Внутрішньополітичний розвиток Словацької республіки в контексті Євроатлантичної інтеграції (1993-2004 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

КИЇВСЬКИЙ СЛАВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Спеціальність 07. 00. 02 - Всесвітня історія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Внутрішньополітичний розвиток

Словацької республіки в контексті Євроатлантичної інтеграції (1993-2004 рр.)

Мартинчук Інна Іванівна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі всесвітньої історії Рівненського державного гуманітарного університету Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник

кандидат історичних наук, професор

Постоловський Руслан Михайлович

Рівненський державний

гуманітарний університет,

ректор

Науковий керівник

кандидат історичних наук, професор

Постоловський Руслан Михайлович

Рівненський державний

гуманітарний університет,

ректор

кандидат історичних наук, доцент

Мотрук Світлана Миколаївна

Київський національний університет

ім. Тараса Шевченка,

доцент кафедри історії слов'ян

Захист відбудеться "22" червня 2010 р. о 15.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.123.01 у Київському славістичному університеті за адресою: 01025, м. Київ, пров. Рильський, 10.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського славістичного університету (03150, м. Київ, вул. Барбюса, 9).

Автореферат розісланий "21" травня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

професор Скрипка П. І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Зміна геополітичної ситуації на європейському континенті на початку третього тисячоліття внаслідок розширення трансатлантичних і загальноєвропейських структур на Схід вимагає серйозного переосмислення стану і перспектив взаємин України і держав об'єднаної Європи. Сьогодні політикум України усвідомлює, що без участі в європейських інтеграційних структурах країні буде досить складно суттєво покращити свої позиції на світовій арені. У зв'язку з цим відразу ж після набуття незалежності Україна оголосила вступ до Європейського Союзу (ЄС) та НАТО як пріоритетний напрям своєї зовнішньої політики. У цьому контексті назріла необхідність глибокого наукового аналізу процесу трансформації політичних систем держав, що стали їх членами.

Одна з них - Словацька Республіка, що виникла в 1993 р., і вже у 2004 р. стала повноправним членом НАТО та Європейського Союзу. Цій визначній події в житті молодої держави передував складний процес реформ: політичних, економічних та правових. Процес інтеграції Словаччини в євроатлантичні структури викликає інтерес вітчизняних науковців насамперед тим, що він був набагато складнішим, ніж в інших країнах Центрально-Східної Європи. Трансформаційні процеси в Словацькій Республіці кінця ХХ - початку ХХІ ст. подібні до сучасної політичної, зокрема правової, ситуації в Україні. Відтак, з огляду на зміни геополітичного становища України після розширення ЄС та НАТО, актуальним стало осмислення досвіду євроатлантичної інтеграції нашого найближчого сусіда - Словацької Республіки.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках наукової проблематики кафедри всесвітньої історії Рівненського державного гуманітарного університету “Всесвітня історія в контексті сучасної цивілізації”, затвердженої протоколом №4 від “11” січня 2000 р.

Мета дослідження - розкрити еволюцію внутрішньої політики Словацької Республіки в контексті євроатлантичної інтеграції 1993-2004 рр.

Для досягнення означеної мети автор ставить наступні завдання:

проаналізувати стан наукової розробки теми та її джерельну базу;

визначити та обгрунтувати етапи внутрішньополітичного розвитку Словацької Республіки у визначений період;

розкрити характер суспільно-політичних трансформацій словацького суспільства 1993-1998 рр.;

визначити та охарактеризувати пріоритети зовнішньої політики Словаччини в контексті діяльності її прем'єра В.Мечіара;

проаналізувати діяльність парламенту та уряду СР упродовж 1998-2004 рр. щодо виконання завдань євроатлантичної інтеграції;

визначити роль президента Р.Шустера в реалізації інтеграційного курсу Словаччини; внутрішньополітичний словацький парламент інтеграційний

дослідити оцінку представниками євроатлантичної спільноти суспільно-політичних реалій та тенденцій розвитку Словаччини 1993-2004 рр.

Об'єктом дослідження дисертації є політичні процеси в Словацькій Республіці 1993-2004 рр.

Предмет наукового аналізу охоплює інтеграційну складову внутрішньополітичного розвитку Словацької Республіки.

Хронологічні рамки дослідження обумовлені внутрішньою логікою подій у Словаччині від проголошення незалежності в 1993 р. до набуття нею повноправного членства в НАТО та ЄС у 2004 р.

Методи дослідження пов'язані з метою, об'єктом, предметом та завданнями дисертації. Методологічну основу праці склали принципи історизму та наукової об'єктивності. Також у ній застосовано міждисциплінарний підхід із використанням інструментарію теорії міжнародних відносин, політології, геополітики, країнознавства, економіки та інших дисциплін. Проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний та ретроспективний методи дозволили визначити етапи розвитку Словацької Республіки, зокрема встановити, наскільки визначальним був вплив на нього обставин зовнішньо та внутрішньополітичного характеру, а також окремих її політичних діячів.

Основні результати дисертації знайшли відображення в узагальненнях і висновках, що містять елементи наукової новизни:

визначено етапи внутрішньополітичного розвитку Словацької Республіки, зокрема обґрунтовано їх хронологічні межі;

дістало подальший розвиток твердження окремих науковців про відхилення Словацької Республіки в 1993-1998 рр. від демократичних засад трансформації посткомуністичних країн Центрально-Східної Європи;

доведено, що характер дискусії навколо визначення пріоритетів зовнішнього курсу Словацької держави часів прем'єрства В.Мечіара (1993-1998 рр.) був своєрідним віддзеркаленням складного процесу втілення в суспільну практику демократичних цінностей;

доведено, що позитивні результати виконання інтеграційних планів Словаччини стали можливими внаслідок солідаризації відповідних зусиль її парламенту та уряду впродовж 1998-2004 рр.;

виявлено позитивну роль президента Р.Шустера в реалізації інтеграційного курсу Словаччини;

з'ясовано факт зміни характеру оцінки представниками євроатлантичної спільноти трансформаційних процесів у Словацькій Республіці 1993-2004 рр. від гострої критики окремих політичних ініціатив уряду та особисто прем'єр-міністра В.Мечіара до суджень, які мали вже переважно рекомендаційний характер.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що її основні положення, узагальнення та висновки можуть бути використані для підготовки підручників, навчально-методичних посібників і навчальних програм із всесвітньої історії, історії міжнародних відносин, країнознавства та інших дисциплін. Фактичний матеріал, а також узагальнення та висновки дослідження можуть бути використані аналітиками з міжнародних відносин для відпрацювання концептуальних підходів до визначення шляхів інтеграції країни в євроатлантичну спільноту.

Особистий внесок здобувача. У дисертації використано тези про характер співпраці Словацької Республіки та НАТО з наукової статті, підготовленої у співавторстві з О.Санжаревським. Особисто дисертанту належить 50% її змісту.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені автором у виступах на наступних наукових конференціях: Всеукраїнській науково-теоретичній конференції “Суспільство: історія, методологія дослідження, практика” (Тернопіль, 18 червня 2004 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми європейської інтеграції і транскордонного співробітництва” (Луцьк, 29-30 вересня 2005 р.), І Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих науковців, аспірантів, здобувачів, магістрантів “Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії” (Рівне, 10-11 грудня 2008 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Роль вищих навчальних закладів України і Польщі у процесі інтеграції України до європейської спільноти” (Рівне, 26-27 травня 2009 р.). Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, розглядалися й обговорювалися на засіданні кафедри всесвітньої історії Рівненського державного гуманітарного університету.

Публікації. Основні положення та висновки дисертації висвітлені в 11 наукових статтях, з них 6 (одна у співавторстві) - у фахових виданнях з історичних наук.

Структура дисертації обумовлена її предметом, метою і завданнями. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які містять 8 підрозділів, висновків, списку використаних джерел і літератури (454 бібліографічні позиції) та 4-х додатків. Загальний обсяг роботи становить 220 сторінок, у тому числі основного тексту 175 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено її мету, основні завдання, об'єкт і предмет, хронологічні межі та етапи внутрішньополітичного розвитку Словацької Республіки, наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, а також вмотивовано структуру дослідження.

У першому розділі - “Історіографія проблеми та джерельна база дослідження” - аналізується стан розробки теми в історіографії, дається характеристика її джерельної бази.

У першому підрозділі - “Стан розробки теми в історіографії” - розглядаються й аналізуються праці вітчизняних і зарубіжних істориків і політологів з досліджуваної проблеми. Зазначається, що історіографічний доробок теми досить істотний. Вітчизняні науковці в 1990-х рр. приділяли увагу Словаччині переважно під кутом зору українсько-словацьких відносин. Сталий інтерес до історії країн Центрально-Східної Європи виник у 2001-2002 рр. Саме тоді з ініціативи істориків провідних вищих навчальних закладів України розгорнулася реалізація масштабних дослідницьких проектів з історії цих країн, зокрема й Словаччини. Їх результатом стали перша в Україні ґрунтовна “Історія Центрально-Східної Європи” та підручник В.Ярового “Новітня історія Центральноєвропейських та Балканських країн ХХ століття”, де стисло відображено віхи розвитку Словацької Республіки. Різні аспекти її суспільно-політичного життя були також досліджені в дисертаціях Д.Мороза, О.Санжаревського, Т.Сергієнко, Ю.Юрійчука. Нині ґрунтовно студіюють історію Словаччини українські науковці С.Віднянський, М.Кріль та ін.

Сучасна російська історіографія значну увагу приділяє трансформаційним процесам у країнах Центрально-Східної Європи та, відповідно, змінам їх геополітичного становища. Низка публікацій російських науковців присвячена антитоталітарним революціям у країнах Центрально-Східної Європи, а також наслідкам їх внутрішніх трансформацій. Це, зокрема, напрацювання І.Тарасова та К.Тота. Також в останнє десятиліття з'явилися колективні роботи, присвячені країнам Східної Європи, зокрема “Политический ландшафт стран Восточной Европы середины 90-х годов” за редакцією Ю.Зудінова.

Вагомим доробком російських вчених стало трьохтомне видання “Центрально-Восточная Европа во второй половине XX века”, що має вагоме значення для студіювання трансформаційних процесів у країнах Центрально-Східної Європи. Значимою для гуманітаріїв стала узагальнююча праця російських науковців “Чехия и Словакия в ХХ веке: очерки истории” за редакцією В.Мар'їної, де акцентується увага на ключових моментах чеської та словацької історії, зокрема й на першому десятилітті існування цих уже незалежних держав (1993-2003 рр.). Розділ у ній з історії незалежної Словаччини, де проаналізована політична ситуація в країні, написаний Е.Задорожнюк. Центральна увага в ньому приділена діяльності прем'єр-міністра В.Мечіара. Інші сторони життя чеського і словацького суспільств цього періоду висвітлені в нарисі Н.Коровіциної, котра проаналізувала базові духовно-культурні цінності декількох поколінь словаків, відмінності у цьому сенсі між двома народами - чехами та словаками - й особливості сприйняття ними системних змін кінця ХХ ст.

У словацькій історіографії постійно присутня тематика досліджень як внутрішньополітичного розвитку країни, так і різних напрямів її зовнішньої політики. Насамперед слід акцентувати на працях політолога-міжнародника А.Дулеби. У роботі “Koniec sъиasnej strednej Eurуpy? Ukrajina a Slovensko po prvej vlne rozљirenia NATO” цей аналітик подав прогноз геополітичних варіантів майбутнього розвитку Центральної Європи, а також визначив у ньому місце і роль Словаччини. Питання її співробітництва з Росією та Україною ним розглядаються через призму змін геополітичного становища в Європі, зокрема розширення ЄС та НАТО. Цей політолог виступає з різкою критикою політики уряду В.Мечіара щодо зближення Словацької Республіки з Російською Федерацією та підпорядкування її стратегічним інтересам Москви.

А.Дулеба та К.Гірман у праці “Rusko na konci Jeѕcinovej йry. Zahraniиnб a vnъtornб politika, rozљirovanie NATO a zбujmy Slovenska” аналізують вплив російської політики на розвиток Словаччини, пріоритети її внутрішньої та зовнішньої політики після першого розширення НАТО та зміни геополітичної ситуації в Центрально-Східній Європі. Робота А.Дулеби, П.Лукача та М.Влаховського “Zahraniиnб politika Slovenskej republiky: vэchodiskб, stav a perspektivy” містить докладний аналіз зовнішньої політики Словаччини перших п'яти років її незалежності.

Наступна група публікацій, що становили інтерес при написанні дослідження, належать М.Буторі, котрий аналізує перебіг виборів у Словацькій Республіці та проведення референдумів, зокрема й 1997 р., коли дебатувалося питання про вступ Словаччини до НАТО. У його роботі “Slovensko v љedej zone? Rozљirovanie NATO, zlyhanie a perspektivy Slovenska” аналізуються причини невдач Словацької держави на шляху вступу до Північноатлантичного Альянсу. Змістовними в цьому контексті є напрацювання Й.Фігеля, М.Адаміша, В.Кмеца, С.Шомолані, В.Кривого, О.Гарфашової та В.Лешка. До низки студій, що висвітлюють процес інтеграції Словаччини, належать роботи І.Самсона. У дисертації також були використані матеріали книг словацького публіциста М.Лешка, зокрема “Meиiаr a meиiarizmus” і “Masky a tvбre novej elity”.

Політолог Г.Месежніков у своїх дослідженнях аналізує роботу інститутів конституційної системи, діяльність політичних партій, реакцію з-за кордону на події внутрішньополітичного розвитку Словаччини, осмислює характер відносин між президентом, урядом, парламентом, урядовою коаліцією й опозицією, а також інші гострі проблеми внутрішньополітичного розвитку держави.

Специфікою словацьких досліджень є те, що майже всі вони виконані експертами незалежних дослідницьких центрів та неурядових організацій, зокрема таких, як Асоціація зовнішньої політики Словаччини (Slovenska spoloиnosќ pre zahranниnu politiku, SFPA) та Інститут громадських питань (Inљtitъt pre verejnй otбzky). За сприяння цієї Асоціації відбувалася низка семінарів у межах державної програми інформування суспільства про НАТО. З 2000 р. вона розпочала випуск щоквартального збірника з матеріалами проведених зустрічей, дискусій та конференцій “Slovak Foreign Policy Affairs”. Інститут громадських питань започаткував унікальне в Центрально-Східній Європі видання про стан і тенденції розвитку словацького суспільства, що виходять як книга-щорічник “Slovensko. Sъhrnб sprбva o stave spoloиnostн”. Незалежний характер цих досліджень дає можливість їх виконавцям висловлювати критичну оцінку процесу проведення реформ у країні.

Таким чином, вітчизняна історіографія подає переважно загальну картину внутрішньополітичного розвитку Словацької Республіки 1993-2004 рр. Значна увага її представниками звертається на українсько-словацькі відносини. Водночас російські історики та політологи більш тенденційно висвітлюють процеси реформ у Словаччині та її зовнішньополітичні кроки. Словацька ж історіографія, на відміну від вітчизняної та російської, репрезентує глибокий аналіз системних, у першу чергу геополітичних, чинників розвитку Словацької держави, вказує на гальмівні фактори реалізації її інтеграційного курсу, рекомендує окремі механізми розв'язання проблемних вузлів у відносинах між Словаччиною та ЄС і НАТО, а також пропонує оптимальні шляхи інтенсифікації співробітництва з ними.

У другому підрозділі - “Джерельна база дослідження” - охарактеризовано комплекс джерел, що складається з неопублікованих та опублікованих документів, мемуарів, статистичних видань та матеріалів періодичної преси.

Основною групою джерел для написання дисертації стали неопубліковані документи Галузевого державного архіву МЗС України (Фонд 1. “Основний фонд”). Його матеріали стосуються як внутрішньополітичного розвитку Словацької Республіки, так і її зовнішньої політики.

Найбільш інформативними є справи під назвою “Огляди преси та інші інформаційні матеріали, отримані з посольств, постійних представництв, генеральних консульств України” за 1993-2002 рр. У роботі були використані огляди словацької, американської, європейської та російської преси. Автор також послугувалася інформацією Посольства України в Словацькій Республіці про передвиборчу ситуацію, перебіг та результати президентських і парламентських виборів, склади урядів та біографічні дані їх членів.

Для розкриття основних напрямів зовнішньої політики Словаччини було використано інформацію Посольства України в Словацькій Республіці, що подана як повідомлення, довідки, записки, звіти та ін. Було також опрацьовано й інформаційні повідомлення дипломатичних представництв України, що знаходяться в інших країнах. Неопубліковані документи з Галузевого державного архіву МЗС України мають важливе значення для виконання завдань дисертації, оскільки використання матеріалів з архівів Словацької Республіки можливе тільки після 30-річного терміну їх зберігання.

Наступним джерелом дослідження стали опубліковані документи, які розподілені на дві основні групи. Перша - ті, що стосуються внутрішньополітичного розвитку Словаччини в досліджуваний період, а друга - питань зовнішньої політики держави. Насамперед це двотомне словацьке видання “Dokumenty slovenskej nбrodnej identity a љtбtnosti". У роботі використано матеріали його другої книги, де йдеться про рух Словаччини до незалежності в 1990-1993 рр. Одним із базових джерел інформації стала Конституція Словацької Республіки.

Незамінними джерелами для дослідження стали проекти Національної Ради, звіти президентів держави про стан Словаччини, програми роботи урядів, постанови Конституційного суду СР, що яскраво демонструють особливості перебігу суспільно-політичних перетворень у державі, а також наслідки реформ. Інформацію про зовнішньополітичну діяльність Словацької держави в першій половині 1990-х рр. почерпнуто зі збірника документів “Zahranниnб politika SR”.

У дисертації також використано матеріали української та словацької преси як вартісні джерела з вивчення процесу внутрішньополітичних змін у Словацькій Республіці та їх впливу на реалізацію інтеграційного курсу словацької зовнішньої політики. З українських видань це “Урядовий кур'єр” та “Голос України”. Зі словацьких - “Slovenska republika”, “Sme”, “Nбrodnб obroda”, “Pravda”, “Trend” “Profit”, “Plus 7 dnн”, що регулярно публікували інформацію про співробітництво Словаччини з країнами Вишеградської четвірки, ЄС, Росією та Україною.

Інформація про соціально-економічний розвиток Словацької держави, що використана автором дисертації насамперед для реконструкції картини розвитку економіки, міститься у статистичних щорічниках “Љtatistickб roиenkб SR”. Джерелом для написання роботи стали також мемуари президента Словацької Республіки Р.Шустера та глави уряду М.Дзурінди.

У другому розділі - “Суспільно-політичний розвиток Словацької Республіки в 1993-1998 рр.” - в основному окреслюється коло проблем внутрішнього розвитку країни.

У першому підрозділі - “Трансформаційні процеси у словацькому суспільстві в 1993-1998 рр.” - аналізуються зміни в словацькому суспільстві у зазначений період, які характеризуються як відхилення від демократичних засад трансформації посткомуністичних країн Центрально-Східної Європи. Такі тенденції посилилися, починаючи з 1994 р., і мали системний характер. Вони створили сприятливі умови для виникнення клієнтизму, що став основою режиму В.Мечіара.

У другому підрозділі - “Пріоритети зовнішньої політики Словацької Республіки в контексті діяльності прем'єра В.Мечіара” - охарактеризовано процес визначення пріоритетів зовнішньої політики незалежної держави за часів прем'єрства В.Мечіара. Провідною темою дискусії у Словаччині щодо пріоритетів її зовнішньополітичного курсу після здобуття незалежності був вибір між вступом в авторитетні міжнародні структури (насамперед НАТО та ЄС) та пошуком інших рішень, зокрема нейтралітетом, а також концепцією, що розглядала країну як “міст між Сходом і Заходом”. Зрештою, В.Мечіар так і не зайняв чіткої та однозначної позиції в цьому доленосному для країни питанні. Для дискусії, яка мала місце в Словацькій Республіці з цього приводу в 90-х рр. ХХ ст., характерним було те, що вона являла собою складову частину тогочасної політичної боротьби.

Зміст третього підрозділу - “Суспільно-політичні реалії Словаччини в оцінках представників євроатлантичних структур” - розкриває оцінку проблем та набутків суспільно-політичного розвитку Словацької Республіки представниками євроатлантичних структур. Жорстка критика стилю правління, якій піддали Словаччину США та Євросоюз упродовж 1994-1995 рр., поставила урядову коаліцію перед вибором: зміна стилю та змісту внутрішньої політики задля майбутньої інтеграції країни в євроатлантичні структури, що розцінювалося нею як поразка на внутрішньополітичній арені, або відсутність таких змін, що залишило б Словаччину - на відміну від її сусідів Польщі, Угорщини та Чехії - поза НАТО та ЄС. Зрештою, урядова коаліція задля “виживання” на внутрішньополітичній арені, поставила, по суті, свої інтереси над інтересами держави. Саме тому критичні зауваження на адресу урядовців Словацької держави, а також конкретні рекомендації з боку представників євроатлантичних структур у більшості випадків ігнорувалися до кінця прем'єрства В.Мечіара.

У третьому розділі - “Еволюція внутрішньої політики Словацької Республіки 1998-2004 рр.” - охарактеризовано головні заходи у внутрішньополітичній царині, що реалізовувалися з метою інтеграції Словаччини в євроатлантичні структури.

У першому підрозділі - “Внутрішньополітична діяльність парламенту та уряду Словаччини в контексті інтеграційних процесів” - здійснено аналіз діяльності Національної Ради та уряду Словацької Республіки, спрямованої на виконання її інтеграційних планів. З'ясовано, що перемога широкої коаліції демократичних сил на парламентських виборах 1998 р. була пов'язана з невдоволенням значної частини словацького суспільства діяльністю уряду В.Мечіара. Ці вибори були не просто черговим волевиявленням громадян, оскільки тоді йшлося про характер майбутнього політичного курсу країни. Коаліція демократичних сил, що йшли на вибори під гаслом змін, довела, що словацьке суспільство підтримує радикальне оновлення соціокультурних орієнтацій. Більшість словаків пов'язували з новим урядом швидке зростання життєвого рівня, але цього не сталося. Однак поза увагою пересічного громадянина залишився той факт, що вже впродовж першого року діяльності уряд досяг якісних змін у зовнішній політиці. Парламентські вибори 2002 р. у Словаччині знову актуалізували питання її наступного розвитку: повернення до політики часів прем'єрства В.Мечіара чи продовження демократичних реформ і подальша інтеграція в євроатлантичні структури. Перемогу на виборах здобули демократичні сили, що й створили більшість у парламенті та сформували уряд, який знову очолив М.Дзурінда. Такий результат волевиявлення громадян Словаччини свідчить про те, що більшість з них підтримали ті сили, які виступали за продовження курсу інтеграції в ЄС та НАТО.

У другому підрозділі - “Роль президента Р.Шустера в реалізації інтеграційного курсу Словацької Республіки” - з'ясовано роль президента Р.Шустера в реалізації інтеграційного курсу країни. Він обійняв цю посаду внаслідок перших прямих виборів президента Словацької Республіки, що відбулися у травні 1999 р. Якщо у сфері внутрішньої політики його діяльність аналітиками оцінюється стримано, то зовнішньополітичні потуги Р.Шустера отримали високу оцінку. Це пов'язано з тим, що він не тільки одразу оголосив про свою підтримку вступу Словаччини в НАТО та ЄС, а й докладав зусилля до здійснення цього, а також усіляко підтримував уряд у цій площині його діяльності.

У третьому підрозділі - “Оцінка євроатлантичною спільнотою тенденцій внутрішньополітичного життя словацького суспільства” - розглянуто реакцію євроатлантичної спільноти на тенденції внутрішньополітичного життя словацького суспільства. Представники євроатлантичних структур, а також низки країн світу відкрито заохочували словацький уряд до продовження реформ, позитивно оцінювали його досягнення в галузі демократизації суспільних відносин та готовності держави до вступу в ЄС і НАТО.

У висновках підводяться підсумки здійсненого дослідження й узагальнюються отримані результати, домінантою яких є наступні положення.

На основі проведеного аналізу з'ясовано, що в науковій літературі, присвяченій історії Словацької Республіки, приділяється увага тільки окремим сегментам внутрішньо та зовнішньополітичного розвитку цієї країни. Відповідно, потреба в подальшому вивченні внутрішньої політики Словаччини та впливу на неї інтеграційних процесів упродовж 1993-2004 рр. є очевидною. Незважаючи на широке коло монографій та наукових статей, чимало аспектів досліджуваної проблеми вимагає більш ретельного розгляду й узагальнення із залученням комплексу різноманітних джерел. Установлено також, що джерельна база досліджуваної проблеми є різнобічною і достатньою для реалізації поставлених завдань.

Одним із результатів дослідження став висновок, що у внутрішньополітичному розвитку Словацької Республіки в досліджуваний період можна виділити два етапи: 1993-1998 рр. та 1998-2004 рр., що мають якісні відмінності в тенденціях внутрішньополітичного розвитку держави.

Констатовано, що на першому етапі розвитку держави (1993-1998 рр.) трансформаційні процеси у внутрішній політиці характеризуються певним авторитаризмом в управлінні, особливо з боку прем'єра В.Мечіара. У цей період спостерігається конфронтація між головними політичними репрезентантами держави. Це проявилося, насамперед, у протистоянні між прем'єром В.Мечіаром та президентом М.Ковачем, котрі відстоювали різні бачення проведення реформ у країні. Відносини коаліції та опозиції також відображали намагання урядових партій акумулювати владу в своїх руках, опозиція ж була виключена з процесу вирішення основних питань внутрішньої політики держави. Усе це свідчить про тогочасне відхилення Словаччини від демократичних засад трансформацій посткомуністичних країн Центрально-Східної Європи.

Зовнішньополітичний курс Словаччини був визначений ще під час її перебування у складі федеративної республіки. Керівництво федерації однозначно проголосило курс на інтеграцію в євроатлантичні структури, так зване “повернення в Європу”. Після проголошення незалежності Словацька Республіка вперше змушена була самостійно визначати свої зовнішньополітичні пріоритети. Основними проблемами становлення її зовнішньої політики були, по-перше, відсутність відповідного досвіду, брак кваліфікованих кадрів, а по-друге, - адекватної оцінки геополітичного розташування країни. Саме це призвело до того, що західний вектор зовнішньої політики держави став не визначальним, а лише альтернативним. Йшлося про вибір між інтеграцією в міжнародні структури (насамперед НАТО та ЄС) та пошуком інших рішень, зокрема нейтралітетом або реалізацією концепції, що розглядала країну як “міст між Сходом і Заходом”. Уряд В.Мечіара розглядав ці альтернативи як рівноцінні, не беручи вповні до уваги тогочасних зовнішньополітичних реалій. Відносини Словацької держави з ЄС та НАТО в цей період багато в чому визначалися російським чинником. Хоча уряд робив деякі кроки в задекларованому інтеграційному напрямі, але вони мали переважно формальний характер. Відтак діяльність уряду В.Мечіара призвела до виключення країни у 1997 р. з групи претендентів на вступ до НАТО та ЄС.

Акцентовано, що другий етап внутрішньополітичного розвитку Словацької Республіки (1998-2004 рр.) відзначається послідовними та злагодженими діями всіх гілок влади у проведенні демократичних реформ у суспільстві та реалізації її інтеграційного курсу. Напередодні парламентських виборів 1998 р. відбувалася консолідація суспільства щодо прагнення змінити тогочасний напрям розвитку Словаччини. Громадськість, яка підтримувала членство своєї країни в євроатлантичних структурах, негативно сприйняла інтеграційні невдачі 1997 р. та критику діячами західних держав політики В.Мечіара. Словаки в масі болісно реагували на рух своєї країни, на відміну від сусідніх держав - Чехії, Угорщини та Польщі - в іншому напрямі. Тому парламентські вибори 1998 р. мали особливе значення, оскільки вирішували доленосні питання країни - про характер майбутнього політичного влаштування та її зовнішньополітичний курс.

Консолідація демократичних сил у державі привела до влади коаліцію демократичних сил та уряд М.Дзурінди, які розпочали свою діяльність зі стабілізації внутрішньополітичного життя. Важливе значення в цьому контексті мало ухвалення парламентом Закону про вибори президента (1999 р.), що запровадив прямі вибори глави держави, та змін до Конституції (2001 р.). Функціонування парламенту в цей період відзначалося намаганням урядової коаліції дотримуватися норм демократії. Парламентські вибори 2002 р. уможливили подальші позитивні зміни в суспільстві.

Показано, що діяльність президента Р.Шустера мала стабілізуючий вплив на стан політичної системи держави. Р.Шустер, на відміну від свого попередника М.Ковача, вже не був змушений виступати захисником демократії. Він активно проводив зовнішню політику, зокрема підтримував вступ Словацької Республіки в НАТО та ЄС, а також виступав за тісні стосунки Словаччини зі США, що, зрештою, було позитивно оцінено її громадськістю та закордонними засобами масової інформації.

Внутрішньополітичний розвиток Словацької Республіки в 1993-1998 рр. викликав інтерес за її кордонами. Представники євроатлантичних структур констатували, що водночас з явними позитивними результатами економічного розвитку, у Словаччині має місце певний дефіцит демократії. Уряд на чолі з В.Мечіаром різко негативно сприйняв цю оцінку внутрішньополітичного розвитку країни, оскільки вважав її необґрунтованою. Очільники міжнародних інституцій, членства у яких прагнула Словацька Республіка, настійливо попереджували, що однією з вирішальних умов вступу до ЄС та НАТО є суворе дотримання принципів демократії.

Починаючи з 1998 р., представники країн-членів ЄС та НАТО позитивно оцінювали перебіг демократичних реформ у Словаччині, а конкретним виявом цього була ухвала саміту ЄС в Гельсінкі (грудень 1999 р.) запросити її представників на переговори про членство в ЄС. У звіті Єврокомісії Словаччина була відзначена як країна, що виконує копенгагенські політичні критерії вступу в ЄС. Вона належно оцінила демократичні вибори в країні, ухвалу законів про прямі вибори президента та про використання мов національних меншин. Позитивно оцінювали реформи в Словацькій Республіці й представники НАТО. Зрештою, Словаччина активно стала просуватися в задекларованому напрямі інтеграції з європейською спільнотою. Вона успішно завершила переговори і в 2004 р. стала повноправним членом НАТО та ЄС. Відтак, досвід інтеграції Словацької Республіки в євроатлантичні структури надзвичайно вартісний для України.

Водночас низка важливих питань, які знайшли часткове висвітлення в цьому дослідженні, потребують подальшого поглибленого вивчення. Зокрема, на особливу увагу науковців заслуговують соціокультурні наслідки інтеграції Словаччини.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ АВТОРА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ У ФАХОВИХ ВИДАННЯХ

Мартинчук І.І. Україна та Словаччина в геополітичному просторі Центрально-Східної Європи / І.І.Мартинчук // Сторінки історії: Збірник наукових праць. Вип. 19. - К.: Політехніка, 2004. - С.123-128.

Мартинчук І.І. Регіональне співробітництво країн Центрально-Східної Європи / І.І.Мартинчук // Збірник навчально-методичних матеріалів і наукових статей історичного факультету. Вип. 11. - Луцьк: ВДУ ім. Лесі Українки, 2006. - С.148-153.

Мартинчук І.І. Основні аспекти внутрішньої політики Словацької Республіки в 1993-1998 рр. / І.І.Мартинчук // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. Збірник наукових праць: Наукові записки РДГУ. Вип. 11. - Рівне: РДГУ, 2007. - С.187-197.

Мартинчук І.І. Словацько-українське співробітництво в 1993-2000 рр. в контексті відносин з Росією / І.І.Мартинчук // Наукові записки РДГУ. Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. Вип. 15. - Рівне: РДГУ, 2007. - С.208-211.

Мартинчук І.І. Співпраця політичних еліт Словацької Республіки в національному парламенті: наслідки для реалізації євроатлантичної інтеграції / І.І.Мартинчук // Вісник Київського міжнародного університету. Серія: Міжнародні відносини. Вип. 8. - К.: КиМУ, 2009. - С.151-169.

Санжаревський О.І. Політика Словацької Республіки щодо НАТО в 1993-2004 рр. / О.І.Санжаревський, І.І.Мартинчук // Актуальні проблеми вітчизняної історії. Наукові записки РДГУ. Вип. 17. - Рівне: РДГУ, 2009. - С.166-172. (особисто дисертанту належить 50%).

Інші публікації та матеріали наукових конференцій

Мартинчук І.І. Вишеградська четвірка як приклад регіоналізації Європи / І.І.Мартинчук // Проблеми європейської інтеграції і транскордонного співробітництва: Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції, Луцьк, 29-30 вересня 2005 р. / За ред. В.Й.Лажніка, С.В.Федонюка. - Луцьк: “Вежа”, 2005. - С.150-154.

Мартинчук І.І. Словаччина - член Європейського Союзу: особливості процесу вступу / І.І.Мартинчук // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: Збірник наукових праць: Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. - Рівне: РДГУ, 2005. - С.38-45.

Мартинчук І.І. Основні напрями політичної діяльності Р.Шустера / І.І.Мартинчук // Панорама політологічних студій: Науковий вісник Рівненського державного гуманітарного університету. Вип. 1. - Рівне: РДГУ, 2008. - С.186-198.

Мартинчук І.І. Проблеми становлення та еволюція зовнішньої політики Словацької Республіки в 1993-1995 рр. / І.І.Мартинчук // Збірник матеріалів ІІ науково-практичної міжвузівської конференції «Слов'янські народи в історичному процесі: генезис проблеми» / За ред. Постоловського Р.М. - Рівне: РДГУ, 2008. - С.75-81.

Мартинчук І.І. Словацько-російські відносини 1993-2004 рр. у контексті інтеграційних процесів у Європі // Збірник матеріалів І Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих науковців, аспірантів, здобувачів, магістрантів «Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії». - Рівне: РДГУ, 2008. -С.164-166.

АНОТАЦІЯ

Мартинчук І.І. Внутрішньополітичний розвиток Словацької Республіки в контексті євроатлантичної інтеграції (1993-2004 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 - всесвітня історія. - Київський славістичний університет. - Київ, 2010.

У дисертації проаналізовано внутрішньополітичний розвиток Словацької Республіки в 1993-2004 рр. у контексті євроатлантичної інтеграції. Визначено особливості трансформаційних процесів у країні впродовж 1993-1998 рр., а також окреслено чинники, які призвели до її виключення з групи претендентів на вступ до ЄС та НАТО в 1997 р. Розглянуто еволюцію внутрішньої політики Словаччини протягом 1998-2004 рр., проаналізовано діяльність її парламенту та уряду в контексті інтеграційних процесів. Розкрито особливості формування зовнішньополітичного іміджу Словацької Республіки, а також досліджено оцінку представниками євроатлантичної спільноти її суспільно-політичних реалій упродовж 1993-2004 рр.

Ключові слова: внутрішньополітичний розвиток, трансформаційні процеси, зовнішня політика, інтеграція, Словацька Республіка, ЄС, НАТО.

АННОТАЦИЯ

Мартынчук И.И. Внутриполитическое развитие Словацкой Республики в контексте евроатлантической интеграции (1993-2004 гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 - всемирная история. - Киевский славистический университет. - Киев, 2010.

В диссертации проанализировано политическое развитие Словацкой Республики в 1993-2004 гг. в контексте евроатлантической интеграции. Определены особенности трансформационных процессов в государстве в 1993-1998 гг., указан комплекс причин, которые привели к исключению страны из группы претендентов на вступление в ЕС и НАТО в 1997 г. Рассмотрена эволюция внутренней политики Словакии в 1998-2004 гг., проанализирована деятельность её парламента и правительства в контексте интеграционных процессов. Расскрыты особенности формирования внешнеполитического имиджа Словацкой Республики, а также исследована оценка представителями евроатлантического сообщества её общественно-политических реалий 1993-2004 гг.

Ключевые слова: внутриполитическое развитие, трансформационные процессы, внешняя политика, интеграция, Словацкая Республика, ЕС, НАТО.

ANNOTATION

Martynchuk I.I. The internal political developments of Slovak Republic in the context of Euro-Atlantic integration (1993-2004). - Manuscript.

Thesis for obtaining a degree of a candidate of historical sciences in the speciality listed 07.00.02. - World history. - Kyiv Slavonic University. - Kyiv, 2010.

In thesis looks into the developments of the internal policies of Slovak Republic in 1993-2004 in the context of its Euro - Atlantic integration. It works out two stages of the social and political development in the state of that time. The first stage takes in the years of 1993-1998 and is characterized by some authoritarian tendencies in the governmental policies mainly at the time of Prime Minister Vladimir Mechiar term. The economy was growing fast at the time whereas no democratic reforms, as foreign observers claimed, were being put into life. What everybody observed back then was the confrontation between the key political players with all, President and Prime Minister as well as the ruling coalition and the opposition clashing. The paper studies the beginnings of the Slovak foreign policies that initially faced a lack of experience and qualified professionals, and, what is more, some illusions in the regard to the "unique" geopolitical location of the country. That entailed the situation where pro-Western, pro-European course of its policies failed to become the constant but came with some other choices considered. The research also comes up with the reasons that led to the country being taken off the list of prospective applicants for joining EU and NATO in 1997 when it failed to meet the requirements of the political criteria for their membership.

The second stage of the internal political developments for Slovak Republic (1998-2004) is marked with considerable advancements in the field of democratic reforms, and the upward trends in cooperation between Parliament, the government coalition and President, as well as greater consolidation of the society in the issues of European and Euro-Atlantic integration. The reforms took place in all spheres of life as it is stipulated by the requirements of European and Euro-Atlantic unions' membership. The process was given the articulate backing by the highest- rank state officials. The public, for the most part, welcomed the course of the full integration and the proof of it came with the parliamentary elections in 2002 that left then ruling democratic forces in the office.

The foreign policies of Slovak Republic was then made unvarying and intended for the fuller integration of the country into European and Euro-Atlantic institutions. The relations of Slovakia with EU and NATO were given a new boost and the formal negotiations gave way to more practical steps to make the state meet the demands for the membership. The EU and NATO officials invited the democratic changes in the country. Slovakia further advanced toward the Euro-Atlantic integration when the agreements were ratified, and became a member of NATO and EU in 2004. The process of European integration and fine-tuning for Slovakia was a considerably thornier when it was for other countries of Central and Eastern Europe. The case of Slovak state makes it possible to track down the interconnections of both internal and external factors in the course of state development at a time it undergoes transformation.

Key words: development of internal state policies, transformation processes, foreign policy, integration, Slovak Republic, EU, NATO.

Размещено на Allbest.ru