-адміністративних методів управління економікою.

Територіальні межі дослідження. Опрацьовані матеріали стосуються території УСРР, яка в 1922 р. увійшла до складу СРСР.

Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі комплексного вивчення джерельної бази, досягнень історіографії та застосування сучасних методологічних підходів всебічно дослідити сутність та характер експортної діяльності селянських самоврядних організацій УСРР, з'ясувати її роль у господарсько-економічному розвитку українського села періоду непу, виявити позитивні та негативні тенденції цього процесу.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких дослідницьких завдань:

- з'ясувати і критично осмислити стан наукового вивчення проблеми та проаналізувати джерельну базу дослідження;

- розкрити загальну картину господарської діяльності селянських самоврядних організацій у період непу та політику влади щодо них;

- показати місце сільськогосподарського експорту з України в зовнішньополітичних розрахунках радянського керівництва;

- охарактеризувати роботу з налагодження економічно вигідного експорту сільськогосподарської продукції;

- дослідити структуру українського експорту сільськогосподарської продукції та простежити динаміку її змін;

- проаналізувати роботу самоврядних організацій, спрямовану на підвищення рентабельності експорту за рахунок високовартісної продукції;

- розкрити значення експортної діяльності самоврядних організацій та її вплив на соціально-економічне становище українського селянства.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:

- вперше на дисертаційному рівні здійснено спробу комплексного аналізу експортної діяльності самоврядних селянських організацій в Україні у період непу;

- опрацьовано і введено до наукового обігу раніше невідомі джерельні дані з теми, що досліджується;

- показано сутність економічної політики радянської влади щодо виробництва та експорту сільськогосподарської продукції з України;

- з'ясовано особливості самоврядної організаційно-виробничої роботи сільськогосподарської кооперації та її спеціалізованих систем, спрямованої на збільшення експортної продукції;

- розкрито конкретні механізми, шляхи та обсяги надходження грошових коштів від експортної діяльності безпосередньо до селянських господарств;

- на основі опрацювання значного фактичного матеріалу із сучасних методологічних позицій визначено роль селянських самоврядних організацій у вирішенні соціально-економічних проблем українського села;

- зроблено висновок про позитивний характер самоврядних засад у діяльності селянських самоврядних організацій у 1921 - 1929 рр. щодо виробництва та експорту сільськогосподарської продукції.

Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що вони можуть залучатися для пошуку ефективних заходів, спрямованих на швидке розширення сучасних обсягів сільськогосподарського експорту у невідривному зв'язку із забезпеченням позитивного фінансового ефекту насамперед для безпосередніх виробників, зайнятих в аграрному секторі економіки України. Матеріали дисертації можуть стати у нагоді при написанні узагальнюючих робіт із історії України, а також можуть залучатися до розробки лекційних курсів, підготовки підручників і навчальних посібників, викладанні програмних дисциплін у вищих закладах освіти.

Окремі положення та фактологічні дані дисертації можуть бути використані у просвітницькій роботі для ознайомлення громадськості, підприємців та працівників органів влади, причетних до організації та регулювання експортної діяльності у сфері сучасного агробізнесу.

Апробація результатів дослідження. Основні положення роботи обговорено на засіданнях кафедри новітньої історії Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, Ради Наукового товариства істориків-аграрників.

Загальну концепцію дисертації відображено у виступах та повідомленнях автора на VI Всеукраїнському симпозіумі з проблем аграрної історії (Черкаси, 2006), Всеукраїнській науковій конференції „Україна соборна” (Черкаси, 2006), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Сучасні наукові дослідження - 2006” (Дніпропетровськ, 2006), ІІІ Міжнародній конференції „Гуржіївські історичні читання” (Черкаси, 2007), ІV Міжнародній науковій практичній конференції „Наука і освіта” (Софія, Болгарія, 2008).

Публікації. За матеріалами дисертації автором опубліковано 9 наукових статей, 5 з яких - у фахових виданнях, визначених переліком ВАК України. Загальний обсяг публікацій становить 2,5 друкованих аркуші.

Обсяг і структура дисертації зумовлені метою, дослідницькими завданнями та проблемно-хронологічним принципом дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, десяти підрозділів, висновків, списку використаних джерел і літератури (223 позиції). Загальний обсяг дисертації становить 201 сторінку.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт та предмет, окреслено хронологічні та територіальні межі наукового пошуку, сформульовано мету і завдання дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів дисертації.

У першому розділі „Історіографія, джерельна база та методи дослідження“, який складається з двох взаємопов'язаних підрозділів, проаналізовано стан наукової розробки теми, охарактеризовано джерельну базу дослідження, обґрунтовано його методологічні засади. У підрозділі 1.1 „Історіографія проблеми“ з'ясовано стан наукового вивчення теми та зроблено висновок про те, що, попри відсутність спеціального дослідження експортної діяльності самоврядних селянських організацій УСРР в роки непу, деякі аспекти теми знайшли дотичне висвітлення в історичних працях. В історіографії обраної теми умовно можна виокремити два періоди - радянський і сучасний.

Перші публікації з проблем експорту сільськогосподарської продукції з'явилися фактично одночасно з проведенням цієї роботи. При цьому варто взяти до уваги, що в 1920-ті роки наукова та інформаційна сфери ще не мали такої жорсткої ідеологічно-цензурної регламентації як у наступний період. Тому тема організації експортної роботи в аграрному секторі економіки, як й інші проблеми суспільного життя, стала в цей час предметом досить жвавого обговорення на сторінках різних видань.

У подальшому, практично відразу після згортання непу і нав'язування українському селянству колективізації, будь-які публікації, що стосувалися експортної діяльності української сільськогосподарської кооперації, в науковій літературі та пресі припинилися. Лише декілька рядків темі експорту хліба аж в кінці 1955 р. було присвячено в третьому томі фундаментальної історико-економічної праці П. Ляшенка. Навіть у середині 1970-х рр. у спеціально присвяченому зовнішній торгівлі СРСР періоду непу розділі академічного видання „История социалистической экономики СССР” тема експорту зерна та іншої сільськогосподарської продукції з України не порушувалася. В іншому багатотомному академічному виданні зовнішньоторговельні зв'язки, які мали відношення до аграрного сектору економіки, згадуються лише в контексті імпортних операцій: наведено дані про довіз техніки та зерна в країну. І тільки при характеристиці зовнішньої торгівлі 1926 - 1932 рр. цю проблему згадано кількома загальними фразами

Спробою переосмислення методологічних підходів у висвітленні проблем періоду, що досліджується, позначені праці сучасних українських істориків С. Кульчицького, В. Марочка, А. Морозова, І. Фаренія та інших.

Так, А. Морозовим з'ясовано сюжети, пов'язані з розвитком зовнішньоторговельної діяльності „Сільського господаря”, В. Марочком - існування кооперативного експорту як в добу УНР, так і в добу непу.

Згадка про достатньо інтенсивний експорт сільськогосподарської продукції з України в добу непу, щоправда без висвітлення ролі сільськогосподарської кооперації, міститься і в колективній праці під редакцією Б. Лановика. Дещо пізніше зовнішньополітичну діяльність української кооперації досліджено І. Фаренієм.

Останнім часом предметом наукових досліджень вітчизняних дослідників стала проблема передісторії радянського продовольчого експорту. Цим питанням присвячено монографію Н. Шапошнікової, дисертації В. Степаненка, А. Шевченка.

Отже, аналіз історіографії засвідчує, що на сучасному етапі лише окреслено можливі напрями вивчення теми і висвітлено тільки окремі її аспекти, що зумовлює необхідність комплексного дослідження експортної діяльності українських самоврядних селянських організацій в добу непу на дисертаційному рівні.

У підрозділі 1.2 „Джерельна база та методологія дослідження“ проаналізовано джерельне забезпечення роботи та з'ясовано методологічну основу дослідження.

Джерельну базу дослідження представлено різними за своїм походженням неопублікованими і опублікованими документами та матеріалами. Неопубліковані документи опрацьовані автором у відповідних фондах Центрального державного архіву вищих органів влади і державного управління України (ЦДАВОВУ) та Центрального державного архіву громадських об'єднань України (ЦДАГОУ).

У ЦДАВОВУ опрацьовано переважно матеріали фондів 27 (Народний комісаріат землеробства УСРР), 290 (Всеукраїнський союз сільськогосподарської кооперації „Сільський господар“), 325 (Всеукраїнська спілка м'ясо-молочної кооперації „Добробут“), 308 (Всеукраїнське кооперативне товариство по збуту і експорту продукції птахівництва „Кооптах“), 323 (Всеукраїнський союз садово-городніх, виноградарських та бджолярських товариств „Плодоспілка“), 335 (Всеукраїнський центр зернової кооперації „Укрзерноцентр“).

З'ясуванню ролі партійних органів у реалізації аграрної політики сприяло вивчення матеріалів фонду 1 (Центральний комітет Компартії України) ЦДАГОУ. В ньому виявлено і опрацьовано звіти, доповідні записки, довідки, статистичні відомості, директивні листи та телеграми, інші інформаційні та аналітичні документи. Матеріали цього фонду різні за інформативною насиченістю. Значну їхню частину становлять загальні директиви партійним, радянським, господарським організаціям за той чи інший період.

Опубліковані джерела представлено статистичними збірниками, періодичними виданнями та збірниками документів, які містять важливу інформацію стосовно теми нашого дослідження. Умовно такі джерела класифіковано на декілька груп.

Перша група - це офіційні документи партійного та радянського походження, які стосуються зовнішньоекономічної діяльності: резолюції з'їздів РКП(б), ВКП(б) та КП(б)У, постанови пленумів ЦК, рішення РНК СРСР та УСРР, інші документи державних та партійних органів.

Друга група джерел представлена опублікованими матеріалами загальностатистичного характеру. До неї належать достатньо змістовні матеріали, що розкривають загальний стан сільського господарства України: „Збірник статистично-економічних відомостей про сільське господарство України”, „Збірник статистично-економічних відомостей про торгівлю України 1925/26 - 1929/30 рр.” та статистичні щорічники „Україна. Статистичний щорічник”, які були видані ЦСУ УСРР за підсумками 1925 - 1926, 1928 - 1929 років.

До третьої групи джерел належать спеціальні видання кооперативних об'єднань, в яких висвітлено їхню експортну діяльність. У них достатньо повно представлено проблеми зовнішньоекономічної діяльності, безпосередньо пов'язані із експортом сільськогосподарської продукції. Це відображено в щорічних звітах Союзу об'єднань української сільськогосподарської кооперації „Сільський господар“ та галузевих центрів сільськогосподарської кооперації, зокрема таких як „Кооптах“, „Добробут“, „Плодоспілка“ та ряду інших.

Четверту групу джерел становлять матеріали періодичних видань. Особливе місце серед всього комплексу друкованих документальних джерел посідає „Экономический бюллетень. Орган Управления Уполномоченного Народного Комиссариата Внешней Торговли при Совнаркоме У.С.С.Р”. Інформація щодо розбудови аграрного сектора економіки, насамперед експортно орієнтованих галузей, організації переробки і підготовки експортної продукції, самого процесу реалізації, перспектив розширення цієї справи з аналізом конкретних кроків, які здійснювались для досягнення намічених завдань, міститься в кооперативних часописах „Сільський господар“, „Коопероване село“, „Кооперована громада“.

Таким чином, огляд джерел про експортну діяльність самоврядних селянських організацій в період непу свідчить, що вони є цілком репрезентативними, достатніми для розкриття теми і реалізації мети та дослідницьких завдань роботи.

Теоретико-методологічні засади дослідження ґрунтуються на сукупності загальнонаукових методів та принципів пізнання - науковості, історизму, об'єктивності, системності, комплексності. Вони допомагають визначити умови виникнення тих чи інших подій та встановити між ними причинно-наслідкові зв'язки. Серед основних дослідницьких методів застосовано методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції, класифікації та узагальнення. Комплексне застосування цих методів та принципів дало змогу об'єктивно дослідити розвиток експортної діяльності самоврядних селянських організацій УСРР в роки непу, визначити економічні та політичні фактори, що впливали на неї та з'ясувати її значення.

Другий розділ “Зовнішня торгівля в політиці радянського керівництва”, складається з трьох взаємопов'язаних підрозділів. У підрозділі 2.1 “Зовнішньополітичні умови налагодження радянського експорту” проаналізовано розвиток українського експорту в умовах повоєнної відбудови господарства. Початок відновлення зовнішньоторговельних відносин із країнами Заходу було покладено підписанням на початку 1920 р. мирного договору спочатку з Естонією, а невдовзі з Литвою, Латвією, Фінляндією. Лідери провідних країн Антанти 16 січня 1920 року пішли на зняття повної економічної блокади, що відкрило можливість радянському керівництву закупити найнеобхідніше для відновлення нормального життя: насамперед залізничні локомотиви, продовольство, кам'яне вугілля, медикаменти тощо.

Уряди Великобританії та РСФРР 16 березня 1921 р. підписали тимчасову торгівельну угоду. Для радянської сторони вкрай важливим було те, що бодай і формально, але уряд Великобританії надавав їй статус рівноправного торгівельного партнера. За Великобританією зрушення у налагодженні торгівельних стосунків сталися і з Францією. Раднарком РСФРР негайно після підписання перших угод про встановлення зовнішніх торгівельних відносин прийняв рішення про створення з 11 червня 1920 р. на базі Наркомату торгівлі і промисловості спеціального зовнішньоторгівельного державного відомства зі статусом наркомату - Народного комісаріату зовнішньої торгівлі (НКЗТ).

Упродовж 1921 - 1923 рр. було укладено торгівельні угоди з Австрією, Італією, Данією, Швецією та іншими країнами світу. Цьому, зокрема, суттєво сприяла економічна криза, яка розпочалась у повоєнному світі. Кризова ситуація спонукала розвинуті країни активізувати пошук ринків збуту товарної продукції.

Інтенсивний розвиток зовнішньоторговельних операцій за участю українських експортерів на південно-східному напрямку зумовив навіть створення спеціальної інституції для координації експорту в країни Близького Сходу. Про темпи зростання загальних обсягів зовнішньоторговельних відносин у 1922 р. достатньо красномовно свідчить те, що з 1 січня по 1 жовтня лише до Одеського порту доставили вантаж 133 пароплави, а відвантажено було 124 пароплави.

У підрозділі 2.2 “Внутрішні особливості розвитку зовнішньої торгівлі УСРР” визначено сприятливі та стримуючі чинники в організації заготівлі та реалізації за кордон продукції сільського господарства України. В планах радянського керівництва щодо відновлення експорту сільськогосподарської продукції України відводилося важливе місце. Однак валовий збір зернових в 1920 р., порівняно з довоєнним 1913 р., знизився на 35 %, що внесло певні корективи в експортні плани. Крім того, характер та напрямки експорту були надмірно заполітизовані, що додатково ускладнювало відновлення експортних поставок. Надто часто не здоровий економічний розрахунок, а бажання досягти тих чи інших політичних цілей тяжіли над радянською експортною політикою.

На поліпшення оперативного керівництва зовнішньоторговельними операціями було спрямоване прийняте Колегією НКЗТ 15 червня 1922 р. рішення про створення спеціальної Державної торгівельної контори з експорту та імпорту. Ці та деякі інші заходи з розширення самостійності відомств, що займалися українським сільськогосподарським експортом, дещо покращили ситуацію. Однак уже в червні 1923 р. ЦК РКП (б) під тиском Й. Сталіна, незважаючи на пропозицію ЦК КП (б) У не допустити ліквідації українських урядових структур - НКЗС (наркомат закордонних справ) та НКЗТ (наркомат зовнішньої торгівлі), прийняв рішення перетворити їх на „злиті“, тобто ліквідувати. В серпні 1923 р. як самі зазначені вище українські наркомати, так і їхні закордонні структури - дипломатичні та торгівельні представництва і консульства - були ліквідовані.

У підрозділі 2.3 “Курс на індустріалізацію та його вплив на український експорт” з'ясовано взаємозв'язок між збільшенням сільськогосподарського експорту з форсованим розвитком радянської промисловості. У процесі активного розгортання індустріалізації передбачалося масштабне будівництво підприємств важкого і енергетичного машинобудування, металургійних заводів, електростанцій, що змушувало владу, щоправда, як показав подальший хід подій, тимчасово, але все ж таки раціональніше ставитися до організації зовнішньоторговельної діяльності. Оскільки лише таким чином можна було заробити валюту для придбання імпортного устаткування для чисельних індустріальних об'єктів. В Україні вже розпочиналися підготовчі роботи з будівництва ,,Криворіжсталі”, Краматорського заводу важкого машинобудування та інших об'єктів.

Третій розділ “Експортна діяльність української сільськогосподарської кооперації в перші роки непу” складається з двох взаємопов'язаних підрозділів. У підрозділі 3.1 “Відновлення українського кооперативного експорту” основну увагу приділено вивченню відродження українського кооперативного експорту в умовах повоєнної розрухи сільського господарства. У зв'язку з інтенсифікацією зовнішньої торгівлі керівництво радянської держави пішло на розширення повноважень окремих недержавних організацій в експортних операціях, передусім сільськогосподарської кооперації. Безперечним фактом було те, що саме ефективно діюча мережа осередків сільськогосподарської кооперації була на той час найбільш природною базою для розвитку експорту сільськогосподарської продукції, який відігравав ключову роль у загальному обсязі українського експорту.

З метою організаційного удосконалення системи сільськогосподарського кооперативного експорту держава підтримала ідею щодо організації спеціальних кооперативних структур, які б зосередились на роботі з окремими видами продукції, що сприяло б поглибленню спеціалізації виробництва. Так було створено Всеукраїнські кооперативні товариства „Кооптах”, „Добробут”, „Плодоспілка”. Отже, в умовах форсованої індустріалізації завдання накопичення необхідних валютних коштів для закупівлі промислового устаткування сповна покладалося на зовнішню торгівлю. Сільськогосподарська кооперація на середину 1920-х рр. отримала можливість проводити масштабні, економічно доцільні для селянства експортні операції, хоча й під жорстким контролем держави.

У підрозділі 3.2 “Хлібний експорт сільськогосподарської кооперації” розкрито особливості розвитку експорту зернової продукції, реалізація якого покладалася на українську сільськогосподарську кооперацію, яку уособлював „Сільський господар”. Лише здолавши наслідки розрухи воєнної пори та посухи і спричиненого ними занепаду сільськогосподарського виробництва українські експортери знову змогли вийти на зовнішні ринки хліба. На шляху до налагодження заготівлі експортного зерна стояли й такі проблеми, як висока засміченість зерна та формування однотипних партій продукції як за сортами і видами, так і за вологістю. Подоланню труднощів у справі налагодження експортного зерновиробництва сприяла обопільна зацікавленість держави і селянства.

У 1926 р. „Сільський господар” вийшов на перше місце в галузі експортних операцій серед всіх інших експортерів хліба України. Його частка в хлібоекспорті складала 27,3 % усього українського експорту, тоді як частка державних хлібоекспортерів складала: „Хлібопродукт” - 24,9 %, а „Укрхліб” - 14,1 %. Важливо зазначити, що протягом досліджуваного періоду зерноекспорт у цілому будувався на грошовій основі. Зовнішньоторговельна діяльність сільськогосподарської кооперації зберігала свій характер як сфера, покликана сприяти економічному зміцненню селянських господарств через створення для них максимально вигідних умов реалізації вирощеного врожаю зернових.

Четвертий розділ „Підвищення якості експорту сільськогосподарської кооперації” структурно поділяється на три взаємопов'язані підрозділи. У підрозділі 4.1 „Пошук шляхів оптимізації експорту продукції селянського тваринництва” висвітлено налагодження експорту основних продуктів тваринництва, якому радянське керівництво приділило значну увагу, зіткнувшись з хлібною кризою 1921 - 1922 та 1924 років. Розвиваючи традиційний експорт живої худоби, „Добробут” прагнув до розширення перспективнішого експорту перероблених м'ясопродуктів, насамперед бекону різних видів, шинки, мороженого та охолодженого м'яса. Проводилась активна робота щодо розвитку племінної справи. Експорт м'яса і м'ясопродуктів з України впродовж непу неухильно зростав. Так, у 1927 - 1928 рр. вартість бекону складала до 50 % вартості усього м'ясного експорту і 5 % вартості українського експорту в цілому.

Приділялася велика увага і переробці молока. За досить короткий час в Англії масло „Добробуту” стало користуватися настільки великим попитом, що почало реалізовуватися за найвищими цінами: залежно від сорту по ціні від 152 до 168 шилінгів за скриньку (25, 48 кг). Вже в липні 1927 р. українське масло продавалося дорожче, ніж вироблене в інших країнах (датське, голландське, аргентинське і навіть уславлене новозеландське).

У підрозділі 4.2 „Експортні операції Всеукраїнського кооперативного товариства зі збуту й експорту продукції птахівництва „Кооптах” проаналізовано роботу української кооперації у сфері птахівництва, яка розпочала відродження галузі у 1921 - 1922 рр. Відновивши у 1923 - 1924 господарському році експорт яєць та птиці, „Кооптах” досить успішно почав налагоджувати чітку систему заготівлі, сортування, збереження, пакування та транспортування яєць. Задля розширення експорту будувалися яйцекомбінати, яйцесклади, племрозплідники. На початку 1927 - 1928 господарського року „Кооптах” налічував у своїй системі 1111 різноманітних підприємств загальною вартістю 1 млн. 368 тис. крб. Ці підприємства щороку виробляли продукції на 4 млн. 574 тис. крб. без врахування ринкової заготівлі яєць і птиці. Якщо в 1925 р. „Кооптах” заготовив на експорт 340 вагонів яєць, то в 1928 р. - вже 2400 вагонів.

Одночасно проводилася робота з розведення, розмноження, заготівлі та переробки якісних видів птиці. На початку 1928 р. в системі „Кооптаху” активно працювали вже понад 100 племінних інкубаторів. На залізничних станціях бралися в оренду чи викуповувалися приміщення, які потім переобладнувалися у холодильники. Як результат усіх зусиль, загальна вартість продукції українського птахівництва в 1927 р. становила вже 105,4 млн. крб.

У підрозділі 4.3 „Експортний потенціал садівництва та городництва” приділено увагу заготівлі та вивезенню за кордон продуктів садівництва, городництва, виноградарства та пасічництва. Вирішення пов'язаних із цим проблем було покладено на „Плодоспілку”. Важливе місце серед товарної продукції цієї групи належало фруктам. Прибутки від їх реалізації за кордоном втричі перевищували прибутки від реалізації овочів. Крім того, проводилася заготівля цибулі, часнику, свіжих і солоних огірків, зеленого горошку, меду, сушених слив, вишень, груш і навіть маку, кабачкового насіння, конюшини та сіна. Однак першість за фізичними обсягами відвантаження продуктів загалом і серед овочів зокрема належала картоплі, яка складала основу експортних операцій „Плодоспілки” у 1920-х рр.

Починаючи з 1926 - 1927 господарського року „Плодоспілка” вже цілком самостійно виступала на закордонних ринках. Це дозволило значно збільшити прибутки від експорту. Всього за цей рік нею було експортовано садово-городніх продуктів на суму понад 1 млн. крб.

Висновки

У висновках дисертації викладено основні результати дослідження, обґрунтовано положення, які виносяться на захист:

1. Аналіз стану наукової розробки теми дослідження засвідчує, що вона ще не стала предметом спеціального вивчення, чим і зумовлено її актуальність. Залучена до роботи джерельна база є достатньо репрезентативною для реалізації поставленої мети та вирішення дослідницьких завдань.

2. У зовнішньополітичних розрахунках радянського керівництва сільськогосподарський експорт із республіки посідав чільне з огляду на високий сільськогосподарський потенціал України.

3. Зусилля сільськогосподарської кооперації в процесі налагодження економічно вигідного експорту спрямовувалися насамперед на виробництво готової до вживання продукції, яка користувалася більшим попитом на закордонних ринках, ніж сільськогосподарська сировина.

4. Значну увагу приділяли поширенню сортового насіння та племінної худоби в селянських господарствах, контролю за якістю експортної продукції, формуванню однотипних партій зернових як за сортами і видами, так і за вологістю, вживалися заходи, спрямовані на підвищення терміну зберігання продукції (розширення мережі холодильних установок, вапнування яєць тощо).

5. Внаслідок цілеспрямованої роботи сільськогосподарської кооперації за роки непу відбулася переорієнтація структури експорту в напрямку збільшення питомої ваги поставок за кордон незернової продукції. Такі зміни зумовлювалися передусім тим, що виробництво нехлібної сільськогосподарської продукції було менш залежне від погодних умов, ніж вирощування зернових.

6. Здійснювалася значна робота щодо підвищення рентабельності експорту за рахунок вартості продукції, що проявилося у заходах з покращення сортів сільськогосподарських культур, зниження засміченості зерна, розведення племінної птиці та худоби, будівництва переробних підприємств, холодильників та інших об'єктів, що дозволяло отримувати вищі прибутки від експортних операцій.

7. Експортна робота сільськогосподарської кооперації позитивно впливала на соціально-економічне становище селянства, оскільки, виробляючи продукцію на експорт, селяни покращували її якість та отримували вищі прибутки від її реалізації за кордоном, ніж на внутрішньому ринку.

Основний зміст дисертації викладено у таких публікаціях автора

1. Експорт української сільськогосподарської продукції в роки непу // Український селянин: Збірник наукових праць. Випуск 10. - Черкаси, 2006. - С. 321 - 322.

2. Експорт української нехлібної сільськогосподарської продукції в роки непу // Наукові праці: науково-методичний журнал. - Т. 62. - Вип. 49. Історичні науки. - Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П.Могили, 2006. - С. 54 - 57.

3. Експорт продукції птахівництва з України в роки непу // Україна Соборна: Збірник наукових статей. - Вип. 4. - Т. 1. - К.: Інститут історії України НАН України, 2006. - С. 200 - 202.

4. Експорт української хлібної сільськогосподарської продукції в роки непу // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції ,,Сучасні наукові дослідження - 2006”. - Том 1. Історія. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. - 63 - 65.

5. Продукція української сільськогосподарської кооперації на зовнішніх ринках (1921 - 1929 рр.) // Гуржіївські історичні читання (Збірник наукових праць). - Черкаси, 2007. - С. 418 - 423.

6. Заготівля та експорт зерна за кордон українською сільськогосподарською кооперацією в 1921 - 1928 роках // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія / За заг. ред. проф. І.С. Зуляка. - Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В.Гнатюка, 2007. - Вип. 2. - С. 74 - 76.

7. Продукти українського городництва та садівництва на європейських ринках в 20-х роках ХХ ст. // Материали за 4-а международна научна практична конференция, ,,Наука и образование”. 2008. - Том 9. Закон. История. София: “Бял ГРАД-БГ” ООД, 2008. - C. 64 - 65.

8. Особливості організації кооперативного хлібоекспорту в Україні у роки непу // Вісник Черкаського університету. Серія: історичні науки. Випуск 133-134. Черкаси, 2008. - С. 133 - 136.

9. Українська сільськогосподарська кооперація в м'ясо-молочному експорті України в роки непу // Український селянин: збірник наукових праць. Випуск 11. Черкаси, 2008. с. 262-265

Анотація

Раку Ю.Г. Експортна діяльність самоврядних селянських організацій УСРР в роки непу: історичний аспект. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук зі спеціальності 07.00.01 - історія України. - Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького. - Черкаси, 2010.

Дисертацію присвячено недостатньо висвітленій в історичній літературі науковій темі, що стосується експортної діяльності самоврядних селянських організацій УСРР в роки непу.

На основі аналізу історичних джерел, частина з яких вводиться до наукового обігу вперше, висвітлено різнобічну роботу самоврядних селянських організацій з налагодження та здійснення заготівлі продукції сільського господарства, розкрито шляхи поліпшення якості українських продуктів та забезпечення раціонального експорту. В роботі показано масштаби та характер експортних операцій, особливості їх здійснення, заходи щодо удосконалення переробки сировини, збереження та транспортування готової продукції.

Зроблено висновок, що експортна діяльність мала позитивний вплив не тільки на економіку держави, а й на соціально-економічне становище селян, оскільки вони, виробляючи продукцію на експорт, прагнули поліпшувати її якість та отримували на закордонному ринку вищі прибутки, ніж на внутрішньому.

Ключові слова: сільськогосподарський експорт, кредитна кооперація, кредитне товариство, селянське господарство.

Аннотация

Раку Ю.Г. Экспортная деятельность самоуправленческих крестьянских организаций УССР в годы нэпа: исторический аспект. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Черкасский национальный университет имени Богдана Хмельницкого. - Черкассы, 2010.

Диссертация посвящена недостаточно освещенной в исторической литературе научной теме, касающейся экспортной деятельности самоуправленческих крестьянских организаций УССР в годы нэпа.

На основе анализа исторических источников, часть из которых вводится в научный оборот впервые, исследован процесс послевоенного восстановления и последующего развития экспортной деятельности украинских самоуправленческих крестьянских организаций, влияние внутренней политики и позиций, которые занимало советское государство на международной арене, на этот процесс. Проанализирована работа самоуправленческих крестьянских организаций по налаживанию и осуществлению заготовления продукции сельского хозяйства, раскрываются пути улучшения качества украинских продуктов и обеспечение рационального экспорта. В работе показано масштабы и характер экспортных операций, особенности их осуществления, меры по улучшению переработки сырья, его хранения и транспортирования готовой продукции.

С целью организационного усовершенствования системы сельскохозяйственного кооперативного экспорта государство поддержало идею организации специальных кооперативных структур, призванных сосредоточиться на работе с отдельными видами продукции, вследствие чего были созданы всеукраинские специализированные кооперативные общества.

В ходе исследования установлено, что в процессе целенаправленной работы сельскохозяйственной кооперации за годы нэпа произошла переориентация структуры экспорта в сторону увеличения удельного веса поставок за границу незерновой продукции. Такие изменения обуславливались прежде всего тем, что производство нехлебной сельскохозяйственной продукции было менее зависимым от погодных условий, чем выращивание зерновых культур. Сельскохозяйственная кооперация не только развивала традиционный экспорт сельскохозяйственного сырья, но и уделяла огромное внимание расширению более перспективного экспорта переработанных мясопродуктов. Также значительных успехов было достигнуто в переработке и продаже за границу молока, продукции птицеводства, садоводства, огородничества и других отраслей сельского хозяйства Украины.

В рамках научной работы изучены пути улучшения сортов сельскохозяйственных культур, разведение племенной птицы и скота, внедрение сортовых семян и племенного скота в крестьянских хозяйствах. Принимались меры, направленные на увеличение срока хранения продукции, строительство перерабатывающих предприятий, холодильников и других объектов, что позволяло получать более значительную прибыль от экспорта продуктов.

Сделано вывод, что крестьяне были лично заинтересованы в сотрудничестве с кооперативными обществами, так как получали для разведения племенной скот и птицу, агротехническую помощь, сортовые семена. Также крестьянские хозяйства были заинтересованы в формировании однотипных партий зерна по сортам, видам и влажности, боролись с засоренностью зерна. Экспортная деятельность имела положительное влияние не только на экономику государства, но и на социально-экономическое положение крестьян, поскольку они, производя продукцию на экспорт, стремились улучшить ее качество и получали на зарубежном рынке большую прибыль, чем на внутреннем.

Ключевые слова: сельскохозяйственный экспорт, кредитная кооперация, кредитное общество, крестьянское хозяйство.

Summary

Raku Y. Export Activity of the Self-Governing Peasant Organizations of the Ukrainian Soviet Socialist Republic in the NEP-period: Historical Aspect - Manuscript.

Thesis submitted for a Candidate of Sciences History in specialization 07.00.01 - History of Ukraine. - Cherkasy Bogdan Khmelnitsky National University. - Cherkasy, 2010.

The work is dedicated to rather unresearched problem in historical scientific literature concerning export activity of self-governing peasant organizations on the territory of Ukraine in the NEP-period.

The author has based his analysis on the historical sources, part of which is introduced into science for the first time. He shows the process of the all-round work of self-governing peasant organizations on establishing and executing of agricultural purchase; reveals the improvement of Ukrainian products and insurance of rational export. The scale and character of export operations is shown in the thesis, as well as the peculiarities of their realization and measures concerning the processing, storage of raw materials and transporting goods.

The conclusion therefore is that the export activity had a positive influence not only on the state economy but on the social-economic situation of the peasantry as well, whereas producing export goods, they improved its quality and got higher incomes on the outer market.

Key words: agriculture, agricultural export, credit cooperation, cooperative.

Размещено на Allbest.ru